Стаття 181. Загальний порядок укладання господарських договорів
1. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
2. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
3. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
4. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
5. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
6. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
7. Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов’язковим для сторін на підставі закону, або сторона-виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
8. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
1. Загальний порядок укладення господарських договорів, встановлений у коментованій статті, має відмінності від порядку укладення цивільно-правових договорів, визначеного у главі 53 ЦК. Це пояснюється, зокрема, складністю багатьох господарських зв’язків, що часто зумовлює недостатність здійснення двох дискретних дій (оферти та її акцепту).
Загальний порядок укладення господарського договору складається з таких стадій:
– безпосереднього врегулювання розбіжностей;
– арбітражного розгляду переддоговірного спору.
На кожній з цих стадій процес укладення договору може бути завершений, якщо сторони дійшли згоди з усіх його істотних умов. У разі недосягнення такої згоди між сторонами процес укладення договору переходить до наступної стадії.
На стадії протоколу розбіжностей фактичний склад (оферта – акцепт), достатній для визнання договору укладеним, доповнюється, оскільки до нього приєднується закінчення строку, встановленого законом для спільного врегулювання розбіжностей. І в цьому випадку договір вважається укладеним на умовах, запропонованих автором протоколу розбіжностей. Однак у сучасних умовах дане правило не може бути універсальним через розширення сфери дії договорів, які укладаються вільною угодою сторін.
Врегулювання спору є діяльністю контрагентів з ліквідації розбіжностей та конфліктів, які виникають при укладанні господарського договору. Оскільки сторони, які спорять, не мають юрисдикційних повноважень, то спір не вирішується, а усувається з правовідносин шляхом погодження сторонами усіх умов договірного зобов’язання. Така угода може бути досягнута шляхом взаємних поступок, відмови однієї сторони від своїх домагань, прийняття оферентом пропозицій іншої сторони тощо.
Договір – різновид правочину, і до його форми застосовуються правила щодо форми правочину, викладені у статті 205 ЦК.
Частина 1 коментованої статті встановлює вимоги щодо форми господарських договорів. За загальним правилом господарські договори укладаються у письмовій формі, яка забезпечує визначеність позицій сторін щодо умов договору і сприяє з’ясуванню його змісту. Законодавчою новелою є правило стосовно обов’язкового скріплення печаткою договорів, що укладаються у вигляді єдиного документа.
Вимоги щодо письмової форми договорів закріплено в окремих законодавчих актах, якими регулюються окремі види господарських договорів (зокрема у ст. 16 Закону України “Про страхування” [459], ст. 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” [347], ст. 6 Закону України “Про фінансовий лізинг” [489], ст. 23 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” [417], ст. 27 Закону України “Про приватизацію державного майна” [416], ст. 6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” [293]).
Різновидами письмової форми є:
а) повна письмова форма, під якою розуміється як єдиний документ, так і комплект документів, що об’єднуються одним змістом договору. У випадках, передбачених законодавством (ст. 60 Повітряного кодексу, ст. 134 Кодексу торговельного мореплавства України, статті 17, 23 Статуту залізниць України тощо) застосовується спеціальна (стандартна) письмова форма;
б) спрощена письмова форма у випадках, коли договір укладається шляхом обміну документами, що здійснюється поштою, телеграфом, телефонним, електронним та іншим зв’язком, або якщо договір укладається шляхом прийняття замовлення до виконання. При укладенні договору допускається використання сучасних засобів зв’язку, в тому числі електронних.
Якщо договір укладається у спрощеній форми, слід враховувати, що у документах, якими обмінюються сторони, мають міститися всі істотні умови договору певного виду.
Нотаріальне посвідчення господарських договорів є обов’язковим лише у випадках, зазначених у законодавстві, або за домовленістю між сторонами.
Спеціальними законодавчими актами передбачено обов’язкову державну реєстрацію господарських договорів певного виду, зокрема:
– договорів купівлі-продажу державного майна у процесі приватизації;
– договорів лізингу, якщо його об’єктом є державне майно, або договір пайового лізингу передбачає залучення державних коштів, або для забезпечення виконання лізингового договору надаються державні гарантії;
– договорів про передачу права власності на об’єкти інтелектуальної власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг) та ліцензійних договорів;
– концесійних договорів тощо.
У коментованій частині не міститься заборони стосовно усної форми господарських договорів. Тому за відсутності спеціальних приписів щодо форми певного господарського договору може застосовуватися загальне правило статті 206 ЦК: усно можуть вчинятися право-чини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, при цьому юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, який підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.
2. Проект договору є офертою, яка адресована іншій визначеній стороні або сторонам у разі укладення багатостороннього договору. Проект договору або інший письмовий документ повинен виражати намір особи, котра зробила оферту, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття і містити всі істотні умови договору, укладення якого має на меті автор проекту договору.
Зважаючи на те, що в сучасних умовах більшість господарських договорів укладається за вільним волевиявленням сторін, оферентом може виступити будь-яка сторона. Наслідком оферти, у тому числі й публічної, є те, що, коли конкретний адресат (або невизначене коло адресатів) оферти відізветься й у будь-якій формі висловить згоду укласти договір на зазначених в оферті умовах, його слід визнавати укладеним.
Поширеною є практика розміщення пропозицій до укладення договорів через засоби масової інформації. Слід враховувати, що реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях (ч. 2 ст. 641 ЦК).
3. Якщо договір укладається у письмовій формі (у вигляді єдиного документа, або у спрощеній формі – шляхом обміну документами чи підтвердженням прийняття замовлення до виконання), підписання адресатом запропонованого проекту договору без заперечень щодо його умов або надіслання іншого документа слід вважати акцептом.
Оскільки ГК не встановлює спеціального правила щодо моменту укладення договору, потрібно застосовувати норму статті 640 ЦК, відповідно до якої договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, він є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (наприклад передачі вантажу для перевезення).
Якщо договір укладається у вигляді єдиного документа, в ньому мають бути відображені реквізити договору. Іноді законодавець припускається плутанини щодо визначення реквізитів договору, ототожнюючи їх з умовами договору.
Відповідно до усталеної практики реквізитами договору є його назва (договір оренди, договір купівлі-продажу, договір поставки тощо), номер договору, дата та місце укладення, поштові адреси сторін, банківські реквізити (номер банківського рахунка, назва установи банку, її код (МФО).
4. Сторона, яка одержала проект договору, може, виявивши свою волю на укладення запропонованого їй договору, викласти свою редакцію окремих умов останнього (за змістом коментованої частини даної статті це може бути як істотна умова договору, так і звичайна або випадкова) чи доповнити договір певними умовами. Прийняття запропонованого проекту договору із зауваженнями умовно можна назвати акцептом на інших умовах. Але, на відміну від положень статті 642 ЦК щодо повноти та безумовності акцепту та статті 646 ЦК, у таких випадках підписання договору із складенням протоколу розбіжностей (акцепт на інших умовах) не вважається новою офертою, і укладання договору переходить до стадії протоколу розбіжностей (з перспективою проходження наступних стадій укладання договору).
Слід враховувати, що господарський суд розглядає справи саме у спорах, які виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів (п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України). Проект договору та протокол розбіжностей є доказами щодо вжиття заходів досудового врегулювання господарських спорів, вони є свідченням існування спору, котрий виник при укладанні договору і який сторони передають на вирішення господарського суду.
Порядок укладення, зміни та розірвання господарських договорів
Єдиного порядку укладення господарського договору не існує. Це пов’язано зі складністю господарського життя, а саме:
багатоманітністю господарських договорів;
різноманітністю підстав їх укладення (вільне волевиявлення сторін чи обов’язковість укладення договору – відповідно до державного замовлення, державного завдання, завдання власника майна підприємства або попередніх зобов’язань сторін, зафіксованих в їх установчих документах, рамочних контрактах);
складність визначення оптимального виконавця чи покупця;
вимоги застосування певних процедур укладення договору, передбачених законом (наприклад, щодо: договорів концесії; договорів купівлі-продажу об’єктів приватизації; договорів, виконання робіт за якими фінансується за рахунок державних коштів) або міжнародними договорами України (в тому числі на отримання кредитів від міжнародних установ та організацій) та ін.
Проте аналіз чинного господарського законодавства дозволяє визначати основні засади укладання господарських договорів, включаючи й процедури, що застосовуються при цьому.
Розрізняють конкурентні та неконкурентні способи укладення господарських договорів.
Конкурентними способами укладення господарських договорів є:
торги (аукціони, тендери); застосування таких процедур передбачається: ГК України (ст. 185), законами “Про приватизацію державного майна” (ч. 2 ст. 2, ч. І ст. 15, ст. 16), “Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” (статті З, 13, 16), “Про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти” (статті 13, 18-29) та ін.;
конкурси: застосовуються відповідно до законів: “Про приватизацію державного майна” (ч.2ст. 2,ч. 1ст. 15, ст. 16), “Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” – статті 17-21, “Про архітектурну діяльність” (ст. 6), “Про концесії” (статті 6-8) та ін.;
двоступеневі торги (конкурентні переговори); застосування таких процедур передбачається Законом “Про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти” (статті 30-31);
процедура запиту цінових пропозицій (котирувань) – ст. 32 Закону “Про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти”.
Торги (аукціони, тендери) можуть бути кількох видів.
Так, розрізняють торги на реалізацію майна, робіт, послуг (договір укладається з тим із учасників торгів/претендентів, який запропонував найвищу ціну за майно, що продається, або роботи, послуги, що пропонуються) і торги на придбання майна, визначення виконавця робіт або послуг (договір укладається з тим із учасників торгів, який запропонував найнижчу ціну за майно, яке необхідно придбати, або за виконання необхідних для замовника робіт).
При застосуванні конкурсу договір укладається з тим із виконавців, який запропонував найкращий (найефективніший) спосіб виконання. Своєю чергою конкурси можуть бути комерційними (при визначенні переможця враховується запропонована ним ціна виконання за рівних фіксованих умов виконання) і некомерційними (переможцем конкурсу визнається претендент, який запропонував найкращі умови виконання).
За критерієм кола осіб розрізняють торги і конкурси таких видів: відкриті (до участі в торгах чи конкурсі запрошуються всі виконавці, що відповідають встановленим вимогам), закриті або з обмеженою участю (лише спеціально запрошені претенденти можуть брати участь у торгах чи конкурсі), з попередньою атестацією виконавців (подавати тендерні чи конкурсні пропозиції для визначення переможця можуть лише претенденти, що пройшли попередню кваліфікацію).
Ознаки конкурентних способів мають також конкурентні переговори або двоступеневі торги, до участі в яких запрошуються кілька виконавців; переможець визначається шляхом проведення спеціальної процедури, що складається з двох етапів (на першому виконавці подаються свої тендерні пропозиції без зазначення ціни; після оцінки попередніх пропозицій замовник проводить переговори з будь-ким з виконавців щодо уточнення вимог до виконання; на другому етапі виконавці, пропозиції яких не було відхилено на першому етапі, подають остаточні тендерні пропозиції з урахуванням уточнених вимог до виконання та із зазначенням ціни; на підставі оцінки та співставлення поданих пропозицій замовник визначає переможця).
Порядок застосування процедури запиту цінових пропозицій (котирувань) застосовується щодо закупівель товарів, робіт і послуг, для яких існує постійно діючий ринок, та за умови, що вартість предмета закупівлі не перевищує 50 тисяч гривень (у разі закупівлі товарів і послуг) та 200 тисяч гривень (у разі закупівлі робіт). Для отримання цінових пропозиції”! замовник публікує оголошення щодо залиту цінових пропозиції/ (котирувань) відповідно до встановлених вимог та одночасно надсилає запит щодо цінових пропозицій (котирувань) не менше ніж трьом учасникам та розміщує його в інформаційних системах у мережі Інтернет. Кожен учасник має право подати тільки одну цінову пропозицію, проте замовник надає можливість присутнім представникам учасників зменшити запропоновану ціну пропозиції і укладає договір з учасником, який подав найнижчу кінцеву ціну.
Серед неконкурентних способів укладення господарських договорів розрізняють два основні види:
Способи укладення господарських договорів
- Конкурентні способи (передбачають конкуренцію покупців, продавців, виконавців)
- Торги (аукціони, тендери)
- Конкурси
- Конкурентні переговори (двоступеневі торги)
- Процедура запиту цінових пропозицій (котирувань)
- 1. Неконкурентні способи А (договір укладається з певним продавцем, покупцем, виконавцем
- 2. Загальний порядок укладання господарських договорів: процедура укладення господарського договору цим способом (передбачена ст. 181 ГК України)
- 3. шляхом проведення прямих переговорів
загальний порядок укладання господарських договорів: процедура укладення господарського договору цим способом (передбачена ст. 181 ГК України) складається з кількох стадій (при цьому кожна наступна настає лише втому випадку, якщо на попередній стадії договір не було укладено); 1 стадія – розробка проекту договору та його надсилання потенційному контрагенту; 2 – стадія розгляду одержаного проекту договору та його підписання, а якщо у потенційного контрагента виникли розбіжності з проектом договору – то й одночасне складання протоколу розбіжностей та відправлення разом з підписаним договором автору проекту (протягом 20 днів з моменту отримання проекту договору); 3 – стадія розгляду й узгодження розбіжностей, якщо останні мали місце, і передачі переддоговірного спору на розгляд господарського суду (як правило, протягом 20 днів з моменту отримання підписаного договору з протоколом розбіжностей), якщо узгодження розбіжностей не відбулося; 4 – стадія судового рішення, якщо розбіжності не були врегульовані й одна зі сторін передала спір на розгляд господарського суду). Наслідки непередання переддоговірного спору на розгляд господарського суду залежать від підстав укладення договору: а) якщо договір ґрунтується на державному замовленні або державному завданні (тобто укладення його є обов’язковим), то він вважається укладеним у редакції
протоколу розбіжностей; б) у разі укладення договору за волевиявленням сторін неузгодження розбіжностей свідчить про відсутність згоди сторін на його укладення у відповідній редакції;
• шляхом проведення прямих переговорів повноважними представниками сторін, що може завершитися: а) підписанням попереднього договору (протоколу про наміри або передконтрактної угоди) афіксацією у ньому обов’язків сторін щодо укладення основного договору в майбутньому після виконання сторонами підготовчих дій або (б) підписанням основного договору, якщо його укладення не потребує попередньої підготовки і сторони дійшли зголи щодо всіх умов договору (такий спосіб зазвичай застосовується при укладенні договорів на ярмарках); різновидом процедури укладення господарського договору шляхом переговорів є передбачена ст. 33 Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг для державних потреб” процедура закупівлі у одного виконавця.
Господарський Кодекс України визначає особливості укладення господарських договорів залежно від підстав (державне замовлення, рішення суду), застосування певної модифікації письмової форми договору (типовий договір, примірників договір, договір приєднання).
Особливості укладання господарських договорів за державним замовленням (ст. 183 ГК) полягає в тому, що:
договір, що укладається на підставі державного замовлення, іменується державним контрактом;
укладення договорів на підставі державного замовлення для певних суб’єктів господарювання (державних підприємств, підприємств-монополістів та підприємств, які функціонують переважно на базі державної власності) є обов’язковим, а для решти – добровільним;
договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб’єктами господарювання – виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти);
укладення державного контракту за державним замовленням з підприємствами, для яких він є обов’язковим, здійснюється в загальному порядку, передбаченому статтею 181 ГК з урахуванням особливостей, передбачених законодавством; у решті випадків – як правило, із застосуванням конкурентних способів визначення виконавців, передбачених Законом “Про закупівлю товарів, робіт і послуг для державних потреб”;
зміст державного контракту становлять господарські зобов’язання сторін щодо виконання державного замовлення;
форма державного контракту – повна письмова (єдиний правовий документ, що підписується обома сторонами);
держава в особі Кабінету Міністрів України виступає гарантом за зобов’язаннями державних замовників;
ухилення від укладення договору за державним замовленням є порушенням господарського законодавства і тягне за собою негативні наслідки (в тому числі заходи відповідальності) для виконавця, який без належних підстав ухиляється від укладення договору; переддоговірні спори, пов’язані з укладенням договору за державнім замовленням, вирішуються господарським судом;
виконавець державного замовлення звільняється від обов’язку укладення державного контракту на умовах, визначених державним замовленням, у разі визнання в судовому порядку державного замовлення недійсним.
Основні засади зміни та розірвання господарських договорів
1. Зміна та розірвання господарського договору здійснюється зазвичай за згодою сторін (якщо інше не передбачено законом та договором)
- 1. У разі відсутності згоди – в судовому порядку за позовом заінтересованої сторони за умови дотримання досудового порядку, передбаченого ст. 188 ГК України_
- 2. Надсилання ініціатором зміни чи розірвання договору відповідної пропозиції іншій стороні
- 3. Розгляд такої пропозиції адресатом та відповідь на неї протягом 20-денного строку з моменту отримання пропозиції
- 4. Переданим спору на розгляд суду протягом 20-денного строку з моменту отримання відмови прийняти пропозиції щодо зміни чи розірвання договору чи завершення терміну отримання відповіді (у разі залишення пропозиції без відповіді)
- 5. Винесення судом відповідного рішення: а) про задоволення позову про зміну чи розірвання господарського договору за наявності для цього підстав, передбачених законом та/або договором; б) про відмову в позові про зміну чи розірвання господарського договору (у разі необґрунтованості чи незаконності позовних вимоги); в) про залишення позову без розгляду (у разі наявності для цього підстав, передбачених ГПК України)
Особливості укладення господарських договорів на біржах, ярмарках і публічних торгах відповідно до ст. 185 ГК полягає в тому, що в цих випадках застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків і публічних торгів.
Специфіка укладання господарських договорів на основі вільного волевиявлення сторін, примірних і типових договорів відповідно до положень ст. 184 ГК полягає в можливості застосування різних модифікацій письмової форми договору (щодо регульованих договорів) чи певної її модифікації (шляхом підписання сторонами єдиного правового документа) – щодо договорів, які укладаються та основі типових чи примірних договорів.
Зміна та розірвання договору здійснюється зазвичай за згодою сторін (якщо інше не передбачено законом та договором), а у разі відсутності згоди – в судовому порядку за позовом заінтересованої сторони за умови дотримання порядку, передбаченого ст. 188 ГК України (включає: надсилання ініціатором зміни чи розірвання договору відповідної пропозиції іншій стороні; розгляд такої пропозиції адресатом і відповідь на неї протягом 20-денного строку з моменту отримання; передання спору та розгляд суду протягом 20-денного строку з моменту отримання відмови прийняти пропозиції щодо зміни чи розірвання договору або завершення терміну отримання відповіді (у разі залишення пропозиції без відповіді).
Стаття 181 Господарського кодексу України. Загальний порядок укладення господарських договорів
1. Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Ст 181 ГКУ зі змінами 2024 рік (Господарський кодекс України, ГК України) №436-IV від 16.01.2003, редакція від 12.01.2022
- Розділ I. ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
- Глава 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
- Стаття 1. Предмет регулювання
- Стаття 2. Учасники відносин у сфері господарювання
- Стаття 3. Господарська діяльність та господарські відносини
- Стаття 4. Розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин
- Стаття 5. Конституційні основи правопорядку у сфері господарювання
- Стаття 6. Загальні принципи господарювання
- Стаття 7. Нормативно-правове регулювання господарської діяльності
- Стаття 8. Участь держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в господарській діяльності
- Стаття 9. Форми реалізації державою економічної політики
- Стаття 10. Основні напрями економічної політики держави
- Стаття 11. Прогнозування та планування економічного і соціального розвитку
- Стаття 12. Засоби державного регулювання господарської діяльності
- Стаття 13. Державне замовлення
- Стаття 14. Ліцензування, патентування та квотування у господарській діяльності
- Стаття 15. Технічне регулювання у сфері господарювання
- Стаття 16. Дотації та інші засоби державної підтримки суб’єктів господарювання
- Стаття 17. Податки в механізмі державного регулювання господарської діяльності
- Стаття 18. Обмеження монополізму та сприяння змагальності у сфері господарювання
- Стаття 19. Державний контроль та нагляд за господарською діяльністю
- Стаття 20. Захист прав суб’єктів господарювання та споживачів
- Стаття 21. Об’єднання підприємців
- Стаття 22. Особливості управління господарською діяльністю у державному секторі економіки
- Стаття 23. Відносини суб’єктів господарювання з органами місцевого самоврядування
- Стаття 24. Особливості управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки
- Стаття 25. Конкуренція у сфері господарювання
- Стаття 26. Державна допомога суб’єктам господарювання
- Стаття 27. Обмеження монополізму в економіці
- Стаття 28. Природні монополії
- Стаття 29. Зловживання монопольним становищем на ринку
- Стаття 30. Неправомірні угоди між суб’єктами господарювання
- Стаття 31. Дискримінація суб’єктів господарювання
- Стаття 32. Недобросовісна конкуренція
- Стаття 33. Неправомірне використання ділової репутації суб’єкта господарювання
- Стаття 34. Створення перешкод суб’єктам господарювання у процесі конкуренції
- Стаття 35. Досягнення неправомірних переваг у конкуренції
- Стаття 36. Неправомірне збирання, розголошення та використання відомостей, що є комерційною таємницею
- Стаття 37. Відповідальність за недобросовісну конкуренцію
- Стаття 38. Правила професійної етики у конкуренції
- Стаття 39. Захист прав споживачів
- Стаття 40. Державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства
- Стаття 41. Антимонопольно-конкурентне законодавство
- Стаття 42. Підприємництво як вид господарської діяльності
- Стаття 43. Свобода підприємницької діяльності
- Стаття 44. Принципи підприємницької діяльності
- Стаття 45. Організаційні форми підприємництва
- Стаття 46. Право найму працівників і соціальні гарантії щодо використання їх праці
- Стаття 47. Загальні гарантії прав підприємців
- Стаття 48. Державна підтримка підприємництва
- Стаття 49. Відповідальність суб’єктів підприємництва
- Стаття 50. Діяльність іноземних підприємців в Україні
- Стаття 51. Припинення підприємницької діяльності
- Стаття 52. Некомерційне господарювання
- Стаття 53. Організаційні форми здійснення некомерційної господарської діяльності
- Стаття 54. Регулювання некомерційної господарської діяльності
- Глава 6. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
- Стаття 55. Поняття суб’єкта господарювання
- Стаття 55-1. Фіктивна діяльність суб’єкта господарювання
- Стаття 56. Утворення суб’єкта господарювання
- Стаття 57. Установчі документи
- Стаття 58. Державна реєстрація суб’єкта господарювання
- Стаття 58-1. Печатки суб’єкта господарювання
- Стаття 59. Припинення суб’єкта господарювання
- Стаття 62. Підприємство як організаційна форма господарювання
- Стаття 63. Види та організаційні форми підприємств
- Стаття 64. Організаційна структура підприємства
- Стаття 64-1. Кінцевий бенефіціарний власник (контролер) підприємства
- Стаття 65. Управління підприємством
- Стаття 66. Майно підприємства
- Стаття 67. Господарські відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами
- Стаття 68. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства
- Стаття 69. Соціальна діяльність підприємства
- Стаття 70. Об’єднання підприємств
- Стаття 71. Облік і звітність підприємства
- Стаття 72. Законодавство про підприємства
- Стаття 73. Поняття державного унітарного підприємства
- Стаття 73-1. Господарське зобов’язання державного унітарного підприємства, щодо вчинення якого є заінтересованість
- Стаття 73-2. Значні господарські зобов’язання державного унітарного підприємства
- Стаття 74. Державне комерційне підприємство
- Стаття 75. Особливості господарської діяльності державних комерційних підприємств
- Стаття 75-1. Державне некомерційне підприємство
- Стаття 75-2. Особливості господарської діяльності державних некомерційних підприємств
- Стаття 76. Казенне підприємство
- Стаття 77. Особливості господарської діяльності казенних підприємств
- Стаття 78. Комунальні унітарні підприємства
- Стаття 78-1. Господарське зобов’язання комунального унітарного підприємства, щодо вчинення якого є заінтересованість
- Стаття 79. Створення та діяльність господарських товариств
- Стаття 80. Види господарських товариств
- Стаття 82. Установчі документи господарського товариства
- Стаття 83. Державна реєстрація господарського товариства
- Стаття 84. Наслідки укладення угод до реєстрації господарського товариства
- Стаття 85. Власність господарського товариства
- Стаття 86. Обмеження на формування статутного (складеного) капіталу господарського товариства
- Стаття 89. Управління господарським товариством
- Стаття 90. Облік і звітність господарського товариства
- Стаття 93. Поняття підприємства колективної власності
- Стаття 94. Господарська діяльність кооперативів
- Стаття 95. Виробничий кооператив
- Стаття 96. Принципи діяльності виробничого кооперативу
- Стаття 97. Загальні умови створення виробничого кооперативу
- Стаття 98. Членство у виробничому кооперативі
- Стаття 99. Права та обов’язки членів виробничого кооперативу
- Стаття 100. Майно виробничого кооперативу
- Стаття 101. Управління виробничим кооперативом
- Стаття 102. Загальні збори членів виробничого кооперативу
- Стаття 103. Правління виробничого кооперативу
- Стаття 104. Виконавчий директор виробничого кооперативу
- Стаття 105. Спостережна рада виробничого кооперативу
- Стаття 106. Ревізійна комісія (ревізор) виробничого кооперативу
- Стаття 107. Господарська діяльність виробничого кооперативу
- Стаття 108. Майнова відповідальність виробничого кооперативу
- Стаття 109. Припинення виробничого кооперативу
- Стаття 110. Інші питання діяльності виробничого кооперативу
- Стаття 111. Споживча кооперація. Підприємства споживчої кооперації
- Стаття 112. Підприємства об’єднань громадян, релігійних організацій
- Стаття 113. Приватні підприємства
- Стаття 114. Фермерське господарство
- Стаття 114-1. Сільськогосподарський кооператив, сільськогосподарське кооперативне об’єднання
- Стаття 116. Підприємство з іноземними інвестиціями
- Стаття 117. Іноземне підприємство
- Стаття 118. Поняття об’єднання підприємств
- Стаття 119. Види об’єднань підприємств
- Стаття 120. Організаційно-правові форми об’єднань підприємств
- Стаття 121. Статус підприємства – учасника об’єднання підприємств
- Стаття 122. Управління об’єднанням підприємств
- Стаття 123. Майнові відносини в об’єднанні підприємств
- Стаття 124. Вихід учасника з об’єднання. Припинення об’єднання підприємств
- Стаття 126. Асоційовані підприємства. Холдингові компанії
- Стаття 127. Інші форми об’єднання інтересів підприємств
- Стаття 128. Громадянин у сфері господарювання
- Стаття 129. Особливості статусу іноземних суб’єктів господарювання
- Стаття 130. Кредитні спілки у сфері господарювання
- Стаття 131. Особливості статусу благодійних та інших неприбуткових організацій у сфері господарювання
- Глава 14. МАЙНО СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
- Стаття 133. Правовий режим майна суб’єктів господарювання
- Стаття 134. Право власності – основне речове право у сфері господарювання
- Стаття 135. Організаційно-установчі повноваження власника
- Стаття 136. Право господарського відання
- Стаття 137. Право оперативного управління
- Стаття 139. Майно у сфері господарювання
- Стаття 140. Джерела формування майна суб’єктів господарювання
- Стаття 141. Особливості правового режиму державного майна у сфері господарювання
- Стаття 142. Прибуток (доход) суб’єкта господарювання
- Стаття 143. Цінні папери у складі майна суб’єктів господарювання
- Стаття 144. Підстави виникнення майнових прав та обов’язків суб’єкта господарювання
- Стаття 145. Майновий стан та облік майна суб’єкта господарювання
- Стаття 146. Приватизація державних та комунальних підприємств
- Стаття 147. Гарантії та захист майнових прав суб’єктів господарювання
- Стаття 148. Особливості правового режиму використання природних ресурсів у сфері господарювання
- Стаття 149. Використання природних ресурсів суб’єктами господарювання
- Стаття 150. Використання природних ресурсів на праві власності
- Стаття 151. Використання природних ресурсів на праві користування
- Стаття 152. Права суб’єктів господарювання щодо використання природних ресурсів
- Стаття 153. Обов’язки суб’єктів господарювання щодо використання природних ресурсів
- Стаття 154. Регулювання відносин щодо використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності
- Стаття 155. Об’єкти прав інтелектуальної власності
- Стаття 156. Правомочності щодо використання винаходу, корисної моделі та промислового зразка
- Стаття 157. Правомочності щодо використання торговельної марки
- Стаття 159. Правомочності суб’єктів господарювання щодо комерційного найменування
- Стаття 160. Правомочності щодо використання географічного зазначення
- Стаття 161. Використання назви країни походження товару
- Стаття 162. Правомочності суб’єктів господарювання щодо комерційної таємниці
- Стаття 163. Цінні папери у господарській діяльності
- Стаття 167. Зміст корпоративних прав та корпоративних відносин
- Стаття 172. Законодавство про корпоративні права держави
- Глава 19. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ГОСПОДАРСЬКІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ
- Стаття 173. Господарське зобов’язання
- Стаття 174. Підстави виникнення господарських зобов’язань
- Стаття 175. Майново-господарські зобов’язання
- Стаття 176. Організаційно-господарські зобов’язання
- Стаття 177. Соціально-комунальні зобов’язання суб’єктів господарювання
- Стаття 178. Публічні зобов’язання суб’єктів господарювання
- Стаття 179. Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов’язання
- Стаття 180. Істотні умови господарського договору
- Стаття 181. Загальний порядок укладення господарських договорів
- Стаття 182. Особливості укладання попередніх договорів
- Стаття 183. Особливості укладання господарських договорів за державним замовленням
- Стаття 184. Особливості укладання господарських договорів на основі вільного волевиявлення сторін, примірних і типових договорів
- Стаття 185. Особливості укладання господарських договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, ярмарках та публічних торгах
- Стаття 186. Укладання організаційно-господарських договорів
- Стаття 187. Укладання господарських договорів за рішенням суду
- Стаття 188. Порядок зміни та розірвання господарських договорів
- Стаття 189. Ціна у господарських зобов’язаннях
- Стаття 190. Вільні ціни
- Стаття 191. Державні регульовані ціни
- Стаття 192. Законодавство про ціни і ціноутворення
- Стаття 193. Загальні умови виконання господарських зобов’язань
- Стаття 194. Виконання господарського зобов’язання третьою особою
- Стаття 195. Передача (делегування) прав у господарських зобов’язаннях
- Стаття 196. Виконання господарських зобов’язань, у яких беруть участь кілька управнених або кілька зобов’язаних суб’єктів
- Стаття 197. Місце виконання господарського зобов’язання
- Стаття 198. Виконання грошових зобов’язань
- Стаття 199. Забезпечення виконання господарських зобов’язань
- Стаття 200. Банківська гарантія забезпечення виконання господарських зобов’язань
- Стаття 201. Загальногосподарські (публічні) гарантії виконання зобов’язань
- Стаття 202. Загальні умови припинення господарських зобов’язань
- Стаття 203. Припинення господарського зобов’язання виконанням або зарахуванням
- Стаття 204. Припинення господарського зобов’язання за згодою сторін чи у разі поєднання його сторін в одній особі
- Стаття 205. Припинення господарського зобов’язання у разі неможливості виконання
- Стаття 206. Розірвання господарського зобов’язання
- Стаття 208. Наслідки визнання господарського зобов’язання недійсним
- Стаття 209. Неспроможність суб’єкта підприємництва
- Стаття 210. Кредитори неплатоспроможних боржників
- Стаття 211. Заходи щодо запобігання банкрутству суб’єктів підприємництва
- Стаття 212. Процедури, що застосовуються до неплатоспроможного боржника
- Стаття 213. Майнові активи неплатоспроможного боржника
- Стаття 214. Державна політика з питань банкрутства
- Стаття 215. Відповідальність за порушення законодавства про банкрутство
- Глава 24. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ УЧАСНИКІВ ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН
- Стаття 216. Господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин
- Стаття 217. Господарські санкції як правовий засіб відповідальності у сфері господарювання
- Стаття 218. Підстави господарсько-правової відповідальності
- Стаття 219. Межі господарсько-правової відповідальності. Зменшення розміру та звільнення від відповідальності
- Стаття 220. Прострочення боржника
- Стаття 221. Прострочення кредитора
- Стаття 222. Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності
- Стаття 223. Строки реалізації господарсько-правової відповідальності
- Стаття 224. Відшкодування збитків
- Стаття 225. Склад та розмір відшкодування збитків
- Стаття 226. Умови і порядок відшкодування збитків
- Стаття 227. Солідарне відшкодування збитків
- Стаття 228. Регресні вимоги щодо відшкодування збитків
- Стаття 229. Відшкодування збитків у разі порушення грошових зобов’язань
- Стаття 230. Штрафні санкції
- Стаття 231. Розмір штрафних санкцій
- Стаття 232. Порядок застосування штрафних санкцій
- Стаття 233. Зменшення розміру штрафних санкцій
- Стаття 234. Обов’язок боржника, який сплатив штрафні санкції, виконати зобов’язання в натурі
- Стаття 235. Оперативно-господарські санкції
- Стаття 236. Види оперативно-господарських санкцій
- Стаття 237. Підстави та порядок застосування оперативно-господарських санкцій
- Стаття 238. Застосування адміністративно-господарських санкцій до суб’єктів господарювання
- Стаття 239. Види адміністративно-господарських санкцій
- Стаття 240. Безоплатне вилучення прибутку (доходу)
- Стаття 241. Штраф як адміністративно-господарська санкція
- Стаття 244. Застосування антидемпінгових заходів
- Стаття 245. Припинення експортно-імпортних операцій. Застосування індивідуального режиму ліцензування
- Стаття 246. Обмеження та зупинення діяльності суб’єкта господарювання
- Стаття 247. Ліквідація суб’єкта господарювання, діяльність якого суперечить закону чи його установчим документам
- Стаття 248. Державна реєстрація ліквідації суб’єкта господарювання
- Стаття 249. Гарантії прав суб’єктів господарювання у разі неправомірного застосування до них адміністративно-господарських санкцій
- Стаття 250. Строки застосування адміністративно-господарських санкцій
- Стаття 251. Накладання штрафів за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства
- Стаття 252. Адміністративна відповідальність громадян-підприємців та посадових осіб
- Стаття 253. Вилучення незаконно одержаного прибутку (доходу)
- Стаття 254. Вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб’єкта господарювання
- Стаття 255. Відшкодування збитків
- Стаття 256. Спростування неправдивих, неточних або неповних відомостей
- Стаття 257. Процесуальні засади розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями справ про недобросовісну конкуренцію
- Глава 29. ГАЛУЗІ ТА ВИДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
- Стаття 258. Загальні умови, що визначають особливості регулювання господарських відносин
- Стаття 259. Види господарської діяльності та їх класифікація
- Стаття 260. Галузі економіки та їх класифікація
- Стаття 261. Галузі сфери матеріального виробництва
- Стаття 262. Продукція виробничо-технічного призначення і вироби народного споживання
- Стаття 263. Господарсько-торговельна діяльність
- § 1. Поставка
- Стаття 264. Матеріально-технічне постачання та збут
- Стаття 265. Договір поставки
- Стаття 266. Предмет, кількість і асортимент поставки
- Стаття 267. Строки і порядок поставки
- Стаття 268. Якість товарів, що поставляються
- Стаття 269. Гарантії якості товарів. Претензії у зв’язку з недоліками поставлених товарів
- Стаття 270. Комплектність товарів, що поставляються
- Стаття 271. Положення про поставки і Особливі умови поставок
- Стаття 272. Договір контрактації сільськогосподарської продукції
- Стаття 273. Особливості виконання договорів контрактації
- Стаття 274. Відповідальність за договором контрактації
- Стаття 275. Договір енергопостачання
- Стаття 276. Кількість і якість енергії. Строки, ціни та порядок розрахунків за договором енергопостачання
- Стаття 278. Товарні ринки
- Стаття 283. Оренда майна у сфері господарювання
- Стаття 284. Умови договору оренди
- Стаття 285. Основні права та обов’язки орендаря
- Стаття 286. Орендна плата
- Стаття 287. Оренда державного та комунального майна
- Стаття 288. Суборенда державного та комунального майна
- Стаття 289. Викуп (приватизація) об’єкта оренди
- Стаття 291. Припинення договору оренди
- Стаття 292. Лізинг у сфері господарювання
- Стаття 293. Міна (бартер) у сфері господарювання
- Стаття 294. Зберігання у товарному складі
- Стаття 295. Агентська діяльність
- Стаття 296. Підстави виникнення агентських відносин
- Стаття 297. Предмет агентського договору
- Стаття 298. Схвалення угоди, укладеної комерційним агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням повноважень
- Стаття 299. Немонопольні і монопольні агентські відносини
- Стаття 300. Передача прав комерційного агента
- Стаття 301. Взаєморозрахунки в агентських відносинах
- Стаття 302. Обов’язки щодо нерозголошення конфіденційної інформації в агентських відносинах
- Стаття 303. Відповідальність за порушення агентського договору
- Стаття 304. Припинення агентського договору
- Стаття 305. Законодавство про комерційне посередництво у сфері господарювання
- Стаття 306. Перевезення вантажів як вид господарської діяльності
- Стаття 307. Договір перевезення вантажу
- Стаття 308. Приймання вантажу до перевезення
- Стаття 309. Зміна умов перевезення
- Стаття 310. Одержання вантажу в пункті призначення
- Стаття 311. Плата за перевезення вантажів
- Стаття 312. Договір мультимодального перевезення
- Стаття 313. Відповідальність перевізника за прострочення доставки вантажу
- Стаття 314. Відповідальність перевізника за втрату, нестачу, пошкодження вантажу
- Стаття 315. Порядок вирішення спорів щодо перевезень
- Стаття 316. Договір транспортного експедирування
- Стаття 317. Підрядні відносини у капітальному будівництві
- Стаття 318. Договір підряду на капітальне будівництво
- Стаття 319. Генеральний підрядник і субпідрядник
- Стаття 320. Права замовника
- Стаття 321. Розрахунки за договором підряду на капітальне будівництво
- Стаття 322. Відповідальність за порушення договору підряду на капітальне будівництво
- Стаття 323. Умови укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві
- Стаття 324. Договір підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт
- Стаття 325. Інноваційна діяльність
- Стаття 326. Інвестування інноваційної діяльності
- Стаття 327. Види інноваційної діяльності
- Стаття 328. Державне регулювання інноваційної діяльності
- Стаття 329. Державні гарантії інноваційної діяльності
- Стаття 330. Державна експертиза інноваційних проектів
- Стаття 331. Договір на створення і передачу науково-технічної продукції
- Стаття 332. Законодавство про інноваційну діяльність
- § 1. Фінанси і банківська діяльність
- Стаття 333. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання
- Стаття 334. Правовий статус банків
- Стаття 335. Національний банк України. Рада Національного банку України
- Стаття 336. Організаційно-правові форми банків
- Стаття 338. Кооперативні банки
- Стаття 339. Банківські операції
- Стаття 340. Депозитні операції банків
- Стаття 341. Розрахункові операції банків
- Стаття 342. Банківські рахунки
- Стаття 343. Відповідальність за порушення строків розрахунків
- Стаття 344. Міжнародні розрахункові операції
- Стаття 345. Кредитні операції банків
- Стаття 346. Кредитування суб’єктів господарювання
- Стаття 347. Форми та види банківського кредиту
- Стаття 348. Контроль банку за використанням кредиту
- Стаття 349. Кредитні ресурси
- Стаття 350. Факторингові операції
- Стаття 351. Лізингові операції банків
- Стаття 352. Страхування у сфері господарювання
- Стаття 353. Суб’єкти страхової діяльності у сфері господарювання
- Стаття 354. Договір страхування
- Стаття 355. Законодавство про страхування у сфері господарювання
- Стаття 362. Аудиторська діяльність
- Стаття 363. Аудит фінансової звітності та державний фінансовий аудит
- Стаття 364. Аудитор і суб’єкти аудиторської діяльності
- Стаття 365-1. Лотерейна діяльність в Україні
- Стаття 366. Договір комерційної концесії
- Стаття 367. Форма договору комерційної концесії
- Стаття 368. Комерційна субконцесія
- Стаття 369. Винагорода за договором комерційної концесії
- Стаття 370. Обов’язки правоволодільця
- Стаття 371. Обов’язки користувача
- Стаття 372. Обмеження прав сторін за договором комерційної концесії
- Стаття 373. Відповідальність правоволодільця за вимогами, що заявляються до користувача
- Стаття 374. Зміна та розірвання договору комерційної концесії
- Стаття 375. Наслідки зміни торговельної марки чи іншого позначення правоволодільця
- Стаття 376. Правове регулювання комерційної концесії
- Глава 37. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
- Стаття 377. Поняття зовнішньоекономічної діяльності
- Стаття 378. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності
- Стаття 379. Види зовнішньоекономічної діяльності та зовнішньоекономічні операції
- Стаття 380. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- Стаття 381. Ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій
- Стаття 382. Зовнішньоекономічні договори (контракти)
- Стаття 383. Державна реєстрація зовнішньоекономічних договорів (контрактів)
- Стаття 384. Митне регулювання при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності
- Стаття 385. Принципи оподаткування при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності
- Стаття 386. Валютні рахунки суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності
- Стаття 387. Валютна виручка від зовнішньоекономічної діяльності
- Стаття 388. Одержання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності кредитів в іноземних фінансових установах
- Стаття 389. Захист державою прав та законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності
- Стаття 390. Іноземні інвестори
- Стаття 391. Види іноземних інвестицій
- Стаття 392. Форми здійснення іноземних інвестицій
- Стаття 393. Оцінка іноземних інвестицій
- Стаття 394. Правовий режим іноземних інвестицій
- Стаття 396. Діяльність суб’єктів господарювання з іноземними інвестиціями в Україні
- Стаття 397. Гарантії здійснення іноземних інвестицій
- Стаття 398. Гарантії переказу та використання доходів від іноземних інвестицій
- Стаття 399. Гарантії іноземним інвесторам у разі припинення інвестиційної діяльності
- Стаття 400. Законодавство про іноземні інвестиції
- Глава 39. СПЕЦІАЛЬНІ (ВІЛЬНІ) ЕКОНОМІЧНІ ЗОНИ
- Стаття 401. Визначення спеціальної (вільної) економічної зони
- Стаття 402. Територія і статус спеціальної (вільної) економічної зони
- Стаття 403. Типи спеціальних (вільних) економічних зон
- Стаття 404. Державні гарантії інвестицій у спеціальній (вільній) економічній зоні
- Стаття 405. Законодавство, що діє на території спеціальної (вільної) економічної зони
- Стаття 406. Концесія
- Стаття 411. Виключна (морська) економічна зона України
- Стаття 412. Особливості здійснення господарської діяльності на державному кордоні України
- Стаття 413. Особливості здійснення господарської діяльності в санітарно-захисних та інших охоронних зонах, на територіях і об’єктах, що особливо охороняються
- Стаття 414. Спеціальний режим господарювання в окремих галузях економіки
- Стаття 415. Особливості здійснення господарської діяльності на території пріоритетного розвитку
- Стаття 416. Порядок здійснення господарської діяльності в умовах надзвичайного стану, надзвичайної екологічної ситуації
- Стаття 417. Порядок здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану
- Стаття 418. Гарантії прав учасників господарських відносин в умовах спеціального режиму господарювання
- Глава 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ