Присвійні займенники вказують на принадлежність предмета першій (мій, наш), другій (твій, ваш), третій (його, її, іхній) чи будь-якій (свій) особі. Присвійні займенники (крім його, її) змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники.
Займенники «нас», «нам», «нами» є формами займенника 1 особи множини «ми».
Присвійні займенники. Вказують на принадлежність предмета будь-якій особі. Їх легко утворити від особових + свій: я — мій, ми — наш, ти — твій, ви — ваш, він, воно — його, вона — її, вони — їхній. Присвійні займенники відмінюються за родами, числами, відмінками.
Стабільну версію було перевірено 25 квітня 2023. Займе́нник — це самостійна частина мови, що вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх. Наприклад: він, ми, щось (вказують на особу, предмет); той, мій, всякий (вказують на ознаку); скільки, стільки (вказують на кількість).
Займенники третьої особи в родовому, знахідному, місцевому відмінках з прийменникамимають приставний звук н: у нього, над ним, в орудному відмінку звук н вживається завжди: нею, ним.
Отже, для того, щоб знати, де використовувати форму їх (особового займенника вони), а де присвійний займенник їхній, потрібно поставити питання: їхній відповідає на питання чий?, а їх – на питання (немає) кого? чого?(знайти) кого? що? Наприклад: По їхніх (чиїх?)
Займенники відмінюються по-різному: – займенники наш, ваш, всякий, кожний, інший, сам, самий, такий, який, котрий відмінюються, як прикметники твердої групи: наш, нашого, нашому…; наша, нашої, нашою… ; наші, наших, нашим…; – займенник їхній — як прикметники м’якої групи: їхній, їхнього, їхньому, їхнім… (див. Відмінювання прикметників);