Моторошна історія посмертної маски. Для чого їх робили і навіщо вдягали на себе

7 травня 1821 року двоє лікарів відчайдушно метушилися. Перед ними було тіло, яке розкладалося, і якщо вони негайно не знайдуть гіпс, риси обличчя буде втрачено назавжди.

Кілька годин тому після короткої хвороби помер французький імператор Наполеон Бонапарт, шість років до того він був у вигнанні. Присутні хотіли створити посмертну маску – відбиток обличчя, який зазвичай роблять незабаром після смерті людини. Але були дві перешкоди.

По-перше, усе відбувалося на тропічному острові Святої Єлени, плямі безплідної території у Південній Атлантиці, за понад 1000 км від будь-якої іншої землі.

На цій “жалюгідній і похмурій скелі”, як описував її Наполеон, не було крамниць, де продавали б такі специфічні товари як гіпс.

По-друге, жоден із присутніх лікарів ніколи раніше не виготовляв посмертну маску.

Історія посмертних масок тягнеться у глибину тисячоліть. Більшість із них не були точними копіями, виробленими з відбитка, а радше творами мистецтва. Їх створювали для елітних представників суспільства, щоби після смерті вони могли орієнтуватися в загробному житті або відганяти злих духів.

У пізньому Середньовіччі Європа стала одержимою смертю – лише за чотири жахливих роки чума знищила майже половину населення континенту.

Саме тоді справжні посмертні маски витіснили скульптурні, мистецькі. Відбиток обличчя, який робили за допомогою воску чи гіпсу, дозволяв закарбувати риси померлого, щоби потім скульптори могли зробити з нього реалістичний портрет, який виставляли на похоронах.

А у XVIII столітті сталося дещо несподіване: посмертні маски стали цінністю самі по собі.

Протягом наступних 200 років лікарі по всій Європі старанно зберігали для нащадків ці перші моменти після смерті. Обличчя знаменитостей, злочинців і навіть немовлят увічнювали в жахливих деталях.

Практика збіглася зі сплеском інтересу до псевдонауки френології, згідно з якою особистість людини повʼязана з рисами її обличчя і формою черепа.

Багато посмертних масок стали моторошними реліквіями, а деякі – сувенірами, які донині коштують шестизначні суми.

Одна з таких масок стала предметом культу, який можна порівняти з Моною Лізою. Вона надихнула незліченну кількість творів мистецтва та дивних теорій.

Це коротка історія посмертної маски та того, що вона може розповісти про наше ставлення до смерті протягом століть.

Автор фото, Alamy

Ранні копії посмертної маски Наполеона Бонапарта зараз надзвичайно цінні

Сувенір за 20 франків

А ті лікарі на острові Святої Єлени так і не змогли знайти гіпс, однак у них була пара запасних ідей.

Один із них – особистий лікар Наполеона Франсуа Антоммаркі – помчав до найближчого селища Джеймстаун і купив близько 150 гіпсових фігурок. Він подрібнив їх у порошок і зробив з нього імпровізовану гіпсову суміш. На жаль, коли її нанесли на обличчя померлого, нічого не вийшло.

Інший лікар – ірландський хірург Френсіс Бертон – спробував відшукати інгредієнт, з якого роблять гіпс – м’який мінерал, що знаходять у шарах осадових порід.

Місцеве джерело цього цінного інгредієнта згодом таки змогли виявити, і через півтора дня після того, як Наполеон зробив свій останній, неглибокий вдих, відбиток був готовий.

Цю посмертну маску виготовили значно пізніше ніж зазвичай, і сліди смерті на обличчі імператора були більш помітні.

Розкладання вже почало діяти, м’язи обличчя були менш напруженими, що надало зазвичай меланхолійному виразу обличчю імператора більш умиротворений вигляд.

Колишній французький імператор, можливо, і думав про те, що його портрет стоятиме біля ліжка його дружини Марії Луїзи або у національному музеї. Але навряд він міг уявити те, що сталося далі.

Антоммаркі вкрав оригінальну посмертну маску свого колеги та створив сотні копій, які можна було придбати як сувеніри всього за 20 франків.

Деякі з цих копій і дійшли до наших днів, осівши у музеях і приватних колекціях по всьому світу. А от найперша оригінальна маска не збереглася.

Автор фото, Getty Images

Посмертну маску Ісаака Ньютона створили як основу для майбутніх скульптур

Епоха Просвітництва

Коли Ісаак Ньютон помер уві сні у 84 років у 1727-му, він залишив спадок, який не міг не злякати.

Листи і рукописи, що налічували близько 10 мільйонів слів, які містили описи численних відкриттів, що змінили світ, серед яких – закони тяжіння, нескінченні нотатки про невдалі алхімічні експерименти – і дивний набір анаграм свого власного імені.

Невдовзі до цього списку додалася посмертна маска.

Автор фото, Alamy

Клаудія Вікторія жила в римському місті Лугдунум, що на території сучасного Ліона

Стародавній Рим

Римські патриції вшановували смерть члена родини, створюючи прикрашені ідеалізовані похоронні маски. Ці “образи” зазвичай не ховали разом із покійним, а зберігали як пам’ятки у спеціальних нішах у сімейному домі.

Родичі могли навіть вдягти таку маску на себе під час похорону іншого члена родини. Так зазвичай робили літні чоловіки, що було своєрідним посвяченням у сімейний канон предків.

Але приблизно у II столітті нашої ери ця традиція поширилася й на нижчі верстви населення. Це вже були справжні посмертні маски, і їх призначали не лише для чоловіків, а й жінок.

Як зазначає дослідник із Університету Шеффілда Келсі Медден, це означало, що представникам нижчого класу, а також жінкам і дітям також дозволили бути “предками”.

Одна з найвідоміших таких масок належала 10-річній дівчинці Клавдії Вікторії, яка жила в римському місті Лугдунум у Галлії, на місці якого виріс сучасний Ліон.

Її кругле юне обличчя закарбоване у гіпсі та поховане поруч із нею в її гробниці.

Напис казав: “Покійному духу Клавдії Вікторії, яка прожила десять років, один місяць і одинадцять днів. Її мати Клавдія Северина зробила цю памʼятку для своєї милої дочки та себе самої за життя”.

Автор фото, Alamy

Ніхто не знає, як дівчина, відома як Незнайомка із Сени, опинилася у річці

Промислова революція

Наприкінці 1880-х років тіло молодої жінки, яка, як припускали, потонула, виявили у Сені в Парижі.

Труп доставили до місцевого моргу, який був за тих часів популярним для відвідувань місцем. Тіло дівчини виставили на загальний огляд, щоби хтось зміг ідентифікувати її особу.

Зʼясувати, хто ця дівчина, так і не вдалося, але один із патологоанатомів так захопився її красою та невинністю, що наказав зробити посмертну маску перед її похованням.

Посмертна маска Незнайомки із Сени, на якій жінка наче задумливо посміхається, стала з часом популярним твором мистецтва.

Вона надихала скульпторів, письменників і художників, нею навіть прикрашали стіни будинків. Аж поки через понад пів століття після її смерті – норвезький виробник іграшок вирішив оживити її образ для манекена, який він розробляв.

Так народилася Resusci Annie, або “врятована Анна”, – манекен, який використовують для навчання прийомам серцево-легеневої реанімації.

Кажуть, що Анна “врятувала” від зупинки серця близько 2,5 мільйонів людей.

Автор фото, Alamy

Твори Трейсі Емін часто автобіографічні та сповідальні

Сучасність

Посмертні ритуали поступово змінювалися, а коли наприкінці XIX і початку XX століття зʼявилася фотографія, посмертні маски вийшли з моди.

Людям вони вже були не потрібні, адже замість них вони можуть дивитися на фото своїх рідних, які пішли з життя.

Сьогодні практика виготовлення посмертних масок майже зникла. Але деякі художники продовжують цю традицію, наділивши її своїми сучасними інтерпретаціями.

Один із прикладів – серія “посмертних масок”, створена Трейсі Емін.

Англійська художниця відома тим, що створює відверті, іноді шокуючі роботи, які розповідають її власну історію. Чотири відбитки її власного обличчя описують як іронічні та автобіографічні.

Вони також заперечують історичне очікування, що посмертна маска може бути тільки у чоловіка.

Ще одна сучасна інтерпретація – робота скульптора Роберта Гобера, який увіковічив пам’ять про свого улюбленого пса Пако, виліпивши його морду і поєднавши її з рисами свого обличчя.

Гобер вирішив зберегти цю давню традицію у такий карикатурний спосіб, – і хто знає, можливо, вона знов приживеться.

Ісаак Ньютон – коротка біографія

Англійський фізик сер Ісаак Ньютон, коротка біографія якого представлена тут, прославився своїми численними відкриттями в сфері фізики, механіки, математики, астрономії, філософії.

Надихаючись працями Галілео Галілея, Рене Декарта, Кеплера, Евкліда і Валліса, Ньютон зробив безліч важливих відкриттів, законів і винаходів, на які донині спирається сучасна наука.

Сер Ісаак Ньютон (Sir Isaac Newton, роки життя 1643 – 1727) народився 24 грудня 1642 року (4 січня 1643 року за новим стилем) в країні-державі Англії, графство Лінкольншир, в місті Вулсторп.

Пологи у його матері почалися передчасно, і Ісаак народився недоношеним. При народженні хлопчик виявився настільки слабкий фізично, що його боялися навіть хрестити: всі думали, що він загине, не проживши і пару років.

Однак, таке “пророцтво” не завадило йому дожити до старості і стати великим вченим.

Існує думка, що Ньютон за національністю був євреєм, але це документально не підтверджено. Відомо, що він належав до англійської аристократії.

Дитинство І. Ньютона

Свого батька, теж Ісаака на ім’я (Ньютона молодшого назвали на честь тата — данина пам’яті), хлопчик жодного разу не бачив — той помер ще до його появи на світ.

У родині пізніше з’явилося ще троє дітей, яких мати, Анна Ейскоу, народила від другого чоловіка. З їх появою долею Ісаака мало хто цікавився: хлопчик ріс обділеним в любові, хоча сім’я і вважалася благополучною.

Більше зусиль у вихованні та опіці Ньютона докладав його дядько Вільям по лінії матері. Дитинство хлопчика навряд чи можна назвати щасливим.

Уже в ранньому віці у Ісаака виявлялися таланти вченого: він багато часу проводив за книгами, любив що-небудь майструвати. Був замкнутий і нетовариський.

Де навчався Ньютон

У 1655 році 12-річного підлітка віддали в школу в Грантемі. Під час навчання він жив у місцевого аптекаря на ім’я Кларк.

У навчальному закладі проявилися здібності в галузі фізики, математики, астрономії, але мати Анна забрала сина зі школи через 4 роки.

16-річний Ісаак повинен був керувати фермою, ось тільки йому цей розклад не подобався: більше юнака тягнуло до читання книг і винахідництва.

Завдяки дядькові, шкільному вчителю Стоксу і викладачеві з Кембриджського університету, Ісаак був відновлений до лав учнів школи для продовження своєї навчальної діяльності.

У 1661 році хлопець вступає до Трініті – коледжу Кембриджського університету на безкоштовне навчання. У 1664 він складає іспити, що переводить його в статус студента. З цього моменту юнак продовжує навчання і отримує стипендію. У 1665 році змушений кинути вчитися через закриття університету на карантин (епідемія чуми).

Приблизно в цей період він створює свої перші винаходи. Після, в 1667 році, юнак відновлюється в студентах і продовжує гризти граніт науки.

Значну роль в пристрасті до точних наук Ісаака Ньютона грає його викладач з математики Ісаак Барроу.

Цікаво, що в 1668 році фізик-математик отримав звання магістра і закінчив університет, і майже відразу ж почав вести лекції для інших студентів.

Що відкрив Ньютон

Відкриття вченого використовуються в навчальній літературі: як в шкільній, так і в університетській, причому в найрізноманітніших дисциплінах (математика, Фізика, Астрономія).

Основні його ідеї були нові для того століття:

• Найголовніші і значні його відкриття були здійснені в період з 1665 по 1667 рік, під час бубонної чуми в Лондоні. Кембриджський університет був тимчасово закритий, викладацький склад розпущений через інфекцію, що вирувала. 18-річний студент поїхав на батьківщину, де відкрив закон всесвітнього тяжіння, а також проводив різні експерименти з кольорами спектра і оптикою.
• Серед його відкриттів в області математики — алгебраїчні криві 3-го порядку, біномінальне розкладання і способи вирішення диференціальних рівнянь. Диференціальне та інтегральне числення було розроблено майже одночасно з Лейбніцем, незалежно один від одного.
• У сфері класичної механіки їм була створена аксіоматична основа, а також така наука, як Динаміка.
• Не можна не згадати про три закони, звідки пішла їх назва “закони Ньютона”: перший, другий і третій.
• Був закладений фундамент для подальших досліджень астрономії, в тому числі небесної механіки.

Філософське значення відкриттів Ньютона

Фізик працював над своїми відкриттями та винаходами як з наукової, так і з релігійної точки зору.

Він зазначав, що писав свою книгу «початку» не для того, щоб «применшити Творця», але все ж підкреслював його могутність. Вчений вважав, що світ «досить самостійний».

Був прихильником “ньютонівської філософії”.

Книги Ісаака Ньютона

Опубліковані книги Ньютона за життя:

• “Метод різниць”.
• “Перерахування ліній третього порядку”.
• “Математичні початки натуральної філософії”.
• “Оптика або трактат про відбиття, заломлення, згинання та кольори світла”.
• “Нова теорія світла і кольорів”.
• “Про квадратуру кривих”.
• “Рух тіл по орбіті”.
• “Універсальна арифметика”.
• “Аналіз за допомогою рівнянь з нескінченним числом членів”.

Опубліковані вже після смерті праці:

• “Хронологія стародавніх царств”
• “Система миру”.
• “Метод флюксій”
• Лекції з оптики.
• Зауваження на книгу пророка Даниїла і Апокаліпсис св.Іоанна.
• “Коротка хроніка”.
• “Історичне відстеження двох помітних спотворень Святого Письма”.

Винаходи Ньютона

Свої перші кроки у винахідництві він почав робити ще в дитинстві, як уже згадувалося вище.

У 1667 році всіх викладачів університету вразив створений ним телескоп, який винайшов майбутній вчений: це був прорив в області оптики.

У 1705 році Королівське товариство удостоїло Ісаака звання лицаря за внесок у наукову діяльність. Тепер він називався сер Ісаак Ньютон, у нього був свій герб і не дуже достовірна Родовід.

Серед його винаходів також числяться:

• Водяний годинник, що працюють від обертання дерев’яного брусочка, який своєю чергою коливається від падаючих крапель води.
• Рефлектор, який являв собою телескоп з увігнутою лінзою. Пристрій дав поштовх у дослідженнях нічного неба. Ним також користувалися моряки для навігації у відкритому морі.
• Вітряк.
• Самокат.

Особисте життя Ісаака Ньютона

За словами сучасників, день Ньютона починався і закінчувався книгами: він проводив за ними стільки часу, що часто забував навіть поїсти.

Особистого життя у знаменитого вченого не було взагалі. Ісаак жодного разу не був одружений, за чутками, навіть залишився незайманим.

Коли помер і де похований сер Ісаак Ньютон

Ісаак Ньютон помер 20 Березня (31 Березня 1727 — дата за новим стилем) в Кенсінгтоні, Великобританія. За два роки до смерті у Фізика почалися проблеми зі здоров’ям.

Помер він уві сні. Його могила знаходиться у Вестмінстерському абатстві.

Цікаві факти про Ньютона

Кілька не зовсім популярних фактів:

• Яблуко Ньютону на голову не падало — це міф, придуманий Вольтером. Але сам вчений дійсно сидів під деревом. Зараз воно є пам’ятником.
• У дитинстві Ісаак був дуже самотній, як і все життя. Рано втративши батька, мати повністю зосередилася на новому заміжжі і трьох нових дітей, які швидко так само залишилися без батька.
• У 16-річному віці мати забрала сина зі школи, де той рано почав показувати неабиякі здібності, щоб той почав управління фермою.
• Шкільний учитель, рідний дядько та інший знайомий, член Кембриджського коледжу, наполягли на поверненні хлопчика в школу, яку той успішно закінчив і вступив до університету.
• За спогадами однокурсників і вчителів, Ісаак більшу частину часу проводив за книгами, забуваючи навіть поїсти і поспати — це було те життя, про яке він найбільше бажав.
• Ісаак був хранителем Монетного двору Британії.
• Після смерті вченого була випущена його автобіографія.

Висновок

Внесок сера Ісаака Ньютона в науку дійсно величезний, і недооцінити його лепту досить складно. Його відкриття донині є основами сучасної науки в цілому, а його закони вивчаються в школі та інших навчальних закладах.