Іван Піддубний

Іван Максимович Піддубний
Російський борець, атлет, заслужений артист РРФСР, заслужений майстер спорту, п’ятиразовий чемпіон світу з боротьби серед професіоналів, він за свою спортивну кар’єру не програв жодного чемпіонату, боровся на найбільших манежах світу — відвідав близько 50 міст в 14 країнах. Ім’я Піддубного прославило російський і радянський спорт.

Іван Максимович Піддубний народився (26 вересня) 8 жовтня 1871 на Полтавщині, в селі Красенівці, в селянській родині. Простота життя і важка фізична праця, до якого він був привчений з дитинства, заклали в характері Івана рідкісну завзятість. У 1893 році він виїхав до Севастополя, де влаштувався вантажником у порту, а потім перебрався до Феодосії.

У 1896 році Піддубний уперше вийшов на арену. Це був цирк Безкоровайний, який приїхав на гастролі в місто. За виступами атлетів Іван стежив із захопленням. У кінці номера охочим пропонувалося повторити який-небудь трюк, і Піддубний перевершив атлетів у боротьбі «на поясах». Після цього Івану запропонували попрацювати в цирку. Тоді й почалася його кар’єра борця.

Спорт став для Піддубного стрижнем життя. Він був розумним борцем, при цьому був артистичним і подобався публіці — високий, прекрасно складений, з мужніми рисами обличчя. До 1903 Піддубний уже був досвідченим борцем на поясах, відомим Одесі та Києву, Тбілісі та Казані .

У 1903 році він отримав запрошення від голови Петербурзького атлетичного товариства графа Рібопьер взяти участь у паризькому чемпіонаті світу. Але французьку боротьбу Піддубний тільки освоював. Йому дали кращого тренера Ейжена де Парі і три місяці на підготовку, які були дуже інтенсивними.

На чемпіонаті в Парижі, серед учасників якого були борці зі світовим ім’ям, нікому не відомий «російський ведмідь» виграв 11 боїв, але програв французові Р.Буше. Хоча останній шахраював (на його тіло було нанесено масло), але судді присудили перемогу таки йому. Піддубний був приголомшений. Цей урок назавжди зробив його непримиренним ворогом «брудного спорту».

Потім змагання слідували одна за одною. У 1905 році знову на головному міжнародному чемпіонаті в Парижі Піддубний взяв реванш, здобувши тріумфальну перемогу, і став чемпіоном світу. Не було йому рівних і в наступні три роки. Піддубного запрошували на всі великі змагання. Він багато гастролював і скрізь перемагав. Він став людиною-легендою, в пресі його називали «Чемпіон чемпіонів».

Але, проводячи багато часу в роз’їздах, Іван Максимович мріяв про свій дім і сім’ю. У 1910 році він пішов із спорту, одружився на актрисі А.Квітко-Фоменко і разом з нею повернувся в Красенівка. Там він купив велику ділянку землі, побудував садибу . Але поміщик із нього вийшов поганий: через кілька років Піддубний розорився (згодом від нього пішла і дружина) і в 1913 році знову ступив на борцівський килим. Про нього знову заговорили із захватом. Навіть у роки громадянської війни він продовжував виступати.

На початку 1920-х років Піддубного запросили працювати в Петроградський цирк. Якось на гастролях він познайомився з Машошиною Марією, і незабаром вони повінчалися. Але із засобами було туго, і Піддубний вирішується на гастролі в Німеччині і США. Блискуче проводячи зустрічі з відомими борцями, він збирав повні зали і був навіть проголошений «чемпіоном Америки». По поверненню в 1927 році в Росію, де його зустріли як героя, Піддубний з дружиною переїхав до міста Єйськ на березі Азовського моря, купив будинок і прожив там до кінця своїх днів.

Помер Іван Максимович Піддубний від інфаркту 8 серпня 1949 року в Єйську, де й був похований у міському парку, що нині носить його ім’я. Там же встановлено пам’ятник, де на граніті висічено: «Тут російський богатир лежить».

На батьківщині Піддубного встановлений мармуровий бюст «Чемпіону чемпіонів», розташовані музей і спортивна школа його імені. Про нього знято кілька художніх і документальних фільмів. З 1962 року в нашій країні щорічно проводяться міжнародні змагання з класичної боротьби на приз імені І.М.Поддубного.

Помер українець, якого визнавали найсильнішим у світі

Український спортсмен-борець Іван Піддубний помер від голоду у місті Єйськ на Кубані 8 серпня 1949-го. Після смерті влада прирекла його ім’я на забуття. Пам’ятник спорудили лише у 1950-х за клопотанням США.

Піддубний був 6-разовим чемпіоном світу з боротьби. Виступав у Парижі, Мілані, Франкфурті, Нью-Йорку. Дебютом спортсмена став виступ у Новоросійську цирку. 1898-го Іван за декілька секунд поклав на лопатки відомого тоді гіганта – шведського бійця Андерсона. Публіка вирішила, що той піддався, але українець запропонував матч-реванш. Швед сказав, що погодиться, тільки якщо Піддубний програє. Іван прийняв пропозицію, але все одно поклав його на лопатки. Публіка була у захваті.

Згодом переїжджає до Києва. Виступає силачем у цирку братів Нікітіних. Антропометрична комісія встановила його дані: зріст – 184 см., вага – 118 кг., біцепс – 44 см. За період 1905-1909-х українець переміг 3 чемпіона світу, декількох чемпіонів Європи і більшість чемпіонів окремих країн. Йому пропонували прийняти громадянство США, але чоловік відмовився. Тоді сказали, що не виплатять усі зароблені гроші.

“Хочете їх конфіскувати – будь ласка. Плював я на ваші долари. Україна мені набагато дорожча”, – відповів спортсмен

Борця шанували у всьому світі, окрім його власної батьківщини. У 1930-х у державі запровадили паспорти, де прізвище чоловіка записали як “Поддубный”, а національність – росіянин. Тоді він власноруч закреслив це і написав – “Піддубний, українець”. Звісно, таке не могло бути непоміченим агентурою НКВС. Його арештовують і катують електрошоком. Просять виказати усі іноземні рахунки.

Після завершення спортивної кар’єри жив у Єйську на березі Азовського моря. Коли місто окупували нацисти, чоловік відмовився їхати в Німеччину для тренування молоді. Згодом із приходом Червоної Армії його намагалися арештувати за співпрацю з німцями, проте відпустили. Не вистачило доказів. Решту життя борець перебував у страшних злиднях.

Незадовго до смерті казав своєму лікареві-українцеві: “Це ж коли, мабуть, помру, то вкрадуть “кацапи” в мене Піддубного, а скажуть, що був “Поддубний”. Хіба ні?”. Чоловік мав рацію.

Помер, трохи не доживши до 78-річчя. У його спальні знайшли незакінчений лист, адресований тодішньому заступнику голови Ради Міністрів СРСР Климу Ворошилову: “Клименте Єфремовичу, мені майже 78 років. Згадайте мої заслуги перед країною. Ви самі називали мене національним героєм, а тепер забули. Прошу одного: закріпіть мене до їдальні військової частини, щоб я хоч інколи їв гаряче”.

Із Москви прийшов лист “поховати з почестями”. В останню путь чемпіона проводжали тисячі людей, при цьому допомагали йому у злиднях одиниці. Чоловіка поховали за огорожою цвинтаря, наче самогубцю й на пам’ятнику написали “Русский богатырь”. За декілька років пам’ять про нього майже знищать, на пам’ятнику викарбують “Хохол-петлюрівець”.

У честь 145-річчя із дня народження легендарного силача Івана Піддубного відбулися змагання із армреслінгу, греко-римської боротьби та гирьового спорту. На Всеукраїнське свято у селі Красенівка Чорнобаївського району на Черкащині 20 серпня приїхали близько 2 тис. людей.

Зараз ви читаєте новину «Помер українець, якого визнавали найсильнішим у світі». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua