Означальні займенники: кожний, всякий (усякий), весь (увесь, ввесь), інший, сам, самuй.
4. Вказівними називаються займенники, які вказують на предмет (цей, сей, той), ознаку (такий), кількість (стільки).
Стабільну версію було перевірено 25 квітня 2023. Займе́нник — це самостійна частина мови, що вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх. Наприклад: він, ми, щось (вказують на особу, предмет); той, мій, всякий (вказують на ознаку); скільки, стільки (вказують на кількість).
Розряди займенникiв за значенням
| Розряд | Значення | |
|---|---|---|
| мiй, наш | твiй, ваш | |
| Питальнi | слугують для оформлення запитань про особу, предмет, кiлькiсть, ознаку | |
| Вiдноснi | виконують у складних реченнях функцiю сполучних слiв | |
| Вказiвнi | вказують на предмет, кiлькiсть, ознаку | |
(«що» можна замінити займенником «щось», на «що» падає логічний наголос, значить, це сполучне слово (займенник), у реченні є додатком). Біля гаю, ЩО чорніє над водою, щось біле блукає. («що» можна замінити займенником який (гай); у реченні виступає підметом).
1. До особових займенників належать: я (ми), ти (ви). Займенник я дає вказівку на особу мовця. Займенник ти вказує на особу співбесідника, того, до кого звернена мова. Займенники ми і ви відповідно виражають також вказівку на кількох мовців – …