Як навчити дитину вимовляти «л»: вправи і чистомовки

Логопеди вважають звук «л» одним із найскладніших. Його постановка потребує часу і зазвичай проблема вирішується лише до шести років. Це пов’язано з тим, що звук «л» має дві вимови – тверду і м’яку, які відрізняються артикуляцією. Спільне порушення і м’якого, і твердого “л” буває вкрай рідко. Зазвичай проблеми виникають при вимові твердого «л», оскільки він складніший за артикуляцією.

Навчити дитину вимовляти букву Л – правильно вимовляти твердий та м’який звук – посильно в домашніх умовах за допомогою артикуляційних та логопедичних вправ. Починати роботу над вимовою потрібно з 3-4 років, оскільки у ці роки закладається звукова культура промови.

Чому дитина може не вимовляти букву «Л»

Основною причиною подібної мовної проблеми можуть бути дорослі, які часто контактують із дитиною. Так, у цій ситуації все так само як і у виховному процесі. Малюк копіює манеру поведінки мами чи тата (у разі манеру промови).

Особливо часто це відбувається в білінгвальних сім’ях (де говорять двома або кількома мовами). Дитині складно сприймати обидві мови, в результаті вона починає змішувати всі звуки.

Якщо нічого подібного у вашій родині немає, то перейдемо до фізіологічних причин:

• Порушення, що виникли у разі розвитку мовного слуху. Іншими словами, дитина просто невірно сприймає почуте і, відповідно, також неправильно відтворює звук.
• Патології слухового апарату та мовного дихання;
• Зміни у будові артикуляції апарату. У цьому випадку це може бути пов’язане з укороченою вуздечкою мови. Мам і тат не повинно лякати це формулювання. Все можна виправити. Більше того, зараз для цього більше не потрібний такий кардинальний захід, як надріз. Розроблено сучасну безопераційну методику, за допомогою якої вуздечка розтягується до необхідних розмірів. І тому є спеціальні вправи.

Важливо! Батькам у жодному разі не можна самим ставити будь-які діагнози дитині. В іншому випадку, можна тільки ще більше нашкодити і посилити ситуацію. Перед тим як розпочинати самостійне виправлення дефекту, обов’язково треба проконсультуватися з логопедом.

Рекомендації для батьків

Перш ніж перейти до вправ на літеру Л, дорослим необхідно засвоїти ряд нескладних правил, які зроблять заняття легким, а проведення часу з дитиною – приємним:

• Говоріть на рівних. Не намагайтеся полегшити заняття «сюсюканням», то ви зробите тільки гірше. Промовляйте всі слова правильно – це дуже важлива умова.
• Відповідайте на запитання. Якщо дитині щось не зрозуміло, зупиніться та поясніть докладніше. Так малюк відчує сильну підтримку, а ви завоюєте повну довіру.
• Перетворіть заняття на гру. Діти добре засвоюють інформацію у процесі гри. Важливо, щоб вправи викликали в малюка позитивний емоційний відгук. Вигадуйте казки та влаштовуйте незвичайні пригоди. У таких умовах дитина почне вимовляти звук Л рефлекторно.
• Вправи не повинні бути покаранням. Таким чином ви відіб’єте у чада бажання не тільки вчитися, а взагалі спілкуватися з дорослими.
• Дотримуйтесь регулярності. Проводьте заняття систематично, у комфортний для вас та дитини час. Ідеальний варіант – вправи по 5-10 хвилин 3-4 рази у день.

Дотримуючись цих нескладних рекомендацій, ваша дитина швидко навчиться промовляти літеру Л у домашніх умовах.

Мовна гімнастика

Артикуляційна гімнастика – комплекс вправ, спрямованих на розвиток органів мови та слуху. Регулярні тренування такого плану допоможуть навчитися правильно та чітко вимовляти будь-які звуки, у тому числі і «Л»:

• “Активне знайомство”. Познайомте малюка з усіма органами, які задіяні під час розмови: губи, язик, щоки, небо. Попросіть дитину сісти перед дзеркалом та уважно подивитися, що і де знаходиться, як може рухатися. У процесі малюк непомітно проведе розминку органів ротової порожнини, розігріє та підготує їх до занять.
• Правильне дихання. Більшість літер промовляється на видиху. А щоб вимова була чистою та чіткою, необхідно контролювати кількість повітря. Улюбленими вправами для дихання можуть стати видування мильних бульбашок чи повітряних кульок, пускання паперових корабликів чи задування свічок.
• Посмішка. Важливо пам’ятати, що звук Л потрібно вимовляти із широкою посмішкою. Запропонуйте дитині посміхнутися закритим ротом від вуха до вуха та протримати гримасу 10 секунд.

Ряд проведених наукових досліджень довів, що дрібна моторика рук безпосередньо впливає на формування дитячої мови. Якщо ви хочете, щоб дитина красиво говорила звуки, а мова була поставлена ​​правильно, купуйте їй невеликі іграшки та пластилін.

Перш ніж розпочинати вправи на промовляння звуку «Л», слід показати малюку правильне положення органів артикуляції:

• Кінчик язика знаходиться в основі верхніх зубів або альвеол, він також може упиратися в простір між щелепами.
• Повітря, що видихається, повинно проходити по бічним частинам язика.
• Бічні частини язика не торкаються щік та жувальних зубів.
• Корінь язика знаходиться у піднесеному положенні, голосові зв’язки напружені та вібрують.
• М’яке небо закриває доступ до порожнини носа.

Зазвичай у дитини не виникає особливих складнощів з освоєнням механізму промовляння звуку Л, тому видимий результат спостерігається через кілька занять.

Вправи для звуку Л у домашніх умовах

1. Конячка на вулиці. Зображуємо широку посмішку, показуємо зуби, відкривши рота. Відтворюємо мовою цокання копит. Починати треба повільно, а згодом поступово збільшувати темп.
2. Конячка – шпигун. Ускладнений варіант першої вправи. Дії ті самі, але видавати характерне цокання не можна. Важливо! Рухлива щелепа має бути зафіксованою, працює тільки язик.
3. Перо. Підготуйте легку пір’їнку перед початком занять. Попросіть малюка посміхнутися, злегка відкрити рота, акуратно прикусити кінчик язика. Тепер йому потрібно видихнути так, щоб утворилося два повітряні потоки. Силу та напрям дихання перевірте за допомогою пера.
4. Солодощі. Малюкові слід відкрити рот, посміхнутися і показати зубки. Плоский кінчик язика слід покласти на нижню губу і залишити в такому стані на 10 секунд. Поки дитина виконує перше завдання, візьміть його улюблену насолоду і намажте її верхню губу. Попросіть малюка злизати ласощі широким язиком за допомогою руху «вгору-вниз» (а не з боку в бік). Наступні рази використовувати солодощі не обов’язково.
5. Пароплав. Малюкові слід проімітувати звук пароплава в домашніх умовах. Для цього потрібно вимовляти букву «И» зі злегка відкритими губами. Щоб вправа була ефективною, слідкуйте за положенням мови: кінчик опущений, корінь піднімається до неба.
6. Гребінець. Звук Л поставити за допомогою цієї вправи дуже просто. Попросіть малюка нещільно зімкнути зуби і спробувати проштовхнути між ними язик, ніби розчісуючи його.
7. Гойдалки. Дитині потрібно похитати язиком з боку на бік, впираючи їх у щоки.

Думаєте, як ще можна навчити дитину говорити Л? Найчастіше співайте разом із ним пісеньки на «ла-ло-лу» і читайте вірші, у яких найчастіше зустрічається необхідна буква. Інший цікавий варіант – тренажери, що розвивають. Ігри на мислення, увагу та пам’ять дозволять дитині в ігровій формі отримувати нові знання та підвищувати рівень інтелекту. Поєднавши мовну гімнастику, домашні вправи та тренажери, звук Л почне вимовлятися у дитини правильно дуже швидко.

Автоматизація звука [Л]

Автоматизація звука [Л] у складах

Автоматизація звука [Л] у словах з прямими складами

Лак, лапа, ластівка, лава, лампа, лама, ланцюг, лахміття, латаття, лавина, шоко­лад, халат, калач, салат, балалайка, водолаз, акула, школа, віхола, писала, читала, кидала, носила, водила, возила, мила, співала, бігала, бачила, образила, їла.

Лев, лебеді, лезо, Леся, лежати, лебідь, легкий, лелека, Олег, Олена, балет, желе, жи­лет, ювілей, Олексій, олень, алея, тюлень, поле, колесо, далекий, оселедець, зеле­ний, велетень, омлет, хамелеон, фіолетовий.

Лимон, лижі, липа, листя, лижі, лижник, лисиця, лимон, листоноша, листи, калина, малина, колиска, ялинка, ве­ликий, воли, столи, цибулина, сміливий, щілина, злива, долина, полиця,білий, вулик, милий, цілий, стиглий, бджоли, келихи, канали, пенали, вулиця, вокзали, канікули, палиця, равлик, кролик, спали, сиділи, стояли, стукали, хо­дили, писали, читали, бігали, їхали, тупали, метелик, столик, килим.

Лоб, лом, лось, ложка, лобода, лоза, лосось, лото, лопата, лоша, ловити, лоток, солодкий, болото, коло­дязь, Володя, голодний, холодний, Павло, село, волошки, волос­ся, болото, підлога, солома, молотити, голос, золото, голод, сало, мило, коло, холод, Михайло, соловей, Данило, діло, велосипед, голова, молоток, те­пловоз, пилосос, молоко.

Луг, луска, Лука, луна, тулуб, галушки, полудень, голубий, голубці, голуб, жолудь, палуба, цілу­вати, полуниця.

Автоматизація звука [Л] у словах зі зворотними складами

Бал, овал, канал, пенал, обвал, вокзал, метал, малий, галка, фіалка, алмаз, алфавіт, халва, балкон, гойдалка, солдат.

Гол, укол, чохол, футбол, вузол, янгол, хол, голка, гойдалка.

Віл, стіл, попіл, сокіл, білка, бджілка, гілка, сопілка.

Автоматизація звука [Л] у словах зі збігом приголосних

Планета, план, планувати, пластівці, плавати, плавець, плащ, племінник, плескати, плести, плече, плоди, плуг, плутати, дупло, тепло, платівка, пломба, площа, поплавок, плащ, плита.

Блакитний, благати, близько, блиск, блискавка, близнюки, буб­лик, блискучий, блищати, блокнот, блок, блукати, срібло, кубло, поблизу, яблуко.

Флакон, фламінго, флот, флокси, флейта, фланг.

Влада, власний, власник, влити, влучити, Павло.

Клас, класний, класти, клавіші, склад, клен, клей, кленовий, кликати, клопіт, клоун, клубок, клунок, клумба, клуб, складний, поклав, ба­клажан, мотоцикл.

Гладенький, гладіолус, глек, глечик, глина, глибина, глибокий, глобус, глухий.

Слава, слабкий, слива, слина, слимак, слизький, слух, слухати, служити, слон, словник, весло, слово, заслуга, слухати, масло.

Злагода, зламати, злегка, зливати, злий, злива, злетіти, зловити, злак, злазити.

Автоматизація звука [Л] у чистомовках

Ла, ла, ла — Алла дівчинка мала.

Ла, ла, ла — липа в долині зацвіла.

Ла, ла, ла — Міла молоко пила.

Ла, ла, ла — затупилася пила.

Ла, ла, ла — у нас білочка жила.

Ла, ла, ла — я санчата віддала.

Ли, ли, ли — діти булочку взяли.

Ли, ли, ли — ми в садочок ішли.

Ли, ли, ли — на дорозі сплять воли.

Ли, ли, ли — в грубці немає золи.

Ли, ли, ли — в гості ми до неї йшли.

Ли, ли, ли — ми в садочок йшли.

Ло, ло, ло — снігом землю замело.

Ло, ло, ло — в мами тісто підійшло.

Лу, лу, лу — бачу ластівку малу.

Лу, лу, лу — ми танцюємо на балу.

Ал, ал, ал — поспішаємо на бал.

Іл, іл, іл — купуєм новий стіл.

Ел, ел, ел — налили воду в котел.

Дла, дла, дла — кінь без сідла.

Гла, гла, гла — мамі я допомогла.

Кла, кла, кла— Клава булок напекла.

Зли, зли, зли — зав’язала два вузли.

Пла, пла, пла — довго не було тепла.

Пло, пло, пло — чекоємо тепло.

Сло, сло, сло — у човні лежить весло.

Слу, слу, слу — дали булочку ослу.

Клу, клу, клу — постукав я по склу.

Сли, сли, сли — поважні посли.

Зли, зли, зли — вчимося в’язати вузли.

Автоматизація звука [Л] у словосполученнях

Лампочка в лампі. Лижі під лавкою. Ловити лося. Холод у палаті. Золота ложка. Маленька школа. Половинка шоколад­ки. Бджоли на аличі. Поїхала на канікули. Село біля болота. Весела мелодія. Голодна антилопа. Холодний холодець. Солонка із соломки. Позолочений кулон. Мишоловка під столом. На підлозі стілець. Блакитний силует. Попелюшка на балу. Золотий кулон. Голий малюк. Голодна акула. Ламке волосся. Блакитна лагуна. Поличка логопеда. Молоко в балоні. Мелодійний голос. Веселий молочник. Голосис­тий соловей. Холодні голубці. Стигла алича. Ловити метелика. Халат з воланами. Еластичні ласти. Половина булки.

Автоматизація звука [Л] у реченнях

У Лоли халат з воланами. У Володі ламається голос. Лада мила стиглу аличу. Міла купила золотий кулон. Хлопчик ловить метелика. Олена пила молоко з бубликами. Дівчина наспівувала веселу мелодію. Лада каталася на лижах. Олег намалював овал. Олексій подав сигнал. Михайло запізнився на вокзал. Володя пі­шов до школи. Валентина намалювала вулкан. Я посадила білі фіалки. У ялинки колючі голки. Мама взяла зі столу ложку. Попелюшка поспішаила на бал. На небі блиснула блискавка. Лада слухає платівку. Слава уколовся голкою. Ма­люки плескають у долоні. Клава їла салат З космосу наша планета здається бла­китною. За селом зеленіє поле. На волошку сів метелик. Лебедів тихо гойдає хви­ля. У Володі новий пенал. Мама купила солодку халву. Мала Оленка мила ложки та виделки. Світлана поливає білу фіалку. Галина мила салат і полуниці. Узимку птахам холодно і голодно. Олена і Валентина ходять до балетної ніколи. Лелека годує голодних лелеченят. Плавець швидко пливе. Сніг ви­блискує на сонці. Лисиця легко заплутує свої сліди. Фламінго живуть цілими коло­ніями. Дядько поплескав по плечі свого племінника. Хлопчик побачив калинову гілку.На клумбі гладіолуси та калачики. Після зливи слимаки виповзли на вологу клумбу. На плесо ставка летить сухе кленове листя.

Звуки [л], [л’]. Порушення та корекція.

Провідна роль у розвитку мовлення дитини належить формуванню фонематичного слуху – здатності розрізняти звуки мовлення, впізнавати їх, адже саме фонематичний слух створює основу для повноцінного фонематичного сприймання – специфічної мовленнєвої дії, котра спрямована на переробку сприйнятої мовленнєвої інформації (в її фізичних характеристиках) в систему мовних знаків і смислів. Паралельно з розвитком фонематичного слуху у дитини формується фонетичний слух, тобто вміння сприймати та аналізувати складову структуру мовлення. Завдяки фонетичному слухові дитина впізнає фонему у різних фонетичних позиціях, виділяє з різних складових ланцюжків.. Фонетичний слух оцінює також спотворену вимову. Фонематичний і фонетичний слух разом формують мовленнєвий слух, який визначає правильність почутого мовлення та контролює власне.

Передумовою оволодіння фонетико-фонематичною складовою мовлення є саме розвиток слухової уваги і пам’яті, спрямованості уваги на фонологічну структуру слова, удосконалення слухового та слухо-просторового гнозису, навичок слухового контролю. З метою розвитку вищезазначених процесів корекцію починають з розвитку вміння розрізняти немовленнєві звуки. Вчать диференціювати звуки середовища. Що шумить? Що гуде? Хто плаче? Що дзюркотить? Відгадай, що звучало. Формують навички розрізнення висоти, сили, тембру голосу на матеріалі однакових слів і фраз . Вчать розрізнювати слова, близькі за звучанням ( лак, бак, рак, мак, гак, так ), диференціювати склади, фонеми. Формують навички елементарного звукового аналізу.

Важливе місце в підготовчій роботі на шляху розвитку правильного мовлення повинна займати артикуляційна та дихальна гімнастика. Метою дихальної гімнастики є вироблення правильного мовленнєвого дихання, сили струменю видихуваного повітря; метою артикуляційної гімнастики є зміцнення м’язів артикуляційного апарату відпрацювання правильних, чітких рухів органів артикуляції, необхідних для правильної вимови дефектних звуків.

Вправи для підготовки артикуляційного апарату до

постановки звуків [ л ] , [ л’ ]

“Усмішка”. Губи розтягнені в усмішці, губи змикаються. Утримувати 10-15 с.

“Змійка”. Рот широко відкрити. Вузький язик сильно висунути вперед, потім прибрати всередину рота. Повторити 10-15 разів.

“Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою.

“Лопатка”. Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 секунд.

„Чашечка”. Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.

“Маляр”. Відкрити ротик. Широким кінчиком язика «побілити» піднебіння, виконуючи повільні рухи від верхніх зубів углиб рота й назад. Нижня щелепа не повинна рухатися. Виконувати в повільному темпі 10-15 разів

“Гойдалка”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10-15 разів.

“Конячка”. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів.

“Смачне варення”. Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 10-15 разів.

“Індичата”. Відкрити рот , покласти широкий язик на верхню губу та виконувати погладжувальні рухи вперед-назад, слідкувати за тим, щоб широкий язик не відривався від губи. Рухи виконувати спочатку безшумно, а потім додати голос (виходить щось схоже на бл-бл-бл)

“Пароплав”. Злегка посміхнутися висунути язик, затиснути кінчик язика зубами і співати звук и-и-и (як гуде пароплав). Повторити 10-15 разів.

Постановка звука [ л ]

Для виправлення ламбдацизму використовують наступні прийоми.
Спочатку дитині дають завдання за зразком, користуючись дзеркалом, вільно висунути язик та зажати його між зубами. Потім вона повинна не змінюючи положення язика, вимовити протяжно а або и. При цьому положенні мовних органів можна отримати протяжний звук л. Після такої міжзубної вимови треба перевести язик дитини за верхні зуби та продовжувати закріплювати правильну вимову.
Рот напіввідкрити, протяжно вимовляти звук и та при цьому повільно просувати язик між зубами, потім притиснути зубами. Слідкувати, щоб кінчик язика був не вузьким а широким. При правильному виконанні цього прийому отримаємо звук л. Після відпрацювання ізольованого звука л в міжзубному положенні слід перевести кінчик язика за верхні зуби.
Можна запропонувати дитині широко відкрити рот та протяжно вимовляти звук а. При цьому кінчик язика почергово піднімати і опускати до верхніх і нижніх різців. При такій вправі почуємо: ла-ла-ла.
При губній вимові звука л, в першу чергу необхідно загальмувати рухи губ. Треба проводити вправи на диференціацію рухів губ “трубочка-посмішка”. Дитину слід навчити не витягувати губи вперед, а розтягувати в сторони (спочатку можна навіть притримувати їх пальцями). Після того слід перейти до постановки звука л за допомогою одного з вищезазначених прийомів.
У тих випадках коли порушується вимова не лише звуку л, а також його м’якої пари – ль, виправлення першого звуку є надійною базою для засвоєння другого. При закріпленні м’якого звука л роботу слід починати зі складу лі, а потім переходити до складів з іншими голосними. Роботу над постановкою звука ль треба будувати на зіставленні вимови складів з л та ль (ли-лі, ла-ля, лу-лю, ле-лє).
Після того як буде досягнута правильна артикуляція звука л та проведені вправи з його закріплення на матеріалі складів, слів та фраз, у випадках параламбдацизму необхідно провести ряд вправ, спрямованих на відпрацювання диференціації звуку л та того, яким він замінювався.