Молитви про здоров’я свійських тварин

Домашні тварини багато тисячоліть супроводжують життя людини, перебувають поруч і стають його вірними друзями, годувальниками, помічниками. Але так само, як і люди, вони хворіють, страждають від різних недуг. Якщо це трапляється, допомогти тварині може кваліфікована ветеринарна допомога та молитви про здоров’я свійських тварин, звернених до Вищих Сил їхніми господарями.

Молитва святому Власію

У тварин, як і в людей, є небесні покровителі, причому вважається, що кожен вид – він свій. Звернення до них допоможе його одужанню. Серед тих, до кого звертаються з молитвою про здоров’я тварини – святий Власій. Життєпис свідчить, що у земному житті він рятував людей, які перебувають при смерті, і молитвою виліковував тварин.

До нього звертаються із проханнями захисту тварин від хвороб. Йому моляться про підвищення приплоду у стаді, здоров’я великої рогатої худоби, свиней та кабанів. Зараз у багатьох міських мешканців у квартирах мешкають карликові свині. У разі їхньої хвороби звернення до святого Власія з молитвою буде цілком доречним. До нього можна звертати слова молитви і за хвороб інших домашніх тварин.

О, багатостраждальний отче, великий угодник Божий, священномученику Власіє. Почуй нас грішних, що до тебе прибігають і теплі тобі моляться. Буря багатьох лих, бід і скорбот обтримає нас, хвороби душевні та тілесні і всякі наводження ворожості обурюють нас. Ми ж не дбаємо про спасіння наше, нижче гідні єси за гріхом нашим у Господа допомоги просити. Але ти, добрий пастирю, велику сміливість маєш у милостивого Бога, який іноді ведений на муки твоя, вдовиці сльози, що зникли до тебе, не відкинув Ти, і бо від напасті звіра вільниш, інші ж хлопцеві зцілення у Господа. Також і нині поглянь на твої діти в годину цю до тебе притеклі, втіхи і допомоги просячі. Ти ж Господа благав ти, бо хвороба чи лихо кому бути йдуть, і той згадає твоє ім’я – допомоги кожному в прославлення Його Пресвятого Ім’я. Не відкинь нас, молящихся тобі, але як обіцяєшся, на благо створи всяке прохання наше, з милості Всеблагого Бога, Йому ж честь і слава на віки віків. Амінь.

Молитва про одужання кішки

Сьогодні лідерство серед свійських тварин, яких утримує людина, поряд із собаками, займають кішки. З давніх-давен до цих представників тваринного світу ставилися дуже обережно, вважаючи, що вони пов’язані не тільки зі світом живих, але і мертвих. Однак усі вони – створення Божі, і вимагають турботи та уваги, якщо людина взяла на себе відповідальність за їх зміст. Так само, як і люди, вони схильні до різних хвороб, які потрібно лікувати, полегшуючи страждання тварини. Святому Власію можна читати молитву про одужання домашньої тварини – кішки.

Преблаженне і приснопам’ятне священномучениче Власіє, дивний мученик і предстателю наш теплий, по відході твоєму в вічне життя закликаючим твоє святе ім’я посприяти і в усяких проханнях почутим бути обіцяний! Ось, нині до тебе угодника Божого, як до істинного заступника спасіння, припливаємо і смиренно молимося: постани нам на допомогу, узами гріхів пов’язаним, подвигнися на всемогутні твоя до Бога молитви і помолися за нас грішних: ти бо, недостойні, закликати на заступ дерза , і бажаємо від усіх гріхів наших тобою звільнення одержати. О, святчий Божий Власіє! У сокрушенні та смиренності серця нашого перед тобою припадаємо і молимося: осяй нас, затьмарених наклепами ворожими, світлом благодаті згори, та в ньому ходяче, не спотикаємо об камінь ніг наших. Тя, що судила на честь обраний і сповнений благодаті Божої, молимо: сподоби нас грішних від виконання твого бажане прийняти, і зціли наші душевні і тілесні виразки, гріхом же нашим прощення і душевному і тілесному нашому здоров’ю спасіння корисне у Господа випроси, Батька і Сина і Святого Духа, і твоє милосердне представництво про душі і телесі наших, нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.

Молитва Святим Флору та Лавру

Серед покровителів худоби за старих часів були святі Флор і Лавр. Вони вважалися захисниками коней, які у давнину були вірними помічниками людини. На вдячність їм було навіть започатковано «кінське свято». Цього дня коней приводили до храмів, читали молитви святим про захист та здоров’я тварин, кропили їх святою водою. Це зміцнювало здоров’я коней, зцілювало хвороб.

Сьогодні ця традиція пішла в минуле, але відомо, що не менш вірним другом людини був собака. Церква лояльно ставиться до її утримання у будинку, де є ікони. Однак у тварини має бути своє місце. До святих Флора та Лавра, як і до Власія, можна звертатися з молитвою про здоров’я собаки. Якщо вона тяжко хвора, слізні молитви господаря допоможуть у її лікуванні.

Мученики достойні, всечесні брати Флор і Лавр, почуйте всіх, хто припливає до вашого заступу, і як за життя вашого ви зцілювали коней, так і тепер позбавляйте їх від усіляких недуг. Візьміть благання тих, хто приходить до вас, нехай від усіх прославляється пресвяте ім’я Отця і Сина і Святого Духа, тепер і завжди, і на віки віків. Амінь.

Молитва Господу про спасіння та здоров’я тварин

Господь наш заступається не тільки людям, а й «будь-яким тваринам», про що можна знайти підтвердження в Біблії. Тому за хвороб домашніх тварин можна звертати слова молитви про здоров’я тварини до Бога, будучи твердо переконаним, що вона буде почута.

Господи, Боже наш, Боже сильний і міцний, той, хто має життя і смерть, що має, людей і худобу, що рятує, і посилає тих, що просять скоріше всім, з вірою до Тебе, хто втікає і прошу! До Тебе ми, негідні раби Твої, припадаючи смиренно, з вірою в скрушеному серці просимо і зворушено молимося: призи милостиво на худобу цю, одержимий немощою і Лою Твого благословення, погашаючи пекучий нутрощі його (скота) полум’я і хвороба полегшення; зловмисно діючі і гублячі його вітри зміни на сприятливі і даруй йому життя і здоров’я, ради моління вірних людей Твоїх, до Тебе взивають: за молитвами Пречистої Владичниці нашої Богороди івотворящего Хреста, заступництвом небесних Сил безтілесних, чесного і славного пророка, Предтечі та Хрестителя Іоанна, святих славних і всіхвальних апостолів, святих переможних мучеників, святих безсрібників лікарів: Косми та Даміана, Кіра та Іоана, Пантелеї; чник життя та її подавач, і Ти спасаєш людей і худобу. і Тобі славу возносимо, Отцю і Сину і Святому Духу, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Скотоферма (Ферма тварин)

Я отримав прохання написати передмову для перекладу “Animal Farm” на українську мову. Я добре свідомий того, що пишу для читачів, про яких нічого не знаю, та й вони, мабуть, ніколи не мали нагоди довідатись про мене.

Від мене, мабуть, чекають, щоб я розповів у цій передмові, як появився мій “Колгосп Тварин”. Перед цим мені доведеться сказати дещо про себе та про події, що крізь них я дійшов до моїх політичних поглядів.

Народився я в Індії у 1903 році. Мій батько був урядовцем англійського адміністративного апарату в Індії, а моя родина, була звичайною собі родиною з тих, що становлять середню верству, себто ту верству, що її членами е військові, священники, урядовці, вчителі, правники, лікарі, тощо. Освіту одержав у Eton, в найкоштовнішій та найбільш снобістичній з англійських public schooly. (Це не прилюдні “народні школи”, а якраз щось протилежне: закриті дорогі середні школи з інтернатами, розташовані далеко від міст. До недавнього часу туди приймали майже виключно синів багатих шляхетських родин. Мрією свіжо розбагатілих банкирів 19 ст. було пропхати своїх синків у public school. У школах тих кладуть в великій мірі натиск на спорт, що, мовляв, виробляє панівну, тверду та джентльменську поставу. Між цими школами Eton — особливо славиться. Велінґтон буцімто, сказав, що перемога під Ватерлоо виборена на крікетових грищах Eton. Недавно ще — величезний відсоток людей, що так чи інакше керували Англією, — були вихованці public schools. — пр. перекл.) Проте, я попав туди тільки тому, що був стипендистом. Інакше мої батьки не змогли б мене вчити у школі цього типу.

Швидко після закінчення школи (мені не було ще тоді повних двадцяти років) я виїхав у Бурму і вступив у лави Імперіяльної Поліції в Індії. Це була озброєна поліція чи пак жандармерія, щось дуже подібна на еспанську Guardia Civil чи Guarde Mobile у Франції. На цій службі пробув я п’ять років. Вона була мені не до вподоби і сповнила ненависти до імперіялізму, хоч у той час націоналістичні настрої в Бурмі не відзначались особливою силою, а відношення англійців до бурманців не було особливо пагане. Повернувшись в 1927 р. до Англії у відпустку, я відмовився від старшинського чину і вирішив стати письменником; на початку без особливих успіхів. В 1928-1929 р. р. жив у Парижі й писав повісті, яких ніхто не хотів друкувати (я їх потім усі понищив). У наступні роки жив як щастило, і нераз голод заглядав мені в вічі. Тільки починаючи з 1934 року, зміг утримуватись з заробітків за власні твори. У переходові роки я, бувало, цілими місяцями жив між біднотою, між півзлочинними елементами, що мешкають у найгірших частинах бідних кварталів або снуються по дорогах, жебраючи чи крадучи. Часто через брак грошей мені доводилось перебувати між ними; а втім їхнє життя дуже мене цікавило. Кілька років я посвятив (на цей раз більш систематично) вивченню умовин побуту й праці шахтарів у північній Англії. Більш-менш до 1930 року я не вважав себе за соціяліста. По суті я не мав тоді ясно окреслених політичних поглядів. Я став соціялістом більш через відразу до знедоленого, занедбаного життя бідніших частин промислового робітництва, ніж через теоретичне захоплення пляновим суспільством.

У 1936 році я одружився. Майже того самого тижня почалася громадянська війна в Еспанії. Ми обоє з дружиною виявили бажання поїхати до Еспанії та взяти учать у війні по боці еспанського уряду. Ми зробили це через півроку, коли я закінчив працю над книжкою, що її якраз тоді писав. В Еспанії я пробув біля шости місяців на арагонському фронті, поки мені біля Huesca фашистівський снайпер не прострелив шиї.

У ранньому періоді війни чужинцеві нелегко було розібратися у внутрішній боротьбі, що точилася між ріжними політичними партіями, прихильними до уряду. Через ряд випадкових подій я вступив, як більшість чужинців в Еспанії, не до міжнародньої бригади, а до міліції Р. О. V. М., до т. зв. еспанських троцькістів. Таким чином в половині 1937 р., коли комуністи здобули контролю (чи часткову контролю) над еспанським урядом і почалося переслідування троцкістів, ми обоє з дружиною опинились між переслідуваними. Ми справді мали щастя, що нам вдалося покинути Еспанію живими та ще й не бувши ні разу арештованими; багато з поміж наших друзів розстріляно, інші просиділи довгий час по в’язницях чи просто позникали. Ці переслідування в Еспанії йшли поруч з великими чистками в СССР і були лише їх відгомоном. Суть обвинувачень — (а саме: змова з фашистами) була тут і там однакова; коли йшлося про Еспанію, я мав повні основи знати, що ці обвинувачення неправдиві. Увесь цей досвід був для мене цінною наукою: він показав мені як легко тоталістичній пропаганді керувати опінією освічених верств у демократичних країнах.

Ми обоє з дружиною були свідками, як невинних людей кидали у в’язниці тільки тому, що їх запідозрювали в неправовірних почуваннях. А повернувшсь в Англію, ми побачили, що порівнюючи розсудливі й добре інформовані обсерватори вірять в усякі неймовірні оповідання про змови, зраду та саботажі, про які інформувала преса з московської судової залі.

Я тоді збагнув, ясніше як до того, — негативний вплив Совітського міту на західній соціялістичний рух.

Та тут варто спинитись і окреслити моє становище до совєтського режиму.

Я ніколи не був у Росії і знаю про неї тільки те, що можна довідатись читаючи книжки та часописи. Коли б навіть (уявімо це собі) я мав силу, я не бажав би собі втручатися у советські внутрішні справи; я не засуджував Сталіна та його прибічників тільки за те, що вони, мовляв, стосували варварські та недемократичні методи. Воно зовсім можливе, що в тамошніх обставинах вони не могли діяти інакше, навіть, коли й у них були добрі наміри.

Та мені незвичайно залежить на тому, щоб люди на Заході, Европи побачили совєтський режим таким, яким він є. Більш-менш від 1930 р. я не бачу жадної ознаки, що СССР дійсно поступає в напрямку чогось, що можна б обосновано назвати соціалізмом, зате я помічаю дуже багато ознак, що СССР перетворився в гієрархічне суспільство, де володарі мають не більше причин відректися від влади, як яканебудь інша панівна кляса. Назагал робітники та інтеліґенти у країні такій як Англія не розуміють, що СССР сьогодні зовсім інший як у 1917 році частково тому, що не хочуть цього зрозуміти (себто тому, що хочуть вірити, що насправді соціялістична країна десь таки існує), а частково також тому, що відносна свобода і мирність їхнього життя робить тоталізм для них незрозумілим.

Не треба думати, що Англія — справжня демократія. Це капіталістична країна з великими класовими привілеями та (навіть зараз, після війни, що підвела всіх під одну мірку) поважними ріжницями жодо багатства. З другого боку, це країна, де люди вже живуть сотні років укупі і не знають громадянської війни, де закони відносно справедливі, а вісткам і статистикам можна порівнюючи йняти віри, і, нарешті, — де мати опозиційні погляди та висловлювати їх прилюдно не зв’язане з небезпекою. У цій атмосфері середня людина не має дійсного зрозуміння що таке концтабори, масові депортації, ув’язнення без процесу, цензура преси, тощо. Коли вона читає про події в країні такій, як Совєтський Союз, вона перекладає все на мову англійських уявлень і не враховує безсоромної забріханости тоталістичної пропаґанди. Аж до 1939 р., а може ще пізніше, більшість англійського народу неспроможна була розгадати суті нацистівського режиму в Німеччині, а коли йдеться про совєтський режим, — вони у великій мірі оманені й досі.

Це заподіяло поважну шкоду соціалістичному рухові в Англії, а посередні наслідки такої настанови для англійської закордонної політики — жахливі. На мою думку, ніщо так не привело до перекручення давнього, спертого на однаковому всюди розумінні, поняття соціалізму, як погляд, що Росія — соціалістична країна і що кожен вчинок володарів Росії заслуговує вибачення, коли не наслідування.

Тимто за останніх 10 років в мене виробилось переконання, що коли хочемо відродити соціялістичний рух, то знищення совєтського міту є необхідною передумовою для цього.

Незабаром після повернення з Еспанії прийшло мені на думку виступити проти совєтського міту, вживаючи казкової форми, доступної майже кожному читачеві, і що легко можна б перекласти на чужі мови. Такі міркування, трохи неясні, приходили мені вже від деякого часу в голову, коли одного дня (жив я тоді якраз у малому селі) я побачив як малий, може десятилітній, хлопець гнав по вузькій доріжці величезну їзджалу коняку та лупцював її як тільки вона хотіла. звертати у бік. Мені майнуло крізь голову, що коли б тільки оці тварини усвідомили собі свою міць, ми не були б в силі над ними панувати, та що людина визискує тварин майже так само, як багаті кляси визискують пролетаріят.

Продовжуючи прогульку, я взявся перекладати теорію Маркса на мову тваринячих понять. З тваринячої точки погляду, міркував я, клясова боротьба між людьми — чиста омана: коли треба визискувати тварин — усі люди в союзі між собою. Правдива боротьба йде між тваринами й людьми. Здобувши таку вихідну: точку, не важко було побудувати казку. Я не записував її аж до 1943 року, бо інша праця завжди віднімала в мене час. Вкінці а включив у неї деякі події, наприклад, конференцію в Тегерані, що тим часом відбулася. Проте, головні нариси оповідання були чітко накреслені в моїй уяві ще за шість років до їх літературного опрацювання.

Не хочу писати коментаря до оповідання; коли воно само по собі незрозуміле, то є це літературний неуспіх. А втім я хотів, би підкреслити дві точки. Ось перша: окремі епізоди, хоч і, назагал, вірно переспівують історію революції, не тільки спрощені, а й поперемішувані під хронологічним оглядом. Це було необхідно для симетричної побудови оповідання. На другу точку більшість критиків не звернули уваги, може тому, що й я сам не поклав на неї відповідного натиску. Багато читачів закрили книжку під враженням; що вона кінчається цілковитим помиренням між свиньми та людськими істотами. Та не такий був мій намір — навпаки, я нарочито закінчив оповідання гучною бучею.