За історичними свідченнями, млинці з'явилися у народів, які займалися землеробством і вирощуванням пшениці. Перші посилання про випічку млинців відносяться до IX століття – і це лише тільки ті свідоцтва, які збереглися до наших днів.
Млинці відомі в кухні слов'ян ще в дохристиянські часи. Їх асоціювали з сонцем і пов'язували з богом плодороддя — Ярилом. Взагалі, слово «млинець» означало коржик з меленого борошна. Для їх приготування використовували гречане, пшеничне, кукурудзяне борошно, пшоно або навіть манку.
Це традиційна страва української кухні.
Самі по собі налисники дуже тонкі й еластичні, начинку в них при подачі розташовують у середині млинця. Потім начинку закривають вільними краями тіста і згортають щільним ролом. У млинцях начинку можуть подати окремо, або ж розподілити по всій поверхні тіста, а потім скласти трикутничком або згорнути трубочкою.
Нали́сники — це тонкі млинці з начинкою, найчастіше з кисломолочним сиром. Схоже джерелом слова «налисник» є словосполучення — «на листі», тобто це був корж, спечений на великому капустяному листі або на деку.
НАЛИСНИК, а, ч. Тонкий млинець, в який загортається якась начинка, найчастіше з сиру.
Млинці, вже давно зайняли гідне місце в будинку кожної господині. Але звідки до нас прийшло це блюдо? Перші згадування про млинці ми знаходимо у …