Скільки опер у Чайковського

Мы используем файлы cookie и данные, чтобы:

• Предоставлять сервисы Google и обеспечивать их работу.
• Отслеживать сбои и обеспечивать защиту от спама, мошенничества и злоупотреблений.
• Анализировать вовлеченность аудитории и статистику сайтов, чтобы узнавать, как пользуются нашими сервисами, и улучшать их.

Если вы выберете “Принять все”, мы также будем использовать файлы cookie и данные, чтобы:

• Разрабатывать и улучшать новые сервисы.
• Показывать рекламу и оценивать ее эффективность.
• Показывать персонализированный контент (в зависимости от выбранных вами настроек).
• Показывать персонализированную рекламу (в зависимости от выбранных вами настроек).

Если вы выберете “Отклонить все”, мы не будем использовать файлы cookie для этих дополнительных целей.

Неперсонализированные материалы и реклама подбираются с учетом таких факторов, как контент, который вы просматриваете в текущий момент, и ваше местоположение (для показа рекламы используются данные только о приблизительном местоположении). Персонализированные материалы и реклама также могут включать рекомендованные видео (в том числе на главной странице YouTube) и объявления, подобранные с учетом ваших действий, например истории просмотра и поиска на YouTube. Если это необходимо, мы также используем файлы cookie и данные, чтобы показывать материалы в соответствии с возрастом пользователей.

Выберите “Другие варианты”, чтобы получить дополнительную информацию, в том числе об управлении настройками конфиденциальности. Вы также можете в любое время перейти на страницу g.co/privacytools.

Біографія П.І.Чайковського

Відомий російський композитор українського походження Петро Ілліч Чайковський народився в далекі часи розквіту романтизму – 25 квітня 1840-го року, в Воткінську, що в Вятській губернії Російської Імперії. Зараз він найбільше відомий як композитор, але серед його амплуа слід також виділити диригента, музичного журналіста і педагога.

Написав він не так вже й багато, всього вісімдесят творів, серед яких три опери та сім симфоній, знамениті балети «Лебедине озеро», «Лускунчик», «Спляча красуня», більше ста романсів.

Ілля Чайковський, батько Петра Ілліча, відомий інженер, а ось Петро Федорович, дід майбутнього композитора, у нього було прізвище Чайка (давній козацький рід),
і народився він в селі Миколаївка, що в Полтавській області. Здобув медичну освіту і потім служив в якості медичного офіцера.

Батьки Петра дуже любили музику. Його мама грала на фортепіано і домашньому механічному органі – оркестріоні. Вони часто чули мелодійні пісні робітників із заводу і селян.

Петро ріс розумним, тямущим хлопчиком. У шість років він вільно висловлювався і писав не тільки російською, а й німецькою та французькою мовами. Однак обдарований хлопчик мав слабке здоров’я, він часто хворів.

Батьки Петра відправили свого сина в Імператорське училище правознавства. Воно знаходилося поблизу від вулиці, яка зараз носить ім’я Чайковського.

Петро провів два роки дуже далеко від рідного дому і від близьких йому людей. Найбільше юнак переживав через розлуки зі своєю матір’ю, до якої був сильно прив’язаний.

1852-й рік. Сім’я переїздить до Петербургу, а Петро поступає в училище. Незабаром він здобуває репутацію гарного піаніста, схильного до імпровізації. В шістнадцять років він став займатися у Луїджі Піччолі і більшу частину свого часу приділяти музиці. Потім наставником юнака стає Рудольф Кюндінгер.

Закінчивши своє навчання в училищі в 1859-му році, Чайковський отримав чин титулярного радника, після чого став працювати в Міністерстві юстиції.

У 1862-му році він став одним з перших студентів Петербурзької консерваторії по класу композиції. Теорії його навчав Микола Іванович Заремба, а оркестровку молодому Чайковському викладав Антон Григорович Рубіншейн – відомий педагог та піаніст.

Ця ідилія тривала до 1865-го року, поки Петро не закінчив Петербурзьку консерваторію з великою срібною медаллю. У той час він написав кантату на оду Шиллера «До радості». Серед інших робіт Чайковського, написаних у студентські роки, можна виділити увертюру до «Грози» Островського і танці дівчат, які він потім включив в оперу «Воєвода».

У січні 1866 року Микола Григорович Рубінштейн, директор щойно заснованої Московської консерваторії і брат викладача Чайковського, запросив його до Москви, де Петро отримав місце професора класів композиції, гармонії, теорії, оркестровки.

У 1868 році Петро Ілліч вперше виступає в якості музичного критика. Тоді ж він знайомиться з членами «Могутньої купки». Вони хоч і відрізнялися у своїх поглядах на музику, але зберігали дружні стосунки.

У цей час у Чайковського прокидається інтерес до програмної музики. Програмна музика – це жанр, в якому задум музичного твору переданий в супутньому трактаті. Балакірєв пропонує Петру написати увертюру-фантазію, і він починає працювати над «Ромео і Джульєттою», яка згодом принесла йому світову славу, і з якої популярність композитора почала швидко зростати.

Приблизно в цей же час він познайомився з оперною співачкою Дезіре Арто. Вони були закохані, і навіть планували одружитися.

Сімдесяті роки дев’ятнадцятого століття у творчості Петра Чайковського стали часом пошуків. Він захопився минулим Росії, її історією, культурою і побутом, українським походженням свого роду. Тоді він пише опери “Мазепа”, «Опричник», «Черевички», «Снігуронька», балет «Лебедине озеро»…

До 1877 стали ходити різні непристойні чутки про його особисте життя, і, щоб покінчити з плітками, він вирішує одружитися на Антоніні Мілюковій, колишній студентці консерваторії. Та всього через декілька тижнів їх шлюб розпався, хоча розлучитися їм не вдалося, і вони так і жили в роздільному шлюбі.

Отримавши певну свободу, він наступного року залишив Московську консерваторію і виїхав за кордон. Цю поїздку проспонсорувала Надія фон Мекк (його таємна прихильниця), вдова залізничного магната, з якою Петро особисто ніколи
не зустрічався, але вів активне листування. Їх дивні стосунки завершилися в 1891 році, коли фон Мекк раптово припинила посилати і листи, і гроші. Їй він присвятив свою Четверту симфонію.

У 1881-му році він зрозумів, що з боргами пора щось робити. І написав імператору листа, в якому просив позичити йому три тисячі рублів з ​​тим, щоб борг вираховувався з наступних постановок Чайковського.

Можливо, це стало однією з причин того, що в середині вісімдесятих років Чайковський знову починає активно працювати, його вибирають директором Московського відділення РМО, а його роботи стають широко відомі за кордоном. У 1885 році він припиняє активні подорожі по Європі та Росії і поселяється в поміщицькому будинку під Клином.

Наприкінці свого життя він працював все більше не як композитор, а як диригент. У 1889 році він здійснює тур по Німеччині і Швейцарії, в якому знайомиться з Йоганнесом Брамсом і Едвардом Грігом.

А навесні 1891-го року Чайковський відправляється в США. Там він успішно виступає в якості диригента.

1893-й рік. Петро Чайковський випив некип’яченої води, заразився холерою і через кілька днів, 6 листопада, помер. Всього лише за 10 днів до цього відбулася прем’єра його Шостої симфонії. Олександр Третій, який був у той час імператором, особисто покрив всі витрати на похорон композитора.

Категорії

Какие оперы написал Чайковский?

Если спрашивать случайных людей о том, какие оперы написал Чайковский, многие вам назовут «Евгения Онегина», быть может, даже напоют что-нибудь оттуда. Некоторые вспомнят «Пиковую даму» («Три карты, три карты!!»), возможно, в памяти всплывёт и опера «Черевички» (автор сам дирижировал, потому и запомнилась).

Всего же композитор Чайковский написал десять опер. Какие-то, конечно, широко не известны, но добрая половина этой десятки постоянно радует и волнует публику всех стран мира.

Вот все 10 опер Чайковского:

1. «Воевода» – опера по пьесе А.Н. Островского (1868)
2. «Ундина» – по книге Ф. Мотта-Фуке об ундине (1869)
3. «Опричник» – на основе повести И.И. Лажечникова (1872)
4. «Евгений Онегин» – по одноимённому роману в стихах А.С. Пушкина (1878)
5. «Орлеанская дева» – по разным источникам истории о Жанне д’Арк (1879)
6. «Мазепа» – по поэме А.С. Пушкина «Полтава» (1883)
7. «Черевички» – опера по повести Н.В. Гоголя «Ночь перед Рождеством» (1885)
8. «Чародейка» – написана по одноимённой трагедии И.В. Шпажинского (1887)
9. «Пиковая дама» – по повести А.С. Пушкина «Пиковая дама» (1890)
10. «Иоланта» – по драме Х. Херца «Дочь короля Рене» (1891)

Свою первую оперу «Воевода» сам Чайковский признал неудачной: она казалась ему невстроенной и по-итальянски сладкой. Русские боярышни заливались итальянскими руладами. Постановка не возобновлялась.

Две следующие оперы – «Ундина» и «Опричник» . «Ундина» была отвергнута Советом императорских театров – и ни разу не ставилась на сцене, хотя в ней есть несколько очень удачных мелодий, знаменующих отход от иноземных канонов.

«Опричник» – первая из самобытных опер Чайковского, в ней появляются обработки русских мелодий. Она имела успех, ставилась разными оперными коллективами, в том числе и зарубежными.

Для одной из своих опер Чайковский взял сюжет «Ночи перед рождеством» Н.В. Гоголя. Эта опера первоначально была озаглавлена как «Кузнец Вакула», но после была переименована и стала «Черевичками» .

История такова: здесь появляются шинкарка-ведьма Солоха, красавица Оксана, влюблённый в неё кузнец Вакула. Вакуле удаётся оседлать Чёрта и заставить его лететь к царице, за черевичками для любимой. Оксана оплакивает пропавшего кузнеца – и тут он появляется на площади, бросает к ее ногам подарок. «Не надо, не надо, я и без них!» – отвечает влюблённая девушка.

Музыка произведения перерабатывалась несколько раз, с каждой новой версией становясь всё более самобытной, проходные номера опускались. Это единственная из опер, дирижировать которой брался сам композитор.

А какие же оперы самые известные?

И всё-таки, когда мы говорим о том, какие оперы написал Чайковский, на ум в первую очередь приходят «Евгений Онегин» , «Пиковая дама» и «Иоланта» . В этот же список можно добавить и “Черевички” с “Мазепой” .

«Евгений Онегин» – опера, либретто которой в подробном пересказе не нуждается. Успех оперы был потрясающим! Она до сего дня остаётся в репертуаре абсолютно всех (!) оперных театров.

«Пиковая дама» тоже написана по одноимённому произведению А.С. Пушкина. Влюблённому в Лизу Герману (у Пушкина он Германн) друзья рассказывают историю трёх выигрышных карт, которые ведомы её опекунше, графине.

Лиза хочет встретиться с Германом и назнает ему свидание в доме старой графини. Он же прокравшись в дом, пытается узнать секрет волшебных карт, но старая графиня со страху умирает (позже, ему будет открыто призраком, что это «тройка, семёрка, туз»).

Лиза, узнав, что её возлюбленный – убийца, в отчаянии бросается в воду. А Герман, выиграв две партии, в третьей вместо туза видит пиковую даму и призрак графини. Он сходит с ума и закалывается, вспоминая в последние минуты жизни светлый образ Лизы.

Балада Томского из оперы “Пиковая дама”

Настоящим гимном жизни стала последняя опера композитора – «Иоланта» . Королевна Иоланта не подозревает о своей слепоте, ей не говорят об этом. Но мавританский врач говорит, что если она очень сильно захочет видеть, исцеление возможно.

Случайно проникший в замок рыцарь Водемон объясняется красавице в любви и просит на память красную розу. Иоланта срывает белую – ему становится ясно, что она слепа… Водемон поёт настоящий гимн свету, солнцу, жизни. Появляется разъяренный король, отец девушки…

Боясь за жизнь рыцаря, которого успела полюбить, Иоланта выражает страстное желание прозреть. Свершилось чудо: королевна видит! Король Рене благословляет брак дочери с Водемоном, все вместе славят солнце и свет.

Монолог врача Ибн-Хакиа из “Иоланты”