Хто є платником ПДВ?

Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків інформує, що відповідно до п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами і доповненнями (далі – ПКУ) для цілей оподаткування платником ПДВ є:

1) будь-яка особа, яка провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному ст. 183 ПКУ;

2) будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, яка ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ), а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із ПКУ, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Норми п. 180.1 ст. 180 ПКУ не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб’єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у п. 197.7 ст. 197 ПКУ;

4) особа, яка веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа – управитель майна, яка веде окремий податковий облік з ПДВ щодо господарських операцій, пов’язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону;

6) особа, яка проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у ст. 243 МКУ), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми від здійснення операцій із постачання товарів/послуг, визначеної п. 181.1 ст. 181 ПКУ, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

7) особа, яка уповноважена вносити податок з об’єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

8) особа – інвестор (оператор), який веде окремий податковий облік, пов’язаний з виконанням угоди про розподіл продукції;

9) особа, визначена у п.п. «д» п.п. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

Особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг, крім випадків, встановлених ст. 208 прим. 1 ПКУ (п. 180.2 ст. 180 ПКУ).

Особою, відповідальною за сплату до бюджету податку, нарахованого при ввезенні товарів на митну територію України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, є оператор поштового зв’язку, експрес-перевізник, якщо митне оформлення товарів здійснюється таким оператором поштового зв’язку, експрес-перевізником (п. 180.2 прим. 1 ст. 180 ПКУ).

Положення ст. 180 ПКУ не поширюються на осіб-нерезидентів, які надають послуги з підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги, що надається на безоплатній та безповоротній основі, відповідно до положень Рамкової угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку стосовно діяльності Чорнобильського фонду «Укриття» в Україні та Угоди про грант (Проекту ядерної безпеки Чорнобильської АЕС) між Європейським банком реконструкції та розвитку як Розпорядником коштів, наданих згідно з Грантом з Рахунка ядерної безпеки, Урядом України та Чорнобильською атомною електростанцією (п.180.4 ст. 180 ПКУ).

Реєстрація платником ПДВ: що варто знати підприємцю?

Однією з актуальних проблем у сучасному бізнесі є можливість зареєструватися платником податку на додану вартість. Зміни у Податковому кодексі України в теорії були направлені на спрощення цієї процедури, але на практиці підприємці і досі стикаються з багатьма складнощами. Як стати платником ПДВ та чи можна це зробити швидко?

Насамперед, для того, щоб пройти реєстрацію та стати платником ПДВ, суб’єктам господарської діяльності потрібно відповідати багатьом критеріям, що визначені Податковим кодексом України.

Хто може бути платником податку на додану вартість?

Взагалі до переліку суб’єктів господарювання, які можуть стати платниками податку на додану вартість, належать:

• юридичні особи (крім платників єдиного податку четвертої групи за ставкою 5%);
• винятком з попереднього правила є юридичні особи – платники єдиного податку, у яких обсяг постачання робіт (послуг) наданих іншим платникам ПДВ за останні 12 календарних місяців перевищив 300 тис.грн.;
• юридичні особи, що не є суб’єктами господарювання;
• фізичні особи – підприємці (крім платників єдиного податку першої та другої групи, а також третьої групи за ставкою 5%);
• винятком з попереднього правила є фізичні особи – підприємці платники єдиного податку третьої групи у яких обсяг постачання робіт (послуг) наданих іншим платникам ПДВ за останні 12 календарних місяців перевищив 300 тис.грн.;
• фізичні особи, які ввозять товари на митну територію України;
• представництва нерезидента, що не мають статусу юридичної особи.

Хто не може бути платником ПДВ?

Є також перелік осіб, які не можуть бути платниками податку на додану вартість. Це:

• особи, які не відповідають вимогам обов’язкової реєстрації;
• особи, які не відповідають критеріям добровільної реєстрації;
• суб’єкти, які не є “особами” для цілей Розділу V відповідно до п.14.1.139 ПКУ;
• особа, яка здійснює виключно операції, які не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Законом визначено, що особа підлягає обов’язковій реєстрації як платник ПДВ, зокрема, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів, які підлягають оподаткуванню, нарахована такій особі протягом останніх 12-ти місяців, у сумі перевищує 1 млн грн. Разом з тим існує ще так звана добровільна реєстрація, яка передбачає, що якщо суб’єкт господарювання не здійснив постачання товарів чи послуг за останні 12 календарних місяців в обсязі 300 тис. грн., він має право зареєструватися платником податку на додану вартість у добровільному порядку. Для цього йому потрібно:

• бути зареєстрованим суб’єктом господарювання не менше 12-ти календарних місяців;
• не підлягати обов’язковій реєстрації у зв’язку із недосягненням 300 тис. грн. обсягів постачання за останні 12 місяців;
• мати обсяги постачання іншим платникам податку на додану вартість у розмірі 50% від загального обсягу постачання (за попередні 12 календарних місяців);
• ці обсяги постачання мають бути сформовані за рахунок оподатковуваних операцій;

Як здійснюється реєстрація?

З урахуванням усіх останніх змін до Податкового кодексу, реєстрація платників ПДВ проводиться на підставі:

• реєстраційної заяви у паперовому вигляді, яка подається до органів доходів та зборів за місцем проживання особи;
• електронних копій цих заяв, які передаються державним реєстратором до органів доходів і зборів, при чому одночасно із відомостями з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи– підприємця;
• реєстраційних заяв, поданих засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб.

Заява про реєстрацію як платника податку подається особисто керівником підприємства або через його представника. При цьому у заяві обов’язково зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

Слід відмітити, що в залежності від того є реєстрація обов’язковою чи добровільною відрізняються строки подання відповідної заяви. Так, у випадку обов’язкової реєстрації платником ПДВ заява подається у термін до 10-го числа календарного місяця, що слідує за місяцем, в якому було досягнуто мільйонний обсяг господарських операцій, що оподатковуються ПДВ. А у випадку добровільної реєстрації заява про реєстрацію платником ПДВ подається у термін не пізніше, ніж за 20 календарних днів до настаня податкового періоду, у якому СПД планує отримати статус платника податку на додану вартість.

Скільки часу займає реєстрація?

Строк реєстрації платником податку на додану вартість складає 3 робочі дні. Якщо у фіскальної служби немає підстав для відмови у такій реєстрації, остання має протягом 3 робочих днів після надходження заяви про реєстрацію платником ПДВ зареєструвати підприємство платником ПДВ. На сьогоднішній день документальним підтвердженням реєстрації платника ПДВ є витяг, який видається фіскальною службою на підставі відповідного письмового запиту СПД.

Чому можуть відмовити?

Слід зауважити, якщо особою при поданні заяви про реєстрацію чи визначенні бажаного дня реєстрації не дотримано порядок та строки, то уповноважений орган може відмовити у реєстрації особи платником ПДВ. За несвоєчасну реєстрацію платником ПДВ передбачена відповідальність. Якщо ви підлягаєте обов’язковій реєстрації платником ПДВ, але в затвердженому законом порядку не подаєте до фіскальної служби заяву про реєстрацію, то несете відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ як зареєстрований платник ПДВ без права на нарахування податкового кредиту з ПДВ та, відповідно, без отримання відшкодування податку на додану вартість.

Анулювання платника ПДВ

Окремо слід сказати про анулювання платника ПДВ, рішення про яке може бути прийняте як фіскальним органом, так і самим суб’єктом підприємницької діяльності. Самостійно відмовитись від статусу платника ПДВ можливо тоді, коли обсяг ваших оподатковуваних опе­рацій за останні 12 місяців не досяг мільйонного обсягу. Для скасування реєстрації ПДВ потрібно до фіскального органу подати відповідну заяву про анулювання реєстрації платника ПДВ. Реєстрація анулюється в день одержання такої заяви. При цьому контролюючий орган має повідомити вас про це протягом 3-х робочих днів. Сам фіскальний орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за наявності таких документів та відомостей:

• суб’єктом господарської діяльності затверджено ліквідаційний баланс, передавальний акт, розподільчий баланс та документи, якими підтверджується наявність в Єдиному державному реєстрі запису про прийняття рішення щодо припинення підприємства,
• заява або повідомлення платника ПДВ, відповідного уповноваженого органу чи особи про прийняття рішення щодо припинення реєстрації ПДВ.

Крім цього, може бути подана заява про реєстрацію платника єдиного податку суб’єкта господарювання, який відповідає будь-якій із цих умов:

• перебуває на спрощеній системі за фіксованою ставкою;
• перебуває на спрощеній системі за ставкою, що не передбачає сплати ПДВ і не переходить у встановленому ПКУ порядку на сплату єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату ПДВ;
• є ФОПом, який здійснює виробництво, постачання та продаж ювелірної продукції, виробів з дорогметалів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння;
• є платником єдиного податку 3 групи та самостійно обирає спрощену систему чи обирає ставку єдиного податку, встановлену для 3 групи, яка включає ПДВ до складу єдиного податку.

Анулювання реєстрації платника ПДВ здійснюється фіскальним органом на дату:

• самостійного анулювання фіскальним органом реєстрації ПДВ або подання заяви суб’єктом господарської діяльності;
• зазначену в судовому рішенні відносно суб’єкта господарської діяльності;
• припинення дії договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції або закінчення строку, на який утворено суб’єкт господарської діяльності, що зареєстрований платником податку на додану вартість;
• що передує дню втрати суб’єктом господарської діяльності статусу платника ПДВ.

Отже, процедура реєстрації платником податку на додану вартість була дещо спрощена, та чи допомогло це підприємцям? З якими проблемами можуть зіштовхнутися підприємці, які вирішили стати платниками ПДВ, журналістам Checkpoint розповіла юрист ЮК “Центр Конфліктології і Права” Олена Садовець.

Справді, з 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України (щодо податкової реформи)”, яким спрощено процедуру реєстрації платників податків. Зокрема, законом скорочено строк реєстрації платником ПДВ з 5 до 3 робочих днів

Крім того, тепер у разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника ПДВ контролюючий орган зобов’язаний протягом 3 робочих днів після надходження реєстраційної заяви до контролюючого органу внести до реєстру платників ПДВ запис про реєстрацію такої особи як платника ПДВ. Такі зміни покликані спростити діяльність суб’єктів господарювання, оскільки збільшення оборотів діяльності суб’єкта господарювання так чи інакше призведе до необхідності реєструватись платником ПДВ.

Щодо необхідності реєструватись платником ПДВ хотілось би зазначити, що сплата ПДВ має відбуватись таким чином, щоб він сплачувався лише кінцевим споживачем товарів чи послуг, всі інші організації мають право на відшкодування сплаченого ПДВ шляхом формування податкового кредиту. Отже, має бути так, що ПДВ призводить до подорожчання послуги чи товару лише для кінцевого споживача. На практиці ж суми ПДВ не завжди відшкодовуються, через що існує безліч судових процесів, і це призводить до подорожчення товарів/послуг не лише для кінцевого споживача, а й для самих платників ПДВ, не кажучи вже про необхідність додаткових інтелектуальних та трудових ресурсів для його адміністрування, — наголошує юрист