Як потрапити на війну

Рано чи пізно, багато хто з українців у тилу замислюється про те, щоб піти захищати нашу Батьківщину. До різних людей потреба в цьому приходить у різний час і за різних обставин. Для її задоволення є кілька шляхів.

Перший варіант – піти у центр комплектування (військкомат), де ви прописані, і попросити вас мобілізувати. Там насамперед дивитимуться на вашу військово-облікову спеціальність (ВОС) і розподіляти вас за нею, якщо у ній наразі є потреба.

Якщо у вас немає визначеної військово-облікової спеціальності, будуть дивитись на вашу цивільну професію і орієнтуватись на неї, а якщо вона наразі не затребувана в ЗСУ, відправлятимуть на ті спеціальності, де потрібні люди.

Іноді у військкоматах, це звісно не аксіома, зважають на те, хто приходить сам, а хто за повісткою.

Якщо у вас немає ВОС і ви доброволець, для працівників центру комплектування це може означати мотивацію до служби та навчання. Враховуючи це, вас можуть запитати, у яких саме військах є бажання служити і запропонувати складну спеціальність, наприклад ППО. Звичайно, якщо є набір на відповідні посади.

Після того, як медкомісія скаже, що ви підходите за фізичними та ментальними нормами – ви відправляєтеся на навчання (курс молодого бійця відповідно до вашого ВОС). В залежності від складності, воно може тривати різну кількість часу.

Далі вас розподіляють за підрозділами і там ви будете проходити злагодження з іншими бійцями і після цього – відправлення для виконання бойового розпорядження. Чи будете ви охороняти північний кордон від можливого нападу Білорусі, чи будете брати участь у штурмі на півдні – вам стане відомо незадовго до відправки.

Другий шлях – дочекатися повістки. Він не сильно відрізняється від першого варіанту. Або державі потрібна ваша ВОС, або ви потрібні державі, оскільки просто підпадаєте під мобілізацію. І в першому, і в другому випадку шлях або на передову, або до служби в тилу такий самий.

Третій варіант – піти в добробат (добровольчий батальйон). За різними оцінками їх десь близько 400, всі вони відрізняються за специфікою своєї діяльності.

У лютому-березні, коли було не до бюрократії, Добровольчі формування територіальних громад (ДФТГ) використовувались масово як легка піхота, яка допомагає регулярним частинам. Зараз ситуація така, що більшість ДФТГ рухаються до об’єднання з частинами ЗСУ/НГУ.

Ті добробати, які беруть безпосередню участь у бойових діях, є у підпорядкуванні регулярних частин. Це дає можливість у разі поранення бійця або його загибелі отримати грошову компенсацію родині.

Ключова відмінність від регулярних частин чи тероборони (яка є також регулярною), у ДФТГ є можливість піти за своїм бажанням, така юридична складова типового контракту з добробатом.

Навчання та бойові задачі відрізняються в залежності від підрозділу. Та вони схожі, оскільки зазвичай добробати – це піхота. І посади будуть відповідними до цього: снайпери, стрільці, гранатометники, оператори БПЛА та медики.

І остання головна відмінність від регулярних частин – це відносна близькість до командування, адже у ДФТГ не така велика кількість особового складу, як у регулярних частинах. Це дає можливість розуміти, що твій підрозділ та особисто тебе чекає далі.

Ілля Колдомасов, пресофіцер добровольчого формування Хартія

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція “Української правди” не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.

Переїзд до Італії: усі нюанси

Чи часто, подорожуючи по світу, ви говорите собі: «От би тут залишитися жити!» Як правило, далі таких думок справа не йде, але останнім часом космополітизм усе-таки набирає обертів. Ідеться вже не тільки про виїзд на ПМП — багато хто просто не хоче «осідати» і бажає пожити в інших країнах кілька місяців, а то й років. Отже, ми вирішили розглянути можливості для переїзду за кордон і сьогодні поговоримо про п’янку Італію.

Друзі, нагадуємо, що вже є суперзручний додаток для iOS, який вже доступний у App Store

Завантажуйте, спробуйте та залишайте свої відгуки!

Для початку розглянемо, чому люди взагалі замислюються над проживанням в Італії.

Отже, 5 найпоширеніших причин іммігрувати до Італії:

• Неймовірно красива країна з приємним кліматом і розміреним способом життя, який багатьом дуже імпонує;
• Стабільна економіка і соціальні гарантії (наприклад, безкоштовна медицина);
• Лояльність до іммігрантів — пільги на покупку нерухомості, можливість заснувати свій бізнес або отримати роботу;
• Легка для вивчення італійська мова;
• Безліч цікавих з точки зору туризму місць в кожному регіоні.

По-перше, якщо ви не збираєтеся переїжджати до Італії назовсім, а просто хочете проводити в цій країні необмежену кількість часу (нагадаємо, біометричний паспорт, як і шенгенська мльтивіза, дозволяє перебувати на території країн, що входять в ЄС, не більше 90 днів у півріччі), вам достатньо оформити національну візу типу D.

Італійська віза типу D дає право на довгострокове перебування в країні. Її можна отримати:

Судячи з цього списку, найпростіше знайти родича або одружитися/вийти заміж за місцевого; влаштуватися на роботу або купити нерухомість в Італії. Якщо вам вдалося отримати таку візу, наступні кроки прості: спочатку ви подаєте заявку на вид на проживання, а потім вже на отримання італійського громадянства. Вже через тиждень перебування на території Італії з візою типу D ви можете подавати на ВНП (вид на проживання). Подати запит можна в будь-якій місцевій квестурі (поліцейське управління в Італії). Є два виду дозволу на проживання в Італії: паперовий і пластиковий. Але підстави для його отримання все такі ж — робота, навчання, возз’єднання з сім’єю, політичний притулок або вибір Італії як місця проживання при достатній кількості коштів.

Забронювати готель в Італії зі знижкою до -65% можна на сайті.

Вид на проживання в Італії дається на період від 6 місяців до 2 років, в залежності від підстави перебування на території країни. Якщо ви все-таки зважитеся переїхати в Італію на ПМП, вам потрібно буде отримати відповідний дозвіл, який надається тільки тим, хто прожив в Італії не менше 5 років. Тобто ВНП вам потрібно буде оформляти як мінімум три рази. І тут увага: ПМП не можуть отримати:

• Ті, хто отримав ВНП у зв’язку з тривалим навчанням (наукові дослідження, стажування);
• Ті, хто попросив політичного притулку і отримав статус біженця;
• Власники ВНП тимчасового захисту, або ті, хто отримав посвідку з гуманітарних причин;
• Консули і дипломати.

Тобто з попереднього списку залишається тільки возз’єднання з сім’єю, робота і вибір Італії як місця проживання (що тягне за собою купівлю нерухомості або наявності значного рахунку в банку). При праві на ПМП ви, по суті, вже є громадянином Італії, єдина відмінність — ви не маєте права голосувати. Щоб подати заявку на отримання повноцінного громадянства, вам потрібно прожити в Італії ще два роки. Вам можуть відмовити в отриманні громадянства, якщо:

• Ви протягом 12 місяців не перебували на території Євросоюзу;
• Ви не знаходилися на території Італії протягом останніх 6 років;
• Ви обманним шляхом отримали ПМП;
• Ви одночасно стали володарем ПМП в двох європейських країнах;
• Вас депортували.

З усіх можливих підстав для отримання дозволу на ПМП в Італії або громадянства допомогти порадою можемо тільки з роботою і купівлею нерухомості. Пристойний рахунок в банку можна тільки успадкувати або заробити. А родинні зв’язки ви зможете знайти (або створити 😉 самостійно.

Що стосується пошуку роботи в Італії, то справи йдуть кепсько. Ще якихось десять років тому люди їхали в цю країну, щоб швидко знайти роботу і залишитися в Європі. Зараз це стало майже нереально: самі італійці страждають від безробіття.

Тому радимо спочатку знайти роботу, а потім вже їхати і пробувати отримати вид на проживання. Відшукати роботу в Італії можна через спеціальні агентства (перевіряйте їх кілька разів), через знайомих або шляхом прямого найму в конкретну компанію. Перш ніж укладати з кимось контракт, переконайтеся в тому, що ви зможете з його допомогою отримати вид на проживання.

З покупкою нерухомості в Італії справи йдуть краще, ніж з роботою — були б тільки кошти! Існує чимало агентств, які займаються будинками і квартирами в Італії. Шукати і укладати угоди можете з їх допомогою, попередньо перевіривши і прочитавши реальні відгуки про їх роботу.

Рівень цін на нерухомість в Італії приблизно наступний:

• Квартира в Римі — від €130 000
• Квартира в Мілані — від €85 000
• Квартира/вілла у Флоренції — від €210 000
• Квартира у Венеції — від €280 000

Купуючи нерухомість в Італії, вам потрібно буде заплатити податки. При купівлі у приватної особи реєстраційний збір становить 7% від вартості квартири або будинку, іпотечний збір — 2%, кадастровий збір — 1%. При купівлі у юридичної особи ПДВ становить 10% від вартості квартири або будинку, реєстраційний збір — €168, іпотечний збір — €168, кадастровий збір на переоформлення майна — €55.

Якщо вас не злякали попередні пункти і ви все ще маєте намір переїжджати до Італії, будьте готові до місцевих чималих цін. Ось середні показники по країні:

• Вечеря в ресторані — €15
• Кава у закладах — €1.56
• Літр молока — €1.45
• Дюжина яєць — €3.44
• Кілограм курятини — €10.58
• Пляшка вина — €6
• Проїзд в транспорті — €1.70
• Поїздка на таксі (один кілометр) — €1.44
• Оренда однокімнатної квартири (не в центрі) — €578
• Комунальні послуги у двокімнатній квартирі — €198.76
• Мобільний тариф на місяць — €13.53
• Похід в кінотеатр — €9
• Вартість джинсів — €77
• Вартість взуття (спортивного) — €84

Середні вартості ми дізналися з допомогою Numbeo.

Оформлюй страхування для подорожей за кордон за пару кліків!