Шість слів, походження яких вас вразить

Багато слів, якими ми користуємося щодня, приховують цілком несподівані історії свого походження. Оглядач BBC Culture розповідає, як виникли “силует”, “гротеск”, “мобільний”, “панорама” і популярне англійське слівце “dude” (чувак).

Що було спочатку: курка чи яйце Фаберже? Світ сам по собі чи наше художнє сприйняття реальності навколо?

Ми завжди дивуємось, коли життя наслідує мистецтво. Але насправді саме живопис, малювання та скульптура дали нам чимало слів, за допомогою яких ми розуміємо і описуємо свій досвід буття у Всесвіті.

Перш ніж ми почали захоплюватися “пейзажами”, їх намалювали художники. Слово виникло на початку XVII століття і позначало спочатку живописне відтворення сільської дійсності.

Але митці винайшли і багато інших слів. Деякі з них мають захопливу історію створення.

Гротеск

Слово “гротеск” спочатку означало приміщення (грот) з настінними розписами у Золотому будинку імператора Нерона в Римі

Сучасне значення слова “гротескний” – примхливий, химерний, комічний – цілком відбиває історію, що стоїть за його виникненням.

На початку XV століття в Римі хлопчик провалився у тріщину на Есквілінському пагорбі. Темна печера, куди він упав, виявилася підвалом славетного “Домуса Ауреа” (Золотого будинка імператора Нерона), побудованого 64 року н.е.

Уявіть собі жах дитини, яка опинилася серед стін із зображеннями химерних створінь, напівлюдей- напівтварин.

Оскільки відвідувачі (серед яких пізніше були й Мікеланджело та Рафаель) спускалися до приміщення вниз по мотузці, воно отримало назву grotto “грот, печера”.

Grotto згодом перетворилося на grottesco, тобто “схожий на грот”. Поступово слово втратило значення “містичної таємниці” і зберегло лише відтінок “безглуздий”, “фантастичний”, “потворний”.

Силует

Слово “Силует” вигадали у відповідь на жорсткі економічні заходи французького міністра фінансів XVIII століття Етьєна де Силуета

Слово “силует” вимовляється з легкою елегантністю, яка, здається, цілком відбиває витончену простоту позначеного ним явища: швидкоплинна тінь, що падає на стіну.

Походження слова, однак, є менш поетичним. Воно виникло у XVIII столітті і було саркастичною відповіддю на безглузду економічну політику фінансиста Людовика XV Етьєна де Силуета.

Намагаючись скоротити величезні борги Франції, Силует запропонував оподатковувати всіх, хто демонструє ознаки багатства, наприклад, власників дорогих творів мистецтва.

Незабаром з’явився вислів “робити щось а-ля силует”, тобто сильно заощаджувати, скнарувати.

Так почали називати й мистецтво портрета у вигляді тіні – дешевої заміни для тих, хто не міг собі дозволити справжні картини чи скульптури.

Панорама

1789 року художник Роберт Баркер створив цикл картин із краєвидами Единбурга, розмістивши їх на внутрішній поверхні циліндра

Здається, сам ритм слова “панорама” віддзеркалює ідею відкритого простору, безперервного руху очей вздовж безкінечного краєвиду.

Тим більше дивує той факт, що слово виникло для позначення замкненого приміщення, куди поміщали глядача.

Так 1789 року художник Роберт Баркер назвав свій хитромудрий винахід, який він намагався запатентувати впродовж двох попередніх років.

Глядач входив до круглої кімнати, скромно описаної в заявці як “пристрій для демонстрації картин”. Стіни кімнати були вкриті зображенням, яке розгорталося перед глядачем і оточувало його з усіх боків.

Популярна панорама, яку Баркер встановив на Лестерській площі в Лондоні, приваблювала відвідувачів протягом 70 років, з 1793-го по 1863-ий. Але перші панорами були більш схожими на в’язниці.

Сюрреалістичний

Словом “сюрреалістичний” Гійом Аполлінер описав новий балет Еріка Саті і Жана Кокто

Сьогодні “сюрреалістичним” можна назвати будь-що незвичне чи абсурдне.

Проте французький драматург і мистецтвознавець Гійом Аполлінер, який вигадав це слово століття тому, вкладав у нього трохи інше значення.

Описуючи свої враження від авангардного балету Еріка Саті і Жана Кокто, костюми для якого створив Пабло Пікассо, він зазначав: “Сенс вистави, на мою думку, краще передає слово “сюрреалізм”, ніж “надприродність”, яке я використовував спочатку”.

Термін швидко прижився в авангардному Парижі.

Його почали використовувати Сальвадор Далі і Рене Магрітт, захоплені силою підсвідомості, що створює образи та символи, які заперечують звичайний досвід і розум.

Мобільний

Французький художник Марсель Дюшан назвав словом “мобільний” кінетичну скульптуру Александра Колдера

Мало які слова так динамічно змінювали своє значення, як слово “мобільний”.

У XVII столітті воно було абревіатурою від образливого вислову mobile vulgus, тобто “плебс”, “простолюд”, зрештою скоротившись в англійській мові ще більше до mob “натовп”.

У 1931 році американський скульптор Александр Колдер і французький художник-авангардист Марсель Дюшан додали слову ще одне значення.

Не знаючи, як назвати свою нову кінетичну скульптуру, яка складалася з абстрактних форм, що хиталися і балансували на дроті, Колдер звернувся до Дюшана.

За 14 років до того митець вже шокував світ, перетворивши звичайний пісуар на твір мистецтва.

Тож Дюшан зробив те, що йому вдавалося найкраще, – привласнив готовий твір, переосмисливши його концепцію. І вуаля – назва “мобільний”.

Dude

Класичний образ чоловіка, якого англійською називають dude, уособив культовий фільм братів Коенів “Великий Лебовський” (1998)

До того, як з’явився “бро”, був dude “чувак”. Його образ насамперед уособив культовий фільм братів Коенів “Великий Лебовський” (1998), після якого сформувалася ціла релігія – дудаїзм (dudeism).

Головний герой фільму, патлатий ледар під кайфом, Джефрі “Дьюд” Лебовський, не надто асоціюється з мистецьким походженням самого слова.

Ним на початку 1880-х років називали послідовників Естетського руху, який оспівував декадентську красу “мистецтва заради мистецтва”.

Найвідомішими представниками “дьюдів” були художники Джеймс Макніл Віслер і Данте Габріель Россетті.

Вважається, що саме слово dude походить від назви популярної пісеньки Yankee Doodle, якою британські солдати дражнили американських колоністів під час Війни за незалежність США.

Але вже через сто років пісня стала патріотичним гімном і самих американців.

Тоді в Америці з’явилися і власні конкуренти британським денді, яких почали називати dude.

Згодом шовкові краватки, завужені штани, лаковані черевики та смугасті жилети зникли, залишивши сучасним “чувакам” хіба що бунтарське ставлення до суспільства.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Три лайфгаки від китайців: як швидко заправити нитку в голку

“Заправити нитку в голку буває досить складно. Або вушко надто маленьке, або нитка має ворсинки і ніяк не хоче заправлятися. Якось я побачила відео, в якому розповідали про китайські способи, що спрощують цей процес. Спробувала їх і можу сказати — вони дійсно працюють!”

Про ці китайські лайфгаки розповіли на YouTube-каналі “Чарівна їжа”.

Як заправити нитку в голку, щоб було швидко і просто

Спосіб 1: знадобиться стара зубна щітка.

Вкладіть на неї нитку, яку потрібно заправити, а потім насадіть голку поверх щетинок. В цей момент у вушко прослизне також і сама нитка. Тому вам не доведеться придивлятися і витрачати час.

Спосіб 2: накрутити нитку на голку.

Розкладіть нитку на долоні, а потім спробуйте накрутити її на голку. Для цього просто енергійно потріть голку об долоню. Нитка повинна прослизнути у вушко і утворити вузлик. Після цього лише протягніть її далі. Такий спосіб працює з будь-яким розміром вушка.

Спосіб 3: змайструвати пристрій для втягування нитки у вушко самостійно.

Вам знадобиться щітка для прибирання в будинку. Відріжте одну довгу ворсину, складіть її навпіл і закріпіть скотчем між двома великими монетами (краще брати монети по 5 копійок, якщо такі ще знайдете у себе вдома). Коли потрібно заправити нитку в голку, останню вдягають на ворсину та переміщають якомога ближче до прикріплених монет. Нитку необхідно просунути з іншого боку та заправити у згин ворсини. Коли будете знімати голку, то автоматично захопиться також і нитка. Тому вона автоматично заправиться у вушко.

Читайте також: