ГИДРОКСИМОЧЕВИНА

Гидроксикарбамид – противоопухолевый препарат алкилирующих действия. Точный механизм противоопухолевого действия препарата не с ¢ выяснен, но считается, что противоопухолевое действие препарата эт ¢ связана с подавлением синтеза ДНК, при этом препарат не влияет на синтез РНК и белка.
Препарат хорошо всасывается из желудочно-кишечного тракта. Максимальная концентрация в сыворотке крови достигается через 2:00 после приема, а через 24 часа в сыворотке парктично не обнаруживается. Препарат проникает через гематоэнцефалический бар ¢ интерьер.
Период полувыведения составляет 3-4 часа. Около 80% препарата выводится из организма с мочой в течение 12:00 (50% в неизмененном виде).

Показания к применению

Препарат Гидроксимочевина показан для лечения хронического миелолейкоза, меланомы, карциномы бронхов.
В сочетании с лучевой терапией препарат рекомендуется для лечения злокачественных плоскоклеточных опухолей головы и шеи, а также при хориокарциноме матки.

Способ применения

Все дозовые схемы препарата Гидроксимочевина должны основываться на фактической или идеальной массе тела больного (в зависимости от того, какая из них меньше).
Одновременное применение препарата с другими миелосупрессивными агентами может потребовать корректировки доз.
При солидных опухолей курсовая терапия: 80 мг / кг перорально, однократно, каждый 3-й день.
Непрерывная терапия: от 20 до 30 мг / кг перорально, однократно, ежедневно.
Режим курсовой терапии имеет преимущество над непрерывной терапией в плане снижения токсичности (в частности, угнетение функции костного мозга). Лишь иногда возникала необходимость в полном прекращении лечения из-за его токсическое действие.
Применение одновременно с лучевой терапией (злокачественные плоскоклеточные опухоли головы и шеи, Хориокарцинома матки): 80 мг / кг перорально, каждый 3-й день, 1 раз в день.
Применение препарата следует начинать не менее чем за 7 дней до начала облучения и продолжать в ходе лучевой терапии, а затем в течение неограниченного следующего периода при условии наблюдения за больным и при отсутствии у него тяжелых реакций.
Лучевую терапию следует проводить в максимальной терапевтической дозе. В случае одновременного применения гидроксисечовиною Медак корректировки дозы облучения обычно не требуется.
Резистентных хронического миелолейкоза
Непрерывная терапия: от 20 до 30 мг / кг перорально, однократно, ежедневно.
Достаточным периодом для оценки эффективности противоопухолевого действия препарата является 6-недельный курс. При наличии выраженной клинической ремиссии лечение можно продолжать неограниченно долго. Лечение следует прервать, если содержание лейкоцитов снижается до значений меньше 2,5ь10 9 / л, а содержание тромбоцитов до уровня менее 100ь10 9 / л. В таких случаях содержание этих форменных элементов следует проверить снова через 3 дня. Лечение можно возобновить, если их содержание начинает заметно расти. Поскольку восстановление гемопоэза происходит быстро, обычно достаточно пропустить лишь несколько введений. Если не произошло быстрого восстановления при одновременном применении препарата и лучевой терапии, лучевую терапию можно прервать.

Побочные действия

Система кроветворения: угнетение функции костного мозга (лейкопения, анемия, эпизодически тромбоцитопения). Аномалии картины эритроцитов: на ранних стадиях лечения гидроксикарбамидом часто наблюдается мегалобластический эритропоэз, что носит умеренный характер. Морфологические изменения при этом напоминают злокачественную анемию, однако они не связаны с дефицитом витамина В 12 или фолиевой кислоты.
Препарат Гидроксимочевина может также снижать клиренс железа из плазмы и снижать эффективность утилизации железа эритроцитами, однако она не влияет на продолжительность жизни эритроцитов.
Желудочно-кишечный тракт: стоматит, анорексия, тошнота, рвота, понос или запор. Со стороны желудочно-кишечного тракта обычно удается снять, если временно прекратить прием препарата, лишь в отдельных случаях было необходимо временное прекращение облучения.
Дерматология: макулезно-папулезные высыпания, эритема лица и периферическая эритема. В отдельных случаях отмечается алопеция. В ряде случаев в результате ежедневного применения препарата в течение нескольких лет у больных наблюдались гиперпигментация, эритема, атрофия кожи и ногтей, шелушение, папулы фиолетового цвета.
Неврология: употребление больших доз препарата может приводить к умеренной сонливости. Неврологические нарушения отмечались в отдельных случаях и ограничивались головной болью, головокружением, дезориентацией, галлюцинациями и судорогами.
Почки: препарат эпизодически может вызвать временное нарушение функции почечных канальцев, сопровождается увеличением содержания мочевой кислоты в сыворотке, азота мочевины крови (АСУ) и креатинина. В отдельных случаях отмечается дизурия.
Другие эффекты. Болевое ощущение или дискомфорт вследствие воспаления слизистых оболочек в месте облучения (мукозиты) обычно можно купировать применением местных анестетиков или пероральных анальгетиков. Если реакция носит тяжелый характер, лечение препаратом следует временно прекратить; если эффект является исключительно тяжелым, может потребоваться временное прекращение также и лучевой терапии. Однако необходимость прекращения обеих этих форм лечения наблюдалась лишь иногда.
Также сообщалось о лихорадку, озноб, чувство недомогания и увеличение активности ферментов печени. В отдельных случаях были описаны острые легочные реакции, включая диффузную инфильтрацию легких, лихорадку и одышку, связанные с применением препарата.
Применение препарата в комбинации с лучевой терапией. Побочные эффекты, наблюдавшиеся при комбинированном лечении препаратом и облучении, подобные тем, что описаны при монотерапии препаратом: главным образом – угнетение функции костного мозга (анемия и лейкопения) и раздражение стенок желудка. В случае одновременного применения с лучевой терапией лейкопения наблюдалась почти у всех больных.

Иногда (и только при наличии выраженной лейкопении) отмечалось уменьшение содержания тромбоцитов до значений менее 100 000 / мм 3 . Во время лечения могут усиливаться некоторые побочные реакции, которые встречаются в случае проведения одной лучевой терапии, например нарушение функции желудка и мукозиты.

Противопоказания

Препарат Гидроксимочевина противопоказан больным с подавленной функцией костного мозга (содержание лейкоцитов меньше 2,5ь10 9 / л, тромбоцитов менее 100ь10 9 / л) или при наличии тяжелой формы анемии. Препарат гидроксисечовиною Медак надо с осторожностью применять больным, которые недавно получали интенсивную лучевую терапию или химиотерапию другими цитотоксическими препаратами. У больных, которые в прошлом получали лучевую терапию, может обостряться послерадиационная эритема. Не употреблять во время беременности и лактации. Препарат следует применять с осторожностью больным с нарушенной функцией почек. Больным пожилого возраста вследствие повышенной чувствительности к побочным эффектам может потребоваться снижение доз препарата.

Беременность

Исследования у беременных женщин не проводились.
В случае применения препарата Гидроксимочевина во время беременности или при наступлении беременности во время лечения больного надо предупредить о потенциальной опасности для плода.
Женщинам детородного возраста рекомендуется избегать наступления беременности во время лечения.
Препарат переходит в грудное молоко. Поэтому, учитывая важность лечения для матери, необходимо принять решение: об отказе лечения или о прекращении кормления грудью.
Использование в педиатрии. Безопасность и эффективность лечения детей не установлена.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами

В случае одновременного применения Гидроксимочевина с другими миелосупрессивными препаратами или лучевой терапией степень угнетения функций костного мозга или развитие других побочных эффектов может возрастать.
Поскольку есть вероятность того, что употребление препарата приведет к увеличению содержания мочевой кислоты в крови, может потребоваться корректировка дозы урикозурических препаратов (препараты, повышающие выделение мочевой кислоты из организма).

Передозировка

У больных, получавших препарат Гидроксимочевина в дозах, в несколько раз превышали обычные рекомендованные, наблюдались болезненность, фиолетовая эритема, отек ладоней рук и ступней ног с последующим шелушением кожи рук и ног, интенсивная генерализованная гиперпигментация кожи и тяжелый острый стоматит. В этих случаях нужно временно прекратить прием препарата.

Условия хранения

Препарат Гидроксимочевина хранить в недоступном для детей месте, при температуре не выше 25 0 С, в защищенном от света месте.

Форма выпуска

Гидроксимочевина – капсулы.
Упаковка: по 10 капсул в контурной ячейковой упаковке, по 5 или 10 контурных ячейковых упаковки в пачку.

Состав:
1 капсула Гидроксимочевина содержит 500 мг гидроксикарбамида;
Вспомогательные вещества: цитрат натрия, натрия стеарат, лактоза, желатин и диоксид титана.

Дополнительно

Лечение препаратом Гидроксимочевина следует проводить под наблюдением врача.
Перед началом и периодически во время лечения необходимо проверять функции костного мозга, почек и печени.
Определение гемоглобина, лейкоцитов и тромбоцитов должно проводиться по крайней мере еженедельно, в течение всего периода лечения.
При уменьшении содержания лейкоцитов до уровня менее 2,5ь10 9 / л или тромбоцитов до уровня менее 100ь10 9 / л лечение следует прекратить, пока содержание их не восстановится до нормы.
Если больной висовлюе соответствующее желание или если он испытывает затруднение в проглатывании капсул, содержимое капсулы можно растворить в стакане воды и немедленно выпить.
При этом некоторые водонерастворимые вспомогательные вещества содержания капсул могут плавать на поверхности раствора. Во время применения препарата необходимо принимать достаточно большое количество жидкости.
В случае пропуска приема препарата следующую дозу следует принимать после консультации с врачом.

Основні параметри

Як правильно приймати ліки

Насамперед слід мати на увазі, що рідкі лікарські форми (сиропи, мікстури, чаї, відвари) менш піддатливі впливу їжі, так як можуть вільно переміщатися із шлунка в кішківник, обминаючи їжу, що знаходиться в шлунку. А от тверді лікарські форми (таблетки, капсули) при спільному прийомі з їжею можуть, навпаки, довгий час затримуватися в порожнині шлунку, що порушує всмоктування діючих речовин. Тому важливо завжди уважно читати інструкцію.

«приймати натще» – це приймати за 20-40 хв. до першого прийому їжі;

«перед їжею» – за 20-30 хв. перед прийомом їжі;

«під час їжі, або відразу після їжі» наприкінці трапези або безпосередньо після прийому їжі;

«після їжі» – через 30-40 хв. після прийому їжі;

якщо в інструкції не вказано, коли приймати ліки, приймаємо за 30 хв. до їжі.

Якість та кількість рідини, якою запивають ліки дуже важлива для максимального ефекту лікарських препаратів. Переважну більшість ліків запивають чистою негазованою водою кімнатної температури (не менше ½ склянки). А от чай, кава, фруктові соки знижують ефективність ліків, так як і фруктові газовані води. Бувають винятки, коли ліки слід запивати молоком, лужною водою – це завжди вказується в інструкції. А щодо приготування гарячого напою від застуди, то вміст пакетику треба розчинити у 200 мл гарячої кип’яченої води (але не окропу, оскільки так руйнується вітамін С).

Чи потрібно обмежувати себе у їжі, дотримуватись дієти, коли приймаємо лікарські препарати?

Прийом їжі може змінювати стан організму, у результаті чого змінюється і реакція на ліки. Відомо, що цукор і солодощі зменшують ефективність антибіотиків і препаратів заліза. А велика кількість спожитої їжі сповільнює дію жарознижувальних і знеболювальних ліків.

Отже, при прийомі будь-яких ліків, особливо призначених вперше, варто обмежити споживання шоколаду, горіхів, меду, яєць, ікри, креветок, цитрусових, томатів та полуниць. І, звичайно, приймаючи ліки, не варто вживати алкоголь, який шкодить дії практично будь-якого лікарського засобу. Алкоголь може посилити, послабити, або взагалі змінити очікуваний ефект.

Чи безпечно одночасно приймати декілька препаратів від різних недуг?

Звичайно, не слід приймати ліки без потреби. А якщо така потреба є, не рекомендуємо приймати одночасно більше 3 препаратів, це можна робити лише в особливих випадках і лише за призначенням лікаря. Адже ліки можуть взаємодіяти між собою і посилювати, або навпаки, послаблювати ефективність одне одного. Як, скажімо, сечогінні та послаблюючі препарати можуть пришвидшити виведення інших ліків з організму.

Купуючи ліки в аптеці, варто повідомити фармацевта, які ліки ви приймаєте в даний час. Якщо лікар виписує вам рецепт, неодмінно скажіть йому, які ліки ви вживаєте зараз і які приймали раніше. А такі ліки як, скажімо, активоване вугілля та інші сорбенти потрібно приймати окремо від прийому інших ліків з інтервалом у дві години.

Найпоширеніші помилки, яких варто уникати, вживаючи ліки

В наш час, коли лікувальні властивості сучасної медицини просто дивовижні, нам усеж потрібно бути уважним, коли справа доходить до використання будь-яких ліків. Нижче наведено п’ять поширених помилок споживачів ліків.

Генеричні препарати є так само ефективними, як і брендові ліки. Для отримання дозволу на продаж генерики повинні містити такі самі активні інгредієнти, як і оригінальні лікарські засоби. Єдиною відмінністю є неактивні складові на зразок барвників або консервантів, які не впливають на дію препарату. Якщо ви погано реагуєте на один із таких інгредієнтів, тоді, вам потрібно приймати брендовий препарат. В іншому випадку збережіть гроші та використайте генерик.

Завжди перевіряйте, яка їжа та напої можуть взаємодіяти з вашими ліками. Особливо потрібно уникати грейпфрутів та грейпфрутового соку. В залежності від уживаного лікарського засобу цей сік здатен знизити або підвищити абсорбцію – в останньому випадку, це може призвести до передозування. Також є певні ліки, які не потрібно приймати з продуктами із великим вмістом кальцію через те, що вони впливають на здатність організму абсорбувати препарат. Існують лікарські засоби, які спричиняють втрату або збереження калію, тому краще проконсультуватися з лікарем або фармацевтом стосовно вживання певних продуктів. Також ви повинні запитати у лікаря щодо вживання алкоголя, який здатен перетворити можливі неважкі побічні реакції на дуже загрозливі.

Перед тим, як відійти від прилавка аптеки, переконайтеся, що ви отримали саме той препарат, який потрібен. Роздивіться свої ліки, перегляньте назву та дозування, щоб пересвідчитись у їхній відповідності рецепту. Перечитайте інструкцію до засобу, аби впевнитися, що цей препарат вам підійде.

Досвідчені фармацевти завжди запитують, чи все вам відомо про особливості застосування ліків, які ви купуєте. Однак багато відвідувачів уникають пояснень фахівця. Ніколи не потрібно поспішати під час отримання нових лікарських засобів. Саме в цей час варто дізнатися, для чого призначений данний препарат, а також про його переваги та можливі побічні реакції або взаємодію з іншими ліками.

Найгірше місце для зберігання препаратів – ванна кімната. Волога може зашкодити лікам. Деякі засоби потребують захисту від світла, їх необхідно тримати в темному місці. Є ліки, які слід зберігати в холодильнику і доводити до кімнатної температури лише перед використанням. Потрібно пам’ятати, в інструкції до кожного лікарського засобу обов’язково прописані умови зберігання, які гарантують якість та безпеку ліків.

Гідроксисечовина Медак (Hydroxyurea Medac) Лікарські препарати

оболонка капсули: желатин, титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма

Основні фізико-хімічні властивості: непрозорі желатинові капсули білого кольору, що містять майже білого кольору порошок.

Фармакотерапевтична група

Інші антинеопластичні засоби. Код АТХ L01Х Х05.

Фармакологічні властивості

Точний механізм протипухлинної дії препарату не з’ясований, але вважається, що вона пов’язана з блокуванням рибонуклеотидредуктазного комплексу, що спричиняє пригнічення синтезу ДНК. Клітинна стійкість, як правило, обумовлена збільшеним рівнем рибонуклеотидредуктази в результаті ампліфікації гена.

Інформація з фармакокінетики обмежена. Препарат добре всмоктується з травного тракту, біодоступність — повна. Максимальна концентрація в сироватці крові досягається через 0,5–2 години після прийому.

Гідроксикарбамід проникає через гематоенцефалічний бар’єр.

Метаболізм гідроксикарбаміду у людей детально не вивчався.

Гідроксисечовина частково виводиться нирковою екскрецією. Період напіввиведення препарату становить 3–4 години. Від 9 до 95% препарату виводиться з організму із сечею.

Показання

Лікування пацієнтів, хворих на хронічну мієлоїдну лейкемію (ХМЛ) у хронічній або прогресуючій стадії хвороби.

Лікування пацієнтів, хворих на есенціальну тромбоцитемію або поліцитемію з високим ризиком тромбоемболічних ускладнень.

Протипоказання

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента препарату. Якщо під час лікування виявлено гіперчутливість, застосування препарату слід припинити.

Пригнічена функція кісткового мозку (вміст лейкоцитів менше 2,5 × 10 9 /л, тромбоцитів — менше 100 × 10 9 /л) або наявність тяжкої форми анемії.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Дослідження in vitro продемонструвало здатність гідроксикарбаміду підвищувати цитотоксичну дію ара-С та флюоропіримідинів.

Гідроксисечовина може посилити антиретровірусну активність інгібіторів зворотної транскриптази, таких як диданозин і ставудин. Гідроксисечовина пригнічує синтез ВІЛ ДНК та реплікацію ВІЛ за рахунок зменшення кількості внутрішньоклітинних дезоксинуклеотидів. Гідроксисечовина може також посилювати потенційні побічні ефекти інгібіторів зворотної транскриптази, такі як гепатотоксичність, панкреатит і периферична нейропатія.

Дослідження показали, що існує аналітична інтерференція гідроксикарбаміду з ферментами (уреазою, уриказою та лактатдегідрогеназою), які використовуються для визначення сечовини, сечової кислоти і молочної кислоти, що призводить до хибнопозитивних результатів у пацієнтів, які отримували гідроксикарбамід.

Існує підвищений ризик серйозних інфекцій з летальними наслідками у разі супутнього застосування живих вакцин. Живі вакцини не рекомендується застосовувати пацієнтам з ослабленим імунітетом.

Особливості застосування

Під час лікування препаратом необхідно перевіряти показники крові, так само як і функції нирок і печінки. Досвід лікування хворих із порушеннями функції нирок або печінки обмежений. Тому лікування таких хворих проводять з обережністю та під постійним наглядом, особливо на початку лікування.

Гідроксикарбамід може викликати пригнічення кісткового мозку, що найчастіше проявляється лейкопенією, а також (рідше) тромбоцитопенією та анемією.

Повний аналіз крові, включаючи визначення рівня гемоглобіну, загальної кількості лейкоцитів, диференційований підрахунок тромбоцитів слід проводити на регулярній основі, а також після встановлення індивідуальної оптимальної дози. Періодичність контролю визначається індивідуально, але нормальний період — щотижня. При зменшенні вмісту лейкоцитів у крові до рівня менше 2,5 × 10 9 /л або тромбоцитів до рівня менше 100 × 10 9 /л лікування слід припинити, доки вміст їх не відновиться до норми.

У разі пропуску прийому препарату наступну дозу слід приймати після консультації з лікарем.

У разі виникнення анемії до або під час проведення лікування червоні кров’яні клітини можуть бути заміщені. Минущий мегалобластичний еритропоез часто спостерігається на початку курсу терапії гідроксикарбамідом. Морфологічна зміна нагадує перніціозну анемію, але не пов’язана з дефіцитом вітаміну В₁₂ або фолієвої кислоти.

Під час застосування препарату необхідно вживати досить велику кількість рідини.

У пацієнтів, які отримують тривале лікування гідроксикарбамідом при мієлопроліферативних захворюваннях, таких як справжня поліцитемія і тромбоцитемія, може розвиватись вторинний лейкоз. Якою мірою це пов’язано з основним захворюванням чи з лікуванням гідроксикарбамідом, дотепер невідомо.

Були повідомлення щодо раку шкіри у пацієнтів, які довготривало приймали гідроксисечовину. Пацієнтам слід рекомендувати захищати шкіру від впливу сонця. Крім того, пацієнти повинні проводити самоінспекцію шкіри під час лікування і після припинення терапії гідроксисечовиною і проходити перевірку на вторинні злоякісні новоутворення під час планових обстежень.

Гідроксисечовина може індукувати розвиток болючих виразок ніг, що зазвичай погано лікуються та потребують припинення лікування гідроксисечовиною. Після припинення лікування виразки поступово загоюються протягом кількох тижнів.

Під час терапії гідроксикарбамідом у хворих з мієлопроліферативними захворюваннями спостерігалися шкірні токсичні васкуліти, у тому числі васкулітні виразки і гангрена. Ризик токсичних васкулітів збільшується у хворих, які отримують або отримували інтерферон у минулому. Дигітальна локалізація цих васкулітних виразок і прогресуючий клінічний перебіг периферичної судинної недостатності, що призводить до інфарктного ураження дигітальних ділянок або гангрени, чітко відрізняється від типових шкірних виразок, зазвичай описаних при застосуванні гідроксикарбаміду. Через потенційно небезпечний клінічний наслідок шкірних васкулітних виразок у пацієнтів з мієлопроліферативними захворюваннями у разі розвитку васкулітних виразок застосування гідроксикарбаміду слід припинити і призначити альтернативні циторедуктивні препарати.

Інтерстиціальні захворювання легень, включаючи фіброз легень, інфільтрацію легенів, пневмоніт і альвеоліт/алергічний альвеоліт, повідомлювались у пацієнтів, які лікували мієлопроліферативні новоутворення і можуть бути пов’язані з летальними випадкими. Пацієнти з лихоманкою, кашлем, задишкою або іншими респіраторними симптомами, необхідно ретельно обстежити, дослідити і лікувати.

При виникненні легеневих ускладнень негайно припинити застосування гідроксимочевини та розпочати лікування кортикостероїдами.

Гідроксикарбамід може бути генотоксичним. Чоловікам під час терапії та протягом ще 3 місяців після завершення терапії необхідно користуватися надійними протизаплідними засобами. Вони повинні бути проінформовані про можливість консервації сперми до початку терапії.

Пацієнтам із рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід приймати цей препарат.

Пацієнти літнього віку можуть бути більш чутливими до дії гідроксисечовини і можуть потребувати зниження дози.

Гідроксикарбамід слід з обережністю призначати пацієнтам, які проходять або раніше проходили супутню променеву чи цитотоксичну терапію. У цих випадках пацієнти мають підвищений ризик пригнічення функції кісткового мозку, подразнення шлунка і мукозиту. Крім того, може спостерігатися загострення еритеми, спричиненої попереднім або одночасним опроміненням.

Супутнє застосування Гідроксисечовини медак із живою противірусною вакциною може потенціювати реплікацію вірусу вакцини та/або може посилити деякі побічні реакції вірусу вакцини, оскільки нормальні механізми захисту можуть бути пригнічені гідроксикарбамідом. Вакцинація живою вакциною пацієнтів, що приймають Гідроксисечовину медак, може призвести до серйозної інфекції. Гуморальна імунна відповідь пацієнта на вакцину може бути зменшена. Застосування живих вакцин слід уникати під час лікування і протягом принаймні 6 місяців після закінчення лікування.

Гідроксисечовина медак містить лактозу, якщо у пацієнта встановлено непереносимість деяких цукрів, потрібно проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Цей лікарський засіб містить 1 ммоль (або 23 мг)/дозу натрію. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Гідроксисечовина може бути потужним мутагенним агентом. У дослідженнях на тваринах була виявлена підвищена частота вроджених вад. Гідроксисечовину не слід застосовувати вагітним, крім випадків, коли клінічний стан жінки вимагає лікування гідроксикарбамідом. Гідроксисечовину не слід призначати вагітним, жінкам, що годують груддю, крім випадків, коли користь переважає ризики. Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати протизаплідні запобіжні заходи перед початком і під час лікування препаратом.

Якщо вагітність настає під час лікування, необхідно запропонувати пацієнтці генетичну консультацію. Гідроксикарбамід проникає через плаценту.

Оскільки гідроксикарбамід екскретується в грудне молоко, перед початком лікування грудне годування слід припинити.

Гідроксикарбамід може бути генотоксичним, тому пацієнткам, які планують завагітніти після терапії гідроксикарбамідом, рекомендується генетична консультація.

Чоловікам під час терапії та протягом ще 3 місяців після завершення терапії необхідно користуватися надійними протизаплідними засобами. Їх слід проінформувати про можливість консервації сперми до початку лікування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Швидкість реакції може бути порушена під час застосування гідроксисечовини. Це слід враховувати, коли необхідна підвищена увага, наприклад при управлінні автотранспортом та роботі з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Капсули слід ковтати цілими, не розжовуючи.

Терапію повинен проводити лікар, який має досвід роботи в онкології та гематології. Усі схеми дозування препарату мають ґрунтуватися на фактичній або ідеальній масі тіла хворого (залежно від того, яка з них є меншою).

Лікування хронічного мієлолейкозу. Гідроксисечовина зазвичай призначається у початковій дозі 40 мг/кг маси тіла на добу з урахуванням рівня лейкоцитів у крові. Дозу слід зменшити удвічі (20 мг/кг на добу), якщо рівень лейкоцитів знижується нижче 20 × 10 9 /л. Потім дозування корегується індивідуально для підтримання кількості лейкоцитів на рівні 5–10 × 10 9 /л. Дозу гідроксисечовини слід зменшити, якщо кількість лейкоцитів у крові є меншою за 5×10 9 /л, та слід збільшити, якщо кількість лейкоцитів у крові є більшою за 10 × 10 9 /л.

Якщо рівень лейкоцитів падає нижче 2,5 × 10 9 /л або ж кількість тромбоцитів менше 100 × 10 9 /л, терапію слід припинити до встановлення нормальних показників крові.

Достатній період для досягнення антинеопластичного ефекту — 6 тижнів. У випадку, коли відзначається прогресування захворювання, застосування препарату потрібно негайно припинити. Якщо спостерігається відповідний терапевтичний ефект, лікування продовжують на необмежений термін.

Лікування есенціальної тромбоцитемії. Початковою дозою гідроксисечовини є 15 мг/кг/добу, яку коригують для підтримання кількості тромбоцитів у крові на рівні 600 × 10 9 /л, слідкуючи, щоб рівень лейкоцитів був не нижче за 4 × 10 9 /л.

Лікування поліцитемії. Гідроксисечовину починають призначати у дозі 15–20 мг/кг/добу. Далі дозування підбирають індивідуально для підтримання гематокриту на рівні нижче 45% та тромбоцитів нижче 400 × 10 9 /л. У більшості пацієнтів це досягається постійним прийомом гідроксисечовини у дозі 500–1000 мг щодня.

Якщо рівень гематокриту та кількість тромбоцитів у крові успішно контролюються, терапію слід продовжувати на невизначений термін.

Діти

Люди літнього віку. Пацієнти літнього віку можуть бути більш чутливими до дії гідроксисечовини і можуть потребувати зниження дози.

Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю. Відсутня достатня інформація. Немає рекомендацій щодо режиму дозування для цієї групи пацієнтів.

Безпека та ефективність лікування препаратом у даної категорії пацієнтів не встановлені.

Передозування

У хворих, які застосовували препарат у дозах, що в кілька разів перевищували звичайні рекомендовані, спостерігалися гострі патології шкірних покривів та слизових оболонок, а саме: подразнення, фіолетова еритема, набряк долонь і ступень із подальшим лущенням шкіри рук і ніг, інтенсивна генералізована гіперпігментація шкіри та стоматит.

Необхідне негайне лікування, яке включає промивання шлунка з подальшою підтримувальною терапією та моніторингом гемопоетичної системи.

Побічні реакції

Пригнічення кісткового мозку є дозообмежуючим фактором токсичності. Шлунково-кишкові побічні реакції є поширеними, але вони рідко потребують зниження дози або припинення лікування.

1 Випадки розвитку панкреатиту і гепатотоксичності (інколи з летальним наслідком), а також тяжкої периферичної нейропатії відмічені у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримували гідроксикарбамід сумісно з антиретровірусними препаратами, зокрема диданозином у комбінації зі ставудином.

Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (у т. ч. кісти і поліпи).

У пацієнтів, які отримують тривале лікування гідроксикарбамідом при мієлопроліферативних захворюваннях, таких як справжня поліцитемія і тромбоцитемія, може розвиватись вторинний лейкоз. Якою мірою це пов’язано з основним захворюванням чи з лікуванням гідроксикарбамідом, дотепер невідомо.

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи.

Під час лікування гідроксикарбамідом може виникати мегалобластичний еритропоез, що не відповідає на терапію фолієвою кислотою або вітаміном В₁₂.

Пригнічення кісткового мозку зникає разом із припиненням терапії.

Препарат може також знижувати кліренс заліза з плазми і знижувати ефективність утилізації заліза еритроцитами, однак це не впливає на тривалість життя еритроцитів.

Метаболізм і розлади харчування.

У період постмаркетингового нагляду були виявлені випадки гіпонатріємії.

Високі дози препарату можуть спричиняти помірну сонливість.

Тяжкі шлунково-кишкові розлади (анорексія, нудота, блювання), викликані комбінацією прийому препарату та опроміненням, зазвичай вдається контролювати за допомогою тимчасового припинення прийому препарату.

З боку шкіри і підшкірної клітковини.

Гідроксисечовина може посилювати запалення слизових оболонок після опромінення. Це може призвести до повторного виникнення еритеми і гіперпігментації в раніше опромінених тканинах.

У пацієнтів, які в минулому одержували променеву терапію, може спостерігатися загострення пострадіаційної еритеми.

Еритема, атрофія шкіри та нігтів, лущення, фіолетові папули, алопеція, зміни шкіри, подібні до дерматоміозиту, актинічний кератоз, рак шкіри (плоскоклітинний рак, базальноклітинний рак), шкірні токсичні васкуліти, включаючи васкулітні виразки (особливо виразки гомілки) і гангрену, свербіж, гіперпігментація шкіри та нігтів були виявлені в окремих випадках після багаторічної щоденної підтримувальної терапії гідроксисечовиною.

Больове відчуття або дискомфорт унаслідок запалення слизових оболонок у місці опромінення (мукозити) зазвичай можна купірувати застосуванням місцевих анестетиків або пероральних аналгетиків. Якщо реакція має тяжкий характер, лікування препаратом слід тимчасово припинити; якщо ефект є винятково тяжким, може знадобитися тимчасове припинення також і променевої терапії. Однак необхідність припинення обох цих форм лікування спостерігалося лише іноді.

Застосування препарату у комбінації з променевою терапією.

Побічні ефекти, що спостерігалися при комбінованому лікуванні препаратом та опромінюванні, подібні до описаних при монотерапії препаратом: головним чином — пригнічення функції кісткового мозку (анемія і лейкопенія) та подразнення стінок шлунка. У разі одночасного застосування препарату з променевою терапією лейкопенія спостерігалася майже в усіх хворих. Іноді (і тільки при наявності вираженої лейкопенії) відзначалося зменшення вмісту тромбоцитів до значень менше 100 × 10 9 /л. Під час лікування препаратом можуть посилюватися деякі побічні реакції, що зустрічаються при проведенні променевої терапії, наприклад порушення функції шлунка і мукозити.

Повідомлення про очікувані побічні реакції.

Повідомлення про очікувані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу мають велике значення. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Повідомлення про побічні реакції від співробітників сфери охорони здоров’я надходять згідно з чинним законодавством у сфері обігу лікарських засобів на території України.