Зміст:

1 Гайморит
2 Що таке гайморит – перші ознаки і як лікувати в домашніх умовах

Гайморит

Гайморит – це дуже неприємне захворювання, причиною якого є інфекція, що викликає запалення верхньощелепної пазухи. Ознаки гаймориту включають підвищену температуру, набряк слизової оболонки й закладеність носа, нежить із рясними виділеннями з носа, високу стомлюваність, знижений нюх та відчуття тиску в носовій порожнині. Гайморит є однією з форм синуситу й однією з найчастіших причин звернення до ЛОРа.

*Ефект, результати, ризики та період відновлення залежать від особливостей організму кожної людини індивідуально.

Гострий і хронічний гайморит часто загострюється навесні та восени.

Причини розвитку гаймориту

Причини розвитку цього захворювання:

інфекції, зокрема хронічні;
вірусні захворювання, наприклад, грип;
ГРВІ;
зниження імунітету;
викривлення носової перегородки або вузькість носового ходу;
запалення ротової порожнини та носової пазухи;
запалення коренів зубів верхньої щелепи;
хвороби верхніх дихальних шляхів;
причиною гаймориту можуть стати травми чи алергічні реакції;
крім того, сильно забруднене довкілля також може спровокувати гайморит.

Основні симптоми гаймориту

Діагностика та лікування гаймориту ускладнюються тим, що за симптомами захворювання схоже на алергічний запальний процес чи риніт. Водночас гайморит є запаленням гайморової пазухи, тож на інші захворювання схожий лише за симптоматикою.

знижений нюх;
запалення пазух носа, слизової оболонки носа, горла й ротової порожнини;
відчуття закладеності носа;
сильний нежить і гнійні виділення з носа;
головний біль;
сильна та надмірна стомлюваність хворого.

Також можливі ускладнення цього захворювання.

Класифікація та види гаймориту

Ефективність лікування гаймориту безпосередньо залежить від точності діагностики, тому потрібна консультація досвідченого отоларинголога.

Насамперед буває гострий та хронічний гайморит.

Також види гаймориту класифікуються за такими ознаками:

Місце розташування запального процесу: запалення може бути одностороннім, двостороннім та фронтальним.
Причини, що призвели до запалення гайморової пазухи.
Форма захворювання – гайморит може бути катаральним або продуктивним.

Як відбувається діагностика гаймориту

Для діагностики цього захворювання проводиться візуальний огляд слизової оболонки, а також лабораторні дослідження.

Крім того, застосовується процедура КТ (комп’ютерна томографія) чи МРТ для виключення інших захворювань. Можливий аналіз крові та сечі й УЗД слизової оболонки. Якщо потрібно, проводиться пункція пазухи верхньої щелепи. Однак, як правило, однієї додаткової процедури достатньо для правильного встановлення діагнозу.

Методи лікування гаймориту

Лікувати гайморит можна, використовуючи два підходи:

Консервативний – застосовується медикаментозна терапія різними препаратами, лікар може призначати антибіотики. Проводиться промивання носа пацієнта антисептичним розчином.
Якщо патологія більш складна, робиться пункція запалених пазух носа для видалення з них гною.

Методи хірургічного лікування

Хірургічний підхід застосовується, якщо консервативне лікування не може завадити розвитку запального процесу й вилікувати гайморит.

Якщо багаторазово було проведено пункцію гайморової пазухи й медикаментозне лікування, однак не вдалося досягти бажаного результату, й гнійні виділення продовжують з’являтися, застосовують хірургічне лікування. Існують такі методи:

Перший метод – розріз пазухи носа з видаленням запаленої тканини. Після цього м’які тканини зашивають.
Новіший і менш інвазивний метод – ендоскопічна хірургія. Ендоскоп вводиться через ніс, пошкоджена тканина видаляється без розрізів шкіри. Цей спосіб менш травматичний і знижує ризик ускладнень, не даючи розвинутися гнійному гаймориту.

Після цього для закріплення результату лікар призначає пацієнтові фізіотерапевтичне лікування.

Можливі ускладнення за відсутності лікування гаймориту

За відсутності або неефективності лікування хронічного або гострого гаймориту можуть виникати болісні й навіть небезпечні для життя ускладнення, оскільки запалення пошириться на найближчі тканини, зокрема може постраждати мозок. Серед можливих ускладнень:

утрудненість носового дихання, проблеми зі слухом чи зором, поява поліпів або кіст;
інфікування лобової пазухи (фронтит);
болісне запалення лицьового нерва (неврит);
також можуть запалитися верхні зуби, кістки обличчя або черепа (остеомієліт);
найнебезпечнішими є ускладнення на мозку – абсцес мозку або менінгіт.

Тому за перших ознак гаймориту треба звертатися до лікаря.

Який саме лікар лікує гайморит

У разі появи перших підозрілих симптомів звертайтеся до свого сімейного лікаря або терапевта, який направить вас до фахівця-отоларинголога. Важливо не відкладати візит до клініки, аби отримати якомога ефективніше лікування й уникнути небезпечних патологій.

Профілактика гаймориту: основні рекомендації

Загальні рекомендації для профілактики цього захворювання:

ведіть здоровий спосіб життя, уникайте шкідливих звичок, правильно харчуйтеся й відпочивайте, адже це підтримує імунітет;
уникайте переохолодження й надто сухого повітря;
вчасно лікуйте зуби, тому що гайморит може розвинутися через карієс;
лікуйте застудні захворювання, щоб вони не набули хронічної форми;
у разі нежитю добре очищайте носові ходи, не допускати скупчення слизу.

Будьте уважні до організму та бережіть своє здоров’я.

Що таке гайморит – перші ознаки і як лікувати в домашніх умовах

Нежить чи риніт є провідним симптомом синуситу – запалення слизової оболонки пазух носа. У 35% випадків це ознака гаймориту. в Україні він розвивається у 10 млн осіб і часто стає хронічною патологією, яка важко піддається лікуванню. Чим раніше будуть помічені симптоми хвороби, тим вищий шанс уникнути тяжких ускладнень.

Механізм розвитку гаймориту
Небезпека запалення
Класифікація патології
Симптоми гаймориту
Ознаки гострої форми
Хронічне запалення
Причини верхньощелепного синуситу
Чому розвивається хронічна форма
Діагностика
Лікування гаймориту
Терапія гострої форми
Лікування хронічного гаймориту
Як вилікувати гайморит у домашніх умовах
Народні засоби від синуситу
Профілактика
Відео

Механізм розвитку гаймориту

Хвороба є різновидом синуситу і пов’язана із запаленням верхньощелепних пазух. Щороку із нею стикаються 10% населення. Від гаймориту страждають діти до 5 років через нерозвиненість придаткових пазух.

Дорослі хворіють частіше: хвороба діагностують у кожного 8 людей віком від 20 років.

Розвивається гайморит так:

Коли отвори, що з’єднують пазухи з носовою порожниною, закупорюються на тлі набряку, запалення, надлишку рідкого секрету при риніті, порушується вентиляція.
Пазухи не очищаються, у яких накопичуються мікроби.
Активність патогенних організмів спричиняє запалення.

Небезпека запалення

За відсутності лікування гайморит стає хронічним, інфекція та гнійні маси переходять на сусідні тканини, в область очниці, вражають головний мозок та викликають такі стани:

кон’юнктивіт, кератит;
набряк повік;
остеомієліт (запалення кісткового мозку з ураженням усіх його елементів);
флегмона очниці (гнійне запалення орбітальної клітковини);
менінгіт;
отит (запалення вуха);
абсцес мозку (утворення гнійника);
енцефаліт;
сепсис (зараження крові).

Класифікація патології

За характером морфологічних змін на слизовій оболонці виділяють 3 види гаймориту:

Ексудативний – характеризується утворенням гнійних мас у пазухах.
Продуктивний – пов’язаний із зміною слизової оболонки: її розростанням, атрофією (погіршення харчування), утворенням наростів.
Некротичний – тканини у пазухах носа відмирають.

За характером ексудату, що відокремлюється, гайморит ділиться на 2 типи:

Катаральний – вміст носа слизовий, часто прозорий або білі, рідкий, з жовтими прожилками.
Гнійний – в ексудаті є патогенна мікрофлора, виділення густі, жовтого або зеленого кольору, з неприємним запахом.

У класифікації шляхом проникнення інфекції в пазухи гайморит має 4 види:

Гематогенний – мікроби потрапляють у дихальні шляхи зі струмом крові. Хвороба виникає і натомість сифілісу, туберкульозу, скарлатини. Ця форма синуситу часто трапляється у дітей.
Риногенний – гайморит розвивається під час ГРВІ, грипу. Від такої форми хвороби часто страждають дорослі.
Одонтогенний – інфекція переходить вгору від хворого на корінний зуб.
Травматичний – синусит розвивається після удару з порушенням цілісності кістки верхньої щелепи, носа, вилиць. Хвороба протікає у гнійній формі.

Окрему категорію складають неінфекційні форми гаймориту:

Алергічний запалення придаткових пазух носа розвивається при контакті з подразником.
Вазомоторний – набряк слизових та запалення виникають на тлі вегетативних розладів та пов’язані з порушенням іннервації слизової оболонки.

За характером перебігу синусит гайморових пазух поділяється на 3 форми:

Гостра – симптоми хвороби яскраво виражені, зберігаються протягом трьох тижнів.
Затяжна – триває до 1,5 місяців.
Хронічна – симптоми синуситу стерті, турбують довше 6 тижнів.

По локалізації патологічного процесу виділяють 2 види хвороби:

Односторонній (80% випадків) – запалення розвивається ліворуч чи праворуч.
Двосторонній – уражені обидві гайморові пазухи. Перебіг хвороби часто гострий.

Симптоми гаймориту

Основні ознаки синуситу – закладеність носа, що заважає диханню, слизові оболонки. При нахилі голови вперед людина відчуває тиск в ділянці пазух через 5-10 секунд з віддачею в перенісся, очницю.

Виразність симптомів захворювання залежить від характеру її перебігу, а клінічну картину визначає форма синуситу.

За етіологією (походженням) виділяють такі види гаймориту:

Алергічний – виділення з носа рясні, слизові, присутні свербіж, головний біль, підвищена сльозогінність. Температури немає, загальний стан близький до нормального.
Бактеріальний – ексудат з носа відділяється жовтий, зелений, з коричневим відтінком, болі в ділянці гайморових пазух сильні, нюх втрачено, температура підвищується до 38,5 градусів.
Вірусний – змінюються смакові відчуття, виникають зубні болі у верхній щелепі, з’являються слабкість, загальне нездужання, вологий кашель. Можливий безсимптомний перебіг хвороби.
Грибковий – характерними симптомами цієї форми синуситу є сирні білі виділення з носа, субфебрильна (37-38 градусів) температура.

Ознаки гострої форми

Клінічна картина визначається тяжкістю перебігу хвороби, при легкому запаленні спостерігаються такі симптоми гаймориту:

погіршення носового дихання;
слабкі болі над верхньою щелепою, у переніссі;
відділення серозного ексудату з носа;
підвищення температури до 37 градусів.

Ознаки гаймориту при середній та тяжкій перебігу хвороби:

температура 37-38,5 градусів;
інтоксикація (слабкість, головний біль);
озноб;
рясні в’язкі виділення з носа з неприємним запахом;
сильні болі в пазухах, ділянці вилицевої кістки, скронях при сморканні, чханні, нахилах голови;
набряклість перенісся, повік;
сльозогінність;
сильна закладеність носа.

Хронічне запалення

Під час ремісії загальний стан хворого гаразд, нюх знижено, ніс постійно закладено. Є легка слабкість, неприємний запах із рота, першіння у горлі через те, що по задній стінці глотки стікає гній. При рецидиві з’являються такі симптоми хвороби:

біль у ділянці гайморових пазух;
підвищення температури до 37,5 градусів;
гнійні виділення (через тиждень після загострення);
слабкість, втрата працездатності;
зміни голосу.

Причини верхньощелепного синуситу

Хвороба розвивається на тлі інфекції: грип, ГРВІ, кір, скарлатина.

Часті причини гаймориту у дорослих – це стрептококи та віруси, а у дітей – мікоплазми, хламідії.

Виникненню хвороби сприяють такі фактори:

часті стреси;
хронічні запалення мигдаликів, глотки;
переохолодження;
аденоїди;
викривлення носової перегородки;
карієс верхніх корінних зубів;
вузькі носові ходи;
зниження імунного статусу (при ВІЛ-статусі, прийомі гормональних та антибактеріальних засобів, в осінньо-зимовий період).

Чому розвивається хронічна форма

Якщо на перші ознаки гаймориту не звернули уваги та не провели відповідного лікування, отвори пазух закривають згустки слизу, секрет застоюється. Патогенні мікроби активно розмножуються, флора стає змішаною, що ускладнює лікування синуситу. Переходу гострої форми хвороби до хронічної сприяють такі фактори:

ослаблений імунітет;
аномалії будови носа;
недолічені хвороби зубів;
раніше завершення лікування гострого гаймориту;
аденоїди, поліпи;
алергія;
хронічний риніт; ангіна.

Діагностика

ЛОР-лікар збирає скарги та дані анамнезу, оглядає пацієнта за допомогою дзеркал, проводить пальпацію (обмацує) область носа та навколо очей для виявлення набряку та ступеня хворобливості цих ділянок. Уточнюють діагноз та виявляють причину хвороби такими методами:

Аналіз крові – на запальний процес вкажуть збільшення ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів), зростання кількості лейкоцитів. Якщо алергічний синусит, підвищиться рівень еозинофілів.
Взяття матеріалу на бакпосев – мазок з носоглотки для визначення збудника інфекції та підбору антибіотика.
Рентгенограма – на знімку видно основні ознаки запалення: затемнення в гайморових пазухах, набряк, накопичення рідини при гнійній формі хвороби. Метод використовують і виявлення аномалій будови носа як можливу причину синуситу: викривлення перегородки, переломи.
КТ носа (комп’ютерна томографія) – виявляються поліпи, кісти та інші утворення у пазухах.

Лікування гаймориту

При тяжкому перебігу захворювання та симптомах ускладнень хворого забирають у стаціонар. Лікування легкої форми гаймориту проводять вдома за допомогою таких методів:

прийом лікарських засобів;
місцеві процедури (інгаляції, промивання, зрошення порожнини носа аерозолями);
Точковий масаж – кругові рухи з легким тиском кінчиками пальців на крила носа для стимуляції виведення патологічного секрету.

Терапія гострої форми

При бактеріальній етіології захворювання на 7-10 днів перорально призначаються антибіотики наступних груп:

Пеніциліни (Ампіокс, Ампіцилін) – препарати широкого спектру дії мають високу ефективність, але часто спричиняють алергічні реакції.
Цефалоспорини (Цефазолін) – використовуються ін’єкційно у дорослих з тяжким перебігом гаймориту, за відсутності результату від інших антибіотиків.
Макроліди (Сумамед, Роваміцин) – призначаються при непереносимості пеніцилінів, легше переносяться.

У медикаментозному лікуванні гострого гаймориту застосовуються такі препарати:

Антигістамінні (Супрастин, Тавегіл) – при алергічній природі хвороби.
Судинозвужувальні краплі (Тізін, Галазолін) – знімають набряк, покращують носове дихання. Важливо: часте застосування пересушує слизову оболонку.
Аерозолі на морській воді (Аквалор, Ріностоп) – зволожують порожнину носа, розм’якшують кірки, виводять патологічний секрет, полегшують дихання. Застосовуються перед використанням будь-яких крапель.
Жарознижуючі (Парацетамол, Ібупрофен) – при лихоманці дітям у форматі супозиторіїв, дорослим – таблетки.
Рослинні секретолітики (Синупрет, Синуфорте) – призначаються як один із основних методів лікування гаймориту, стимулюють відтік ексудату, зміцнюють імунітет.

Додатково гострий синусит лікують такими методами:

УВЧ (лікування ультрависокою частотою) – процедура покращує кровообіг, знімає спазм судин, стимулює відновлення тканин. Призначається після нормалізації температури.
Пункція верхньощелепної пазухи – лікар робить прокол для видалення гною та введення антибактеріальних препаратів. Процедура болісна, виконується під місцевою анестезією та призначається за відсутності ефекту від лікування протягом 2 тижнів.

Лікування хронічного гаймориту

При рецидивах використовують судинозвужувальні краплі (Санорін, Нафазолін) протягом 3-5 діб для зменшення набряку носа та поліпшення дихання. Основне лікування хронічної форми гаймориту проводять такими методами:

Дренування гайморової пазухи – промивання носа, що виконується через катетер із застосуванням дезінфікуючих розчинів (Фурацилін). При бактеріальній етіології запалення використовують антибіотики. Процедура призначається дітям старше 6 років та дорослим.
Фізіотерапія – інгаляції, ультрафонофорез із гідрокортизоном знімають набряк, зменшують запалення, покращують відтік патологічного секрету з пазух. Процедури проводять курсом із 8-10 сеансів.

При тяжкому перебігу хронічного захворювання, некротичних змінах слизової, казеозної та поліпозної форм хвороби призначають гайморотомію, яку проводять такими методами:

Радикальне розтин – хірург під загальним наркозом розсікає лицьові тканини хворого або область верхньої щелепи, видаляє змінені тканини, утворення, формує широке сполучення між порожниною носа та ураженою пазухою.
Ендоскопічно – малоінвазивне втручання через носові ходи видалення патологічних тканин, гнійних мас. Операція виконується під місцевим знеболенням.

Як вилікувати гайморит у домашніх умовах

На початковій стадії хвороби проводіть терапію без ліків, дотримуючись таких рекомендацій:

Кожні 2 години промивайте носа для стимуляції відтоку вмісту гайморових пазух.
Обережно ставтеся до рецептів з медом, прополісом, лікарськими травами – ці продукти часто спричиняють алергію.
Не прогрівайте пазухи при гострому перебігу хвороби.

Домашнє лікування гаймориту у дітей та дорослих проводять такими способами:

Промивання носа – настойкою прополісу, відварами трав, розчинами солі та соди. Процедура виводить рідкий секрет, полегшує дихання, зволожує слизову оболонку, стимулює її відновлення.
Парові інгаляції – пом’якшують слизову оболонку, заборонені при температурі та гнійному гаймориті.
Турунди – з маслом шипшини, обліпихи, ментолу, соком алое, каланхое. Ставляться в ніс на 15-20 хвилин, витягують вміст з пазух, знезаражують та заспокоюють слизову оболонку.

Народні засоби від синуситу

Залийте 1 ч. л. солі склянкою гарячої води, розмішуйте до розчинення гранул. Використовуйте теплий розчин для промивання носа за допомогою шприца або груші (дітям) кожні 2 години. Чергуйте цей засіб із настоєм ромашки або календули, який роблять за тими ж пропорціями: 1 ч. л. квітів та 200 мл окропу. Інші народні рецепти для лікування гаймориту:

Змішайте 100 г м’якого вершкового масла|мастила| з 20 г натертого прополісу. Зігрійте на слабкому вогні, розмішайте. Додайте 3-5 подрібнених листочків м’яти. Дайте суміші охолонути. Просочіть їй ватний тампон, введіть у ніс, залиште на 20 хвилин. Проводьте процедуру 2-3 рази на добу до одужання.
При сильному набряку носа закопуйте в кожну ніздрю по 2-3 краплі ментолової олії. Засіб стимулює відтік ексудату, полегшує дихання. Використовуйте його вранці та ввечері протягом 7-10 днів.
Розведіть у 300 мл окропу 1 ч. л. ялицевої олії, накрийтеся рушником і дихайте парою 10 хвилин. Проводьте процедуру 1-2 рази на добу до усунення симптомів гаймориту.
Спиртову настойку прополісу (1 ч. л.) розведіть у 200 мл теплої води. Використовуйте для промивання носа 3-4 десь у добу до одужання. Аналогічно готують і застосовують розчин харчової соди з сіллю (обидва компоненти беруть у кількості 1 ч. л.).

Профілактика

Для зміцнення імунітету та запобігання синуситам дотримуйтесь таких рекомендацій:

проходьте повний курс лікування застуди та ГРВІ;
пийте вітаміни ( Мульті-Табс, Алфавіт );
включайте в раціон більше овочів та фруктів;
загартовуйте організм;
уникайте переохолоджень;
своєчасно лікуйте хвороби зубів, носоглотки;
стежте за вологістю повітря у квартирі взимку, провітрюйте кімнати;
гуляйте на свіжому повітрі;
робіть дихальну гімнастику по 5-10 хвилин на день;
ставте щеплення від грипу під час епідемії;
восени та взимку промивайте носові ходи з милом, коли приходьте додому з вулиці.