Відкриті ліцензії на ПЗ: повний гайд

Імовірно, ви вже деякий час працюєте над крутим проєктом. І ось настав час зробити важливий крок: перетворити ваш закритий код на відкритий.

Це завдання здається простим — почистити вихідні джерела та історію версій перед тим, як залити свій репозиторій на GitHub… Все так, поки не спливає питання про ліцензію. Виявляється, їх багато і всі вони мають різний рівень обмежень.

Яку ліцензію вибрати? І чи потрібна вона взагалі?

Якщо коротко відповісти на останнє запитання: так, ліцензія треба. Відповідь на перше ще коротша: коли як. Гадаємо, ви серйозно ставитеся до свого проєкту, тому вам знадобиться трохи більше деталей. Що ж, знайдете їх далі.

Пам’ятайте: ви вступаєте на територію нескінченних суперечок!

Що таке відкрита ліцензія на ПЗ?

Ліцензії на опенсорсне програмне забезпечення регулюють, як інші (окрім розробника) можуть змінювати чи поширювати програмний код. Вони надають іншим користувачам дозвіл і права на використання або перепрофілювання коду для нових програм або на включення коду в інші проєкти.

Якщо тип опенсорсної ліцензії дозволяє, ви навіть можете змінювати оригінальний вихідний код. Таке потрібно, щоб адаптувати його до ваших потреб або розв’язувати проблеми, що виникли. Загалом, ліцензія і визначає, чи можливо це і на яких умовах.

Трохи теорії. Випускаючи власну роботу, ліцензіаром є саме ви. А ліцензіатом — будь-яка особа, яка використовує ваш код.

Ліцензія — це спосіб домовитися про права та обов’язки сторін. Вона захистить вашу роботу. Захистить ліцензіата. Але, крім цього, вона захистить і вас. І ми маємо на увазі вас особисто. Наприклад, ліцензія може обмежити відповідальність ліцензіара за потенційну шкоду, причиною якої стала його робота.

Які бувають відкриті ліцензії на ПЗ

Існує понад 80 варіантів опенсорсних ліцензій, але зазвичай вони належать до однієї з двох основних категорій: копілефт і пермісів.

1. Ліцензія Copyleft — практика, що надає людям право вільно поширювати копії та змінені версії роботи, з умовою збереження тих самих прав у похідних роботах.
2. Permissive (дозвільна ліцензія) — надає більше свободи для повторного використання, модифікації та розповсюдження.

Відкриті ліцензії copyleft

Найпопулярніші опенсорсні копілефт ліцензії (за порядком обмеження): AGPL, GPL, LGPL, EPL і Mozilla. Далі, детальніше про них:

Загальна публічна ліцензія GNU (GPL) підходить для комерційного, патентного та приватного використання. Будь-яке програмне забезпечення, яке використовує GPL, має поширювати весь вихідний код за тією самою ліцензією.

Отже, якщо ви використовуєте GPL у своєму ПЗ (наприклад, за допомогою бібліотеки GPL) і розповсюджуєте свою програму — увесь ваш вихідний код має бути доступним під тією самою ліцензією GPL.

Відкриті ліцензії permissive

Найпопулярніші дозвільні ліцензії з відкритим кодом: Apache, MIT, BSD і Unlicense.

• Ліцензія Apache вважається ліберальною, оскільки не вимагає випускати якісь похідні роботи на тих самих умовах, що й великі проєкти. Вона зручна для бізнесу та набула далеко поширення за межами Apache Software Foundation.
• Ліцензія MIT має назву Массачусетського технологічного інституту, де вона виникла. Вона дуже коротка та зрозуміла. Дозволяє будь-кому робити з оригінальним кодом усе, що завгодно. Є одна умова: оригінальне повідомлення про авторські права та ліцензію треба включати до вихідного коду або ПЗ, що розповсюджується.
• Ліцензія Berkeley Source Distribution (BSD) зберігає повідомлення про ліцензію та авторські права, але дозволяє розповсюджувати більші проєкти на інших умовах. Спрощена ліцензія BSD (2 пункти) та ліцензія MIT не мають істотних відмінностей. Ліцензії BSD із 3 та 4 пунктів додають трохи більше вимог щодо повторного використання найменувань та реклами. Це корисно врахувати, якщо вам треба захистити назву вашого продукту.
• Unlicense має найменше обмежень з усіх ліцензій з відкритим кодом. Проєкти тут можна поширювати без вихідного коду та на інших умовах.

Як обрати відкриту ліцензію для свого ПЗ і чи треба?

Відсутність ліцензії не означає, що інші люди можуть робити з вашим проєктом будь-що. Все якраз навпаки: без певної ліцензії ви, як автор, не відмовляєтесь від жодних прав, що надає закон вашої країни.

Пам’ятайте, що ліцензія регулює права та обов’язки. Ви коли-небудь замислювалися, чому в тексті багатьох ліцензій ВЕЛИКИМИ ЛІТЕРАМИ написане попередження про гарантії (або їх відсутність)? Це все для того, щоб захистити власника роботи від очікувань користувача. Бо останнє, що вам потрібно — це позов до суду на ваш відкритий код!

Припустимо, нам вдалося переконати вас, що ліцензія — потрібна річ. Але яку вибрати?

Наприклад, БД MariaDB використовує GPL v2, а MySQL — GPL та комерційну ліцензію. Для бібліотеки елементів графічного інтерфейсу GTK+ обрали LGPLv2.1. Для мови програмування Clojure та фреймворку JUnit — EPL.

LibreOffice використовують MPL 2.0, а ОС Android — ASL 2.0, щоправда, з деякими винятками (особливо щодо ядра Linux). Для середовища node.js обрали MIT, а для мови Ruby та вебсерверу Nginx — BSD із 2-х пунктів.

Отже, тут все залежить від ваших потреб.

Ось найпопулярніші опенсорсні ліцензії:

Тези, про які слід пам’ятати під час вибору ліцензій:

• Якщо ви хочете зробити код максимально придатним для повторного та спільного використання, обирайте серед дозвільних ліцензій.
• Якщо ви розробляєте ПЗ, яке використовується через мережу — зверніть увагу на AGPL. Типовим прикладом цього є опенсорсні бази даних. Якщо не залучити таку ліцензію, то будь-який хмарний постачальник зможе покращити ваш продукт і монетизувати його, без розповсюдження своїх модифікацій.
• Якщо ви використовуєте опенсорсні проєкти з різними ліцензіями, розгляньте MIT. Вона сумісна з багатьма іншими та доволі зрозуміла. До того ж тут немає обмежень щодо розповсюдження чи монетизації проєкту.
• Якщо ви хочете створити бізнес-проєкт на основі своєї опенсорсної роботи — ознайомтеся з поняттям подвійне ліцензування. Бо, швидше за все, ви його випустите і під ліцензією FOSS, і під комерційною ліцензією.
• Якщо ви хочете покращити сумісність проєкту — розгляньте мультиліцензування. Воно допоможе поєднувати вашу роботу з іншими та задовольнить запити користувачів. Але попереджаємо, не всі ліцензії сумісні між собою.

І головне: уважно прочитайте офіційний текст ліцензій, які ви обрали за нашими чи іншими рекомендаціями. Обрати оптимальний варіант під потреби вашого проєкту допоможе юрист.

>> В ITEDU стартує набір на курси системного адміністрування та DevOps. Обирайте необхідну програму та шліфуйте знання разом з нами 🎓

Післяслово

Ви дочитали до цього місця, з чим ми вас і вітаємо. Тепер ви розумієте, що ліцензування — це велика та складна тема. Але витратити на неї час — необхідно, щоб за потреби не потонути у розбиранні з авторським правом та юридичною сумісністю ліцензій.

Окрім ліцензій, про які ми тут коротко розказали, існує безліч інших. Якій надаєте перевагу ви й чому? Пишіть у коментах 👇

Розробка ліцензій на програмне забезпечення

Розробка ліцензій на програмне забезпечення є складним і важливим етапом для забезпечення правової чистоти та захисту вашого продукту. У Dextra Law ми пропонуємо високоякісний юридичний супровід у створенні ліцензійних угод, де ми докладаємо зусиль для забезпечення найкращих умов для вас та ваших клієнтів. Звертайтеся до нас для ефективного захисту вашого програмного забезпечення.

Що таке Ліцензійна угода (licence agreement)

Ліцензійна угода (licence agreement) – це юридичний документ, який визначає умови та обсяг ліцензії (права) на використання інтелектуальної власності. У контексті програмного забезпечення, ліцензійна угода встановлює умови, за якими користувач може використовувати програму.

Які бувають ВИДИ ЛІЦЕНЗІЙ на ПЗ

Існує кілька основних видів ліцензій на програмне забезпечення (ПЗ), які визначають різні умови використання та розповсюдження програми. Розглянемо деякі з найпоширеніших різновидів:

Пропрієтарна. Також відома як комерційна або закрита ліцензія. Користувач отримує обмежене право використовувати програму за умовою відповідності умовам ліцензії. Деталі можуть включати обмеження на кількість користувачів, місце використання та інші аспекти.

Відкрита ліцензія (Open Source License). Ліцензія, яка дозволяє вільне розповсюдження та модифікацію вихідного коду програми. Спільнота може вносити зміни та співпрацювати в рамках відкритого проекту.

Ліцензія на власницьке право (Proprietary License). Цей вид ліцензії дозволяє власнику права на програмне забезпечення управляти, змінювати та розповсюджувати його за визначеними умовами. Зазвичай включає обмеження на перерозподіл або модифікацію програми.

Ліцензія GNU (General Public License – GPL). Відкрита ліцензія, яка встановлює умови для вільного розповсюдження та зміни програмного забезпечення. Проекти, які використовують GPL, зобов’язані надавати вихідний код свого програмного забезпечення при розповсюдженні.

Ліцензія MIT. Ще один вид відкритої ліцензії, яка дозволяє вільне використання, модифікацію та розповсюдження, за умови, що оригінальний текст ліцензії включений у кожному копіюваному або розповсюдженому фрагменті коду.

Які бувають ТИПИ ЛІЦЕНЗУВАННЯ

Типи ліцензування визначають, як саме права на використання програмного забезпечення передаються користувачеві. Основні типи ліцензій:

• Екземплярна. Користувач отримує право використовувати програму назавжди.
• Абонентська. Користувач платить за тимчасове використання програми (часто щомісяця чи щороку).
• Корпоративна. Видається для використання всією організацією.
• Одноосібна. Право використовувати програму має лише один користувач.
• Масштабована. Можливість масштабувати права користувача залежно від потреб.
• Відкрита. Користувач купує право на екземпляр програми, але може встановлювати його на будь-яку кількість пристроїв.

ВИКЛЮЧНІ ТА НЕВИКЛЮЧНІ ПРАВА У ЛІЦЕНЗІЇ НА ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

У ліцензійних угодах на програмне забезпечення можна виділити два основні типи прав:

• Виключні. Власник ліцензії передає виключні права на використання, зазвичай на певний термін, іншій стороні. Це означає, що навіть власник ліцензії не може використовувати програмне забезпечення протягом цього періоду. Виключний ліцензіат може не тільки користуватися програмним забезпеченням, але і вносити зміни до його коду та розповсюджувати його. Ліцензіат буде єдиним, хто має право використовувати програму в певному контексті чи регіоні.
• Невиключні. Ліцензіат має право використовувати програму, але це право може бути надано іншим користувачам. Зазвичай невиключні ліцензії не дозволяють вносити зміни до вихідного коду програми. Ліцензіат буде одним з численних користувачів програми, і інші сторони можуть мати ті ж самі права.

Від чого залежить Вартість розробки ліцензій на програмне забезпечення

Загальна вартість розробки ліцензій для програмних продуктів формується з урахуванням різних факторів:

• складність програмного продукту;
• кількість та складність функціональних можливостей, які включаються в програму;
• системні вимоги та підтримка;
• тип ліцензії;
• терміни розробки та інше.

Фахівці компанії Dextra Law допоможуть розробити та впровадити ліцензійні угоди, враховуючи всі особливості програмного забезпечення та бізнес-потреб. Наші експерти гарантують високий рівень дотримання правових вимог і забезпечують індивідуальний підхід до кожного клієнта, пропонуючи надійні та ефективні рішення для захисту вашої інтелектуальної власності.

Залишились запитання?

Навіщо відкладати, опишіть свою проблему чи питання, звернувшись до нас, замовивши дзвінок, або зв’язавшись з нами через контакти зручним для вас способом!

Що таке ліцензія на програмне забезпечення: типи та види

У компаній є два шляхи монетизації: розробка ПЗ на замовлення або ліцензування програм та власних програмних продуктів. Але обидва бізнеси мають справу з ліцензіями. У статті розповімо, як безпечно працювати з відкритим вихідним кодом та передати IT-рішення у користування. Ліцензії стануть у нагоді розробникам SaaS, PaaS, мобільних та веб-додатків, сервісів, веб-сайтів та платформ. Матеріал буде корисним компаніям, які створюють, займаються ресейлом або передають у користування IT-продукти.

Ліцензія на програмне забезпечення – це документ з умовами використання софту. Його підписують ліцензіар та ліцензіат. Так правовласник обмежує можливість копіювати, модифікувати та субліцензувати ПЗ, або навпаки дозволяє такі дії.

Для організації бізнес-процесів звертайте увагу на типи та види ліцензій на програмне забезпечення. Перший аспект допоможе розібратися у тому, чи можна включати опенсорсні рішення у розробку. А другий — як передати та монетизувати ПЗ у користування без його продажу.

Типи ліцензій програмного забезпечення

Замість того, щоб виділяти внутрішні ресурси на розробку з нуля, компанії можуть вибрати безпечні та протестовані рішення. Залежно від сценарію ліцензування існує 5 типів ліцензій:

Будь-хто може вільно використовувати та змінювати код без обмежень.

Включає в себе мінімальні вимоги. Наприклад, згадати автора.

GPL, LGPL, AGPL, CDDL, Mozilla Public License та Open SSL вимагають, щоб будь-яка похідна робота випускалася під тією самою ліцензією, як і опенсорсне ПЗ (OSS). Такий собі ефект зараження. Це означає, що компанія буде змушена публікувати власні зміни або доповнення. А такі ліцензії як Jason Hunter OSS, Java Enterprise Edition та Oracle забороняють комерційне розповсюдження результатів, а отже, продати похідне ПЗ або отримувати роялті не вийде.

Код поширюється лише за договором між власником та користувачем.

Угода із кінцевим користувачем.

98% із 3000 мобільних додатків у Google Play містять OSS. 100% маркетингових агентств включають OSS до своєї бази. Статистика від Synopsys Cybersecurity Research Center за 2020 рік вражає. Але є й погані новини: 65% перевірених кодів та бібліотек порушують ліцензії.

Які наслідки порушення умов відкритої ліцензії на програмне забезпечення?

У жовтні 2021 року організація Software Freedom Conservancy подала позов проти виробника смарт-телевізорів Vizio. SFC стверджує, що код Vizio SmartCast містить модифікації ядра Linux та іншого коду, отриманого за ліцензіями GPL. SFC вимагає опублікувати код програм та бібліотек смарт-телевізорів. Якщо суд ухвалить рішення на користь організації, Visio доведеться розкрити результати багаторічної роботи.

Умови ліцензій можуть стати приводом для війни між конкурентами. У 2017 році CoKinetic Systems Corporation, великий гравець на ринку бортових розваг, подала до суду Panasonic Avionics Corporation. Суму позову – понад 100 мільйонів доларів. CoKinetic Systems Corporation стверджувала, що Panasonic порушила вимоги ліцензії GPL V2: відмовилася поширювати вихідний код операційної системи і заблокувала своїм конкурентам можливість розробляти однотипне ПЗ. Справа була відхилена, але вона показує, як недотримання вимог до OSS можна використовувати як козир для перемоги над конкурентом.

Які ризики приховує ліцензія на ПЗ?

Компанії, які не стежать за ліцензіями, можуть відмовитися від виняткового права інтелектуальної власності на пропрієтарний код. В момент може виявитися, що IT-продукт повинен поширюватися безкоштовно, а вихідний код потрібно викласти у загальний доступ. Але до планів більшості компаній це не входить.

Один із способів уникнути проблем з ліцензією – читати умови та вести реєстр ПЗ з відкритим вихідним кодом. Ідентифікуйте всі компоненти OSS, які використовуєте у проектах. У той же час розглядайте технічні питання, такі як безпека, якість та сумісність. Оцініть вплив умов ліцензування на договірні умови, узгоджені з клієнтом. Створіть внутрішні політики та процедури для залучення OSS до проектів, щоб швидко виявити пов’язані ризики, правильно та вчасно з ними впоратися.

Види ліцензій на програмне забезпечення

Ліцензія – це спосіб передати ПЗ у користування, але зберегти право власності на нього за компанією-розробником та отримувати роялті. Простіше кажучи – передати софт в оренду. Для бізнес-планування необхідно розібратися з двома видами ліцензій.

Виключна ліцензія на програмний продукт

Розробник передає програмне забезпечення лише одному користувачеві і втрачає можливість укладати ліцензійні договори з третіми особами. Наведемо приклад.

До нас звернулися власники продуктової IT-компанії Cartsys із запитом розробити ліцензійний договір на програмне забезпечення для онлайн-банкінгу. IT-юристи закріпили пропрієтарний статус ПЗ та прописали, що компанія Carsys передає замовнику виняткове право користування. Тобто ніхто інший не отримає доступу до ПЗ.

Невиключна ліцензія

Угода не включає обмежень на видачу ліцензії іншим користувачам. Для розробки такого документа до IT-юристів звернулися автори Songbook. Це платформа дистрибуції християнського музичного контенту. Щоб монетизувати продукт, необхідно отримати права від авторів музики. Для цього достатньо зафіксувати дозвіл на розміщення та просування творів, а натомість автори отримують відсоток від роялті. При цьому Songbook не є єдиною платформою, яка має право використовувати музику. Автори можуть видавати ліцензії на контент й іншим ліцензіатам. Цим відрізняються виключна і невиключна ліцензії.

Навіщо продуктовим IT-компаніям ліцензія на програмний продукт?

Майнові авторські права — це юридична підстава для генерації прибутку. Власник може встановити свої правила для користувачів. Наприклад, визначити кількість користувачів та процесорів, заборонити змінювати та створювати похідні продукти.

Головна мета розробки – профіт. У ліцензії встановлюють розмір роялті, отже документ стає основою отримання прибутку.

Потрібно підтвердити походження коштів для їх зарахування на рахунок. Таку саму вимогу висуває податкова. Ліцензія стане тим документом, який допоможе пройти банківський комплаєнс та подати податкову звітність.

Що написати у ліцензії?

IT-юристи Stalirov&Co розробили ліцензійну угоду для комп’ютерної програми AGB Control. За допомогою ПЗ підприємства фіксують порушення технічних процесів. На прикладі цього кейсу розберемося які пункти мають бути у ліцензії.

1. IT-юристи визначили спосіб, територію використання ПЗ та невиключний вид ліцензії.
2. Описали правила надання доступу.
3. Встановили складові роялті: винагороду за використання ПЗ та абонплату за субліцензування. Затвердили термін оплати та можливість призупинити доступ, якщо розрахунок не буде проведено у погоджений час.
4. Дозволили видавати субліцензії, але за письмовою згодою ІТ-компанії. Закріпили правила субліцензування.
5. Додали пункт про відповідальність клієнта за збереження пароля доступу.
6. Зафіксували, що всі права інтелектуальної власності належать компанії-розробнику AGB Control.
7. Заборонили змінювати, декомпілювати, видозмінювати та модифікувати ПЗ. А також клонувати ключ доступу та фальсифікувати IP-адресу.
8. Заборонили розголошувати конфіденційну інформацію.
9. Прописали дисклеймери. Ліцензіар не несе відповідальності за:

• технічні, програмні та інші збої у роботі сервера перевірки ключа доступу, що призвело до неможливості використання програмного забезпечення;
• негативні наслідки дій/бездіяльності ліцензіата чи третіх осіб;
• прямі та непрямі збитки або втрачену вигоду ліцензіата.

Але на розробці ліцензії робота ІТ-юристів не закінчилася. Додатково фахівці спроектували договір на впровадження системи та обслуговування комплексу на підприємствах. Тепер продукт має повний комплект юридичних документів з опрацьованими бізнес-ризиками.