Садова ірга – вирощування, види, сорти з фото, розмноження

Серед багатьох видів фруктових дерев та чагарників особливої уваги заслуговує садова ірга (Amelanchier) або коринка, яка поєднує в собі декоративні та плодові якості, а в догляді славиться своєю невибагливістю та виключною зимостійкістю.

Рід культури налічує близько 25 видів листопадних чагарників або невисоких дерев, велика частина яких родом з Північної Америки. У природі рослина легко гібридизується, а представники роду зовні дуже схожі один на одного.

Культура належить до родини Розові (Rosaceae) та є близьким родичем яблука, груші й глоду. Латинська назва походить від французького «амеланш», що означає «маленьке яблуко». У Європі та Америці коринку називають червневою ягодою. Як декоративно-плодова рослина в садовій культурі набули поширення кілька видів.

Опис ірги з фото

Деякі види — маленькі дерева, інші – багатостовбурні високі чагарники переважно з зонтичною кроною. Кора сіра або коричнева, гладка.

Крім смачних ягід ірга цінується садівниками за красиве осіннє забарвлення листя та чудове цвітіння навесні. Листя ранньою весною сріблясте та запушене, мідно-червоне або зеленувато-рожеве, в залежності від виду. У сезон листя стає зеленим або оливковим.

З приходом осені ірга забарвлюється в помаранчево-жовті, пурпурні або яскраво-червоні кольори, стаючи яскравим акцентом саду й чим холодніше, тим яскравіше будуть горіти фарби на тлі майже зів’ялого саду.

Навесні коринка оповита ніжним білим або рожевим серпанком з численних зірчастих квітів, що зібрані в суцвіття-кисті. Після відцвітання зав’язуються невеликі плоди-ягоди, які дозрівають влітку, поступово змінюючи колір з зелено-червоного на темно-синій або майже чорний.

Останнім часом можна зустріти сортову новинку ірги з білими плодами (сорт Altaglow).

Ягоди м’які та солодкі, за смаком трохи нагадують чорницю, але за поживною цінністю вони багатші корисними речовинами. Плоди є цінним джерелом вітамінів групи B, магнію, калію, кальцію та заліза.

Містять значну кількість флавоноїдів й антоціанів, які є потужними антиоксидантами, вітамін C, пектин, органічні кислоти й каротин. Користь ягід ірги для здоров’я неоціненна. Плоди зав’язуються на дворічних та старих пагонах.

Сорти й види ірги з фото

Популярний в культурі вид — ірга канадська (Amelanchier canadensis). Це низьке дерево, що досягає максимум 4 метрів у висоту, але в садах його часто можна зустріти в чагарниковій формі.

Сорт «Балерина», що вирощений в Нідерландах. Плоди поступово змінюють колір з рожевого на фіолетовий. Вони мають діаметр близько 15 мм та дуже смачні. Кущ досягає висоти близько 4 метрів. Завдяки численним великим квітам та прекрасним осіннім фарбам вважається одним з найбільш декоративних сортів.

Сорт ірги канадської «Rainbow Pillar» висотою від 3 до 5 м та шириною 2 м з вертикальною, вузькою кроною. Листя дрібнозубчасте, темно-зелене, восени блискуче помаранчево-червоне, квіти білі. Плоди мають високі смакові якості. Сорт підходить для створення живоплотів.

«Принц Вільям» – красиве маленьке дерево / кущ з рясним весняним цвітінням, смачними кисло-солодкими плодами та барвистим осіннім листям.

Ірга Ламарка (Amelanchier lamarckii син. A x grandiflora). Гібрид родом з Канади, іноді його помилково вважають сортом виду Amelanchier canadensis. На перший погляд важко розрізнити ці два чагарники, оскільки вони дуже схожі один на одного, але ірга Ламарка більша й може досягати висоти 7 метрів.

Молоді листочки навесні покриті густими білими волосками, які зникають на зрілих листках. Плоди мають яблучно-солодкий присмак. Широко культивується як декоративна рослина, за що отримала визнання Королівського садівничого товариства.

Сорт даного виду «Принцеса Діана» – привабливий чагарник з вертикальною кроною, яка навесні усипана безліччю білих квітів. Молоде листя блідо-бронзове, зеленіє влітку. Восени воно забарвлюється в вогняні відтінки малинового та помаранчевого.

Ірга вільхолистяна (Amelanchier alnifolia) – чагарник або дерево, яке найчастіше виростає до 4 метрів, а карликова форма куща тільки 1 – 1,20 метра. Плоди дозрівають в середині літа, вони солодкі та соковиті, в смаку присутній відтінок яблука.

«Обеліск» – стовпчасте деревце з молодим червонуватим листям, яке влітку стає зеленим. Білі зірчасті квіти з’являються в середині весни.

Великоплідна ірга «Smoky» – сорт даного виду висотою до 4 м. З віком зонтична крона чагарнику розростається до 6 м в ширину. Доросла рослина дає близько 8 кг великих ягід, які зібрані в грона по 10 штук. Дозрівають нерівномірно з середини червня. Вони соковиті, смачні й дуже солодкі.

Ірга колосиста (Amelanchier spicata) – низькорослий кущ, що утворює густі зарості з безлічі пагонів кореневої порослі, через що вид часто використовують для створення живоплоту. Ягоди солодкі з кислинкою, чорно-фіолетові.

Посадка ірги

Саджанці зазвичай продаються в контейнерах, завдяки цьому коренева система рослини добре розвинена та при посадці немає ризику її пошкодження. Кращий час для посадки — весна або осінь, але, як і більшість рослин в контейнерах, саджанці можна висаджувати протягом усього вегетаційного періоду.

Культура адаптується до більшості типів садових субстратів з нейтральною або слабокислою реакцією, за винятком погано дренованих або важких глинистих ґрунтів, в яких відсутня органічна речовина. На вологих, холодних та затоплених ґрунтах, дуже лужних або кислих ірга погано росте та часто хворіє.

Оскільки коренева система коринки глибока й потужна, то необхідно уникати місць з високим заляганням ґрунтових вод. Для рясного цвітіння й хорошого розвитку краще висаджувати культуру в родючі суглинки або супіщані субстрати, молодим саджанцям необхідно забезпечити хороші ґрунтові умови для вкорінення та росту.

Перед посадкою ірги потрібно добре підготувати місце. Якщо земля важка й волога, то змішайте її з піском. Для малородючих ґрунтів рекомендується перед посадкою внесення однієї частини компосту або перегною з додаванням багатокомпонентних добрив на основі фосфату й калію.

Добрива змішують з листяною землею, що взята з посадкової ями в співвідношенні 1:3. На дні насипають дренажний шар з дрібного щебеню або битої цегли.

Місце для вирощування ірги на ділянці вибирайте сонячне або злегка затінене, оскільки велика кількість світла необхідна для гарної родючості та дозрівання плодів. У тіні кущ зазвичай приймає більш густу форму, сильно розгалужується й росте в сторони, але його плодоношення зменшується, а самі плоди не такі солодкі.

Висаджують рослину так, щоб місце щеплення знаходилося трохи вище рівня землі. Щільні посадки виключаються, оскільки саджанці з часом розростаються.

Краще дотримуватися шахового порядку з відстанню від півтора до 4 метрів, в залежності від розростання сорту. Якщо завдання полягає в створенні живоплоту з ірги, то висаджують кущі на відстані 40-50 см один від одного.

Після посадки ґрунт навколо рослини необхідно ретельно утрамбувати, а потім рясно полити, щоб земля просіла та заповнила порожнечі. Після просідання землю досипають.

Для зменшення випаровування вологи саджанці ірги після посадки мульчують торфом або подрібненою корою по периметру крони, але відступивши від стовбура на 10-15 см.

Догляд за іргою в саду

У догляді ірга невибаглива та не вимагає постійної уваги. Оскільки культура вважається посухостійкою, то поливають тільки в періоди посухи, однак при цьому слід враховувати тип ґрунту — піщані ґрунти висихають швидше, ніж суглинки й потребують поливу частіше.

Проте, зрошення саджанців в перший рік вегетації проводять регулярно, не допускаючи пересихання землі.

Ірга восени не вимагає створення укриття на зиму, оскільки її зимостійкість виняткова, але останні весняні заморозки в травні можуть пошкодити квіти.

Підгодівля

Після посадки в родючий ґрунт ірга не потребує підгодівлі протягом наступних 2-3 років. Потім щороку навесні перекопують землю з перегноєм та мінеральними добривами без вмісту хлору — суперфосфатом (300 г) та калієм (200 г).

Влітку корисно підгодовувати насадження розведеним в 5 л води 10% розчином курячого посліду, який вносять після рясного зрошення кущів.

Пересадження ірги садової

Пересадження ірги ускладнене занадто глибокою кореневою системою, яка з віком проникає на 2 метри в глибину. Тому намагайтеся висаджувати культуру відразу на постійне місце або проводьте пересадження у віці до 4 років.

Глибина посадкової ями в цьому випадку повинна становити не менше 70 см, а діаметр приблизно 100 см. Пересадження здійснюють із великою земляною грудкою, щоб процедура була не так болюча. Невелике бічне коріння можна обрубати, оскільки на новому місці чагарник досить швидко його наростить.

Як обрізувати іргу

Культура добре реагує на процедуру, особливо невисокі сорти. Перше обрізування проводять відразу після посадки, вкорочуючи пагони приблизно наполовину. У наступні 2-3 роки вирощування обрізують ранньою весною кореневу поросль, залишаючи тільки кілька найсильніших пагонів.

Якщо коринка потребує коригувального обрізування, щоб змінити форму або розмір, то вкорочують пагони відразу після цвітіння, щоб забезпечити цвітіння та плодоношення на наступний рік.

Кущ, у якого вже сформувалися декілька стовбурів, раз у 2 роки можна видаляти найстаріші стовбури, залишаючи таку ж кількість з молодої порослі.

Обрізування старих пагонів

Така процедура добре омолоджує рослину, не знижуючи її плодоношення. Повне омолодження старих кущів досягається радикальним обрізуванням всіх гілок практично під корінь.

В догляд за іргою на ділянці входить також санітарне обрізування, під час якого видаляють пошкоджені, сухі, хворі пагони й численну прикореневу поросль.

Розмноження ірги живцями

Культура добре розмножується напівздерев’янілими живцями, які беруть у 5-6 річних рослин в середині літа. Кращий спосіб дізнатися підходить для зрізування пагін чи ні — це зігнути його. Якщо деревина спочатку зігнулася, а потім зламалася, то її можна використовувати для живцювання. Довжина живців 15-20 см.

Процедуру проводять вранці або ввечері, краще в похмуру погоду, оскільки вплив прямих сонячних променів навіть на кілька хвилин може завдати непоправної шкоди.

Увага! Якщо немає можливості відразу помістити живці в субстрат, то оберніть їх вологим рушником, покладіть в пластиковий пакет та охолодіть

Все листя обривають, крім двох верхніх листочків, які рекомендується обрізати наполовину, щоб зменшити втрату вологи під час формування коренів.

Опустіть мокрі зрізи живців в порошок, що стимулює утворення коренів та вставте в горщик так, щоб половина їх довжини перебувала в суміші з перліту та листяної землі. Зверху присипте шаром піску або перліту. Добре полийте за допомогою лійки та накрийте прозорим пакетом або пластиковою пляшкою.

Горщик з живцями можна залишити в приміщенні при розсіяному сонячному світлі або перенести в захищену частину саду. Знімайте накриття щодня на 10 хвилин для провітрювання та 3 рази на тиждень розпорошуйте воду на ґрунт та саджанці за допомогою спрею.

Зростання нового листя означає, що відбулося достатнє утворення коренів для того, щоб живці були пересаджені у відкритий ґрунт.

Розмноження насінням

Після дозрівання ягід насіння витягують та замочують на 6-12 годин для кращої схожості. Потім відразу ж висівають на грядки з родючим субстратом на глибину 2 см. На зиму грядки добре утеплюють соломою або опалим листям.

Після стратифікації холодом насіння проростає навесні. На постійне місце сіянці пересаджують на третій рік, коли вони досягають висоти 40-50 см.

Розмноження кореневою порослю

Чагарники утворюють численну кореневу поросль, яка формується зі сплячих бруньок на коренях рослин. Викопують її ранньою весною або в середині вересня.

Пагін повинен бути добре розвинений та мати вже добре сформований корінь, який акуратно відокремлюють від материнської рослини. Отриманий саджанець пересаджують на постійне місце та рясно поливають.

Проблеми у вирощуванні ірги

Ірга досить стійка до шкідників та хвороб, проте в деяких випадках культура може вражатися наступними захворюваннями.

Іржа кедрово-глодова характеризується появою жовтих або майже чорних плям й галл на листю, плодах, ніжках або нових гілках. Вони містять спори, які після дозрівання розносяться в прохолодну й вологу погоду.

Хвороба лікується за допомогою фунгіцидних препаратів, уражені частини видаляють та спалюють.

Грибкове всихання пагонів проявляється в в’яненні та засиханні спочатку листя, а потім гілок. Профілактика й лікування полягає в обробці насаджень бордоською рідиною або мідним купоросом та спалюванні уражених частин рослини.

Зі шкідників можливий напад насіннєїда, що поїдає насіння плодів коринки та гусениць молі. Для боротьби зі шкідниками використовують інсектициди, якими обробляють насадження.

Ірга: як виглядає і де росте ягода, які її властивості і як виростити культуру? “

Кожна рослина чимось особлива, несхожа на інші види. Але звичайні міські жителі недостатньо добре знають ці особливості. А між тим, не володіючи ними, неможливо виростити пристойний урожай.

• Інші назви
• Ірзі дано багато альтернативних назв. Так, у народі її іменують:
• Де росте?
• Опис рослини
• Рід ірги має 18 або 25 видів (поки ботаніки остаточно не визначилися). Практично кожна з цих рослин освоїла всю територію Північної Америки. Там його можна зустріти:
• Тому ірге не страшні:
• Ірга, судячи з відгуків, має смак, схожий на смак меду. При цьому частина поціновувачів стверджує, що вона швидше нагадує мигдаль. Хоча традиційно плід цієї рослини називають ягодою, насправді він виявляється. яблуком. Ботанічні дослідження показали, що це насправді фрукт. На практичні садівничі характеристики це, втім, ніяк не вплинуло.
• Правила вирощування та догляду
• Для мульчування ґрунту можуть застосовуватися:
• Коли дозріває?
• Корисні властивості і протипоказання
• В ірговій ягоді присутні різні види цукрів, серед яких домінують фруктоза і глюкоза. А ось органічних кислот порівняно небагато. Коли плоди дозрівають, вони насичуються аскорбіновою кислотою і каротином, вітамінами групи B, різноманітними мінеральними солями. З мікроелементів відзначається присутність:
• Тому споживання ірги вкрай цінне при інфекційних захворюваннях і в період епідемій (як профілактика, допоміжний лікувальний засіб). Смачні ягоди – чудовий спосіб урізноманітнити мізерний раціон. Дубильні речовини, що додають характерний присмак ірге, допомагають зняти ряд негативних відчуттів у шлунку. Речовини, що містяться в соку, заважають виникненню судинних тромбів. За допомогою ягід можна:

Інші назви

Ірзі дано багато альтернативних назв. Так, у народі її іменують:

Варто зауважити, що лінгвісти поки не розібралися, як в російську мову потрапило саме слово «ірга». Частина фахівців дотримується думки, що вона пов’язана з древнім (що з’явився мінімум 2000 років тому) елементом слів, що позначав щось, що прийшло з-за кордону. Навіть у XXI столітті, незважаючи на глобалізацію і запозичення, ірга майже в усіх мовах має специфічну назву. Слово «пірус» можна почути в Московській області, а також в околицях Володимира; на схід від Уралу є однаково вживальні назви «ірга» і «ярга». Неодноразово зазначалося, що цю рослину називають «винною вишнею», «корикою», «карішею» або навіть «північним виноградом».

Що примітно, одне з англійських найменувань культури теж звучить як корінка. Також у Великобританії її знають, як червневу або корисну ягоду, як тіньовий чагарник. Жителі США знайомі з цією рослиною під назвою «саскатун». А ось у французькому Провансі більш в ходу утворене інакше слово «амеланш». Це слово означає, що рослина є чудовим медоносом.

Де росте?

Ірга зможе перенести холод у 40 і навіть у 50 градусів. Рельєф ділянки особливого значення не має. Тому в Росії, за винятком заполярних місцевостей, її можна вирощувати безбоязно. Однак все ж варто врахувати переваги такого чагарнику, якщо хочеться отримати оптимальний результат. Найкраще ірга буде розвиватися на родючому суглинці або супесчаному дерновому підзолі.

Опис рослини

Ірга належить до числа невибагливих рослин, які з якихось причин недооцінюють. Зазвичай садівники високо цінують ті культури, які найскладніше виростити. Ірзі ж відводиться другорядна роль, її садять на околицях ділянок, де більше нічого все одно не зможе рости. А між тим цей вид іноді виглядає чарівно, якщо використовувати його вміло і зі смаком. Цвіте вона яскраво і буйно.

Такий чагарник за красою цвітіння мало поступається черемусі. А коли день починає вкорінюватися, знову проявляється незвичайне витончення ірги. Мало знайдеться інших дерев і чагарників, які під час «золотої осені» покривалися б таким яскравим листям.

Рід ірги має 18 або 25 видів (поки ботаніки остаточно не визначилися). Практично кожна з цих рослин освоїла всю територію Північної Америки. Там його можна зустріти:

• на лісових опушках;
• на залитих сонцем схилах гір;
• у прогалинах;
• і іноді навіть у тундрі.

Росіянам звичніше всього цілолистна ірга, дикі предки якої були введені в культуру в Криму і на Кавказі приблизно в один і той же час. Але є ще до 10 окультурених видів – у тому числі канадська, колосиста і криваво-червона ірга. Часто можна зустріти здичавілих представників культурних сортів чагарнику. Такі рослини заселяють лісові опушки, гармонійно входять до складу підліску.

Привабливість ірги, як вже зазначалося, багато в чому пов’язана з мінімальною вимогливістю рослини до умов зростання. Посушливі періоди і сильні вітри йому ніпочем. Якщо культура посаджена на будь-якому ґрунті, за винятком заболоченого, вона гарантовано приживеться. І більше того, навіть міцні морози не зашкодять цій рослині. Коренева система заходить дуже глибоко в землю, на додачу охоплюючи радіус 2-2,5 м.

Тому ірге не страшні:

• тінисті місця;
• насичене вихлопними газами повітря;
• атака шкідливих комах і мікроорганізмів;
• часті стрижки.

Рослина відрізняється тривалим періодом зростання. Чагарник здатний прожити 60 і навіть 70 років. Ще, як вже говорилося, ця культура сприяє залученню бджіл. Однак не варто вважати, що у ірги є тільки одні плюси.

Цей вид формує багато кореневої порослі. Особливо активно вона утворюється у колосистого виду. Садівникам треба налаштуватися на боротьбу з цією поросллю. Небажано висаджувати кущі або дерева поруч з відкритими парковками. При опадінні листя часто псується вигляд світлих автомобілів.

Ірга активно використовується як сировина для отримання варення і джему. З неї роблять компот і цукати, пастилу і желе. Любителям домашніх напоїв цікаво буде дізнатися, що ця рослина служить непоганою сировиною для виробництва вина. Віджати сік можна на 7-й день після збору плодів. У чистому вигляді він анітрохи не гірший, ніж після бродіння.

Усі види ірги дають ягоди, придатні для вживання у свіжому вигляді. Також можна їх засушити. У цьому випадку з’являється чудова заміна родзинки. Судячи з відгуків, виходить він нітрохи не гірше, ніж при сушці якісного винограду. Це ще один привід для розведення ірги на садовій ділянці.

Іргу можна побачити на газонах найбільш елітарних котеджів у західноєвропейських країнах, у Північній Америці. Там же активно використовують її для прикрашання парків і скверів, галявин у громадських місцях. Визнаним центром селекції цієї рослини є Канада. Саме там створені всі сорти, які широко застосовуються в різних куточках світу. Серед них є як декоративні різновиди, так і рослини з солодкими плодами.

Ірга, судячи з відгуків, має смак, схожий на смак меду. При цьому частина поціновувачів стверджує, що вона швидше нагадує мигдаль. Хоча традиційно плід цієї рослини називають ягодою, насправді він виявляється. яблуком. Ботанічні дослідження показали, що це насправді фрукт. На практичні садівничі характеристики це, втім, ніяк не вплинуло.

Правила вирощування та догляду

Метод посадки культурної ірги точно такий же, як і у інших ягідних рослин. Ті, хто вже готував землю до посадки крижовника або смородини, без проблем відтворять ці методи. Навесні і восени треба брати саджанці 1 або 2 роки розвитку. Їх закопують на 5-8 см глибше, ніж вони були в розпліднику. Такий прийом дозволяє форсувати розвиток втечі біля кореня.

Краща схема висадки – 200-300х400-500 см. Досить широко практикується також розсадження живих огородів за шаховим принципом. При цьому рослини, що входять в один ряд, можуть розташовуватися в 50-180 см один від одного. Незалежно від схеми, готують глибокі борозни.

Агрономи рекомендують саджати на дачних ділянках 1 або 2 кущі ірги. Пов’язано це з тим, що кожна рослина повинна припадати на 16 кв. м родючих суглинків або на 6-9 кв. м бідних супесів. Глибина посадочних ям становить від 30 до 40 см. При цьому їх ширина може варіюватися від 50 до 80 см. Кожен саджанець ірги після переміщення у вільну землю поливають, витрачаючи від 8 до 10 л води.

Для мульчування ґрунту можуть застосовуватися:

Поверхневу частину вкорінюють, залишаючи не більше 10 см. При цьому стежать, щоб над землею залишалося 4 або 5 ґрунтовно розвинених нирок. Що стосується подальшого відходу, незважаючи на невибагливість культури, він дуже важливий. Так, якщо полив забезпечує прийнятну вологість ґрунту, кількість зібраних плодів зростає. Треба подбати і про достатню силу куща, спилюючи непотрібні стовбури, надмірно довгі, надломилися і захворілі втечі.

Розмноження дикоростучої ірги проводиться за допомогою насіння. Посів ведуть у ґрунтовно підготовлені, підгодовані добривами гряди. Обов’язково відразу після посіву виробляють рясний полив. Найчастіше сходи з’являються в осінні місяці. Лише за несприятливих умов доводиться чекати весни.

У будь-якому випадку на наступний рік з’являться однорічні втечі, які можна пересаджувати на постійне місце. Якщо ж потрібно розвести сорти культурної ірги, краще щеплення черенком. Як підвій зазвичай беруть дворічні горобинові сіянці. Привій впроваджують на висоті 10-15 см, коли активно рухаються соки. Штамбові сорти прищеплюють на висоті 75 або 80 см.

Ірга відрізняється самоплідністю, тобто повноцінний урожай можна отримати навіть з єдиного куща. Плоди будуть з’являтися щорічно. Збір можливий на початку і середині липня, але треба бути готовими до того, що ягоди поспіють не одночасно. Плоди ірги слід оберігати від птахів. Для цієї мети краще використовувати не лякала (такий прийом давно застарів), а міцну зволікальну сітку.

При обрізці досвідчені землероби намагаються сформувати з ірги багатоствольний куст з розвиненими втечами від коріння. Якщо втеча слабка, з ним доведеться розпрощатися. До настання 3 років залишають у спокої всі розвинені втечі нульового рівня. Пізніше і серед них проводиться відбір – треба залишати не більше 3 найсильніших гілок. Тільки за цієї умови рослина зміцниться як слід.

Формування куща закінчується, коли на ньому є від 10 до 15 втечі різного віку. У цей момент переходять до підтримувальної обрізки. Першорядною метою її є підтримка оптимального числа прикореневих втечі. Все, що не входить в цю норму, треба прибирати. Позбуваються також слабких, розщеплених і надломлених гілок.

Всі хворі втечі теж, звичайно, знищують. Якщо зауважено, що гілки почали рости повільніше, кожні 3 або 4 роки вдаються до помірної омолоджувальної обрізки. Ще одна мета обрізки – підтримання зручності у догляді та спрощення збору плодів. Щороку в складі куща має додаватися максимум 2 або 3 втечі. Якщо залишати більше нової порослі, конкуренція за поживні речовини разом зі згущенням рослини призведуть до втрати декоративних властивостей і падіння плодотворності.

Коли дозріває?

Ягоди ірги досягають стиглості в різний час, навіть якщо вони ростуть на одній пензлі. Для збору врожаю ця обставина дуже незручна. Зате зовні кущі в кінці літа і на початку осені виглядають інтригуюче. Найбільші плоди, що розвиваються біля основи суцвіття, спочатку пофарбовані в червоний колір, але поступово набувають темно-пурпурового тону. Відбувається це через ряд проміжних стадій, кожна з яких не менш красива.

Знімати плоди також доводиться в кілька фаз. Свіжі ягоди зберігають при кімнатній температурі не більше 3 днів. Якщо поставити їх у холодильник, де повітря не прогрівається вище 0 градусів, цей час помітно збільшується.

Корисні властивості і протипоказання

В ірговій ягоді присутні різні види цукрів, серед яких домінують фруктоза і глюкоза. А ось органічних кислот порівняно небагато. Коли плоди дозрівають, вони насичуються аскорбіновою кислотою і каротином, вітамінами групи B, різноманітними мінеральними солями. З мікроелементів відзначається присутність:

Тому споживання ірги вкрай цінне при інфекційних захворюваннях і в період епідемій (як профілактика, допоміжний лікувальний засіб). Смачні ягоди – чудовий спосіб урізноманітнити мізерний раціон. Дубильні речовини, що додають характерний присмак ірге, допомагають зняти ряд негативних відчуттів у шлунку. Речовини, що містяться в соку, заважають виникненню судинних тромбів. За допомогою ягід можна:

• зміцнити шлунок (якщо трапилася діарея);
• запобігти виразковій хворобі;
• придушити запалення десен і зубів;
• зняти роздратування з очей;
• усунути зовнішні прояви запалень шлунково-кишкового тракту.

У плодах ірги присутні чимало антиоксидантів. А ці речовини допомагають омолоджувати організм (або хоча б стримувати старіння). Вони знижують ймовірність захворювання на рак усіх типів і локалізації. Велика користь антиоксидантів і в придушенні інших патологічних процесів. Неважливо, як саме потрапляють в організм шкідливі речовини – з водою, з повітрям, з їжею – ірга допомагає з ними боротися.

Частина досліджень показує, що ягоди ірги знижують небезпеку впливу електромагнітних випромінювань. Спалахи на сонці, всілякі радіотехнічні та електротехнічні прилади, електричний транспорт весь час створюють подібні випромінювання і поля. А за рахунок пектинів, що входять до складу плодів, полегшується зв’язування і виведення з організму різних токсинів.

Але пектини, що забезпечують такий ефект, ще сприяють зниженню рівня холестерину. Тому іргу варто їсти при високому ризику атеросклерозу і варикозу. Дубильні компоненти, що у великій кількості містяться в корі і листя, корисні при лікуванні шкірних захворюваннях. Вони навіть прискорюють загоєння при опіках різної природи. Ці частини рослини використовують для приготування настоянок, що борються зі стоматитом і пародонтозом.

Якщо ж приготувати настій на квітках ірги, можна стабілізувати порушений артеріальний тиск. Полегшується боротьба з серцевою недостатністю. Але, звичайно, це властивість рослини