кмітливий

1 . Здатний добре й швидко міркувати, розмірковувати; тямущий.

Кмітливої голови й руки слухають (О. Донченко);

Новиков став найціннішим розвідником, хоробрим, завзятим, кмітливим (О. Копиленко);

Аецій був кмітливий отрок і швидко переймав усе гунське: і звичаї, і мову, і військове ремесло (В. Малик);

Андрусь Бойко був господарем хоч і небагатим, одначе старанним та кмітливим, лад господарству своєму давав (І. Нижник);

У неї такі спостережливі, кмітливі оченята, так вона пантрує ними за маминим обличчям – враз запідозрить, відчує нещирість (І. Рябокляч);

Обличчя мав [бортник] розумне, кмітливе, надто ж очі – в зеленому блиску, хитрі й меткі (П. Загребельний);

// Слушний, доречний (про думки, поради і т. ін.).

Той чоловік, сповнений простоти, розв’язував надто складні питання, давав .. кмітливі поради (Олесь Досвітній);

// Який швидко сприймає, засвоює що-небудь (про тварину).

Біля гравців довкола столика і жабенята стрибають, кмітливі створіння знайшли дотепний спосіб полювання на комашню (О. Гончар);

Взагалі ж це був кмітливий, сказати б, навіть дотепний пес, тямковитий (В. Чемерис).

2. Те саме, що спостере́жливий.

В кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітили ті латки (І. Нечуй-Левицький);

Охрім Залужний пильно вдивлявся в неї чорними кмітливими очима, і усмішка в нього ховалася у чорній бороді (М. Івченко);

Життя йде своїм порядком, але Дарчине кмітливе око помічає, що не все гаразд у цьому порядку (Ірина Вільде).

Значення в інших словниках

1. кмітливий — (здатен добре і швидко міркувати) тямущий, метикуватий, розумний, (легко знаходить вихід) меткий. Словник синонімів Полюги
2. кмітливий — кмітли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
3. кмітливий — Метикуватий, метикований, тямовитий, тямущий, покмітливий, бистрий на розум, г. штудерний, п! БЕРУЧКИЙ; ім. КМІТЛИВІСТЬ, бистрий розум і п. ф. від кмітливий. Словник синонімів Караванського
4. кмітливий — див. розумний Словник синонімів Вусика
5. кмітливий — -а, -е. 1》 Здатний добре й швидко міркувати, розмірковувати; тямущий. || Який виражає тямущість. Кмітливий погляд. || Розумний. 2》 рідко. Те саме, що спостережливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. кмітливий — КМІТЛИ́ВИЙ (здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти щось), ТЯМУ́ЩИЙ (ТЯМУ́ЧИЙ), ТЯМКИ́Й, ТЯМОВИ́ТИЙ, ТЯМКОВИ́ТИЙ розм., ХИ́ТРИЙ, МЕТИКО́ВАНИЙ розм., МЕТИКУВА́ТИЙ розм., ПОКМІ́ТЛИВИЙ діал.; ШТУДЕ́РНИЙ діал.; МЕТКИ́Й, ПРОМІТНИ́Й розм. Словник синонімів української мови
7. кмітливий — Кметли́вий і кмітли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. кмітливий — КМІТЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Здатний добре й швидко міркувати, розмірковувати; тямущий. Новиков став найціннішим розвідником, хоробрим, завзятим, кмітливим (Коп., Лейтенанти, 1947, 43); Сіроока циганка була розумна й кмітлива (Жур., Звич. Словник української мови в 11 томах

Що це таке кмітливий

Всі словники Тлумачний он-лайн словник української мови «СЛОВНИК.УКРЛІТ.ORG» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

кмітливий

КМІТЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Здатний добре й швидко міркувати, розмірковувати; тямущий. Новиков став найціннішим розвідником, хоробрим, завзятим, кмітливим (Коп., Лейтенанти, 1947, 43); Сіроока циганка була розумна й кмітлива (Жур., Звич. турботи, 1960, 195); Кмітливої голови й руки слухають (Донч., Шахта. 1949, 47); // Який виражає тямущість. Кмітливий погляд; //Розумний. Той чоловік, сповнений простоти, розв’язував надто складні питання, давав напредиво кмітливі поради (Досв., Вибр., 1959, 327).

2. рідко. Те саме, що спостере́жливий. В кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітили ті латки (Н.-Лев., IV, 1956, 321); Життя йде своїм порядком, але Дарчине кмітливе око помічає, що не все гаразд у цьому порядку (Вільде, Повнол. діти, 1960, 185).

Словник української мови

1. Здатний добре й швидко міркувати, розмірковувати; тямущий. Новиков став найціннішим розвідником, хоробрим, завзятим, кмітливим (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 43) ; Сіроока циганка була розумна й кмітлива (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 195) ; Кмітливої голови й руки слухають (Олесь Донченко, Шахта. 1949, 47) ;
// Який виражає тямущість. Кмітливий погляд;
// Розумний. Той чоловік, сповнений простоти, розв’язу вав надто складні питання, давав напредиво кмітливі поради (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 327) .

2. рідко. Те саме, що спостережливий. В кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітили ті латки (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 321) ; Життя йде своїм порядком, але Дарчине кмітливе око помічає, що не все гаразд у цьому порядку (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 185) .