Дзвінкі — це приголосні, у творенні яких бере участь і шум, і голос. Глухі — це приголосні, які утворюємо лише за допомогою шуму. Дзвінкі та глухі приголосні утворюють пари. Пари за глухістю та дзвінкістю утворюють і м'які звуки: [дʹ] — [тʹ], [зʹ] — [сʹ] тощо.
Глухий звук [ф] в українській мові не має дзвінкої пари . Пари за глухістю / дзвінкістю утворюють і м'які звуки, наприклад: [дʹ]— [тʹ], [зʹ]—[сʹ]. Звуки [в], [м], [н], [л], [р], відповідні їм м'які приголосні та звук [й] не належать ні до дзвінких, ні до глухих.
Теорія:
| Тверді приголосні | М'які приголосні |
|---|---|
| Губні: [б], [п], [в], [м], [ф] (можуть бути напівпом'якшені) | ——————– |
| Шиплячі: [ж], [ш], [ч], [дж] (можуть бути напівпом'якшені) | ——————– |
| [ґ], [к], [х], [г] (можуть бути напівпом'якшені) | ——————– |
У Міжнародному фонетичному алфавіті дзвінкість деяких приголосних позначається клиноподібним діакритичним знаком ⟨◌̬⟩ під основним символом звуку; для більшості дзвінких приголосних звуків існують окремі символи (наприклад: [b], [d], [ɡ], [ɢ], [v], [z]).
Дзвінкі приголосні — це звуки, які утворюються за допомогою голосу і шуму. Глухі приголосні — звуки, які утворюються за допомогою тільки шуму. Візьміть до уваги! Решта приголосних звуків не утворює пар.
Дзвінкі і глухі, крім звука [ф], утворюють пари: [д] — [т], [з] — [с], [ґ] — [к] тощо. Звуки в парах різняться тільки тим, що в дзвінких до шуму додається ще й голос. Звук [ф] не має пари серед дзвінких …