Як визначити прибудинкову територію
Прибудинкова територія все частіше стає яблуком розбрату, особливо у великих містах. Її намагаються забудовувати без дозвільної документації, що неабияк обурює мешканців багатоповерхівок. А як такі території визначаються? – роз’яснюють експерти.
Згідно із Законом №417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», котрий набув чинності у травні ц.р, прибудинкова територія — це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Зазвичай на прибудинковій території з фасадного боку розташовані під’їздні шляхи до будинку, стихійні чи спеціальні автостоянки, дитячі майданчики, а з тильної сторони зелені насадження чи присадибні ділянки. Її розмір переважно складається історично і залежить, перш за все, від щільності забудови.
Останнім часом такі території все частіше стають яблуками розбрату, особливо у великих містах таких, як Київ. Їх намагаються забудовувати без відповідної дозвільної документації, що не лише створює незручності для жителів будинку, але й порушує їхнє право власності.
А як же визначають, яка саме територія належить до прибудинкової? Звернемося до роз’яснення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства з цього питання.
За інформацією відомства, визначення прибудинкової території регулюється національним стандартом ДСТУ-Н Б Б.2.2-9:2013 «Настанова щодо розподілу територій мікрорайонів (кварталів) для визначення прибудинкових територій багатоквартирної забудови», котрий був затверджений наказом №56 Мінрегіону у лютому та набув чинності у жовтні 2014 року.
Зазначимо, цей документ призначено для застосування органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання, які розробляють містобудівну та проектну документацію на будівництво. Його основним завданням окреслено визначення складу та змісту, порядку розроблення проектів розподілу території мікрорайонів (кварталів) для визначення прибудинкових територій.
Так, відповідно до пункту 6.1.1 ДСТУ-Н площа земельної ділянки з прибудинковою територією кожного багатоквартирного будинку, що відповідає питомій вазі кількості мешканців будинку у сумарній кількості мешканців мікрорайону (кварталу), визначатиметься за формулою:
При цьому у Міністерстві підкреслюють, що правове врегулювання питання використання землі під багатоквартирними житловими будинками здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України «Про землеустрій», «Про оренду землі», «Про основи містобудування», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», постанови Кабінету Міністрів №1521 «Про реалізацію Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку».
На нормативно-правовому рівні не визначено конкретних норм земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків, що є, на переконання Мінрегіону, цілком виправданим, оскільки площа, конфігурація вже існуючих будинків різна, а будівництво нових залежить від обсягу та виду будівництва, а також від забезпеченості певного населеного пункту вільними землями.
Водночас у відомстві зазначають, що відповідно до пунктів 1,2,4 статті 42 та статті 83 Земельного кодексу земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.
Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 33 цього Закону до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: реєстрація суб’єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.
Відповідно до пункту 3 Методичних рекомендацій щодо визначення прибудинкових територій багатоквартирних будинків, затверджених наказом №389 Мінрегіону від 29 грудня 2011 року мінімально допустима величина прибудинкової території не може бути меншою за територію технічного обслуговування відповідного багатоквартирного житлового будинку, якщо зазначене можливе в існуючій забудові.
Погодження документації прибудинкової території може здійснюватись у порядку, визначеному органом місцевого самоврядування.
Хто має прибирати прибудинкову територію біля приватних будинків?
Прибирання території є досить актуальним питанням для власників приватних будинків особливо у весняно-літній період і восени. Чи повинні вони наводити лад ще й на території, яка знаходиться за межами їх земельної ділянки?
Для мешканців багатоквартирних будинків питання прибирання прибудинкової території не стоїть, адже цим зазвичай займаються підприємства з благоустрою. А ось у випадку з власниками приватних садиб усе не так однозначно, оскільки територія, що межує з їх присадибними ділянками, є власністю громади.
Згідно з додатком до Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі – Типові правила), прилегла територія – це не менше 20 метрів від межі земельної ділянки та до проїжджої частини вулиці. Сюди входять двори, тротуари, майданчики, покриття проїжджої частини та інше.
Тож хто має утримувати цю територію – господар садиби чи орган місцевого самоврядування? У Типових правилах, що набули чинності у лютому 2018 року, є чітка відповідь на це питання: «Благоустрій присадибної ділянки та прилеглої до присадибної ділянки території здійснюється власником або користувачем цієї ділянки». Втім, господар може укласти з органом місцевого самоврядування договір про утримання території загального користування, прилеглої до його присадибної ділянки. В такому випадку благоустроєм займатиметься саме цей орган.
Таким чином громадяни, згідно статті 17 Закону України ”Про благоустрій населених пунктів”, зобов’язуються:
– утримувати в належному стані об’єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також прилеглі до цих об’єктів території (тротуари, зелені насадження, огорожі тощо);
– не порушувати права і законні інтереси інших суб’єктів благоустрою населених пунктів;
– на об’єктах благоустрою (їх частинах), що перебувають у їх власності або користуванні, регулярно знищувати бур’яни, скошувати траву висотою більше 10 см , проводити боротьбу зі знищення карантинних рослин, залишки рослинності прибираються в день проведення робіт;
– не допускати складування будівельних матеріалів, побутових відходів, зрізаного гілля, залишків рослинності поза власною земельною ділянкою;
– допускати на об’єкти благоустрою, що перебувають у їх власності або користуванні, аварійно-рятувальні та інші служби для здійснення заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
– відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів.
Так, порушеннями правил благоустрою вважаються: неналежний санітарний стан територій, влаштування звалищ побутового та будівельного сміття на прилеглій та дворовій території, самовільне розміщення на спорудах, стовпах, опорах та інших не відведених для цього місцях оголошень, плакатів, об’яв, несвоєчасне косіння об`єктів рослинного карантину, забур’яненість тощо.
У разі порушення громадянами державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, передбачається адміністративна відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти (340 грн) до вісімдесяти (1360 грн) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Таким чином, забезпечити охайний стан присадибної ділянки та прилеглої території повинен власник або користувач земельної ділянки. Також можна укласти договір з комунальним підприємством про догляд за територією.
Орган місцевого самоврядування має дбати про благоустрій присадибної ділянки й прилеглої території лише у тому випадку, коли ця ділянка офіційно визнана безхазяйним майном, тобто ділянка не має власника, а прибудинкові території багатоквартирних будинків доглядають відповідні комунальні служби.
місцевий центр з надання БВПД
(м. Старокостянтинів, вул. Миру, 36
тел. (03854) 4-54-75; 068-788-80-41)