На величезному обширі від Чорного до Білого морів, від Карпатських гір до Волги жили русичі. Вони вирощували хліб і розводили худобу, мали розвинені ремесла й промисли, а руські купці були відомі на торгах Багдада і Константинополя, Кракова й Буди Великого Бултара й Ітилю.
Основою Києво-Руської держави — «Руської землі», «Русі» — була територія Середнього Подніпров'я, визначена містами Київ—Чернігів—Переяслав (землі полян, деревлян, сіверян). Тільки до цих земель і міст вживали термін «Русь».
Ки́ївська Русь — східноєвропейська феодальна монархічна держава зі столицею в Києві, що існувала впродовж IX—XIII століть.
Князь Олег, який управляв країною під час малоліття сина Рюрика, Ігоря, оволодів Києвом і переніс туди столицю нової слов'янської держави, або як тоді говорили, Київська Русь. Отже, на початку Х-го століття окремі слов'янські держави – Новгородське, Київське та інші – об'єдналися під владою князя Олега.
Із грязі в князі: Аскольд, Дір і Олег Регентом Ігоря став Олег (882-912), якого потім прозвали Віщим. У 882 році він повів вікінгів з Новгорода на південь до Києва. Там обманом вбив Аскольда, об'єднав північні та південні землі Русі та проголосив Київ столицею і «матір'ю міст руських».
Украї́на-Русь або Русь-Украї́на — термін для окреслення українських (руських, русинських) земель, адже українці до XX століття називали себе русинами, руськими людьми. Термін підкреслює історичну, культурну, звичаєву, мовну і світоглядну спадкоємність сучасної України від княжої та королівської доби Руси.
Як самоназва слова «русин», «русинка» виникали в Руси-Україні та Білорусі; на відміну від Московії, де після системного фальшування історії була запроваджена нова маніпулятивна [4 …