Обрізування плодових дерев (узимку і навесні)

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 21 липня 2020 Опубліковано: 07 лютого 2019 Перша редакція: 07 лютого 2017 🕒 8 хвилин 👀 19620 разів 💬 4 коментарі

Хоч би як ми любили природну, нерукотворну красу природи, рано чи пізно доводиться усвідомити, що дерева і кущі в нашому саду потребують обрізування. Адже основна функція плодових дерев – плодоношення, а загущеність крони підвищенню врожайності не сприяє.

Обрізування гілок, зроблене за всіма правилами, стимулює підвищення врожайності фруктових культур, санітарне обрізування підтримує їхнє здоров’я, захищаючи від хвороб і шкідників, а змолоджуюче обрізування рослин продовжує їм життя.

Коли краще обрізати дерева

Коли обрізати дерева, щоб травмувати їх якнайменше? Найкращий час обрізування дерев – період із кінця січня до початку квітня, коли рослини перебувають у стані спокою, рух соку в них ще не почався й бруньки на деревах не набубнявіли. Власне, можна проводити обрізування, починаючи з листопада, однак немає ніякої гарантії, що на наступний день не вдарять морози, тому краще все-таки перенести процедуру ближче до весни. Щойно температура повітря в саду підніметься вище -8 ºC і протримається на цьому рівні кілька днів, можна братися до формуючого та санітарного обрізування.

Формуюче обрізування дерева проводять упродовж п’яти років із моменту посадки: потрібно так сформувати крону, щоб за деревом було зручно доглядати та щоб сонячне світло потрапляло в саму гущу.

У наступні роки напровесні проводять санітарне обрізування, метою якого є видалення гілок і пагонів, підмерзлих, висохлих, поламаних, які конкурують одне з одним, пошкоджених шкідниками або хворобами й провисаючих у нижній частині крони. Однак за потреби не зашкодить деревам і санітарне обрізування восени.

Змолоджуюче обрізування відновлює сповільнене зростання старих дерев і стимулює закладання генеративних бруньок. Його теж краще проводити в кінці зими або на початку весни, причому омолоджувати дерева починають не тоді, коли вони вже постаріють, а після перших двох-трьох урожаїв або тільки-но ви помітите зниження цвітіння.

Інструменти для обрізування дерев

Які інструменти вам можуть знадобитися для обрізування дерев у саду? Ось повний перелік інструментів для будь-яких, навіть найскладніших випадків:

• пилка – паливна, електрична або акумуляторна;
• бензовисоторіз – паливна пилка, що дозволяє зробити обрізування на висоті до 5 м без використання драбин;
• кущоріз, який застосовується, коли потрібно надати кроні незвичної форми;
• подрібнювач гілок, призначений для переробки рослинних залишків;
• сучкоріз – модифікований секатор на довгих ручках для обрізування гілок діаметром від 20 до 50 мм;
• повітряний секатор для обрізування гілок не товще 20 мм;
• штанги для пилки;
• драбина;
• садові пилки серповидної форми, краще з загартованими зубами;
• садовий ніж, яким обрізають річний приріст і вирізують зелені пагони у молодих дерев;
• стамеска;
• щітка по металу для зачищення ран і тріщин на дереві;
• засоби для закладення ран – садовий вар або паста Ранет.

Обрізування плодових дерев узимку

Обрізування плодових дерев – процедура досить болюча, тому краще здійснювати її взимку, коли дерева перебувають у стані глибокого спокою. У чому переваги зимового обрізування? По-перше, промерзлу деревину легше пиляти, на ній не залишається задирок і рваних ділянок кори. По-друге, за відсутності листя краще видно стан кори на гілках, тому легше визначити ступінь ураження захворюванням або шкідником і вибрати техніку обрізування. По-третє, в результаті відлиг і різких похолодань на деревах утворюється крижана кірка, що збільшує навантаження, тому довгі гілки можуть зламатися, а вкорочення гілок допомагає уникнути цієї проблеми. По-четверте, перебуваючи в глибокому спокої, дерево зазнає мінімального стресу від процедури. По-п’яте, зимове обрізування можна проводити без усякого поспіху.

Починають обрізування з найбільш зрілих дерев, оскільки плодові бруньки у них пробуджуються раніше, ніж листові. Бувають роки, коли цілком виправдане обрізування в лютому. Першими обрізують яблуні, оскільки це найбільш морозостійкі дерева. Найкраще зносять зимове обрізування сорти Білий налив, Аніс смугастий, Грушівка московська, Папіровка, Боровинка, Антонівка й Титовка – після обрізування їхня продуктивність не знижується, а рани заживають так само швидко, як і при весняному обрізуванні.

Потім настає черга інших зерняткових дерев – груші, айви, горобини, а ближче до весни, коли мине загроза повернення сильних холодів, обрізують кісточкові породи – сливи, вишні, абрикоси, персики та інші плодові дерева.

Зимове обрізування молодих саджанців роблять із метою зниження їхньої врожайності, оскільки висока продуктивність іноді шкодить здоров’ю дерева – під вагою дуже великої кількості плодів гілки саджанців можуть зламатися.

Узимку добре омолоджувати дерева, яким уже понад 10 років. Обрізування старих дерев проводять за такою схемою: половину гілок із південного боку обрізають до потрібної довжини, а прирости, що з’являються, укорочують і проріджують. Через два роки цю ж процедуру проробляють із північною половиною крони. Таке обрізування гілок не призводить до втрати морозостійкості, і дерево продовжує стабільно плодоносити.

Щоб уникнути промерзання ран, необхідно користуватися дуже гострим стерильним інструментом, а місця зрізів обробляти садовим варом.

Обрізування фруктових дерев навесні

Обрізування плодових дерев навесні здійснюють, щойно зійде сніг. У середній смузі обрізування в березні цілком звична справа, в місцях же з більш прохолодним кліматом краще обрізування в квітні. Якщо з якоїсь причини ви не привели ваш сад до ладу напровесні, а стан дерев цього вимагає, то як виняток можна здійснити й обрізування дерев у травні й навіть на початку червня, однак воно має бути набагато більш щадним, ніж весняне, інакше можна втратити весь запас поживних речовин, який у цей час спрямований до верхівок торішніх приростів.

• Існують різні способи формування крон плодових дерев:
• ярусна – з чітко вираженим ярусним розташуванням гілок. Цей тип крони більше підходить зернятковим культурам;
• розріджено-ярусна – для груш, яблунь, вишень, абрикос і слив, що ростуть на середньорослих підщепах;
• без’ярусна – для абрикосів;
• кущувата – для яблунь, груш, айви, слив, персиків і вишень;
• вазоподібна або чашоподібна – для персика, вишні, абрикоса, деяких сортів яблуні і груші;
• веретеноподібна – для яблунь і груш із розлогою кроною на малорослих і середньорослих підщепах;
• віялова компактна – для середньорослих і малорослих яблунь;
• пальметта – для груш і яблунь малорослих і середньорослих сортів;
• пальмета похила – для яблунь і груш середньорослих і високорослих сортів із сильним розгалуженням;
• напівпласка – для яблунь і груш, вирощуваних у промислових масштабах.

Вибір типу крони залежить від виду дерева й висоти його штамба, а висота штамба зумовлюється умовами зростання й розмірами ділянки. На великій садовій ділянці можна вирощувати великогабаритні дерева з високим штамбом (160-180 см) або напівштамбові (120-140 см), але якщо ділянка невелика, а на ній потрібно розмістити максимальну кількість видів і сортів плодових дерев, то зупинити свій вибір слід на низькоштамбових (80-100 см) або карликових формах (штамб не вище 80 см). У високоштамбових дерев крону зазвичай обрізають у формі чаші або надають їй розріджено-ярусної форми, а у низькоштамбових дерев крона частіше формується у вигляді веретена.

Найпоширенішим типом в аматорському садівництві є вільно зростаюча крона, габарити якої злегка обмежують, підтримуючи правильне співвідношення між центральним провідником і скелетними гілками. Центральний провідник має домінувати над усіма гілками в довжині та товщині. Після досягнення провідником необхідної висоти його, щоб він не переростав, починають обрізувати. Скелетні гілки формують на стовбурі таким чином, щоб вони розташовувалися рівномірно як по висоті, так і по колу, не конкуруючи одна з одною. Вони не мають відходити від стовбура під дуже гострим кутом.

Для виконання процедури обрізування потрібно вибрати теплий сухий день, оскільки опади сильно ускладнюють процес, та й великі зрізи довго гоїтимуться. Як робиться правильне обрізування дерева? Спочатку підрізають верхівковий пагін. Потім обрізають на всіх розвилках нижні пагони, видаляють із двох перехрещених гілок ту, що росте в неправильному напрямку, вирізають гілки, спрямовані до стовбура, вовчки, молоду парость, що росте на гілках близько до стовбура, загущуючі гілки й кореневу парость. Але спочатку з санітарною метою потрібно вирізати всі зламані, обморожені, уражені шкідниками й хворобами гілки та пагони.

Через добу після обрізування всі зрізи, діаметр яких перевищує 7 мм, слід обробити садовим варом, пастою або жовтою глиною, змішаною з коров’ячим гноєм.

Обрізування декоративних дерев

Тривалість життя і ступінь декоративності дерев багато в чому залежать від того, наскільки своєчасно зроблено обрізування, терміни якого тісно пов’язані з біологічним циклом рослин, особливостями виду й цвітіння.

Деревно-чагарникові рослини, цвітіння яких на тогорічних пагонах настає взимку або навесні, обрізують відразу після цвітіння, а в першій половині літа вони утворюють нові пагони для цвітіння в наступному році.

Декоративні деревні рослини, що формують квітки на пагонах поточного року, обрізують восени або напровесні, причому осіннє обрізування краще за весняне.

Санітарне обрізування декоративних дерев виконується за тими ж правилами, що і прочищення плодових дерев: видаляються пересічні і загущуючі крону пагони, розвилки, а також пагони, що ростуть усередину крони або під гострим кутом. При цьому слід зберігати властиву для виду форму крони, скорочуючи пагони за рівнем тогорічного обрізування.

А ось обрізування плакучих форм декоративних дерев, які називають канделябровими, має свою особливість, і полягає вона в тому, що щовесни тогорічний приріст укорочують, обрізаючи на зовнішню бруньку і збільшуючи крону в горизонтальному напрямку таким чином, щоб вона набула форми парасольки. Застосовують такий спосіб формування крони при стрижці беріз, горобин, жовтої акації й зонтичних яблунь.

Скорочуючи пагони, стежте за тим, аби зріз проходив над розвиненою вегетативною, а не квітковою брунькою: зріз має починатися на рівні основи бруньки зі зворотного боку і закінчуватися над верхівкою бруньки.

Яблуня: хвороби і шкідники, чим обробити

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 01 серпня 2023 Опубліковано: 07 лютого 2019 Перша редакція: 07 липня 2015 🕒 21 хвилина 👀 172652 рази 💬 7 коментарів

• Прослухати статтю
• Дерево яблуня – опис
• Хвороби яблунь та їхнє лікування
  • Ознаки хвороби яблунь
  • Яблуня жовтіє
  • Плями на листі яблуні
  • Листя яблуні скручується
  • Яблуня чорніє
  • Яблуня сохне
  • Рак яблуні
  • Парша на яблуні
  • Коричневі плями на яблуні
  • Іржаве листя на яблуні
  • Яблуня не розпускається
  • Яблуня в’яне
  • Яблуня осипається
  • Чому опадає яблуня
  • Борошниста роса на яблуні
  • Попелиця на яблуні
  • Гусінь на яблуні
  • Павутина на яблуні
  • Мурахи на яблуні
  • Листовійка на яблуні
  • Кліщ на яблуні
  • Плодожерка на яблуні
  • Шовкопряд на яблуні
  • Коли обприскувати яблуню
  • Обробка яблуні від хвороб
  • Обробка яблуні від шкідників
  • Чим підживити яблуню
  • Коментарі

  Яблуня (лат. Malus) – рід листопадних чагарників і дерев родини Розові із солодкими і солодко-кислими кулястими плодами. Імовірно, яблуня походить із Середньої Азії і в дикому вигляді зустрічається майже у всіх країнах Європи. Рід налічує 36 видів, серед яких найбільше поширені яблуня домашня, або культурна (Malus domestica), яблуня сливолиста, або китайська (Malus prunifolia), і яблуня низька (Malus pumila).

  Культурні сорти яблуні, яких налічується близько семи з половиною тисяч, людство вирощує протягом тисячоліть, і майже всі вони походять від яблуні домашньої.

  Прослухати статтю

  Дерево яблуня – опис

  Яблуня домашня – невелике дерево, що досягає у висоту не більше восьми метрів, у нього розлога крона, що складається з генеративних і вегетативних пагонів. Листя на коротких ніжках розташовується на гілках чергово. Білі квіти з рожевим відтінком утворюють щитковидні суцвіття, запилюються вони найчастіше бджолами (яблуні – медоноси). Плоди різних видів і сортів яблунь розрізняються за кольором, розміром і формою, смаком, запахом. Усередині кожного плоду близько десяти насінин, вкритих щільною коричневою оболонкою. Яблуня може рости практично на будь-якому ґрунті, в лісах і на узбіччях доріг зустрічаються розкішні дерева, які ніхто не доглядає, а проте вони плодоносять із року в рік, однак саме правильна посадка і догляд за яблунею є запорукою її здоров’я, високої врожайності та довголіття.

  Хвороби яблунь та їхнє лікування

  Ознаки хвороби яблунь

  На жаль, існує безліч хвороб, що вражають яблуні і знищують їхні плоди, а іноді й саме дерево, і дуже важливо швидко виявити захворювання та негайно почати його лікування, щоб потім не шкодувати про те, що яблуня загинула. Для того, щоб зуміти правильно визначити характер захворювання, потрібно мати знання про хвороби і їхні симптоми. Кожна хвороба проявляється по-своєму, і якщо ви помітили на листі, корі, коренях або плодах яблуні несподівані зміни, звіртеся з інформацією про симптоми хвороб і ураження шкідниками на нашому сайті. Усі відомості про рослини, їхні хвороби та шкідників ми ретельно систематизуємо, детально і доступно викладаємо, фахівці на нашому сайті завжди готові дати читачам рекомендації та корисні поради про те, як лікувати яблуню або будь-яку іншу рослину, як зберегти здоров’я вашого саду.

  Яблуня жовтіє

  Коли настає осінь, листя всіх листопадних дерев змінює колір, а потім опадає. Але як знайти пояснення тому, що в яблуні жовтіє листя в червні? Коли коренева система яблуні потерпає від перезволоження, вона вам обов’язково дасть про це знати зміною кольору листя із зеленого на жовтий. І на неправильне зволоження ґрунту вона теж відреагує таким самим чином: якщо у спекотний сонячний день ви при поливанні окропили листя яблуні, на місці крапель можуть утворитися опіки – плями жовтого кольору. Жовтіють яблуні в саду і від нестачі у ґрунті заліза, при ураженні дерева шкідниками, якщо коріння яблуні підриває кріт або його кору пошкодили гризуни, а також якщо яблуню вразила парша (парх, шолудь) або бура плямистість. Ось чому жовтіє листя на яблуні, а як вирішити перераховані проблеми, ми розповімо у відповідних розділах статті.

  Плями на листі яблуні

  Сірі плями зі світло-зеленим нальотом на верхній стороні листа – рання ознака захворювання паршею. Жовті плями – ознака бурої плямистості або більш пізній симптом парші. Плями червоного кольору, а вірніше, здуття на листі червоного або червоно-жовтого кольору – це знак присутності на листі яблуні червоногалової попелиці, а маленькі червонуваті цятки свідчать про грибкове захворювання чорний рак. Плями на яблуні іржавого кольору є проявом ще однієї грибкової хвороби – іржі.

  Листя яблуні скручується

  Найчастіше це свідчення присутності на яблуні попелиці, яка висмоктує з рослини сік, унаслідок чого листя яблуні згортається й опадає, оголюючи дерево. Чим обробити яблуню від попелиці, ми розповімо в розділі, присвяченому цьому шкідникові. Скручується й обсипається листя з яблуні і в разі захворювання борошнистою росою.

  Яблуня чорніє

  Якщо чорніють гілки яблуні, то це, найпевніше, чорний рак – одне з найнебезпечніших захворювань, від якого відмирають частини рослин вище рани. Вогнища ураження можна локалізувати. Найкращий засіб у боротьбі з чорним раком – мідний купорос. Детально про це в наступному розділі. Якщо ж стовбур і гілки яблуні виглядають, як завжди, але з’явилося чорне листя на яблуні, то це може означати, що ви проґавили початок захворювання дерева паршею і ви бачите розвиток хвороби.

  Яблуня сохне

  Не роздумуйте довго над питанням, чому сохне яблуня, а негайно вживайте заходів, оскільки такі симптоми найчастіше свідчать про те, що причина захворювання – чорний рак яблуні, він же гангрена або вогневиця. Це грибкове захворювання вражає не лише яблуню, а й грушу. Спочатку на корі гілок і стовбура з’являються брудно-фіолетові розводи і продавлені плями, що розростаються концентричними колами, потім кора розтріскується, чорніє, ніби обвуглюється, вкриваючись «мурашками» – спорами грибка. На уражених грибком яблуках з’являються вдавлені плями бурого кольору, які чергуються зі світлими колами. З часом такий плід зморщується, чорніє і висихає, вкриваючись спорами грибка. Зазвичай хворіють на чорний рак дерева, яким більше двадцяти років, але берегти здоров’я яблуні потрібно замолоду.

  Схожі симптоми і у поширеного грибкового захворювання, що вражає яблуні і груші – цитоспорозу. Як і вогневиця, цитоспороз вражає ослаблені дерева з пошкодженою корою, тому так важливо стежити за станом кори у плодових дерев. Уражені цитоспорозом ділянки яблуні набувають червонувато-коричневого відтінку, вкриваються горбочками зі спорами грибка, і в результаті яблуня засихає частково, а в запущених випадках може загинути і все дерево.

  Щоб вилікувати яблуню від чорного раку і цитоспорозу, необхідно:

  • обрізати хворі гілки;
  • зачистити гострим стерильним інструментом рани на стовбурі і гілках, захоплюючи 1-2 см здорової тканини;
  • обробити всі зрізи трипроцентним мідним купоросом і вкрити садовим варом;
  • закласти дупла;
  • зібрати і спалити уражені плоди.

  Перевіряти стан зрізів і оглядати дерева на предмет рецидиву потрібно кожні два-три тижні, і не забувайте навесні і восени обробляти стовбур вапном.

  Передчасне засихання листя на яблуні найпростіше пояснюється посухою в літній час і недостатнім поливом. Якщо гілки і кора в порядку, полив здійснюється за законами агротехніки, але якщо і при цьому сохне листя на яблуні, то це може бути результатом підривної роботи кротів або наслідком природного порушення водообміну дерев, коли після дуже морозної зими настає рання тепла весна. Тут уже навряд чи можна щось зробити. Однак не поспішайте звільняти ділянку від таких дерев: наступного року вони можуть відійти. І уважно стежте за станом кори на садових деревах: її цілісність – запорука їхнього здоров’я.

  Рак яблуні

  Крім чорного раку, схильна яблуня до захворювання на рак звичайний і рак кореневий. Звичайний рак вражає скелетні гілки яблуні, гілки другого порядку і кору дерева. При обмороженні яблуні в зимовий час на ній з’являються пошкодження, і якщо в таку ранку потраплять спори грибка, вона вже не загоюється. Кора в осередку ураження відмирає, висихає, а згодом повністю відвалюється. Це і є рак звичайний. У зимовий час розвиток раку завмирає.

  Захворювання яблуні кореневим раком починається із проникненням у тріщинки кореневої системи дерев паличкоподібної бактерії, що живе в ґрунті, від чого на коренях утворюються гниючі жовна і нарости, в яких плодиться величезна кількість шкідливих бактерій. Найгірше, якщо рак вразить кореневу шийку – в цьому випадку дерево загине майже напевно.

  При сильному зараженні дерева і скелетні гілки, лікувати які вже марно, потрібно спиляти і спалити. Зрізи і тріщини в корі змастіть однопроцентним розчином мідного купоросу і нанесіть на зрізи садовий вар. Проте боротьба із хворобами яблуні завжди починається з високого рівня агротехніки та уважного догляду, тому що захворюють у першу чергу ослаблені і недоглянуті дерева.

  Парша на яблуні

  Парша – одна з найпоширеніших грибкових хвороб яблуневих і грушевих дерев, що вражає листя, квіти, плоди і пагони. Сприятливими умовами для активізації грибка є полив яблунь дощуванням, часті дощі, тумани і рясні роси. Зиму грибок проводить на опалому листі. Перша ознака парші – поява світло-зелених маслянистих плям згори листя, яке з часом вкривається буро-оливковим оксамитовим нальотом. Потім і плоди яблуні вкриваються плямами, розтріскуються і деформуються. Як боротися з паршею? Найкращий результат дає обробка яблунь і ґрунту під ними в момент початку розпускання бруньок бордоською рідиною (400 г на 10 л води), але якщо ви не встигли провести обприскування в ці терміни, то обробіть яблуні в період бутонізації, але тільки не чотири-, а однопроцентним розчином препарату. Наступне (друге за рахунком) обприскування яблунь однопроцентним розчином бордоської рідини (або іншим фунгіцидом) необхідно провести відразу після цвітіння, а через два-три тижні після другої обробки проводять третю. У разі занедбаності хвороби допустимо провести до шести обробок яблунь фунгіцидами, проте будьте уважні при виборі препарату, щоб не спалити листя дерев – виберіть декілька контрольних гілок і проведіть на них пробне обприскування. Гарні результати в лікуванні садових дерев від парші та інших грибкових хвороб дали такі препарати, як Вектра, Скор і Циркон. Не забувайте восени прибирати з-під яблунь опале листя і перекопувати ґрунт пристовбурного кола. До речі, існують стійкі до парші сорти яблунь: Антонівка, Пепін шафранний, Пепін лондонський, Джонатан та інші.

  Коричневі плями на яблуні

  Буро-коричневі з оливковим відтінком плями на листі яблуні – це ознака захворювання паршею, про яку ми вам уже розповіли. Іноді коричневі плями на листі яблуні можуть виникати через буру плямистість – грибкове захворювання, яке проявляється на початку літа і розвивається неймовірними темпами. Ці плями нагадують опіки від надмірного або необережного вживання пестицидів. Боротися з бурою плямистістю можна все тими ж способами – обприскуванням фунгіцидами (каптаном, цинебом, однопроцентним розчином бордоської рідини).

  Іржаве листя на яблуні

  Це ознака захворювання грибковою хворобою – іржею, що проявляється в середині літа: спочатку з’являються іржаві плями на яблуні згори листової пластини, вони поступово розпливаються, а потім на споді листя утворюються зіркоподібні нарости. В результаті листя передчасно опадає, і це знижує зимостійкість яблунь і підриває їхній імунітет. Найчастіше іржа яблуні виникає, якщо поблизу росте ялівець, і як превентивний захід необхідно зрізати уражені грибком гілки ялівцю ранньою весною, щоб захворювання не поширювалося на ваш сад. Іржа на яблуні – не вирок, а сигнал до дії: грибкові хвороби лікують фунгіцидами – бордоською рідиною, препаратами сірки. Не затягуйте з вирішенням проблеми, усуньте причину, проведіть інтенсивне лікування яблунь, а головне – зробіть для себе висновки і не повторюйте помилок у майбутньому.

  Яблуня не розпускається

  Причиною цього може бути пошкодження яблуні сильними зимовими морозами, від чого її стовбур і гілки стають крихкими, а на корі з’являється сажистий наліт. Квіткові бруньки сильно пошкоджуються морозами і навесні не розпускаються, а, отже, яблуня не плодоносить. Ми не в змозі змінити закони природи або кліматичні умови в регіоні, керувати погодою людство поки що теж не навчилося, але підвищити холодостійкість і несприйнятливість садових дерев до хвороб і шкідників може навіть садівник-початківець, підтримуючи високий рівень агротехніки – правильним і своєчасним внесенням добрив, доглядом за кроною, збалансованим поливом, підгортанням яблунь снігом, захистом найбільш уразливих до морозів ділянок на деревах.

  Крім того, яблуня може не зацвісти, якщо при посадці ви заглибити прикореневу шийку в землю, якщо гілки яблуні розташовані майже вертикально (яблуня плодоносить тільки на горизонтально розташованих гілках) і якщо дерево відчуває дефіцит заліза.

  Яблуня в’яне

  Причиною цього можуть бути кроти, що підривають коріння яблуні. Позбутися їх важко, але цілком можливо: надіньте на вихлопну трубу автомобіля або мотоцикла шланг, а другий його кінець опустіть у виявлений кротячий хід, нехай двигун попрацює 30-40 хвилин, а ви в цей час спостерігайте за поверхнею ділянки, і якщо побачите цівку диму, що пробивається з-під землі, негайно завалюйте виявлений хід землею. Що більше ходів ви виявите і закриєте, то більш упевненими можете бути, що кроти не з’являться у вашому саду як мінімум три-чотири роки.

  Але буває так, що в яблуні просто немає сил на вегетацію, тому дайте їй відпочити цього року, виконуючи всі необхідні агротехнічні процедури, і цілком можливо, що наступної весни вона зацвіте й дасть урожай.

  Яблуня осипається

  Якщо ви навесні перестаралися з азотними добривами (сечовиною, перегноєм або рідким гноєм), то яблуня дасть багато листя, але м’якоть плодів буде пухкою і багато з них, найімовірніше, опаде. Щоб цього не сталося, полийте дерево розчином суперфосфату (25-30 г на десять літрів води) з розрахунку одне відро на один м² пристовбурного кола. Іншою причиною масового опадання плодів з яблуні може бути нестача калію: підживіть дерево калійним добривом, і проблема вирішиться. Третьою причиною може бути порушення водного балансу – або занадто рясний, або недостатній полив ґрунту пристовбурного кола.

  Причиною того, що з яблуні обсипаються плоди, може бути плодова гниль через пошкодження яблук плодожеркою. Про те, як боротися з цим шкідником, читайте у відповідному розділі статті, а плодову гниль знищують двома сеансами обприскування яблуні розчином фунгіциду Хом із розрахунку 40 г препарату на відро води: перший – під час розпускання листя, другий – після цвітіння яблунь. Витрата: на кожне дерево по 5-6 літрів розчину.

  Чому опадає яблуня

  Втрата яблунею листя восени – природне явище для листопадних дерев, але якщо листя опадає передчасно, це може відбуватися від нестачі калію. Якщо ж перед тим, як опасти, листя жовтіє, відповідь на запитання, чим це викликано, ви знайдете у розділі «Яблуня жовтіє». Власне, майже на всі стресові явища, якими є хвороби, навала шкідників, посуха, морози, нашестя гризунів і так далі, яблуні реагують втратою листя.

  Борошниста роса на яблуні

  Борошниста роса – давно відомий ворог садів і квітників. Вона вражає пагони, кору, листя та бруньки, утворюючи брудно-білий пухкий наліт на яблуні, який поступово стає бурим із темними вкрапленнями. Листя жовтіє і сохне, пагони не ростуть, дерево перестає плодоносити і згасає. Грибниця може перезимувати і з новою силою відновити свою руйнівну роботу навесні. Боротьбу з борошнистою росою починають у момент, коли розпускається молоде листя – проводять обприскування яблуні одновідсотковою бордоською рідиною або розчином препаратів Скор чи Топаз із розрахунку 2 мл засобу на відро води. Після цвітіння обробіть дерева хлорокисом міді або препаратом Хом (40 г на відро води). Третя обробка проводиться одновідсотковою бордоською рідиною або розчином 50 г мідного купоросу і 20 г рідкого мила у відрі води.

  Шкідники яблуні і боротьба з ними

  Попелиця на яблуні

  Зелена яблунева попелиця – найпоширеніша комаха-шкідник у садах. Вона утворює на пагонах і листі цілі колонії, поїдає і псує зелень та вкриває місця проживання медяною росою – продуктом своєї життєдіяльності. Як боротися з попелицею? Природний ворог попелиці – сонечко (бедрик), але якщо розраховувати на те, що ці червоні у чорну цятку жучки з’являться в саду у потрібній кількості і знищать тлю, можна втратити яблуню. Тому найкраще у боротьбі з попелицею застосувати навесні обробку дерева трипроцентним розчином карбофосу по сплячих бруньках. Якщо бруньки вже почали розпускатися, то концентрація розчину повинна бути слабшою – 2 %, а якщо обприскувати доводиться по зелених зростаючих паростках, то робіть одновідсотковий розчин. Замість карбофосу можна застосовувати такі засоби, як фосфамід, золон, актара, фітоверм у концентрації, рекомендованій виробником.

  Гусінь на яблуні

  Якщо ви садівник-початківець, то навіть не уявляєте, скільки видів гусені може шкодити вашій яблуні. Такі комахи, як яблуневий і грушевий трачі, яблунева скляниця, яблунева і східна плодожерки, яблунева, горобинна, плодова і глодова кільчаста молі, яблунева міль-листовійка, фруктова смугаста міль, совка-синьоголовка, смородинна листовійка, п’ядун-обдирало, підкорова і плодова листовійки, непарний, дуболистий і кільчастий шовкопряди, мінуюча міль, білан жилкуватий… Гусені цих комах паразитують на різних частинах яблуні, харчуючись ними і підточуючи здоров’я дерева. Виглядають вони всі по-різному: у шовкопрядів, наприклад, волохата, темно-коричнева або бура, майже чорна гусінь, завдовжки 6-7 см, у листовійок вона зелена і не довше двох з половиною сантиметрів, але й ті, й інші шкодять рослині і становлять для неї загрозу. Як боротися з гусінню? Якщо ви виявили навесні павутинні гнізда, їх необхідно зрізати і знищити вогнем, не дозволяючи їм розповзатися. Під час розпускання бруньок обробіть дерева семивідсотковим розчином карбофосу або тривідсотковими розчинами хлорофосу чи нітрафену.

  Павутина на яблуні

  Такий шкідник, як яблунева міль, відкладає яйця на молодих гілках (біля основи бруньок, на розгалуженнях), і гусінь, що з’явилася навесні, виїдає бруньки, а потім накидається на молоде листя, харчується ним, потім робить із павутини баню і живе під нею колонією по 50-70 штук. Гусені на яблуні у павутині створюють нове ненажерливе покоління, що з апетитом знищує листя яблуні. Приблизно так само поводиться листовійка, що з’являється у вигляді гусені й пошкоджує бруньки та бутони яблуні, перетягуючи павутиною листя. Як боротися з павутиною на яблуні і з гусінню молі, які утворюють павутинні гнізда? У цьому випадку вам допоможе обробка дерева тривідсотковим розчином нітрафену напровесні та обприскування семивідсотковим розчином хлорофосу або двовідсотковим розчином золону після розпускання бруньок.

  Мурахи на яблуні

  Мурахи – справжнє лихо для будь-якого саду. Якщо на вашій ділянці є мурашник, значить, буде і попелиця, і хоч би скільки ви билися з попелицею, вона з’являтиметься знову і знову, ніби недостатньо одних мурах. Мурахи, що з’являються навесні, згризають бруньки яблуні, а якщо вони приходять на дерево в період плодоношення, то можуть ґрунтовно зіпсувати ваш врожай, оскільки самі харчуються соком плодів, та ще й свою домашню худобу – попелицю – розміщують на випас у вашому саду. Боротися з мурахами потрібно радикально, бо самі вони не підуть, і найкраще в цій боротьбі об’єднати засоби, що знищують і мурах, і попелицю. Проти попелиці, крім карбофосу, використовують актару, актелік та інші інсектициди. З мурахами дещо складніше: застосування хімічних аерозолів типу «Раптор» або «Комбат», що знищують мурашок, на відкритому повітрі належного ефекту не дадуть, а гелеві препарати з тими ж назвами можуть погубити не лише мурах, а й бджіл, а це екологічний злочин. Тому найкраще використовувати спеціальні пастки з отрутою всередині – шайби з дрібними прорізами, в які комаха, більша за мурашку, не пройде. Потрапивши в пастку й отруївшись повільно діючою отрутою, мураха повертається у свій мурашник і заражає там своїх побратимів. Якщо ви противник таких заходів, пропонуємо вам ще один вихід зі становища: гладке металеве кільце, дуже щільно надіте на стовбур. Через гладкість металу мурахи через кільце не переповзуть і, отже, не зможуть зашкодити вашій яблуні.

  Листовійка на яблуні

  Листовійка з’являється навесні з коконів у корі дерева. Зелені гусені в бурих цятках їдять бруньки та бутони яблуні, виробляючи павутину. До середини літа вони заляльковуються у згорнутих ними листках. Складність у тому, що цю гусінь дуже важко побачити, тому краще не чекати, коли вона почне поїдати ваш майбутній урожай, а на самому початку весни обробити яблуню розчином нітрафену (3 %), а в подальшому використовувати для обприскування семивідсотковий розчин хлорофосу.

  Кліщ на яблуні

  Від червоного кліща може потерпіти не лише яблуня, а й груша, вишня, слива і навіть горобина. Під час цвітіння яблуні личинки кліща, що перезимували у тріщинках кори біля основи однорічних пагонів, підбираються до молодого листя, що розкривається, і вкривають його своїми тілами, як червоним нальотом. За три тижні личинки стають дорослими комахами і відкладають яйця на листі. За сезон павутинний кліщ відтворює 5-6 поколінь, які паразитують на кінцях стебел і листя яблуні. На пошкоджених кліщем ділянках яблуні з’являються тонкі павутинки. При сильному враженні здійсніть обробку яблуні до розкриття бруньок нітрафеном або олеокупритом, якщо ви виявили непроханого гостя в період утворення бутонів, то краще для обприскування використовувати карбофос, метафос, фосфамід або колоїдну сірку. Якщо ви не впевнені в тому, що знищено всіх кліщів, проведіть третю обробку яблуні одним із перерахованих препаратів після цвітіння, але не використовуйте двічі один і той самий засіб, щоб кліщі не змогли виробити на нього імунітет. Будьте обережні при застосуванні сірковмісних препаратів, не обприскуйте яблуню у вітряний день, щоб не обпекти листя яблуні та інших рослин. Остання обробка від кліща проводиться не пізніше, ніж за місяць до збору врожаю.

  Плодожерка на яблуні

  Плодожерка – дуже поширений і небезпечний шкідник. Від неї потерпають не тільки яблуня та груша, а й кісточкові дерева – персик, слива та айва. Зимує плодожерка у ґрунті або в корі дерева, загорнувшись у щільний кокон, а наприкінці цвітіння з’являються метелики плодожерки, що відкладають яйця на верхній частині листя і на плодах, що зав’язалися. За два-три тижні гусені починають псувати яблука, виїдаючи середину та пробираючись до насіння. Руйнують гусені й молоді пагони, прогризаючи в них тунелі, через що гілки сохнуть і надломлюються. У боротьбі з плодожеркою застосовується обробка дерев відразу після цвітіння хлорофосом або метафосом, за два тижні обробку повторюють. Пізні сорти яблунь обприскують до семи разів за сезон.

  Шовкопряд на яблуні

  Якщо гусені дуболистого й кільчастого шовкопрядів ушкоджують переважно листя яблуні, то непарний шовкопряд, крім листя, пожирає і бутони, і зав’язі плодів. Кожна гусінь шовкопряда здатна знищити до 35 листків. До червня гусені утворюють кокони у кроні дерева, а наприкінці липня з них з’являються метелики. Один метелик відкладає до 1200 яєць. За масового нашестя шовкопряда дерева можуть узагалі залишитися без листя. Регулярно оглядайте дерева і при виявленні яйцекладки обробіть її вірусним препаратом Вірін-ЕНЖ. До розпускання бруньок обприскайте яблуню нітрафеном, а перед цвітінням – карбофосом, метафосом, золоном, хлорофосом або іншим подібним препаратом.

  Чим обробити яблуню – профілактика

  Коли обприскувати яблуню

  Профілактичну обробку яблуні проводять на початку весни, до розпускання бруньок, і восени, після збору врожаю. Весняна обробка проводиться для того, щоб знищити комах, які зимували в саду, й захистити дерева від грибкових хвороб. Проводиться обробка у три етапи: до розпускання бруньок, під час розкриття листя і після нього. Осіння профілактична обробка яблунь проводиться для знищення комах, що сховалися у тріщинах кори на зимівлю, і з метою попередження захворювань яблуні.

  Обробка яблуні від хвороб

  Ранньою весною, до набрякання бруньок, вибравши теплий безвітряний день із температурою не нижче 5 ºC, проводять профілактичне обприскування яблуні і ґрунту під його кроною від грибкових хвороб мідним купоросом або розчином нітрафену. На самому початку процесу розпускання бруньок із метою попередження захворювання паршею необхідно обприскати дерева одним із препаратів:

  Якщо ви з якоїсь причини не обробляли яблуні від парші до розпускання бруньок, проведіть обробку бордоською рідиною, карбофосом (сечовиною), мідним або залізним купоросом під час цвітіння. Це дозволить вам не тільки захистити яблуні від парші, а й знищити шкідливі личинки і яйця гусениць молей, метеликів, кліщів і трачів, а якщо ви віддасте перевагу залізному купоросу або карбофосу, ваші дерева отримають, крім захисту, додаткове живлення. Але це тільки в разі крайньої необхідності: краще під час цвітіння хімікатами яблуні не обробляти.

  Влітку, якщо потрібно, обробіть яблуню від грибкових захворювань мідьвмісними препаратами з додаванням у розчин рідкого мила.

  Восени, після збору врожаю, але до опадання листя, в якості профілактики від хвороб проводять останнє обприскування саду сечовиною. Цей захід позбавить вас і шкідливих комах, які готуються до зимівлі.

  Обробка яблуні від шкідників

  На самому початку весни, до набрякання бруньок, у безвітряний день при температурі повітря не нижче 5 ºC проводиться обробка дерев і пристовбурних кіл під ними розчином нітрафену або мідним купоросом із метою винищення комах, що перезимували в саду. Як тільки бруньки почнуть розпускатися, виберіть один із запропонованих нижче препаратів і обробіть ним яблуні від парші та комах-шкідників бруньок:

  • мідний купорос;
  • залізний купорос;
  • розчин хлорофосу (від гусені і довгоносиків);
  • суспензія колоїдної сірки (від кліщів).

  Ті, хто не зміг або не встиг провести обробку до настання цвітіння яблунь, можуть у разі крайньої необхідності обробити дерева комплексно проти шкідників і захворювань під час цвітіння такими препаратами:

  • бордоська рідина;
  • мідний купорос;
  • залізний купорос;
  • суспензія колоїдної сірки, фталану, каптану або цинебу.

  Водночас знищують карбофосом гусінь, плодожерок, медяницю, кліщів і попелицю. Для знищення кліщів найкраще використовувати емульсію кельтану, а проти гусені, що ушкоджує листя, гарні результати дає обробка яблуні суспензією ентобактеріну. Однак обприскування рослин під час цвітіння може нашкодити комахам-запилювачам, тому намагайтеся все-таки уникати обробки яблунь хімікатами у цей період.

  Відразу після цвітіння за допомогою бордоської рідини, карбофосу, мідного або залізного купоросу ведеться боротьба з паршею, а також із кліщами, трачами, личинками і гусінню метеликів і молей. А за два-три тижні проводять комбіновану обробку яблунь проти парші, плодожерки та інших шкідників розчином хлорофосу з додаванням сечовини. У цей час небажане використання бордоської рідини, мідного купоросу або хлорокису міді, оскільки вони можуть залишити опіки на листі і сітку на плодах яблуні.

  Влітку за необхідності яблуні обробляють від шкідників карбофосом, актеліком, інта-віром або іншими інсектицидами. Робити це бажано не пізніше, ніж за місяць до дозрівання плодів.

  Після збору врожаю, але до того, як опаде листя, проведіть профілактичну обробку яблунь і пристовбурних кіл нітрафеном або карбофосом проти шкідливих комах, що розташувалися перезимувати у ґрунті під яблунями чи в їхній корі. Сечовина, крім захисту від шкідників, дасть яблуням додаткове живлення.

  Підживлення яблунь

  Чим підживити яблуню

  Правильне харчування яблунь – запорука їхнього здоров’я, довголіття і стійкості до захворювань та шкідливих комах, саме тому удобрення яблунь – одна з найважливіших умов правильної агротехніки. У перший рік життя саджанця додаткові підживлення не потрібні, достатньо й тих добрив, які ви внесли на ділянку при підготовці до посадки. Дворічна яблуня на рік потребує 10-15 кг органіки, 70 г азотних добрив (аміачної селітри), 200 г суперфосфату простого і 80 г калію сірчанокислого. Удобрювати потрібно пристовбурні кола діаметром 2 м. Дерево третього і четвертого року має пристовбурні кола діаметром два з половиною метри і споживає на рік 15-20 кг органіки, 150 г аміачної селітри, 250 г простого суперфосфату і 140 г калію сірчанокислого. Пристовбурне коло яблуні п’ятого-шостого року збільшується до трьох метрів, а необхідність у мікроелементах зростає таким чином: на кожне дерево органіки потрібно 20-30 кг на рік, азотних добрив – 210 г, фосфатів – 350 г, калійних добрив – 190 г. Діаметр пристовбурного кола дерева, якому виповнилося 7-8 років, досягає трьох із половиною метрів, а добрив одній такій яблуні на рік необхідно в таких кількостях: від 30 до 40 кг гною, 280 г азоту, 420 г фосфору і 250 г калію. У яблуні дев’яти років і старше пристовбурні кола чотири з половиною метри в діаметрі, а потреба в мікроелементах однієї яблуні така: органічних добрив потрібно 50-60 кг на рік, азотних – 280 г, фосфатів – півкілограма, калійних добрив – 340 г.

  Фосфати, калійні добрива і всю норму органіки вносять восени під перекопування пристовбурного кола в перші три роки на глибину 12-15 см. Після третього року життя яблуні, коли її коренева система піде вглиб, добрива вносять у спеціально зроблені 3-4 свердловини завглибшки до півметра, розташовані на відстані метра-півтора від стовбура дерева.

  Дві третини азотних добрив вносять у період розпускання бруньок, а третину – після цвітіння яблуні. В якості таких добрив можна використовувати аміачну селітру, перегній або сечовину. Краще вносити їх у пристовбурні кола дерева дрібно і в рідкому вигляді – як розчин добрива слабкої концентрації в чистій воді. Схема азотних підживлень може виглядати приблизно так:

  • перше підживлення – від початку розпускання бруньок до початку цвітіння;
  • друге підживлення – коли зав’язь стане завбільшки з волоський горіх;
  • третє підживлення – за місяць після цвітіння, коли активно підуть у ріст пагони;
  • четверте підживлення – під час падолисту.