Звичай веде свій початок від язичницького культу шанування рослин. Наші предки вважали, що в гілках живуть духи, і, прикрашаючи вічнозелене дерево, намагалися їх задобрити. Для давніх людей гілки хвої символізували вічне життя, адже сонце особливо прихильне саме до вічнозелених рослин.
Оскільки це дерево є вічнозеленим, то символізувало вічність, достаток та, за язичницькими віруваннями, духи предків. Тому деяка обрядовість українців пов'язана з гіллям ялинки чи сосни. Водночас традиція прикрашати ялинку саме на Різдво з'явилася та стала популярною в Німеччині.
Звичай прикрашати ялинку на Різдво вперше з'явився у середньовічній Лівонії (сучасні Естонія та Латвія), а також на території сучасної Німеччини, де християни-протестанти приносили у свої домівки прикрашені дерева.
Вона – символ Віфлеємської зірки, яка засяяла в небі Іудеї, коли народився Месія. Ялинка стала символом Різдва через те, що є вічнозеленою – тобто символізує вічне життя.
Дідух чи ялинка: що ставили на Різдво давні українці На територію сучасної України традиція ставити святкову ялинку прийшла, як і в інші країни, із Західної Європи у XVII столітті. Але це було поодиноким явищем, переважно у сім'ях німецьких або балтійських протестантів.
Стабільну версію було перевірено 3 грудня 2021. Новорічна ялинка — справжнє або штучне прикрашене дерево ялини, ялиці, або сосни, що використовується як головний атрибут свята Нового року. Вперше з'явилась за ініціативою радянського партійного пропагандиста Павла Постишева у 1935 році як заміна різдвяній ялинці.
Вважається, що першими наряджати саме ялинку на Різдво почали німці у Середні віки, а вже звідти ця традиція прийшла до решти країн Європи та світу.