Глід: посадка і догляд у відкритому ґрунті, властивості

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 10 серпня 2023 Опубліковано: 12 лютого 2019 Перша редакція: 12 травня 2017 🕒 14 хвилин 👀 25804 рази 💬 0 коментарів

• Посадка й догляд за глодом
• Рослина глід – опис
• Посадка глоду у відкритий ґрунт
  • Коли садити глід
  • Як садити глід
  • Як виростити глід
  • Пересадка глоду
  • Шкідники і хвороби глоду
  • Глід грушевий (Crataegus phaenopyrum)
  • Глід м’якуватий (Crataegus submollis)
  • Глід перистонадрізаний (Crataegus pinnatifida)
  • Глід острожний (Crataegus crus-galli)
  • Глід зеленом’ясий (Crataegus chlorosarca)
  • Глід одноматочковий (Crataegus monogyna)
  • Корисні властивості глоду
  • Глід – протипокази
  • Коментарі

  Рослина глід звичайний (лат. Crataegus laevigata), або глід колючий, або глід згладжений, або пані-дерево є видом роду Глід родини Трояндові. У дикій природі він зустрічається в Північній Америці, по всій Європі на узліссях, у соснових і листяних лісах, на важких глинистих ґрунтах. Видова назва глоду перекладається як «міцний», що говорить про якість його деревини, а може, і про здатність рослини жити до 400 років.

  Глід не вимагає особливого догляду й вирощується в культурі як декоративна та лікарська рослина.

  Посадка й догляд за глодом

  • Посадка: краще восени, у період падолисту, але можна й навесні, до початку сокоруху.
  • Цвітіння: навесні або на початку літа.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: важкі, добре дреновані родючі ґрунти.
  • Полив: у звичайний сезон досить одного поливання на місяць при витраті 1 відра на дорослий кущ. У посуху слід поливати частіше.
  • Підживлення: один раз за сезон, перед цвітінням, у ґрунт уносять розчин коров’яку (1:10).
  • Обрізування: навесні, в санітарних цілях і для надання форми кроні.
  • Розмноження: насінням, кореневими пагонами, щепленням, відсадками та живцями.
  • Шкідники: зелена яблунева попелиця, комоподібні яблуневі щитівки, трояндові листовійки та білани.
  • Хвороби: борошниста роса, охряна, коричнева, біла, сіра та жовта плямистості.
  • Властивості: деякі види глоду мають цілющі властивості.

  Рослина глід – опис

  Чимало різновидів глоду – листопадні багатостовбурні дерева, але зустрічаються і напіввічнозелені види рослини. У висоту глоди сягають від 3 до 5 м, але в оптимальних умовах можуть рости і до 12 м. Крона у них округла, щільна, яйцеподібна або куляста, часто асиметрична. Кора сіра або коричнева, тріщинувата або ребриста, у частині видів вона відшаровується невеликими пластинами. Гілки прямі, звивисті або плакучі. Молоді пагони – з повстяним опушенням або голі, пурпурово-червоного кольору. Гілки багатьох видів озброєні безлистими колючками завдовжки від 5 мм до 10 см, що розвиваються із пазушних бруньок. У азійських і європейських видів глоду колючки маленькі або їх немає зовсім.

  Округле, ромбічне, еліптичне або яйцеподібне листя глоду з перисто-надрізаною, цільною або лопатевою пластинкою з пильчастими, зубчастими або розсіченими краями розташоване на пагонах по спіралі. Довжина листя від 1 до 12 см, воно може бути голим або густо опушеним, черешковим або майже сидячим. Восени листя багатьох видів забарвлюється в помаранчевий, пурпуровий або золотистий кольори, але деякі види зберігають листя зеленим до самого опадання.

  Білі, рожеві або червоні квіти глоду діаметром 1-2 см із п’ятьма пелюстками утворюють складні щиткоподібні або зонтикоподібні суцвіття. Іноді вони багатоквіткові, але у деяких видів квітки поодинокі або зібрані в букет по 2-3 штуки. Квітки містять диметиламін, котрий надає їм запах гниючої риби. Починається цвітіння глоду навесні або на початку літа.

  Плоди глоду – кулясті, грушоподібні або витягнуті дрібні яблучка розміром від 5 мм до 4 см. Усередині плодів зріє кілька великих тригранних кісточок. Забарвлення плодів залежить від виду та сорту рослини: вони можуть бути червоними, яскраво-помаранчевими, помаранчево-жовтими і майже чорними. Дозрівають плоди у вересні або жовтні. Максимального плодоношення глід досягає до 10 років.

  Ми розповімо вам, як здійснюється посадка та догляд за глодом у відкритому ґрунті: коли і як садити рослину, як і коли цвіте глід, як захистити його від хвороб і шкідників, коли можна пересаджувати глід, які види глоду можна вирощувати в культурі, в чому користь глоду і кому він може нашкодити.

  Посадка глоду у відкритий ґрунт

  Коли садити глід

  На садових ділянках глід висаджують, як правило, для створення непрохідного живоплоту, а також окремою рослиною для отримання плодів. Здійснюють посадку навесні або восени, причому осіння посадка, як і у випадку з іншими плодовими деревами, краща.

  Глід любить відкриті сонячні ділянки й важкі родючі ґрунти з гарним дренажем.

  Як садити глід

  Вибір місця і спосіб посадки глоду залежить від того, для якої мети ви його вирощуєте. Якщо вас цікавить урожай плодів, то краще посадити дві-три рослини на відстані приблизно двох метрів одна від одної – так вони будуть краще запилюватися. Для закладення посадкової ями потрібно приготувати суміш торфу, піску, перегною, верхнього родючого шару землі та з великою обережністю додати в неї трохи вапна.

  Посадка глоду для живоплоту здійснюється в загальну траншею завглибшки й завширшки 50 см. Саджанці поміщають у неї на відстані приблизно 50 см один від одного. При виборі місця для огорожі постарайтеся уникнути навіть найменшого затінення, оскільки в тісняві, та ще й у затінку дерева розвиватися не будуть.

  Найкращим посадковим матеріалом є дворічні саджанці. Для сольної посадки викопують яму завглибшки і завширшки близько 70 см, в яку поміщають шар битої цегли, щебеню або гравію завтовшки 15-20 см, а зверху насипають шар піску 5 см завтовшки. Коріння саджанця обережно розправляють, поміщають у яму і засипають підготовленою ґрунтовою сумішшю таким чином, щоб коренева шийка виявилася на 3-5 см вище рівня поверхні. Після посадки саджанці рясно поливають, а коли вода вбереться, пристовбурну ділянку мульчують шаром компосту, торфу або перегною завтовшки не менше 5 см, а пагони саджанців укорочують до 10 см.

  Догляд за глодом у саду

  Як виростити глід

  Догляд за глодом складається зі звичних для будь-якого садівника процедур: поливу, розпушування ґрунту й прополювання бур’янів у пристовбурних колах, підживленні, обрізуванні та заходах щодо захисту рослини від хвороб і шкідників. Дуже важливо стежити за загальним станом глоду та своєчасно обрізати хворі, засихаючі, загущуючі та конкуруючі гілки й пагони.

  Якщо ви хочете надати кроні деревця певних обрисів, потрібно буде проводити формуюче обрізування, і краще його робити навесні, як і санітарне прочищення. Зручніше ростити глід у формі куща, для чого йому залишають 5-6 скелетних гілок, підтримуючи їх висоту за допомогою обрізування на рівні 2-2,5 м. На саджанцях живоплоту перші кілька років пагони обрізають на половину річного приросту, а потім підтримують висоту кущів у межах 50-70 см.

  Що стосується зволоження ґрунту, то в звичайне літо глоду досить одного поливання на місяць при витраті 1 відра води на дорослий кущ. Якщо ж літо видасться спекотним, то поливання можна зробити й більш частими. Після зволоження слід розпушити ґрунт у пристовбурних колах на глибину 10-15 см. Восени глід обкопують по периметру крони на глибину штиха лопати.

  Вирощування глоду і догляд за ним передбачають усього одне підживлення за вегетаційний період – перед цвітінням. У ролі добрива найкраще використовувати розчин коров’яку (1 частину коров’ячого гною розвести в 10 частинах води). Цього живлення рослині має вистачити на весь сезон.

  Пересадка глоду

  Якщо у вас виникла необхідність пересадити глід у саду, то потрібно заздалегідь підготувати для нього нову яму, а тільки потім братися до пересадки. Коли краще пересадити глід? Якомога раніше, оскільки до 5 років у нього вже формується довгий і потужний корінь.

  Підготуйте для глоду поживну ґрунтосуміш. Обкопавши кущ по проекції периметра крони, намагаючись не порушити коріння, піддіньте земляну грудку лопатою і, нахиливши рослину, витягніть кущ із землі, перекладіть на розстелену тканину або плівку, перетягніть до нової ями, обробіть оголені корені розчином Корневіну і посадіть кущ на нове місце.

  Шкідники і хвороби глоду

  Догляд за квіткою глід передбачає організацію її захисту від шкідливих комах і хвороб. Глід уражають ті самі шкідники і хвороби, що й інші плодові дерева: вишню, сливу, грушу, яблуню, абрикос, аличу, персик тощо. Але все-таки частіше він потерпає від таких захворювань: борошниста роса, охряна, коричнева, біла, сіра та жовта плямистості, а зі шкідників найнебезпечніша для рослини зелена яблунева попелиця, комоподібна яблунева щитівка, трояндова листовійка й білан.

  Борошниста роса утворює на листках і пагонах глоду білий павутинчастий або сірий повстяний наліт, який із часом темніє і підсихає, скручуючи листя та деформуючи пагони. Уражені пагони потрібно вирізати, а глід обробити препаратами Кумулус, Вектра або Скор. Через два тижні обробку рослини фунгіцидами слід повторити.

  Охряна плямистість проявляється на листових пластинах рослини в середині літа коричневими або вохряними плямами без чіткої облямівки, через що листя передчасно сохне й опадає.

  Коричнева плямистість виглядає як округлі або кутасті коричневі плями до 6 мм у діаметрі з темною облямівкою на верхній стороні листя глоду. У місцях, де вони утворилися, листя починає сохнути.

  Сіра плямистість – це численні округлі плями сірого кольору з темною облямівкою на листках. Активний період захворювання спостерігається в кінці літа.

  Біла плямистість проявляється до середини літа дрібними округлими плямами коричневого кольору, середина яких поступово біліє, а краї залишаються темними.

  Жовта плямистість діагностується появою на верхній стороні листя великих плям жовтого кольору, які з часом стають пурпурово-бурими в жовтому ореолі. А зі споду плям утворюються плодові тіла грибка. Листя жовтіє й опадає.

  У боротьбі з усіма видами плямистості глід обробляють одновідсотковою бордоською сумішшю або оксихлоридом міді. З профілактичною метою такі обробки проводять навесні до набубнявіння бруньок і восени після падолисту. Окрім того, необхідно прибирати рослинні залишки після обрізування глоду, а восени згрібати і знищувати опале листя.

  Зелена яблунева попелиця пошкоджує молоді органи рослини, висмоктуючи з них сік, через що листя згортається і передчасно в’яне, а пагони деформуються. Знищити тлю можна розчином 20 г Карбофоса в 10 л води або народними засобами – часниковим або тютюновим настоєм із милом. А в ролі профілактики гарний результат дає обробка глоду Нітрафеном до розпускання листя.

  Трояндова листовійка відкладає яйця в корі дерев, а гусінь, що з’явилася з них, виїдає бруньки рослини, загортає листя, прогризає зав’язі. Для боротьби з листовійкою застосовують обробку глоду розчином 20 г Хлорофосу в 10 л води, а профілактика від шкідника полягає в обприскуванні рослини до початку сокоруху Нітрафеном.

  Білан жилкуватий – метелик харчується нектаром квіток глоду і відкладає на верхній стороні листя яйця, а гусінь поїдає бруньки та листя. Знищують шкідника перед цвітінням і після нього обробкою Карбофосом або Хлорофосом (20 г на 10 л води).

  Щитівка яблунева комовидна – дрібна сисна комаха, що харчується, як і попелиця, клітинним соком листя й пагонів глоду. Позбутися її можна обробкою рослини Карбофосом, Фуфаноном, Актарою чи Актелліком.

  Види і сорти глоду

  Із безлічі видів рослини, крім глоду колючого, в культурі вирощують ще кілька видів:

  Глід грушевий (Crataegus phaenopyrum)

  відрізняється від інших видів трилопатевим листям, що нагадує листя калини. У природі його можна зустріти на Середньому Заході США. Це дерево заввишки до 12 м із прямими колючками до 5 см завдовжки. Квітки глоду грушевого зібрані в багатоквіткові щиткоподібні суцвіття, а яскраво-червоні плоди сягають у діаметрі 5-8 мм. Недоліком глоду грушевого є його низька зимостійкість, тому в середній смузі його не вирощують;

  Глід м’якуватий (Crataegus submollis)

  або глід напівм’який є типовим представником північноамериканської флори. Це дерево заввишки до 8 м із густою кроною у формі шатра. Листя у нього яйцеподібне, темно-зелене, з трьома-чотирма парами лопатей, спочатку сильно опушене, але з віком опушення залишається тільки вздовж жилок. Восени листя стає червоно-бурим. Великі квітки глоду м’якуватого, до 2,5 см у діаметрі, на тонких і довгих квітконіжках, зібрані в десяти-п’ятнадцятиквіткові щиткоподібні суцвіття з повстяним опушенням. Плоди помаранчево-червоні, діаметром до 2 см, із борошнистою смачною м’якоттю жовтого кольору. Найбільш декоративний цей вид у період плодоношення. У культурі з 1830 року;

  Глід перистонадрізаний (Crataegus pinnatifida)

  часто називають китайським, оскільки в природі він росте в Приамур’ї, Примор’ї, Кореї та Північно-Східному Китаї. Це зимостійка, вологолюбна й невибаглива до складу ґрунту сильногілляста рослина заввишки від 4 до 6 м із розлогою кроною, темно-сірою корою, з невеликою кількістю колючок завдовжки близько 2 см. У нього невелике блискуче яскраво-зелене перисторозсічене листя і яскраво-червоні грушоподібні або кулясті плоди до 17 мм у діаметрі, всіяне дрібними білими бородавками. Декоративність дерево зберігає впродовж усього сезону. У культурі вид із 1860 року;

  Глід острожний (Crataegus crus-galli)

  або «півняча острога» родом зі східної частини США, де росте по долинах річок, узліссях, схилах гір і долин. У висоту рослини цього виду сягають від 6 до 12 м. Крона у них широкорозкидиста, зі спадаючими гілками, засіяними трохи вигнутими, схожими на півнячі остроги колючками завдовжки до 10 см. Листя цілісне, завдовжки 8-10 см, голе, шкірясте, видовжено-оберненояйцеподібне, з нерівномірними гострими зубцями по краях, темно-зелене, але восени воно стає яскраво-помаранчевим. Білі квітки діаметром до 2 см у кількості 15-20 штук зібрані в щитки. Плоди, що дозрівають у третій декаді вересня і залишаються на глоді впродовж усієї зими, можуть бути різного забарвлення – від білясто-зеленуватого до матово-червоного. Рослина посухостійка, нормально зносить умови міста, але морозостійкість у неї невисока. У культурі вид із 1656 року;

  Глід зеленом’ясий (Crataegus chlorosarca)

  родом із лісів Камчатки, Сахаліну, Курил і Японії. Зростає цей вид кущем, сягаючи у висоту від 4 до 6 м. Кора на стовбурі і старих гілках сіра, а молоді пагони темно-пурпурового кольору в колючках завдовжки до 15 мм. Листя яйцеподібної форми, з широкою основою й гострою вершиною, лопатеве, голе або опушене, причому ворс зі споду пластини густий, а згори розсіяний. Білі квіти з темними пильовиками тичинок утворюють щільні щитки. У чорних кулястих плодів смачна зелена м’якоть, тому глід і називається зеленом’ясим. У культурі вид з 1880 року;

  Глід одноматочковий (Crataegus monogyna)

  в дикому вигляді зустрічається на Кавказі, у південних районах європейської частини Росії і в Середній Азії. За біологічними ознаками цей вид близький до глоду колючого, але відрізняється від нього швидким зростанням і рожевуватим забарвленням квіток. Тривалість життя рослини 200-300 років. У висоту дерево сягає від 3 до 6 м, але в сприятливих умовах може вирости й вище. У нього симетрична округла шатроподібна крона, голі пагони в нечисленних колючках завдовжки до 1 см, ромбічне або яйцеподібне листя і суцвіття з 10-18 квіток. У плоді глоду одноматочкового зріє тільки одна кісточка. Є у цього виду форми з махровими рожевими й білими квітками. Із садових форм більше за інші поширені:

  • пірамідальна – рослина з кроною у формі піраміди;
  • плакуча – кущ із гілками, опущеними донизу;
  • яскраво-червона (з поодинокими темно-червоними квітками);
  • рожева плакуча (з рожевими квітками й опущеними донизу гілками);
  • рожева – пелюстки квіток рожевого кольору в білу смужку;
  • біла махрова – з махровими білими квітками;
  • червона махрова;
  • завжди квітуча – витончена рослина, квітуча впродовж усього літа;
  • розрізнолиста – глід із глибоко розсіченим пір’ястим листям;
  • біло-строката – форма зі строкатим листям;
  • безколючкова.

  Гібридизацією було виведено сорт глоду одноматочкового Розеа Флоре Плено з махровими квітками темно-рожевого кольору.

  Що стосується сортів глоду колючого, опис якого ми давали на початку статті, то частіше за інші вирощують декоративні форми Біколор (білі квіти з червоними краями), Паулі (з махровими блискучими багряно-червоними квітками), дуболиста і золотиста (з жовтими плодами). Становлять інтерес і такі сорти глоду колючого:

  • Полз Скарлет – декоративна рослина заввишки 3-4 м з асиметричною широкою кроною і махровими квітками кармінового відтінку. Листя у цього культивара три-п’ятилопастне, темно-зелене згори і світліше зі споду. Плоди кулясті або яйцеподібні, червоно-бурі, злегка вилискують сріблом;
  • Арнольда – великоплідний глід із товстими колінчатими пагонами, шорсткою сіруватою корою, округлим листям, колючками завдовжки до 9 см, білими квітками в щиткоподібних суцвіттях і кисло-солодкими плодами з 3-4 кісточками.

  Окрім описаних видів, у культурі зустрічаються глоди алтайський, кримський, вогневий, віялоподібний, даурський, Дугласа, криваво-червоний, або сибірський, круглолистий, зеленоплідний, п’ятиматочковий, великопиляковий, або великоколючковий, Максимовича, понтійський, Пояркової, надрічковий і деякі інші.

  Властивості глоду – шкода і користь

  Корисні властивості глоду

  З початку XVI століття глід стали використовувати в медицині як в’яжучий засіб при кишкових розладах. Із XIX століття чаєм із його квіток і листя очищали кров, а з початку XX квітки і плоди рослини застосовують при хворобах судин і серця.

  Не всі види глоду мають однакову цілющу силу. Найбільш яскраво вираженими лікувальними властивостями вирізняються глоди криваво-червоний, звичайний, даурський, зеленоплідний, п’ятиматочковий і одноматочковий. Для виготовлення лікарських препаратів використовують квітки та плоди глоду.

  До складу плодів глоду входять цукри – переважно фруктоза, тому їх можна вживати в їжу діабетикам – і цілий комплекс біологічно активних речовин: тритерпенові, а також винна, кавова, хлоргенова і лимонна кислоти, ацетилхолін, холін, кверцетин, дубильні речовини, фітостерини, жирна олія, сорбіт і вітаміни A, P і C.

  Застосування глоду благотворно впливає на роботу серця, причому плоди рослини і препарати з них не мають побічних ефектів. Показаний глід людям похилого віку та як профілактичний засіб, оскільки сприяє зміцненню серцевого м’яза, запобігає змінам у коронарних судинах, прискорює кровотік, нормалізує та стабілізує рівень артеріального тиску, знімає втому, дратівливість і відчуття тривоги.

  Найвідомішим препаратом глоду є настоянка. У домашніх умовах її можна приготувати двома способами:

  • 100 (150) г висушених плодів потрібно добре потовкти дерев’яною ступкою, помістити в скляний посуд, залити 1 л спирту (горілки), щільно закоркувати й помістити в темне прохолодне місце на три тижні, після чого процідити через марлю;
  • 100 г свіжих квіток помістити в скляний посуд, залити 1 л спирту (горілки), щільно закрити й настоювати в прохолодному темному місці 10 днів, після чого процідити.

  Глід – протипокази

  Шкода глоду може позначитися на стані гіпотоніків, вагітних і жінок-годувальниць, а також людей, які страждають індивідуальною незносністю рослини. Якщо у вас таких протипоказів немає, не забувайте, що зловживати навіть дуже корисним засобом небажано.

  Глід. Склад, користь, властивості та застосування глоду

  Глід, як лікарська рослина був відомий людям ще тисячі років назад – принаймні, перші згадки про нього вчені відносять до IV століття до н.е. Через кілька сотень років знаменитий римський військовий лікар Діоскорид, один із засновників наук про властивості рослин – ботаніки та фармацевтики, став рекомендувати плоди глоду при захворюваннях ШКТ, порушення в роботі нирок і сечокам’яної хвороби, кровотечах, ожирінні і т.д.

  Сьогодні науці відомо багато видів глоду – понад 1500, але в природі їх набагато більше. У Північній Америці зосереджені майже 4/5 з усіх описаних вченими видів глоду, але інші види ростуть по всьому світу, в тому числі і в Росії. Всі глоди мають загальні риси, але їх види сильно відрізняються: вони можуть рости невеликими кущами, але також досягати 10 і навіть 15 м у висоту. Колючки на стеблі зазвичай мають всі глоди; цвітуть вони в травні – червні, дуже красиво – ароматними білими квітками, зібраними в суцвіття. Невеликі кулясті плоди до 1 см в діаметрі, червоного або оранжевого кольору, зазвичай дозрівають в серпні – вересні.

  У лікувальних цілях використовують не тільки плоди, але і квітки, і кору глоду – у всіх цих частинах дуже багато біологічно активних речовин. Застосовувати глід можна дуже довгий час – він нетоксичний, хоча протипоказання до прийому все ж є, але швидше носять рекомендаційний характер: це деякі форми серцево-судинних і нервових захворювань, а також порушення обміну речовин; у будь-якому випадку, з лікуючим лікарем проконсультуватися варто. Головне – дотримуватися правильного дозування, і тоді глід піде на користь: він зміцнює капіляри, знижує кількість холестерину в крові, має м’яку сечогінну дію, покращує кровообіг, розширює судини і знімає спазми.

  Склад глоду

  Склад глоду не тільки багатий, але і складний: крім вітамінів А, С, Е, К і групи В, а також деяких мінералів, в ньому міститься безліч складних речовин – це жирні та ефірні олії, органічні кислоти, дубильні речовини, флавоноїди, глікозиди, сапоніни, натуральні цукру і т.д.

  Корисні властивості глоду

  Завдяки такому складу, багато видів глоду мають тонізуючу дію, але в той же час заспокоюють нерви, серце і зміцнюють шлунок.

  Глід містить речовини, які набагато рідше зустрічаються в інших рослинах – наприклад, урсолову кислоту, яка має протизапальну, антимікробну, легку сечогінну, протипухлинну, гепатопротекторну, кардиостимулирующим, судинорозширювальну і ще багатьма лікувальними властивостями. Дана кислота також стимулює процеси регенерації в шкірі, зокрема, відновлює колаген. Інші активні речовини теж мають ряд лікувальних властивостей – саме тому препарати глоду використовуються в лікуванні самих різних захворювань. Калорій в глоді мало, але більше, ніж у багатьох овочах і зелені – близько 52 ккал у 100 г плодів.

  Застосування і користь глоду

  Глід в медицині

  Медики почали застосовувати глід ще в XVI столітті – тоді його вважали в’яжучим засобом, і призначали при проносах, але потім стали застосовувати для очищення крові, при захворюваннях серця і судин; в народі про ці його властивості знали і раніше. Препарати глоду знижують збудливість серцевого м’яза, але її скоротливу здатність підсилюють; знижують підвищений тиск; поліпшують сон; полегшують стан при неврозах. Щоб зняти болі в серці, достатньо взяти 1 ч.л. соку глоду. Полегшити перебіг клімаксу допомагає відвар плодів і квітів глоду: сировину змішують у рівних частинах, заливають 3 ст.л. суміші окропом (3 склянки), доводять до кипіння на слабкому вогні, знімають, настоюють 2 години в темному місці, проціджують. Приймають по склянці 3 рази на день, за півгодини до їжі, до покращення стану.

  Настоянка глоду
  Народні рецепти лікування

  Настоянка глоду, крім захворювань, згаданих вище, допомагає при стенокардії і тахікардії, порушення серцевого ритму, підвищений холестерин і атеросклерозі. Після перенесених важких захворювань вона допомагає відновити сили; розслабляє після стресів і напруги, особливо в поєднанні з настойкою валеріани.

  Фахівці часто призначають пацієнтам настоянку плодів глоду, приготовану на 70%-ном спирті – по 20-30 крапель перед їжею 3-4 рази на день. Можна приготувати його в домашніх умовах: стакан свіжих ягід розім’яти дерев’яним товкачем, залити 70%-ним спиртом (200 мл), і рівно на 3 тижні поставити в темне місце; збовтувати кожен день. Готову настоянку проціджують через кілька шарів марлі.

  При головних болях приймають водний настій плодів глоду , трави іван-чаю, змішавши сировина 1:1, і додавши трохи м’яти перцевої. П’ють на ніч, по ½ склянки.

  Настій плодів і квітів п’ють при ревматизмі, ожирінні, алергії, епілепсії, порушення діяльності щитовидної залози, набряках; якщо вичавити трохи соку зі свіжих квітів, то можна зняти серцевий напад – сік покращить постачання серця киснем і кров’ю.

  При цукровому діабеті глід нормалізує рівень цукру в крові; полегшує стан при гастриті; має жовчогінну дію, тому призначається при захворюваннях печінки; благотворно впливає на роботу головного мозку і покращує пам’ять.

  Після інфаркту і при інших серцевих захворюваннях рекомендується чай з глоду – можна заварювати плоди або квітки. 1 ст.л. сировини заливають окропом (1,5 склянки), настоюють 20 хвилин і проціджують. П’ють 3 рази на день, по ½ склянки.

  Не варто терпляче чекати, коли почнуть проявлятися якісь серйозні захворювання – приймати препарати глоду можна для профілактики. Можна просто пити їх, як ми п’ємо чай або каву – це буде набагато корисніше, та й смак у глоду приємний. Як тільки ви відчули, що вас наздоганяє перевтома або хронічна втома, починайте пити глодовий чай, трав’яні збори з ним, вітамінні напої; можна приймати і спиртові настоянки, але звикати до них все ж не слід.

  Відмінним заспокійливим дією володіє збір з квітками глоду, пустирника травою і кореневищами валеріани. Сировину змішують у рівних частинах, заливають окропом (1 склянка) 1 ст.л. збору, наполягають деякий час, проціджують і приймають по ¼ склянки 4 рази на день до їди.

  З молодих листків глоду, додавши трохи плодів можна приготувати смачний і корисний вітамінний напій – його заварюють і п’ють, як чай.

  Вичавлювати сік з квіток глоду, зрозуміло, можна тільки в період цвітіння; оскільки він є прекрасним засобом при серцево-судинних захворюваннях, і навіть знімає напади, його треба намагатися заготовлювати про запас. Зібрані в чистій місцевості квітки треба засипати цукром, з розрахунку 4 ст.л. на повний стакан квіток, і наполягати, перемішуючи квітки паличкою з дерева – берези, ліщини або калини. Коли квітки віддадуть весь сік, його треба відцідити, і приймати по 1 ч.л. 3 рази на день, або більше, якщо такої дози не вистачає. Можна приймати його і при ожирінні.

  Застосування глоду в кулінарії

  І звичайно, можна використовувати глід в кулінарії: з нього роблять морси, компоти, варять варення, повидла і джеми, готують желе і соуси, начинки для пирогів і т.д.

  Дуже добре заготовити на зиму смачний і ароматний глодовий джем – він сподобається і дорослим, і дітям. Стиглі плоди перебирають і миють, кладуть у каструлю, заливають водою (на склянку ягід – ½ склянки води)і варять, поки вони не стануть м’якими, потім проціджують і ягоди протирають через друшляк, відокремлюючи шкірку і насіння. Після цього масу змішують з цукром, додають відвар, що залишився після варіння ягід, і знову варять, при помішуванні до консистенції сметани. Цукру треба класти приблизно 1 кг на стільки ж протертих ягід, змішаних з сиропом; можна додати лимонну кислоту, сік, або змішати ягоди глоду з брусницею, чорною смородиною, журавлиною і т.д.

  Протипоказання для глоду

  Ще раз про протипоказання. Якщо не перевищувати дозування, то глід практично не чинить на організм ніякого негативного впливу, проте свіжі ягоди, якщо їх з’їсти більше склянки, можуть викликати порушення серцевого ритму та різке зниження кров’яного тиску. Препарат адонізид, надає антиаритмічну, кардіотонічну та легку сечогінну дію, можна замінити боярышниковым джемом або повидлом, але в цьому випадку ефект буде поступовим – через кілька днів, так що краще вживати його, як профілактичний засіб.

  Автор: Гатауліна Галина
  Стаття захищена законом про авторські та суміжні права. При використанні та передруці матеріалу активне посилання на жіночий сайт inmoment.com.ua обов’язкова!

  Глід. Корисні та лікувальні властивості глоду

  Глід сибірський або криваво-червоний – листопадний чагарник (мале дерево), що належить до сімейства Рожеві, який може досягати 4 м у висоту. Рослина є медоносом, плоди вживаються в кулінарних і лікувальних цілях, використовується як лікарська і декоративна рослина. Виростає поодиноко або в заростях, на лісових вирубках, узліссях, галявинах, на схилах ярів. Широко поширений в помірних районах Євразії, а також в Північній Америці.

  Час цвітіння припадає на початок літа (червень), квітки білого кольору, дрібні, зі специфічним запахом. Ягоди дозрівають на початку осені (вересень-жовтень), їх діаметр 5-7 мм, мають насичений червоний колір, солодкий смак з борошнистою консистенцією. Висушені плоди подрібнюють в порошок і додають в випічку і борошняні вироби. Зі свіжих ягід варять компоти, киселі, готують повидло, вино, а сушені додають в чай. Лікувальні властивості глоду широко застосовуються не тільки в народній, але і в традиційній медицині.

  Заготівля глоду

  В лікарських цілях використовують всі частини рослини – квіти, листя, пагони, плоди. Суцвіття збирають на самому початку цвітіння, відриваючи від великих цвітоніжок, коли вони ще не повністю розкрилися, обов’язково днем ​​і при сухій погоді (рано вранці випадає роса), висушують в спеціальних сушарках при температурі не вище 40 ° С або, розклавши на підносах, під навісами, на горищах і верандах.

  Плоди заготовляють тільки тоді, коли вони досягнуть повної зрілості, про що свідчить їх насичений червоний колір. Сушать ягоди в теплих приміщеннях з хорошою вентиляцією або в сушарках при температурі близько 70 ° С. Висушені ягоди повинні бути темно-червоними або брудно-помаранчевими. Саме в такому вигляді сировина зберігає максимальну кількість лікувальних сполук. Висушену сировину слід зберігати не більше 2-х років в щільно закритих ємностях.

  Корисні речовини глоду

  Квіти містять флавоноїди (гіперозид, кверцетин, кверцитрин і ін.), Ефірні масла (до 1,5%), сапоніни, оксикоричні кислоти (хлорогенова, кратегусовой, кавова і ін.). Плоди багаті цукрами, пектиновими сполуками, флавоноїдами, дубильними речовинами, вітамінами (каротин, С, Е, Р), органічними кислотами, холін, ацетилхолином, фітостерини, глікозидами, сапоніни, мінеральними речовинами (мідь, залізо, марганець, цинк, натрій). Вважається, що в медичних цілях використовувати квіти краще.

  Лікувальні властивості глоду:

  • в’яжуча;
  • седативна;
  • спазмолітична;
  • відхаркувальна;
  • кровоочисна;
  • гіпотензивна;
  • загальнозміцнююча.

  Завдяки присутності флавоноїдів препарати на основі глоду проявляють судинорозширювальну дію, а також покращують кровопостачання серцевого м’яза і засвоєння молекул кисню. Холін в ягодах є живильною речовиною для головного мозку, поліпшуючи його когнітивні функції, а також знижує рівень небезпечного холестерину в крові.

  При яких захворюваннях рекомендуються препарати з глоду?

  Рослина корисно при артеріальній гіпертензії, серцево-судинних хворобах, для якісного поліпшення кровообігу (мозкового і коронарного). Препарати надають легку седативну дію, завдяки чому призначаються при неврозах, в тому числі і клімактеричних, і проявляють позитивний ефект при гіперфункції щитовидної залози. Препарати з глоду доцільно застосовувати при ревматизмі, порушеннях сну, захворюваннях вен, мігрені, запамороченні, метеозалежності, епілепсії, задусі, викликана серцевою недостатністю або сильної застудою.

  Рідкий екстракт глоду ефективний для лікування прискореного серцебиття (тахікардія) і порушення серцевого ритму (аритмія). Останні наукові дані свідчать про те, що препарати на основі глоду добре зарекомендували себе при атеросклерозі. Рослина допомагає при захворюваннях шлунково-кишкового тракту (хронічний і гострий гастрит, метеоризм, диспепсія у дітей). Вживання плодів рекомендується для очищення організму від солей важких металів, які виводять пектинові сполуки глоду. Завдяки терпким властивостям квітковий відвар призначають при дизентерії та діареї. Чай з квіток з успіхом використовують як кровоочисний засіб.

  Глід в народній медицині, рецепти

  Лікування неврозу. 6,5 г сухих суцвіть глоду засипати в термос, залити 300 мл крутого окропу, настояти не менше 2-х годин, процідити і приймати по половині склянки 3 рази на день після їжі.

  Лікування аритмії. Вичавити сік зі свіжих квіток глоду і змішати його з 70% медичним спиртом в пропорції 1:2. Настояти в темному місці 15 діб. Приймати по 35-40 крапель на 15 мл кип’яченої води тричі на день.

  Лікування кашлю, бронхіту, пневмонії, в тому числі і хронічного бронхіту курця. 33 г плодів глоду заварити в термосі 400 мл окропу, настояти 2-3 години, процідити, вживати по склянці 2-3 рази на добу, в гарячому вигляді, вприкуску з липовим або малиновим медом.

  Лікування ГРВІ та клімактеричного неврозу. Дві частини плодів глоду змішати з однією частиною ягід чорноплідної горобини. Столову ложку суміші залити склянкою гарячої води, довести до кипіння і протушкувати на слабкому вогні чверть години, а потім настояти під кришкою не менше 3-зх годин. Відвар приймати в теплому вигляді по 200 мл 2-3 рази на добу. Одночасне поїдання столової ложки меду підсилює цілющий вплив лікарського засобу.

  Лікування ревматизму. Свіжі суцвіття насипати в ємність на 2/3 об’єму, долити до верху горілкою або розведеним 1:1 медичним спиртом, щільно закупорити і настояти протягом тижня в темному місці. Прийом по 5 мл тричі на день після їжі (через півгодини). Для посилення лікувального ефекту настоянку добре запивати настоєм звіробою (5 г сухої трави залити склянкою окропу і настояти 20 хвилин, перед вживанням процідити).

  Протипоказання

  Тривалий прийом без належного спостереження лікаря може привести до пригнічення серцевого ритму. Водні витяжки не рекомендується приймати на порожній шлунок, тільки через 30-40 хвилин після прийому їжі, так як активні речовини глоду можуть викликати спазмування або кишковий спазм, що загрожує нудотою і блювотою. Щоб не заробити кишкову кольку, відразу після прийому препаратів на основі глоду не радять пити холодну воду. Недостиглі плоди можуть викликати отруєння.

  З особливою обережністю і тільки після консультації з лікарем препарати з глоду слід приймати пацієнтам із захворюваннями печінки, страждають на хронічні запори, які мають підвищену згортання крові. Глід протипоказаний людям з гіпотонією. Більш склянки свіжих ягід за один раз з’їдати вкрай небажано, так як глід має гіпотензивні властивості і може викликати різке падіння артеріального тиску і порушення серцевого ритму.