Правильний наголос у слові граблі

У зазначеному вище слові наголос має бути поставлений на склад з літерою І — граблІ.

граблі́, граблі́в і грабе́ль, -бля́м

Не маю поняття, чому я завжди наступаю на ті самі граблі.

Граблі на це, на жаль, не здатні.

Я відгортаю край рушника, але ще до того, як побачити, здогадуюся, що там граблі.

Він кинув граблі, розвернувся й пішов до найближчої доріжки.

Я не наступаю двічі на одні й ті самі граблі.

І вона видала Макові невеличку лопату, граблі, серп, пару рукавичок і випливла назовні, попрямувавши геть зовсім зарослою стежинкою, яка, здавалося, вела до найвіддаленішої частини саду.

Перевірте себе, виберіть слово із правильним наголосом

nagolos.online — розстановка і перевірка наголосів в словах

граблі

Сільськогосподарське знаряддя, що являє собою валок із дерев’яними або залізними зубцями, насаджений на довгий держак; використовується для згрібання скошених стебел, розпушування землі і т. ін.

|| Сільськогосподарська машина для згрібання сіна, соломи і т. ін. кінною або тракторною тягою.

Значення в інших словниках

1. граблі — граблі́ множинний іменник Орфографічний словник української мови
2. граблі — [грабл’і] -бл’іў і -бел’ Орфоепічний словник української мови
3. граблі — ГРАБЛІ́, граблі́в і грабе́ль, мн. Сільськогосподарське знаряддя, що являє собою валок із дерев’яними або залізними зуб’ями, насаджений на довгий держак; використовується для згрібання скошених стебел, розпушування землі і т. ін. Косили лан .. Словник української мови у 20 томах
4. граблі — гра́блі → ґрабля Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. граблі — Нема грабель, щоб від себе гребли. Кожен з нас є до певної міри самолюбом. Не ставай на граблі, бо дістанеш по чолі. Коли хто насміхається з хліборобського стану. Приповідки або українсько-народня філософія
6. граблі — Блів, -бель, мн. Руки. Граблі від мене забери! Словник сучасного українського сленгу
7. граблі — (-блів, -бель) мн.мол., крим. Руки. БСРЖ, 137; ПСУМС, 18; СЖЗ, 32; ЯБМ, 1, 243. Словник жарґонної лексики української мови
8. граблі — Знаряддя для загрібання сіна, соломи, скошеного хліба; українці використовували 2 види г.: дерев’яні та залізні, які могли бути ручними або кінними; ручні дерев’яні г. складаються з валка довжиною до 90 см, у який забивали зуби (від 10 до 30, довж. Універсальний словник-енциклопедія
9. граблі — як (мов, нена́че і т. ін.) граблі́. Задубілий від холоду і позбавлений здатності рухатися, діяти; нерухомий (про руки, пальці). Похукав (Кирило) у руки, розстібаться давай. Сіпа ті ґудзики, сіпа — не розстебнеться: як граблі руки (А. Фразеологічний словник української мови
10. граблі — Граблі́, граблі́в і грабе́ль, -бля́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. граблі — ГРАБЛІ́, граблі́в і грабе́ль, мн. Сільськогосподарське знаряддя, що являє собою валок із дерев’яними або залізними зуб’ями, насаджений на довгий держак; використовується для згрібання скошених стебел, розпушування землі і т. ін. Косили лан.. Словник української мови в 11 томах
12. граблі — Граблі, -бель, -блів ж. мн. 1) Грабли. Части: держівно, конецъ котораго представляетъ развилину — роскіп, на концы котораго прикрѣпленъ валок, а въ послѣдній вставлены зубці. Шух. I. 166. Словник української мови Грінченка

граблі

ГРАБЛІ́, граблі́в і грабе́ль, мн. Сільськогосподарське знаряддя, що являє собою валок із дерев’яними або залізними зуб’ями, насаджений на довгий держак; використовується для згрібання скошених стебел, розпушування землі і т. ін.

Косили лан.. Юрба в’язальниць молодих Ішла з граблями на покоси (Щог., Поезії, 1958, 376);

Дівчата з граблями походжали по міжряддях і спушували грунт (Чаб., Стоїть явір. 1959, 106);

*У порівн. Старі одубілі пальці, неначе граблі, не слухались і не гнулись (Н.-Лев., III, 1956, 222);

// Сільськогосподарська машина для згрібання сіна, соломи і т. ін. кінною або тракторною тягою.

В сільському господарстві застосовують тракторні і кінні граблі (Колг. енц.. І, 1956, 305).

Значення в інших словниках

1. граблі — граблі́ множинний іменник Орфографічний словник української мови
2. граблі — [грабл’і] -бл’іў і -бел’ Орфоепічний словник української мови
3. граблі — граблів і грабель, мн. Сільськогосподарське знаряддя, що являє собою валок із дерев’яними або залізними зубцями, насаджений на довгий держак; використовується для згрібання скошених стебел, розпушування землі і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. граблі — ГРАБЛІ́, граблі́в і грабе́ль, мн. Сільськогосподарське знаряддя, що являє собою валок із дерев’яними або залізними зуб’ями, насаджений на довгий держак; використовується для згрібання скошених стебел, розпушування землі і т. ін. Косили лан .. Словник української мови у 20 томах
5. граблі — гра́блі → ґрабля Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. граблі — Нема грабель, щоб від себе гребли. Кожен з нас є до певної міри самолюбом. Не ставай на граблі, бо дістанеш по чолі. Коли хто насміхається з хліборобського стану. Приповідки або українсько-народня філософія
7. граблі — Блів, -бель, мн. Руки. Граблі від мене забери! Словник сучасного українського сленгу
8. граблі — (-блів, -бель) мн.мол., крим. Руки. БСРЖ, 137; ПСУМС, 18; СЖЗ, 32; ЯБМ, 1, 243. Словник жарґонної лексики української мови
9. граблі — Знаряддя для загрібання сіна, соломи, скошеного хліба; українці використовували 2 види г.: дерев’яні та залізні, які могли бути ручними або кінними; ручні дерев’яні г. складаються з валка довжиною до 90 см, у який забивали зуби (від 10 до 30, довж. Універсальний словник-енциклопедія
10. граблі — як (мов, нена́че і т. ін.) граблі́. Задубілий від холоду і позбавлений здатності рухатися, діяти; нерухомий (про руки, пальці). Похукав (Кирило) у руки, розстібаться давай. Сіпа ті ґудзики, сіпа — не розстебнеться: як граблі руки (А. Фразеологічний словник української мови
11. граблі — Граблі́, граблі́в і грабе́ль, -бля́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. граблі — Граблі, -бель, -блів ж. мн. 1) Грабли. Части: держівно, конецъ котораго представляетъ развилину — роскіп, на концы котораго прикрѣпленъ валок, а въ послѣдній вставлены зубці. Шух. I. 166. Словник української мови Грінченка