Норми внесення добрив: таблиці, правила та розрахунки

У цій статті ми розповідаємо про те, які існують норми внесення добрив під різні культури та як розрахувати дози. Також ви дізнаєтесь, які правила та способи підгодовування використовують аграрії.

Норми внесення добрив: таблиця

Для кожного виду добрива є свої норми та рекомендації. Розгляньмо все по порядку.

Органічні добрива

Компост — це суміш зі старого листя, скошених бур’янів, золи, торфу, гноївки та іншого сміття. Дозріває маса близько 1 року, вона повинна стати однорідною та крупинчастою. В основному застосовується під овочеві культури, картоплю та кормові коренеплоди.

Гній містить фосфор, калій, азот, вапно, сірку, кремній, магній, молібден, хлор та інші корисні мікроелементи. Склад гною не постійний, він безпосередньо залежить від виду тварин, кормів і способу зберігання. Середні норми внесення гною становлять 30 — 40 т/га. Овочеві та силосні культури потребують більшої кількості .

Сидерати позитивно впливають на вологоємність і структуру ґрунту, а також збагачують його перегноєм. Для цієї ролі зазвичай використовують однорічні та багаторічні бобові рослини, які можна сіяти протягом усього сезону.

Пташиний послід містить фосфор, азот і калій у набагато більшій кількості, ніж гній, це висококонцентроване добриво. Вноситься послід у сухому чи розведеному вигляді. Дозування у сухому вигляді — 4-7 ц/га. Для внесення пташиного посліду в рідкому вигляді його розбавляють в 10-12 частинах води.

Окремо виділимо норми внесення добрив під озиму пшеницю — знадобиться від 20 до 40 кг органіки на 1 га. Вносити їх бажано під попередню культуру, наприклад: конюшину, люцерну, горох, сою, озимий ріпак.

Збирати парозаймаючу культуру необхідно приблизно за місяць до висіву пшениці. Удобрювати озиму пшеницю органікою можна разом із суперфосфатом (1,5-2 ц/1 га).

Мінеральні добрива

Три основні компоненти мінеральних добрив — це азот, фосфор і калій:

1. Азотні: аміачна селітра, сечовина, амофос, нітроамофос, натрієва селітра.
2. Калійні : калій хлористий, калійна селітра, сірчанокислий калій.
3. Фосфорні: суперфосфат, суперфосфат калію та фосфоритне борошно.

Вони забезпечують правильний розвиток рослин, їх стійкість до захворювань і несприятливих погодних умов. Але це елементи легко вимиваються під час затяжних дощів. Дефіцит призводить до втрати врожайності, тому додаткове харчування просто необхідне.

Норми внесення мінеральних добрив: таблиця

Багато залежить від очікуваного врожаю та цілей обробітку. У таблиці норм внесення мінеральних добрив наведено усереднені показники.

• перед посадкою: 5-12 г/м²
• під час вегетації: 5-10 г/м²
• позакореневе до цвітіння: 50-60 г/10 л води (3л розчину/сотка)

• простий суперфосфат: 30-50 г/м² в основне підживлення та 15-25 г/ м² при повторному
• подвійний суперфосфат: 15-28 г/м² в основне та 10 г/м² при повторному
• фосфоритне борошно: 80 г/м²

• хлористий калій: 20-40 г/м² в основне та 3-5 г/м² при повторному
• калімагнезія: 25-30 г/м²
• сульфат калію: 15-20 г/м²
• калійна сіль: 30-40 г/м²

• у ґрунт: 15-20 г/м²
• позакоренева, через 5-6 днів по закінченні цвітіння та повторно через 25-30 днів: 20-30 г/10 л води

Норма внесення добрив під картоплю

Навесні, за умови, що ґрунт легкий і восени фосфорне підживлення не вносилося, візьміть: на 1 сотку 3–4 кг суперфосфату, 1,5–2 кг аміачної селітри, 1,5–2 кг сульфату калію.

Корисно буде комбінувати органіку та мінерали. Варіанти кореневих підживлень:

• 1 столова ложка сечовини/10 л води (на одну рослину — 0,5 л);
• аміачної селітри 20 г/10 л води.

Варіанти позакореневих підживлень картоплі:

Під осінню оранку з розрахунку на 1 сотку можна внести:

• до 3 кг нітроамофоски;
• до 2 кг сульфату калію або хлористого калію;
• до 2 кг простого суперфосфату;
• до 2 кг сечовини.

Важливий момент: Якщо використали органіку, норму азоту слід зменшити.

Норми внесення добрив під плодові дерева

Для плодових дерев найчастіше використовують аміачну селітру з сечовиною, комплексні гранульовані добрива в період завершення цвітіння, суміші без азоту під час плодоношення, а восени калій і фосфор. Навоза чи перегною вносять на 3-й рік після посадки від 1 до 3 кг/м 2 залежно від культури та фази розвитку дерева.

Норми внесення добрив при краплинному поливі

Для фертигації можна використовувати лише водорозчинні мінерали. Процес краще починати через 20 хвилин після початку поливу, коли потік води та тиск у лінії крапельного поливу стабілізуються. Проводити таку процедуру потрібно щонайменше 30 хвилин, а потім обов’язково промивати чистою водою теж не менше півгодини.

Рекомендується використовувати не більше 1-1,2 кг на 1000 л води, але точну норму та пропорцію розраховують індивідуально.

Як розрахувати дозу внесення добрив

Щоб правильно розрахувати дозу, вам потрібно враховувати рекомендовану норму внесення елемента та його відсотковий вміст у цьому добриві.

П — процентний вміст речовини

Приклад розрахунку: необхідно внести аміачну селітру на ділянку площею 20 м 2 . Аміачна селітра — це азотне добриво, яке містить до 34% азоту. Розраховуємо за формулою:

На 20 м 2 необхідно внести 588 г селітри.

Як правильно вносити добрива

Щоб процедура принесла максимальну користь, потрібно знати, коли й як правильно підживлювати.

Технологія та способи внесення добрив

1. Основний — до сівби.
2. Припосівний — під час посіву.
3. Підживлення — під час вегетації.

Мета допосівного — забезпечити рослини поживними речовинами на весь період вегетації. Краще вносити локальним, або стрічковим способом у зоні розвитку кореневої системи. Так речовини активніше використовуватимуться рослинами, тому стандартні дози підживлення знижуються на 25-50%.

При посіві корисні речовини безпосередньо вносять у ряди/лунки або закладають стрічками на невеликій відстані. Цей метод забезпечує харчування молодих рослин, коли вони ще без потужної кореневої системи та погано використовують елементи живлення з ґрунту. Зазвичай вносять мінімальну дозу, щоб не отруїти молоде коріння. Завдяки такому методу рослини швидше розвиваються та стають більш стійкими до тимчасової посухи, шкідників, хвороб і бур’янів.

Добрива у період вегетації застосовують як доповнення до інших способів. Розміщують близько до кореневої системи (в борозни вздовж ряду рослин або навколо них), потім закладають і поливають. Обприскувати рослини можна лише слабкими розчинами, щоб уникнути опіків листя.

При підгодовуванні культур дотримуються таких технологій:

• прямоточної — добриво завантажують у спецтехніку та доставляють до поля, а потім розподіляють по поверхні;
• перевантажувальної — доставляють до поля та перевантажують у спецтехніку;
• перевалочної — речовини заздалегідь звозять до поля самоскидами та складують, потім їх переміщають в розкидачі та розподіляють.

Правила внесення добрив

Щоб не нашкодити рослинам і зібрати максимально високий урожай, необхідно:

1. Провести аналіз ґрунту на ділянці.
2. Врахувати кліматичні особливості.
3. Розрахувати дозу індивідуально під культуру.
4. Визначитися з методом внесення.
5. Заготовити добрива та помістити в техніку.
6. Перевірити якість закладки.

Що слід врахувати при використанні органіки:

1. Вносите за 1-2 тижні до перекопування.
2. Гній і компост повинні бути добре перепрілими.
3. Уникайте попадання гною на коріння рослини.
4. Вносите гній не частіше 1 разу на 4 роки.
5. Будьте обережні з внесенням золи на нейтральних і лужних ґрунтах, оскільки вона розкислює ґрунт.

Закладайте добрива у вологий шар ґрунту в зоні активної діяльності кореневої системи рослин (15-25 см). У верхньому висушеному шарі вони не дадуть бажаних результатів.

Мінеральні елементи можуть залишатися в місці їх закладки та пересуватися у різних напрямках разом із водою. Це багато в чому залежить від властивостей ґрунту. Наприклад, на глинистих і суглинистих ґрунтах мінерали пересуваються набагато повільніше, ніж на піщаних. На легких піщаних висока можливість вимивання поживних елементів, тому їх удобрюють частіше, але невеликими дозами. Глинисті удобрюють рідше, але використовують максимальні дози, що рекомендуються.

Необхідна техніка для внесення добрив

Яка техніка може вам знадобитися, залежить від масштабів виробництва, культури, що вирощується та бюджету. Ось приблизний набір машин та обладнання:

• вантажівки;
• трактори;
• маніпулятори;
• роторні розкидачі;
• самохідні/навісні обприскувачі;
• тукові сівалки;
• агрегати інжекторного внесення;
• плуг, глибокорозпушувач, дискова борона, культиватор.

Машини використовують для підготовки підживлель, коли необхідно подрібнити суміші, що злежалися, для навантаження, переміщення та безпосереднього внесення.

Агрегати бувають для органічних, мінеральних і комбінованих добрив. Існує спецтехніка для речовин рідких, твердих та у вигляді борошна. За технологією внесення техніку ділять на: навісну, кузовну, авіаційну та тукову.

Заходьте на сайт AgroApp та заповнюйте заявку на купівлю потрібної сільгосптехніки у лізинг чи кредит.

Часті питання про норми внесення добрив

Скільки потрібно добрив на 1 га

Кожна культура вимагає індивідуальних розрахунків через свої особливості у зростанні та розвитку. Також багато залежить від якості ґрунту, поливу, клімату та від величини планованого врожаю. Найкраще керуватися інструкцією, вказаної на упаковці препарату чи рослини.

Як розрахувати поживну цінність добрив

Поживна цінність визначається масовою часткою поживних елементів, які містяться у добривах. Тобто, у азотних — за вмістом азоту (N), у фосфорних — за масовою часткою оксиду фосфору (V) P 2 O 5 , у калійних — за вмістом оксиду калію K 2 O.

Норми внесення добрив

Для отримання високих і якісних урожаїв, варто дбати про родючі властивості ґрунту. Добрива необхідні як глинистим і піщаним ґрунтам, так і багатим чорноземам.

При розрахунку внесення норм добрив враховуються наступні фактори:

• урожайність культури;
• необхідний рівень якості продукту;
• родючість ґрунту (запаси поживних речовин у ґрунті);
• тип ґрунту;
• сівозміна;
• обробіток пожнивних решток.

Для правильного розрахунку норм та форм добрив потрібно проводити агрохімічний аналіз ґрунту.

Одним із найважливіших чинників погіршення стану ґрунту в Україні є його забруднення. Для зрошення найчастіше використовують забруднені води, навколо часто досить забруднене повітря, через не­кваліфікованість порушую­ться норми внесення добрив, у ґрунт надходять і накопичуються шкідливі речовини.

Надходження мінеральних поживних речовин у рослину залежить від зовнішніх умов та біологічних особливостей рослини, її хімічного складу, типу та розвитку кореневої системи, здатності до поглинання поживних речовин.

Для встановлення доз мінеральних і органічних добрив під сільськогосподарські проводять дослідження на одних і тих же ґрунтах у порівнянних погодних і агротехнічних умовах. Результати, отримані науковими установами в польових дослідах, у подальшому уточнюю­ться у виробництві.

Метод прямого використання результатів польових дослідів достатньо точний за умови, якщо родючість ґрунтів господарства і наукової установи, яка проводить польові досліди, однакові, але оскільки окремі поля можуть сильно відрізнятися вмістом елементів живлення, то рекомендовані дози добрив під сільськогосподарські культури коригують за допомогою поправочних коефіцієнтів з урахуванням відмінності ґрунтової родючості полів наукової установи і конкретного господарства.

Але попри високу надійність результатів польових дослідів такий спосіб вимагає витрати коштів і часу на їх проведення, територіальні обмеження (зональність) застосування добрив.

Існує велика кількість модифікацій балансових методів розрахунку норм внесення добрив. З них найбільше поширення набули:

а) розрахунок норм добрив методом елементного балансу, виходячи із запасу поживних речовин у ґрунті та господарського виносу елементів живлення сільськогосподарськими культурами;

б) розрахунок норм добрив на прибавку врожайності.

Суть методу розрахунку норм добрив за запасом елементів живлення у ґрунті полягає в тому, що дози добрив визначають за різницею між виносом елементів живлення планованим урожаєм сільськогосподарських культур (запланованої урожайністю) і можливим їх споживанням із ґрунту, тобто шляхом компенсації виносу. При цьому враховують доступність елементів живлення із ґрунту і добрив. Дози елементів живлення визначають за формулою:

де: Д_у — доза елемента живлення добрива, кг/га;

В — господарський винос елемента живлення планованим урожаєм, кг/га;

П — вміст рухомих форм елемента в орному шарі ґрунту, кг/га;

К_п — коефіцієнт (частка) використання елемента рослинами з ґрунту;

К_у — коефіцієнт використання елемента рослиною із добрив.

Метод досить простий, однак точність визначення оптимальної дози елемента живлення (добрива) невисока, оскільки всі показники, які використовуються для розрахунку норм, істотно варіюють. Так, наприклад, коефіцієнти використання елементів живлення із ґрунту і добрив та їх витрати на створення одиниці продукції (кг, т) значно варіюють залежно від родючості ґрунту, сортових особливостей рослин, погодних і агротехнічних умов. Варіювання окремих параметрів може досягати 35% і більше.

Розрахунок норм внесення добрив на плановану прибавку врожаю. Суть методу полягає у тому, що частина запланованого врожаю створює­ться за рахунок елементів живлення, що містяться в ґрунті, а прибавка (додатковий урожай) формується завдяки елементам, що вносяться із добривами. Метод визначення доз добрив на збільшення врожаю дає більш надійні результати, ніж метод елементного балансу.

Серед їхніх недоліків можна виокремити залежність коефіцієнтів використання елементів живлення і витрат на одиницю врожаю від продуктивності культур, погодних умов, рівня мінерального живлення, попередників, агротехніки та інших фактів, що обумовлюють зростання і розвиток рослин.

В основу нормативного методу покладено зональні нормативи витрат елементів живлення на отримання 1 т сільськогосподарської продукції. Дози добрива (Ду, кг/га) визначають за формулою:

де: Н — норма витрат добрив на одержання 1 т основної продукції, кг; У_п — планована врожайність, т/га;

К — поправочний коефіцієнт на родючість грунту.

Недолік методу полягає у тому, що в ньому не враховує­ться вплив рівня добрив, що вносилися перед цим.

Математичні — на основі виробничих функцій у системі ґрунт-рослина-добрива.

Дози добрив можна також визначити за допомогою математичних моделей, які описують кількісну функціональну залежність між урожаєм і рівнем мінерального живлення у конкретних умовах. Коефіцієнти регресії, що встановлюють кількісний зв’язок між урожайністю і дозами добрив, знаходять за результатами тривалих польових дослідів із добривами в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах.

Істотним недоліком розрахункових методів є також і те, що не завжди враховую­ться реальні можливості отримання планованих урожаїв, хоча добре відомо, що для підвищення їх недостатньо лише внести в ґрунт необхідну кількість поживних речовин.

Із зовнішніх умов велике значення мають склад та концентрація солей ґрунтового розчину. Корені рослин спроможні поглинати поживні речовини за їх невеликої концентрації, орієнтовно від 0,03–0,05 до 0,1–0,2%. За концентрації вище 0,2% поглинальна здатність рослиною води та поживних речовин різко сповільнює­ться, що призводить до втрати тургору (млявості) рослин. Цей процес спостерігається на засолених ґрунтах.

Варто відмітити, що поглинання рослиною поживних речовин із добрива проходить не в однакових пропорціях, а залежить від того, якого конкретного іону, катіону чи аніону більше необхідно рослині відповідно до її потреб. Якщо рослина засвоює із добрива більше катіонів або аніонів, то воно буде фізіологічно кислим або фізіологічно лужним.

Балансовий метод визначення норм добрив ґрунтується на встановленні виносу елементів живлення із запланованим урожаєм і використанні їх з урахуванням коефіцієнтів із ґрунту і добрив.

Слід зазначити, що ця група методів для розрахунку перспективна насамперед в умовах достатнього зволоження і зрошення, де лімітувальним чинником в отриманні високих і стійких урожаїв є нестача елементів живлення у ґрунті, а забезпеченість господарства добривами досить висока (не менш як 150 кг/га д. р.).

Якщо використовувати цей метод, потрібно враховувати:

• винос елементів живлення з урожаєм культури;
• вміст рухомих сполук елементів живлення у ґрунті;
• коефіцієнти використання елементів живлення із ґрунту і добрив;
• масу орного шару ґрунту, для якого проводять розрахунок вмісту рухомих сполук елемента живлення.

Існує три елементи, які утворюють основні групи мінеральних добрив: калій, азот, фосфор. Саме вони істотно впливають на правильний розвиток культур.

До популярних азотних добрив відносяться: аміачна і натрієва селітра, сечовина, амофос, нітроамофос.

Середні норми внесення азотних добрив:

• аміачна селітра і сечовина — 10–25 г/м²;
• амофос, нітроамофос — 15–30 г/м²;
• натрієва і кальцієва селітра — до 70 г/м².

Із калійних добрив найчастіше застосовують хлористий калій, калійну селітру, сірчанокислий калій.

Як основне добриво використовують хлористий калій у нормі 20–40 г/м²; сірчанокислий — 10–15 г/м²; калійну селітру — 15–20 г/м².

Найпростіший спосіб не помилитися у нормах — це дотримання інструкцій, зазначених на упаковці. Точніші показники дасть лабораторне дослідження ґрунту.

З найбільш популярних органічних добрив можна виділити:

• гній;
• компост;
• пташиний послід;
• сидерати;
• тирсу;
• стружку;
• попіл.

Основне внесення добрив забезпечує живлення рослин упродовж усього періоду вегетації. До сівби вносять гній та інші органічні добрива і зазвичай переважну більшість загальної норми мінеральних добрив. Його проводять восени або навесні залежно від ґрунтово-кліматичних умов, особливостей удобрення, наявності добрив та інших причин.

Його фосфорних і калійних добрив виконують переважно восени під зяблеву оранку у постійно зволожений шар ґрунту, де розміщується основна маса коренів.

Під час сівби вносять легкозасвоювані форми елементів живлення, які необхідні рослинам на самому початку росту.

Внесення мінеральних добрив поділяється на роздрібне та періодичне. Якщо добрива вносять упродовж вегетаційного періоду, то таке внесення є роздрібним. Одночасне внесення кількох норм мінеральних добрив на 2 роки та більше називають періодичним, але воно не надто поширене. Періодичне внесення добрив доцільно застосовувати у більш посушливих районах на ґрунтах важкого гранулометричного складу, враховуючи чергування культур на полі.

Ольга ВЛАСОВА, канд. с.-г. наук
Інститут захисту рослин НААН