Адольф Гітлер

З 1921 року Адольф Гітлер був беззаперечним лідером Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини, відомої також як нацистська партія. У 1923 році його було заарештовано й ув’язнено за спробу повалити німецький уряд. Цей суд приніс йому славу та послідовників. Він використав подальший час ув’язнення, щоб продиктувати свої політичні ідеї в книзі Майн Кампф — «Моя боротьба». Ідеологічні цілі Гітлера включали територіальну експансію, консолідацію расово чистої держави, а також ліквідацію європейських євреїв та інших імовірних ворогів Німеччини.

• 1 Після звільнення із в’язниці в 1924 році Гітлер вирішив здобути політичну владу за допомогою законних засобів, як-от вибори, а не шляхом насильницьких спроб повалити уряд.
• 2 Новітні методи пропаганди, зокрема сильні образи та прості повідомлення, допомогли Гітлерові, що мав австрійське походження, перетворитися з маловідомого екстреміста на провідного кандидата на президентських виборах у Німеччині 1932 року.
• 3 Поширене помилкове уявлення про прихід Гітлера до влади полягає в тому, що він нібито був обраний на цю посаду. Насправді, президент Пауль фон Гінденбург у січні 1933 року призначив Гітлера канцлером, главою уряду Німеччини.

Цю сторінку також перекладено наступними мовами

Ранні роки та Перша світова війна

Адольф Гітлер (1889–1945) народився 20 квітня 1889 року у верхньоавстрійському прикордонному містечку Браунау-на-Інні. У 1898 році родина Гітлерів переїхала до Лінца, столиці Верхньої Австрії. Прагнучи здобути кар’єру в образотворчому мистецтві, Гітлер запекло боровся зі своїм батьком, який хотів, щоб він вступив на державну службу до Габсбургів.

Гітлер прожив у Відні з лютого 1908 року по травень 1913 року, перш ніж поїхати до Мюнхена. Там він плив за течією і заробляв на життя малюванням акварелей і замальовок, доки Перша світова війна не задала новий напрямок його життю. Він вступив до армії. Під час війни був двічі поранений (у 1916 та 1918 роках) і нагороджений кількома медалями.

У жовтні 1918 року Гітлера було відправлено до військового госпіталю в Пазевальку, після часткової втрати зору внаслідок атаки з використанням гірчичного газу неподалік Іпра в Бельгії. Новини про перемир’я 11 листопада 1918 року дійшли до нього, коли він одужував. Після виписки з госпіталю в листопаді 1918 року Гітлер повернувся до Мюнхена.

У 1919 році він приєднався до Інформаційного бюро Баварської військової адміністрації. Ця організація збирала розвідувальні дані про цивільні політичні партії та проводила антикомуністичну «політичну освіту» для військових. У серпні 1919 року, як інструктор курсу, Гітлер виступив зі своїми першими жорстокими антисемітськими промовами. Через місяць він вперше виклав антисемітську, расистську ідеологію на папері, виступаючи за вивезення євреїв із Німеччини.

Лідер нацистської партії

У жовтні 1919 року Гітлер приєднався до організації, що невдовзі стане нацистською партією. У 1920 році він допоміг розробити політичну програму партії. Програма базувалася на расистському антисемітизмі, експансіоністському націоналізмі та антиіммігрантській ворожнечі. До 1921 року він став абсолютним фюрером (лідером) нацистської партії. За два роки кількість членів нацистської партії збільшилася до 55 тисяч, включно з понад 4 тисячами осіб із воєнізованих СА (Sturmabteilung; штурмові загони).

Позбавлення волі

Відмовляючись від політичної участі у Веймарських виборах, Гітлер і керівництво нацистської партії прагнули повалити уряд Баварії, адміністративної одиниці у складі Веймарської республіки. 9 листопада 1923 року відбувся так званий Пивний путч. Після провалу путчу мюнхенський суд засудив Гітлера й інших ватажків за звинуваченням у державній зраді. Гітлер використовував судовий процес як майданчик для атак на систему парламентської демократії та пропаганди ксенофобського націоналізму. Гітлера визнали винним, але він отримав легкий вирок і був звільнений після відбування всього одного року ув’язнення. Він використав час перебування у в’язниці, щоб почати писати Майн Кампф (Моя боротьба), свою автобіографію, опубліковану в 1926 році. У книзі він розкрив своє відверто расистське, націоналістичне, соціал-дарвіністське та антисемітське бачення історії людства. Гітлер виступав за диктатуру в Німеччині та військову експансію і захоплення «життєвого простору» (Lebensraum) на Сході. Це той життєвий простір, який німці мали намір очистити від корінного та «нижчого» населення.

Політична стратегія

Після звільнення із в’язниці Гітлер реорганізував та об’єднав нацистську партію. Він змінив її політичну стратегію, щоб сприяти залученню до виборчої політики, створенню програм, націлених на нових та невдоволених поточним станом справ виборців, а також побудову мостів для подолання традиційних конфліктів у німецькому суспільстві.

Використовуючи риторику, створену для відображення побоювань і сподівань потенційних виборців, нацисти агітували за такі ідеї:

• оновлення національного оборонного потенціалу;
• відновлення національного суверенітету;
• знищення комунізму;
• скасування Версальського договору;
• усунення іноземного та єврейського політичного й культурного впливу в Німеччині та подолання моральної зіпсованості, яку він нібито спричинив;
• забезпечення економічного процвітання та створення робочих місць.

Випробовуючи цю стратегію на загальнонаціональних парламентських виборах 1928 року, нацисти отримали невтішні 2,6 % голосів.

Із настанням Великої депресії в 1930 році нацистська агітація почала мати все більший вплив на німецьке населення. Коли в березні коаліційний уряд більшості розпався, три партії середнього класу застосували надзвичайні конституційні положення для проведення позачергових парламентських виборів, сподіваючись створити правлячу більшість, яка назавжди виключить соціал-демократів та політичних лівих із влади. Після невдачі цього маневру, уряди Німеччини в 1930–1932 роках вдалися до правління на підставі президентського указу, а не парламентської коаліції.

Виборчі прориви

У 1930 році нацисти здійснили прорив на виборах, поєднавши новітні технології, модерні дослідження політичного ринку та залякування через насильство, за яке керівництво могло не брати на себе відповідальність. Молодіжний запал партії, що не була обмежена асоціаціями з колишніми демократичними урядами, також допоміг їм пробитися крізь виборчі бар’єри. Вони отримали майже п’яту частину голосів виборців, залучаючи нових, безробітних і невдоволених поточною ситуацією виборців.

Гітлер був сильним оратором, що вміє заворожити аудиторію, тому привернув до себе широке коло німців, які відчайдушно прагнули змін. Привабливість нацистів неухильно зростала в 1931 й 1932 роках, створюючи відчуття неминучості того, що Гітлер прийде до влади і врятує країну від політичного паралічу, економічного зубожіння, культурної атрофії та комунізму. Після балотування на пост президента республіки навесні 1932 року, Гітлер і нацисти завоювали 37,3 % голосів на виборах у липні 1932 року. Вони стали найбільшою політичною партією Німеччини. Постійна передвиборна агітація після 1930 року, що супроводжувалася політично мотивованим вуличним насильством, у 1932 році збільшила кількість членів нацистської партії до 450 тисяч, СА до більш ніж 400 тисяч і СС до понад 50 тисяч осіб.

Канцлер Німеччини

На парламентських виборах у листопаді 1932 року нацистська частка голосів знизилася до 33,1 %. Це зниження притупило привабливість Гітлера та спричинило політичну й фінансову кризу в нацистській партії. Врятував Гітлера колишній канцлер (червень–листопад 1932 року) Франц фон Папен. Фон Папен вважав, що поразка нацистів на виборах зробила їх більш уразливими для контролю з боку досвідченіших, але непопулярних консервативних еліт. Готовий ризикнути та створити нацистсько-німецьку націоналістичну коаліцію з Гітлером на посаді канцлера, на початку січня 1933 року фон Папен досяг згоди з Гітлером і німецькими націоналістами. Він переконав президента Пауля фон Гінденбурга, що Німеччина не має інших варіантів. 30 січня 1933 року фон Гінденбург неохоче призначив Гітлера канцлером.

Після призначення канцлером Адольф Гітлер почав закладати підвалини нацистської держави. Він скористався всіма можливостями, щоб перетворити Німеччину на однопартійну диктатуру.

Президент Німеччини Пауль фон Гінденбург помер у серпні 1934 року. Після чистки Рема 30 червня 1934 року Гітлер заручився підтримкою армії. Він скасував президентство і проголосив себе фюрером німецького народу (Volk). Всі військові та державні службовці присягнули на особисту вірність Гітлеру як фюреру. Гітлер також продовжував обіймати посаду рейхсканцлера (голови уряду).

Адольф Гитлер

Адольф Гитлер был бесспорным лидером Национал-социалистической немецкой рабочей партии, сокращенно называемой нацистской, с 1921 года. В 1923 году он был арестован и заключен в тюрьму за попытку свержения правительства Германии. Судебный процесс над Гитлером прославил его и привел к росту количества последователей. В период нахождения в тюрьме он изложил свои политические взгляды в книге Майн Кампф — «Моя борьба». В число целей идеологии Гитлера входили территориальная экспансия, создание расово чистого государства, а также уничтожение европейских евреев и других мнимых врагов Германии.

• 1 После освобождения из тюрьмы в 1924 году Гитлер отошел от идеи свергнуть правительство и начал предпринимать попытки овладеть политической властью законным способом — путем участия в выборах.
• 2 Новейшие пропагандистские методы — включая использование убедительных образов и простых идей — помогли превратить родившегося в Австрии Гитлера из малоизвестного экстремиста в ведущего кандидата на президентских выборах 1932 года в Германии.
• 3 Распространенное ошибочное представление гласит, что Гитлер был избран на свой пост. На самом деле Гитлер стал канцлером — главой правительства Германии — в январе 1933 года по назначению президента Пауля фон Гинденбурга.

• Цитировать страницу
• Поделиться
• Распечатать

Эта страница также переведена на

Ранние годы жизни и Первая мировая война

Адольф Гитлер (1889-1945) родился 20 апреля 1889 года в земле Верхняя Австрия, в приграничном городе Браунау-ам-Инн. В 1898 году семья Гитлера переехала в столицу Верхней Австрии — город Линц. Гитлер, мечтавший быть художником, постоянно ссорился с отцом, который видел его на службе монархии Габсбургов.

В период между февралем 1908 года и маем 1913 года Гитлер проживал в Вене, откуда переехал в Мюнхен. Там он перебивался случайными заработками, рисуя акварели и эскизы, пока не началась Первая мировая война, придавшая его жизни новое направление. Гитлер поступил на военную службу. Во время войны он был дважды ранен (в 1916 и 1918 году) и награжден несколькими медалями.

В октябре 1918 года Гитлер наполовину ослеп в результате поражения горчичным газом под Ипром в Бельгии. Его направили в военный госпиталь в Пазевальке. Во время лечения он узнал о заключенном 11 ноября 1918 году перемирии. В ноябре 1918 года Гитлер вышел из госпиталя и вернулся в Мюнхен.

В 1919 году он поступил на работу в информационное бюро военной администрации Баварии. Бюро занималось сбором сведений о гражданских политических партиях и распространяло антикоммунистическую «политинформацию» в войсках. В августе 1919 года лектор Гитлер произнес свои первые яростные антисемитские речи. Месяц спустя он впервые письменно изложил расистские и антисемитские взгляды, выступая в пользу удаления евреев из Германии.

Лидер нацистской партии

Гитлер вступил в организацию, которая позже станет нацистской партией, в октябре 1919 года. В 1920 году он принял участие в разработке политической программы партии. В основе программы лежали принципы антисемитизма, экспансионистского национализма и враждебности к иммигрантам. К 1921 году Гитлер стал абсолютным фюрером (лидером) нацистской партии. За два года количество членов нацистской партии выросло до 55 000 человек. Более 4000 сторонников партии состояло в полувоенной организации СА (Sturmabteilung, штурмовые отряды).

Заключение

Гитлер и руководство нацистской партии отказались от участия в легальных выборах и вместо этого решили свергнуть правительство Баварии — одной из земель в составе Веймарской республики. 9 ноября 1923 года произошел Пивной путч. После провала путча Гитлер и его сподвижники предстали перед судом Мюнхена по обвинению в государственной измене. На суде Гитлер резко высказывался против системы парламентской демократии и пропагандировал национализм и ксенофобию. Гитлер был признан виновным, однако получил мягкий приговор и отбыл в заключении всего один год. В тюрьме он начал писать автобиографию Майн Кампф («Моя борьба»), опубликованную в 1926 году. В этой книге Гитлер изложил свои расистские, националистические, социал-дарвинистские и антисемитские представления об истории человечества. Он выступал за установление диктаторского строя в Германии, военную экспансию и захват «жизненного пространства» (Lebensraum) на востоке. Это «жизненное пространство» для немцев планировалось очистить от местного «низшего» населения восточной Европы.

Политическая стратегия

После выхода из заключения Гитлер объединил и реорганизовал нацистскую партию. Он изменил политическую стратегию в пользу участия в выборном процессе и создал программу привлечения новых, прежде не интересовавшихся партией избирателей. Целью стало преодоление многолетних противоречий в немецком обществе.

Нацисты создали тезисы, отражающие страхи и надежды потенциальных избирателей, и начали кампанию по продвижению следующих приоритетов:

• Восстановление обороноспособности страны
• Возрождение суверенитета
• Уничтожение коммунизма
• Пересмотр Версальского договора
• Ликвидация иностранного и еврейского политического и культурного влияния в Германии и борьба с моральным упадком, причиной которого оно якобы является
• Экономическое процветание и создание новых рабочих мест

Впервые выступив с этой стратегией на общенациональных парламентских выборах 1928 года, нацисты получили обескураживающий результат — 2,6 % голосов.

С началом Великой депрессии в 1930 году нацистская агитация все глубже проникала в сознание немцев. В марте распалась правящая коалиция большинства. Три центристские партии подали проект чрезвычайных изменений в конституцию, которые предписывали проведение внеочередных парламентских выборов. Предполагалось сформировать парламентское большинство, из которого будут исключены социал‑демократы и левые депутаты. Когда эта инициатива провалилась, государственные органы Германии в 1930-1932 годах перешли к управлению на основе президентских указов, а не парламентского соглашения.

Прорыв на выборах

В 1930 году нацисты совершили прорыв на выборах. Им удалось достичь этого благодаря современным технологиям, исследованиям общественных настроений и угрозам, применение которых верхушка партии отрицала. Партия была полна юношеского задора и не запятнала себя сотрудничеством с демократическими правительствами, что также помогло ей прорваться через электоральный барьер. Нацисты получили почти пятую часть голосов: в основном это были новые избиратели, безработные и разочаровавшиеся в правительстве.

Убедительный и красноречивый оратор, Гитлер привлек на свою сторону множество немцев, жаждущих перемен. В 1931-1932 годах привлекательность нацистской партии постепенно росла. Многие верили, что Гитлер придет к власти и спасет страну от политического коллапса, экономических бедствий, культурного упадка и угрозы коммунизма. Весной 1932 года Гитлер принял участие в выборах президента республики, на июльских выборах 1932 года нацисты заработали 37,3 % голосов. Партия стала крупнейшей в Германии. За счет постоянного участия в выборах с 1930 года и жестких политических акций на улицах численность нацистской партии в 1932 году выросла до 450 000 членов, а численность отрядов СА и СС превысила 400 000 и 50 000 человек соответственно.

Канцлер Германии

На выборах в парламент в ноябре 1932 года нацисты набрали 33,1 % голосов — меньше, чем на предыдущих выборах. Это снизило популярность Гитлера и привело к политическому и финансовому кризису в нацистской партии. Гитлера спас бывший канцлер (июнь-ноябрь 1932 года) Франц фон Папен. Фон Папен полагал, что в связи с электоральными потерями нацистская партия могла легко попасть под контроль менее популярных, но более опытных консервативных элит. Он был готов пойти на формирование националистической коалиции с Гитлером в качестве канцлера. В начале января 1933 года фон Папен достиг соглашения с Гитлером и немецкими националистами. Он убедил президента Пауля фон Гинденбурга, что у Германии не осталось другого выхода. 30 января 1933 года фон Гинденбург с неохотой назначил Гитлера канцлером.

После вступления в должность канцлера Адольф Гитлер приступил к формированию нацистского государства. Он воспользовался всеми возможностями для превращения Германии в однопартийную диктатуру.

В августе 1934 года скончался президент Германии Пауль фон Гинденбург. После уничтожения сторонников Рёма 30 июня 1934 года Гитлер получил поддержку армии. Он отменил институт президентства и провозгласил себя фюрером германского народа (Volk). Все военные и гражданские служащие принесли новую присягу на верность лично фюреру Адольфу Гитлеру. Он также сохранил за собой должность рейхсканцлера (главы правительства).