✅Історія виникнення Олімпійських ігор – з давнини до наших днів

Людина по своїй натурі є істотою, якій потрібно бути першим у всьому. Для того, щоб довести своє лідерство в певних сферах, були придумані Олімпійські ігри. У них люди з різних сучасних держав змагаються в спортивних дисциплінах, відстоюючи честь своєї країни.

Розглянемо короткий зміст історії зародження спортивних змагань і згадаємо, хто відновив Олімпійські ігри, розпочаті в давнину, коли відбулися найперші змагання і хто на них переміг.

Дата перших Олімпійських ігор

Вперше Олімпійські ігри відбулися в 776 році до н.е. в місті Піса.

Археологи відновили походження цього заходу по грецьких плитах, де каменем висічені дата і ім’я першого переможця. Ним став Кореб Елідський. Єдиною дисципліною був біг на 192 метри.

Не кожна людина могла спробувати взяти участь в цьому змаганні. Не допускалися особи жіночої статі і люди, що знаходилися в рабовласництві.

Історія виникнення

Єдиної думки про те, хто був засновником Олімпійських ігор, немає.

Існує кілька міфів про створення цього змагання:

• Легенда про Геракла. Геракл запропонував батькові Еліди прибрати скотську ділянку за день. Авгій знав, що це неможливо, тому погодився. За цю послугу він був зобов’язаний віддати Гераклові близько однієї десятої частини свого багатства. У цю ж добу чоловік зніс стіни, що оточували двір батька, підвів туди річку Алфей і змив весь гній з володінь Авгія. Коли Геракл прийшов за нагородою, король відмовив йому. Після цього, розгніваний чоловік напав на Еліду. Взявши місто силою, він заснував Олімпійські ігри, які проводилися раз на 4 роки.
• За іншою легендою, Олімпійські ігри почав проводити Зевс. Після похорону свого батька, він влаштував забіг на 192 метри, проголосивши себе королем усього світу.
• У міфі про Пелопса йдеться про історію закоханого хлопця, який вибрав собі супутницею дочку короля Піси. Еномай не хотів віддавати дочку заміж, оскільки за переказами вона повинна була загинути від чоловіка, який одружується на ній. Щоб віддати свою дочку гідному, Еномай вирішив битися з хлопцями на колісницях. Якщо суджений перемагав батька, то він віддавав свою дитину за цю людину. Якщо він програвав, то позбавлявся життя. Пелопсу не було рівних у цих змаганнях. Підмовивши Візничого підкрутити колеса на колісниці царя, він переміг Еномая. У перегонах його карета розвалилася, а цар упав на землю. Перемігши правителя, герой взяв за дружину дочку Еномая і відсвяткував подію спортивним змаганням.

Хто відродив Олімпійські ігри

Барон П’єр де Кубертен є людиною, яка виступила з пропозицією відродити Олімпійські ігри. У 1894 році він зібрав Конгрес атлетів, на якому обговорювалося питання про необхідність проведення спортивних ігор.

П’єр де Фреді, барон де Кубертен (1863-1937) — французький спортивний і громадський діяч, історик, педагог, літератор

Підсумком стало створення Міжнародного конгресу. Він вирішив почати зі зміни правил проведення спортивних змагань. Розвиток почався саме з цього моменту.

Перші сучасні Олімпійські ігри

6 квітня 1896 року в Афінах проходила церемонія відкриттів перших літніх Олімпійських ігор. Греція була обрана не випадково. Саме в ній зародилася традиція змагатися, представляючи країну в світових змаганнях. В цей час країна є основоположницею знаменитих ігор.

Переможцем стала Греція. Вона завоювала 46 медалей, забравши 10 золотих. На 2-му місці опинилися Сполучені Штати, які зібрали 20 медалей. Німеччина, набравши 13 медалей, посіла 3 місце. Російська імперія готувала своїх атлетів, але не змогла їх відправити в Афіни через брак коштів.

Після завершення заходу уряд Афін висунув пропозицію про постійне проведення ігор на території Греції. МОК відхилив цю пропозицію, заявивши, що місце проведення має змінюватися кожні 4 роки. З подальшими іграми Популярність заходу зростала і набирала нових шанувальників з міжнародного спортивного руху.

Батьківщиною зимової Олімпіади вважається Франція. Саме там, в 1924 році, пройшли перші зимові Олімпійські ігри, в яких взяли участь 16 країн і 256 спортсменів.

Переможцем стала Норвегія, забравши 17 медалей, з яких було 4 золотих. Росія, яка пережила революцію і громадянську війну, в заході не брала участь.

Цікавий факт. 24 січня 1924 помер вождь і ідеолог російської революції Володимир Ленін, 25 січня відкрилися перші зимові Олімпійські ігри у французьких Альпах, 26 січня Петроград став називатися Ленінградом, 27 січня — тіло Леніна знайшло свій притулок в Мавзолеї на Червоній площі Москви.

Традиції та символіка Олімпійських ігор

Існує певна символіка, що показує приналежність до олімпійських змагань.

Кільце

Символікою є 5 кілець, що позначають єдність різних частин світу.

Синє кільце позначає Європу, чорне – Африку, червоне – Америку, жовте – Азію і зелене – Австралію.

Вогонь

Традиція запалювання Олімпійського вогню бере свій початок в Стародавній Греції.

Зараз олімпійський рух факела починається в Олімпії і переходить до місця проведення по селах і містах, а в країні-господині вогонь запалює заслужений спортсмен своєї Батьківщини.

Прапор

Прапор придумав П’єр де Кубертен в 1913 році. Його концепція так і не була змінена.

На кожному змаганні його піднімають на церемонії відкриття. Після завершення змагань прапор знімають і залишають на 4 роки до наступної Олімпіади.

Церемонії відкриття та закриття

Урочисті церемонії проходять на великих стадіонах. Все починається з театральної вистави. Потім по стадіону проходять учасники олімпіади.

Першими йде делегація з Греції. Після урочистого виступу начальника МОК, Олімпійські ігри оголошуються відкритими.

Церемонія закриття також відбувається з театральною виставою. Після нього знімається прапор, загасає вогонь. Спортсмени виходять на стадіон і прощаються з талісманом.

Нагородження переможців

Нагороджують переможців медалями.

Переможці встають на п’єдестал, після чого включають гімн країни-переможця і піднімають її прапор.

Також перед закриттям влаштовують парад спортсменів. На ньому виносять прапори всіх країн.

Висновок

Олімпійські ігри є давньою традицією всього людства. Кожні 4 роки вони дарують незабутні емоції вболівальникам. Такі змагання допомагають здружитися людям різних народів і віків.

Глядачі стежать за подією, щоб підтримати свою країну та спортсменів, які відстоюють її честь та гідність. Для дітей Олімпійські ігри є мотивацією, щоб зайнятися спортом і перемогти в міжнародних юнацьких змаганнях.

Перший олімпійський чемпіон незалежної України, про перемогу якого всі забули. Заплутана історія Віктора Петренка

Віктор Петренко став першим олімпійським чемпіоном часів незалежності України. Як фігурист йшов до успіху і чому про його перемогу забули

Той факт, що саме Віктор Петренко є першим олімпійським чемпіоном часів незалежної України є добре відомим, але афішується він рідко. Наші спортивні чиновники звикли вести відлік медалям з 1994 року, коли Україна дебютувала на Олімпіаді у Ліллехаммері окремою командою. Тоді золото у фігурному катанні здобула Оксана Баюл.

Але за два роки до цього, золоту нагороду виграв інший славетний український фігурист – Віктор Петренко. Пояснити, чому його успіх забули, можна тим, що українець здобув золото Олімпіади-1992 у Альбервілі у складі Об’єднаної команди. Вона на Іграх у Франції стала правонаступницею збірної СРСР і виступала під олімпійським прапором.

Читайте також: Осиротіла в 13, виграла Олімпіаду в 16 та лікувалася від алкоголізму. Неймовірна історія фігуристки Оксани Баюл

До складу команди увійшли представники більшості незалежних країн, які утворилися після розвалу радянської імперії. Виняток склали лише Литва, Латвія та Естонія, які вийшли зі складу СРСР раніше та поїхали на Олімпіаду-1992 самостійними командами.

Об’єднану команду у турнірі фігуристів-одиночників представляли одразу двоє українських фігуристів – Віктор Петренко та В’ячеслав Загороднюк. Завершилися змагання перемогою Петренка, який залишив зі сріблом та бронзою американця Пола Вайлі та чеха Петра Барну.

Перемога на Олімпіаді

Віктор Петренко (у центрі) із золотом Олімпіади-1992

Петренко виграв коротку та довільну програму. Проте його перемога виявилася зовсім не такою переконливою, як це може здатися із підсумкового протоколу.

Українець припустився двох помилок під час вирішального прокату та у розпачі пішов до роздягальні. Попереду ще належало виступити кільком конкурентам і фігурист просто не хотів бачити, як омріяне олімпійське золото вислизає у нього з рук.

Але суперникам також не вдалося уникнути помилок. Помилився фаворит змагань – канадець Курт Браунінг. А пізніше один з конкурентів – американець Крістофер Боумен – ошелешив Петренка новиною. “Віктор, ти переміг! Вітаю! Тут вбігають тренери – Галина Змієвська і Валентин Ніколаєв, обіймають. А я не вірю. Мене ледве переконали, що результат остаточний”, – пригадує Петренко.

За словами фігуриста, відсутність державного прапора та гімну під час церемонії нагородження справляли гнітюче враження. “Радість була неповною – не вистачало головного. У 1994 році, коли я переміг на чемпіонаті світу, вже піднімався прапор України, звучав гімн, і я відчував, що – все, у мене є країна!”, – ділиться враженнями Петренко.

Та міжнародний олімпійський комітет завжди був консервативною організацією і на національність переможців зимових Ігор у 1992 році не зважав. Це вже на літній Олімпіаді-1992 у Барселоні олімпійські знамена замінили на прапори представників незалежних держав, які увійшли до Об’єднаної команди. Тому на честь перемог Олега Кучеренка у греко-римській боротьбі, Олександри Тимошенко у художній гімнастиці та Тетяни Гуцу у спортивній гімнастиці лунав український гімн.

Футбол проти фігурного катання

Так сталося, що саме перемога на Олімпіаді 1992 року стала найбільшим досягненням у кар’єрі Віктора Петренка, яка була багатою не лише на блискучі перемоги, але й на болючі поразки.

Майбутній чемпіон народився у 1969 році у Одесі, яку у той час було неможливо асоціювати із фігурним катанням – у місті не було секцій з цього виду спорту.

Петренко завжди пишався, тим, що він одесит. “Я народився на Пересипі, виріс на цьому колориті, жив на Фонтанці, на Слобідці. Особливий гумор – те, що притаманне всім одеситам”, – каже Петренко.

Дитинство у нього асоціюється з морем, пляжем, та футболом, у який він міг годинами грати у дворі. Батьки віддали 5-річного сина до спортивної секції за рекомендацією лікарів – у дитинстві він багато хворів і його радили загартувати.

У порівняні із футболом, фігурне катання здавалося хлопчаку нудним. Але коли суцільні уроки хореографії змінилися тренуваннями на ковзанці Віктор увійшов у смак.

“У Одесі якраз розпочався бум фігурного катання. У місто були запрошені молоді перспективні тренери – Галина Змієвська, Валентин Ніколаєв, Олександр Морозов. Оголосили набір в школу фігурного катання – першу в історії Одеси. І я туди потрапив”, – розповідає про свої перші кроки у спорті Петренко.

Цікаво, що фігурним катанням також займався молодший брат Віктора – Володимир Петренко. Він навіть вигравав юнацький чемпіонат світу. Але досягти більших успіхів йому завадила травма спини.

Тренер та теща

Найкращого фігуриста світу з Віктора Петренка зробила Галина Змієвська, яка пізніше стала його тещею – Віктор одружився на доньці славетного тренера – Ніні.

“Я вдячний Галині Зміївській, яка мене виховала, – я у неї з 10 років. Вона навчила мене, як бути сильним і не зупинятися перед труднощами, навіть якщо життя ставить тебе на коліна”, – зізнається Петренко.

Вже за рік роботи зі Змієвською у 11 років Петренко робив потрійний стрибок, а у 1984-му виграв чемпіонат світу серед юніорів.

“Те, що все серйозно, я зрозумів на юніорському чемпіонаті світу в Саппоро, де виграв золоту медаль. Після цього усвідомив, що з фігурним катанням буде пов’язане все моє життя”, – ділиться враженнями про перший великий успіх Віктор.

Прогрес юного фігуриста був вражаючим і незабаром у 1986 році він у 16 виграв срібну медаль дорослого чемпіонату СРСР та потрапив до збірної країни.

Перша нагорода

Віктор Петренко (справа) із бронзою Олімпіади-1988

На Олімпіаду-1988 Петренко їхав третім номером збірної СРСР. У його партнерів по команді – Олександра Фадєєва та Віктора Котіна було набагато більше титулів та авторитету. Проте, обидва досвідчені фігуристи припустилися у Калгарі помилок, а репутацію збірної врятував 18-річний юнак, завданням якого було потрапити до шістки найкращих.

“Для мене Олімпіада у такому віці була чимось неймовірним. Величезна кількість спортсменів, ця атмосфера. Кожен день навколо перемоги і поразки, радість і сльози. Спорт в тому вигляді, за який ми його любимо”, – ділиться Петренко своїми емоціями.

На Іграх у Калгарі він поступився лише двом лідерам світового фігурного катання – олімпійському чемпіону зі США Брайяну Бойтано та канадцю Брайяну Орсеру. Обидва після Олімпіади-1988 перейшли у професіонали, після чого саме Віктор Петренко мав стати найкращим фігуристом світу.

Проте перемоги довго не приходили. Одесита на чемпіонатах світу неодмінно випереджав Курт Браунінг. Поквитатися з ним Петренку вдалося лише у 1992 році на Олімпіаді та чемпіонаті світу, який українець також виграв вперше у кар’єрі.

Драматична поразка

Найдраматичнішою у кар’єрі Віктора Петренка виявилася Олімпіада-1994 у Ліллехаммері. На той час Петренко вже встигнув спробувати сили у професійному фігурному катанні у США. На любительський лід він повернувся разом із десятками інших зіркових фігуристів, яким дозволили знову виступати серед аматорів. Це створило навколо змагань неймовірний ажіотаж.

Віктор Петренко у Ліллехамері став першим у історії збірної України прапороносцем на відкритті Олімпіади. Він був й головною надією нашої команди на медаль – після перемоги у Альбервілі від фігуриста нічого іншого не чекали.

Але надії розбилися вщент ще під час короткої програми. Перед Петренком свою програму демонстрував естонець Маркус Херніц, у якого під час виступу розлетівся на запчастини ковзан. На майданчику залишилися розкидані шурупи.

“Коли готуєшся, то кожен вихід на лід прорахований буквально по секундах. Мені несподівано сказали – давай, твій вихід. Я вибіг – що, як, куди. У голові – сумбур. Процес, який був відпрацьований до дрібниць, збився. Несподіванка спіткала мене зненацька”, – розповідає про свою головну невдачу Петренко.

Коротку програму українець відкатав невдало, після чого у нього не було жодних шансів на медаль. Найприкріше, що довільна програма у виконанні Петренка була визнана найкращою у його кар’єрі. За неї він отримав найкращі оцінки, але на загальне становище це не вплинуло. Олімпійським чемпіоном став росіянин Олексій Урманов, а наш фігурист фінішував четвертим.

Слабкою втіхою для Петренка стало хіба що те, що його головні конкуренти у Ліллехаммері також провалилися – Курт Браунінг виявився п’ятим, а Брайян Бойтано – шостим.

Конфлікт з Баюл

Оксана Баюл та Віктор Петренко на Олімпіаді-1994

У Ліллехаммері невдача Віктора Петренка була компенсована золотою нагородою Оксани Баюл. Українські фігуристи навіть підготували спільний номер, з яким виступали під час показових виступів.

Петренко стверджує, що особисто відіграв у становленні Баюл у фігурному катанні велику роль. За його словами, він всіляко допомагав юній фігуристці, яка у 13 років залишилася сиротою – давав їй гроші на ковзани та необхідний інвентар.

Вони разом тренувалися у Валентина Ніколаєва та Галини Змієвської, яка навіть поселила Баюл у себе на квартирі. Пізніше фігуристка, за ініціативою Змієвської, переїхала до США, де стала зіркою льодових шоу та жовтої преси. Олімпійська чемпіонка після скоєного у нетверезому стані ДТП лікувалася від алкоголізму.

У 2013 році Оксана Баюл звинуватила Змієвську та особисто Петренка у фінансових махінаціях. Зокрема фігуристка стверджувала, що вони залишали їй лише крихти від справжніх гонорарів та від виступів у льодових шоу.

Американська мрія

Віктор Петренко із Наталею Поповою

Власне, завдяки льодовим виставам у США став популярним і сам Віктор Петренко. Він потрапив у шоу “Чемпіони на льоду”, коли Америка переживала бум популярності фігурного катання.

Фірмовою фішкою Петренка були жартівливі номери. У шоу Тіма Коллінза він виступав найдовше за інших світових зірок – близько 20 років.

Також Віктор Петренко судив міжнародні змагання з фігурного катання. Потім розпочав тренерську кар’єру та допомагав Галині Змієвській тренувати відомого американця Джонні Вейра. Пізніше Петренко самостійно працював з чехом Міхалом Бржезіною, якого возив на Олімпіаду-2014 до Сочі. Також тренував українську фігуристку Наталю Попову.

Зараз Петренко живе у США. Попри це, він є віце-президентом Федерації фігурного катання України, де відповідає за міжнародні контакти.