Кашалот

Кашалоты (лат. Physeter macrocephalus ) являются древними морскими обитателями Земли. Ископаемые останки зубатых китов позволили определить возраст их предков― двадцать пять миллионов лет. Кашалоты, близкие к современному виду по облику и по образу жизни, появились на нашей планете 9-10 миллионов лет назад.

Кашалот― млекопитающее животное, самое громадное из всех представителей зубатых китов. Животное считается самым крупным хищником, обитающим в океане.

Описание

Морские исполины кашалоты обитают во всех океанах мира (но в Северном Ледовитом океане они встречаются очень редко). Они не любят ледяную воду и держатся от неё подальше. Но есть кашалоты, которые облюбовали глубины Берингова моря и северной части Атлантического океана.

Кашалот имеет характерную внешность. Его гигантские размеры вызывают удивление. Максимальная длина туловища равна 25 метрам, а масса достигает 50-60 тонн.

Громадная голова кашалота занимает одну третью часть всей длины тела. Есть предположение, что название животного произошло от португальского слова «cachola», которое переводится как «большая голова».

Кашалоты никогда не живут отдельно. Они объединяются в большие стада, численностью от нескольких сотен до тысячи животных. Это позволяет проявлять заботу о потомстве, облегчает охоту и оборону от врагов.

Особенности внешнего вида

Внешний вид кашалота своеобразен и интересен. Кашалот имеет поистине гигантские размеры и массу:

• Средний размер тела самцов составляет 18-20 метров;
• У самок ― 12-13 метров;
• Среднее значение массы самцов 46-48 тонн, а у самок оно в два раза меньше;
• Самки растут до тридцати лет, а самцы ― до пятидесяти.

Характерной особенностью в строении кашалота является огромная голова и соответственно пропорциональная ей очень большая пасть. Это даёт возможность хищнику заглатывать крупных морских обитателей. К одному из интересных фактов относится то, что кашалот является единственным животным на Земле, которое способно проглотить человека.

Головной отдел кашалота отличается громоздкостью. Но головной мозг по сравнению с головой имеет незначительные размеры. Хотя весит он примерно восемь килограммов. Почти всю черепную область занимает губчатая ткань и жир.

Рот располагается в нижней части головы животного. Кашалот обладает способностью очень широко открывать рот с помощью нижней челюсти, которая располагается перпендикулярно по отношению к туловищу. Здесь же, в нижней челюсти, находится 22-26 пар больших зубов. Вес одного зуба 2кг.

Спермацетовый мешок кашалота

Сверху, над ртом, находится спермацетовый мешок. Он составляет почти 90% от общей массы кашалота. В нём есть жир, мышцы, фиброзная ткань. Также в этом мешке находится особое вещество ― спермацет. Что оно собой представляет? Это субстанция, похожая на воск, которая образована из жира. Она обладает способностью затвердевать при охлаждении тела кита и преобразовываться в жидкость в случае повышения его температуры.

Кашалот, благодаря спермацетовому мешку, может регулировать температуру своего тела и кровообращение:

• Спермацет становится жидким при температуре около 37 градусов, его плотность уменьшается, и кашалот легко всплывает;
• Когда спермацет затвердеет при охлаждении, то животное погружается на нужную глубину.

Ещё одна функция спермацетового мешка ― эхолокация. Он распределяет направление, достигающих до кита звуковых волн.

Дыхательный орган животного очень интересно устроен: каждая ноздря играет определённую роль. Ноздря, смещённая в левую сторону головы, является рабочей. При выдохе кит выпускает из неё фонтан воздуха. Другая ноздря, находящаяся с правой стороны, снабжена клапаном и небольшой полостью. В неё кит вдыхает воздух перед погружением в воду. А воздух она не выпускает.

У кашалота шкура имеет серую окраску. На спине она тёмного цвета, а в области брюха намного светлее, ближе к белому цвету. Всё туловище в нижней части морщинистое. На спине и на голове кожа в основном гладкая, только в шейной области есть глубокие складки.

Продолжительность жизни

Кашалоты живут не очень долго. Средняя продолжительность жизни примерно 40-50 лет. Причинами естественной смерти этих животных служат такие заболевания, как язва желудка, некроз ткани костей, инфаркт миокарда.

Места обитания кашалота

Кашалот обитает в водах всего Мирового океана. Исключением являются полярные области. Этот гигантский кит ― теплолюбивое животное. Больше всего кашалотов живёт в тропических водах. С наступлением летнего сезона в северном полушарии, киты мигрируют, расширяя свой ареал. В конце осени, они снова возвращаются в экваториальную часть земного шара.

Кашалоты не плавают около берегов. Они являются глубоководными млекопитающими. Поэтому находятся в тех областях, где морское дно имеет глубину до трёхсот метров. Они перемещаются по водам океанов не только в зависимости от сезона, но и в поисках еды. Их интересуют головоногие моллюски и кальмары большого размера. Баренцево и Охотское моря богаты пропитанием для кашалотов, поэтому там собираются целые стаи китов. Также их много в Тихоокеанском бассейне.

Рацион питания кашалота

В рационе питания кашалота преобладают головоногие моллюски. Кашалот употребляет в пищу до 40 разных видов моллюсков, но предпочитает лакомиться кальмарами. Незначительная часть добычи кита ― осьминоги.

В пределах 5-10% от потребляемой пищи составляют рыбы. Это мелкие акулы, скаты, катраны, сайра, минтай, окунь.

Во время охоты кашалот ныряет на глубину 400 и более метров. Именно там обитают моллюски и рыбы, употребляемые им в пищу и отсутствуют пищевые конкуренты. Во время кормления кит несколько раз ныряет почти в вертикальном положении, поднимая над поверхностью воды хвостовые лопасти.

Чтобы насытиться, кашалоту, необходимо употреблять в пределах одной тонны пищи за день. Он заглатывает всю пищу целиком, не разжёвывая. Только в том случае, если попадаются крупные особи, может разорвать их и съесть по частям. Когда кашалоту попадаются очень большие кальмары, то они защищаются и оставляют на шкуре кита шрамы, появляющиеся от присосок.

Самки кашалотов не такие прожорливые, как самцы. Они практически не употребляют рыбу и предпочитают головоногих обитателей.

Иногда в желудок кашалота попадают необычные предметы, плавающие в океане и представляющие разный мусор. Это происходит во время заглатывания большого объёма воды.

Образ жизни и воспроизведение потомства

Кашалот может погружаться на довольно большую глубину (более 1000 метров) и находиться под водой максимум 2 часа. Среди всех млекопитающих, которые обитают в воде, кашалот бьёт рекорды по нырянию. Ныряет он так глубоко, чтобы добывать себе корм. Кашалот погружается в воду примерно на сорок минут, потом выныривает и делает передышку на водной поверхности.

Как кашалот выдерживает давление

Спят животные очень мало. Продолжительность сна составляет меньше двух часов в день. Во время сна киты высовывают часть головы на поверхность воды и находятся в неподвижном состоянии. Интересно, что когда они спят, то сразу оба полушария головного мозга практически отключаются полностью.

В основном кашалоты занимаются добыванием пищи и охотятся целыми стаями. Они все вместе загоняют свою добычу в большую плотную группу. Тогда им проще её поглощать.

Самцы ныряют глубже и находятся в воде долго, Самки тоже способны нырять на глубину в пределах 1000 метров и быть в водной толще более шестидесяти минут. Но самкам приходится опекать детёнышей и нырять вместе с ними, что не даёт возможности нырнуть на большую глубину.

Самцы кашалотов стремятся доказать своё право быть первыми. Поэтому между самцами происходят порой очень жестокие схватки. Каждый самец создаёт возле себя целый гарем, который состоит примерно из 14-15 самок.

Самкам же предназначена роль по воспроизведению потомства, вскармливанию и проявлению заботы о детёнышах:

• Беременность у самок-кашалотов длится 13-14 месяцев;
• Самка рожает одного детёныша;
• Появившийся на свет малыш имеет длину пять метров и вес около 1000 килограммов;
• В течение двух лет мать кормит его грудным молоком.

Полную самостоятельность детёныши приобретают к 9-10 годам. К этому времени у них наступает половая зрелость, и они способны воспроизводить потомство.

Популяция на сегодняшний день

Длительное время кашалоты подвергались уничтожению со стороны людей. В результате возникла угроза полного истребления этого вида животных. Поэтому с 1985 года был введён закон, запрещающий промысел кашалотов. В настоящее время только у Японии имеется разрешение на ограниченную добычу кашалотов для научных целей и исследований.

Принятые меры позволили сохранить популяцию. Точных цифр о численности кашалотов в природе нет. Но популяция кашалотов считается уязвимой, так как прирост животных мизерный. Причиной является длительный цикл воспроизведения потомства.

Естественные враги

Хотя природа наделила кашалота грозным внешним видом, у него всё-таки есть враги – это косатки. Они группами нападают в основном на самок и детёнышей. Но если кашалоты-самцы получат сигнал о нападении, то они бросаются на защиту своих сородичей и чаще всего лишают касаток добычи.

Вред здоровью кашалота могут нанести: эндопаразиты, веслоногие рачки-панеллы, усоногие раки.

Охрана кашалотов

Сегодня кашалот ― охраняемое животное. Многие факторы оказывают неблагоприятное влияние на численность кашалотов в природной среде.

Международные специалисты разработали охранные программы для сохранения численности кашалотов. Кашалот занесён в Красную книгу России и в природоохранные списки почти всех стран мира.

Небезпека спустилася з гір: що робити, коли вас перестрів вовк

Вовки є хижими тваринами, однак чи справді вони є дуже небезпечними для людини? У будь-якому випадку, людина має знати, як правильно поводитися при зустрічі з цим звіром. Детальніше розповість “Еспресо.Захід”

З початком похолодань трапляються випадки, коли вовки спускаються з гір. До прикладу, на Івано-Франківщині 17 жовтня вовки загризли корову. Трапилося це у селі Мишин, сіромах також бачили у Великій Кам’янці та поблизу Коломиї.

Загалом, вже встигли помітити аж 8 особин, що куди більше, ніж минулими роками.

“Кожного року люди бачили двох-трьох вовків, а у 2023 році вже вісьмох побачили у різних селах, зокрема чотирьох — на полях у Великій Кам’янці”, – розповів голова Коломийської організації Українського товариства мисливців та рибалок Василь Урбанович.

Він також додав у коментарі місцевому телебаченню, що є мінімальна загроза й для людей. До прикладу, коли хтось один у лісі чи полі. Тому бажано ходити хоча б у парі з кимось.

Про вовків, їхній захист та популяцію в Україні

Вовк є хижою дикою твариною з класу ссавців. Усюди основною здобиччю вовків є копитні тварини: у тундрі — дикі та свійські північні олені; у лісовій зоні — лосі, сарни, дикі свині, свійські вівці, корови, коні; у степу та пустелі — антилопи різних видів та вівці; у горах — дикі та свійські кози.

Згідно з Конвенцією про охорону дикої флори та фауни й природних середовищ існування в Європі, вовк є суворо охоронюваним видом. Закон України “Про Приєднання України до Конвенції 1979 року про охорону дикої флори та фауни та природних середовищ існування в Європі”, щодо вовка містить застереження, передбачене Конвенцією, згідно з яким допускається регулювати його чисельність в обмеженій кількості за умови відповідного контролю.

Крім цього, Державний комітет лісового господарства вніс зміни до своїх інструкцій, заборонивши знищення вовченят, а також полювання на вовків в сезон розмноження.

Проте, у Європі зараз активно вивчають питання спрощення охоронного статусу, оскільки у багатьох країнах різко зросла популяція вовків.

До прикладу, у 2020 році їх було 12 000. Зараз, якщо вірити сайту Rewilding Europe, їх близько 17 000 або 18 000.

В Україні станом аж на 2014 рік цих звірів налічували від 2500 до 3000 особин. Актуальніших даних поки немає.

Чому нападає вовк

• Почуття голоду. Звіру нелегко знайти їжу в лісі, і коли він перебуває на межі життя та смерті через нестачу харчування, ймовірність нападу на людей велика.
• Помста за вбитих родичів. Як відомо, вовків відстрілюють часто, і представники зграї, що вижили, можуть напасти на кривдника через бажання помститися. Звичайно, така версія не має наукового підтвердження.
• Сказ. Хворий звір не усвідомлює ступінь небезпеки під час зустрічі з людиною та нападає негайно. Така тварина дуже небезпечна, оскільки може передати інфекцію під час укусу.
• Напад у відповідь на загрозу. Навіть якщо людина не планувала вбивати звіра, відчувши небезпеку, тварина спробує або втекти, або напасти на потенційного кривдника.

Що робити, аби уникнути зустрічі з вовком

• Не треба ходити туди, де раніше вже були помічені вовчі зграї або одинокі звірі-бродяги.
• У лісі не можна втрачати пильності. Потрібно завжди дивитися на всі боки й оцінювати ситуацію, щоб уникнути сюрпризу у вигляді оточення зграєю хижаків.
• Не варто розслаблятися раніше часу, якщо через деякий час перебування в лісі звір не потрапив на очі. Вовки можуть підкрадатися довго і вичікувати зручного моменту для нападу.
• Якщо це груповий похід, необхідно всім триматися разом. Дітей і поранених слід тримати в центрі команди, тому що хижак нападає спочатку на найслабших та найвразливіших.
• Вирушаючи в ліс, де є можливість зустрітися з хижаком, не потрібно брати із собою собаку. Може здатися, що пес врятує господаря від нападу вовка, але це не так. Річ у тому, що собаки постійно мітять територію, що тільки приваблює звіра. Господарі лісу можуть розцінити собаку як суперника, який посягає на їх володіння.

Що робити при зустрічі з вовком

Вовк в лісі ніколи не нападає на людей першим. Він цурається людини, вважає за краще триматися від неї якомога далі. При зустрічі з людиною, вовк поводитиметься обережно. То ж, якщо ви поводитиметеся правильно, він просто піде від вас. Варто й знати, що все ж більшість випадків нападу вовків на людину — результат такого захворювання, як сказ.

Однак, знати декілька основних правил поведінки при зустрічі з цим звіром не завадить.

1. Заради власної безпеки залізьте на дерево й почекайте, поки вовк не піде геть.
2. Завжди бути напоготові. Вивчіть як виглядають вовчі сліди й при виявленні таких перші покиньте небезпечну зону.
3. Вивчіть також як зрозуміти вік тварини. Від цього залежить, наскільки серйозною є небезпека: помітивши старого одинокого вовка або маленьке вовченя, потрібно дотримуватися вичікувальної техніки. Швидше за все, тварина не стане нападати й піде, чого не скажеш про юного та дорослого хижака.

Маленький – з народження до 1 року. Вовчі дитинчата ще тільки вчаться жити за лісовими законами. Вони пересуваються в зграях і полюють разом з іншими особами. Вовченя важить не більше 20-25 кг і на вигляд швидше нагадує собаку. Але за забарвленням, очам і іклам можна впізнати в ньому хижака.

Юний – з 1 року до 3 років. Це вже зріла тварина, яка може добути собі їжу і захиститися від небезпеки. У нього гладка і красива шерсть, ясні очі та гострі ікла.

Дорослий – з 3 років до 13 років. У цьому віці звір найнебезпечніший. Поведінка вовка відрізняється спритністю рухів, тонким нюхом і блискавичною реакцією. Шерсть у тварини гладка і блискуча, зуби міцні, білі та гострі.

Старий – з 13 років до смерті. У «похилому» віці хижак вже не такий небезпечний, як у молодому. Він пересувається повільніше, втрачає у вазі через поганий апетит і полює не дуже активно. Його шерсть тьмяна, може випадати клаптями.

1. Не провокуйте. Є відчайдухи, які можуть задиратися до диких тварин. В жодному разі не робіть такого. Пам’ятайте, якщо вовк відчує від вас небезпеку – він може напасти.
2. Не біжіть і не піддавайтеся паніці. Вовк відчуває ваш страх, тому зберігайте спокій. Звір може кинутися вам навздогін і є велика ймовірність, що у цьому забігу ви не виграєте.
3. Не дивіться вовку прямо в очі. Це може сприйматися як загроза.
4. Не повертайтеся до тварини спиною.
5. Спробуйте залякати лише гучними звуками: плескати, кричати, свистіти й т.д.
6. Шукайте укриття. Якщо вже так трапилося, що ви зустріли вовка, то перше про що вам варто подумати – це чи є поряд якесь укриття. Найперше – дерево, на яке ви зможете залізти. Можливо, поряд вас є авто чи будинок.

Запам’ятайте: перш ніж вовк почне атакувати, є шанс зробити так, щоб він передумав це робити. Головне правило – дотримуватися спокою та всім своїм виглядом демонструвати це хижакові. Він зрозуміє, що суперник не відчуває страху чи хвилювання, і втече.