Алексей Резников – биография

Алексей Юрьевич Резников – юрист, общественный деятель, вице-премьер-министр по вопросам реинтеграции временно оккупированных территорий Украины (4 марта 2020 – 3 ноября 2021) и министр обороны Украины с 4 ноября 2021 года.

Биография Алексея Юрьевича Резникова

Родился 18 июня 1966 в г. Львов, Украина. В период с 1984 по 1986 год проходил срочную службу в Парашютно-десантной службе ВВС СССР в воинской части 87358 (Новоград-Волынский) и воинской части 53904 (Луцк).

Образование

С 1986 по 1991 год учился во Львовском университете им. Ивана Франко на юридическом факультете. Получил диплом с отличием по специальности “правоведение”.

Карьера

Еще до получения диплома юриста работал фрезеровщиком. До 1990 года – санитаром областной больницы.

В 1991 году Алексей Резников становится соучредителем брокерской компании “Галицкие ценные бумаги” (Galicia Securities).

В 1994 году он получает свидетельство, которое давало ему право заниматься адвокатской деятельностью №263.

С 1999 по 2002 год занимает пост главы Центра развития украинского законодательства (г. Киев).

В 2000 году основал компанию “Правис”. Позже она стала более известна под названием “Резников, Власенко и партнеры”. Она потом слилась с юридической фирмой “Магистр и партнеры” и стала называться “Magisters”. Компания дважды (2009 и 2010 годы) стала победителем рейтинга Chambers Europe Awards.

В период с 2011 по 2014 год Алексей Резников работает главным юристконсультантом Адвокатского Бюро “Егоров, Пугинский, Афанасьев и партнеры”. Но по совместительству адвокат и партнер АО “Меджистерс”.

2018 решил обновить юридическую практику и стал партнером юридической фирмы “Астерс”. Там он специализировался на альтернативном решении споров (сюда входили переговоры, примирение, фасилитация, установление фактов, медиация, предварительная независимая оценка, подготовка мирных соглашений и т.п.).

Резников в политике

С 2008 по 2014 год Алексей Резников был депутатом Киевского городского совета VI созыва от Блока Николая Катеринчука. Также являлся членом комиссии по вопросам правопорядка, депутатской этики и регламента. С июня 2014 года – депутат Киевского городского совета VII созыва. В то же время становится главой Комиссии Киевского городского совета по вопросам восстановления прав реабилитированных. Алексей Резников был избран заместителем городского головы (секретарем Киевского городского совета) 19 июня 2014 года.

В 2015 году Алексей Резников занимает следующие должности:

• глава Украинской делегации в Конгрессе местных и региональных властей Совета Европы (до 2016 года);
• основатель председателя Антикоррупционного совета при Киевском городском голове;
• член целевой команды реформ по вопросам децентрализации, местного самоуправления и региональной политики при Министерстве регионального развития, строительства и жилищно-коммунального хозяйства Украины;
• член совета социального проекта совместного действия “Сделаем это вместе”;
• и советник Киевского председателя.

С 2016 по 2018 год занимал должность заместителя председателя Киевской городской государственной администрации по вопросам производства самоуправляющихся полномочий. Именно Алексей Резников приступил к внедрению реформы в области наружной рекламы в городе Киев. Благодаря этому упорядочили размещение некоторых рекламных средств, значительно сократили количество конструкций и запретили определенные типы рекламных средств (например, перетяжки-транспаранты над дорогой). Также он стал инициатором разработки нового Устава территориальной общины Киева. Алексей Резников – один из тех, кто инициировал и разработал законопроект №8202 “О внесении изменений в некоторые законы Украины по вопросам усовершенствования системы охраны культурного наследия”.

2017-го Алексей Резников был ответственным за организацию и проведение песенного конкурса “Евровидение” в Киеве. А 2018 год опять же отвечал за организацию и проведение финального матча Лиги чемпионов УЕФА (сезон 2017/18).

4 марта 2020-го его назначили на должность вицепремьер-министра Украины — министра по вопросам реинтеграции временно оккупированных территорий Украины.

4 ноября 2021 вступил в должность министра обороны Украины.

Семейные отношения

Женат на телеведущей канале ICTV Юлии Заре. Это его второй брак. От первого брака Алексей Резников имеет сына и дочь. Также у него есть двое внуков.

Социальная активность Алексея Резникова

• 2015 — Алексей Резников был членом совета социального проекта совместного действия “Сделаем это вместе”;
• 2011-2017 — занимал должность вице-президента ОО “Ассоциации юристов Украины”;
• 2010 — основал именную стипендию имени Алексея Резникова для одаренных студентов и аспирантов юридических факультетов на территории Украины;
• 2009-2011 – член правления “Ассоциации юристов Украины”;
• 2009 год – Алексей Резников занимает должность члена Киевской городской квалификационно-дисциплинарной комиссии адвокатуры;
• с 2009 года – профессор кафедры публичного права юридического факультета Международного Соломонового университета;
• от 1999 до 2000 — активно участвует в разработке проекта Налогового кодекса Украины, Закона Украины “Об адвокатской деятельности и адвокатуре в Украине”, становится одним из тех, кто инициирует изменения в Хозяйственный процессуальный кодекс Украины.

У Алексея Резникова есть официальная страница в социальной сети Facebook, где на него подписано более 17 тысяч человек.

Читайте также:

• Биография Виталия Кима: все о главе Николаевской ОГА
• Биография Алексея Арестовича: все о советнике главы Офиса Президента
• Биография Давида Арахамии: все о главе партии Слуга народа
• Биография Михаила Подоляка: все о советнике главы Офиса Президента Украины
• Биография Валерия Залужного: все о главнокомандующем ВСУ

Хто такий Ігор Резнік і чому Ігор Муратов заявляє про рейдерське захоплення митниці

Після звільнення голови Державної митної служби України Ігоря Муратова у відомство повернули колишнього заступника начальника координаційно-моніторингової митниці Ігоря Резніка, із яким повернулися корупційні схеми, заявив журналіст і блогер Влад Сидоренко.

У Державній митній службі України продовжують спалахувати нові скандали. Після серпневої відставки вже другого за пів року голови ДМСУ Ігор Муратов продовжує безжально відкривати корупційні гнійники, якими знову покрилося все тіло відомства. В останньому інтерв’ю ексголова ДМСУ заявив, що після суто політичного рішення міністра фінансів про його звільнення українська митниця виявилася захопленою рейдерами із групи впливу нинішнього голови департаменту протидії митним правопорушенням та контрабанді Ігоря Резніка.

У першому інтерв’ю виданню “Деловая столица”, опублікованому 28 вересня 2020 року, Ігор Муратов пояснив причину своєї відставки. За його словами, він був незручним для групи корупціонерів, інтереси якої лобіював колишній заступник Муратова Андрій Павловський.

Саме з нього, за словами інтерв’юйованого, після зміни керівників половини митних пунктів країни і жорсткого знищення всіх контрабандних схем, відразу після відставки Муратова на українській митниці почалося стрімке відродження “офісу контрабанди”.

Наприкінці серпня 2020 року Кабмін поклав тимчасове виконання обов’язків голови ДМСУ на Павловського, який миттєво почав надолужувати те, що нібито йому не вдавалося зробити за Муратова. А саме – повернути на митницю і розставити на головні посади потрібних людей, які і стали кістяком нового “офісу контрабанди”.

Передусім у “справу” повернули Ігоря Резніка, який за Муратова був заступником начальника координаційно-моніторингової митниці, людину з величезним корупційним шлейфом, який поспіхом пішов у декретну відпустку після появи в нового голови ДМСУ достатньо неприємних до нього запитань з усіма потенційними для нього наслідками.

Відразу після звільнення Муратова і призначення Павловського Резнік повернувся, обійнявши через фіктивний конкурс посаду керівника головного підрозділу, який контролює контрабандні схеми на митниці, – департаменту протидії митним правопорушенням та контрабанді. Саме Резніку доручили очолити новий “офіс контрабанди” і швидко відродити корупційні схеми оформлення вантажів, які б давали багатомільйонні тіньові доходи.

“Кадри – головний інструмент реалізації митної корупції”

Для виконання цього завдання Резніку створили всі умови. Зокрема, вирішили питання з кадрами, які, за словами Муратова, є головним інструментом реалізації митної корупції. За тиждень після його відставки, 28 серпня 2020 року, ДМСУ провела загалом 15 фіктивних конкурсів на посади керівників всіх департаментів і головних відділів Держмитслужби.

Переможцями всіх цих конкурсів стали люди Резніка.

У принципі, весь кістяк нового “офісу контрабанди” обирали за однією схемою. Винятком не став і його ватажок. Заявки на участь у конкурсі подало 24 людини. До співбесіди допустили тільки Резніка. Резюме інших 23 кандидатів без пояснення причин не розглядали.

Співбесіду з Резніком проводила в.о. директора департаменту управління персоналом в неробочій на той момент структурі апарату ДМСУ Ірина Цимбал, яка не мала жодних правових підстав і повноважень проводити співбесіди з кандидатами на посади в чинну структуру апарату ДМСУ.

До того ж сама Ірина Вікторівна в цей момент теж брала участь у конкурсі на посаду начальника департаменту управління і розвитку персоналу, у якому, безумовно, теж перемогла.

У підсумку за місяць роботи новопризначених корумпованих посадовців Муратов дав друге інтерв’ю, у якому заявив, що група Резніка фактично зробила рейдерське захоплення української митниці. “Офісу контрабанди” вдалося цілковито взяти під свій контроль “турецький потік” одягу і взуття, повернувши відібране після програшу на президентських виборах Петра Порошенка право монопольного імпортера одіозному контрабандисту Вікторові Шерману.

Що буде далі, Муратов публічно прогнозувати не береться, проте ілюзій щодо Резніка не має.

“Я не слідчий і не прокурор, але багато з того, що про Резніка пишуть, правда”, – каже ексголова ДМСУ, звільнений міністром фінансів Сергієм Марченком за “недостатньо швидке проведення реформ”.

Корупційний шлейф Резніка

А пишуть про Ігоря Резніка дійсно багато. І правда дійсно не дуже солодка. За освітою Резнік є медпрацівником із дипломом про повну загальну середню освіту.

У графі “спеціальність” зазначено – “медсестра”. Вдало “вийшовши заміж” за доньку керівника райадміністрації Центрального району Харкова (вона ж – суддя одного з районних судів міста), Резнік розпочав стрімке кар’єрне зростання в Харківській митниці, швидко дослужившись до посади заступника із контрабанди.

Пташеня із гнізда Романа Насірова, який тимчасово, на початку 2019 року, очолював Херсонську, а в лютому – квітні 2019 року – Миколаївську митницю. На той час ДБР розслідувало порушення під час оформлення ввезення мінеральних добрив на Миколаївській митниці, унаслідок чого держава втратила 162,7 млн грн. Претензії до посадовця мали також Генпрокуратура, МВС і НАБУ.

На їхню адресу надійшов запит від народного депутата Роберта Горвата із претензіями щодо цілої групи товарів (931 позиція), які незаконно ввозили в Україну без сплати мит. Резніка звинувачували у вільному пропуску на територію України 31 групи російських товарів. Вантажі належали ПП “Укрхімтрест”, ТОВ “Белор Україна”, ТОВ “Вібо-Транс” та кільком іншим фірмам-імпортерам.

Окрім того, Резніка підозрювали у причетності до крадіжки понад тисячі тонн контрабандного ячменю зі складу в Миколаєві на початку квітня 2019-го. Затриманий на митниці ячмінь, який намагалося нелегально ввезти ТОВ “ЮГ-Резерв” через ТОВ “Ніка Транс Логістика”, Резнік віддав на зберігання у складах ТОВ “Аскет Шиппінг”. А 5 квітня з’ясували, що весь ячмінь таємничим чином зник.

Але “вишенькою на торті” махінацій митника Резніка стала історія із ввезенням бокситів на територію Миколаївського глиноземного заводу. Начальник митниці дозволив ввозити боксити в режимі перероблення, що призвело до ухиляння від сплати власником підприємства, російським олігархом, наближеним до Путіна, Олегом Дерипаскою податків до держбюджету України в розмірі 1,3 млрд грн.

2016 року Резнік злетів кар’єрними сходами до посади в.о. директора департаменту боротьби з митними правопорушеннями центрального апарату ДФС. Тоді відомством керував Роман Насіров. Олександр Дубінський доводив у своєму розслідуванні, що Резніка на таку високу посаду призначили за квотою одіозного соратника Порошенка Ігоря Кононенка.

Ще одним “ангелом-охоронцем” Резніка виявився Володимир Скоробагач – “король м’ясної контрабанди Харкова”, який свого часу фінансував проросійський “Оплот”. Скоробагач був тісно пов’язаним з ексрегіоналом Віталієм Хомутинніком.

“Із призначенням Резніка у Хомутинніка під контролем опинилася значна кількість митниць і цілих напрямів імпорту. Менеджером цього бізнесу є Володимир Скоробагач – заступник голови Харківської обласної ради. Вони працюють разом уже протягом багатьох років, за різних урядів користуючись статусом фактичних розпорядників митниці. В Україні митницю завжди контролювала не держава, а “рішали”, які встановлюють свої тіньові правила гри. У Хомутинніка вже чимало своїх людей у ДФС, і тепер він підсилює свої позиції, – писав ще один мій колега, журналіст Юрій Бутусов, додавши, що Резніку дали місце не випадково. – Усе вказує на те, що він – ставленик так званого “офісу” – групи високопосадовців на чолі з депутатом від БПП Олександром Грановським. Саме “офіс” донедавна тримав у руках усі нитки контрабанди у країні”.

На службі у “слуг”?

Наразі найбільш інтригує питання про те, як на інтерв’ю ексголови ДМСУ Ігоря Муратова відреагують в Офісі президента України і його партії “Слуга народу”, яка з чесними обличчями на білбордах іде перемагати на чергових виборах.

Ніяк не збагну, термінові посадки, яких іще не так давно вимагав Володимир Зеленський від Кабміну і силових структур стосовно корумпованих митників, більше не актуальні чи це все із серії “якщо не можеш побороти корупцію, очоль її”?

Опубліковано з особистого дозволу автора

Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.