Обов'язкові резерви є одним з традиційних інструментів грошово-кредитної політики, за допомогою якого Національний банк визначає, який відсоток від обсягу залучених депозитів та інших зобов'язань банки мають резервувати належним чином (зазвичай – на своєму кореспондентському рахунку в Національному банку).
Національний банк України відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлює для комерційних банків нормативи з формування ними обов'язкових резервів.
Обов'язкові резерви, як вже зазнача лось, – це акумульовані комерційним банком кошти, які зберігаються на резервному рахунку в центральному банку з метою забезпечення лік відності депозитної заборгованості чи інших па сивних операцій банків.
Обов'язкові резерви – один із традиційних інструментів центральних банків. Його зміст полягає в такому: банк зобов'язаний зарезервувати на своєму кореспондентському рахунку кошти в обсязі, який визначається як певний відсоток від його зобов'язань (норматив резервування).
Так, щоб зменшити обсяг грошової маси, НБУ підвищив у вересні норму обов'язкових резервних вимог з 15 до 16,5 % і вніс деякі зміни у механізм резервування. По-перше, НБУ зобов'язав комерційні банки тримати суму обов'язкових резервів у певному розмірі на коррахунках не у середньому за розрахунковий період, а щоденно[2].
Обов'язкові резерви є умовою нормального функціонування платіжно-розрахункового механізму банківської системи, виконують функцію страхування ненадійних позик, знижують ризикованість банківських вкладень, мінімізують втрати від банкрутств банків і тому є гарантією стабільності банківської системи в цілому.
норматив обов’язкового резервування – установлений Національним банком у процентному значенні розмір обов’язкових резервів до зобов’язань щодо залучених банком коштів;