Чи потрібно давати гроші дітям на кишенькові витрати?

Питання, чи варто давати дітям кишенькові гроші, досить спірне: приблизно 65-70% дорослих згодні з цим твердженням, 20% батьків відгукуються різко негативно, критикуючи “гроші з неба”. Залишається невелика частина, що займає нейтральну позицію з ідеєю оплачуваної праці (допомоги по господарству, хороші позначки в щоденнику). Звичайно, сім’я вирішує самостійно позицію з даного аспекту. Нам залишається лише з’ясувати, скільки кишенькових грошей давати підлітку в сучасних реаліях.

Що таке кишенькові гроші?

Кишеньковими грошима прийнято вважати кошти, що видаються батьками дітям на дрібні витрати:

• Хобі;
• Перекушування, снеки, солодощі;
• Поїздки в транспорті;
• Шкільна канцелярія (блокноти, ручки);
• Гроші в скарбничку на значні цілі.

Якщо одні батьки беззастережно дають купюри на постійній основі, інші нагороджують за слухняність, заслуги в навчанні, досягнення в спорті. Є й такі, хто не готовий давати на руки ні копійки, але це поодинокі випадки.

Скільки грошей давати дитині на кишенькові витрати?

Якщо в Німеччині на законодавчому рівні закріплено право отримувати фінансування від батьків з чіткими сумами, то в Україні нюанс, скільки грошей потрібно на дитину, не регулюється на вищому рівні. Таким чином, скільки грошей давати дитині на кишенькові витрати – тема індивідуальна та делікатна, що залежить від:

В середньому, прийнято давати кишенькові гроші дітям молодшого шкільного віку (1-4 класи) в розмірі 10-15 грн щодня. Цього вистачить на булочку з чаєм і батончик. Старші школярі отримують більше, часто додаються витрати на автобус (20-30 грн). Якщо говорити про старшокласників, то гроші дітям на кишенькові витрати видають у більшому обсязі – 50-80 грн. Звичайно, вищевказані цифри досить умовні, і переважно ця тема вирішується в колі сім’ї.

Як заробити, якщо кишенькових грошей не вистачає?

Якщо ваше чадо старшого шкільного віку, звичайно, виданих грошей йому часто не вистачає. Зараз такий час, що і підлітки шукають варіанти заробити самостійно і стати фінансово незалежними. Це може бути робота прямо всередині сім’ї (позайматися з молодшими братами/сестрами, помити машину, зробити генеральне прибирання) або реальний підробіток, куди беруть до 18 років (фасування товарів на дому, біржі копірайтингу, переклади текстів).

Звичайно, привчати дитину до праці важливо з дитинства, але якщо ви не готові жертвувати навчанням дитини – доведеться шукати вихід самостійно. У подібних ситуаціях простіше і швидше за все взяти гроші в кредит в сервісі MyCredit, бо ми пропонуємо найм’якші умови фінансування населення.

Щоб оформити мікропозику онлайн, досить заповнити онлайн-заявку на сайті, ввести дані паспорта та ІПН-коду, і прив’язати банківську картку, на яку через 10-15 хв надійдуть позикові кошти.

Майкредіт відноситься до клієнтів максимально лояльно та видає мікропозики різним категоріям громадян, включаючи кредит студентам з моменту повноліття.

Кишенькові гроші дітям: як і скільки

Перші кошти, які діти отримують в руки – це кишенькові гроші. З боку батьків існує величезна кількість думок. Вони не знають, куди витрачаються видані кошти. Їм здається, що вони будуть витрачені даремно. А є й такі батьки, які є прихильниками цього рішення. Вони вважають, що у дітей повинні бути свої гроші.

Дві сторони медалі

Цю ситуацію необхідно розглядати з двох сторін. Так, є такі діти, які витрачають свої кишенькові гроші не на шоколадки, а на сигарети або алкогольні напої.

Але тут все залежить від виховання. Якщо школяр знає, що сигарети – це погано і шкідливо, то не побіжить купувати їх, так як негативне ставлення не дозволить. З одного боку, батьки мають рацію, не можна давати гроші неповнолітнім, тому що немає впевненості, що дитина витратить їх з користю.

Але є частка правди і з боку батьків, які підтримують рішення дати своєму чаду на кишенькові витрати. Є такі ситуації, коли дитина вчитися далеко від дому. Вона змушена їздити на автобусі або маршрутці. На це їй знадобляться звичайно кошти. Малюки дуже розсіяні, тому можуть втратити гроші. А свої власні заощадження допоможуть вирішити ситуацію. Крім того, в будь-який момент підліток захоче пити або їсти. Він зможе за кишенькові кошти купити булочку, пляшку води.

Чому слід давати кишенькові гроші?

В житті існують різні ситуації, коли дітям можуть знадобитися гроші. Батьки повинні розглядати всі ці варіанти.

1. По-перше, життєві обставини настільки непередбачені, що гроші можуть знадобитися в будь-яку хвилину. Торкаючись все тієї ж теми проїзду в громадському транспорті. Багато ситуацій було таких, коли безсердечні водії висаджували школярів тільки тому, що не вистачало пару копійок на проїзд. Або зовсім не беруть в автобус без грошей, залишають дітей на холоді або йти пішки додому. Фахівці впевнені, що багато батьків не хотіли б, щоб і з їх чадом сталася така ситуація.
2. По-друге, як би це дивно не звучало, але кишенькові гроші являють собою певний психологічний фактор. Розглядаючи ситуацію на прикладі: діти на перерві вирішили вийти в магазин і купити цукерок. А одна дитина не може цього зробити, так як батьки не дали їй грошей. Вони аргументували цей факт тим, що вдома повно цукерок, тому малюк може потерпіти. Прийти додому і поїсти ці солодощі. Але проблема в тому, що вони не усвідомлюють, наскільки підліток відчуває себе неповноцінним, тому що не може бути нарівні з усіма. Найголовніша біда в тому, що він починає замислюватися, чому у дітей є гроші, а його мама і тато не дали йому коштів. Тут починає розвиватися відчуття невідповідності. І в результаті у нього формується комплекс неповноцінності. Батьки про це не замислюються. Адже проблема буде переслідувати його все життя, починаючи з самого дитинства.
3. По-третє, проблема неповноцінності буде ускладнюватися, тому що інші однолітки стануть помічати відсутність грошей у підлітка. Незважаючи на те, що це діти, вони злі і не можуть вести себе виховано. Вони не розуміють багато чого. Далі складеться така ситуація: один з школярів помітить, що у малюка немає грошей. Посміється над ним і обов’язково розповість своїм друзям. І цього, на превеликий жаль неможливо уникнути. Дорослі не розуміють, що світ підлітка влаштований зовсім по-іншому, і пріоритети там інші. Їх дитина буде кожен день терпіти насмішки і негатив по відношенню до неї. Звичайно, коли підліток стане дорослішим, він почне розуміти, що важливо, а що ні. Але поки він в такому віці, батьки зобов’язані підтримувати його, щоб не було почуття ущербності.

Як давати гроші на кишенькові витрати?

Батьки повинні пам’ятати, що видаючи певну суму грошей, не варто нав’язувати свою думку, куди дитина повинна їх витратити. Мама завжди може ввічливо натякнути, але не змушувати виконати її прохання. Підліток отримує кошти з тим розрахунком, що може витратити їх як вважатиме за потрібне, а коли дорослі намагаються контролювати даний процес – це вже не кишенькові гроші. Ця ситуація дуже схожа на ту, коли дитину посилають в магазин за продуктами. А на отриману здачу вона може купити собі якісь солодощі в якості винагороди.

Правильніше зробити, якщо, наприклад, розповісти дитині, як мама і тато в її віці витрачали свої кишенькові гроші. Підліток повинен сам розуміти, куди можна витрачати гроші, або краще буде їх відкладати, збирати на корисну і цікаву річ. Батьки дуже часто допускають такі помилки. Адже при купівлі якихось солодощів або улюбленого продукту ніхто з боку не радить і не відмовляє. Саме з цієї причини не варто нав’язувати дитині свою думку.

Сума кишенькових грошей

Це питання турбує багатьох батьків. І це нормально. Фахівці стверджують, що цифра залежить безпосередньо від віку дитини. Якщо їй немає ще 10 років, їй достатньо дати ту суму, якої вистачить на цукерки і шоколадки. Іншого в цьому віці вони і не купують. Якщо ж давати більше, тоді підлітка можна швидко розбалувати.

Є діти, які витрачають гроші за короткий період часу, наприклад, на їжу. А є й такі фінансово-грамотні, які витратять лише частину отриманих грошей. Решту залишають на наступний день.

НА ЩО МОЖНА ВИТРАЧАТИ КИШЕНЬКОВІ ГРОШІ

Світ дітей — продовження і наслідок світу дорослих. Ми інколи не помічаємо, як у пориві виховного моменту вживаємо фрази: «Ось у наш час. » або «Я в твої роки. » Доводиться визнати: нинішні діти — інші.

Світ дітей — продовження і наслідок світу дорослих. Ми інколи не помічаємо, як у пориві виховного моменту вживаємо фрази: «Ось у наш час. » або «Я в твої роки. » Доводиться визнати: нинішні діти — інші. Ні, вони не гірші, вони просто не такі, як ми.

Ми звикли дивитися на проблеми дітей очима «батьків». При цьому нерідко молодше покоління попросту позбавляється права голосу. А даремно. Адже вони, напевне, могли б багато що нам пояснити, а пояснюючи, можливо, і самі б зрозуміли щось важливе для себе. Та й нам допомогли б правильніше оцінити, до чого в підлітковому світі слід справді ставитися як до небезпеки, а що виключити зі списку батьківських фобій.

Усе, що ви хотіли знати про свою дитину, але боялися запитати, — у серії публікацій нашого п’ятнадцятирічного автора, київської школярки Анастасії Степули. Сьогодні її дебют у журналістиці.

Багато що зі спостережень Анастасії нас шокувало й насторожило, проте ми вирішили опублікувати матеріал без купюр. Адже й самі, у свою чергу, просили її бути гранично чесною, коли вона писатиме про кишенькові гроші і соціальну нерівність серед дітей, про нічні клуби і перше кохання, про комерціалізацію навчальних процесів та на інші теми, які нас так хвилюють, але на які не кожен батько може поговорити з любимим чадом.

Поняття і проблема кишенькових грошей — один з елементів стосунків між людьми в сім’ї. Ці гроші потрібні дітям насамперед для того, щоб учитися жити самостійно. Навчатися розподіляти свій бюджет так, аби задовольнити свої потреби. Гроші потрібні й для того, щоб відчути себе незалежною людиною. Ну і, зрозуміла річ, щоб мати можливість їсти, роз’їжджати містом і проводити вільний час окремо від батьків. Без кишенькових грошей нам ніяк, щоправда, якщо судити за європейським розумінням цієї проблеми, то не буває дармових кишенькових грошей. На Заході вважають, що будь-яку суму, яка видається дитині, потрібно заслужити: хорошими оцінками, досягненнями тощо. Головне, щоб ці гроші були спрямовані на розвиток особистості. Обов’язково є якесь обмеження, приміром вікове. В Америці батьки намагаються утримувати дитину до закінчення школи. Поступивши ж до коледжу, вузу, будь ласка, забезпечуй себе сам. Декому може здатися дивним, що дочка чи син мільйонера шукають собі роботу, але в багатьох країнах так заведено.

Батькам варто дати можливість дитині зрозуміти ціну грошей, навчитися не розкидатися ними. Сума, яку видають батьки, залежить від віку дитини та соціального статусу сім’ї. У 10 років потрібні гроші на морозиво, Макдональдс, зоопарк, каруселі, книжки, диски, сніданки в школі тощо. З віком запити зростають, сума — відповідно.

У 14—15 років, коли коло спілкування людини значно розширюється і не обмежується школою, потрібні гроші, щоб проводити час у кафе, на модні речі, які батьки чомусь купувати відмовляються, косметику, сигарети, презервативи, CD, проїзд, нічні клуби, поповнення рахунку на мобільному телефоні, на величезну кількість дрібниць.

Залежно від добробуту сімей, дітей, які дорослішають, можна поділити на три «види»: олов’яні, срібні та золоті. У кожного «виду» своє коло спілкування, між собою вони перетинаються вкрай рідко.

Олов’яна молодь — діти, які живуть у неблагополучних сім’ях, де батьки заробляють мало або не заробляють узагалі. Буває, що батьки вибирають горілку, а не роботу, й тоді в них тим паче навряд чи є можливість видавати щодня своєму чаду якусь суму грошей. За таких ситуацій підліток шукає для себе вихід. Одні хочуть працювати, щоб допомагати своїм батькам. Варіантів працевлаштування молоді дуже багато, незалежно від становища в суспільстві. Є можливість працювати офіціантами, няньками, барменами, прибиральниками, підробляти у фаст-фудах; якщо в людини є здібності, можна стати ді-джеєм у нічному клубі тощо. Ще один спосіб заробити — розповсюдження наркотиків. Окремі підлітки, у колі своїх друзів яких водяться ті, що «хапають» (вживають наркотики), стають «баригами» (дилерами, розповсюджувачами). Заробітку з цього бізнесу достатньо, аби «повисіти» (відпочити) у клубі. Заробляти є можливість від 1 дол. на годину до 70—300 дол. і більше на місяць.

Інші вирішують виборсатися зі злиднів шляхом злодійства та хуліганства. Якщо ви ведете босяцький спосіб життя, гроші вам будуть потрібні на пляшку горілки та пачку «Прими». Якщо знадобиться більше, завжди можна когось обікрасти чи в когось «позичити». У мого знайомого, учня 11 класу однієї з середніх київських шкіл, специфічне сприйняття життя. Щодня після школи (якщо він туди потрапить) він іде в який-небудь двір, збирає гроші (здає пляшки, краде, позичає) на пляшку «столичної» і, сидячи на лавочці, попиваючи, розмірковує про сенс життя. Інколи він знаходить собі товаришів по чарці з-поміж однокласників, інколи — серед місцевих бомжів. На запитання, чи цікаво йому так жити, чи не хоче він довідатися що-небудь нове про життя, він щоразу відповідає: «А що про нього довідуватися? Вся правда життя написана на цих бомжах, а єдині ліки від неї для нас — горілка». Якщо ці діти спілкуються з дітьми з таких самих сімей, їм вистачатиме до 10 гривень на день. А якщо вони спілкуватимуться з дітьми заможних батьків, їхнє самолюбство буде уражене. Представники олов’яної молоді вихідні проводять на дискотеках, які в народі називають «бикотеками» через величезну кількість п’яних та хлопців, які прагнуть побитися (вхід на такі дискотеки або безплатний, або коштує 5—15 гривень). Популярний відпочинок і в парках, на лавках, на вечірках у когось удома. Потрібні гроші на випивку, наркотики. Такі діти можуть дозволити собі понюхати клей «Момент», покурити траву (драп, план), що з усіх видів наркотиків коштує порівняно дешево — 50 гривень один пакет, або вколоти ампулу димедролу. До того ж «довбати» (курити траву) вважається абсолютно нешкідливим.

Срібна молодь — діти із сімей забезпечених, благополучних. Проблем у житті набагато менше. У таких компаніях модно наслідувати бомонд або ж дорослу модну тусовку. У батьків є можливість давати своєму чаду грошей значно більше, ніж одноліткам з олов’яних кварталів. А якщо є можливість — чому б нею не скористатися? Зустрічі таких підлітків проходять у кафе, де ціни не особливо відрізняються від ресторанних. У вихідні багато хто відвідує нічні клуби, де вхід коштує в середньому 50—150 гривень. Ще потрібні гроші на якийсь коктейль, випивку, декому — на наркотики. Ці діти можуть дозволити собі порозважатися «феном» (порошок амфітаміну) — 160 гривень за 1 грам) чи «колесом» (приміром, таблетка екстазі) за 60—80 гривень. Багатші підлітки нюхають кокаїн. Снобізм у більшості таких компаній звичний, він якоюсь мірою навіть є моделлю поведінки. Один раз я спостерігала розмову двох 16-річних хлопців. Один купує дизайнерські речі виключно від Armani, інший — Roberto Cavalli. Вони сперечалися протягом півгодини про те, яка фірма все-таки краща. Хлопці настільки серйозно сперечалися, що майже кричали один на одного. Всім іншим було дуже смішно через безглуздість теми суперечки. «Понти» у таких компаніях не люблять і намагаються викорінювати. Персони, які через свої дурощі намагаються принизити інших, вихваляючись грошима своїх батьків, викликають відразу. Таким дітям потрібно від 20 до 300—500 доларів на тиждень. Чимало з них, чиї батьки не в змозі видавати такі суми своїй дитині щотижня, починають красти у багатших «друзів» — мобільні телефони, гроші. Таке явище досить поширене. Заробляють гроші, у разі потреби, способами, описаними вище. Також можна допомагати батькам на роботі чи працювати в них. Маючи зв’язок із потрібними людьми, батьки можуть допомогти чадам досягти чогось у житті. У багатьох дітей небідних батьків у віці 18—19 років уже є машина, отже, потрібні гроші на бензин. Але все-таки багато хто намагається якось заощадити гроші, видані батьками, знайомлячись із «потрібними» людьми (приміром, із тими, хто працює в нічних клубах і здатний забезпечити безплатний вхід), дістаючи картки зі знижками, намагаючись не витрачати всі видані гроші відразу. Адже завжди приємно витратити зекономлені гроші на якусь дрібничку або на кохану людину.

Золота молодь — діти, які підростають у сім’ях дуже багатих громадян. Ми зустрічаємо дітей «нових росіян» («нових українців»), які розкидаються грошима наліво й направо. Син високопоставленої людини (судячи з усього, не дуже цікава особистість) пропонував кожному, хто погодиться супроводжувати його, проводити з ним час, 100 у.о. Бажаючих, напевно, було багато. Такі діти інколи бувають украй нахабними, вважаючи, що їм дозволено все. Заяви, буцімто в «їхній компанії не заведено на день народження дарувати подарунки, дешевші ніж за 2000 доларів», смішні, але іноді небезпідставні. Щоправда, більшість представників «виду» гніздиться там само, де й «срібна молодь». Відвідують ті ж самі ресторани й кафе, нічні клуби. Дітям батьків із дуже відомими прізвищами відкритий вхід на закриті вечірки, заходи. Гроші потрібні на бензин (для тих, хто водить сам, а не їздить із водієм), їжу, випивку, відвідування кінотеатрів тощо. Серед цього «виду» молоді популярний кокаїн (100 у.о/грам) і «колеса». Таким дітям на тиждень потрібно від 100 дол. до нескінченності, залежно від запитів. Про самостійний заробіток тут говорити не варто. Навіщо працювати, якщо завжди можна попросити в батьків?!