Чи знаєте ви? 12 цікавих фактів про Меркурій

Добірка з 12 фактів про найближчу до Сонця планету Сонячної системи.

1. Діаметр Меркурія складає 4880 км. Це найменша планета Сонячної системи. Супутник Юпітера, Ганімед та супутник Сатурна, Титан більший за Меркурій.

1. Меркурій має найбільш витягнуту орбіту серед усіх планет Сонячної системи. У перигелії він наближається до Сонця на 46 млн км, в афелії віддаляється на 70 млн км.
2. Меркурій не має повноцінної атмосфери. Концентрація атомів різних газів біля його поверхні на кілька порядків менше, ніж на висоті орбіти МКС.

Скупчення кратерів на Меркурії, які нагадують Міккі Мауса. Джерело: NASA/Johns Hopkins University Applied Physics Laboratory/Carnegie Institution of Washington

Рівнина Жари. Найбільша підтверджена ударна формація на Меркурії. Джерело: NASA/Johns Hopkins University Applied Physics Laboratory/Carnegie Institution of Washington

Кратер Аполлодор та Борозни Пантеон на Меркурії. Джерело: NASA/Johns Hopkins University Applied Physics Laboratory/Carnegie Institution of Washington

1. Раніше вважалося, що Меркурій постійно повернутий до Сонця одним і тим самим боком. Лише на початку 1960-х років шляхом радіолокації вдалося з’ясувати, що це не так. Планета робить один оберт навколо своєї осі за 58 земних днів, тоді як період її обертання навколо Сонця становить 88 днів.
2. Комбінація з витягнутої орбіти та великої тривалості дня призводять до одного унікального явища, яке можна спостерігати тільки на поверхні Меркурія. Під час проходження перигелію, орбітальна швидкість планети перевищує швидкість її обертання навколо своєї осі. У цей момент Сонце на небі Меркурія спочатку зупиняється, а потім деякий час рухається у зворотному напрямку. На певних ділянках поверхні спостерігач і зовсім може побачити як наше світило сходить, потім знову заходить, а потім знову сходить. Це явище неофіційно називають ефектом Ісуса Навина — на честь біблійного персонажа, який, за легендою, зупинив рух Сонця.
3. Меркурій — одна з найменш вивчених планет Сонячної системи. За всю історію його поки що відвідало лише два земні посланці. Апарат Mariner 10 здійснив три прольоти поблизу Меркурія у 1974 — 1975 роках, а в період з 2011 по 2015 рік на орбіті навколо нього працював зонд MESSENGER. Запущена восени 2018 року європейсько-японська місія BepiColombo здійснить перший проліт планети у жовтні 2021 року.

7. Нахил екватору Меркурія до поверхні його орбіти близький до нульового. Через це на дні його полярних кратерів існують зони вічної тіні. Радіолокаційні спостереження, а також дані апарата Messenger показали, що у багатьох з цих кратерів знаходяться запаси водяного льоду.

1. Меркурій є однією з двох кам’янистих планет Сонячної системи, яка має постійне магнітне поле (друга така планета — наша Земля). Потужність цього поля приблизно в 100 разів менша за земну.
2. Меркурій — одна з найскладніших цілей для вивчення великих планет. Щоб вийти на орбіту навколо нього, апарату MESSENGER знадобилося 6,5 років польоту, протягом яких він здійснив шість гравітаційних маневрів та подолав 7,9 млрд км. Це більше, ніж відстань між Землею та Плутоном.
3. Згідно з популярною легендою, великий астроном Микола Коперник ніколи не бачив Меркурія. Швидше за все, це просто гарна історія, але в неї все ж таки є деяке фактичне обґрунтування. Річ у тім, що в помірних широтах планету видно лише відразу після заходу Сонця або незадовго до його сходу, причому досить низько над горизонтом. Тож розглянути її неозброєним оком справді непросто.

11. На Меркурії спостерігаються найсильніші перепади температур у Сонячній системі. Опівдні на його екваторі температура може досягати позначки 430 градусів за Цельсієм, що вище за точку плавлення свинцю та цинку. Уночі вона швидко опускається до –170°C. Отже, різниця між ними становить 600°C.

Меркурій. Джерело: NASA / Johns Hopkins University Applied Physics Laboratory / Carnegie Institution of Washington

12. Внутрішня будова Меркурія вкрай незвичайна. По суті, він являє собою величезне залізонікелеве ядро, прикрите тонкими шарами мантії та кори. Це ядро займає понад половину внутрішнього об’єму планети, на нього припадає ¾ від усієї її маси. Не виключено, що на ранніх етапах еволюції Меркурій зіткнувся з якимось великим об’єктом і в результаті втратив більшу частину зовнішньої силікатної оболонки.

Popular:

Схожі публікації

Нові статті

Читати журнал

Новини по темам

При використанні матеріалів сайту обов’язково вкажіть посилання у межах першого абзацу на сторінку з оригінальною статтею із зазначенням бренду видання The Universe. Space. Tech

©2024 The Universe. Space. Tech

To provide the best experiences, we use technologies like cookies to store and/or access device information. Consenting to these technologies will allow us to process data such as browsing behavior or unique IDs on this site. Not consenting or withdrawing consent, may adversely affect certain features and functions.

The technical storage or access is strictly necessary for the legitimate purpose of enabling the use of a specific service explicitly requested by the subscriber or user, or for the sole purpose of carrying out the transmission of a communication over an electronic communications network.

The technical storage or access is necessary for the legitimate purpose of storing preferences that are not requested by the subscriber or user.

The technical storage or access that is used exclusively for statistical purposes. The technical storage or access that is used exclusively for anonymous statistical purposes. Without a subpoena, voluntary compliance on the part of your Internet Service Provider, or additional records from a third party, information stored or retrieved for this purpose alone cannot usually be used to identify you.

The technical storage or access is required to create user profiles to send advertising, or to track the user on a website or across several websites for similar marketing purposes.

4.12.1. Первинна обробка молока

На кожній фермі в спеціальній прибудові посередині корівника, а на великих фермах в окремих приміщеннях, обладнують молочар­ню. Безпосередньо в умовах ферми проводять первинну обробку молока, яка передбачає очищення його від механічних домішок (фільтрування) та охолодження.

Очищення молока від механічних домішок (фільтруван­ня). Під час доїння в молоко можуть потрапляти різні механічні домішки (волос, пил тощо). Тому з метою зменшення забруднення його фільтрують. Якщо корів доять у стійлах і молоко зливають у фляги, то в горловини фляг вставляють цідилки з фільтрами або обв’язують їх фільтрувальною тканиною. Найдоцільніше використо­вувати фільтри із штучної тканини (лавсан, енант), які легко про­миваються, міцні й не жовтіють. Для обробки 1 т молока необхідно 0,017 м лавсану, тоді як марлі — 1,26 м.

Фільтрування не забезпечує одержання чистого молока, оскільки частина механічних домішок розчиняється і разом із мікроорганіз­мами потрапляє в молоко.

На великих фермах і підприємствах промислового типу для очищення молока використовують герметичні молокоочисники типу ОМА-3М, умонтовані в пастеризаційні установки. Основним робо­чим органом у них є барабан, подібний до сепараторного, проте менший за діаметром, без розділювальної тарілки, з більшим прос­тором між тарілками і одним збірником молока. Відцентрова сила, що розвивається під час обертання барабана, відділяє з молока ме­ханічні домішки разом із бактеріями, які затримуються між таріл­ками барабана.

Для очищення молока на фермах використовують устаткування типу ООМ-1000А, за допомогою якого молоко одночасно очищають, охолоджують і сепарують. За одну годину тут очищають 1000 кг або сепарують 600 кг молока.

У разі доїння в молокопровід застосовують уніфіковані фільтри АДМ.09.000, умонтовані в молокопровід на потоці молока.

Охолодження молока. Неохолоджене молоко швидко втрачає свої бактерицидні властивості і через 2 — 3 год починає скисати, то­му відразу після доїння його охолоджують. З цією метою на фер­мерських молочарнях фляги занурюють у басейн з проточною водою

з розрахунку 3 — 5 л на охолодження 1 кг молока. Крім того, вико­ристовують лід. Так, на 100 кг молока необхідно 10 — 12 кг, або на 1 т молока — 1,2 м 3 льоду.

Значно швидше і до нижчої температури можна охолодити мо­локо за допомогою охолодників, ванн і танків. Охолодники працю­ють за принципом теплообміну між молоком та холодоагентом. Во­ни бувають зрошувальні й пластинчасті. Молоко в таких охолод­никах стікає зверху, а вода надходить знизу вверх. Більш сучасни­ми є пластинчасті охолодники, які можна використовувати за всіх способів доїння корів, але частіше їх умонтовують у лінію з центра­льним молокопроводом.

Для охолодження молока на фермах застосовують холодильну установку МХУ-8С у комплексі з танком-охолодником ТО-2 міст­кістю 2 т. На великих фермах використовують фреонові або аміачні холодильні машини.

Незалежно від способу доїння для охолодження молока застосо­вують ванни й танки, у міжстінковий простір яких надходить холо­доагент (фреон) або холодоносій (льодова вода, розсіл).

Зберігання молока. Охолоджене молоко зберігають за низьких температур. У випадку, коли його не вивозять із господарства про­тягом 6 год, то охолоджують до 10 °С, 12 — 8 °С, 24 год — 5 °С із урахуванням 1 — 2 °С на нагрівання. У разі збирання у фляги моло­ко зберігають у тих самих басейнах, в яких і охолоджували, але фляги накривають марлею чи іншою тканиною.

Для підтримання більш низької температури використовують лід. Проте зберігати молоко у флягах економічно невигідно, оскіль­ки витрачається багато води і льоду, в нього потрапляють механічні домішки й відбувається абсорбція сторонніх запахів.

Найдоцільніше молоко зберігати в танках і ваннах. Танки мають подвійні стінки, простір між якими заповнено теплоізоляційним матеріалом. У них охолоджене молоко зберігають 36 — 48 год. Для підтримання низької температури використовують ванни ТОМ-1, ТОМ-2, ТО-2. Це двостінні резервуари, під дном яких розташовані трубчасті випарювачі, з’єднані з холодильною машиною. Зберігання молока у ваннах дає можливість автоматично підтримувати певну температуру.

На великих фермах і підприємствах промислового типу для збе­рігання молока використовують резервуари-термоси місткістю 2 — 36 т. Тримання молока в них упродовж 12 год підвищує його температу­ру на 1 °С із різницею температури між молоком і навколишнім се­редовищем 20 °С.

Транспортування і реалізація молока. Його транспортують у флягах і автомобільних цистернах. Перевезення у флягах не дає можливості підтримувати певну температуру й уникнути втрат мо­лока (розбризкування, залишки на стінках фляг), які досягають 0,3 — 0,5 % місткості фляги.

Кращим способом транспортування вважають використання ав­томобільних молочних цистерн. Воно обов’язкове для господарств, де молоко охолоджують та зберігають у танках. Застосування авто­мобільних молочних цистерн усуває трудомісткі процеси заванта­ження, розвантаження, миття, дезінфекції фляг і підвищує продук­тивність праці майже в 2 рази.

Молочні цистерни характеризуються достатньою термоізоляцією, яка запобігає нагріванню молока або замерзанню. За 10 год перебу­вання молока в цистерні його температуразмінюється не більш як на 2 °С.

У цистерну молоко надходить за допомогою вакууму, що створю­ється відкачуванням із секції повітря всмоктувальним колектором двигуна автомобіля. Спрацьовує контактна електрична сигналіза­ція і двигун автомашини після заповнення цистерни молоком ви­микається.

У деяких країнах молоко транспортують по молокопроводу, але виникає складність щодо його промивання, витрат значної кількості води та миючих засобів.

На молоко, яке відправляють із господарства на молочне підпри­ємство, оформляють товарно-транспортну накладну, де зазначають його кількість, жирність та показники сортності. На молочному за­воді молоко зважують, визначають жирність, уміст білка, кислот­ність, ступінь чистоти, бактеріальне обсіменіння та вміст соматич­них клітин.

Перераховують молоко фактичної в базисну жирність за форму­лою

де М0 і М — відповідно кількість молока базисної і фактичної жир­ності, кг; Ж — вміст жиру в молоці, %; Ж0 — базисна жирність мо­лока, %.

У товарно-транспортній накладній молокозавод вказує фактичну масу молока, його якість, час надходження й вибуття молокоцистер- ни. Крім того, він веде накопичувальну відомість (ф. № ЗМ — 5-мол) по кожному господарству, а двічі на місяць ці господарства одержують приймальні квитанції (ф. № ПК-З) на здану продукцію.

Сортність молока. Відповідно до державного стандарту (ДСТУ 3662—97) молоко має бути натуральним, білого або слабко-кремового кольору, без осаду й пластівців, одержане від здорових тварин, про­фільтроване, охолоджене, з температурою не вище від 10 °С і густи­ною не менше ніж 1027 кг/м 3 .

У доброякісному молоці не повинно міститися інгібуючих і нейт­ралізуючих речовин (антибіотики, аміак, сода, пероксид водню та ін.), а вміст важких металів (миш’як, афлатоксин М1) та залишкової кількості пестицидів не повинен перевищувати встановлені норми.

Допускається здавання молока й неохолодженим, але воно має відповідати всім вимогам стандарту. Розрахунок за нього про­водиться за дещо нижчими цінами, але реалізація такого молока може бути вигідною господарствам, розташованим недалеко від мо­лочних підприємств.

Для визначення сортності молока використовують органолепти­чні, фізико-хімічні й мікробіологічні показники (запах, смак, сту­пінь чистоти, кислотність, бактеріальне обсіменіння, масову частку сухої речовини та вміст соматичних клітин). Згідно з цими показни­ками сире молоко розподіляють на три сорти — вищий, перший та другий (табл. 4.5).

4.5. Вимоги до якості коров’ячого незбираного молока за ДСТУ 3662-97