Породи великої рогатої худоби на Україні

Сучасні породи великої рогатої худоби за своїми господарсько-біологічними ознаками дуже відрізняються між собою. У зв’язку з цим було запропоновано декілька класифікацій (зоологічна, географічна та ін.), але практичним цілям найбільше відповідає виробнича, в основі якої лежить напрямок продуктивності тварин. Сучасна велика рогата худоба поділяється за напрямом продуктивності на три групи: молочні, комбіновані (молочно-м’ясні і м’ясо-молочні) та м’ясні породи. До молочних порід, які використовуються в Україні, відносяться голландська, чорно-ряба, червона степова, голштинська, білоголова українська, червона польська, українська червоно-ряба молочна, українська чорно-ряба молочна, айрширська, джерсейська, червона датська, англерська; до комбінованих – симентальська, монбельярдська, швіцька, лебе-динська, бура карпатська, пінцгау; до м’ясних – абердин-ангуська, герефордська, казахська білоголова, кіанська, шаролезька, лімузинська, шортгорнська, санта-гертруда, сіра українська, симентальська м’ясного напрямку, українська м’ясна, волинська, поліський тип, знам’янський тип, південний тип.

Породи молочного напряму продуктивності

Голландська порода

Голландська порода – одна із стародавніх заводських порід молочного напряму продуктивності. Виведена вона в Голландії внаслідок довготривалого покращення місцевої голландської худоби цілеспрямованим відбором та підбором тварин за молочною продуктивністю в умовах доброї годівлі (пасовища, зелені корми) та належного утримання. Сучасний тип голландської породи сформувався на початку XX ст., коли стали застосовувати комплексну оцінку тварин за продуктивністю і міцністю конституції. Голландська худоба характеризується великими розмірами, міцною конституцією та кістяком, добре розвиненою мускулатурою, гармонічною тілобудовою. Основні проміри дорослих корів становлять: висота в холці 130-134 см, коса довжина тулуба 170-180 см, обхват грудей 195-200 см, обхват п’ястка 19-20 см. Середня жива маса корів в Голландії 550-600 кг, бугаїв – 800-1000 кг, телят при народженні 36-42 кг. Середньорічний надій 5000-5500 кг молока, а в кращих господарствах 6000-6500 кг з високим вмістом жиру (3,9-4,0 % і вище). Вміст білка у молоці 3,3-3,6 %. Тварини характеризуються доброю скороспілістю і високими м’ясними якостями. Забійний вихід відгодованих тварин досягає 55-60 %. Перший раз телиць осіменяють у віці 14-18 міс. Голландська худоба дуже поширена в світі. В Україну завозилась для покращення місцевої чорно-рябої худоби та створення чорно-рябої породи. В Україні були створені високоякісні заводські стада.

Чорно-ряба порода

Чорно-ряба порода – це високопродуктивна вітчизняна порода молочного напряму створена шляхом схрещування місцевої худоби, яка розводилась в різних зонах колишнього СРСР, з породами чорно-рябої худоби голландського походження. Затверджена в 1959 році за рішенням Міністерства сільського господарства колишнього СРСР шляхом об’єднання кількох відрідь чорнорябої худоби в одну чорно-рябу породу. При створенні і формуванні масиву чорно-рябої породи в Україні у різні періоди та відповідних місцях поширення використовували кілька відрідь – голландської, естонської, литовської, чорно-рябої Московської області та інших областей. Це призвело до того, що нинішній масив чорно-рябої худоби у господарствах України різноманітний за своєю генеалогічною структурою і невирівняний за типом. Конституція чорно-рябої худоби міцна, екстер’єр і тип будови тіла характерний для молочного напряму. Тварини характеризуються добрим здоров’ям та пристосованістю до різних кліматичних зон. Корови великі, з дещо розтягнутим, пропорційно розвинутим тулубом, глибокими середньої ширини грудьми, широким попереком, спиною та крижами.

Основні проміри корів такі: висота в холці – 126-132 см, коса довжина тулуба – 150-165 см, обхват грудей – 180-200 см, обхват п’ястка – 18-20 см. Дорослі корови важать 450-600 кг, бугаї – 800-1000 кг, телята при народженні 30-35 кг. Удій корів в племінних заводах 4000-6000 кг, жирність молока 3,5-3,8 %, вміст білка в молоці 3,3-3,6 %. Рекордистки дають до 17517 кг (корова Волга) жирністю 4,2 %. За умов інтенсивної відгодівлі тварини мають добрі м’ясні якості і досягають забійного виходу 55-58 %. Чорно-ряба худоба вважається найбільш придатною для експлуатації в умовах промислової технології. Чорно-рябу худобу розводять у всіх областях та республіці Крим.

Тваринництво України: велика рогата худоба, свинарство, вівчарство, птахівництво

Тваринництво є другою найбільшою галуззю сільськогосподарського виробництва України. Воно покликане задовольняти потреби населення у м’ясо-молочних продуктах, а також потреби легкої та інших галузей промисловості у сировині.

Україна має порівняно велике поголів’я худоби і птиці — майже 2% від світових показників поголів’я великої рогатої худоби, стільки ж свиней, понад 1% коней, близько 1,5% птиці. Продуктивність худоби і птиці в Україні значно відстає від більшості європейських країн.

Останнім часом у структурі виробництва тваринницької продукції держави відбувалися принципові зміни, що є свідченням переходу аграрного сектора України до ринкових відносин. Ці зміни проявляються в тому, що вже тепер більшість усіх основних видів тваринницької продукції виробляється в приватних господарствах, в тому числі фермерських (мал. 50).

Мал. 50. Виробництво продуктів тваринництва господарствами різних форм власності

Реформування тваринництва на шляху до ринку відбувається у важких умовах. За період з 1991 по 1998 pp. поголів’я продуктивної худоби значно скоротилося (табл. 4). Приватизація землі і передача її сільськогосподарським виробникам змінить ситуацію щодо розвитку тваринництва на краще: створяться реальні можливості для інтенсифікації галузі.

Таблиця 4. Поголів’я продуктивної худоби в Україні, тис. голів

Показник	Рік
	1991	1996	1997	1998
Велика рогата худоба, у тому числі:	24623	17557	15313	12759
корови	8378	7531	6972	6265
свині	19427	13144	11236	979
вівці та кози	8419	4099	3047	2362

У свою чергу, інтенсивний розвиток тваринництва потребує докорінних змін у землеробстві, подальшого поглиблення його спеціалізації, зміцнення кормової бази. В країні є великі можливості для значного підвищення продуктивності тваринництва, розширення кормової бази, поліпшення організації виробництва і праці, вдосконалення племінної роботи та ветеринарного обслуговування.

Велиа рогата худоба

Провідне місце у тваринництві належить розведенню великої рогатої худоби (мал. 51). Це — галузь м’ясо-молочного напряму (переважає м’ясна продукція). Залежно від регіональних особливостей, природних та економічних передумов вона характеризується певними територіальними відмінностями у рівні розвитку і виробничій спеціалізації. У приміських зонах великих міст переважає молочно-м’ясний напрям (більше виробляють молока, ніж м’яса). На Поліссі традиційно розвивається молочно-м’ясне і м’ясо-сальне тваринництво, у південних районах — м’ясо-молочне. Поблизу великих центрів споживання розташовані потужні комплекси відгодівлі великої рогатої худоби, свиней і птиці, виробництва молока.

У загальному поголів’ї великої рогатої худоби України у 1998 р. на корів припадала половина.
Порівняно з західноєвропейськими країнами, що мають подібні природно-кліматичні умови, продуктивність молочного стада України все ще дуже низька. Продуктивність інших галузей тваринництва також невисока (див. додаток 16).

Кількість худоби (в розрахунку на одиницю сільськогосподарських угідь) неоднакова в різних регіонах країни. Найбільша вона у Карпатах і Лісостепу, далі йдуть Полісся і Степ. Розводять переважно червону степову, симентальську, білоголову українську, сіру українську, лебединську, чорно-рябу породи корів.

Свинарство та вівчарство

Потужною галуззю продуктивного тваринництва України є свинарство. У 1997 р. на неї припадало близько 35% усього м’яса, що вироблялося у державі. Свинарство розвивається в усіх регіонах України. Та найбільше — у великих вузькоспеціалізованих господарствах приміських зон міст. Переважно розводять українську білу породу свиней, але поширені також миргородська, прикарпатська, придніпровська чорно-ряба породи.

У південній частині країни і Карпатах розвивається вівчарство (мал. 52). Це допоміжна галузь тваринництва. На півдні розводять тонкорунних і напівтонкорунних овець (високопродуктивну тонкорунну, асканійську, цигейську породи), в Лісостепу — прекос. Смушкове і молочне вівчарство є традиційним для Карпат.

птахівництво та інші види тваринництва

Повсюдного розвитку набуло птахівництво. Поблизу значних центрів споживання створено великі птахокомбінати з виробництва м’яса і яєць (мал. 53).

Мал. 53. У цеху по відгодівлі бройлерів у господарстві м. Бершадь Вінницької області

Україна — одна з країн, що має найбільше поголів’я худоби і птиці в Європі (див. додаток 17).

Однією з важливих галузей тваринництва, значення якої за останні роки швидко зростає, є конярство. Нині поголів’я коней становить близько 0,5 млн голів. Коней розводять у районах Карпат, Закарпаття, на Поділлі та Поліссі. У спеціалізованих господарствах, розташованих у східній частині України (Луганська, Полтавська області), розводять племінних коней. Передбачається подальший розвиток конярства.

Товарною галуззю тваринництва в багатьох районах є кролівництво. Основними районами розведення кролів є степова (45% усього поголів’я) і лісостепова (35%) зони.

Перспективним є рибне господарство. Воно розвивається на основі ставків (близько 200 тис. га), водоймищ Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця, а також уздовж багатьох середніх та великих річок. Розводять коропа, білого амура, пістрявого і білого товстолобика, судака, ляща та ін. На базі водоймищ — охолоджувачів великих теплових електростанцій організовано вирощування риби в басейнових і садкових господарствах. У Карпатах і на Поліссі створено спеціалізовані форелеві господарства. Основний вилов риби припадає на ставки та великі водоймища.

У країні, в основному у південних районах, розвивається шовківництво.

Організовано кліткове звірівництво — в усіх областях розводять нутрій, норок, лисиць, песців.

Бджільництво

Давні традиції в Україні має бджільництво. Його продукція ще за княжих часів експортувалася. Однак інтенсивне вирубування лісів, розорювання земель, використання дешевого штучного воску призвели до занепаду бджільництва у XVIII ст. У XIX ст. відомий український пасічник П.Прокопович уперше в світі виготовив рамковий вулик. Бджільництво почало відновлюватися, і вже на початку XX ст. у Східній Україні налічувалося понад 2 млн вуликів. Певною мірою бджільництво стало «візитною карткою» України. Пізніше, особливо в період широкого використання в сільському господарстві хімікатів, розвиток бджільництва загальмувався.

Бджільництво в Україні поширено в усіх областях (мал. 54). Бджоли запилюють 2,5-3,6 млн гектара рослин. У результаті значно зростають урожаї гречки, соняшнику, багаторічних трав, фруктових дерев. Посилюється спеціалізація галузі. Створено близько 60 бджолопідприємств і великих ферм, проводиться племінна робота. За рівнем виробництва меду Україна посідає одне з перших місць у світі. Але можливості бджільництва використовуються ще недостатньо.

1. Яке значення має тваринництво?
2. Як змінилась продуктивність худоби і птиці у сільськогосподарських підприємствах України за 1990-1997 pp.? Використайте для цього матеріали додатка 16.

1. Схарактеризуйте розміщення основних видів тваринництва.
2. Порівняйте поголів’я худоби і птиці України та великих європейських країн. Використайте матеріали додатка 17.
3. Назвіть основні райони кролівництва, рибного господарства і кліткового звірівництва.
4. Розкажіть про розвиток бджільництва в Україні.

При копіюванні інформації обов’язкові прямі посилання на сторінки сайту та авторів матеріалів.
Всі книги та статті є власністю їхніх авторів та служать виключно для ознайомлення.

Ринок великої рогатої худоби: ціни вгору

Станом на 7 липня ціни на ВРХ живою вагою демонстрували позитивну динаміку. Про це повідомляє аналітичний відділ компанії «Дикун».

У літній період фермери мають доступ до дешевого корму, як наслідок, пропозиція ВРХ на ринку скоротилася. Протилежна ситуація складається в областях прилеглих до зони АТО та російського кордону. Через можливість контрабанди в цих регіонах пропозиція значно вища, а ціни нижчі.

Реалізація залишається слабкою. Лише південний берег дещо пожвавився.

За результатами моніторингу бички вагою вище 400 кг переробники купують по 32-33 грн/кг, а вагою від 300 до 400 — по 29-30 грн.

За корову вищої вгодованості дають від 26 до 28 грн/кг. Ціни на корову середньої вгодованості коливаються в межах 24-26,5 грн/кг.

milkUa.Info