Хребці

Хребет дорослої людини – цс довгий S-нодібно вигнутий стопи, що складається з розташованих один над одним 33-34 хребців (рис. 54). У будові хребців чітко виражена одна з важливих закономірностей будови кісткової системи. Там, де при незначному об’ємі кістки необхідно забезпечити міцність конструкції, зберігаючи її легкість, утворюється губчаста речовина. Тіла хребців побудовані з губчастої речовини, вкритої по периферії тонкою пластинкою щільної речовини. Характерне розташування балок (трабекул) губчастої речовини відповідає лініям стиснення і розтягнення, що забезпечує міцність хребців. Міцність хребтового стовпа, як системи, залежить від з’єднань хребців і потужного зв’язкового апарату, який забезпечує йому значну гнучкість та рухливість.

Незалежно від відділу хребта, майже всі хребці гомологічні, тобто мають однакове походження і загальний план будови, обумовлений вертикальним положенням тіла людини. Хребет складається з 7 шийних хребців, 12 грудних хребців, 5 поперекових хребців, 5 крижових хребців та 2 4 куприкових хребців. У немовлят є 33 окремих хребці. У дорослої людини хребці нижнього відділу зростаються, утворюючи крижову кістку і куприк, тому окремих хребців налічується 28.

Хребець (vertebra) (рис. 55) складається з тіла хребця (corpus vertebrae), розташованого попереду, яке є його опорною частиною. За тілом розташовується дуга хребця (arcus vertebrae), що з’єднується з тілом хребця за допомогою двох ніжок дуги хребця (pedunculi arcus vertebrae). Тіло і дуга обмежують хребцевий отвір (foramen vertebrale). Отвори всіх хребців формують хребтовий канал (canalis vertebralis), де розташований спинний мозок.

Поверхня тіла хребця, оберненого до хребцевого отвору, ввігнута, на ній є живильні отвори, у які входять кровоносні судини. Від дуги хребця відходять 7 відростків, до яких прикріплюються м’язи. По серединній лінії відходить назад непарний найдовший остистий відросток (processus spinosus). У лобовій

Рис. 54. Хребтовий стовп (хребет), columna vertebralis. А – вигляд спереду; Б – вигляд ззаду; В – вигляд збоку

Рис. 55. Будова грудного хребця. А – вигляд зверху, Б – вигляд збоку

площині праворуч і ліворуч розташовується парний поперечний відросток (processus transversus). Уверх і донизу від дуги спрямовані парні верхні і нижні суглобові відростки (processus articulares superiores et. inferiores).

На суглобових відростках є плоскі суглобові поверхні для з’єднання із суміжними хребцями, відповідно верхня суглобова поверхня і нижня суглобова поверхня (facies articularis superior et facies articularis inferior). У шийному відділі хребта площини суглобових поверхонь суглобових відростків розташована майже під кутом 45° до лобової площини. Ці поверхні поступово донизу змінюють свій напрямок у поперековому відділі хребта вони вже розташовані у стріловій площині. Основи суглобових відростків обмежують верхню і нижню хребцеві вирізки (incisurae vertebrales superiores et inferiores). При з’єднанні хребців між собою нижні і верхні хребцеві вирізки двох суміжних хребців утворюють з обох боків між- хребцеві отвори (foramina intervertebralia), через які проходять спинномозкові нерви і кровоносні судини.

Шийні хребці (vertebrae cervicales). У людини, як у всіх ссавців, є 7 шийних хребців. До речі, і довга шия жирафа, і коротка шия миші містять по 7 хребців. Шийні хребці людини відрізняються від інших хребців не тільки меншими розмірами, але й круглим отвором у поперечному відростку – поперечний отвір (foramen transversarium), що дуже важливо (рис. 56). Через ці отвори, починаючи з VI шийного хребця догори, проходить хребтова артерія, що кровопос- тачає головний мозок. Кожен поперечний відросток закінчується переднім горбком і заднім горбком (tuberculum anterius et tuberculum posterius). Передній горбок VI шийного хребця значно більший, ніж горбки інших хребців. Біля нього проходить загальна сонна артерія, тому його називають сонним горбком (tuberculum caroticum). При кровотечах в ділянках голови і шиї до нього можна притиснути сонну артерію і зупинити кровотечу. Суглобові відростки мають круглу гладку суглобову поверхню, причому на верхніх відростках вона спрямована назад і дещо догори, а на нижніх – вперед і дещо вниз. Остисті відростки короткі, їх довжина зростає від II до VII хребця, а кінці остистих відростків II–V хребців роздвоєні. Найдовшим і потовщеним є остистий відросток VII хребця, він дещо виступає, тому VII хребець називають виступним хребцем (vertebra prominens). Верхівку цього остистого відростка легко знайти на живій людині, він служить орієнтиром проведення межі між ділянкою шиї та спини.

Перший і другий шийні хребці людини за будовою значно відрізняються від інших хребців, бо з’єднують череп з хребтом.

І шийний хребець – атлант (atlas) не має тіла, остистого і суглобових відростків. Форма його кільцеподібна. З боків І хребця розташовані бічні маси атланта (massae laterales atlantis), до яких приєднані передня і задня дуги атланта (arcus anterior atlantis et arcus posterior atlantis), утворюючи великий круглий хребцевий отвір (рис. 57).

На передній поверхні передньої дуги є передній горбок (tuberculum anterius), па внутрішній поверхні дуги – ямка зуба (fovea dentis) для з’єднання із зу-

Рис. 56. Шийний хребець (vertebra cervicalis), вигляд зверху

бом II шийного хребця. На задній поверхні задньо! дуги атланта виступає задній горбок (tuberculum posterius). Поперечні відростки атланта мають всі характерні для шийних хребців структурні елементи. На верхній і нижній поверхнях бічних мас міститься верхня суглобова поверхня і нижня суглобова поверхня (facies articularis superior et facies articularis inferior). Верхні суглобові поверхні еліпсоподібної форми, ввігнуті, служать для з’єднання з виростками потиличної кістки, нижні – з осьовим хребцем.

II шийний хребець – осьовий хребець (axis). Його А. Везалій назвав обертовим. При поворотах голови атлант разом із черепом обертається навколо зуба. Ця особливість відрізняє II хребець від інших хребців (рис. 58). Від його тіла відходить догори зуб осьового хребця (dens axis) циліндричної форми, що має верхівку зуба (apex dentis) і дві суглобові поверхні. Передня суглобова поверхня (facies articularis anterior) з’єднується з ямкою зуба атланта, а задня суглобова поверхня (facies articularis posterior) – з поперечною зв’язкою атланта. З боків від зуба розташовані дві верхні суглобові поверхні (facies articulares superiores) для з’єднання з нижніми суглобовими поверхнями атланта. Осьовий хребець має типові нижні суглобові відростки, їхні суглобові поверхні спрямовані вперед і вниз. Остистий відросток короткий, масивний, з роздвоєним кінцем.

Дванадцять грудних хребців (vertebrae thoracicae) з’єднуються з ребрами, що обумовлює особливості їх будови (див. рис. 55). На бічних поверхнях тіл хребців розташовані верхня і нижня реброві ямки (foveae costales superior et inferior), які на суміжних хребцях утворюють ямку для головки ребра. Винятком є I, X, XI, XII грудні хребці. На тілі І грудного хребця є ціла ямка для головки І ребра і пів’ямка для головки II ребра. X грудний хребець має на верхньому краї тіла лише верхню пів’ямку для головки X ребра, а на тілі XI і XII хребців розміщені цілі ямки для прикріплення головок XI і XII ребер. Поперечні відростки грудних хребців довгі, відхилені назад, їхні кінці потовщені. На передній поверхні кожного поперечного відростка десяти верхніх грудних хребців є реброва ямка поперечного відростка (fovea costalis processus transversi) для з’єднання з горбком відповідного ребра. На коротких поперечних відростках XI і XII грудних хребців реброві ямки відсутні, бо вони з ребрами не з’єднуються. Остисті відростки грудних хребців довші, ніж шийних хребців, нахилені вниз. Суглобові відростки грудних хребців розташовані у лобовій площині. Суглобові поверхні верхніх суглобових відростків спрямовані назад, а нижніх – вперед.

Рис. 57. I шийний хребець – атлант (atlas), вигляд зверху

Рис. 58. II шийний хребець – осьовий хребець (axis), вигляд ззаду і зверху

П’ять поперекових хребців (vertebrae lumbales) мають всі основні структурні компоненти типових хребців, але наявні певні відмінності (рис. 59). У зв’язку з великим навантаженням тіла поперекових хребців є найбільш масивними. Поперечний розмір тіла хребця більший за передньо-задній, а їх висота поступово збільшується від І до V хребця. Хребцевий отвір великий, трикутної форми із закругленими кутами. Поперечні відростки тонкі та плоскі, розташовані у лобовій площині, їх кінці дещо відхилені назад. Біля основи кожного поперечного відростка є невеликий виступ – додатковий відросток (processus accessorius). Остисті відростки короткі і плоскі, їх кінці стовщені, спрямовані назад. Такс положення остистих відростків поперекових хребців забезпечує велику рухливість хребта в цій ділянці. Суглобові поверхні на суглобових відростках розташовані в стріловій площині; на верхніх відростках ці поверхні обернені до середини, а на нижніх – назовні. Кожен верхній суглобовий відросток має невеликий горбок – соскоподібний відросток (processus mamillaris).

Крижова кістка (os sactvm). У дорослої людини 5 крижових хребців (vertebrae sacrales) зростаються і утворюють крижову кістку (рис. 60). Ця масивна кістка приймає на себе всю масу тіла і передає її на кульшові кістки. Крижова кістка має трикутну (клиноподібну) форму. У ній виділяють широку і стовщену основу крижової кістки (basis ossis sacri), що розташована зверху, і верхівку крижової кістки (apex ossis sacri), яка спрямована вниз і вперед. Передня – тазова поверхня (facies pelvica) ввігнута і гладка, задня – спинна поверхня (facies dorsalis) опукла і нерівна. Основа крижової кістки має два верхні суглобові відростки (processus articulares superiores), які з’єднуються з нижніми суглобовими відростками V поперекового хребця. У місці з’єднання крижової кістки з тілом цього хребця утворюється виступ, спрямований вперед – мис (promontorium).

На тазовій поверхні крижової кістки помітні чотири горизонтальні поперечні лінії (lineae transversae) – сліди зрощення тіл крижових хребців. На кінцях цих ліній праворуч і ліворуч розташовані чотири нари передніх крижових отворів (foramina sacralia anteriora).

Рис. 59. Поперековий хребець (vertebra lumbalis), вигляд зверху

На спинній поверхні крижової кістки добре виражені 5 поздовжніх гребенів. Непарний серединний крижовий гребінь (crista sacralis mediana) утворився від зрощення остистих відростків. З боків від нього проходить парний присередній крижовий гребінь (crista sacralis medialis), який виник в результаті зрощення суглобових відростків крижових хребців. Поруч із при- середніми крижовими гребенями видно 4 пари задніх крижових отворів (foramina sacralia posteriora). З кожного боку від цих отворів розташований бічний крижовий гребінь (aista sacralis lateralis) – місце зрощення поперечних відростків крижових хребців. Ззовні від задніх крижових отворів з кожного боку є стовщення – бічна частина (pars lateralis), на якій міститься вуш- коподібна поверхня (facies auricularis) для з’єднання з однойменною поверхнею клубової кістки. Між цією суглобовою поверхнею і бічним гребенем добре помітна горбистість крюкової кістки (tuberositas ossis sacri), до якої кріпляться зв’язки і м’язи. У середині крижової кістки від її основи до верхівки проходить крижовий канал (canalis sacralis), який утворений хребцевими отворами крижових хребців. Канал закінчується крижовим розтвором (hiatus sacralis). З кожного боку розтвору помітний крижовий ріг (cornu sacrale) – залишок суглобових відростків.

Куприкова кістка, або куприк (oscoccygis;coccyx), є гомологом хвостового скелета тварин. У дорослої людини куприк складається з 3-5 рудиментарних куприкових хребців (vertebrae coccygeae). Куприк має трикутну форму (див. рис. 60), дещо зігнутий вперед. Його основа спрямована догори, верхівка – вниз. Основа куприка з’єднана з верхівкою крижової кістки, на задньому краї куприка з кожного боку є куприковий ріг (соти coccygeum). Обидва роги спрямовані догори, назустріч крижовим рогам. У людей похилого віку куприкові хребці зрощені в одну кістку, а у жінок і молодих людей нерідко з’єднані між собою за допомогою хрящових пластинок.

Рис. 60. Крижова кістка (os sacrum) та куприк (куприкова кістка), os coccygis (coccyx). А – вигляд спереду. Б – вигляд ззаду

Хребетний стовп людини: будова (схема), відділи хребта і функції

Хребетний стовп – це головна опора. Без нього складно було б уявити життя людини. Вона була б просто неможлива. Коли відбуваються порушення в його роботі, людині стає важко не тільки ходити, але навіть і стояти.

Поговоримо про головні функції детальніше.

Подібно до того, як від фундаменту залежить міцність всієї будівлі, так і від стану хребта безпосередньо залежить здоров’я людини.

опорна функція

Хребет людини представлений у вигляді гнучкого стержня. Він виконує роль опори для плеча, верхніх кінцівок, а також органів грудини і очеревини. Це не тільки вісь, а й фундамент нашого тіла, так як він тримає голову, лопатки, ключиці, ребра, верхні кінцівки.

функція захисту

Хребет захищає спинний мозок, який є найважливішим керуючим центром, без якого не змогли б нормально функціонувати найважливіші органи і системи організму.

Від ударів, механічні пошкодження, несприятливі фактори навколишнього середовища – все це може завдати істотної шкоди здоров’ю людини. Хребетний стовп захищає від згубного впливу всіх цих факторів.

Цікаво, що кожен сегмент відповідальний за функціонування певного органу. Якщо функція захисту пошкоджується, то нервовий імпульс погано доходить до органів, а значить, порушується їх функціонування

рухова функція

Між хребцями розташовані суглоби, за допомогою яких і здійснюється рух. У кожної людини можна нарахувати близько 50-ти таких суглобів.

Тепер поговоримо безпосередньо про анатомічні особливості і будову хребта.

анатомія

Хребетний стовп складається з 24 маленьких хребців, або невеликих кісточок, які послідовно з’єднані між собою. Відділи хребта представлені так:

• шийний відділ (7позвонков);
• грудний відділ (12 хребців);
• поперековий відділ (5 хребців).

Хребцями називають кістки, які безпосередньо беруть участь у формуванні хребта

Будова хребетного стовпа

Хребетний стовп в цілому складається з:

• Хребців. Вони мають форму порожнистих кілець, отвори яких формують хребетний канал, своєрідну захисну зону для спинного мозку. Анатомія всіх хребців подібна, виняток становлять перший і другий хребці шийного відділу.
• Міжхребцевих дисків. Вони являють собою замкнуту порожнину з’єднання хребців, заповнену щільною рідиною і розміщену між хребцями. На міжхребетні диски припадає приблизно 5-а частина всієї довжини хребетного стовпа. Висота міжхребцевих дисків може відрізнятися в кожному конкретному випадку, а у здорової людини завжди з ранку більше, а ввечері менше.
• Простих, складних і комбінованих суглобів. Ці складові частини хребта забезпечують різноманітні рухи спини і комфортну функціональність всього організму.
• Зв’язок. Вони забезпечують з’єднання і зміцнення суглобів, захищають їх від ударів.
• М’язів. Вони одночасно захищають хребет і допомагають йому рухатися. М’язи хребетного стовпа відрізняються напрямком волокон і їх з’єднанням.

В цілому хребет має S-подібну форму (природні вигини хребта здорової людини забезпечують амортизацію спини і її гнучкість). Така будова і функції кожної окремої його складової забезпечує повноцінне функціонування всього організму.

З яких відділів складається хребет людини

Відділів налічується п’ять: шийний, грудний, поперековий, крижовий і куприк. На малюнку представлена ​​схема будови хребта людини.

Нумерація хребців починається зверху:

• Перші сім утворюють шийний відділ (vertebra cervicalis). Хребці цього відділу позначаються С1, С2, … С7.
• Наступний відділ хребта – грудний (vertebra thoracica). Він включає 12 хребців, які в різних джерелах позначаються буквами T, Th або D і нумеруються D1, D2, … D12.
• Нижче грудного розташований поперековий відділ (vertebra lumbalis). Поперекових хребців п’ять. Вони позначаються L1, L2, … L5.
• Крижі (os sacrum) – складається з 5 хребців з нумерацією S1, S2, … S5 – у дорослої людини вони зростаються між собою в крижову кістку.
• Куприковий відділ (або куприкова частина) – також складається з 3 або 5 зрощених хребців з нумерацією Co1, Co2, … Co5.

Тому, загальна кількість хребців у різних людей може бути різним – від 32 до 34.

Дужки хребців і міжхребцевий отвір

Хребет має не тільки хребці, а й прикріплені до них спеціальні дужки, завдяки чому виникає хребетний канал. Саме тут і проходить спинний мозок людини. Кісткова структура цих сегментів і вигини хребта захищають його від можливих механічних пошкоджень. Але при цьому в хребетному каналі розташовуються не тільки спинний мозок, а й нервові відростки, кровоносні судини і жирова клітковина.

Міжхребцевий отвір знаходиться з боків хребетного стовпа. Через ці отвори виходять нервові корінці спинного мозку і заходять артерії, які забезпечують кровопостачання нервових структур. Така будова хребта забезпечує нормальний стан людини і дає можливість для повноцінного життя.

міжхребетні диски

Будова міжхребцевого диска

Хребетний стовп складається також з міжхребцевих дисків. Вони являють собою плоскі тіла округлої форми, в яких знаходиться спеціальна рідина і саме ядро ​​диска. Будова хребта таке, що через пружності міжхребцевих дисків забезпечується амортизація при вертикальному навантаженні. Пульпозне ядро ​​оточене фіброзним кільцем, яке запобігає зміщення хребців відносно один одного. При захворюваннях хребта фіброзне кільце може слабшати і при сильній компресії хребців розриватися. В результаті цього найчастіше утворюються міжхребцеві грижі. Тобто після розриву пульпозное ядро ​​виштовхується з хребетного стовпа.

суглоби

Будова хребта неможливо без міжхребцевих суглобів, які з’єднують два сусідніх сегмента в хребетному стовпі. Вони покриті гладкою і слизькою оболонкою (суглобовий хрящ), завдяки чому забезпечується безболісне тертя хребців під час різних рухів людини. Усередині суглоби заповнені спеціальною суглобової рідиною, яка змащує і живить суглобовий хрящ.

Саме такі особливості суглобів створюють гнучкість хребта і дозволяють людині виконувати нахили, повороти або інші рухи тіла.

зв’язки

Важливою ланкою хребта є зв’язки. Існує два найбільш важливих виду – це задня поздовжня і жовта зв’язка. Перший вид з’єднує всі хребці в задній частині хребетного стовпа, а жовта – об’єднує між собою всі дуги хребців. Якщо в хребті спостерігаються патологічні зміни або порушення цілісності міжхребцевих дисків і суглобів, зв’язки намагаються компенсувати високу рухливість цих сегментів, в результаті чого відбувається гіпертрофія. Такий процес може спровокувати виникнення компресії спинного мозку і нервових корінців.

хребці

Починається хребет з шийного відділу, що включає в себе сім сегментів. Особливістю будови хребців є форма перших двох сегментів. Вони являють собою кільцеподібну форму і прикріплюються за допомогою спеціальних відростків до потиличного отвору. Саме ця частина шийного відділу дає можливість виконувати різні рухи головою.

Далі йдуть грудний і поперековий відділи хребта. Вони приймають на себе всі найсильніші фізичні навантаження під час життєдіяльності людини. Тому найчастіше патологічні зміни або травми хребетного стовпа виникають в цих відділах.

Грудна область складається з дванадцяти хребців, сочленяющихся з ребрами, що утворюють при цьому каркас скелета. Він практично нерухомий, але виконує дуже важливу роль в захисті внутрішніх органів від механічних пошкоджень.

Поперековий відділ має певні вигини і налічує в собі п’ять хребців, які є найбільшими за розміром. Їх будова також забезпечує рухливість людини при нахилах або інших поворотах тіла.

Прикінцевими сегментами хребетного стовпа є крижовий і куприковий відділи. Вони знаходяться в тазової частини, утворюючи при цьому вигини хребта. Складаються ці відділи з декількох сегментів, але з віком хребці зростаються і утворюють єдине ціле. Завдяки цьому відбувається правильний розподіл фізичного навантаження на хребет.

Відділи та їх функції

Хребет людини складається з 5 відділів, які плавно переходять один в інший, пов’язані між собою, відрізняються кількістю хребців і рухливістю.

Шийний відділ хребта – це самий верхній відділ хребетного стовпа, на який припадає найменший ступінь навантаження. Але цей відділ є ще й самим рухомим. Він складається з 7 хребців, з’єднаних між собою таким чином, що вони забезпечують рух голови з високою амплітудою. Це здійснюється завдяки будові двох перших хребців.

Перший з них (атлант) не зв’язується з усім хребтом і має форму двох дуг, з’єднаних боковими кістковими стовщеннями (латеральний масами), які за допомогою виростків приєднують його до потиличного відділу. Другий (аксис) – це зубовидний відросток в передню частину хребетного стовпа. Така анатомія шийного відділу і забезпечує його максимальну рухливість.

Поперечні відростки шийних хребців приховують хребетні артерії. Це ті речі, які постачають кров’ю стовбур мозку, мозочка і потиличних часток великих півкуль, що дуже важливо для їх повноцінного функціонування.

Грудний відділ хребта зігнутий назад, формуючи таким чином фізіологічний кіфоз. Від грудного відділу хребта виходять ребра, тому він бере участь у захисті серця і легенів від зовнішніх пошкоджень. На відміну від шийного відділу, грудної малорухомий, адже відстань між хребцями в цій частині найменше, а міжхребцеві диски найвужчі.

Поперековий відділ хребетного стовпа витримує великі навантаження, тому він найпотужніший і більш укріплений. Його хребці мають більший діаметр і довжину міжхребцевих дисків. Будова попереку формує плавний вигин вперед, що дозволяє рівномірно розподіляти навантаження на кожен окремо хребець.

Міжхребетні диски в поперековому відділі зношуються швидше через будови організму і впливу зовнішніх чинників (зайву вагу, фізичні навантаження, носіння важких предметів, тривале перебування у вертикальному положенні).

Крижовий відділ хребта складається з зрощених між собою хребців і має клиноподібну форму, продовжує поперековий відділ і закінчується куприком. Куприковий відділ завершує хребетний стовп і зростається з крижовий відділом.

Як проявляє себе рефлекс Бабинського у дітей і дорослих?

Як проводиться денситометрія поперекового відділу хребта – читайте тут.

Причини появи симптомів Керніга і Брудзинського: як уникнути недуги.

Відділи хребта людини: будова, анатомія, скільки хребців у людини

Будова хребта складна, за рахунок чого обумовлена ​​його функціональність. Це одна з найміцніших конструкцій в організмі, але вона іноді піддається деструктивним процесам. Необхідно знати основні його хвороби та вчасно їх попереджати.

• Опорна.Спільно з дисками та зв’язково-м’язовим апаратом, він забезпечує прямоходіння, підтримує голову та весь скелет. Це вісь, де тримається все – кінцівки, внутрішні органи. Це місце прикріплення м’язів, ребер. Опорна функція хребта забезпечується у стані спокою, а й під час руху. Від того, наскільки ця міцна опора, залежить здоров’я людини в цілому.
• Амортизаційна.Ця функція забезпечується будовою хребта людини, яка, по суті, є гнучким стрижнем. Його рухи під час ходіння схожі на пружину. Він амортизує удари та поштовхи, запобігаючи пошкодженню інших елементів. У пом’якшенні навантажень також беруть участь м’язи та диски.
• Захисна.Хребет людини є надійним захистом однієї з найголовніших органів – спинного мозку.
• Двигун.Завдяки хребту, людина може здійснювати будь-які рухи. Природні вигини сприяють цьому. Безпосередню участь у русі беруть міжхребцеві суглоби, їх близько 50 прим. Найрухливішими є сегменти шийного та поперекового відділу, меншою амплітудою рухів мають хребці грудного відділу, криж знерухомлений.

Усі функції хребта тісно пов’язані між собою. Вони забезпечуються повному обсязі лише тому випадку, якщо відсутні аномалії будови.

Хребет в організмі людини виконує важливу роль, оскільки він є несучим елементом скелета.

Будова хребетного стовпа та хребців

Основу становлять хребці. Це структурні елементи, насправді, губчасті кістки. Скільки хребетних кісток у хребті людини? Усього налічується 33-34 шт. Як бачимо, кількість хребців у хребті може трохи відрізнятись, воно однаково не у всіх. Вони розташовані один за одним так, що утворюють хребетний стовп.

Усього існує 5 відділів хребта людини:

Кількість хребців у кожному їх відрізняється. Найбільше їх у грудному відділі. Подаємо таблицю з нумерацією хребців у кожному сегменті.

За що відповідає кожен хребець людини? Дві перші кістки настільки особливі, що навіть мають власну назву – атлант та аксіс. C1 відповідає за підтримання голови, він з’єднаний із черепом. Аксис (C2) забезпечує повороти шиї убік.

Хребці тісно взаємопов’язані з внутрішніми органами, регулюють їхню роботу. Подаємо схему з описом впливу кожної структури хребта:

• C1 – відповідає за тиск, роботу гіпофіза та внутрішнього вуха;
• C2 – пов’язані з органами зору, нюхом і слухом;
• C3 – взаємопов’язаний з нервами обличчя та вуха;
• C4 – відповідає за роботу щитовидної залози, ротової порожнини та носа;
• C5 – підтримує зв’язування горла;
• C6 – має відношення до плечей та передпліччя;
• C7 – відповідає за рухливість рук, аж до пальців;
• D1 – пов’язаний з диханням, при проблемах може розвинутись астма;
• D2 – впливає на роботу легенів та серця;
• D3 – пов’язані з органами дихальної системи;
• D4 – є взаємозв’язок із жовчним міхуром та протоками;
• D5 – впливає на роботу печінки та кровообіг;
• D6 – відповідає за роботу шлунка;
• D7 – пов’язаний з 12-палою кишкою та підшлунковою залозою;
• D8 – впливає на селезінку та діафрагму;
• D9 – тісно пов’язаний із роботою надниркових залоз;
• D10 – знаходиться у проекції нирок;
• D11 – відповідає за нирки та сечоводи;
• D12 – регулює роботу товстого та тонкого кишечника, фалопієвих труб у жінок;
• L1 – відповідає за кишечник;
• L2 – пов’язаний з животом та ногами;
• L3 – відповідає за статеві органи та сечовий міхур;
• L4 – має відношення до передміхурової залози (у чоловіків), до сідничного нерва;
• L5 – впливає на кісточки, коліна, стопи.

Якщо пошкоджений хоча б один із них, то одразу страждають внутрішні органи, за які він відповідає. Причому знайти справжню причину проблем із здоров’ям буває проблематично.

Хребці мають складну будову. Кожен складається з тіла, дуги та подовжених відростків:

До відростків прикріплюються м’язи. Дуга формує хребетний отвір, через який проходять судини, спинний мозок та 31 пара нервових корінців, які передають імпульси від органів до головного мозку та навпаки.

Хребці з’єднуються між собою міжхребцевими дисками. Це круглі плоскі прокладки зі складною будовою. Вони відповідають за амортизацію. Також до сполучних елементів належать зв’язування. Вони з’єднують м’язи та кістки. У разі руйнування дисків зв’язки знижують підвищену рухливість структурних елементів.

Між хребцями є суглоби – фасеткові або дуговідросткові. Вони забезпечують рухливість.

Завдяки природним вигинам, хребет людини виглядає як латинська буква S. Саме такий вид хребетного стовпа забезпечує прямоходіння та інші функції.

Скільки ж вигинів має хребет людини? Усього їх 4:

• Лордоз.Це опуклість уперед, у бік живота. Такий вигин характерний для шийного та поперекового відділів.
• Кіфоз . Це прогин стовпа тому. Характерний для грудного та крижового відділів.

Відділи хребта

У хребетного стовпа складна будова, кожен із його відділів має свої особливості:

• Шийний відділ хребта.У ньому є 7 хребців. Даний відділ розташований між черепом і плечима. Він найбільш рухливий із усіх.
• Грудний відділ хребта.Йде відразу за шийним, він є найбільшим. Подано 12 хребцевими кістками, до яких прикріплені ребра. Він бере свій початок від плечей та закінчується в районі талії. Патології грудного відділу вкрай небажані, тому що в його проекції є більшість внутрішніх органів, які знаходяться в зоні ризику.
• Поперековий відділ хребта.Він є опорою, на нього припадає вага всього тіла. Він складається всього з 5 хребців, їхні тіла найбільші.
• Крижовий відділ хребта.Складається із 5 хребців.
• Копчиковий відділ хребта.Хвилина є рудиментарним хвостом. Їм закінчується хребетний стовп. Цей відділ має 4-5 хребців людини.

Нерви хребта

Розбираючи будову та функції хребта, було згадано, що від спинного мозку відходить 31 пара нервових корінців. Саме вони передають імпульси до інших частин тіла. Еферентні нерви відповідають за функціонування м’язового апарату та серця. Аферентні забезпечують передачу інформації до головного мозку та назад до частин тіла.

Анатомія хребта представлена ​​такими великими нервами:

При їх утиску з’являється біль, знижується працездатність.

Фасеткові суглоби та м’язи

Фасеткові суглоби знаходяться між сусідніми хребцями, поєднуючи їх. Розташування щодо осі симетричне.

Фасеткові суглоби складаються з:

• хряща – має гладку поверхню, знижує тертя між кістками;
• капсули – забезпечує герметичність та захист;
• синовіальної мембрани – продукує синовіальну рідину.

Фасеткові суглоби забезпечують рухливість хребців та гнучкість хребетного стовпа. Усі відділи хребта мають м’язи. Це важливі структурні елементи, без яких не були б можливі рухи. Вони підтримують хребетний стовп.

При пошкодженні хребців або дисків можливий спазм м’язів через надмірне перенапруги м’язів.

Будова міжхребцевих дисків

Дані структурні елементи виконують амортизаційну та опорну функцію. Розглянемо будову та нумерацію дисків хребта людини. Вони складаються з фіброзного кільця та пульпозного ядра. Останнє має гарну пружність, забезпечує амортизацію. Навколо нього знаходиться фіброзне кільце, яке відповідає за фіксацію хребців у правильному положенні.

Висота диска 7-10 мм, діаметр близько 4 см. Найбільші розташовуються в поперековому відділі, маленькі – у грудному. Усього налічується до 23 дисків. Вони поєднують хребці між собою. Перший міжхребцевий диск знаходиться між С2 та С3, а останній – між L5 та S1.

Нумерація міжхребцевих дисків подібна до хребців, між якими вони знаходяться.

Відня та артерії

Через хребетні канали проходять вени та артерії, які відповідають за кровопостачання нервових структур та самого хребта. Система кровообігу представлена ​​такими основними елементами:

• шийний відділ – хребетна, висхідна та глибока артерія шиї;
• грудний – міжреберні;
• поперековий – поперекові артерії.

Артерії діляться на гілки, утворюючи велику артеріальну мережу. Вони живлять м’які тканини спини, дуги хребців, суглоби. Живлення міжхребцевих дисків забезпечується дрібними судинами.

Відня хребетного стовпа утворюють сплетення на внутрішній та зовнішній поверхні. Загалом венозна мережа розгалужена.

Найбільш поширені захворювання

Внаслідок травм, вікових змін, неправильного способу життя або незбалансованого харчування можуть виникати проблеми з хребтовим стовпом. У разі болю в спині потрібно звертатися до фахівця. Основний лікар з хребта – вертебролог-ортопед. Іноді потрібна допомога травматолога чи невролога.

Грижі хребта

Це усунення пошкодженого міжхребцевого диска. Стан небезпечний, оскільки є можливість защемлення нервів, пошкодження артерій і порушення роботи внутрішніх органів. Іноді ускладнення призводять до смерті.

Грижа – це завжди сильний біль та обмеження рухливості. Найчастіше вона виникає у поперековому відділі, вкрай рідко – у грудному.

Симптоми грижі:

• шийного відділу – головний біль, запаморочення, стрибки тиску, оніміння пальців рук; докладніше про грижу шийного відділу→
• грудного відділу – постійна болючість, яка змушує прийняти вимушене становище; докладніше про грижу грудного відділу→
• поперекового відділу – оніміння ніг, пальців стопи, пахвинної області, біль, що розповсюджується вздовж усієї кінцівки. Детальніше про грижу попереково-крижового відділу→

Лікування найчастіше оперативне.

Протрузії хребта

Це випинання міжхребцевого диска в хребетний канал є наслідком остеохондрозу. Без лікування протрузія перетворюється на грижу. Патологія частіше зустрічається в грудному та поперековому відділі, для шийного це рідкість.

Травми хребта

Оскільки хребет – найміцніший елемент скелета, його перелом частіше спровокований дорожньо-транспортною аварією або падінням з висоти. Забиті місця, вивихи, розтягнення зв’язок викликані надмірними навантаженнями, ударами, різкими рухами.

Викривлення хребта

Зміна фізіологічних вигинів може бути вкрай небезпечною. Наслідки – защемлення нерва, порушення кровообігу та функціонування внутрішніх органів. Є такі різновиди порушення:

Чим раніше виявити патологію, тим легше її позбутися.

Пухлини хребта

Трапляються рідко, у більшості випадків є метастазами з інших органів. Лікування займаються нейрохірурги, діагностика відбувається за допомогою рентгена або МРТ. Найважче виявити пухлину м’яких тканин, а також спинного мозку. Докладніше про пухлини хребта→

Щоб хребет якнайдовше служив надійною опорою і не доставляв проблем, необхідно дбати про його здоров’я. На перший план слід висунути помірну фізичну активність та правильне харчування.

Список джерел:

• Ширшов А. В., Пірадов М. А. Поперековий остеохондроз: діагностика, клініка та лікування. // РМЗ, 2004. – Том 12 – № 4 – с. 212-215.
• М. Р. Сапін. «Анатомія людини». Підручник (у двох томах). – Том 1. – Київ: «ГЕОТАР-Медіа», 2013. – 528 с.

Хребет людини будова нумерація дисків

Структуру та особливості такого важливого органу як хребет необхідно знати кожному, хто дбає про своє здоров’я. Хребет людини: будова, нумерація дисків та хребців – це тема, яку ми розглянемо у статті.

За що відповідає хребет людини

Хребет – основа каркасу. Він виконує важливі функції життєдіяльності кожного і є головним захистом внутрішніх органів, а також спинного мозку людини. Саме завдяки ньому ми можемо здійснювати різні рухи. Наприклад, такі, як ходити, сидіти, бігати тощо. Хребетний стовп виконує опорну функцію, будучи віссю скелета. Тримає м’язи і амортизує удари. Хочеться сказати, що чим еластичніші м’язи, тим менше йде навантаження на хребетний стовп. Завдяки своїй формі, хребет стає гнучким стрижнем, який виконує амортизаційну функцію.

Хребет людини фото з описом, будова, нумерація дисків

Хребетний стовп розділено на відділи. На малюнку показано їхню кількість. Починається хребет із шийного відділу, а закінчується куприком. Сама вісь складається із хребців. Усього їх 24. Вони поділені на категорії. Шийних – 7, грудних – 12, а поперекових – 5. Внизу хребта ви можете побачити криж. Це єдина кістка, яка зросла з п’яти хребців. Нижче крижів є невеликий відросток, що називається куприком. Також необхідним елементом хребта є міжхребцевий диск. Лежить він між хребцями, виконує амортизацію, пом’якшує дію навантажень сам хребетний стовп.

Серед самих хребців є освіти. Називаються вони зв’язки. Їхня функція з’єднувати кісточки між собою. А завдяки фасетковим суглобам, які за своєю структурою нагадують колінні, забезпечується рухливість відділів хребта людини. Будова, нумерацію дисків мають також кожен хребець. Завжди вона починається згори. Номер може вказуватися будь-якими цифрами, як римськими, і арабськими. Перша літера у нумерації – С. Верхній відділ кріпиться до черепа через хребці, які називаються Атлант та Епістрофей.

Грудний відділ починає свою нумерацію з Th/T або D.

Хребет людини: за що відповідає кожен хребець

Кожен елемент грає окрему та важливу роль у всій системі осі людини. Шийний відділ відповідає за забезпечення активності голови, грудний – має найменшу активність з усіх, а на поперековий навпаки покладається все навантаження. Крижовий з’єднує хребет із тазом. Відхилення у будові чи травми всіх відділів спричиняють тяжкі наслідки.

Наприклад, порушення шийного хребця С1 спричиняє підвищення або зниження артеріального тиску. Також може бути порушена робота гіпофізу.

Проблема з хребцем С2 може розладнати нервову, зорову систему.

Порушення С3 зазвичай призводять до руйнування зубів та проблем із нервовою системою, у тому числі і лицьових нервів. Наслідки травми хребця С4 підуть на комірцеву зону, С5 на зв’язки в горлі, а С6 на зону передпліччя, шиї.

Порушення або відхилення хребців у грудній частині в основному позначаються на роботі таких внутрішніх органів, як серце, бронхи, легені, жовчні протоки, печінка та нирки. Страждає весь організм у цілому. Поперековий відділ регулює роботу кишечника, передміхурової залози. Порушення в цьому ньому спричиняють набряки в ногах, розлади шлунка і навіть таку проблему, як апендицит.

Якщо є проблеми в крижовому відділі, то це означає, що хворітимуть стегнові кістки, а проблеми в куприку спричинять геморой.

Таким чином, хребет людини: будова, нумерація дисків – це важливі знання для людини. Сучасне життя не передбачає того, що люди мають можливість і час для повноцінної профілактики відхилень опорно-рухової системи. Тільки пізнавши своє тіло, людина зможе його зміцнити і довго зберегти молодість і здоров’я.

Ми розглянули хребет людини, будову, нумерацію дисків. По фото з описом ви зрозуміли, за що відповідає кожен хребець? Залишіть свою думку чи відгук для всіх на форумі.

Будова хребта людини відділи, хребці, анатомія, фото

Будова хребта людини так само бездоганна, як і всі твори Творця. Хребетний стовп людини є основою всього тіла. Він служить опорою, і оберігає від травматизму та навантажень весь організм.

Хребет, немов стіна, що несе в будівлі, відіграє надзвичайно важливу роль у структурі людського тіла. Він формує основу для всієї спини, яка підтримує голову та тулуб. Хребет також відповідає за захист спинних нервів, виробництва клітин крові та зберігання корисних мінералів (таких як калій, кальцій, натрій… тощо), які вивільняються та транспортуються кров’ю по всьому організму в міру потреби.

Будова хребта людини

Хребет людини на фото нагадує ідеальну конструкцію. Він є вмістилищем одного з найголовніших органів – спинного мозку. Також цей каркас охороняє від пошкоджень нервові сплетення і найбільші нерви, прикриваючи їх у найуразливіших місцях кістками.

Хребет також забезпечує форму нашої спини і служить кріпленням для грудних та тазових поясів та багатьох м’язів. В організмі людини важлива функція хребта полягає у розподілі маси тіла при ходьбі та стоячи.

Свою спритність і силу тіло отримує від м’язів, які також кріпляться до відростків хребців. Вся ця складна система робить наше тіло рухливим, витривалим та маневреним.

Хребет відділи будова

Хребет налічує 33-34 хребця, що розташовуються ланцюжком. Розглянемо докладніше відділи. Зручніше вивчати будову хребта людини у картинках. За анатомією розташування та виконуваної функції, стовп поділяють на відділи:

• у першому шийному відділі 7 хребців (кістки тут тонші, витончені);
• грудний відділ налічує 12 хребців, що відрізняються масивністю та щільністю;
• кістки поперекового відділу хребта, у складі 5 штук, виключно міцні та потужні;
• криж представлений 5 хребцями, що утворили одну зрощену кістку, їх ще називають хибними;
• закінчується стовп копчиком, який теж представлений зрослим конгломератом хребців.

Більше ясно розглянути будову хребта можна на відео 3D сканера хребта. Відео дуже коротке, але дає дуже ємне уявлення.

Свою гнучкість і міцність хребет знайшов через вигини. Їх налічують 4:

1. Шийний відділ – має опуклість уперед.
2. Грудний – вигнутий назад.
3. Поперековий відділ прогнутий уперед.
4. Крижовий відділ також вигнутий назад.

Ці вигини у медичній термінології називаються лордози та кіфози. Кіфозом називають згинання хребта назад. Їх у людини два: грудний та крижовий. Лордоз – це викривлення хребта вперед, у нас розрізняють: шийний та поперековий. Вигини формуються у дитини від початку рухової діяльності. Коли дитина починає тримати голову – створюється шийний лордоз. Коли дитина сідає — утворюється вигин у грудному відділі, а коли чоловічок стає на ноги, з’являються поперековий та крижовий вигини. Фізіологічні лордози та кіфози остаточно закріплюються до моменту закінчення окостеніння хребта, це 20-25 років.

Будова хребта людини схема

Хребет будова хребців та остеофіти

Кожен хребець має тіло – його центр, він увінчаний Y – образною аркою або так званою дугою. Арка включає остистий відросток вниз і назад, що можна відчувати у вигляді ряду горбків на спині, і два поперечні відростки, з двох сторін, які забезпечують кріплення для м’язів та зв’язок. Водночас центр та арка оточують отвір, хребетний канал, усередині якого надійно захищений та розташовується спинний мозок. Сегменти відокремлені хрящовими міжхребцевими дисками, які беруть він роль подушок, поглинаючи навантаження під час руху.

Кожен хребець, з якого відділу він не був, побудований з тіла і тонкої дужки. На дужці є 7 відростків:

• остистий відросток розташований ззаду на дужці.
• поперечні відростки, як крила у літака, перебувають із боків.
• суглобові відростки парні, верхні та нижні, розташовані відповідно зверху і знизу дужки. Цими відростками хребці з’єднуються між собою.

Хребці кріпляться між собою зв’язками, вони не стикаються, оскільки розділені міжхребцевими дисками.

Диски утворені з двох частин: ядра та кільця. Ядро, на яке припадає все навантаження хребта, побудоване із хряща та води. Кільце представлене щільними волокнами сполучної тканини. Цей прошарок оберігає саме ядро, оточуючи його.

Диск хребта побудований з:

1. колагену (10 – 20%). Функція колагену забезпечує міцність, еластичність та стійкість для міжхребцевого диска. Таким чином запобігаючи ймовірності грижі.
2. протеоглікани (4 – 7%). Основні компоненти – кислота гіалуронова, а також глікозаміноглікани.
3. води (65 – 80%). Виділяється при навантаженні, щоб компенсувати частину тиску при впливі зовнішньої сили і також діє як змащувальна речовина.

Ключову роль у питанні тканинної структури та взаємообміну клітин виконує гіалуронова кислота. Вона ніби мастильний матеріал у рухомих деталях автомобіля, тільки деталями є міжхребцеві диски. Друга складова – глікозаміноглікан, сприяє в умовах навантаження відтворюватися кістковій тканині, що необхідно для здоров’я міжхребцевих дисків.

З малюнка відомо, що найголовнішим елементом, який скріплює всі хребці, є зв’язки. Довгі зв’язки тягнуться вздовж стовпа, спереду і ззаду його. Короткі зв’язки тримають кожен хребець окремо. Найпомітніші, але не менш міцні, волокна, фіксують міжхребцеві диски з тілом хребця. Також зв’язки обплітають суглоб навколо, створюючи капсулу, де він працює і локалізується.

Суглоби надають хребтовому стовпу лабільності та можливості згинатися на всі боки. Вони розташовані між самими хребцями та на зчленуваннях хребта з іншими кістками, які кріпляться до кістяка: ребрами, ключицями, тазовою кісткою. Існує кілька класифікацій видів суглобів (докладно про класифікацію суглобів читайте у статті «Види суглобів людини»).

У нішах, утворених кістковими відростками, розташовуються м’язи. Саме від них залежить здатність тіла переміщатися у просторі, вони формують характерну ходу та властиві кожній людині рухи. М’язи складаються з безлічі волокон, з’єднаних у пучки. Волокна мають властивості сильно розтягуватися або коротшати. Своїми кінцями м’язи приєднуються до відростків кісток. Підкоряючись нервовим імпульсам, вони розслабляються і скорочуються, здійснюючи рухи. М’язи обвивають весь хребет і кістки щільним багатошаровим коконом.

Основна частина нервової системи також у сильній залежності від хребта. Усередині стовпа проходить спинний мозок, його відростки прикриваються відростками хребців, а нервові сплетення приховані глибоко під остовом.

У самому хребтовому стовпі укладено спинний мозок, яке коріння виходять через отвори в хребцях. Спинний мозок – це частина нервової системи людини, яка передає сигнали про різні відчуття, а також керує рухами м’язів тіла.

Часто пацієнти старше 40 років відчувають біль у хребті, винні у якому часто остеофіти. Що це таке? Остеофіт – це патологічне наростання на крайової частини кісткової тканини (або інакше – кісткові нарости). Вони можуть утворюватися у вигляді шипів, що призводить до компресії (затиснення) нервових закінчень і завдає біль.

Робота хребта

Дуже цікаво роботу хребта продемонстрували дослідники університету Макгілла спільно з музикантами та танцюристами. Ось кілька фото:

Старіння хребта

Хребет проходить процес старіння точно так, як і всі інші наші органи тіла. Час, сам собою, колись отримані травми і звичайно, шкідливі звички надають згубний вплив на хребет. З віком людини, диски у хребті зневоднюються, або висихають і втрачають свою здатність виконувати роль пом’якшувачів, діяти як амортизатори. Кістки та зв’язки, які складають хребет також, стають менш гнучкими та ущільнюються. Одна з найпоширеніших причин захворювання – дегенерація диска.

Виродження в дисках природне і не є проблемою. Складність виникає, коли ці диски починають затискати та чинити тиск на сусідні нервові закінчення або спинний мозок.

Яку будову має хребет людини

Хребет – це свого роду опорна вісь, стрижень тіла, що забезпечує йому статистичну стійкість та динамічну активність. Якщо вийняти цю вісь, ми зможемо як пересуватися, а й взагалі стояти. Крім цього, він має ще функції:

• Усередині нього знаходиться найважливіший центральний орган – спинний мозок
• До нього кріпиться весь скелет – череп, кінцівки, грудна клітка, кульшовий суглоб
• Він забезпечує правильне розташування всіх органів усередині

Як йому вдається виконувати стільки різних та складних завдань одразу? Відповідь це питання може дати лише анатомія. Давайте розглянемо будову хребта!

Унікальна будова хребта людини

Хребет має складну будову: у нього багато ланок. Він складається з 32-34 невеликих хребців циліндричної форми. Різниця в два хребці викликана різницею кількості хребців у куприку у різних людей.

Зрозуміло, цей досить довгий вертикальний стрижень був би хлипким і не витримував і маленьких навантажень, якби його деталі не з’єднувалися між собою чудовими природними сполучними. У цьому конструкторському наборі:

Кожна сполучна має свої функції:

1. Міжхребцеві диски служать для амортизації навантаження
2. Зв’язки з’єднують хребці між собою
3. Фасеткові суглоби – для забезпечення рухливості хребців
4. Сухожилля здійснюють кріплення навколохребцевих м’язів до хребта

Тут і далі будуть розміщені наочні малюнки з анатомії, тому що найзручніше вивчати будову хребта людини в картинках.

Сила всього хребетного апарату визначається як станом його хребців і дисків, деформації яких призводять до хвороб, а й станом зв’язок, м’язів і сухожилля. Це потрійне об’єднання називається м’язово-зв’язувальним корсетом.

Хребці розташовуються один над одним, утворюючи хребетний стовп, а дужки та костисті відростки хребців – спинномозковий канал, усередині якого знаходиться спинний мозок у твердій оболонці. Відстань між оболонкою мозку та стінкою каналу називається епідуральним простором. Від кожного сегмента спинного мозку (їх 31-33) відходять передні та задні корінцеві нитки, що проводять відповідно рухові та чутливі імпульси, які, з’єднуючись, утворюють спинномозковий нерв . Цей нерв виходить у боковий міжхребцевий отвір, який називається форамінальним . Будь-яка хвороба, що викликає деформацію хребців і дисків і фізичний тиск на нерв якогось сегмента (наприклад, міжхребцева грижа), неминуче позначається на рухової здатності та чутливості різних ділянок тіла людини.

Короткий анатомічний екскурс дозволяє зрозуміти дивовижні особливості будови хребта, що зв’язує кісткову, м’язову та нервову систему.

Поділ хребта на відділи

Існують наступні відділи хребта: шийний, грудний, поперековий, крижовий та куприковий. Для єдиної класифікації всі хребці в анатомічних атласах пронумеровані від першого до останнього, а кожному відділу присвоєно латинську літеру, що відповідає першій літері в назві.

• У шийному відділі хребта знаходяться сім хребців, нумерація яких від C1 до С7.
  Розрізняють також і нульовий хребець – умовно ним вважають потиличну черепну кістку.
• Грудний відділ хребта налічує найбільше – 12 хребців з нумерацією T1 – T12
  У деяких довідниках використовують позначення D1 – D1
• Поперековий відділ хребта складається з п’яти хребців L1 – L5
• Крижовий відділ хребта – теж із п’яти (S1 – S5)
• Копчиковий має «змінну» кількість: в однієї людини тут може бути три хребці, в іншої — чотири або п’ять. Отже, нумерація тут від Co1 до Co5

Особливості будови відділів хребта

Усі відділи хребта мають особливості будівлі, тісно пов’язані з функціональністю.

1. Так, у шийному відділі хребта перші два хребці мають унікальну будову, і це забезпечує здатність голови повертатися у різні боки та нахилятися
   . Через малі силові навантаження у шийному відділі хребта хребці вузькі, з невеликими тілами.
   Велика рухливість шийної частини та її субтильна будова – це причина таких частих хвороб, як остеохондроз та міжхребцева грижа.
2. Грудний сектор є найбільшим і малорухливим, у ньому багато органів, кріпляться ребра, тому грудні хребці масивні, з великими тілами. Через малорухливість грудного відділу утворення грижі у ньому досить рідкісне явище. Навіть якщо це відбувається, то майже без симптомів.
3. Левова частина навантажень випадає на поперековий відділ. Тому хребці поперекового сегмента найбільші і за своїм діаметром, і за висотою.
4. Крижова хребетна частина має специфічну будову:
   • всі її хребці зрощені
   • перші два крижових хребця великі, а далі йдуть уже на зменшення

Причому тут можуть спостерігатися такі явища, як

• сакралізація -зрощування п’ятого поперекового та першого крижового хребця.
• люмбалізація – перший і другий крижовий хребці роз’єднуються

Але обидва випадки не вважаються відхиленнями від норми

Зазвичай хвороби не обирають окремо поперекову або крижову область, а захоплюють цілком попереково-крижовий відділ нашого хребта. Це пояснюється близькістю цих частин і прикордонним становищем крайніх хребців у «бойовій» зоні — там, де згинається поперек і випадає багато навантажень. Більше навантажень – швидше зношуються хребці та диски. Все це призводить до того, що попереково-крижовий відділ у хребта — одна з найвразливіших його частин.

Вигини хребта – спосіб захисту від навантажень

Якщо придивитися до хребта збоку, то можна помітити, що він не як пряма жердина, а має плавну вигнутість. І ці вигини хребта зовсім не сколіоз. Це теж одна з його властивостей, завдяки чому він здатний витримати великий тиск і залишитися цілим: завдяки такій корисній кривизні, він пружинить і пом’якшує навантаження.

Вигини хребта надають йому вигляду літери S. Вигини вперед називаються лордоз , вигини назад – кіфоз . У різних місцях вигини хребта мають різну спрямованість.

• У шийному відділі хребта вигин направлений вперед – це шийний лордоз
• У грудному – назад (грудний кіфоз)
• Поперековий так само, як і шийний, має передню спрямованість – поперековий лордоз

При остеохондрозі та сколіозі часто відбувається або збільшення, або згладжування згинів, що однаково погано впливає на гнучкість та міцність хребетного стовпа.

Зв’язок хребта із внутрішніми органами

Патологія у різних сегментах хребта позначається як на стані всього м’язового скелета загалом, а й може віддаватися в інші органи. У людини можуть не просто відмовити руки та ноги, а й розвинутись зовсім несподівані хвороби. Це пояснюється залученням у процес спинномозкових нервів та зв’язком спинного мозку з вегетативною нервовою системою.

Так, якщо торкнеться шийного відділу хребта, не дивуйтеся, якщо раптом виникли проблеми зі щитовидкою, сів голос, почалися фарингіти та ларингіти, захворіла та закрутилася голова, посилилася неврастенія.

Наступна картинка дасть вам докладніше наочне уявлення про це.

Будьте здорові! Вивчайте анатомію, щоб краще зрозуміти себе та свої хвороби.

Як влаштований хребет? Які хребці мають особливу будову?

Загальний опис хребта. Перший, другий, сьомий шийний хребець, грудний, поперековий, крижовий та куприковий хребці. Відповідні відділи.

Будова та функції хребетного стовпа

Хребетний стовп, або хребет є частиною скелета тулуба і виконує захисну та опорну функції для спинного мозку та корінців спинномозкових нервів, що виходять з хребетного каналу. Головною складовою хребта є хребець. Верхній кінець хребта підтримує голову. Скелет верхньої та нижньої вільних кінцівок прикріплюється до скелета тулуба (хребет, грудна клітка) у вигляді поясів. В результаті хребет передає тяжкість тіла людини поясу нижніх кінцівок. Таким чином, хребет стовп витримує значну частину тяжкості людського тіла. Слід звернути увагу на те, що, будучи дуже міцним, хребетний стовп напрочуд рухливий.

Хребет людини представляє довгий вигнутий стовп, що складається з ряду хребців , що лежать один над одним . Найбільш типово така їх кількість:

• шийних хребців (С – від лат. cervix – шия) – 7,
• грудних (Th – від лат. thorax – груди) – 12,
• поперекових (L – від лат. lumbalis – поперековий) – 5,
• крижових (S – від лат. sacralis – крижовий) – 5,
• копчикових (С – від лат. coccygeus – до пчиковий) – 4.

У новонародженої дитини кількість окремих хребців 33 або 34. У дорослої людини хребці нижнього відділу зростаються, утворюючи криж і куприк.

Хребці різних відділів відрізняються за формою та величиною. Однак усі вони мають спільні ознаки. Кожен хребець складається з головних елементів: розташованого спереду тіла хребця та ззаду дуги . Таким чином, дуга та тіло хребця обмежують широке хребетне отвір. Хребетні отвори всіх хребців утворюють довгий хребетний канал, у якому залягає спинний мозок. У хребетного стовпа між тілами хребців є міжхребцеві диски, побудовані з волокнистого хряща.

Від дуги хребця відходять відростки, кзади прямує непарний остистий відросток. Вершина багатьох остистих відростків легко промацується у людини середньої лінії спини. У сторони від дуги хребця відходять поперечні відростки та по дві пари суглобових відростків: верхні та нижні. З їх хребці з’єднуються між собою. На верхньому та нижньому краях дуги поблизу її відходження від тіла хребця є по вирізці. В результаті, нижня вирізка вищележачого і верхня вирізка нижнього хребців утворюють міжхребцевий отвір, через який проходить спинномозковий нерв.

Отже, хребетний стовп виконує опорну та захисну функцію, складається з хребців, розділених на 5 груп:

1. Шийні хребці – 7
2. Грудні хребці – 12
3. Поперекові – 5
4. Крижові – 5
5. Копчикові – 1-5 (частіше 4)

Кожен хребець, у свою чергу, має такі кісткові утворення:

• тіло (розташоване спереду)
• дугу (розташоване ззаду)
• остистий відросток (відходить назад)
• поперечні відростки (з боків)
• дві пари суглобових відростків (збоку зверху та знизу)
• верхня та нижня вирізки (утворюються на місці відходження суглобового відростка від тіла)

Шийні хребці, особливості будови першого, другого та сьомого шийного хребця

Число шийних хребців у людини, як майже у всіх ссавців, – сім.

Шийні хребці людини відрізняються від інших своїми невеликими розмірами та наявністю невеликого округлого отвору в кожному з поперечних відростків. При природному положенні шийних хребців ці отвори, накладаючись один на другий, утворюють своєрідний кістковий канал, в якому проходить хребетна артерія, що кровопостачає мозок. Тіла шийних хребців невисокі, їхня форма наближається до прямокутної.

Суглобові відростки мають округлу гладку поверхню, у верхніх відростків вона звернена взад і вгору, у нижніх – вперед і вниз. Довжина остистих відростків збільшується від II до VII хребця, кінці їх роздвоєні (крім VII хребця, остистий відросток якого найдовший).

Перший і другий шийні хребці зчленовуються з черепом і несуть його тяжкість.

Перший шийний хребець , або атлант

Не має остистого відростка, його залишок – невеликий задній горбок виступає на задній дузі. Середня частина тіла, відокремившись від атланта, приросла до тіла II хребця, утворивши його зуб.

Проте збереглися залишки тіла — латеральні маси, від яких відходять задня та передня дуги хребця. На останній є передній горбок.

Атлант немає суглобових відростків. Замість них на верхній та нижній поверхнях латеральних мас знаходяться суглобові ямки. Верхні служать для зчленування з черепом, нижні – з осьовим (другим шийним) хребцем.

Другий шийний хребець – осьовий

При поворотах голови атлант разом із черепом обертається навколо зуба, який відрізняє II хребець від інших. Латерально від зуба на верхній стороні хребця розташовані дві суглобові поверхні, звернені вгору та вбік. Вони зчленовуються з атлантом. На нижній поверхні осьового хребця є нижні суглобові відростки, звернені вперед та вниз. Остистий відросток короткий, із роздвоєним кінцем.

Сьомий шийний хребець (виступає)

Має довгий остистий відросток, що промацується під шкірою на нижній межі шиї.

Отже , шийні хребці (7) мають невеликий розмір, на поперечних відростках є отвори поперечного відростка.

Особливою будовою має перший шийний хребець, або атлант, а також другий і сьомий шийні хребці.

Грудні хребці

Дванадцять грудних хребців сполучаються з ребрами. Це накладає відбиток з їхньої будову.

На бічних поверхнях тіл є реберні ямки для зчленування головками ребер. Тіло I грудного хребця має ямку для I ребра та половину ямки для верхньої половини головки II ребра. А в II хребці є нижня половина ямки для ІІ ребра та пів-ямки для ІІІ. Таким чином, II і нижнє ребра, X включно, приєднуються до двох суміжних хребців. До XI і XII хребців прикріплюються ті ребра, які відповідають їм за рахунком. Їхні ямки розташовуються на тілах однойменних хребців.

На потовщених кінцях поперечних відростків десяти верхніх грудних хребців є реберні ямки. З ними зчленовуються відповідні їм рахунки ребра. Таких ямок немає на поперечних відростках XI та XII грудних хребців.

Суглобові відростки грудних хребців розташовані майже у передній площині. Остисті відростки значно довші, ніж у шийних хребців. У верхній частині грудного відділу вони спрямовані більш горизонтально, у середній та нижній частинах опускаються майже вертикально. Тіла грудних хребців збільшуються у напрямку зверху донизу. Хребетні отвори мають округлу форму.

Отже, особливості грудних хребців:

• є реберні ямки, розташовані на бічних поверхнях тіла, а також на кінцях поперечних відростків 10-ти верхніх грудних хребців.
• суглобові відростки майже у фронтальній площині
• довгі остисті відростки

Поперекові хребці

П’ять поперекових хребців відрізняються від інших великими розмірами тіл, відсутністю реберних ямок.

Поперечні відростки порівняно тонкі. Суглобові відростки лежать майже в сагітальній площині. Хребетні отвори трикутної форми. Високі, масивні, але короткі остисті відростки розташовані майже горизонтально. Таким чином, будова поперекових хребців забезпечує більшу рухливість цієї частини хребта.

Крижові та куприкові хребці

Нарешті, розглянемо будову крижових хребців у дорослої людини. Їх 5, і вони, зростаючись, утворюють криж, який у дитини складається з п’яти окремих хребців.

Примітно, що процес окостеніння хрящових міжхребцевих дисків між крижовими хребцями починається у віці 13-15 років і закінчується лише до 25 років. У новонародженої дитини задня стінка крижового каналу та дуга V поперекового хребця ще хрящові. Зрощення половин кісткових дуг II і III крижових хребців починається з 3-4-го року, III-IV – 4-5 років.

Передня поверхня крижів увігнута, в ній розрізняють:

• середню частину, утворену тілами, межі між якими добре видно завдяки поперечним лініям
• потім два ряди круглих тазових крижових отворів (по чотири з кожного боку); вони відокремлюють середню частину від латеральних.

Задня поверхня крижів опукла і має:

• п’ять поздовжніх гребенів, що утворилися завдяки злиттю відростків крижових хребців:
  • по-перше, остистих відростків, що утворюють серединний гребінь ,
  • по-друге, суглобових відростків, що утворюють правий та лівий проміжні гребені
  • і по-третє, поперечних відростків хребців, що утворюють латеральні гребені

  На латеральних частинах крижів знаходяться ушковидні поверхні для зчленування з тазовими кістками. На рівні вшковидних поверхонь ззаду розташована крижова бугристість, до якої прикріплюються зв’язки.

  У крижовому каналі знаходяться термінальна нитка спинного мозку та корінці поперекових та крижових спинномозкових нервів. Через тазові (передні) крижові отвори проходять передні гілки крижових нервів та кровоносні судини. У свою чергу, через дорсальні крижові отвори – задні гілки тих самих нервів.

  Кіпчик утворений 1-5 (частіше 4) зрослими куприковими хребцями. Копчикові хребці зростаються у віці від 12 до 25 років, причому цей процес йде у напрямку знизу нагору.

  Leave a Comment Отменить ответ

  Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.