Флоксиум таблетки (Floxium tablets ) Лекарственные препараты

фармакодинамика. Левофлоксацин характеризуется широким спектром антибактериального действия. Бактерицидный эффект обеспечивается благодаря угнетению бактериального фермента ДНК-гиразы, относящейся ко II типу топоизомераз. ДНК-гираза является важным ферментом бактерий и основным катализатором процессов дупликации, транскрипции и репарации бактериальной ДНК. Результатом такого угнетения является невозможность деления (размножения) бактериальных клеток.
Спектр активности препарата Флоксиум включает грамположительные, грамотрицательные бактерии вместе с неферментирующими бактериями.
К препарату чувствительны :

• грамположительные аэробы: Bacillus anthracis , Staphylococcus aureus (штаммы, чувствительные к метициллину), Staphylococcus saprophyticus, стрептококки групп C, G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes ;
• грамотрицательные аэробы: Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella oxytoca, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri ;
• анаэробы: Peptostreptococcus;
• другие: Chlamydophila pneumoniae, Chlamydophila psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum.

Виды с возможной приобретенной резистентностью
Грамположительные аэробы : Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus метициллинчувствительные, коагулазоотрицательные Staphylococcus spp .
Грамотрицательные аэробы : Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens .
Анаэробы : Bacteroides fragilis .
Естественно резистентные штаммы
Грамположительные аэробы : Enterococcus faecium .
Механизм развития резистентности . Устойчивость к левофлоксацину развивается в виде ступенчатой мутации сайта-мишени в обоих типах топоизомеразы II, ДНК-гиразы и топоизомеразы IV. Другие механизмы резистентности, такие как проницаемость (характерная для Pseudomonas aeruginosa ), и механизмы оттока могут влиять на чувствительность к левофлоксацину.
Наблюдается перекрестная резистентность между левофлоксацином и другими фторхинолонами. Учитывая механизм действия, не существует перекрестной резистентности между левофлоксацином и другими классами антибактериальных средств.
Пограничные концентрации (Breakpoint) антибиотика (или предельные значения диаметра зоны подавления роста микроорганизма) . Европейский комитет тестирования антимикробной чувствительности (European Committee on Antimicrobial Susceptibility Testing — EUCAST) рекомендует минимальную подавляющую концентрацию (МПК) левофлоксацина для определения чувствительности от опосредованно чувствительных организмов и опосредованно резистентных микроорганизмов, представленных в табл. 1 по данным тестирования МПК (мг/л).
Таблица 1
Клинически определенные EUCAST МПК для левофлоксацина (версия 2.0, 01.01.2012)

Распространенность резистентности может варьировать географически и со временем для отдельных видов, поэтому локальная информация о резистентности очень важна, особенно при лечении тяжелых инфекций. При необходимости следует прибегнуть к экспертной консультации, когда локальная распространенность резистентности такова, что целесообразность применения лекарственного средства, по крайней мере в отношении некоторых видов инфекций, остается под вопросом.
Фармакокинетика . Всасывание . Принятый внутрь, левофлоксацин быстро и почти полностью всасывается, C_max в плазме крови достигается через 1–2 ч после приема. Биодоступность составляет 99–100%. Прием пищи незначительно влияет на его всасывание. Стабильные показатели достигаются в течение 48 ч после применения 500 мг 1–2 раза в сутки.
Распределение . Около 30–40% левофлоксацина связывается с протеином плазмы крови. Средний объем распределения левофлоксацина составляет около 100 л после однократной и повторной дозы 500 мг, что указывает на хорошее распределение в тканях организма.
Кумуляционный эффект левофлоксацина при дозировании 500 мг 1 раз в сутки не имеет клинического значения и им можно пренебречь. Существует незначительная, но предполагаемая его кумуляция при дозировании 500 мг 2 раза в сутки. Стабильные показатели распределения достигаются на протяжении 3 сут.
Распределение в слизистой оболочке бронхов и секрете бронхиального эпителия . C_max левофлоксацина в слизистой оболочке бронхов и секрете бронхиального эпителия при дозе 500 мг per os составляет 8,3 и 10,8 мкг/мл соответственно.
Распределение в тканях легких . C_max левофлоксацина в тканях легких при дозе 500 мг per os составляет около 11,3 мкг/мл и достигается на протяжении 4–6 ч после введения. Концентрация в легких превышает таковую в плазме крови.
Распределение в жидкости пузырей . C_max левофлоксацина в жидкости пузырей после приема 500 мг 1 и 2 раза в сутки составляет 4,0 и 6,7 мкг/мл соответственно.
Распределение в СМЖ . Левофлоксацин плохо проникает в СМЖ.
Распределение в тканях предстательной железы . После перорального приема 500 мг левофлоксацина 1 раз в сутки в течение 3 дней средние концентрации в тканях предстательной железы составляют 8,7; 8,2 и 2 мкг/мл соответственно через 2; 6 и 24 ч; среднее соотношение концентрации в предстательной железе/плазме крови — 1,84.
Концентрация в моче . Средняя концентрация левофлоксацина в течение 8–12 ч после однократной дозы 150; 300 или 500 мг per os составляет 44; 91 и 200 мкг/мл соответственно.
Метаболизм . Левофлоксацин метаболизируется в незначительной степени, его метаболитами являются дисметил-левофлоксацин и левофлоксацин N-оксид. Эти метаболиты составляют менее 5% количества препарата, выводимого с мочой.
Выведение . После орального введения левофлоксацин выводится из плазмы крови относительно медленно (Т_½ составляет 6–8 ч). Выделение осуществляется в основном через почки (более 85% введенной дозы). Существенных различий в фармакокинетике левофлоксацина после в/в и перорального введения не выявлено.
Левофлоксацин подлежит линейной фармакокинетике в диапазоне 50–600 мг.

Показания Флоксиум таблетки

Флоксиум показан для лечения у взрослых инфекций, вызванных чувствительными к левофлоксацину микроорганизмами:
— острый бактериальный синусит;
— обострение хронического обструктивного заболевания легких, включая бронхит;
— негоспитальная пневмония;
— осложненные инфекции кожи и мягких тканей.
В случае лечения вышеуказанных инфекций препарат применяют только тогда, когда применение других антибактериальных средств, которые обычно назначают для начального лечения данных инфекций, невозможно.
— Осложненные инфекции мочевыводящих путей (в том числе острый пиелонефрит);
— хронический бактериальный простатит;
— неосложненный цистит;
— легочная форма сибирской язвы: постконтактная профилактика и лечение.
Флоксиум в данной лекарственной форме (таблетки) можно применять для завершения курса терапии пациентам, которые продемонстрировали улучшение в процессе первичного лечения препаратом Флоксиум, р-р для инфузий.
Необходимо учитывать официальные рекомендации по надлежащему применению антибактериальных средств.

Применение Флоксиум таблетки

таблетки Флоксиум принимают 1–2 раза в сутки. Доза зависит от типа, тяжести инфекции и чувствительности вероятного возбудителя.
Флоксиум в данной лекарственной форме (таблетки) можно применять для завершения курса терапии у пациентов, которые продемонстрировали улучшение в процессе первичного лечения препаратом Флоксиум, р-р для инфузий, используя при этом такие же дозы.
Продолжительность лечения зависит от течения болезни и составляет не более 14 дней. Рекомендовано продолжать применение препарата в течение как минимум 48–72 ч после нормализации температуры тела или подтвержденного микробиологическими тестами уничтожения возбудителей.
Таблетки Флоксиум следует глотать не разжевывая, запивая достаточным количеством жидкости. Для удобства дозирования таблетку можно разделить по насечке для разделения. Принимать таблетки можно независимо от приема пищи.
Препарат следует применять не менее чем за 2 ч до или после применения солей железа, солей цинка, антацидов, содержащих магний или алюминий, диданозина (только для форм, содержащих алюминий или магний в буферных средствах) и сукральфата (см. ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ).
Таблица 2
Рекомендуемая дозировка для взрослых пациентов с нормальной функцией почек, с клиренсом креатинина >50 мл/мин

Особые популяции
Таблица 3
Дозирование для пациентов с нарушенной функцией почек, у которых клиренс креатинина

1 После гемодиализа или хронического амбулаторного перитонеального диализа (ХАПД) дополнительные дозы не требуются.
Дозирование для пациентов с нарушенной функцией печени . Коррекции дозы не требуется, поскольку левофлоксацин в незначительной степени метаболизируется в печени.
Дозирование для пациентов пожилого возраста . Если функция почек не нарушена, нет необходимости в коррекции дозы.
Дети . Флоксиум противопоказан для применения у детей и подростков из-за риска повреждения суставного хряща.

Противопоказания

повышенная чувствительность к левофлоксацину, другим фторхинолонам или компонентам препарата.
Эпилепсия.
Повреждение сухожилия, связанное с предыдущим применением фторхинолонов.
Детский возраст.
Период беременности и кормления грудью.

Побочные эффекты

частоту побочных эффектов определяли с помощью следующих критериев: очень часто (>1/10), часто (от >1/100 до 1/1000 до 1/10 000 до 1/10 000), частота неизвестна (невозможно определить из имеющихся данных).
Инфекции и инвазии : нечасто — грибковые инфекции, включая грибы рода Candida , пролиферация других резистентных микроорганизмов.
Со стороны системы крови и лимфатической системы : нечасто — лейкопения, эозинофилия; редко — тромбоцитопения, нейтропения; частота неизвестна — агранулоцитоз, панцитопения, гемолитическая анемия.
Со стороны иммунной системы : редко — ангионевротический отек, гиперчувствительность; частота неизвестна — анафилактический шок, анафилактоидный шок.
Анафилактические и анафилактоидные реакции могут иногда возникать даже после приема первой дозы.
Со стороны метаболизма и питания : нечасто — анорексия; редко — гипогликемия, особенно у больных сахарным диабетом; частота неизвестна — гипергликемия, гипогликемическая кома.
Синдром нарушения секреции АДГ (отмечается редко).
Со стороны психики : часто — бессонница; нечасто — нервозность, спутанность сознания, тревожность; редко — психотические расстройства (в том числе галлюцинации, паранойя), депрессия, ажитация, необычные сновидения, ночные кошмары; частота неизвестна — психотические реакции с саморазрушающим поведением, включая суицидальную направленность мышления или действий.
Со стороны нервной системы* : часто — головная боль, головокружение; нечасто — сонливость, тремор, дисгевзия (субъективное расстройство вкуса); редко — судороги, парестезии; неизвестно — сенсорная или сенсомоторная периферическая нейропатия, паросмия (нарушение обоняния), включая аносмию (отсутствие обоняния), дискинезия, экстрапирамидные расстройства, агевзия (потеря вкуса), синкопе, доброкачественная внутричерепная гипертензия.
Со стороны органа зрения* : редко — зрительные нарушения, такие как затуманивание зрения, нечеткость зрения; частота неизвестна — временная потеря зрения.
Были сообщения о случаях отслойки сетчатки (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Со стороны органа слуха и ушного лабиринта* : нечасто — вертиго; редко — нарушение слуха; частота неизвестна — звон в ушах, потеря слуха.
Со стороны сердца : редко — тахикардия, сердцебиение; частота неизвестна — желудочковая тахикардия, которая может привести к остановке сердца, желудочковая тахикардия ( torsade de pointes ) — отмечали преимущественно у пациентов с факторами риска удлинения интервала Q–T , удлинение интервала Q–T на ЭКГ (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ (Удлинение интервала Q–T ) и ПЕРЕДОЗИРОВКА).
Васкулярные расстройства : редко — артериальная гипотензия.
Со стороны дыхательной системы : нечасто — бронхоспазм; частота неизвестна — одышка, аллергический пневмонит.
Со стороны ЖКТ : часто — диарея, тошнота, рвота; нечасто — боль в животе, диспепсия, вздутие живота, запор; частота неизвестна — геморрагическая диарея, которая в очень редких случаях может свидетельствовать об энтероколите, включая псевдомембранозный колит, панкреатит.
Со стороны гепатобилиарной системы : часто — повышение показателей печеночных ферментов (АлАТ/АсАТ, ЩФ, гамма-глутамилтранспептидазы); нечасто — повышение уровня билирубина в крови; частота неизвестна — желтуха и тяжелое поражение печени, включая случаи острой печеночной недостаточности (иногда летальные), преимущественно у пациентов с тяжелыми основными заболеваниями, гепатит.
Со стороны кожи и подкожных тканей : нечасто — сыпь, зуд, крапивница, гипергидроз; частота неизвестна — токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), синдром Стивенса — Джонсона, медикаментозная реакция с эозинофилией и системными симптомами (DRESS, редко отмечается), локализованная сыпь на коже, вызванная лекарственными средствами (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ), экссудативная мультиформная эритема, фотосенсибилизация, лейкоцитокластический васкулит, стоматит.
Реакции со стороны кожи и слизистых оболочек иногда могут возникать даже после применения первой дозы препарата.
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани* : нечасто — артралгия, миалгия; редко — поражение сухожилий, в том числе их воспаление (тендинит, например ахиллова сухожилия), мышечная слабость, которая может иметь особое значение для больных тяжелой миастенией гравис; частота неизвестна — рабдомиолиз, разрыв сухожилия (например ахиллова), разрывы связок, разрывы мышц, артрит.
Со стороны почек и мочевыделительной системы : нечасто — повышенные показатели креатинина в плазме крови; редко — ОПН (например вследствие интерстициального нефрита).
Общие расстройства* : нечасто — астения; редко — повышение температуры тела (пирексия); частота неизвестна — боль (включая боль в спине, груди и конечностях).
Среди других нежелательных побочных эффектов, ассоциированных с приемом фторхинолона, приступы порфирии у пациентов с наличием порфирии.
*В очень редких случаях у пациентов, получавших хинолоны и фторхинолоны, независимо от возраста и наличия факторов риска, возникали длительные (в течение нескольких месяцев или лет), инвалидизирующие и потенциально необратимые серьезные побочные реакции, которые влияли на различные системы организма (в том числе тендинит, разрыв сухожилия, артралгия, боль в конечностях, нарушение походки, нейропатии, связанные с парестезией, депрессия, усталость, нарушение памяти, нарушение сна, нарушение слуха, зрения, вкуса и запаха).

Особые указания

при очень тяжелом течении воспаления легких, вызванном пневмококками, применение левофлоксацина может не вызвать оптимального терапевтического эффекта.
Госпитальные инфекции, вызванные P. aeruginosa , могут требовать комбинированной терапии.
Для метициллинрезистентного S. aureus (MRSA) существует очень высокая вероятность корезистентности к фторхинолонам, в том числе к левофлоксацину. В связи с этим левофлоксацин не рекомендован для лечения инфекций, известным или подозреваемым возбудителем которых является MRSA, за исключением случаев, когда результаты лабораторных тестов подтвердили чувствительность возбудителя к левофлоксацину.
Тендинит и разрыв сухожилий. Этот нежелательный эффект может возникать в течение 48 ч после начала лечения и может быть двусторонним. Риск возникновения тендинита и разрыва сухожилия повышается также у пациентов, которые принимают кортикостероиды, и у пациентов, получающих левофлоксацин в дозе 1000 мг/сут. У пациентов пожилого возраста следует корректировать дозу препарата в зависимости от клиренса креатинина (см. ПРИМЕНЕНИЕ). Необходимы тщательное наблюдение таких пациентов и консультация с врачом, если отмечаются симптомы тендинита.
Заболевания, вызванные Clostridium difficile. Диарея, особенно в тяжелых случаях, персистирующая и/или геморрагическая, во время или после лечения препаратом может быть симптомом болезни, вызванной Clostridium difficile , наиболее тяжелой формой которого является псевдомембранозный колит. Таким пациентам следует незамедлительно назначать поддерживающие средства и специфическую терапию (например пероральный прием ванкомицина, тейкопланина или метронидазола). Средства, угнетающие моторику кишечника, противопоказаны в этой клинической ситуации.
Пациенты, склонные к судорогам . Левофлоксацин противопоказан пациентам с эпилепсией в анамнезе. Как и другие хинолоны, Флоксиум следует применять с крайней осторожностью у пациентов, склонных к судорогам, таких как больные с поражениями ЦНС, при одновременной терапии фенбуфеноном и подобными ему НПВП или препаратами, повышающими судорожную готовность (снижают судорожный порог), такими как теофиллин (см. ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ). В случае появления судорог лечение левофлоксацином следует прекратить.
Пациенты с недостаточностью глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы . Пациенты с латентными или имеющимися дефектами активности глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы могут быть склонны к гемолитическим реакциям при лечении антибактериальными средствами группы хинолонов, таким образом, левофлоксацин у них следует применять с осторожностью и мониторировать возможное возникновение гемолиза.
Пациенты с почечной недостаточностью . Поскольку левофлоксацин выделяется преимущественно через почки, требуется коррекция дозы для больных с ослабленной функцией почек (почечной недостаточностью) (см. ПРИМЕНЕНИЕ).
Реакции повышенной чувствительности (гиперчувствительности). Левофлоксацин может время от времени вызывать серьезные потенциально летальные реакции гиперчувствительности (например ангионевротический отек вплоть до анафилактического шока) после применения начальной дозы (см. ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ). В этом случае следует прекратить лечение немедленно и обратиться к врачу.
Тяжелые реакции со стороны кожи . При применении левофлоксацина сообщалось о тяжелых реакциях со стороны кожи, включая токсический эпидермальный некролиз (ТЭН, также известный как синдром Лайелла), синдром Стивенса — Джонсона (ССД), и медикаментозную реакцию с эозинофилией и системными симптомами (DRESS), которые могут быть летальными. Перед началом лечения пациентов следует предупредить о признаках и симптомах выраженных кожных реакций и тщательно их отслеживать. Если появляются признаки и симптомы, свидетельствующие об этих реакциях, следует немедленно прекратить лечение левофлоксацином и рассмотреть возможность альтернативной терапии. Если при применении левофлоксацина у пациента возникли такие реакции, как ССД, ТЭН или DRESS, то ему ни в коем случае не следует повторно назначать лечение левофлоксацином.
Изменение уровня глюкозы в крови . При применении хинолонов, особенно у больных сахарным диабетом, одновременно принимающих пероральные гипогликемические средства (в том числе глибенкламид) или инсулин, сообщали об изменениях уровня глюкозы в крови (как гипер-, так и гипогликемия). Зафиксированы случаи гипогликемической комы. У пациентов с сахарным диабетом необходимо контролировать уровень глюкозы в крови.
Профилактика фотосенсибилизации . Сообщалось о случаях фотосенсибилизации при применении левофлоксацина. Во избежание ее развития пациентам не рекомендуется подвергаться воздействию сильных солнечных лучей или искусственного УФ-излучения (например, лампы искусственного ультрафиолетового излучения, солярий) во время приема левофлоксацина и в течение 48 ч после отмены препарата.
Пациенты, получавшие антагонисты витамина К . Вследствие возможного повышения показателей коагуляционных тестов (протромбиновое время/международное нормализованное отношение (МНО)) и/или кровотечения у пациентов, принимавших левофлоксацин в сочетании с антагонистом витамина К (например с варфарином), за коагуляционными тестами следует наблюдать, если эти лекарственные средства применяют одновременно (см. ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ).
Психотические реакции . Сообщалось о возникновении психотических реакций у пациентов, принимавших хинолоны, включая левофлоксацин. В очень редких случаях они прогрессировали до суицидальных мыслей и саморазрушающего поведения, иногда только после приема единственной дозы левофлоксацина (см. ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ). Если у пациента возникают такие реакции, прием левофлоксацина следует прекратить и провести соответствующую терапию. Рекомендуется с осторожностью применять левофлоксацин у пациентов с психотическими расстройствами или психическими заболеваниями в анамнезе.
Удлинение интервала Q–T. Следует с осторожностью относиться к применению фторхинолонов, включая левофлоксацин, у пациентов с факторами риска удлинения интервала Q–T , такими как врожденный синдром удлинения интервала Q–T ; сопутствующее применение лекарственных средств, известных своей способностью удлинять интервал Q–T (например антиаритмические средства класса IА и III, трициклические антидепрессанты, макролиды, антипсихотики); нарушения электролитного баланса (например гипокалиемия, гипомагниемия); заболевания сердца (например сердечная недостаточность, инфаркт миокарда, брадикардия) (см. ПРИМЕНЕНИЕ (Пациенты пожилого возраста), ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ, ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ, ПЕРЕДОЗИРОВКА).
Пациенты пожилого возраста и женщины могут быть более чувствительными к лекарственным средствам, удлиняющим интервал Q–T . В связи с этим необходимо с осторожностью применять фторхинолоны, в том числе левофлоксацин у пациентов этих подгрупп.
Периферическая нейропатия . Имеются данные о возникновении сенсорной или сенсомоторной периферической нейропатии, приводящей к парестезии, гипестезии, дизестезии или слабости, у пациентов, принимающих фторхинолоны, включая левофлоксацин. Если у пациента отмечают такие симптомы нейропатии, как боль, жжение, покалывание, онемение или слабость, прием левофлоксацина следует прекратить и обратиться к врачу, чтобы предупредить возникновение необратимого состояния.
Гепатобилиарная система . Сообщалось о случаях возникновения некротического гепатита, вплоть до печеночной недостаточности, иногда летальной, при приеме левофлоксацина, преимущественно у пациентов с тяжелыми основными заболеваниями, например сепсисом (см. ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ). Пациентам следует порекомендовать прекратить лечение и обратиться к врачу, если возникают такие проявления и симптомы болезни печени, как анорексия, желтуха, черная моча, зуд или боль в области живота.
Обострение миастении гравис . Фторхинолоны, в том числе левофлоксацин, вызывают эффект нервно-мышечной блокады и могут обострять мышечную слабость у пациентов с миастенией гравис. Имеются данные, что у пациентов с миастенией гравис с применением фторхинолонов были ассоциированы серьезные побочные реакции, в том числе легочная недостаточность, потребовавшая респираторной поддержки, и случаи смерти. Левофлоксацин не рекомендуется к применению у пациентов с миастенией гравис в анамнезе.
Нарушение зрения . Имеются сообщения (22 сообщение в мире) о развитии отслоения сетчатки при применении антибиотиков фторхинолонового ряда.
Если наблюдается нарушение зрения или иное воздействие на глаза, следует немедленно обратиться к офтальмологу (см. Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или другими механизмами , ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ).
Суперинфекция . При применении левофлоксацина, особенно длительном, возможен рост резистентных микроорганизмов. Если на фоне терапии развивается суперинфекция, необходимо принять надлежащие меры.
Влияние на лабораторные исследования . У пациентов, получавших левофлоксацин, определение опиатов в моче может дать ложноположительный результат. Может возникнуть необходимость подтвердить положительные результаты на опиаты с помощью более специфических методов.
Левофлоксацин подавляет рост Mycobacterium tuberculosis , поэтому возможен ложноотрицательный результат при проведении бактериологического исследования у пациентов с туберкулезом.
Вспомогательные вещества (лактоза) . Препарат содержит лактозу, поэтому его не следует назначать пациентам с редкими наследственными формами непереносимости галактозы, дефицитом лактазы или синдромом глюкозо-галактозной мальабсорбции.
Применение в период беременности или кормления грудью
Период беременности . Данные по применению левофлоксацина у беременных ограничены. Из-за отсутствия исследований с участием людей и возможного повреждения хинолонами суставного хряща в растущем организме Флоксиум противопоказано назначать беременным и кормящим грудью.
Если во время лечения препаратом Флоксиум устанавливается беременность, об этом следует сообщить врачу.
Период кормления грудью . Флоксиум противопоказан к применению в период кормления грудью.
Информации относительно выделения левофлоксацина в грудное молоко недостаточно, хотя другие фторхинолоны экскретируются в грудное молоко. Из-за отсутствия исследований с участием людей и возможного повреждения фторхинолонами суставного хряща в растущем организме Флоксиум нельзя назначать кормящим грудью.
Фертильность . Левофлоксацин не приводил к расстройствам фертильности и репродуктивной функции у крыс.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или другими механизмами . Пациентам, которые управляют транспортными средствами, работают с машинами и механизмами, следует учитывать возможные нежелательные реакции со стороны нервной системы (головокружение/вертиго, окоченелость, сонливость, спутанность сознания, расстройства зрения и слуха, нарушения процессов движения).

Взаимодействия

влияние других лекарственных средств на левофлоксацин
Соли железа, соли цинка, антациды, содержащие магний и алюминий, диданозин . Всасывание левофлоксацина значительно уменьшается, если одновременно с ним принимать соли железа и антациды, содержащие магний или алюминий, или диданозин (только для форм, которые содержат буферные агенты алюминия или магния). Одновременное применение фторхинолонов с поливитаминами, содержащими цинк, приводит к снижению их абсорбции при пероральном приеме.
Таблетки следует принимать не менее чем через 2 ч после применения препаратов, содержащих двух- или трехвалентные катионы, такие как соли железа или антациды, содержащие магний или алюминий. Кальция карбонат минимально влиял на абсорбцию левофлоксацина при пероральном применении.
Сукральфат . Биодоступность левофлоксацина значительно снижается при одновременном применении с сукральфатом. Если пациенту необходимо получать как сукральфат, так и левофлоксацин, лучше принимать сукральфат через 2 ч после приема таблеток Флоксиум.
Теофиллин, фенбуфен или подобные НПВП. Не выявлено фармакокинетического взаимодействия левофлоксацина с теофиллином. Однако возможно существенное снижение судорожного порога при одновременном применении хинолонов с теофиллином, НПВП и другими средствами, снижающими судорожный порог. Концентрация левофлоксацина при наличии фенбуфена примерно на 13% выше, чем при приеме только левофлоксацина.
Пробенецид и циметидин . Пробенецид и циметидин статистически значимо влияют на выведение левофлоксацина. Почечный клиренс левофлоксацина снижается при наличии циметидина на 24% и пробенецида на 34%. Это связано с тем, что оба препарата способны блокировать канальцевую секрецию левофлоксацина. Однако в исследовании статистически значимые кинетические различия не имели клинической значимости.
Следует соблюдать осторожность при одновременном применении левофлоксацина с лекарственными средствами, влияющими на канальцевую секрецию, такими как пробенецид и циметидин, особенно у пациентов с почечной недостаточностью.
Другие препараты . Известно, что на фармакокинетику левофлоксацина не оказывало клинически значимого влияния применение левофлоксацина вместе с карбонатом кальция, дигоксином, глибенкламидом, ранитидином.
Влияние левофлоксацина на другие лекарственные средства
Циклоспорин . Т_½ циклоспорина увеличивается на 33% при одновременном применении с левофлоксацином.
Антагонисты витамина К. При одновременном применении с антагонистами витамина К (например варфарином) сообщалось о повышении показателей коагуляционных тестов (протромбиновое время/международное нормализованное отношение) и/или кровотечения, которые могут быть выраженными. Учитывая это, пациентам, которые получают параллельно антагонисты витамина К, необходимо осуществлять контроль показателей коагуляции (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Лекарственные средства, удлиняющие интервал Q–T . Левофлоксацин, подобно другим фторхинолонам, следует применять с осторожностью у пациентов, которые получают лекарственные средства, способные удлинять интервал Q–T (например антиаритмические средства класса IA и III, трициклические антидепрессанты, макролиды и антипсихотические средства), см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ.
Другая значимая информация . Не отмечается влияния левофлоксацина на фармакокинетику теофиллина (который является маркерным субстратом для фермента CYP 1A2), что свидетельствует о том, что левофлоксацин не является ингибитором CYP 1A2.
Употребление пищи . Не выявлено клинически значимого взаимодействия с пищевыми продуктами. Таким образом, таблетки препарата Флоксиум можно принимать независимо от приема пищи.

Передозировка

важнейшие предполагаемые симптомы передозировки левофлоксацина касаются ЦНС (спутанность сознания, головокружение, нарушение сознания и судорожные приступы); реакции со стороны ЖКТ, такие как тошнота и эрозия слизистых оболочек; возможно удлинение Q–T -интервала. Возможны галлюцинации и тремор.
Лечение : симптоматическое. Следует предусмотреть мониторинг ЭКГ, поскольку возможна пролонгация интервала Q–T . Для защиты слизистой оболочки желудка применяют антацидные средства. Гемодиализ, в том числе перитонеальный диализ или хронический амбулаторный перитонеальный диализ, не являются эффективными для выведения левофлоксацина из организма. Нет специфических антидотов.

Условия хранения

в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °С. Хранить в недоступном для детей месте.

Флоксіум ® таблетки (Floxium tablets ) Лікарські препарати

фармакодинаміка . Левофлоксацин характеризується широким спектром антибактеріальної дії. Бактерицидний ефект забезпечується завдяки пригніченню левофлоксацином бактеріального ферменту ДНК-гірази, який належить до II типу топоізомераз. Результатом такого пригнічення є неможливість переходу бактеріальної ДНК зі стану релаксації в надскручений стан, що, зі свого боку, робить неможливим подальший поділ (розмноження) бактеріальних клітин. Спектр активності препарату Флоксіум включає грампозитивні, грамнегативні бактерії разом з неферментуючими бактеріями.
Зазвичай чутливі види
Грампозитивні аероби : Bacillus anthracis, Staphylococcus aureus метицилінчутливі, Staphylococcus saprophyticus Streptococci , групи C і G, Streptococcus agalactiae , Streptococcus pneumonia, Streptococcus pyogenes .
Грамнегативні аероби: Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella oxytoca, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri .
Анаероби : Peptostreptococcus .
Інші : Chlamydophila pneumonia, Chlamydophila psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumonia, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum.
Види з можливою набутою резистентністю
Грампозитивні аероби : Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus метицилінчутливі, коагулазонегативні Staphylococcus spp .
Грамнегативні аероби : Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Enterobacter аerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens .
Анаероби : Bacteroides fragilis .
Природно резистентні штами
Грампозитивні аероби : Enterococcus faecium .
Механізм розвитку резистентності . Стійкість до левофлоксацину розвивається у вигляді ступеневої мутації сайту-мішені в обох типів топоізомерази II, ДНК-гірази і топоізомерази IV. Інші механізми резистентності, такі як проникність (характерна для Pseudomonas aeruginosa ), і механізми відтоку можуть також впливати на чутливість до левофлоксацину.
Спостерігається перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами. З огляду на механізм дії не існує жодної перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами антибактеріальних засобів.
Межові концентрації (Breakpoint) антибіотика (або граничні значення діаметра зони пригнічення росту мікроорганізму). Європейський комітет тестування антимікробної чутливості (European Committee on Antimicrobial Susceptibility Testing — EUCAST) рекомендує мінімальну інгібуючу концентрацію (МІК) левофлоксацину для визначення чутливості від опосередковано чутливих організмів та опосередковано резистентних мікроорганізмів, представлених у таблиці 1 за даними тестування МІК (мг/л).
Таблиця 1
Клінічно визначені EUCAST MIК для левофлоксацину (версія 2.0, 01.01.2012)

Поширеність резистентності може варіювати географічно та з часом для окремих видів, тому локальна інформація щодо резистентності дуже важлива, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. За необхідності слід вдатися до експертної консультації, коли локальна поширеність резистентності є такою, що доцільність застосування засобу, принаймні відносно деяких видів інфекцій, залишається під питанням.
Фармакокінетика . Всмоктування . Прийнятий перорально, левофлоксацин швидко та майже повністю всмоктується, С_max у плазмі крові досягається через 1–2 год після прийому. Абсолютна біодоступність становить 99–100%. Вживання їжі дещо впливає на його всмоктування. Стабільні показники досягаються протягом 48 год після застосування 500 мг 1–2 рази на добу.
Розподіл . Приблизно 30–40% левофлоксацину зв’язується з протеїном плазми крові. Середній об’єм розподілу левофлоксацину становить близько 100 л після одноразової і повторної дози 500 мг, що вказує на добрий розподіл у тканинах організму.
Кумуляційний ефект левофлоксацину при дозуванні 500 мг 1 раз на добу не має клінічного значення і може бути знехтуваний. Існує незначна, але передбачувана його кумуляція при дозуванні 500 мг 2 рази на добу. Стабільні показники розподілу досягаються протягом 3 діб.
Розподіл у слизовій бронхів і секреті бронхіального епітелію. C_max левофлоксацину в слизовій бронхів та секреті бронхіального епітелію при дозі вище 500 мг per os становить 8,3 та 10,8 мкг/мл відповідно.
Розподіл у тканині легенів . C_max левофлоксацину в тканині легенів при дозі понад 500 мг per os становить приблизно 11,3 мкг/мл та досягається протягом 4–6 год після введення. Концентрація в легенях перевищує таку в плазмі крові.
Розподіл у рідині пухирів . C_max левофлоксацину в рідині пухирів після прийому 500 мг 1 та 2 рази на добу становить 4,0 та 6,7 мкг/мл відповідно.
Розподіл у СМР . Левофлоксацин погано проникає у СМР.
Розподіл у тканини простати . Після перорального прийому 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3 днів середні концентрації у тканині простати становлять 8,7 мкг/мл, 8,2 мкг/мл та 2 мкг/мл відповідно через 2 год, 6 год та 24 год; середнє співвідношення концентрації у простаті/плазмі крові — 1,84.
Концентрація у сечі . Середня концентрація левофлоксацину протягом 8–12 год після одноразової дози 150 мг, 300 мг або 500 мг per os становить 44 мкг/мл, 91 мкг/мл, 200 мкг/мл відповідно.
Метаболізм . Левофлоксацин метаболізується незначною мірою, його метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5% кількості препарату, що виділяється із сечею.
Виведення . Після орального введення левофлоксацин виводиться з плазми дуже повільно (Т_½ становить 6–8 год). Виведення здійснюється в основному нирками (понад 85% введеної дози). Немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлоксацину після в/в та перорального застосування.
Левофлоксацин підлягає лінійній фармакокінетиці в діапазоні від 50 до 600 мг.

Показання Флоксіум таблетки

Флоксіум показано для лікування у дорослих інфекцій, спричинених чутливими до левофлоксацину мікроорганізмами:
– гострий бактеріальний синусит;
– загострення хронічного обструктивного захворювання легень, включно з бронхітом;
– негоспітальна пневмонія;
– ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин.
У разі лікування вищезазначених інфекцій препарат застосовують лише тоді, коли застосування інших антибактеріальних засобів, які зазвичай призначають для початкового лікування даних інфекцій, неможливе.
– Ускладнені інфекції сечовидільного тракту (в тому числі гострий пієлонефрит);
– хронічний бактеріальний простатит;
– неускладнений цистит;
– легенева форма сибірської виразки: постконтактна профілактика та лікування.
Флоксіум у даній лікарській формі (таблетки) можна застосовувати для завершення курсу терапії пацієнтам, які продемонстрували поліпшення в процесі первинного лікування препаратом Флоксіум, розчин для інфузій.
Необхідно враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних засобів.

Застосування Флоксіум таблетки

таблетки Флоксіум приймають 1–2 рази на добу. Доза залежить від типу, тяжкості інфекції та чутливості ймовірного збудника.
Флоксіум у даній лікарській формі (таблетки) можна застосовувати для завершення курсу терапії у пацієнтів, які продемонстрували поліпшення в процесі первинного лікування препаратом Флоксіум, розчин для інфузій, використовуючи при цьому такі ж дози.
Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби і становить не більше 14 днів. Рекомендовано продовжувати застосування препарату принаймні протягом 48–72 год після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.
Таблетки Флоксіум слід ковтати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Для зручності дозування таблетку можна розділити по рисці для поділу. Приймати таблетки можна незалежно від вживання іжі.
Препарат треба застосовувати щонайменше за 2 год до або після застосування солей заліза, солей цинку, антацидів, що містять магній або алюміній, диданозину (лише для форм, які містять алюміній або магній у буферних засобах) та сукральфату (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Таблиця 2
Рекомендоване дозування для дорослих пацієнтів з нормальною функцією нирок, із кліренсом креатиніну понад 50 мл/хв

Особливі популяції
Таблиця 3
Дозування для пацієнтів із порушеннями функції нирок із кліренсом креатиніну менше 50 мл/хв

1 Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу додаткові дози не потрібні.
Дозування для пацієнтів із порушеннями функції печінки . Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується в печінці та виводиться переважно нирками.
Дозування для пацієнтів літнього віку . Якщо ниркова функція не порушена, немає потреби в корекції дози (див. розділ «Особливості застосування»).
Діти . Флоксіум протипоказаний для застосування у дітей та підлітків через ризик пошкодження суглобового хряща.

Протипоказання

підвищена чутливість до левофлоксацину, до інших фторхінолонів або до будь-якого компонента препарату.
Епілепсія.
Ушкодження сухожилля, пов’язане з попереднім застосуванням фторхінолонів.
Дитячий вік.
Період вагітності та годування груддю.

Побічна дія

частоту побічних ефектів визначали за допомогою таких критеріїв: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до 1/1000 до 1/10000 до 1/10000), частота невідома (не можна визначити з наявних даних).
Інфекції та інвазії : нечасто — грибкові інфекції, включаючи гриби роду Candida , проліферація інших резистентних мікроорганізмів.
З боку системи крові та лімфатичної системи : нечасто — лейкопенія, еозинофілія; рідко — тромбоцитопенія, нейтропенія; частота невідома — агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія.
З боку імунної системи : рідко — ангіоневротичний набряк, гіперчутливість; частота невідома — анафілактичний шок, анафілактоїдний шок.
Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді виникати навіть після прийому першої дози.
З боку метаболізму та харчування : нечасто — анорексія; рідко — гіпоглікемія, особливо у хворих на цукровий діабет; частота невідома — гіперглікемія, гіпоглікемічна кома.
Синдром порушення секреції антидіуретичного гормону (рідко відмічається)
З боку психіки : часто — безсоння; нечасто — нервозність; сплутаність свідомості, тривожність;
рідко: психотичні розлади (у тому числі галюцинації, паранойя), депресія, ажитація, незвичайні сновидіння, нічні жахи; частота невідома — психотичні реакції з самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення чи дій.
З боку нервової системи* : часто — головний біль, запаморочення; нечасто — сонливість, тремор, дисгевзія (суб’єктивний розлад смаку); рідко — конвульсії, парестезії; невідомо: сенсорна або сенсомоторна периферична нейропатія, паросмія (порушення нюху), включаючи аносмію (відсутність нюху), дискінезія, екстрапірамідні розлади, агевзія (втрата смаку), синкопе, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія.
З боку органа зору* : рідко: зорові порушення, такі як затуманення зору, нечіткість зору; частота невідома — тимчасова втрата зору.
Були повідомлення про випадки відшарування сітківки (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку органа слуху та вушного лабіринту* : нечасто — вертиго; рідко — порушення слуху; частота невідома: дзвін у вухах, втрата слуху.
З боку серця : рідко — тахікардія, відчуття серцебиття; частота невідома — шлуночкова тахікардія, що може призвести до зупинки серця, шлуночкова тахікардія (torsade de pointes — спостерігалися переважно у пацієнтів із факторами ризику подовження інтервалу Q–T , подовження інтервалу Q–T на ЕКГ (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ (Подовження інтервалу Q–T ) та ПЕРЕДОЗУВАННЯ).
Васкулярні розлади : рідко — артеріальна гіпотензія.
З боку дихальної системи : нечасто — бронхоспазм; частота невідома — диспное, алергічний пневмоніт.
З боку ШКТ : часто — діарея, нудота, блювання; нечасто — біль у животі, диспепсія, здуття живота, запор; частота невідома — геморагічна діарея, що у дуже рідкісних випадках може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт, панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи : часто: підвищення показників печінкових ферментів (АлАТ/АсАТ, ЛФ, гамма-глутамілтранспептидаза); нечасто — підвищення рівня білірубіну в крові; частота невідома — жовтяниця та тяжке ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності (іноді летальні), переважно у пацієнтів із тяжкими основними захворюваннями, гепатит.
З боку шкіри та підшкірних тканин : нечасто — висипання, свербіж, кропив’янка, гіпергідроз;
частота невідома — токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса — Джонсона, медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS, рідко відмічається), локалізований висип на шкірі, спричинений лікарськими засобами (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ), ексудативна мультиформна еритема, реакції фоточутливості, лейкоцитокластичний васкуліт, стоматит.
Реакції з боку шкіри та слизових оболонок іноді можуть виникати навіть після застосування першої дози препарату.
З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини* : нечасто — артралгія, міалгія;
рідко — ураження сухожиль, у тому числі їх запалення (тендиніт, наприклад ахіллового сухожилля), м’язова слабкість, яка може мати особливе значення для хворих на тяжку міастенію гравіс; частота невідома — рабдоміоліз, розрив сухожилля (наприклад, ахіллового), розриви зв’язок, розриви м’язів, артрит.
З боку нирок та сечовидільної системи : нечасто — підвищені показники креатиніну в плазмі крові; рідко: гостра ниркова недостатність (наприклад унаслідок інтерстиціального нефриту).
Загальні розлади* : нечасто — астенія; рідко — підвищення температури тіла (пірексія); частота невідома — біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках).
Серед інших небажаних побічних ефектів, що асоціюються з прийомом фторхінолону, напади порфірії у пацієнтів з наявністю порфірії.
*У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявності факторів ризику, виникали тривалі (протягом кількох місяців або років), інвалідизуючі та потенційно необоротні серйозні побічні реакції, які впливали на різні системи організму (у тому числі тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, невропатії, пов’язані з парестезією, депресія, втома, порушення пам’яті, порушення сну, порушення слуху, зору, смаку та запаху).

Особливості застосування

слід уникати застосування левофлоксацину у пацієнтів, які в минулому мали серйозні побічні реакції при використанні засобів, що містять хінолони або фторхінолони. Лікування цих пацієнтів слід починати тільки за відсутності альтернативних варіантів лікування і після ретельної оцінки користі/ризику.
Тривалі, інвалідизуючі і потенційно необоротні серйозні побічні реакції . У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявності факторів ризику виникали тривалі (протягом кількох місяців або років), інвалідизуючі та потенційно необоротні серйозні побічні реакції, які впливали на різні системи організму (зокрема опорно-рухову, нервову, психіку та органи чуття). У разі появи ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції застосування лікарського засобу слід негайно припинити і звернутися за консультацією до лікаря.
Аневризма і розшарування аорти . Епідеміологічні дослідження свідчать про підвищений ризик розшарування аневризми аорти після прийому фторхінолонів, особливо у пацієнтів літнього віку.
Тому у певних категорій пацієнтів фторхінолони слід застосовувати тільки після ретельної оцінки співвідношення користі/ризику за відсутності інших терапевтичних варіантів. Це стосується пацієнтів з наявністю аневризми в сімейному анамнезі, пацієнтів зі встановленим діагнозом аневризми аорти і/або аортального розшарування, а також пацієнтів із факторами ризику аневризми та розшарування аорти (наприклад синдром Марфана, судинний синдром Елерса — Данлоса, артеріїт Такаясу, гігантоклітинний артеріїт, хвороба Бехчета, АГ, атеросклероз).
У разі виникнення раптового абдомінального болю, болю в грудях або спині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.
Метицилінрезистентний S. aureus . Для метицилінрезистентного S. aureus (MRSA) існує дуже висока імовірність корезистентності до фторхінолонів, у тому числі до левофлоксацину. У зв’язку з цим левофлоксацин не рекомендований для лікування інфекцій, відомим чи підозрюваним збудником яких є MRSA, за винятком випадків, коли результати лабораторних тестів підтвердили чутливість збудника до левофлоксацину.
Левофлоксацин можна застосовувати для лікування гострого бактеріального синуситу та загострення хронічного бронхіту, якщо ці інфекції були діагностовано відповідним чином.
Резистентність до фторхінолонів у E. coli (частішого збудника інфекцій сечовивідних шляхів) варіює у різних країнах. При призначенні фторхінолонів слід враховувати місцеву поширеність резистентності E. сoli до фторхінолонів.
У разі легеневої форми сибірської виразки застосування препарату ґрунтується на даних сприйнятливості in vitro Bacillus anthracis та експериментальних даних на тваринах, а також на обмежених даних застосування у людей. Лікарі повинні враховувати національні та/або міжнародні документи консенсусу щодо лікування сибірської виразки.
Тендиніт та розриви сухожиль .
При лікуванні хінолонами рідко можливе виникнення тендиніту, що може призводити до розриву сухожиль, включаючи ахіллове сухожилля. Тендиніти і розриви сухожиль, іноді білатеральні, можуть виникати через 48 год після початку лікування хінолонами та фторхінолонами. Повідомлялося про виникнення тендинітів і розривів сухожиль навіть упродовж декількох місяців після припинення лікування у пацієнтів, які отримували добові дози 1000 мг левофлоксацину. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля підвищується у осіб похилого віку, пацієнтів із порушеннями функції нирок, із трансплантованими органами та пацієнтів, які лікувалися одночасно кортикостероїдами. Таким чином, слід уникати одночасного застосування кортикостероїдів.
При перших ознаках тендиніту (наприклад болючий набряк, запалення) лікування препаратом слід припинити, а також слід розглянути альтернативну терапію. Пошкоджену кінцівку слід лікувати належним чином (наприклад, забезпечивши іммобілізацію сухожилля) (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ПОБІЧНА ДІЯ). Кортикостероїди не слід застосовувати у разі виникнення ознак тендинопатії.
Захворювання, спричинені Clostridium difficile . Діарея, особливо тяжка, персистуюча та/або геморагічна, під час або після лікування (до декількох тижнів після завершення курсу лікування) препаратом може бути симптомом хвороби, спричиненої Clostridium difficile , найтяжчою формою якої є псевдомембранозний коліт. Якщо виникає підозра на псевдомембранозний коліт, слід негайно припинити застосування препарату і якнайшвидше розпочати підтримувальну терапію, а якщо необхідно — специфічну терапію (наприклад пероральний прийом ванкоміцину).
Засоби, що пригнічують моторику кишечнику, протипоказані у цій клінічній ситуації.
Пацієнти, схильні до судом . Левофлоксацин протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі. Як і інші хінолони, Флоксіум слід застосовувати з надзвичайною обережністю у пацієнтів, схильних до судом, таких як хворі з ураженнями ЦНС, при одночасній терапії фенбуфеном та подібними до нього НПЗП або препаратами, що підвищують судомну готовність (знижують судомний поріг), такими як теофілін (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). У разі появи судом лікування левофлоксацином слід припинити.
Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Пацієнти з латентними або наявними дефектами активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть бути схильними до гемолітичних реакцій при лікуванні антибактеріальними засобами групи хінолонів, тому левофлоксацин їм слід застосовувати з обережністю та моніторувати можливе виникнення гемолізу.
Пацієнти з нирковою недостатністю. Оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, потрібна корекція дози для хворих із порушеннями функції нирок (нирковою недостатністю), див. ЗАСТОСУВАННЯ.
Реакції підвищеної чутливості . Левофлоксацин може час від часу спричинювати серйозні, потенційно летальні реакції підвищеної чутливості (наприклад, ангіоневротичний набряк аж до анафілактичного шоку) після застосування початкової дози препарату (див. ПОБІЧНА ДІЯ). У цьому випадку пацієнтам слід припинити лікування негайно і звернутися до лікаря.
Тяжкі реакції з боку шкіри. При застосуванні левофлоксацину повідомлялося про тяжкі реакції з боку шкіри, включаючи токсичний епідермальний некроліз (ТЕН, також відомий як синдром Лайєлла), синдром Стівенса — Джонсона (ССД), та медикаментозну реакцію з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), які можуть бути летальними. Перед початком лікування пацієнтів слід попередити про ознаки та симптоми виражених шкірних реакцій та ретельно їх відстежувати. Якщо з’являються ознаки та симптоми, що свідчать про ці реакції, слід негайно припинити лікування левофлоксацином та розглянути можливість альтернативної терапії. Якщо при застосуванні левофлоксацину у пацієнта виникли такі реакції, як ССД, ТЕН або DRESS, то йому ні в якому разі не слід повторно призначати лікування левофлоксацином.
Зміна рівня глюкози у крові. При застосуванні хінолонів, особливо у хворих на цукровий діабет, які одночасно приймають пероральні гіпоглікемічні засоби (у тому числі глібенкламід) або інсулін, повідомляли про зміни рівня глюкози в крові (як гіперглікемія, так і гіпоглікемія). Зафіксовано випадки гіпоглікемічної коми. У пацієнтів з цукровим діабетом необхідно контролювати рівень глюкози в крові.
Профілактика фотосенсибілізації. Повідомляли про випадки фотосенсибілізації при застосуванні левофлоксацину. З метою її уникнення пацієнтам не рекомендується піддаватися дії сильних сонячних променів або штучного УФ-випромінювання (наприклад, лампи штучного УФ-випромінювання, солярій) під час прийому левофлоксацину та протягом 48 год після припинення застосування препарату.
Пацієнти, які отримували антагоністи вітаміну К. Внаслідок можливого підвищення показників коагуляційних тестів (протромбіновий час/міжнародне нормалізоване відношення (МНВ)) і/або кровотечі у пацієнтів, які приймали левофлоксацин у поєднанні з антагоністом вітаміну К (наприклад із варфарином), за коагуляційними тестами слід спостерігати, якщо ці лікарські засоби застосовують одночасно (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Психотичні реакції . Повідомляли про психотичні реакції у пацієнтів, які приймали хінолони, включаючи левофлоксацин.
У дуже рідкісних випадках вони прогресували до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки, іноді лише після прийому одноразової дози левофлоксацину (див. ПОБІЧНА ДІЯ). У разі, якщо у пацієнта виникають ці реакції, прийом левофлоксацину слід припинити та вдатися до відповідних заходів.
Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин у пацієнтів із психотичними розладами або хворих із психічними захворюваннями в анамнезі. Подовження інтервалу Q–T
Слід з обережністю застосовувати Флоксіум у пацієнтів із відомими факторами ризику подовження інтервалу Q–T , такими як, наприклад:
– вроджений синдром подовження інтервалу Q–T ;
– супутнє застосування лікарських засобів, відомих своєю здатністю подовжувати інтервал Q–T (наприклад, протиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотичні засоби);
– нескоригований електролітний дисбаланс (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);
– хвороба серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).
Пацієнти літнього віку та жінки молодшого віку можуть бути більш чутливими до лікарських засобів, які подовжують інтервал Q–T , тому необхідно дотримуватися обережності при застосуванні левофлоксацину у таких категорій пацієнтів (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ, ЗАСТОСУВАННЯ; Пацієнти літнього віку ; ПЕРЕДОЗУВАННЯ, ПОБІЧНА ДІЯ).
Периферична нейропатія. Повідомляли про сенсорну чи сенсомоторну периферичну нейропатію, що призводить до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості, у пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Якщо у пацієнта спостерігаються такі симптоми нейропатії, як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, прийом левофлоксацину слід припинити та звернутися до лікаря, щоб попередити виникнення необоротного стану.
Гепатобіліарні порушення . При прийомі левофлоксацину повідомляли про випадки некротичного гепатиту аж до печінкової недостатності, що становить загрозу для життя, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад сепсисом (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Пацієнтам слід рекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі прояви та симптоми хвороби печінки, як анорексія, жовтяниця, чорна сеча, свербіж або біль у ділянці живота.
Загострення міастенії гравіс . Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, блокують нервово-м’язову передачу і можуть провокувати м’язову слабкість у пацієнтів із міастенією гравіс. При прийомі фторхінолонів у післяреєстраційний період повідомляли про серйозні побічні реакції, включаючи летальні випадки і необхідність підтримки дихання, у пацієнтів з міастенією гравіс і Левофлоксацин не рекомендовано застосовувати у хворих із міастенією гравіс в анамнезі.
Розлади зору . Є повідомлення (22 повідомлення у світі) про розвиток відшарування сітківки при застосуванні антибіотиків фторхінолонового ряду.
Якщо спостерігається порушення зору або інший вплив на очі, слід негайно звернутися до офтальмолога (див. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами , ПОБІЧНА ДІЯ,).
Суперінфекція . При застосуванні левофлоксацину, особливо довготривалому, можливий ріст резистентних мікроорганізмів. Якщо на тлі терапії розвивається суперінфекція, необхідно вжити належних заходів.
Вплив на лабораторні дослідження . У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибнопозитивний результат. Може виникнути необхідність у підтвердженні позитивних результатів аналізу на опіати за допомогою більш специфічних методів.
Левофлоксацин пригнічує ріст Mycobacterium tuberculosis , тому можливий хибнонегативний результат при проведенні бактеріологічного дослідження у пацієнтів з туберкульозом.
Допоміжні речовини (лактоза). Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Застосування у період вагітності або годування груддю
Період вагітності . Дані щодо застосування левофлоксацину у вагітних обмежені.
Через відсутність досліджень за участю людей і можливе ушкодження хінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, Флоксіум протипоказано призначати вагітним та жінкам, які годують груддю.
Якщо під час лікування препаратом Флоксіум установлюється вагітність, про це слід повідомити лікаря.
Період годування груддю . Флоксіум протипоказаний до застосування в період годування груддю.
Інформації щодо виділення левофлоксацину в грудне молоко недостатньо, хоча інші фторхінолони екскретуються в грудне молоко. Через відсутність досліджень за участю людей і можливе ушкодження фторхінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, Флоксіум не можна призначати жінкам, які годують груддю.
Фертильність . Левофлоксацин не призводив до розладів фертильності та репродуктивної функції у щурів.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами . Пацієнтам, які керують транспортними засобами, працюють з машинами та механізмами, слід враховувати можливі небажані реакції з боку нервової системи (запаморочення/вертиго, закляклість, сонливість, сплутаність свідомості, розлади зору та слуху, розлади процесів руху).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

вплив інших лікарських засобів на левофлоксацин
Солі заліза, солі цинку, антациди, що містять магній та алюміній, диданозин . Всмоктування левофлоксацину значно зменшується, якщо одночасно з ним приймати солі заліза та антациди, що містять магній чи алюміній, або диданозин (лише для форм, які містять буферні агенти алюмінію або магнію). Одночасне застосування фторхінолонів з мультивітамінами, які містять цинк, призводить до зниження їх абсорбції при пероральному прийомі.
Таблетки слід приймати не менше ніж через 2 год після застосування препаратів, що містять двовалентні або тривалентні катіони, такі як солі заліза або антациди, що містять магній або алюміній. Кальцію карбонат мінімально впливав на абсорбцію левофлоксацину при пероральному застосуванні.
Сукральфат . Біодоступність левофлоксацину значно знижується при одночасному застосуванні препарату із сукральфатом. Якщо пацієнтові необхідно отримувати як сукральфат, так і левофлоксацин, краще приймати сукральфат через 2 год після прийому таблеток Флоксіум.
Теофілін, фенбуфен або подібні НПЗП . Не було виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного порога при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, НПЗП та іншими агентами, які знижують судомний поріг.
Концентрація левофлоксацину за наявності фенбуфену була приблизно на 13% вищою, ніж при прийомі лише левофлоксацину.
Пробенецид і циметидин . Пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину.
Нирковий кліренс левофлоксацину знижується за наявності циметидину на 24%, пробенециду — на 34%. Це пояснюється тим, що обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Однак у дослідженні статистично значущі кінетичні відмінності не мали клінічної значимості.
Слід з обережністю призначати левофлоксацин одночасно з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, такими як пробенецид та циметидин, особливо пацієнтам з нирковою недостатністю.
Інші препарати . Відомо, що на фармакокінетику левофлоксацину не було спричинено ніякого клінічно значущого впливу при застосуванні левофлоксацину разом із карбонатом кальцію, дигоксином, глібенкламідом, ранітидином.
Вплив левофлоксацину на інші лікарські засоби
Циклоспорин . Т_½ циклоспорину збільшується на 33% при одночасному застосуванні його з левофлоксацином.
Антагоністи вітаміну К . При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад із варфарином) повідомляли про підвищення МНВ і/або кровотечі, які можуть бути вираженими. Зважаючи на це, у пацієнтів, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно здійснювати контроль показників коагуляції.
Лікарські засоби, що подовжують інтервал Q–T . Левофлоксацин, подібно до інших фторхінолонів, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують лікарські засоби, відомі своєю здатністю подовжувати інтервал Q–T (наприклад, протиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди та антипсихотичні засоби), див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ.
Інша значуща інформація . Не відмічається впливу левофлоксацину на фармакокінетику теофіліну (який є маркерним субстратом для ферменту CYP 1A2), що свідчить про те, що левофлоксацин не є інгібітором CYP 1A2.
Вживання їжі . Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з харчовими продуктами. Таким чином, таблетки препарату Флоксіум можна приймати незалежно від вживання їжі.

Передозування

симптоми передозування левофлоксацину — це порушення з боку ЦНС (сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та судомні напади); реакції з боку травної системи, такі як нудота та ерозія слизових оболонок; можливе подовження інтервалу Q–T . Можливі галюцинації та тремор.
Лікування : симптоматичне. Варто передбачити моніторинг ЕКГ, оскільки можлива пролонгація інтервалу Q–T . Для захисту слизової шлунка застосовують антацидні засоби. Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз або хронічний амбулаторний перитонеальний діаліз, не є ефективним для виведення левофлоксацину з організму. Немає жодних специфічних антидотів.