палиця

без па́лиці (без бу́ка) і не підступа́й (заст. ані́ при́ступ) до кого і без додатка. Хто-небудь дуже гордовитий, пихатий, сердитий і т. ін. — А до Одарки так без палиці і не підступай. нарядиться, напиндючиться, он яка пані! (Панас Мирний); — Е, до неї тепер без бука і не підступай,— додав ґазда. Спаніла так, що годі (М. Яцків); — І чого се, бабо, усі сердиті такі сьогодні? Сказано, без палиці ані приступ,— обізвавсь він до баби (Панас Мирний).

вставля́ти (встромля́ти) / вста́вити (встроми́ти) па́лиці (па́лицю, па́лки́) в коле́са кому. Перешкоджати, заважати кому-небудь у здійсненні чогось. Каїтан перестрів Сторожука біля контори: — Ти мені, Сторожук, палиці в колеса не вставляй (М. Зарудний); — Всякі тобі. палицю в колеса вставляють, заважають (В. Речмедін); — Чиниться беззаконня, а ви відмовчуєтесь. Недосвідчена дитина. в атаку пішла, а всі інші дивляться, немов сторонні, що з цього буде, а часом і палиці в колеса встромляють — нехай собі надривається (В. Попов); — Інші, розізлившися на вас, почнуть інтригувати, встромляти вам палки в колеса — постараються зробити все, щоб ваше перебування тут стало для вас нестерпним. (Ю. Шовкопляс); Певний був (Гаманюк) досі, що ніхто нічого не знає. Невже ж вони справді слідкували за кожною його спробою вставити палиці в колеса? (М. Ю. Тарновський). со́вати дрючки́ в коле́са. Заруба й досі не міг спокійно дивиться на нього. І не тому, що він (Перегуда) накоїв Зарубі стільки лиха з тими отруєними свиньми, з комбайнами, що совав дрючки в колеса (В. Кучер).

з-під па́лиці (па́лки, батога́). Проти власного бажання, з примусу. Запорізькі козаки наганяли такий жах на турецьких моряків, що на галери, котрі вирушали проти козаків, вони йшли буквально з-під палиці (З журналу); Його (чеха) знайшли і хотіли знов забрати, певне, щоб він їхнім дамам з-під батога грав на скрипці (Іван Ле).

не ки́єм (не кийко́м), то па́лицею. Все одно, все-таки; однаково. Як буду жениться, то покличу дивиться і віддячу не кийком, то палицею (Укр.. присл..).

облама́ти / обла́мувати кий (па́лицю, ві́ник і т. ін.) на кому, об кого. Побити кого-небудь (уживається переважно як погроза). Хоч кий на ньому обламають, проте нічого в них не вийде .. Нічого він не скаже. Нічого (З журналу); — От побіжи-но мені ще раз до ліса (до лісу) з панною, то я об тебе віника обламаю! (Леся Українка); Палицю на бідній тварині обламують, та вона вже не реагує (З газети).

па́лицею (па́лкою) ки́нути. Близько, зовсім недалеко. Недалеко вже й до базару — палицею кинути. Уже й вози видно (Панас Мирний); — Чого нам, Христю, гибіти отак на вітрі, під завірюхою? Тікаймо в затишок! — А де? — Та ось же. Палицею кинути — ожеред (А. Головко); До хутора зовсім палкою кинути. Гонів з п’ять, мабуть, буде (І. Цюпа).

па́лицею (ша́пкою) доки́нути до чого. Дуже близько. Шашло спочатку сидів спокійно, гадаючи, що Павлентій хоче висадити його якнайближче до села, одначе, коли до перекату лишилося вже палицею докинути. став навколішки і закричав: — .. Верни до берега! (Григір Тютюнник).

па́лиця (па́лка) з двома́ кінця́ми (на два кінці́). Те, що може мати одночасно як позитивні, так і негативні наслідки. — Я тільки показав, що ваша достославна “вербовка” — .. це палка на два кінці (І. Багряний).

па́лиця пла́че за ким. Хто-небудь заслуговує покарання, когось треба побити. — Це найбільший шибеник на нашій вулиці, за ним палиця давно вже плаче (З усн. мови).

перегина́ти / перегну́ти па́лицю (па́лку). Допускати в надмірну крайність у вчинках, діях, поведінці і т. ін. — Це глибока думка,— обережно сказав Іван Павлович .. Ніколи не треба перегинати палицю, узагальнювати. Що дуже добре в одному випадку, принесе шкоду в іншому (В. Собко); — А Маслюк! Хіба він не називав мене боягузом! — А ще хто? Хто ще? — Ігор зрозумів, що перегнув палицю. Справді, ніхто, крім Маслюка, його не ображав цим словом (І. Багмут). Гулька перехопив його погляд, збагнув, що перегнув палку, посміхнувся: — Горілка починає водити язиком. Давай на цьому поставимо крапку (М. Ю. Тарновський); — Будемо самокритичні, Муравйов, ми перегнули трохи палку (І. Цюпа).

як (мов, ні́би і т. ін.) арши́н (па́лицю, багне́та) проковтну́в. 1. Неприродно прямо, дуже виструнчено. Олексій ішов, випроставшись так, як Юрко, мов проковтнув палицю (П. Куліш); Волосся було старанно зачесане. Обличчя начебто застигло. А тримався він так, ніби аршин проковтнув (Ю. Шовкопляс). 2. Дуже виструнчений, стрункий. В попереку був прямий, як багнета проковтнув (Є. Гуцало).

як соба́ка па́лицю (ре́дьку, цибу́лю і т. ін.), зі сл. люби́ти, ірон. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (любити). Дід .. польську панщину любив, як собака цибулю (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

1. палиця — (спеціально оброблена гілка, тонкий стовбур) кий, патик, дрючок, дрюк, (для опирання) ціпок, кийок, палка, (із загнутим кінцем) костур, ковінька, (пастухів) ґирлиґа, дім. бук, ломака, кияка. Словник синонімів Полюги
2. палиця — па́лиця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
3. палиця — (без обробки) патик, дрючок, бук, ціпок, ломака, прутик, д. патика; (оброблена) ковінька, тростина, карлюка, ключка, клюка; (гумова) кийок; (чернеча) патериця; (чабанська) ґирлиґа; паличка, палюга, зб. паліччя; п! ЖЕРДИНА. Словник синонімів Караванського
4. палиця — Елемент богослужбового одягу архиєрея та нагородженого ним ієрея, що являє собою чотирикутну хустку, яку підвішують до пояса за один кут і носять на стегні Словник церковно-обрядової термінології
5. палиця — Багамел (жарт. назва посоха), бендюг, бендюга і бендюга, бендюжина, бирнак (палиця з гачком, якою ловлять овець), бич, бичок, бияк, бук, бучок, герлига, говеза, дрин, дрюк, дрючага, дрючечок, дрючина, дрючище, дрючок, дубець, дубина, дубчак, дубчик. Словник синонімів Вусика
6. палиця — [палиец’а] -ц’і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
7. палиця — -і, ж. 1》 Відділена від дерева та очищена від пагонів частина тонкого стовбура або товстої гілки. || Такий предмет, пристосований або оброблений відповідним чином для опори під час ходьби. Великий тлумачний словник сучасної мови
8. палиця — ПА́ЛИЦЯ, і, ж. 1. Відділена від дерева й очищена від пагонів частина тонкого стовбура або товстої гілки. Пастух, служебка з підпасками наступають, будівничий і робітники одбиваються; спершу борються голими руками, потім ідуть в діло палиці. Словник української мови у 20 томах
9. палиця — па́лиця 1. палиця, кий (м, ср, ст) ♦ не пі́ду, бо впа́ла ми па́лиця: Не піду – в значіню не вступлюся з очий; говорив чоловік, котрого просили вийти, а він знарочно пустив палицю і тим вимовився; упадане палиці уважаєся за злий знак (Франко) 2. шк. Лексикон львівський: поважно і на жарт
10. палиця — ЖЕРДИ́НА (довгий, тонкий, без гілок відрізок дерева), КЛЮЧИ́НА, ЖЕРДЬ розм.; ВОРИ́НА (перев. для огорожі). Жердина була довга, ледве пробивався з нею (Віктор) поміж кущами й вільхами (М. Словник синонімів української мови
11. палиця — Па́лиця, -ці, -цею; -лиці, -лиць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. палиця — ПА́ЛИЦЯ, і, ж. 1. Відділена від дерева й очищена від пагонів частина тонкого стовбура або товстої гілки. Пастух, служебка з підпасками наступають, будівничий і робітники одбиваються; спершу борються голими руками, потім ідуть в діло палиці. Словник української мови в 11 томах
13. палиця — Палиця, -ці ж. Палица, палка. Шух. І. 129. Таке корячкувате (дерево), що й на палицю не вибереш. Рудч. Ск. II. 7. ум. палічка. Словник української мови Грінченка

палиця

1. Відділена від дерева й очищена від пагонів частина тонкого стовбура або товстої гілки.

Пастух, служебка з підпасками наступають, будівничий і робітники одбиваються; спершу борються голими руками, потім ідуть в діло палиці, кілки й каміння (Л. Укр., II, 1951, 206);

Висмикнув [Прохор] із тину палицю, поклав у кишеню шмат хліба та жменю махорки і пішов (Мик., II, 1957, 78);

// Такий предмет, пристосований або оброблений відповідним чином для опори при ходьбі.

У хату ввійшла якась баба з палицею і торбиною на плечах (Коцюб., І, 1955, 453);

Вклонилися [брати Горонецькі] і відійшли наліво. Краги на їхніх ногах поблискували, як рижі боки ситої кобили. Обидва швидко крутили мережаними палицями (Тют., Вир, 1964, 411);

// Подібний предмет з якого-небудь матеріалу, що вживається для різних цілей.

[Панна Рома:] Няня казала, що то був… велетень із залізною палицею і що його не брала ні куля, ні меч (Вас., III, 1960, 224);

Регулювальники в білих касках, в білих, аж до ліктя, рукавицях, з картатими жезлами-палицями в руках, стояли посеред мосту, розставивши ноги (Загреб., Європа. Захід, 1960, 109);

// перен. Про насилля з метою примусу, підкорення.

І цар взяв палицю до рук, І змовкло все нараз Навкруг (Перв., Райдуга. 1960, 72).

Гу́мова па́лиця — короткий товстий гумовий кийок, що служить зброєю для поліцейських у деяких капіталістичних країнах.

Мчить [начальниця блоку] вздовж колони з гумовою палицею, б’є по руках нічого не розуміючих жінок, вириває їх з рядів і штурхає до барака (Хижняк, Тамара, 1959, 180).

◊ Без па́лиці і не підступа́й (ані́ присту́п) — з кимсь сердитим, гордовитим, пихатим важко спілкуватися, вести справи і т. ін.

— І чого се, бабо, усі сердиті такі сьогодні? Сказано, без палиці ані приступ, — обізвавсь він до баби (Мирний, І, 1954, 243);

Вставля́ти (ста́вити і т. ін.) па́лиці (па́лицю і т. ін.) в коле́са (в ко́лесо) див. ко́лесо;

З-під па́лиці — з примусу, не по своїй волі.

Запорізькі козаки наганяли такий жах на турецьких моряків, що на галери, котрі вирушали проти козаків, вони йшли буквально з-під палиці (Наука. 9, 1966, 40);

Люби́ти, як соба́ка па́лицю, ірон. — дуже не любити; ненавидіти;

Па́лицею ки́нути — дуже близько.

Недалеко вже й до базару — палицею кинути (Мирний, III, 1954, 172);

[Мотря:] Прийдете чи погордуєте? Що тут від вашого хутора: доброму молодцеві тричі палицею кинути? (Кроп., II, 1958, 25);

— Позиція, кажу, чудова, — пояснює Засядько. — І до противника палицею кинути, і прикрита добре… (Гончар, III, 1959, 392);

Па́лиця з двома́ кінця́ми; Па́лиця на два кінці́; У па́лиці два кінці́ див. кіне́ць¹;

Перегина́ти (перегну́ти) па́лицю див. перегина́ти.

2. Важкий дрючок з потовщенням на кінці, що в старовину використовувався як зброя.

Вони [слов’яни] добре володіли в бою залізними мечами, сокирами і важкими дрюками (палицями), влучно метали каміння з пращі (Іст. СРСР, І, 1957, 27).

3. церк. Частина облачення вищого духівництва у вигляді парчевого квадрата.

Значення в інших словниках

1. палиця — (спеціально оброблена гілка, тонкий стовбур) кий, патик, дрючок, дрюк, (для опирання) ціпок, кийок, палка, (із загнутим кінцем) костур, ковінька, (пастухів) ґирлиґа, дім. бук, ломака, кияка. Словник синонімів Полюги
2. палиця — па́лиця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
3. палиця — (без обробки) патик, дрючок, бук, ціпок, ломака, прутик, д. патика; (оброблена) ковінька, тростина, карлюка, ключка, клюка; (гумова) кийок; (чернеча) патериця; (чабанська) ґирлиґа; паличка, палюга, зб. паліччя; п! ЖЕРДИНА. Словник синонімів Караванського
4. палиця — Елемент богослужбового одягу архиєрея та нагородженого ним ієрея, що являє собою чотирикутну хустку, яку підвішують до пояса за один кут і носять на стегні Словник церковно-обрядової термінології
5. палиця — Багамел (жарт. назва посоха), бендюг, бендюга і бендюга, бендюжина, бирнак (палиця з гачком, якою ловлять овець), бич, бичок, бияк, бук, бучок, герлига, говеза, дрин, дрюк, дрючага, дрючечок, дрючина, дрючище, дрючок, дубець, дубина, дубчак, дубчик. Словник синонімів Вусика
6. палиця — [палиец’а] -ц’і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
7. палиця — -і, ж. 1》 Відділена від дерева та очищена від пагонів частина тонкого стовбура або товстої гілки. || Такий предмет, пристосований або оброблений відповідним чином для опори під час ходьби. Великий тлумачний словник сучасної мови
8. палиця — ПА́ЛИЦЯ, і, ж. 1. Відділена від дерева й очищена від пагонів частина тонкого стовбура або товстої гілки. Пастух, служебка з підпасками наступають, будівничий і робітники одбиваються; спершу борються голими руками, потім ідуть в діло палиці. Словник української мови у 20 томах
9. палиця — па́лиця 1. палиця, кий (м, ср, ст) ♦ не пі́ду, бо впа́ла ми па́лиця: Не піду – в значіню не вступлюся з очий; говорив чоловік, котрого просили вийти, а він знарочно пустив палицю і тим вимовився; упадане палиці уважаєся за злий знак (Франко) 2. шк. Лексикон львівський: поважно і на жарт
10. палиця — без па́лиці (без бу́ка) і не підступа́й (заст. ані́ при́ступ) до кого і без додатка. Хто-небудь дуже гордовитий, пихатий, сердитий і т. ін. — А до Одарки так без палиці і не підступай. нарядиться, напиндючиться, он яка пані. Фразеологічний словник української мови
11. палиця — ЖЕРДИ́НА (довгий, тонкий, без гілок відрізок дерева), КЛЮЧИ́НА, ЖЕРДЬ розм.; ВОРИ́НА (перев. для огорожі). Жердина була довга, ледве пробивався з нею (Віктор) поміж кущами й вільхами (М. Словник синонімів української мови
12. палиця — Па́лиця, -ці, -цею; -лиці, -лиць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
13. палиця — Палиця, -ці ж. Палица, палка. Шух. І. 129. Таке корячкувате (дерево), що й на палицю не вибереш. Рудч. Ск. II. 7. ум. палічка. Словник української мови Грінченка