Україна експортувала продукти тваринництва в 134 країни світу

У 2020 р. Україна експортувала продукти тваринного походження в 134 країни світу. Основні імпортери — Саудівська Аравія, ЄС, Об’єднані Арабські Емірати, Китай та Узбекистан. Таку інформацію оприлюднила під час презентації п’ятого «Аграрного портфоліо – 2021» голова аналітичної експортної групи UBTA Олександра Авраменко, інформує Kurkul.com.

Зі слів експертки, у 2020 р. до країн близького Сходу Україна вивезла 39,8% всього експорту продуктів тваринництва. На другому місці опинилася Європа з показником 27,5%, а на третьому місці — ЄАЕС з показником 12,1%.

«Щодо головних покупців української свинини, то ними стали ОАЕ, Гонконг та країни Африки. Незважаючи на те, що в Україні фіксують спалахи АЧС і ми боремося з цією проблемою, світова торгівля вказує, що існує досить високий попит на цю продукцію і він буде надалі зростати, приблизно на 5% кожного року», — передбачила експертка.

Сьогодні Україна займає 20 місце на ринку торгівлі свининою у світі. Водночас яловичина сьогодні експортується до країн ЄАЕС, зокрема Китаю, і не експортується до Європейського Союзу.Також Україна потужно експортує ВРХ.

Головні принципи розвитку сучасного тваринництва

Зернові культури. Тваринництво (конспект)

Зернові культури є найбільш поширеними з усіх рослин, вирощуваних людиною. Під ними зайнято близько половини оброблюваних земель (ріллі). Призначення зернових культур різноманітне. Перш за все, їх використовують як продовольчу сировину для населення і як корм для худоби.

На даній карті представлені найбільш поширені зернові, які називають хлібами людства: пшениця (дає близько 21% зерна), рис (більш 20%), кукурудза (майже 23%).

Посіви пшениці зосереджені, переважно, в помірному і субтропічному поясах Північної півкулі, де достатня кількість тепла і вологи. Вирощують озиму та яру пшеницю. Озима пшениця має більш високу врожайність, ніж яра, оскільки отримує багато вологи навесні від танення снігу і має більш тривалий період вегетації. Однак в холодні безсніжні зими вона часто вимерзає, що викликає необхідність пересіву навесні яровими сортами. Найбільші виробники пшениці представлені на карті. Головними експортерами зерна на світовий ринок є США, Канада, Франція, Австралія, Аргентина, Південна Африка. З пшениці виробляють високоякісні сорти борошна, круп’яні, макаронні та кондитерські вироби, крохмаль, спирт.

Рис є головною продовольчою культурою майже для половини людства. Це культура тропічного і субтропічного поясів з тривалим і теплим літом. Її вирощують, переважно, на зрошуваних (затоплюваних) землях в Азії, Латинській Америці, Африці. У більшості країн отримують два врожаї на рік, тому при значно меншій площі, ніж під пшеницею, рису збирають майже така ж кількість. Країни Азії дають 9 / 10 світового виробництва рису. Найбільшими виробниками рису є Китай, Індія, Індонезія, В’єтнам, Бангладеш, Японія, Таїланд.

Кукурудза (маїс) займає традиційно високе місце в зерновому балансі країн Західної півкулі, яке є її батьківщиною. Значного поширення культура придбала також на півдні Європи, в Китаї і Південній Африці. З кукурудзи виробляють борошно, крупи, крохмаль, олія, глюкозу, спирт. Вона широко використовується як кормова культура (зерно і зелена маса). Майже половина обсягів вирощування та експорту кукурудзи припадає на США. Досить багато кукурудзи вирощується в Аргентині, Бразилії, Мексиці, Китаї.

Тваринництво – це галузь сільського господарства, яка забезпечує населення продуктами харчування, постачає різноманітне сировину для легкої та харчової промисловості, живу тяглову силу і т.п. Галузь тісно пов’язана з рослинництвом, тому правильне їх поєднання – основа успішного розвитку сільськогосподарського виробництва в цілому.

У тваринництві розрізняють два шляхи розвитку: інтенсивний і екстенсивний. При інтенсивному шляху розвитку приріст продукції тваринництва отримують за рахунок підвищення продуктивності тварин (племінна робота). При стійловому або пасовищне-стійлового утримання тварин та збалансованої високоякісної кормовій базі (переважно концентровані корми). Таке тваринництво у високорозвинених країнах, де при невеликому поголів’я отримують максимальну кількість продукції високої якості. Особливо це відноситься до Данії, Нідерландів, Швейцарії, Німеччини, США, Австралії, Нової Зеландії. Близько половини світового виробництва м’яса і молока припадає на високорозвинені країни.

Переважно екстенсивний характер має тваринництво в країнах, що розвиваються, де збільшення продукції тваринництва досягається за рахунок зростання поголів’я. При такому господарюванні переважає низькопродуктивною отгонно-пасовищна система утримання худоби.

Основними складовими тваринництва є: скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво, верблюдоводство, конярство, оленярство. На карті представлена інформація провідних галузях тваринництва, інформація про інші галузі частково представлена на карті “Сільське господарство”.

Розведення великої рогатої худоби включає вирощування корів, буйволів, яків. У залежності від структури стада, кормової бази, вихідної продукції скотарство може мати молочне, м’ясне, молочно-м’ясне або м’ясо-молочне напрямки. Найбільш продуктивний молочний худобу розводять у країнах Європи та Північної Америки. По експорту молочних продуктів лідерами є Данія, Швейцарія, Нідерланди, а також Нова Зеландія та Австралія. М’ясний напрям переважає на територіях з посушливим кліматом і великими площами пасовищ. Найбільшим у світі районом м’ясного скотарства є південноамериканські степу – пампа. Аргентину називають М’ясним цехом світу, з-за її провідної ролі в експорті яловичини. Найбільше поголів’я ВРХ має Індія, але близько 60% корів там ніяк не використовуються, а інші використовуються здебільшого як тяглова сила. Це пояснюється стійкими релігійними традиціями, які пропагують вегетаріанський спосіб харчування, а корову вважають священним жвавотним.

Свинарство розвинене, переважно, в густонаселених районах світу, а також у районах виробництва зерна та картоплі – основи кормової бази галузі. Половина всього поголів’я свиней припадає на країни Азії (крім мусульманських, де вживання свинини заборонено релігією). Серед країн світовим лідером за кількістю вирощуваних свиней є Китай. Велика кількість свиней також вирощують у США, Росії.

Вівчарство поширене майже повсюдно на базі природних пасовищ в посушливих (сухі степи, напівпустелі) і гірських районах. У залежності від сировини, яке отримують від тварин, у вівчарстві виділяють такі напрямки: тонкорунне і напівтонкорунне, каракульное, мясосальное, овчинно-шубні, м’ясо-шерстно-молочне. Країни-експортери вовни: Австралія, Нова Зеландія, ПАР, Аргентина, Уругвай.

AgriTech в Азії: як інновації змінюють сільське господарство

Сільське господарство було і залишається одним з найбільших секторів економіки в Азії. Зростання ролі і пришвидшення динаміки розвитку агросфери в азійських країнах зумовлені об’єктивно, адже за прогнозами в найближчі 50 років населення цих країн має збільшитися вдвічі.

Сьогодні найбільший сільськогосподарський потенціал в регіоні зосереджено у виробництві свіжих овочів, морепродуктів та рису.

Наприклад, В’єтнам є одним з найбільших виробників свіжих овочів – 1,5% в світовому виробництві, цитрусових – 0,8%, зернових культур – 2%, м’яса птиці – 0,7%, яєць – 0,5%, яловичини – 0,6%.

За останні 5 років загальна вартість експорту досягла досить високого зростання (в середньому 12,8% на рік) у В’єтнамі, однак експорт сільськогосподарської продукції зіткнувся з труднощами і середній приріст становив лише 2,4% на рік. Як наслідок, частка сільськогосподарської продукції у загальному експорті В’єтнаму зменшилася з 13% у 2012 році до 9% у 2016 році.

Всього в 2016 році експорт аграрної продукції з В’єтнаму склав $19,3 млрд. Основними експортними категоріями були: кава, чай, прянощі – $4,7 млрд або 24% від агроекспорту, риба -$ 4,5 (23%), їстівні плоди – $3,2 млрд (16%), продукти з м’яса, риби – $1,7 (9%).

Варто зазначити, що найбільше зростання серед продуктів сільського господарства за останні п’ять років відбулося в експорті овочів та фруктів. У розрізі вартості плоди та овочі є третьою за величиною групою після кави та горіха кеш’ю. В 2016 році обсяг експорту плодів та овочів становив $2,46 млрд. – близько 16% від загальної вартості експорту всіх сільськогосподарських продуктів.

Імпорт сільськогосподарської продукції у 2016 році становив $ 28,8 млрд. Частка в загальному імпорті товарів в країну склала 14%. Більше всього було імпортовано до В’єтнаму: риби – $5,3 млрд (19% с/г імпорту), їстівних плодів – $3,5 млрд (12%), м’яса та субпродуктів – $3,3 млрд (11%).

Тобто у В’єтнамі спостерігається негативне сальдо зовнішньої торгівлі сільськогосподарськими товарами. Подібна ситуація існує і в Китаї, який традиційно є найбільшим економічним гравцем в регіоні.

У 2016 році товарообіг сільськогосподарської продукції у Китаї становив $185 млрд. Аграрний експорт склав майже $73 млрд, а імпорт – $111,57 млрд. Найбільше було імпортовано олійних культур, продуктів тваринного походження та зернових. Експортовано – морепродукти, овочі, фрукти.

Таким чином, головною характеристикою сучасного китайського ринку є його імпортоорієнтованість: у Китаї живе четверта частина всього населення планети, але в країні не вистачає ресурсів, аби забезпечити продовольчу безпеку населення. У 2014 році Китай став найбільшим у світі імпортером зерна (2,5 млн тонн). На частку Китаю вже припадає 50% світового імпорту сої, а до 2023 року країна стане лідером з імпорту кукурудзи.

Отже, хоча сільське господарство є важливою сферою економічної діяльності в регіоні, останніми десятиріччями майже всі країни відчувають гостру нестачу основних продуктів харчування, що зумовлює посилення їх залежності від світового ринку. Низькі темпи відтворення у сільськогосподарському виробництві зумовлені передусім незадовільним технічним і технологічним забезпеченням, відсутністю інноваційних технологій.

Сьогодні аграрії цих країн разом з урядами та міжнародними організаціями намагаються вирішити цю проблему.

У В’єтнамі 1,3 млн фермерів почали використовувати інноваційні технології в сфері вирощування рису. Вони використовують Систему інтенсивного рисівництва – the System of Rice Intensification (SRI), розроблену для збільшення урожайності рису, використовуючи менше насіння, води та мінеральних добрив. Крім того, для вирішення проблем у сфері рисівництва компанія Bayer Vietnam, в партнерстві з дослідницьким інститутом Cuu Long Rice Research запропонувала інноваційне рішення, яке допомагає фермерам більш ефективно боротися із бур’янами. Мова йде про технологію сухого прямого посіву (Dry Direct Seeding Technology).

У Китаї на модернізацію аграрного сектору буде виділено $450 мільярдів до 2020 року. Використання мінеральних добрив, дослідження генетично модифікованого насіння та регулювання сільськогосподарської сфери скоріш за все стануть ключовими елементами цієї політики.
Крім того, уряд використовує ці кошти для розвитку сільської місцевості.

Минулого року було започатковано проект «Інноваційна сільськогосподарська діяльність в Азії» (Feed the Future Asia Innovative Farmers Activity – AIFA), що фінансується Агенством США з міжнародного розвитку (USAID). Проект має на меті підтримати дрібних фермерів країн Південної та Південно-Східної Азії у процесі технологізації виробництва, що дасть змогу збільшити доходи, одночасно підвищуючи продовольчу безпеку та уникаючи необхідності міграції. AIFA створює мережі для об’єднання підприємців, інвесторів, науково-дослідних інститутів, неурядових організацій. Завдяки конкурсу Tech4Farmers Challenge, AIFA знаходить нові технології для місцевого садівництва та розвитку аквакультури, які мають потенціал для підвищення продуктивності та доходів регіону, а потім забезпечує підтримку у реалізації цих технологічних рішень. Технології, які можуть включати в себе інноваційні бізнес-моделі, підпадають під чотири роки категорії: інтелектуальні послуги та інформація, інноваційні фінансові послуги, технології зберігання та подальшого використання продукції, а також низьковитратні технології.

Це приклади реформ, які необхідні сільському господарству азійських країн. Динамічний розвиток регіону потребує сталого розвитку сільського господарства і вимагає сучасної сільськогосподарської політики для підвищення ефективності, продовольчої безпеки, збереження ресурсів та захисту навколишнього середовища. Хоча AgriTech в Азії є молодими, вони постійно розвиваються, і все більше IT-компаній в Азії починають займатися вирішенням проблем сільського господарства – від ефективного управління сільськогосподарськими продуктами до збільшення урожайності та фінансування.

З огляду на глобальний характер ринків і технологій в сучасному світі українці не можуть залишатися осторонь новітніх тенденцій розвитку сільського господарства і для зміцнення позицій на міжнародних ринках мають продукувати власні ІТ-розробки для фермерів. Наприкінці листопада в Україні розпочнеться міжнародний конкурс IT-рішень AgriTech Challenge, переможці якого зможуть випробувати свої сили на ринках Південно-Східної Азії.

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою “Розсилка” на [email protected] .