Нові пригоди Вінні-Пуха вперше за 80 років
Продовження книги про пригоди ведмедика Вінні-Пуха вперше через понад 80 років після появи кумедного героя в дитячій літературі з’явиться на книжкових полицях у Британії та США 5 жовтня 2009-го року.
Власники авторських прав на Вінні-Пуха вперше дали дозвіл на написання продовження книги британському письменнику Дейвіду Бенедіктусу.
Британський письменник А.А.Мілн вперше написав повість про ведмедика Вінні-Пуха, який став одним з найпопулярніших героїв світової дитячої літератури, 1926-го року, друга книга з’явилася два роки згодом.
Повісті Мілна було перекладено на понад 50 мов світу, включно з латиною.
Перший український переклад Леоніда Солонька з’явився 1963-го року, і був перевиданий 2001-го року, а 2007-го року був виданий новий український переклад книги Мілна.
Ще більшої популярності герої набули завдяки мультфільму Діснея, який вперше з’явився 1966-го року. 1972-го року вийшла російська версія пригод Вінні-Пуха, яка була популярною в Радянському Союзі.
Дейвід Бенедіктус вперше має змогу уявити, що сталося з Вінні-Пухом далі. Нова книга називатиметься “Повернення до Лісу”. Автор каже, що дотримуватиметься ідеї Алена Мілна про те, що незважаючи ні на що, маленький хлопчик і його кумедний ведмедик завжди залишатимуться разом.
Компанія-власник прав на Вінні-Пуха, висловила сподівання, що поціновувачі ведмедика приймуть нові розповіді про нього так, “ніби вони вийшли з-під пера самого Мілна”.
Українським дітям пощастило з Вінні-Пухом
У Британії чекають появи нової книги про одного з найулюбленіших казкових персонажів — Вінні Пуха. Британський фонд, який має права на всі книжки його автора – Алана Мілна, вперше за понад 80 років дозволив написати продовження пригод ведмежати, який з”явився на світ у 20-х роках минулого сторіччя.
Вінні Пух уперше з’явився в 1926 році, набув величезної популярності, і був перекладений численними мовами, включно із латиною. Той переклад здійснив Александер Ленард, він потрапив у список бестселерів газети Нью-Йорк Таймс, – це була перша іншомовна книжка в цьому списку і єдина книга латиною. Мова, нагадаю, йде про латинський переклад Вінні Пуха, Вінні Ілле Пу. Білоруською Вінні Пух називається Віня-Пих, а його друг – Прасючок. По-польськи він – Кубусь Пухатек, по-латвійськи – Віннійс Пукс, а в Данії чомусь Петер Плюс. Англійською Вінні Зе Пу, а свиненятко звати Піглет.
А як щодо української мови, якою говорять мільйони дітей в Україні, і сотні тисяч за кордоном?
Видавець і дитячий поет Іван Малкович завітав на хвилинку на Бі-Бі-Сі, аби в інтерв’ю Світлані Пиркало розповісти про переклади дитячої літератури, зокрема й Вінні-Пуха.
Іван Малкович: Українським дітям в плані “Вінні-Пуха” страшенно пощастило, тому що український переклад, здійснений прекрасним перекладачем Леонідом Солоньком, завоював прихильність тисяч українських читачів. Цей переклад вийшов, якщо я не помиляюсь, на початку 60-х років. Було кілька видань, оскільки авторське право на теренах Радянського Союзу не дуже існувало, то воно собі видавалося і видавалося. Знаю, що це була улюблена книжка кількох відомих тепер письменників, зокрема, Оксани Забужко. Це була її найулюбленіша книжка, вона мені колись показувала – вона була помальована малюночками, і це її реліквія дитяча.
Бі-Бі-Сі: Тепер почали видавати нові переклади “Вінні-Пуха”, зокрема і ваше видавництво. Розкажіть про них.
Іван Малкович: Ще на початку діяльності ми видали цей переклад Леоніда Солонька, але у нас не склалося з правами, права купило інше українське видавництво, яке зробило свій переклад. Оскільки це видавництво базується в Харкові, то вийшов такий харківський переклад, але не той харківський, яким був Харків у 20-30-х роках, коли там все буяло українським духом. Він загалом непоганий, але це дуже сумно, що українські діти не читають переклад Леоніда Солонька.
Бі-Бі-Сі: Ви, очевидно, говорите про видавництво “Клуб сімейного дозвілля”, яке здійснило новий переклад. Але ви здійснили не лише переклад чи редакцію “Вінні-Пуха”, ви також видавали й інші переклади світової класики, наприклад “Снігова королева” Андерсена, шикарний том. А як з іншими казками, іншою світовою дитячою класикою?
Іван Малкович: З англійської літератури я б назвав наш переклад “Аліса в Країні чудес” і “Аліса в Задзеркаллі”, який здійснив Валентин Корнієнко за редакцією Марії Габлевич і моєю редакцією, Юрко Андрухович так само робив свої зауваження. Я думаю, дуже пристойний переклад, ця книжка користується незмінним попитом, вона вийшла з прекрасними ілюстраціями Владислава Єрка, і була настільки виразною, що до нас через інших людей звернулася Наталя Демурова, російська перекладачка, якій належить найкраща російська версія “Аліси в Країні чудес”, і вона дуже хотіла, щоб її переклад вийшов в нашому дизайні. І так сталося, що в Росії тепер ми так само видаємо російською мовою книжку з цим найкращим перекладом Демурової. Наше видавництво чимало видає перекладних книжок, можу згадати тут серію “Гарі Поттера”, останню ми презентували у грудні.
Бі-Бі-Сі: Наскільки комплексно українські видавництва загалом підходять до перекладів класики. Наприклад, переклали одне, а інше? Чи є якісь люди, які сідають, і думають: нам треба перекласти для українських дітей оце, оце і оце?
Іван Малкович: Я не можу говорити про всі видавництва. У нас є серія “Книги, які здолали час”, в якій вийдуть “Пригоди Тома Соєра”, уже вийшли Гофман, Свіфт “Мандри Гулівера”, “Тарас Бульба” та інші повісті Гоголя. Я знаю, що чимало видається казок Андерсена в перекладі Ольги Сенюк і Галини Кирпи, ще 2 книжки Андерсена, скажу по-секрету, вперше готує видавництво “А-ба-ба-га-ла-ма-га”, книжку з чорно-білими ілюстраціями Катерини Штанко, сподіваюся, видамо ще до кінця цього року. І Єрко малює книжку з трьома казками Андерсена, він просив мене не казати, яку. Існують чудові переклади “Карсона” і “Пеппі Довгої Панчохи”, майже всіх творів Астред Лінгрен у перекладі Ольги Сенюк. Це взагалі дивовижне літературне подружжя – Євген Попович, який нещодавно покинув нас, і Ольга Сенюк. Євген Попович перекладав найкращі твори німецькомовні, а Ольга Снюк – швецьку літературу. Вони навіть були знайомі з Астред Лінгрен, приїжджали туди, і вона, маючи тоді десь 92 роки, жартувала, що до наступного їхнього приїзду вона обов’язково постарається вивчити українську мову.
Бі-Бі-Сі: Видавці зараз скаржаться на те, що криза їх вдарила, я знаю, вона вдарила і по вашому видавництву, чи ні?
Іван Малкович: Ми ще не відчули цього.
Бі-Бі-Сі: Але все-таки деякі книжки ви видаєте досить оперативно, казки Барда Бідла, нову книжку з циклу про Гарі Поттера я побачила практично того ж дня, як вона вийшла у Лондоні. Виходить, технічно нічого не заважає перекладати і видавати найпопулярнішу літературу водночас із Заходом?
Іван Малкович: Звичайно, треба тільки стежити, що найцікавіше виходить у світі. Але тут є ще одна небезпека, бо тепер кілька великих російських видавництв, які мають багато грошви, відкривають свої філії в Україні, часто під іншими назвами, і скуповують права одразу на російські і на українські переклади, і з ними дуже важко боротися.
Бі-Бі-Сі: Тобто якщо російське видавництво купить права на український переклад, то вже український переклад, мабуть, не з’явиться?
Іван Малкович: Так, існує така небезпека, або він може з’явитися дуже поганою українською мовою, залежно від тих людей, які працюють у видавництвах. Тут багато довколалітературних, політичних ігор. Але українські видавництвам, які дивляться, хто перебуває у струмені світової дитячої літератури, знають більш-менш картину світової дитячої літератури і намагаються вихопити щось найцікавіше, найсвіжіше. І це завжди можна зробити, якщо оперативно працювати.
Іван Малкович: Сьогодні старий Новий рік, я вас із цим вітаю, і я знаю, що у вас із цими святами також пов’язана сімейна історія, ви так познайомилися з ким?
Бі-Бі-Сі: З ким? Це по-перше, не старий Новий рік, це справжній новий Новий рік, і на новий Новий рік я не познайомився, ми були знайомі з моєю дружиною, тоді ще дівчиною Яриною. Я зустрічав Новий рік в одній поетичній компанії, були “поетичні читання”, і я вдосвіта з першим метром приїхав додому. Яринка закінчувала музичну школу і вона зустрічала у своїй компанії, музичній, і зранку йшла на перше метро, і шлях цей пролягав повз мій будинок, і вона вирішила зайти і засіяти у мене. Отак зайшла і залишилася на все життя. Так що Новий рік для нас – це особливий день.
Бібліотека
Наукова бібліотека вирішила відзначити 95-річницю народження Вінні-Пуха в день народження його автора. Святкували переглядом документального фільму про Алана Мілна та мульфільму «Вінні-Пух і всі, всі, всі».
На свято прийшли викладачі з подарунками і студентами!
Нагадаємо, автор відомого ведмедика, Алан Олександр Мілн, народився 18 січня 1882 року в Лондоні, в незнатній, але забезпеченій сім’ї. З дитинства мріяв стати письменником. Він навчався в невеликій приватній школі, власником якої був його батько, Джон Мілн. Одним з його вчителів у 1889–1890 роках був письменник-фантаст Герберт Уеллс, який згодом підтримав літературні починання Алана Мілна. Майбутній письменник закінчив математичний факультет Кембриджського університету, проте захоплення літературною творчістю виявилося сильнішим.
Перший твір А. Мілна, яке погодилися надрукувати, було пародією на пригоди знаменитого Шерлока Холмса. А незабаром він став редактором популярного гумористичного журналу «Панч». А. Мілн писав оповідання, вірші, які були досить популярні. Деякий час на англійських сценах йшли три його комедії, мав успіх його детективний роман «Таємниця червоного будинку». А. Мілн брав участь у Першій світовій війні в якості офіцера британської армії. Пізніше він написав книгу «Світ з честю», в якій засуджував війну. Але прославився на весь світ він завдяки казкам про ведмедя з тирсою в голові – Вінні-Пуха.
Щорічно 14 жовтня любителі літературного героя – ведмедика Вінні-Пуха святкують його день народження. Адже саме цього числа в 1926 р. у світ вийшла перша книжка про цього косолапого супутника Крістофера Робіна Мілна.
Деякі вважають датою його народження 21 серпня 1921 року, коли лондонський драматург А. Мілн подарував плюшеву іграшку своєму улюбленому синові. Крістофер назвав його Вінні-Пухом, і ведмедик став його другом і супутником. Спостерігаючи за іграми сина з Пухом, він вирішив написати кілька книг про пригоди цього забавного плюшевого ведмедя.
Наукова бібліотека вирішила відзначити 95-річницю народження Вінні-Пуха в день народження його автора.
Святкували переглядом документального фільму про Алана Мілна та мульфільму «Вінні-Пух і всі, всі, всі».
На свято прийшли викладачі з подарунками і студентами!