Модрина в саду – яку вибрати і як доглядати?

Минулої зими проходила повз двір школи й помітила на квітнику засохлу вже величеньку ялинку. Що з нею трапилося? Ніколи раніше її тут не помічала, а вона вища мене на зріст… І сорт якийсь дивний – такі тонесенькі гілочки і голочки… «Ялинка» була темно-коричневого кольору вся – згори донизу. Таке враження, ніби вона згоріла. Заклопотана, я викинула з голови те дерево, поки десь в травні, прямуючи тим самим маршрутом, не побачила справжню хвойну красуню і не зрозуміла, що це зовсім не ялинка, а… модрина! Не впізнати її я не могла, бо дуже люблю цю породу, але ніколи не бачила на власні очі, як виглядають модрини взимку, тому і не впізнала одразу. І ось тепер думу думаю – чи садити мені модрину в саду, як планувала раніше, зважаючи на її непрезентабельний вигляд взимку? Де посадити, бо дерево немаленьке? Який вибрати сорт і якого догляду потребує модрина в саду? Про це і поговоримо в статті.

Модрина в саду – яку вибрати і як доглядати?

Опис рослини

Модрина (Larix) — хвойне дерево, яке, на відміну від сосен, ялин, ялиць і інших хвойних, не вічнозелене. Восени її хвоя стає золотисто-жовтою, а на зиму опадає, щоб весною відростати знову.

Навесні серед зеленої хвої модрини можна побачити симпатичні рожево-червоні жіночі квітки, схожі на малесенькі трояндочки. Згодом вони перетворюються на шишки. Вони у модрини дуже невеликі (від 1,5 до 3,5 см довжиною), червоні або блідо-жовті, у міру дозрівання стають коричневими та лускатими.

Кора дерева товста, світло-коричнева, хоча деякі різновиди мають рожевий відтінок під коричневим шаром. Складається з тонких пластинок, які легко розщеплюються.

Коренева система — потужна, сильно розгалужена, без вираженого стрижневого кореня. Це досить вітростійка порода. У сприятливих умовах дерево виростає до 80 м (середня висота 25-30 м). Модрина, як і багато хвойних дерев, довгожитель, вона може прожити 300-400 років. На сьогодні відомі модрини віком близько 900 років.

Навесні серед зеленої хвої модрини можна побачити симпатичні рожево-червоні жіночі квітки, схожі на малесенькі трояндочки

Догляд за модриною в саду

Модрини не вимагають особливого догляду, що мені дуже підходить. Але є в цих дерев ще один недолік, крім засохлого вигляду взимку – вони потребують постійного зволоження ґрунту. В залежності від особливостей виду, стійкість до посухи у модрин — від слабкої до помірної. У посушливі періоди, пишуть, поливати її треба не рідше одного разу на тиждень, щоб ґрунт залишався постійно вологим. Звичайно, підтримувати вологість землі можна за допомогою мульчування, але все-таки без поливу у спеку модрина, особливо молода, не виживе. Для мене при виборі рослин для саду посухостійкість – номер один після декоративності, а модрину до того ж треба висаджувати на сонці. Вона повинна отримувати, як мінімум, шість годин повного сонця в день.

Ґрунти любить кислі й нейтральні, краще — багаті на органіку. Ну і, звичайно, зважаючи на розміри, модрині потрібна достатня площа для нормального росту і розвитку. (З цим у мене проблем як раз поки нема…)

Але і для невеликих ділянок модрина – не під забороною. Її успішно можна стримувати обрізуванням. Обрізають модрину ранньою весною до розпускання хвоїнок. У міру зростання дерева можна видаляти нижні гілки, щоб світло проникало і знизу. Другу більш ніжну обрізку можна провести в середині літа.

Щоб дерево не дуже сильно зростало в висоту, можна обрізати його верхівку на 10 см. Після обрізування пагона-лідера, дерево спробує випустити нову верхівку, але на це піде час.

Обрізати модрину можна на довжину всього молодого приросту, а надто радикальну обрізку старих пагонів модрина переносить погано. При помірному формуванні обрізуванням дерево нарощує більш щільну компактну крону і не виростає аж «до неба».

Кожні два-чотири роки варто удобрювати модрину в середині весни. Детально про підживлення хвойних читайте в нашій статті Як і коли підживлювати хвойні рослини?

Європейська модрина (Larix decidua) «Репенс» (Repens)

Види й сорти модрини

Високі модрини з широкою кроною найкраще підходять для сільських ландшафтів та парків, де у них є достатньо місця для зростання. Але якщо приймається рішення посадити модрину в невеликому саду, то варто приготуватися до регулярної її обрізки два рази на рік. Крім того, для ділянок з обмеженою площею варто звернути увагу на компактні сортові форми, які згадаю нижче.

Вирощуватися в садах можуть як природні форми, так і декоративні сорти.

Європейська модрина (Larix decidua) — найбільший вид, відомий також своїм яскравим осіннім забарвленням. Крона пірамідальна, хвоя зелена. Для вирощування потребує постійного зволоження ґрунту.

На основі модрини європейської створено багато сортів, наприклад:

• «Корнік» (Kornik) — куляста крона, як правило, на штамбі, висота 1 м в 10 років;
• карликовий сорт «Літтл Буглі» (Little Bogle), який до 10 років досягне висоти всього лише 30-40 см;
• «Пендула» (Pendula) з плакучою кроною нерегулярної форми (висота залежить від штамба, максимально дерево може досягати 10 м);
• «Пулі» (Puli) — плакучий карликовий сорт з вузьким габітусом і пагонами, що звисають до землі, середня висота деревця 1,5 м, діаметр 50 см;
• «Репенс» (Repens) — сорт з довгими, практично не розгалуженими повзучими пагонами, що, як правило, прищеплюється на штамб. Хвоя яскраво-зелена, висота дерева 1-1,5 м.

Модрина японська (Larix kaempferi) дуже схожа на європейську, але має більше пониклих гілок, а також хвою блакитного відтінку. Подібно своїм побратимам, модрина японська не переносить лужних або сухих ґрунтів. Це, як на мене, сама декоративна з модрин для ландшафтного дизайну.

Як і у випадку з іншими модринами, існують сорти японської модрини, що можуть підійти для невеликих ландшафтів:

• «Блу дварф» (Blue Dwarf) — компактна карликова форма з синьо-блакитною хвоєю. Крона густа сферична. Як правило, буває в штамбовій формі. Висота до 1,5 м;
• «Діана» (Diana) — один з найбільш декоративних сортів. Відрізняється спіралевидними химерно звитими гілками, що спадають на кінцях. Висота до 10 м, крона пірамідальна.
• «Якобсен» (Jacobsen) — карликове деревце з вузько-конічною кроною. Хвоя з легким сизим відтінком. Виростає до 2,5-3 м.
• «Стіф Віпер» (Stiff Weeper) — сорт з плакучими гілками, що стеляться по землі. Хвоїнки довгі, блакитного відтінку. Вирощують в штамбової формі, висота 1,5-2 м.
• «Пендула» (Pendula) — плакуча розлога форма з широкою кроною 3-6 м в діаметрі, висота до 10 м. Хвоя яскраво-зелена, крона нерегулярна.

Модрина японська (Larix kaempferi) «Пендула» (Pendula)

Модрина сибірська (Larix sibirica) — дерево висотою 25-45 м з широкою пірамідальною кроною. Має вражаючу зимостійкість і витримує до -70 градусів морозу. У нас, правда, стільки не буває. І не треба))) У ландшафтному дизайні використовуються природні форми цього виду.

Модрина сибірська (Larix sibirica)

Модрина американська, або східна (Larix laricina) — корінний американський вид. Дерево найкраще підходить для великих ландшафтів, досяягає висоти близько 23 м. Переносить високий рівень грунтових вод.

Існує кілька сортів цього виду невеликого розміру, які можна вирощувати в малих садах і альпінаріях:

• «Аретуза Бог» (Arethusa Bog) — карликовий сорт до 1 м висотою з округлою кроною. Гілки горизонтальні, зі спадаючими кінчиками.
• «Ньюпорт Бьюті» (Newport Beauty) — мініатюрний сорт, який має в 10 років висоту менш як 30 см. Крона округла і щільна. Хвоя блакитна. Зазвичай прищеплюється на штамб.
• «Дебора Ваксмен» (Deborah Waxman) — карликовий сорт, що виростає до 2-х метрів у висоту. Крона акуратна, широко пірамідальної форми. Хвоя блакитнувата. Молоді шишки рожевого кольору, активно родить.

Модрина американська, або східна (Larix laricina) «Дебора Ваксмен» (Deborah Waxman)

Дорогі читачі! Буду вдячна, якщо в коментарях ви поділитеся своїм досвідом вирощування модрини в саду. Якому сорту ви віддали перевагу і як ви миритеся з її не дуже привабливим виглядом взимку? Хоча насправді поки працювала над цим матеріалом, вже вирішила — модрині в моєму саду бути! Вже навіть і з сортом, і з місцем визначилася. Ну, подумаєш, взимку не зелена. Так, а інші листопадні що — кращі?

ЗЕЛЕНА САДИБА.

Все про модрину: опис та різновиди, вирощування та розмноження

Модрина – це рід, що поєднує кілька окремих видів дерев. Належить він до сімейства соснових. Характерною відмінністю його від інших хвойних культур є втрата листя з настанням зими. Завдяки цьому окремі різновиди можуть спокійно витримувати низькі критичні температури (до -70°С).

Дерева цього роду зазвичай великі, з прямим стволом. У природних умовах культура може зростати до 40-45 м. Хоча є й нижчі екземпляри, включаючи карликові види. Росте дерево досить швидко. До 20 років щорічно додається по 70-100 см.

Діаметр ствола може досягати 1-1,5 м. Корінь потужний. Глибина проникнення кореневої системи у ґрунт залежить від типу останнього. Кора бура чи темно-сіра.

У дорослих рослин вона зазвичай вкрита тріщинами.

Зовнішній вигляд крони залежить від різновиду та місця зростання дерева. Гілки можуть розташовуватися близько один до одного або не дуже. Є екземпляри з циліндричною та пірамідальною кроною. Є плакучі різновиди.

М’які голки дерев нагадують листя, згорнуті в трубочки. Мабуть, із цим пов’язана назва культури. Колір голок зелений, варіюється від світлих до насичених відтінків. Довжина кожної голки може досягати від 2 до 4 см. На гілках вони розташовуються або пучками, або спіралі.

Кожна рослина такого роду має ознаки обох статей. Щороку в травні модрина «цвіте». Жіночі шишки мають невелику довжину. Колір яскраво-рожевий чи бурий. Довжина – близько 3 см. Лусочки великі, заокруглені. Чоловічі шишки мають менший розмір (близько 1,5 см). Форма яйцеподібна, колір жовтуватий. Насіння тут дрібне, крилате. Дозрівання відбувається у жовтні.

Перше плодоношення модрини трапляється у 15-16-річному віці. Влітку дозрілі шишки з розкритими лусочками нагадують цвітіння троянд, що підвищує декоративні якості культури. У вересні хвоя багатьох різновидів жовтіє та опадає. У деяких листя зберігається до зими. Шишки залишаються на гілках до наступної весни.

У зв’язку з тим, що виглядають дерева дуже привабливо, їх широко використовують у ландшафтному дизайні та просто для озеленення територій. До складу ґрунту культура невибаглива. Вона може рости на будь-яких ділянках, включаючи кам’янисті та болотисті. А ось від нестачі сонця дерева гинуть. Тому висаджувати їх краще на території, що добре освітлюється.

Палячі промені товстої кори дерев не страшні. Вони навіть переносять лісові пожежі. Середній термін життя таких дерев становить приблизно 500 років.

Проте деякі екземпляри доживають до 800 років.

Види та сорти

Існує близько 20 різних видів модрин, серед яких також виділяються різні сорти. Міжвидовим запиленням обумовлена ​​і поява гібридних форм (наприклад, модрина приморська). Розглянемо найпоширеніші різновиди.

Скандинавська

Таку модрину часто називають звичайною. Зустріти її можна на Уралі, у Скандинавії. Цей вид віддає перевагу хвойним лісам з вологим повітрям, дерновим або підзолистим грунтам. Часто з’являється на пустках. Дерева виростають до 40 м. Крони ажурні, спочатку мають форму піраміди, потім заокруглюються. У молодих екземплярів кора гладка, блідо-коричнева. З віком вона темніє, набуває пластинчастого вигляду. Листя світло-зелене.

Європейська

Цей вид росте у Західній та Центральній Європі. Болота така модрина не любить. На інших ґрунтах росте добре. Особливо їй подобається суглинистий ґрунт із помірною вологістю. Зустрічається у змішаних лісах.

Крона може мати вигляд конуса, хоча буває неправильної форми. Хвоя помірковано зелена, кора сірувато-бура. Зростає цей різновид досить швидко. Максимальна висота – 50 м. Серед сортів можна виділити карликову кущову модрину Келлермана , плакучий різновид «Пендула», оригінальний «Репенс» із гілками, що звисають до землі, схожий на пугало «Літтл Богл», « Хорстманн Рекурвед» з

Західна (Американська)

Як відомо з назви, цей вид зростає у США та Канаді. Це найвищий різновид (може досягати 80 м). Крони вузькі, мають форму піраміди. Кора коричнева із сірим відтінком. Хвоя світло-зелена, опадає у жовтні. Шишки мають форму яйця та світло-коричневий колір. Цей вид віддає перевагу змішаним лісам, добре дренованим вологим грунтам.

Японська

Зустріти цей різновид можна в Японії, а також на Сахаліні, де є родючі ґрунти. Дерева виростають до 30-35 м. Крони широкі, ажурні, пірамідальні. Хвоя голубувато-зелена. Голки розташовані по спіралі. Кора луската, червонувато-бура. Декоративність дерева дуже висока. Серед сортів найпопулярнішими є “Стіфф Віпер”, “Блю Ребіт”, “Діана”.

Даурська (Гмеліна)

Такий різновид можна побачити на сході Скандинавії. Максимальна висота – 30-35 м. На Крайній Півночі деревця дуже низькі. Крони мають форму піраміди. Якщо культура росте на відкритій вітряній ділянці, може набувати неправильної, односторонньої форми. Кора червона, товста. Хвоя має насичений зелений колір. Шишки овальні. Вигляд дуже невибагливий. Легко переносить як низькі температури, і посуху.

Може розвиватися на бідних ґрунтах, у болотистій місцевості, у горах.

Каяндера

Цей різновид модрини поширений у районі Охотського моря. Деякі визнають цей вид варіацією попереднього з незначними відмінностями. Дерево не надто велике, у сприятливих умовах виростає до 25 м. Кора коричнева, шишки мають округлу форму.

Сукачова

Цей вид зростає північному сході України. Висота може сягати 45 м. Хвоя росте пучками. Шишки поступово змінюють колір із рожевого до коричневого. Форма куляста. До грунту цей різновид невибагливий. Зустрічається як у хвойних, і у змішаних лісах.

Деякі різновиди модрини отримали назви за місцем поширення (наприклад, Ангарська, Архангельська), проте це неофіційна класифікація. Як правило, такі дерева належать до однієї з визнаних біологічних груп.

Переваги

На відміну від сосни або ялинки, модрина скидає хвою. Тим не менш, вона має свої переваги перед вічнозеленими хвойними:

• Стрімке зростання. У сприятливих умовах річний приріст може становити 1 метр.
• Стійкість до заморозків – у тому числі і весняних.
• Добре росте навіть у проблемних зонах. Наприклад, з високим заляганням ґрунтових вод, болотистій місцевості, місцях застою талої води.
• Не боїться протягів.
• Великий вибір сортів та гібридів дозволяє підібрати рослину для будь-якого ландшафтного дизайну: парк, дендрарій, контейнер.
• У порівнянні з іншими хвойними, набагато рідше уражається хворобами.

Вибір місця

Насамперед варто сказати про вибір саджанця. Краще звернутися до розплідника. Підходящим вважається посадковий матеріал віком від 2 до 4 років . Примірник має бути здоровим (мати гнучкі пагони, хвою зеленого кольору без жовтого відтінку).

Для посадки краще вибрати відкриту, сонячну ділянку із ґрунтом нормальної кислотності. Невелика тінь допустима лише для японського різновиду. При цьому близьке розташування ґрунтових вод небажане. Якщо грунт глинистий, його варто розбавити піском. А також можна додати трохи вапна.

Правильна посадка

Садити модрину слід ранньою весною або восени. Якщо є бажання посадити кілька дерев «стіною», важливо дотримуватися відстані між екземплярами від 2 до 4 метрів. Яма для саджанця має вдвічі перевищувати розмір кореневої системи. Це стосується і глибини, і ширини. Для посадки готують спеціальну суміш. Вона повинна включати торф, листову землю та пісок. Якщо ґрунт важкий, на дно слід помістити дренаж (близько 10 см).

У процесі опускання саджанця в яму слід дотримуватись максимальної обережності, щоб не пошкодити корінь. Інакше посадковий матеріал не виживе. Глибина занурення – близько 75 см. Коренева шийка повинна залишатися на одному рівні з поверхнею. Насамкінець деревце добре поливають. Потім саджанець присипають шаром сухої хвої або тирси.

Незважаючи на те, що модрина – світлолюбна культура, саджанці слід берегти від сонячних променів та різких температурних перепадів. Для цього можна зробити невеликий навіс.

Лікувальні властивості

її, зібрана в густі пучки по 40-45 шт. Кора на центральному провіднику товста, сіро-бура, у деяких місцях розтріскується. Прилеглі гілки короткі, сіро-жовті, тривалість життя становить 10-12 років;

Нирки лускаті, бувають двох кольорів – червонуваті або жовто-коричневі.

Коренева система масивна, стрижнева з невеликим розгалуженням, стійка до сильних вітрів.

Велика схожість модрина має з європейським виглядом. Єдина відмінність – це колір шишок, на початку весни яскраво-червоні і формою нагадують трояндочки. Вони кілька років зберігаються на дереві, надаючи йому надзвичайно високу декоративність.

Догляд

Щоб виростити здорове і красиве дерево, важливо доглядати його в процесі розвитку. Розглянемо основні події.

Полив

Для декоративної модрини посуха шкідлива. Молоді деревця необхідно поливати раз на тиждень (влітку 2 рази). На кожен полив має припадати 15-20 літрів чистої води. Представникам культури старше 5-річного віку достатньо вологи, що отримується із природного середовища.

Обрізка

Для створення декоративних фігур культура не підходить, проте формування крони акуратної форми цілком можливе. Навесні проводять обрізання великих сучків у санітарних цілях. Щоб посилити пишноту, потрібно зрізати молоді пагони . Це роблять після закінчення періоду активного зростання, але на початок одеревнення. Декоративне обрізання допомагає надати рослині форми правильної піраміди або кулі. А також ця процедура дозволяє контролювати висоту дерева. Формуючі процедури проводять у червні.

Добриво

Підживлення культури проводиться двічі на сезон. Для цього використовують комплексні мінеральні склади. Препарати повинні обов’язково містити калій та магній. Щоб підтримати пагони, навесні вносять «Кемір». Достатньо 100-130 г на один квадратний метр.

Прополка та розпушування

Ґрунт біля посадок повинен завжди залишатися чистим. Бур’яни необхідно видаляти. Розпушування проводиться на глибині близько 10 см .

Способи розмноження

У природі модрина розмножується насінням, що розноситься вітром. У домашніх умовах культуру також можна розмножити за допомогою насіння . Проте є й інший метод – живцювання. Розглянемо кожний варіант докладно.

Насінням

Це основний метод розмноження модрини. Насіння беруть із шишки. Останню можна зняти із дорослого дерева або купити. Попередньо перевіряють насіннєвий матеріал на схожість. Для цього потрібно залити насіння водою. Через 5 хвилин ті, що випливли на поверхню, видаляють. Інші вважаються придатними для посадки. Їх просушують та відправляють на стратифікацію. Змішавши насіння з піском, їх поміщають у тканинні мішечки. У такому вигляді матеріал зберігається у холодильнику 2 місяці.

Навесні виробляють посів у теплий пухкий ґрунт у підготовлені ящики. Насіння бажано сипати густіше, тому що не всі можуть зійти. Багато посів дозволяє збільшити шанс отримання нових дерев. Зверху посадки присипають торфо-піщаною сумішшю. Верхній шар має становити 1-2 см. Кожні 2 дні посадки поливають. При досягненні паростками висоти 5 см їх проріджують.

Коли молоді модрини досягають 2-річного віку, вони вже встигають зміцніти. У цей період можна проводити пересадку у відкритий ґрунт.

Живцями

Можна виростити модрину і з гілки. Для цього підходять верхівки пагонів, що одеревіли. Можна брати і середні частини. Довжина живця повинна становити 15-20 см. Зріз роблять під кутом 45 градусів. Бажано провести обробку стимулятором зростання.

Потім живці поміщають у ґрунтову суміш із високим вмістом торфу. Заглиблюють їх одну четверту частину від довжини. Через місяць з’являються молоді коріння. Саджанці пікірують окремі ємності. А також допустима висадка у відкритий ґрунт (на постійне місце).

Особливості культури

Хвойні дерева є вічнозеленими рослинами. Але є й винятки. До них відносяться болотяний кипарис, який росте лише у парках на південних берегах Криму, та європейська модрина. Під модриною Звичайною розуміється культура із сімейства Соснових, що має зелене забарвлення лише влітку. Його можна зустріти у всій Європі. Всі його види – великі листопадні з горизонтальними, широко розставленими гілками.

Особливістю дерева є його потужність та розгалужена коренева система. У висоту воно сягає 50 метрів. Деякі види модрини вважаються довгожителями і можуть простояти понад 500 років. Кора у них товста і груба, зморшкувата. Хвоя представлена ​​у вигляді голок, які мають плоску, тонку та м’яку форму світло-зеленого, а в деяких випадках блакитного відтінку. Шишки модрини відрізняються довгастою формою, що нагадує яйце. Молоді пагони зеленого чи пурпурового кольору, а зрілі сіро-коричневого.

Хвороби та шкідники

Головна небезпека для модрини – мініруюча міль. Через неї хвоя стає в’ялою, з’являються білі пластівці на голках. У такому разі уражені частини видаляються. А дерево обробляється інсектицидами. Якщо нападають хвойні червеці, хермес, гусениці чи короїди, боротьба із нею ведеться аналогічно.

Щодо захворювань, через несприятливі умови (сонячні опіки, мороз тощо) часто відбуваються пошкодження кори. В результаті може виникнути інфекція. Ознаками раку є плями на стовбурі, великі тріщини, надлишок смоли. Симптоми грибка: пожовтіння чи почервоніння хвої, поява рудих чи темних плям і крапок, наліт. Іноді опадають голки.

Якщо дерево скидає хвоїнки, або спостерігаються інші проблеми, культуру лікують бордоською рідиною, сірчаним розчином . А також допомагають фунгіциди («Цінеб», «Фундазол» та інші). Якщо виявляються гриби трутовики, їх видаляють. Потім дерево обробляють мідним купоросом. А також корисний у цьому випадку “Нітрофеном”.

Права

Вибір саджанця

Відвар з хвої лікує захворювання горла для організму обумовлена ​​багатим і унікальним складом: голки містять ефірні олії, аскорбінову кислоту, борнеол, а-пінен, борнілацетат, а в корі є дубильні речовини та глікозиди.

Цілющі властивості модрини оцінили народні цілителі.

1. Відвар на основі гілок, зібраних навесні, застосовують у лікуванні хронічного бронхіту, кашлю, камінні у нирках, метеоризму.
2. Використовують як проносний (допомагає в усуненні глистів).
3. Настій на голках допомагає вилікувати цингу, що застосовують для полоскання запаленого горла.
4. Смолою, маслом або екстрактом на основі хвоїнок та пагонів обробляють уражені ділянки при подагрі, запаленні м’язових тканин, невралгії, ревматизмі. Це хороший антимікробний і дезодоруючий п

Підготовка місця

Техніка посадки

Небезпечні властивості

Крім корисних властивостей, є у цієї рослини деякі протипоказання.

• людям з виразковою хворобою кишечника та шлунка;
• після інсультів та інфарктів, у період вагітності та годування

Можливі проблеми

Модрина може захворіти і внаслідок нестачі місця або через неправильний догляд. Щоб уникнути альтернаріозу (зниження імунітету, втрати хвої), важливо дотримуватися дистанції при посадці дерев. А також необхідно регулярно проводити обрізку крони, видаляти сухі гілки, зашпаровуючи зрізи садовим варом.

Трахеомікозне в’янення та подальше засихання дерева може наступити через застою вологи та нестачі світла. Щоб урятувати дерево, потрібно обробити фунгіцидами землю, на якій воно росте.

Як профілактичні заходи рекомендується обробка саджанців фунгіцидами перед посадкою. Для підвищення імунітету культури можна регулярно використовувати добрива з мікроелементами та імуностимуляторами. У березні модрину можна обробити медьсодержащими препаратами. З липня до початку жовтня можна обприскувати дерево бордоською сумішшю.

А також корисною буде обробка колоїдною сіркою.

Сумісність з іншими рослинами

У природі модрини ростуть як у хвойних, так і в змішаних лісах. Вони чудово сусідять практично з будь-якими деревами та чагарниками. Єдиний нюанс – щоб знизити ризик появи іржі (серйозного захворювання) не рекомендується садити культуру поряд із березою.

Використання у ландшафтному дизайні

Стійкість до різних природних умов і привабливий зовнішній вигляд роблять модрину об’єктом, придатним для прикраси практично будь-яких територій. У садах та на присадибних ділянках вирощують і звичайні, і декоративні сорти культури. Особливою популярністю в ландшафтному дизайні користуються плакучі та карликові види.

Можна зробити модрину центром композиції, оточивши її іншими, нижчими деревами, чагарниками та іншими зеленими насадженнями. Бажано не використовувати інші хвойні породи. Тоді дерево вигідно виділятиметься на загальному тлі. Плакучі види чудово виглядають біля водойм (ставків, штучних фонтанів). Карликові сорти добре доповнюють альпійські гірки.

Можна посадити одне або кілька дерев будь-якого сорту з метою розташувати поруч із ними шезлонги, плетені крісла або столик з лавкою. Вийде мальовнича та затишна зона відпочинку. Можна розсадити дерева вздовж стежок. Розкішно виглядають представники цієї культури на штамбі, звисаючи витонченим каскадом. В цьому випадку знадобляться особлива стрижка та систематичні щеплення. Так вдасться досягти ідеально правильної форми.

Непогано виглядають модрини в групових посадках. Наприклад, можна зробити незвичайну зелену огорожу з однакових хвойних сортів, що розмежовує зони ділянки.

В цьому випадку потрібно буде регулярно формувати бічні сторони дерев, щоб зберігати видимість акуратної зеленої стіни.

Регіони вирощування

Цей хвойник настільки пристосований до різних погодних умов, що може рости повсюдно.

Найпоширеніші місця розташування – це Скандинавія, північна та східна частина України, а також Урал.

У дикому середовищі зростає у поєднанні з іншими хвойними породами – соснами, ялинами. Також утворює суцільний листяний масив.

Крона розлога і рідкісна, тому під нею часто можна зустріти лишайники, мохи, папороті, голонасінні рослини, хвощі. Завдяки товстій корі дерево є одним із найстійкіших до лісових пожеж.

Цікаві факти

• Через високу міцність і надійність деревина модрини знаходить широке застосування. Вона використовується і у будівництві, і в хімічній промисловості.
• Висока щільність такої деревини зумовлює неможливість сплаву її річками (швидко тоне).
• Після висихання щільність дерева підвищується настільки, що майже неможливо забити цвях.
• Будь-які будинки з такої деревини вічні. Наприклад, можна взяти Венецію. Тут використані палі, виготовлені з скандинавської модрини.

Про те, як вирощувати модрину, дивіться у наступному відео.

назви модрини

Існує кілька версій походження латинської назви Модрини «larix».

Одна версія стверджує, що слово походить від слова laridum, що фактично означає жир. Справді, багата смолами Модрина блищить на сонці, немов намазана жиром.

За іншою версією латинське слово походить від кельтського lar, що означає рясно. Зважаючи на все, йдеться також про смолу.

Своє українське ім’я Модрина отримала, швидше за все, від того, що голки дерева нагадують згорнуте в трубочку листя.