Статус свідка: права, обов’язки та відповідальність

Кожен громадянин раптово може стати очевидцем події, по якій розпочинається кримінальне провадження. Тому знати права та обов’язки свідка у досудовому процесі та під час судового розгляду варто усім. Як правильно давати показання та у яких випадках свідок несе кримінальну відповідальність?

Хто може бути свідком

Законодавством визначено, що свідок – це фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань. Зазвичай саме показання свідка є найважливішим джерелом доказів у кримінальному процесі, тому вони мають велике значення для вирішення тієї чи іншої справи. Слід зазначити, що процесуального статусу свідка особа набуває не в силу того, що їй щось відомо про подію, а тому що її залучено в процес у цій якості. Тобто на час постановлення ухвали про виклик свідка суд лише виходить з припущення, що цій особі може бути щось відомо, адже про це стверджує особа, яка заявляє клопотання про виклик свідка.

Виклик і допит свідків здійснюються у порядку, встановленому статтею 224 КПК України. До речі, закон не встановлює вік, з досягненням якого особа може бути допитана в якості свідка. Тому, якщо особа по своєму фізичному та психічному розвитку здатна правильно сприймати факти і давати про них правильні показання, то у якості свідка може бути викликана і малолітня дитина. Однак у такому випадку законом передбачений особливий порядок допиту неповнолітнього свідка. Так, при допиті свідків у віці до 14 років викликається педагогічний працівник з вищою освітою, у разі необхідності також можуть бути викликані батьки або інші законні представники неповнолітнього. Ці особи можуть з дозволу суду ставити неповнолітньому свідку запитання.

Працівники правоохоронних органів, які здійснювали слідчі дії, також можуть виступати свідками у справі. У якості свідка можуть допитати і самого засудженого стосовно дій його співучасників. Але у такому випадку матеріали досудового розслідування стосовно цих осіб має бути виділено в окреме кримінальне провадження, — говорить адвокат Тетяна Войнова

У той же час законодавством визначений перелік осіб, які не можуть бути допитані як свідки:

• захисник, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, законний представник потерпілого, цивільного позивача у кримінальному провадженні – про обставини, які стали їм відомі у зв’язку з виконанням функцій представника чи захисника;
• адвокати – про відомості, які становлять адвокатську таємницю;
• нотаріуси – про відомості, які становлять нотаріальну таємницю;
• медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя особи – про відомості, які становлять лікарську таємницю;
• священнослужителі – про відомості, одержані ними на сповіді віруючих;
• журналісти – про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації;
• професійні судді, народні засідателі та присяжні – про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення, за винятком випадків кримінального провадження щодо прийняття суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, ухвали;
• особи, які брали участь в укладенні та виконанні угоди про примирення в кримінальному провадженні, – про обставини, які стали їм відомі у зв’язку з участю в укладенні та виконанні угоди про примирення;
• особи, до яких застосовані заходи безпеки, – щодо дійсних даних про їх особи;
• особи, які мають відомості про дійсні дані про осіб, до яких застосовані заходи безпеки, – щодо цих даних.

Крім цього, не можуть без їхньої згоди бути допитані особи, що мають право дипломатичної недоторканості та представники дипломатичних представництв, якщо на це немає згоди дипломатичної установи.

Обов’язки свідків

Докладно про права осіб, яких викликають на допит (свідки, підозрювані або обвинувачені) ми писали минулого разу, тому зараз зупинимось на обов’язках свідків. Перш за все на свідка покладається обов’язок прибути за викликом слідчого або прокурора для давання показань. Загалом правом виклику свідка користується особа, яка проводить досудове розслідування по справі. Закон передбачає випадки, коли з поважних причин свідок не може з’явитися на виклик, але, якщо особа не з’являється без поважних причин, це тягне за собою накладення грошового арешту.

Звичайно, найголовніший обов’язок свідка – це надавати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду. Слід зазначити, що в основу показань свідка входять лише фактичні дані, які сприйняті ним особисто або почерпнуті від іншої особи. Доказом не можуть служити повідомлені свідком дані, якщо вони засновані на відомостях, джерело яких йому невідоме. На свідка також покладається обов’язок не розголошувати без дозволу слідчого або прокурора відомості, які стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що під час нього здійснювались.

Допит у суді

Слід окремо розглянути процедуру допиту свідка у суді. Так, перед допитом головуючий суддя має встановити відомості про особу свідка, з’ясувати його стосунки з обвинуваченим і потерпілим та попередити свідка про кримінальну відповідальність за давання завідома неправдивих показань. Задля посилення відповідальності свідка та вагомості його участі у судовому процесі ст. 352 КПК передбачає приведення його до присяги. Що стосується самої процедури допиту, то згідно законодавства кожен свідок має допитуватись окремо. Свідки, які ще не дали показань, не мають права перебувати у залі судового засідання під час судового розгляду. При цьому свідка обвинувачення першим має допитати прокурор, а свідка захисту – захисник, якщо обвинувачений взяв захист на себе – обвинувачений (прямий допит).

Під час прямого допиту не дозволяється ставити навідні запитання. Проте після прямого допиту сторонам надається можливість перехресного допиту свідка, тоді відбувається його допит сторонами кримінального провадження з приводу одних і тих самих обставин. Під час перехресного допиту ставити навідні запитання дозволяється. Але у разі постановки запитань, які не пов’язані з досліджуваними обставинами, або які носять образливий характер, головуючий суддя має право зняти запитання до свідка. Ст. 352 КПК визначає, якщо свідок висловлюється нечітко або з його слів не можна дійти висновку про те, чи визнає він обставини чи заперечує проти них, суд має право зажадати від цього свідка конкретної відповіді – “так” чи “ні”. Додамо, що суд має право призначити одночасний допит двох чи більше вже допитаних свідків для з’ясування причин розбіжності в їхніх показаннях. Крім цього, допитаний свідок може бути залишений у залі судового засідання на вимогу суду.

Слід звернути увагу на те, що чи то на стадії досудового процесу, чи то на стадії судового слідства у свідка є чітко визначені законом права та обов’язки. Тому перед походом до слідчого чи суду необхідно перш за все заручитись підтримкою адвоката. Це дозволить у майбутньому в разі порушення ваших прав вміло їх відстояти, — підсумовує Тетяна Войнова

Статус свідка у кримінальному провадженні: його права та обов’язки

Жодний громадянин України не застрахований від того, що може бути викликаний для допиту та набути статус свідка у кримінальному провадженні, оскільки випадково може побачити якусь подію або дізнатися про фактичні дані, що в подальшому може стати предметом кримінального провадження.

Актуальність даного питання полягає в тому, що жодний громадянин України не застрахований від того, що може бути викликаний для допиту та набути статус свідка у кримінальному провадженні, оскільки випадково може побачити якусь подію або дізнатися про фактичні дані, що в подальшому може стати предметом кримінального провадження.

В повсякденній роботі органи досудового розслідування використовують свідка, як правило, з метою виконання завдань передбачених статтею 2 КПК України. Однак, є випадки, коли органи досудового розслідування використовують свідка не зовсім на законних підставах, а саме, з метою попереднього отримання інформації, яка може не стосуватися суті даного кримінального провадження, а також з метою подальшого використання свідчень свідка проти нього самого. Тому права свідка дуже часто порушуються, здебільшого з причини необізнаності самого свідка та неможливості захиститися.

Держава прийняттям обов’язкових законів закріпила права та обов’язки фізичної особи, яка має статус свідка у кримінальному провадженні. У свою чергу, фізична особа з таким статусом, має підпорядкуватися певному порядку поведінки, що створює для неї певний дискомфорт у повсякденному житті.

У багатьох випадках особа, яка набула статус свідка не просто є непідготовленою захистити свої права від можливого порушення з боку правоохоронних органів, але і взагалі необізнана з елементарними правами, що робить її похід до слідчого «випробуванням на межі можливого».

Метою даної статті є роз’яснення громадянам, які знаходяться у зоні юрисдикції правоохоронних і судових органів України, їхніх прав та обов’язків у разі, якщо їх викликали на допит як свідка.

Статус свідка визначений Кримінальним процесуальним кодексом України. Свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань (стаття 65 КПК України).

У той же час, Закон визначає виключення з цього загального поняття, шляхом заборони викликати і допитувати в якості свідка певну категорію осіб, а саме:

1) захисників, представників потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, законних представників потерпілого та цивільного позивача у кримінальному провадженні щодо обставин, які стали їм відомі у зв’язку з виконанням функцій представника чи захисника;

2) адвокатів – про відомості, які становлять адвокатську таємницю;

3) нотаріусів – про відомості, які становлять нотаріальну таємницю;

4) медичних працівників та інших осіб, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя особи – про відомості, які становлять лікарську таємницю;

5) священнослужителів – про відомості, одержані ними на сповіді віруючих;

6) журналістів – про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації;

7) професійних суддів, народних засідателів та присяжних – про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення, за винятком випадків кримінального провадження щодо прийняття суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, ухвали;

8) осіб, які брали участь в укладенні та виконанні угоди про примирення в кримінальному провадженні, – про обставини, які стали їм відомі у зв’язку з участю в укладенні та виконанні угоди про примирення;

9) осіб, до яких застосовані заходи безпеки, – щодо дійсних даних про їх особи.

10) осіб, які мають відомості про дійсні дані про осіб, до яких застосовані заходи безпеки, – щодо цих даних.

Також КПК заборонено допитувати як свідків осіб, які мають право дипломатичної недоторканності, якщо немає їх згоди, та працівників дипломатичних представництв, якщо не має згоди представника дипломатичної установи. При цьому, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд перед допитом даних осіб, зобов’язані роз’яснити їм право відмовитися давати показання.

Якщо ж особа, яку викликають на допит, не підпадає під категорію осіб, які не можуть бути допитані як свідки або мають право відмовитися давати показання, то потрібно знати наступне:

Свідок має наступні права (ч.1 ст. 66 КПК України):

1) знати у зв’язку з чим і в якому кримінальному провадженні він допитується;

2) користуватися під час свідчень та участі у проведенні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката;

3) відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім’ї, що можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні ним, близькими родичами чи членами його сім’ї кримінального правопорушення, а також показання щодо вищезазначених відомостей, які не підлягають розголошенню;

4) давати показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача;

5) користуватися нотатками і документами при даванні показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших відомостей, які йому важко тримати в пам’яті;

6) на відшкодування витрат, пов’язаних з викликом для давання показань;

7) ознайомлюватися з протоколом допиту та заявляти клопотання про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, а також власноручно робити такі доповнення і зауваження;

8) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом;

9) заявляти відвід перекладачу.

До одного з найважливіших прав свідка можна віднести право користуватися під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката. Допомога адвоката в цьому випадку може бути вирішальною для захисту прав та інтересів свідка.

Необхідно зазначити, що свідок має і обов’язки, а саме (ч. 2 ст.66 КПК):

1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;

2) давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду;

3) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі свідку у зв’язку з виконанням його обов’язків.

Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою (ст.135 КПК України).

Особі, яку викликають для допиту у якості свідка, слід звернути увагу на зміст повістки про виклик, у якій відповідно до ст.136 КПК України, повинно бути зазначено:

1) прізвище та посада слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснює виклик;

2) найменування та адреса суду або іншої установи, до якої здійснюється виклик, номер телефону чи інших засобів зв’язку;

3) ім’я (найменування) особи, яка викликається, та її адреса;

4) найменування (номер) кримінального провадження, в рамках якого здійснюється виклик;

5) процесуальний статус, в якому перебуває викликана особа;

6) час, день, місяць, рік і місце прибуття викликаної особи;

7) процесуальна дія (дії), для участі в якій викликається особа;

8) наслідки неприбуття особи за викликом із зазначенням тексту відповідних положень закону, в тому числі можливість застосування приводу, та здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження;

9) поважні причини, через які особа може не з’явитися на виклик, та нагадування про обов’язок заздалегідь повідомити про неможливість з’явлення;

10) підпис слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснив виклик.

Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за 3 (три) дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом (ч.8 ст. 137 КПК).

Якщо повістка не оформлена до вищезазначених вимог, вважається, що особа не була викликана належним чином, тому обов’язок прибути до слідчого в неї не виникає.

При цьому, потрібно зауважити, що за невиконання свідком покладених на нього обов’язків передбачена дуже серйозна відповідальність.

Так, за злісне ухилення від явки до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду свідок несе відповідальність (ч. 2 ст. 67 КПК).

У статті 139 КК України передбачені наслідки неприбуття свідка без поважних причин на виклик – накладення грошового стягнення у розмірі:

· від 344 до 689, 00 грн – у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора;

· від 689 до 2 756, 00 грн – у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.

Необхідно пам ’ ятати, що поважними причинами неприбуття особи на виклик (ст.138 КПК) є:

1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання;

2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення;

3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини);

4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо;

5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров’я у зв’язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад;

6) смерть близьких родичів, членів сім’ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю;

7) несвоєчасне одержання повістки про виклик;

8) інші обставини, які об’єктивно унеможливлюють з’явлення особи на виклик.

Відповідно до ст. 133 КПК України слідчий, прокурор під час досудового розслідування мають право викликати свідка, потерпілого для допиту. Слідчий, прокурор під час досудового розслідування мають право викликати особу, якщо є достатні підстави вважати, що вона може дати показання, які мають значення для кримінального провадження.

Слідчий самостійно оцінює можливість конкретної особи дати показання, які мають значення для кримінального провадження та дуже часто цим правом зловживає, викликаючи особу без реальних на те підстав. Практики оскарження безпідставних викликів свідка практично не існує, з огляду на прогалини в законодавстві щодо реальної відповідальності слідчого за такі дії та відсутністю реального захисту прав громадян з боку судової влади.

Крім того, до свідка, який без поважних причин не прибув на виклик, може бути застосовано привід.

Привід – це примусове супроводження особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час.

Варто зазначити, що ст. 67 КПК України передбачено також наслідок невиконання свідком обов’язку давати показання та давати правдиві показання. За завідомо неправдиві показання слідчому, прокурору, слідчому судді чи суду або за відмову від давання показань слідчому, прокурору, слідчому судді чи суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, свідок несе кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 384 КК України, завідомо неправдиве показання свідка під час провадження досудового розслідування, або в суді караються виправними роботами на строк до 2 років або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 2 років.

Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів, караються виправними роботами на строк до 2 років або обмеженням волі на строк до 5 років, або позбавленням волі на строк від 2 до 5 років.

Відповідно до статті 385 КК України відмова свідка від давання показань у суді або під час провадження досудового розслідування, караються штрафом від 50 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до 6 місяців.

При цьому важливо знати, що не підлягає кримінальній відповідальності свідок за відмову давати показання під час провадження досудового розслідування або в суді щодо:

· членів своєї сім’ї;

· своїх близьких родичів.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.3 КПК, до близьких родичів та членів сім’ї відносяться – чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Підсумовуючи вищевикладене, раджу всім громадянам періодично ознайомлюватися зі своїми правами та обов’язками, а у разі неготовності самостійно захищатися, звертатися за кваліфікованою допомогою до адвоката.

Блог отражает исключительно точку зрения автора. Текст блога не претендует на объективность и всесторонность освещения темы, о которой идет речь.

Мнение редакции «Судебно-юридической газеты» может не совпадать с точкой зрения автора. Редакция не несет ответственность за достоверность и толкование приведенной информации и выполняет исключительно роль носителя.

Правовий статус свідків у цивільному процесі

Правова консультація не є офіційним роз’ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку. Редакція затверджена Ivanenko.yuliia.

Зміст

Нормативна база

Хто може бути свідком у цивільному процесі

Відповідно до ст. 69 ЦПК України, свідком є особа, якій можуть бути відомі які-небудь обставини, що мають значення для розгляду і вирішення справи.

• свідок є юридично незацікавленою особою. Громадяни, в яких зацікавленість носить юридичний характер, залучаються в процес як особи, котрі беруть участь у справі (позивач, відповідач, треті особи). У разі наявності іншої зацікавленості, особа може бути допитана як свідок;
• законодавством не встановлено вік, з досягненням якого особа може бути допитана як свідок. При необхідності можуть бути допитані малолітні та неповнолітні свідки;
• свідок є носієм відомостей про факти в результаті збігу обставин або безпосередньо сприймаючи події, що є обставинами даної справи, або одержавши відомості про них від інших осіб. У випадку, коли свідок не може назвати джерела своєї обізнаності щодо обставин, його показання не можуть використовуватися як доказ;
• на свідка покладаються два основні обов’язки: з’явитися до суду у призначений час і дати правдиві показання щодо відомих йому обставин справи .

Відповідно до ст. 70 ЦПК України, не можуть бути допитані як свідки:

• недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі і не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати показання;

• особи, які за законом зобов’язані зберігати в таємниці відомості, що були довірені їм у зв’язку з наданням професійної правничої допомоги або послуг посередництва (медіації) під час проведення позасудового врегулювання спору, – про такі відомості;

• священнослужителі – про відомості, одержані ними на сповіді віруючих;

• судді та присяжні – про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення, або про інформацію, що стала відома судді під час врегулювання спору за його участю;

• інші особи, які не можуть бути допитані як свідки згідно із законом чи міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, без їхньої згоди.

Так, сторони, треті особи та їхні представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено ЦПК України, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Порядок виклику свідків до суду

Виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи.

У заяві про виклик свідка зазначаються його ім’я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити.

Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, – до початку першого судового засідання у справі.

В ухвалі про відкриття провадження у справі або в іншій ухвалі, якою суд вирішує питання про виклик свідка, суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду.

Показання свідків, порядок допиту свідків

Показання свідка – це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами ЦПК України.

Письмове опитування учасників справи як свідків

Учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи, що ним подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.
Учасник справи, якому поставлено питання позивачем, зобов’язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті.
На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням.
Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи – фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніш як за п’ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, – до першого судового засідання.
Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання.
У заяві свідка зазначаються ім’я (прізвище, ім’я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти (за наявності), відповіді на питання щодо обставин справи, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань.
Якщо поставлене запитання пов’язане з наданням відповідних доказів, що підтверджують відповідні обставини, учасник справи разом з наданням заяви свідка надає копії відповідних письмових чи електронних доказів.

Відмова свідка давати показання

Відповідно до ст. 71 ЦПК України, фізична особа не має права відмовитися давати показання, крім показань щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування, член сім’ї або близький родич цих осіб), які можуть тягнути юридичну відповідальність для нього або таких членів сім’ї чи близьких родичів.
Особа, яка відмовляється давати показання, зобов’язана повідомити причини відмови.
Відповідно до ст. 93 ЦПК України, свідок має право відмовитися давати показання також, якщо:

• поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи;
• учасником справи поставлено більше десяти запитань.

За наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов’язати учасника справи надати відповідь.

Судова практика