КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 2. КОНТРОЛЬНИЙ ТВІР

Мета (формувати компетентності): предметні: вдосконалення вмінь учнів писати твори-роздуми на основі систематизованих та узагальнених знань про театр корифеїв та творчість І. Карпенка-Карого; ключові: уміння вчитися: розвиток творчих здібностей учнів, уміння послідовно викладати свої думки, робити висновки, наводити відповідні аргументи; загальнокультурну: розвиток логічного мислення, пам’яті, прищеплення інтересу до наслідків власної праці; громадянську: виховання почуття пошани до творчості І. Карпенка-Карого, культурного минулого рідного краю.

Тип уроку: урок контролю знань, умінь та навичок.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

✵ Які враження охоплювали вас під час вивчення творчості І. Карпенка-Карого? Дослідіть, як автор ставився до своїх героїв. Висловіть власні припущення.

✵ Як життєвий і творчий шлях Карпенка-Карого пов’язаний з театром корифеїв?

✵ Що необхідно знати, вміти та практично застосовувати під час написання письмової роботи? Який матеріал при цьому слід використовувати?

✵ Що характерно для твору-роздуму?

2. Емоційна налаштованість учнів на виконання роботи

Мікрофон: «Я бажаю…». «Я впевнений…». «Я зможу виконати роботу, оскільки…».

III. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

1. Міні-підготовка до написання твору-роздуму

Що таке твір? Це неповторна індивідуальність людини, її мислення, творче натхнення. Кожний має право висловити власне бажання, судження щодо теми роботи. Написати твір — значить мати можливість глибоко пройнятися його темою, виважено і ґрунтовно надати вичерпне своє бачення проблеми, спираючись на знання життєвої долі митця, його героїв.

Тож викладаючи свої думки у письмовій формі, пам’ятайте, що вони не претендують на вичерпне трактування теми, висловлюйте суб’єктивну думку. Нехай цей вид діяльності принесе вам насолоду, гарний настрій і бажання творити цікаве, корисне і піднесене.

1.2. Поради щодо написання твору.

Перш ніж розпочати написання твору, ви маєте визначити і розкрити проблему, що випливає з його заголовку. Це й буде змістом твору. Зазвичай у вступі вказано час написання художнього твору, відбувається знайомство з особистістю автора, з його позицією в оцінці подій і фактів, про які ви довідуєтеся з твору.

Основна частина — це безпосереднє розкриття теми. Не слід забувати, що назва твору лейтмотивом проходить через увесь текст, логіка мислення ваша повинна розвиватися від конкретної деталі до узагальнення, або навпаки — від загального до конкретного. Вступ і висновки можуть бути меншими за обсягом, але не можна скорочувати основну частину, оскільки тоді розкриття теми твору не буде достатнім. Твір написано. Слід повернутися до заголовка та уважно перечитати зміст. Треба пам’ятати, що письмова робота вимагає орфографічної грамотності, дотримання правил пунктуації, стилістичної вправності. Письмова робота повинна відповідати таким вимогам: глибока змістовність, самостійність аналізу, глибоке розкриття теми, емоційність і стислість, образність вислову, оригінальність, стилістична довершеність, лексичне багатство, орфографічна і пунктуаційна грамотність, логічні висновки, охайність.

1.3. Методичні рекомендації. «Елементи роздуму у творі».

✵ Сформулюйте тезу, яка б відображала основну думку твору. Доречним є застосування мовних конструкцій на зразок «Я вважаю…». «На мою думку…». «Я підтримую…». «Уважаю…». «Я погоджуюся…». «Мені здається…». «Переконаний…». «Я не підтримую…». «Я хочу спростувати…». «Я не погоджуюся…». «Хочу піддати сумніву…». «Як на мене, то…». «З одного боку…, а з іншого…». тощо.

✵ Проілюструйте тезу необхідними доказами (аргументами). Пропонується використовувати мовні конструкції на зразок «тому що». «це доводить». «підтвердженням цього є». «це засвідчує». «свідченням цього є». «доказом цього може бути». тощо.

✵ З’ясуйте послідовність наведених аргументів.

✵ Наведіть переконливі приклади з художнього твору, факти з життя його автора. Рекомендується використовувати мовні конструкції на зразок «наприклад…». «прикладом може слугувати…». «яскравим прикладом цього може слугувати.». «не можна не згадати.». тощо.

✵ Звертайте увагу на логічність і послідовність викладу думок, дотримуйтесь причиново-наслідкових зв’язків у роботі. Структуруйте твір за абзацами. Використовуйте мовні кліше, слова- скріпи, що оформлюють текст, типу «по-перше». «по-друге». «з цього випливає». «як було зазначено». «повертаючись до думки». «як можна побачити». тощо.

✵ Зробіть висновок. Він повинен відповідати тезі, висловленої учнем (її перефразовано або повторено), й органічно випливати з аргументів і прикладів. По закінченню твору можна використати мовні конструкції на зразок «отже». «таким чином». «можна зробити висновок». «висновком може слугувати». тощо.

Перелік тем, запропонованих для написання контрольного твору-роздуму

✵ Дворянство як міф про краще життя (За комедією Карпенка-Карого «Мартин Боруля».)

✵ Образ Мартина Борулі комічний чи трагічний?

✵ «Сцена — мій кумир, театр — священний храм для мене». (діяльність театру корифеїв).

✵ Значення театру корифеїв для розвитку українського драматичного мистецтва.

✵ Яку тему твору запропонували б самі?

✵ З яким настроєм ви писали роботу?

Підготувати повідомлення про життєвий і творчий шлях Івана Франка.

Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов’язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2024 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.

Методи контролю, перевірки і оцінки навчальних досягнень учнів

З’ясуємо суть деяких понять, які вживаються в цьому матеріалі. Перевірка – це процес зіставлення того результату навчання, яким фактично володіє учень, із запланованим, це встановлення факту наявності чи відсутності знань, умінь і навичок. Оцінка навчальної успішності учнів заснована на порівнянні тих результатів навчання, яких вдалося досягти, з тими, які планувалися на початку вивчення даного матеріалу і на визначенні співвідношення між цими результатами. Контроль за засвоєнням знань означає: нагляд, спостереження за учнем і перевірку його знань.

Функції контролю, перевірки і оцінки навчальних досягнень учнів. Ці функції різнопланові. Учитель отримує інформацію про те, що учні знають, що вони розуміють правильно, а що неправильно, чи, можливо, матеріал взагалі не засвоєний. Зрештою, він критично оцінює і свою роботу, вносить зміни, коректує свої дії, визначає напрями подальшої, спільної з учнями діяльності. Інформацію одержує і учень, він бачить, що засвоїв добре, а над чим ще потрібно працювати. Учень порівнює себе, свої успіхи і свої невдачі на фоні інших учнів і на цій основі продовжує свою подальшу діяльність, виробляючи в собі наполегливість і працьовитість, позитивне ставлення до навчання, формуючи цим ставлення інших, своїх товаришів, батьків, учителів до себе. Систематичний контроль знань сприяє переведенню учня зі статусу того, кого вчать, у статус того, хто вчиться, тобто з об’єкта навчання в суб’єкта навчально-пізнавальної діяльності. Саме завдяки цьому контроль успішності сприяє розвиткові пам’яті, мислення, уяви, розвиткові його емоційно- вольової сфери і тих психічних новоутворень, які характерні для даного вікового періоду учнів.

Об’єктивна і справедлива оцінка є важливим стимулом у навчальній праці учня. Але функції стимулу вона буде відігравати тільки тоді, коли разом з об’єктивністю і справедливістю сприятиме виробленню позитивного ставлення до навчання.

Виділяють поточний тематичний і підсумковий контроль, перевірку і оцінку знань учнів.

Поточна перевірка знань учнів є необхідним елементом навчального процесу і проводиться на кожному уроці, вона служить меті одержання оперативної інформації, на основі якої учитель визначає свою наступну діяльність, свої подальші дії. Дуже часто поточна перевірка знань є тим кроком, а, отже, і основою, на якій розпочинається вивчення нового матеріалу.

Тематична перевірка полягає у забезпеченні контролю за засвоєнням усієї теми, що має велике значення для систематизації та узагальнення знань. У сьогоднішній шкільній практиці вона знайшла своє втілення у тематичній атестації учнів.

Підсумковий контроль має на меті дати об’єктивну інформацію про навчальні успіхи учня за чверть, півріччя, семестр, остаточний – за навчальний рік. Тому в підсумковому і остаточному контролі враховуються всі аспекти навчальної діяльності учнів, у ньому учителя більше цікавлять не окремі деталі, факти, чи явища, а система знань, взаємозв’язок ідей, понять, їх цілісність.

Форми контролю, перевірки та оцінки навчальних досягнень учнів. Основними формами письмової перевірки знань є контрольні та самостійні письмові роботи. Важливо, щоб учні були завчасно повідомлені про наступну контрольну роботу, знали тему контрольної роботи, ще на початку вивчення теми отримали зразки тих завдань, які будуть пропонуватися учням для контрольної роботи. На контрольній роботі не повинно бути завдань, які не зв’язані зі змістом матеріалу, що вивчався. Завдання мають бути складені з врахуванням рівнів засвоєння, охоплювати практично весь зміст навчального матеріалу, на який проводиться контрольна робота. Має бути декілька рівноцінних варіантів (від 2 до 6) контрольних завдань або диференційованих різнорівневих варіантів.

Одержавши набір контрольних робіт, учень вибирає той, який йому під силу розв’язати. Зрозуміло, що учень має знати, яку кількість балів він набере, правильно розв’язавши всі завдання того чи іншого варіанта.

Певного поширення набули контрольні роботи з вибором відповіді. Тобто, до кожного завдання (задачі, вправи) дається певний набір відповідей. Учень повинен вибрати ту відповідь, яка, на його думку, є правильною.

Науковими дослідженнями встановлено, що об’єктивність такого типу контрольних завдань не менша від завдань з відкритою формою відповіді, просто потрібно педагогічно і методично грамотно їх розробляти.

Великого поширення набули контрольні лабораторні та контрольні експериментальні роботи з фізики, хімії, біології, географії. їх цінність полягає в тому, що вони дають можливість перевірити ще експериментальні і практичні уміння.

• Письмові самостійні роботи є також формою контролю і перевірки знань, яка дозволяє істотно від коректувати знання і підготуватися до підсумкової чи тематичної контрольної роботи.

Усна форма перевірки знань умінь і навичок учнів відрізняється від письмової своєю оперативністю. Вона дозволяє дуже швидко перевірити і оцінити знання учнів, внести корективи у розуміння учнями матеріалу, актуалізувати знання, необхідні для подальшого вивчення.

Оцінювання навчальних досягнень учнів – невід’ємна і важлива складова навчального процесу [7; 10]. Оцінка, як кількісне вираження результату оцінювання, кваліфікує виконану учнем роботу, рівень його досягнення, сприяє усвідомленню ним досягнень і хиб, формує почуття відповідальності, породжує бажання краще вчитися, стимулює до подальшої роботи. Наша традиційна 5-бальна шкала оцінювання знань учнів мала сумативний характер, що означало, що в конкретну оцінку входила оцінка того, як учень розуміє матеріал, чи вміє його відтворювати, чи вміє його застосовувати, чи “бачить” його структуру. Ні теоретично, ні емпірично не досліджено співвідношення між цими елементами засвоєння, які б відповідали конкретній оцінці, отже кожен учитель їх виробляв сам і по-своєму оцінював знання учнів. Тому і не дивно, що розкид оцінок за одну і ту ж письмову чи усну відповідь різними вчителями був дуже великий, інколи сумірний з самою оцінкою. В таких умовах об’єктивність оцінки забезпечити дуже важко. До цього варто додати ще й те, що в цю оцінку вчитель дуже часто вкладав оцінку ставлення учня до навчання, інколи, що гріха таїти, і своє суб’єктивне ставлення до учня, інколи враховував ставлення учня до себе, тобто до учителя.

Серед усіх конфліктних ситуацій, які виникають між учителем і учнем, оцінка займає не останнє місце. Учень не завжди знає, за що його оцінюють, сам він не знає тих критеріїв, які використовує учитель в оцінці його знань, себе переважно оцінює вище, ніж того він заслуговує і, як правило, залишається незадоволеним оцінкою вчителя (за винятком тих випадків, коли учитель ставить найвищу оцінку).

Зняттю проблеми сприяє введення високобальної рівневої шкали. Саме рівневої, а не компілятивної, зовнішньої, формальної шкали. По-перше, тому, що рівнева шкала розширює можливості більш об’єктивно оцінити знання учня, по-друге, учень сам знатиме, яку оцінку він заслуговує. Проте, головне ось у чому.

Головна фігура сучасної школи – учень. Він прийшов у школу не тільки для того, щоб навчатися. Він прийшов у школу, щоб не тільки скласти свої життєві плани і щоб школа допомагала йому в цьому, але щоб підготувати себе до їх реалізації і почати їх здійснення ще перебуваючи за шкільною лавою.

Учень все більше переконується, що багато чого в цьому процесі залежить від нього самого. Тому самоосвіта, самовиховання, саморозвиток, самоорганізація стають основними процесами становлення молодої людини. Переконатися у цій думці може кожен, хто уважно вникне у життя школи нового типу: гімназій, колегіумів, ліцеїв. Отже, учневі потрібно мати такий інструмент самооцінки, який би допомагав йому бачити ближню мету, ближню перспективу, пов’язану зі своїм власним “Я”, допоміг би визначити напрям свого самоудосконалення, саморуху.

Якщо, наприклад, учень знає, що він весь час відтворює навчальний матеріал з опорою на зовнішню підказку, а не самостійно, то це означає, що потрібно працювати над розвитком своєї пам’яті. Якщо на основі тих чи інших фактів він не може зробити правильний висновок, то це означає, що потрібно виробляти в собі уміння аналізувати, встановлювати причинно- наслідкові зв’язки тощо.

Усі означені вище функції може виконати тільки високо- бальна рівнева шкала оцінювання. Справа в тому, що процес засвоєння знань йде в напрямі від нижчого рівня засвоєння до вищого. Відомо, що існує закон ієрархії, суть якого в тому, що не можна засвоїти матеріал на вищому рівні, якщо він не засвоєний на нижчому рівні. З огляду на ступеневий характер процесу засвоєння можна діагностувати рівень досягнення учня, що відповідає тому чи іншому рівню засвоєння.