Рахувати їх прийнято знизу, тобто найнижча лінія – це перша, найвища – п'ята. На першій лінійці «живе» нота мі, на другій – соль, на третій – сі, потім ре і фа. Проміжки між лінями нумеруються так само, знизу догори. Між лінійками розташовуються ноти фа, ля, до, мі.
Но́та (лат. nota, «знак») — умовний графічний знак, що розташовується на нотному стані (нотоносці) та вказує висоту та відносну тривалість якого-небудь звуку (в окремих випадках також і спосіб відтворення). Слово «нота» також вживається як аналог слова «ступінь» або «звук».
Будь-які ноти звукоряду записуються на нотному стані: на лінійках, під лінійками або над ними (ну і, природно, між лінійками). Лінійки прийнято нумерувати від низу до верху. Самі ноти позначаються головками овальної форми.
Складові назви звуків — позначення музичних звуків за допомогою складів. У сучасній практиці прийняті такі назви нот: до, ре, мі, фа, соль, ля, сі.
Мі (лат. mi, міжнародне позначення — E) — одна із семи назв нот. Частота звуку в першій октаві (рівномірно темперований стрій): 329,6 герц.
Как читать ноты для барабанов. Табулатура для барабанщиков — это метод записи барабанной партии, который помогает барабанщику понять, что ему нужно играть в конкретном произведении. Как и …