Стаття 9. Структура повітряного простору України

Структура повітряного простору, порядок її формування і зміни, правила використання повітряного простору визначаються державним органом по використанню повітряного простору України.

Використання повітряного простору України або окремих його районів може бути частково або повністю обмежено.

До елементів структури повітряного простору України належать повітряні траси і місцеві повітряні лінії України, повітряні коридори для перетинання державного кордону України, встановлені та невстановлені маршрути польотів, райони виконання авіаційних робіт, заборонені зони, зони обмеження польотів і небезпечні зони.

Повітряна траса – це диспетчерський район або його частина, що являє собою коридор у повітряному просторі, обмежений за висотою та шириною, призначений для безпечного виконання польотів повітряними суднами і забезпечений аеродромами, засобами навігації, контролю та управління повітряним рухом.

Місцева повітряна лінія – це диспетчерський район або його частина, що являє собою коридор у повітряному просторі, обмежений за висотою та шириною, призначений для безпечного виконання польотів повітряними суднами і забезпечений аеродромами, засобами контролю та управління повітряним рухом.

Усі обмеження щодо використання повітряного простору України доводяться до відома заінтересованих юридичних і фізичних осіб України, інших держав і міжнародних авіаційних організацій через канали систем аеронавігаційної інформації.

Постійно діючі заборонені зони і зони обмеження польотів обов’язково включаються до збірників аеронавігаційної інформації і наносяться на аеронавігаційні карти.

• Стаття 1. Суверенітет над повітряним простором України
• Стаття 2. Сфера дії Повітряного кодексу України
• Стаття 3. Державне регулювання діяльності цивільної авіації України
• Стаття 3-1. Державний нагляд за забезпеченням безпеки авіації
• Стаття 4. Господарська і комерційна діяльність авіації України
• Стаття 5. Сертифікація розробника, виробника і експлуатанта цивільної авіаційної техніки
• Стаття 6. Витрати, пов’язані з сертифікацією, реєстрацією і перереєстрацією
• Стаття 7. Авіаційні правила
• Стаття 8. Сфера дії авіаційних правил
• Стаття 9. Структура повітряного простору України
• Стаття 10. Порядок використання повітряного простору України
• Стаття 11. Плата за аеронавігаційне обслуговування повітряних суден
• Стаття 12. Використання міжнародного повітряного простору
• Стаття 13. Мова ведення радіообміну при обслуговуванні повітряного руху
• Стаття 14. Аеронавігаційне та інформаційне забезпечення використання повітряного простору України
• Стаття 15. Класифікація повітряних суден
• Стаття 16. Сертифікація типу цивільного повітряного судна
• Стаття 17. Сертифікація екземпляра цивільного повітряного судна
• Стаття 18. Сертифікація цивільних повітряних суден, що імпортуються в Україну
• Стаття 19. Сертифікація планерів, дельтапланів, надлегких літальних апаратів, інших повітряних суден спортивного призначення, повітряних суден аматорської конструкції, аеростатичних апаратів та допоміжних пристроїв, що впливають на безпеку польотів
• Стаття 20. Сертифікація цивільних повітряних суден, що експортуються з України
• Стаття 21. Визнання посвідчення (сертифіката) льотної придатності до польотів іноземного повітряного судна
• Стаття 22. Забезпечення льотної придатності повітряних суден військової авіації
• Стаття 23. Авторський нагляд за дотриманням і збереженням льотної придатності при виробництві, експлуатації та ремонті повітряного судна
• Стаття 24. Передача прав розробника авіаційної техніки іншій юридичній особі
• Стаття 25. Реєстрація повітряних суден
• Стаття 26. Виключення повітряного судна з реєстру
• Стаття 27. Допуск повітряних суден до експлуатації
• Стаття 28. Позначення, що наносяться на цивільні повітряні судна
• Стаття 29. Позивний номер і позивний радіосигнал цивільного повітряного судна
• Стаття 30. Бортова документація повітряного судна
• Стаття 31. Передача повітряного судна в оренду іноземному експлуатанту
• Стаття 32. Склад авіаційного персоналу
• Стаття 33. Сертифікація і допуск авіаційного персоналу до авіаційної діяльності
• Стаття 34. Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації авіаційного персоналу
• Стаття 35. Склад екіпажу повітряного судна
• Стаття 36. Права членів екіпажу цивільного повітряного судна та обов’язки експлуатанта щодо їх забезпечення
• Стаття 37. Командир повітряного судна
• Стаття 38. Права командира цивільного повітряного судна
• Стаття 39. Будівництво, реконструкція та експлуатація аеродромів і аеропортів
• Стаття 40. Відшкодування шкоди
• Стаття 41. Будівництво на приаеродромній території
• Стаття 42. Сертифікація і допуск цивільного аеродрому до експлуатації
• Стаття 43. Реєстрація цивільних аеродромів
• Стаття 44. Виключення цивільного аеродрому з реєстру
• Стаття 45. Маркірування аеродромів
• Стаття 46. Маркірування нерухомих об’єктів і споруд
• Стаття 47. Охорона навколишнього природного середовища
• Стаття 48. Аеропорти
• Стаття 49. Сертифікація та допуск повітряних трас і місцевих повітряних ліній до експлуатації
• Стаття 50. Реєстрація повітряних трас і місцевих повітряних ліній України
• Стаття 51. Правила польотів
• Стаття 52. Допуск повітряного судна до польоту
• Стаття 53. Заборона або обмеження польотів
• Стаття 54. Захист від шкідливого впливу польотів цивільних повітряних суден
• Стаття 55. Зв’язок при виконанні польоту
• Стаття 56. Повітряне судно-порушник
• Стаття 57. Норми і правила здійснення міжнародних польотів
• Стаття 58. Переліт державного кордону
• Стаття 59. Повітряний перевізник
• Стаття 60. Виконання повітряних перевезень
• Стаття 61. Чартерне повітряне перевезення
• Стаття 62. Виконання правил повітряних перевезень і нормативів їх якості
• Стаття 63. Перевезення особливо небезпечних вантажів
• Стаття 64. Припинення угоди на повітряне перевезення за ініціативою перевізника
• Стаття 65. Припинення угоди на повітряне перевезення за ініціативою пасажира
• Стаття 66. Діяльність іноземних перевізників на території України
• Стаття 67. Інформаційно-рекламне забезпечення повітряних перевезень
• Стаття 68. Авіаційні роботи і порядок їх виконання
• Стаття 69. Виконання авіаційних робіт іноземними експлуатантами
• Стаття 70. Виконання авіаційних робіт експлуатантами України на території зарубіжної держави
• Стаття 71. Організація авіаційної безпеки
• Стаття 72. Заходи щодо захисту від актів незаконного втручання
• Стаття 73. Контроль на безпеку
• Стаття 74. Забезпечення виконання вимог авіаційної безпеки щодо охорони повітряних суден, пожежної безпеки, підтримання пропускного і внутрішнього об’єктового режиму на аеродромах, в аеропортах та на інших авіаційних об’єктах
• Стаття 75. Предмети, що не підлягають транспортуванню на повітряних суднах
• Стаття 76. Повітряне судно, що зазнало лиха
• Стаття 77. Сигнали лиха повітряного судна та їх подача для допомоги
• Стаття 78. Повідомлення про повітряні судна, які зазнають чи зазнали лиха
• Стаття 79. Виконання пошукових і рятувальних робіт
• Стаття 80. Пошук і рятування поза територією України
• Стаття 81. Оснащення повітряних суден і підготовка екіпажу на випадок лиха
• Стаття 82. Забезпечення безпеки польотів повітряних суден
• Стаття 83. Повідомлення про авіаційну подію
• Стаття 84. Розслідування авіаційної події
• Стаття 85. Робота на місці авіаційної події
• Стаття 86. Фінансування робіт, пов’язаних з розслідуванням авіаційної події, і відшкодування витрат
• Стаття 87. Запобігання авіаційним подіям
• Стаття 88. Облік авіаційних подій і відомості з безпеки польотів
• Стаття 89. Поширення відповідальності
• Стаття 90. Відповідальність пасажира, замовника і працівника авіації при виконанні повітряного перевезення або авіаційної роботи
• Стаття 90-1. Відповідальність перевізника під час виконання міжнародного перевезення пасажира
• Стаття 91. Відповідальність перевізника за збереження багажу
• Стаття 92. Відповідальність перевізника за збереження вантажу
• Стаття 93. Розмір відповідальності перевізника за втрату, нестачу або пошкодження вантажу і багажу, а також речей, які є у пасажира
• Стаття 94. Відповідальність перевізника за прострочення у доставці пасажира, багажу або вантажу
• Стаття 95. Відповідальність перевізника за втрату, пошкодження і прострочення у доставці пошти
• Стаття 96. Відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам
• Стаття 97. Відповідальність за захват чи викрадення повітряного судна або захват авіаційного об’єкта
• Стаття 98. Відповідальність за блокування повітряного судна, авіаційного об’єкта, транспортних, інженерно-технічних чи інших комунікацій до них
• Стаття 99. Відповідальність за неправдиве повідомлення про підготовку акту незаконного втручання у діяльність авіації
• Стаття 100. Відповідальність за невиконання вимог контролю на безпеку
• Стаття 100-1. Відповідальність за невнесення плати за аеронавігаційне обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України
• Стаття 101. Відповідальність за порушення норм і правил, що регламентують діяльність авіації
• Стаття 102. Право оскарження рішення
• Стаття 103. Обов’язкове страхування
• Стаття 104. Добровільне страхування
• Стаття 105. Страхування при авіаційних роботах
• Стаття 106. Страховий фонд безпеки авіації України
• Стаття 107. Атрибутика, прапор, емблема, вимпел

Вузловий зоб: сучасні погляди на діагностику і лікування

14-17 квітня 2021 року, уже за традицією у форматі онлайн, у рамках науково-освітнього проєкту «Школа ендокринолога», відбулося чергове засідання, на якому провідний науковий співробітник Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України (м. Київ), кандидат медичних наук Юлія Валеріївна Булдигіна виступила з доповіддю щодо діагностики й лікування вузлового зобу.

Ключові слова: захворювання і патології щитоподібної залози, вузловий зоб, гіпертиреоз, рівень тиреотропного гормону, йодопрофілактика, левотироксин

Сучасні погляди на методи діагностики і лікування патології щитоподібної залози (ЩЗ), такої як вузловий зоб, представлені на основі рекомендацій Американської асоціації хірургів-ендокринологів (ААСЕ), які були опубліковані 2020 року. Згідно з ними оцінка стану пацієнта із захворюванням ЩЗ має охоплювати специфічне опитування щодо анамнезу життя і захворювання, сімейного анамнезу, клінічних особливостей і симптомів. Під час первинного хірургічного огляду проводять збір основної інформації про ризик злоякісності, симптоматику і можливу гормональну дисфункцію ЩЗ. На основі отриманих даних обирають необхідні лабораторні дослідження, результати яких можуть вплинути на проведення та обсяг хірургічного втручання.

Фактори ризику розвитку раку ЩЗ (РЩЗ):

• стан після опромінення;
• сімейний анамнез;
• попередні захворювання ЩЗ;
• гормональні і репродуктивні чинники;
• недостатнє надходження йоду з продуктами харчування;
• наявність генетичних мутацій (табл.).

Під час фізикального обстеження хворого з вузловим зобом визначають:

• розмір вузлів, їх рухомість;
• ступінь зобу і розташування його нижнього краю – ​якщо нижній край вузла або нижній край частки ЩЗ недоступні для обстеження, тобто зоб спускається нижче ключиці, для оцінки об’єму загруднинної частини необхідно призначати комп’ютерну або магнітно-резонансну томографію (КТ, МРТ);
• наявність симптому Пембертона – ​коли пацієнт із великим загруднинним зобом підіймає руки над головою, ще більше звужуючи апертуру грудної клітки, судини розширяються, і відбувається приплив крові до обличчя;
• наявність обмеження розгинання шиї (ускладнює інтраопераційне позиціонування чи доступ);
• наявність неврологічних симптомів – ​разом із обмеженою рухливістю шиї може свідчити про ураження міжхребцевих дисків шийного відділу хребта, що потребує подальшого передопераційного обстеження або паралельного лікування.

Згідно з рекомендаціями ААСЕ доцільність рутинного визначення рівня кальцитоніну на доопераційному етапі з метою пошуку метастазів є суперечливою, але рекомендовано цільовий скринінг особам із груп ризику. Вимірювання рівнів кальцитоніну і раково-ембріонального антигена (СЕА) дає можливість запідозрити медулярну карциному, а особливо – ​слідкувати за її рецидивуванням чи метастазуванням після видалення.

До основних методів візуалізації захворювань ЩЗ належить ультразвукове дослідження (УЗД) шиї і лімфатичних вузлів. Відповідно до чинних протоколів для дорослих УЗД ЩЗ з обстеженням шийних лімфатичних вузлів рекомендоване пацієнтам із вузлом або підозрою на вузол ЩЗ та всім пацієнтам після тиреоїдектомії з приводу злоякісних утворень або підозрілих цитологічних або молекулярних знахідок. Чутливість УЗД щодо виявлення патологічно змінених лімфатичних вузлів коливається від 25 до 60% для центральної ділянки шиї і від 70 до 95% – ​для бічної. Під час проведення УЗД ЩЗ приблизно в 1,5% випадків можна виявити інциденталоми паращитоподібної залози (ПЩЗ). Це збільшення ПЩЗ має свої характерні ультразвукові особливості, що дає можливість диференціювати її від лімфатичних вузлів, а саме: форма, розташування, гіпоехогенність, прикоренева чи полюсна васкуляризація. При проведенні тонкоголкової аспіраційної пункційної біопсії (ТАПБ) важливо враховувати ці моменти, оскільки пошкодження ПЩЗ може спричинити крововилив, фіброз або гістологічні зміни, що імітують рак ПЩЗ. Діагноз первинного ­гіперпаратиреозу встановлюють біохімічно.

Додатковим методом обстеження перед оперативним втручанням є КТ або МРТ з внутрішньовенним контрастуванням у пацієнтів із клінічною підозрою на локально-регіонарне прогресування РЩЗ; із загруднинним зобом; із морбідним ожирінням; із обмеженим розгинанням шиї; після видалення лімфатичних вузлів шиї; за підозри на значну ретротрахеальну частину, а також екстратиреоїдну інвазію; за наявності збільшеного і розташованого позаду або знизу лімфатичного вузла; за відсутності якісного УЗД.

За наявності в пацієнта субклінічного чи явного гіпертиреозу або аутоімунного тиреоїдиту з ­гіпотиреозом і РЩЗ рекомендовано уникати застосування йодовмісного контрасту. У такому разі виконують МРТ з гадолінієм (дотавіст, гадовіст). Незважаючи на те що якість зображення МРТ може знижуватись унаслідок ковтальних чи дихальних рухів, загалом цей метод є кращим проти КТ без контрастування.

Ще одним додатковим методом діагностики захворювань ЩЗ є еластографія – ​вимірювання пружності тканини. Варто зазначити, що цей метод діагностики суттєво поступається УЗД: позитивна прогностична значущість становить 36% (якщо порівняти з виявленням мікрокальцифікатів за допомогою УЗД). Для забезпечення прямого визначення пружності тканини вузол не має перетинатися з іншими вузлами в передньо-­задній площині, що робить цей метод обстеження непридатним для пацієнтів із багатовузловим зобом, поєднаними вузлами, вузлами задньої і нижньої локалізації, при ожирінні.

Доопераційне обстеження за допомогою позитрон­ної емісійної томографії (ПЕТ КТ) з флуородезоксиглюкозою для первинної оцінки вузла ЩЗ не рекомендоване. Може використовуватись у разі підозри на агресивний гістологічний варіант (низькодиференційований або анапластичний) РЩЗ. Чутливість ПЕТ в разі метастатичного ураження лімфатичних вузлів нижча, ніж у КТ/МРТ.

Обстеження ЩЗ проводять у пацієнтів із вузловими утвореннями і гіпертиреозом (за відсутності даних щодо наявності хвороби Грейвса) для підтвердження чи спростування наявності токсичної аденоми. Золотим стандартом діагностики РЩЗ є ТАПБ.

Результати цитологічних досліджень прийнято оцінювати за допомогою класифікації Bethesda System, яка була оновлена в 2017 році. Однією з проблем доопераційної діагностики є мазки з невизначеною цитологією. У такому разі використовують метод молекулярного тестування (молекулярно-генетичне дослідження пунктату ЩЗ) для уточнення онкологічного ризику вузла. Молекулярне профілювання охоплює визначення геномних змін, злиття генів, що призводить до перебудови і транслокацій, зміни кількості копій, експресії генів на основі РНК і/або експресії мікроРНК (miRNA).

Дуже важливим для терапевта є питання, якими мають бути подальші дії щодо цитологічно доброякісних вузлів. Більшість вузлів за даними цитології є добро­якісними (Bethesda ІІ). За такими пацієнтами проводять спостереження, і передусім потрібно ліквідувати йододефіцит і нормалізувати рівень ТТГ.

Йододефіцит – ​це проблема, яку вирішують у різний спосіб. Єдиний надійний спосіб запобігти нестачі йоду в організмі людини – ​споживання цього мікронутрієнта в будь-якому вигляді.

На сьогодні загальновизнаними є два види йодної профілактики: масовий і індивідуальний. Групова профілактика передбачає застосування препаратів йоду в організованих колективах, але, на жаль, наразі цей метод не застосовують. Для масової профілактики у загальнодержавному масштабі збагачують йодом основні продукти харчування. У більшості країн світу, зокрема в Україні, таким продуктом є йодована сіль. Індивідуальну йодопрофілактику проводять серед неорганізованого населення і за спеціальними медичними показаннями. Вона полягає в прийомі препаратів йоду, дозування яких залежить від віку і статі пацієнта. Таким препаратом є Йодомарин (компанія «Берлін-Хемі/А.Менаріні Україна ГмбХ») у дозі 100 і 200 мкг. Для зменшення рівнів ТТГ використовують препарати левотироксину, наприклад L-тироксин (від компанії «Берлін-Хемі/А.Менаріні Україна ГмбХ»), який має широкий діапазон дозування – ​50; 75; 100; 125; 150 мкг, що дає можливість досягти позитивного терапевтичного ефекту за допомогою підбору необхідної дози для пацієнта.

За наявності цитологічно доброякісних вузлів хірургічне лікування рекомендовано в разі: виражених симптомів місцевої компресії, таких як утруднене дихання або ковтання; прогресивного збільшення розмірів вузла категорії Bethesda ІІ. Ростом вузла вважається збільшення його розмірів принаймні у двох вимірах на 20% із мінімальним збільшенням на 2 мм або більш як на 50%. Деякі спеціалісти розглядають резекцію вузлів Bethesda ІІ розміром ≥3-4 см через інформацію про підвищений ризик малігнізації (на 5-22,8%). Іноді пацієнти з вузлами Bethesda ІІ з безсимптомним перебігом обирають резекцію ЩЗ з косметичних чи інших причин.

Хірургічне лікування проводять за умови класифікації вузла як Bethesda ІІІ, але клінічні фактори, радіологічні особливості і бажання пацієнта мають ураховуватись у процесі прийняття рішення стосовно повторної біопсії, діагностичної тиреоїдектомії або спостереження. Діагностична тиреоїдектомія показана для пацієнтів із вузлами, цитологічно класифікованими як Bethesda ІV, вузлами розміром >1 см категорії Bethesda V або Bethesda VІ. Пацієнтам із вузлами, недоступними для біопсії (загруднинні, розташовані глибоко або позаду внутрішньої яремної вени чи сонної артерії), і для деяких кіст ЩЗ доцільно рекомендувати хірургічну резекцію. Пацієнтам, які перенесли ≥2 ТАПБ з неадекватними цитологічними результатами (Bethesda І), також необхідно запропонувати діагностичне хірургічне втручання.

Рис. Алгоритм оцінки пацієнтів із вузлами ЩЗ згідно з рекомендаціями ААСЕ

Клінічні випадки вузлового ураження ЩЗ

Клінічний випадок 1

Пацієнтка К., 43 роки. Діагноз при направленні: багатовузловий зоб. Хворіє з 2012 року. Спадковий анамнез не обтяжений. Супутні захворювання відсутні. Неврологічні симптоми відсутні.

Фізикально: пальпуються множинні вузли в обох частках. Вузли рухомі, безболісні, м’яко-еластичні. Частота серцевих скорочень (ЧСС) – ​70 уд./хв, артеріальний тиск (АТ) – ​110/65 мм рт. ст. Лабораторні обстеження: ТТГ – ​0,95 мОд/л, Т4 вільн. – 17,6 нг/мл, іонізований кальцій – ​1,14 ммоль/л.

Під час УЗД ЩЗ в правій частці визначається утвір діаметром 7 мм, правильної форми з чіткими гідрофільними межами. Тканина утвору ізо­ехогенна. Ехоструктура неоднорідна через ділянки кістозної дегенерації. У лівій частці – ​утвір діаметром 12 мм, неправильної форми, без чітких меж. Тканина утвору помірно гіпоехогенна. Ехоструктура неоднорідна через ділянки кістоподібної дегенерації і дрібні кальцинати. Візуалізуються лімфатичні вузли в таких ділянках: у лівій – ​верхньояремній, середньояремній, нижньояремній, надключичній, передгортанній, правій паратрахеальній, претрахеальній, лівій паратрахеальній поперечними розмірами від 5×2 до 34×17 мм, множинні. Тканина вузлів гіперехогенна, ехоструктура неоднорідна. ТАПБ (цитологічне дослідження) – ​вузол лівої частки розміром 12 мм і лімфовузол (середньо­яремна група зліва) 23×8 мм – ​папілярна карцинома з мета­стазом у лімфовузол.

Проведено оперативне лікування: тиреоїдектомія, серединна і лівостороння дисекція шиї, правостороння (селективна) дисекція шиї. Післяопераційний період – ​без особливостей. Призначена замісна ­терапія L-тироксином.

Клінічний випадок 2

Пацієнтка П., 16 років. Скарги відсутні. Спадковість не обтяжена.

Фізикально: у правій частці ЩЗ пальпується щільний вузол розміром приблизно 3 см, нерухомий, безболісний. ЧСС – ​67 уд./хв, АТ – ​100/60 мм рт. ст. Лабораторні обстеження: ТТГ – ​1,01 мОд/л, Т4 вільн. – 14,1 нг/мл, іонізований кальцій – ​1,08 ммоль/л.

На УЗД ЩЗ: залоза збільшена за рахунок обох часток. У правій частці визначається утвір діаметром 30 мм, правильної форми, із чіткими гідрофільними межами. Тканина утворення гіпоехогенна. Ехоструктура неоднорідна внаслідок множинних лінійних гідрофільних (васкулярних) структур. Інша частина тканини залози ізоехогенна. Ехоструктура однорідна. Візуалізуються лімфатичні вузли в ділянках: правій – ​підщелепній, верхньояремній, середньояремній, лівій – ​підщелепній, верхньояремній, середньояремній, із поперечними розмірами від 3 до 7 мм, множинні, ехогенність не змінена, диференціація не порушена. Сумарний об’єм залози становить 18,96 см 3 . Заключення: ехографічна картина змішаного зобу, аутоімунного тиреоїдиту. За даними ТАПБ (цитологічне дослідження) – ​вузол правої частки ЩЗ розміром 30 мм із виразною проліферацією і атипією фолікулярного епітелію. Bethesda ІІІ. Додатково було проведено молекулярно-­генетичне дослідження, під час якого виявлено мутацію PAX8/PPARg.

На основі цих даних було здійснено тиреоїдектомію, пацієнтка направлена на післяопераційне лікування радіоактивним йодом (131І). Після чого розпочата терапія L-тироксином.

Цитологічне дослідження (післяопераційне): права частка ЩЗ з вузлом: папілярна карцинома, інкапсульований фолікулярний варіант з інвазією у власну капсулу правої частки (pT2N0Mx). Хронічний лімфоцитарний тиреоїдит. Два лімфатичних вузли без ознак метастатичного ураження. Ліва частка: хронічний лімфоцитарний тиреоїдит.

Клінічний випадок 3

Пацієнтка А., 43 роки. Скарги відсутні. Хворіє приблизно 6 місяців. Спадковість не обтяжена. Зріст – ​175 см, вага – ​65 кг. АТ – ​120/70 мм рт. ст. Супутні захворювання: хронічний гастрит, сечокам’яна хвороба.

Лабораторні обстеження: ТТГ – ​1,89 мОд/л, Т4 вільн. – 15,1 нг/мл, ПТГ – ​325 нг/мл, іонізований кальцій – ​1,53 ммоль/л. На УЗД ЩЗ – ​ехографічна картина незміненої ЩЗ.

Сцинтіграфія ПЩЗ: нижче правої частки на 5,4 см виявляється вогнище інтенсивної фіксації радіофармпрепарату розмірами 2,1×2 см. КТ – ​у передньому середостінні справа на 15 мм каудальніше яремної вирізки груднини наявний утвір розмірами 22×4×8 мм.

Клінічний діагноз: первинний гіперпаратиреоз; аденома ПЩЗ, внутрішньогрудне розташування. Проведено хірургічне видалення аденоми ПЩЗ.

Цитологічне дослідження: аденома ПЩЗ.

Отже, усі згадані вище методи діагностики патології ЩЗ дуже різноманітні, і кожен із них має свої плюси і мінуси. А це означає, що в більшості випадків захворювань ми не маємо керуватися результатами тільки одного методу дослідження. Найбільша діагностична цінність полягає в комплексному проведенні та інтерпретації результатів. Тому застосування в клінічній практиці сучасних методів дослідження патології ЩЗ дає лікарям-­ендокринологам можливість встановити вірний діагноз і обрати найоптимальніший метод лікування.

Підготувала Катерина Рихальська

Тематичний номер «Діабетологія, Тиреоїдологія, Метаболічні розлади» № 2 (54) 2021 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Ендокринологія

Протягом останньої декади показники поширеності та захворюваності на цукровий діабет (ЦД) і серцеву недостатність (СН) значно зросли. ЦД 2 типу вважається незалежним фактором ризику СН і незадовільного її прогнозу. В пацієнтів, госпіталізованих з приводу СН, наявність ЦД асоціюється із тривалішим стаціонарним лікуванням, високою часткою повторних госпіталізацій та вищим відсотком коморбідних станів. Дані іспанського Національного реєстру пацієнтів із СН (RICA) свідчать, що хворим із ЦД 2 типу притаманні частіші повторні госпіталізації щодо СН і вищі довгострокові показники смертності порівняно з особами без ЦД, хоча внутрішньолікарняна смертність для цих двох популяцій є однаковою.

У листопаді в рамках науково-освітнього проєкту «Школа ендокринолога 2023» за участю провідних ендокринологів, невропатологів і представники інших суміжних спеціальностей відбулося 5-денне навчання лікарів, котрі займаються веденням пацієнтів із різною ендокринною патологією. Захід мав на меті підвищення рівня знань та навичок у сфері новітніх методів діагностики, лікування і профілактики захворювань ендокринної системи, а також супутньої патології. Пропонуємо нашим читачам огляд двох доповідей у форматі «запитання – ​відповідь».

Спеціалісти Міжнародної діабетичної федерації (IDF) зазначають, що кількість людей в Україні із цукровим діабетом (ЦД) віком 20-79 років складає 2 млн 325 тис.; загалом у нашій країні налічується 2 млн 325 тис. хворих на ЦД різної вікової категорії. До Всесвітнього дня ЦД, який щороку відзначається 17 листопада, провідний фахівець гастроентерології, кандидат медичних наук Юлія Зіновіївна Гуркало виступила з доповіддю на ІІ Міжнародному конгресі Family Doc Congress, де обговорила особливості перебігу функціональних порушень кишечнику на тлі ЦД 2 типу.

Діабетична нейропатія (ДН) являє собою одне з провідних ускладнень цукрового діабету (ЦД) і пов’язана з незадовільним глікемічним контролем (American Diabetes Association, 2022). Поширеність ДН серед осіб із ЦД становить близько 50% і є однаковою для ЦД 1 та 2 типів (Feldman E.L. et al., 2019). У 75% випадків спостерігається дистальна симетрична полінейропатія; інші форми зустрічаються рідше (Hicks C.W., Selvin E., 2019; Tran C. et al., 2015; Oh J., 2020).