Як кішки переживають стрес і чим їм можна допомогти

Цих тварин викинули, бо від них відмовилися господарі. Або вони загубилися. Або над ними знущалися.

Багато з них очікують на нову родину і дім, але забирають їх мало коли. Більшість цих кішок пережили дуже сильний стрес, і вони не завжди стають ласкавими домашніми улюбленцями.

Деякі з них сичать, дряпаються і кусаються. Багато хто потребує тижнів й місяців терплячої реабілітації. А дехто так ніколи і не зможе позбутися страху перед незнайомими людьми.

Ситуацію ще більше погіршує стрес від перебування у притулку. Що довше тварина там залишається, то сильніше це позначається на ній.

Щоб у кішки був шанс потрапити в добрі руки, працівники притулків повинні створювати спокійне середовище.

Автор фото, Chris Erwin/CC by 2.0

Стрес чи просто поганий настрій?

Аля як саме і чому виникає котячий стрес?

Фахівці з догляду за кішками вивчили поведінку тварин, які вперше опинилися в притулку. Вони намагалися зрозуміти, як сильно кішки переживають стрес у таких ситуаціях.

Дослідники спостерігали за 20 домашніми кішками, які потрапили в руки власників ще кошенятами.

Спочатку кожна з тварин отримала оцінку в балах за шкалою, яка вимірює стрес від легкого до сильного. Потім фахівці простежили, як кожен з цих домашніх улюбленців поводився, опинившись у притулку.

Лідія Рейнберг з австралійського університету Ла Троб в Мельбурні, яка очолила дослідження, вже багато часу спостерігає за мешканцями притулків для бездомних тварин. Вона впевнена, що багато чого залежить від дій працівників притулків.

Спостерігаючи за кішками, які опинилися за ґратами, фахівці виявили низку особливостей у поведінці тварин, які переживають стрес.

Автор фото, Daniel Congerton / Alamy

Тварини важко переживають ув’язнення

Хоча всі кішки перебували у доволі просторому приміщенні, ті з них, кому було сумно або страшно, зазвичай ховалися всередині котячих будиночків.

Тоді як їхні побратими, які не відчували стресу, проводили більшість часу, сидячи на підвищенні.

Що більше був стрес у кішки, то довше вона ховалася у будиночку.

“Виявилося, що кішки в стані сильного напруження не хочуть нічого, крім як сховатися від усіх. А спокійні тварини із задоволенням залізають нагору і спостерігають звідти за тим, що відбувається навколо”, – пояснює дослідниця.

Науковці виявили також, що кішки з високим рівнем стресу – дуже пасивні. Найчастіше вони взагалі нічого не роблять.

“Коли кішка страждає, вона придушує всі свої звичайні поведінкові інстинкти і може годинами, згорнувшись, лежати без руху”, – розповідає Рейнберг.

Це помітно відрізняється від котячої поведінки у звичайних обставинах, коли вони із задоволенням грають і шукають пригод та йдуть на контакт з людьми й іншими кішками.

Цікаво, що у тих, які скреблися або голосно нявкали, рівень стресу був відносно невисоким. Ці тварини, які, здавалося, перебували “на межі нервового зриву”, насправді не відчували напруги.

“Людям зазвичай здається, що кішки, які голосно виражають свій протест, нервують і відчувають занепокоєння, а ті, хто спокійно згорнувся в куточку, задоволені своїм життям. Але виявляється, що все навпаки”, – стверджує Рейнберг.

Результати дослідження опубліковані в журналі “Прикладна психологія поведінки тварин”.

Автор фото, Ralph Daily/CC by 2.0

У тварин, які поводяться агресивно, рівень стресу виявився нижчим, ніж у тих, які сиділи нерухомо

Щоби зрозуміти, чи можуть люди якось покращити стан тварини, вчені розділили кішок на дві групи. Одній приділяли багато уваги і догляду. У таких кішок вже на другий день перебування в неволі рівень стресу знизився.

Це наводить на думку, що власники і ті, хто доглядає за кішками, можуть зменшити стрес тварин за допомогою доволі простих прийомів.

Якщо неквапливо наблизитися до кішки, присісти до її рівня, дозволити їй звикнути до вашого запаху, перш ніж торкнутися тварини, а потім просто поговорити з нею спокійним, доброзичливим голосом – це спрацює.

“Може здатися банальним, але кішки – істоти чутливі, вони реагують на будь-які незначні дрібниці навколо них”, – говорить Рейнберг.

І хоча кішки звикають до життя у притулку в обмеженому просторі, що довше вони там перебувають, то гірше це для їхнього фізичного і душевного здоров’я.

Тому перебування в притулку повинно бути якомога коротшим, переконані вчені.

На жаль, це не завжди можливо. Не так багато охочих взяти додому бездомну тварину. Тих, хто нікому не потрібен, часто присипляють.

Щоби запобігти цьому, Рейнберг закликає власників кішок за можливості стерилізувати своїх улюбленців. Це зменшує імовірність того, що тварина або її потомство опиниться у притулку.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Earth.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу [email protected], і наші журналісти з вами зв’яжуться.

Хочете отримувати головні статті в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

Я знайшл(-а) кошеня на вулиці. Що робити?

Кошенята вельми підступні: вони підстерігають тебе на вулиці в найнесподіваніший момент. Ідеш собі за хлібцем, не чекаєш біди – і ось. Сидить, нявчить. Як тут пройти повз? Якщо ти теж з тих, у кого серце кевкає, а що робити – незрозуміло, тримай наш гайд від волонтерки з 8-річним стажем.

Бездомних кошенят буде набагато менше, якщо кожен з нас наведе порядок на своїй маленькій планеті. Наприклад, стерилізує вуличну кішку, яка живе у дворі і регулярно приносить приплід. Дивись: кішка може народжувати по 5-6 кошенят щотри місяці. Навіть якщо половина з них виявиться дівчатками, легко порахувати, скільки бездомних тварин буде в твоєму дворі через рік. І це легше запобігти, ніж розбиратися з наслідками.

Як до цього підступитися?

1 / Знайти перетримку для кішки днів на 5: їй знадобиться час на відновлення після операції (часто з цим можуть допомогти зоозахисні організації – за умови, що потім ти забереш тварину);

2 / Якщо кішка підпускає тебе до себе, за 10 днів до стерилізації нанеси їй на холку комплексний засіб від паразитів;

3 / Стерилізуй кішку тільки у ветеринарній клініці, і попроси ветеринара зробити шви, які розсмоктуються самі собою. Якщо після операції кішка почуватиметься себе добре, через 5 днів її сміливо можна випускати.

Але що якщо ти з цим запізнив(-ла)ся – і кошенята вже тут?

Підготуй план дій

Щоб допомогти кошеняті, тобі потрібні:

· місце, де воно зможе жити хоча б пару тижнів;

У тебе є все перераховане?

Якщо немає, продумай, що з цим робити:

1 / Немає перетримки? Заздалегідь обдзвони друзів, небайдужих до тварин, з проханням допомогти; залиш оголошення в соціальних мережах – як в своїх профілях, так і в спеціалізованих спільнотах*. Напиши, що тобі потрібна підтримка і ти не проти платних варіантів, якщо вони надійні;

2 / Немає часу та/або грошей? Розмісти оголошення в спільнотах допомоги тваринам з описом ситуації і проханням: «Хочу допомогти, але шукаю співкураторів» (з поясненням, яку саме допомогу ти очікуєш).

Хто такий співкуратор? Людина, яка розділить з тобою турботи – як побутові, так і матеріальні. Наприклад, звозить кошеня до ветеринара, поки ти на роботі. Оплатить корм і наповнювач, поки тобі не прийшла зарплата. Або допоможе розміщувати оголошення, коли справа дійде до пошуку нового дому.

Це головна заповідь не тільки лікарів, а й тих, хто хоче допомагати тваринам. Наприклад, точно не варто переносити кошенят з місця на місце в межах двору: «безпечних місць» на вулиці немає, а ось кішка після такого втручання може відмовитися вигодовувати дитинчат.

Кошенята вже підросли, їдять самі і ти збираєшся зловити їх, щоб забрати додому? Інша справа.

Заручися спокоєм і допомогою людини, який постоїть поруч з переноскою і рушником. Малюка потрібно приманити на їжу (підійде щось ароматне – тепле молоко або пресерва), а потім схопити ззаду за холку. Твій помічник повинен підхопити задні лапи, щоб кошеня тебе не подряпало – і допомогти закрити його в перенесенні.

Так, це стрес. Але все, що буде потім, того вартує.

Що робити, якщо кошеня ніяк не виходить зловити? Знову ж: писати оголошення в спільнотах з проханням допомогти, або позичити «котоловку» – спеціальний пристрій, який автоматично закривається, коли в нього заходить тварина. Обов’язково вкажи, що в подальшому візьмеш відповідальність за малюка на себе, а не передаси його на поруки волонтерам. Під їх опікою десяток інших тварин, не варто ображатися, що вони не готові забрати собі і твого підопічного.

Обов’язково покажи кошеня ветеринарам

Навіть якщо кошеня візуально здорове, краще перестрахуватися і показати його фахівцеві. Особливо, якщо у тебе вдома або на перетримці, куди ти повезеш кошеня, є інші тварина. Потрібно з’ясувати: чи немає у малюка мікроспорії. Є? Це проблема, але вона лікується. Головне дізнатися про хворобу вчасно і забезпечити ізоляцію кошеняти від інших вихованців.

Також дізнайся у лікаря, як краще в цьому віці позбутись паразитів. Це важливо – обробка необхідна, але тільки щадними препаратами.

Протягом двох тижнів (стандартний інкубаційний період) спостерігай за кошеням – якщо пропаде апетит і почнеться апатія, будуть сльозитися очі і з’явиться нежить – відразу їдь до ветеринарної клініки. І не панікуй, в більшості випадків, за оперативної допомоги фахівця, все можна вилікувати.

Дай малюкові зрозуміти, що він у безпеці

Одного разу нові господарі, забравши у мене кошеня, написали: «Скажи, а він завжди буде нас ненавидіти?» (до речі, вони щасливо з ним живуть вже 6 років). Це найчастіше питання. Насправді, кошеня зовсім не ненавидить тебе. Йому просто дуже страшно, а тому потрібен час на адаптацію.

Що ти можеш зробити, щоб її прискорити?

1 / Обладнати для малюка місце , де він буде відчувати себе в безпеці. Підійде навіть куточок в кухні або теплий засклений балкон.

Йому потрібен обмежений простір, де, з одного боку, легко освоїтись, а з іншого – нікуди «зашитися». Наприклад, під ванною або комодом кошеня може сидіти цілодобово – повір нашому досвіду і не повторюй його.

2 / Заходячи в приміщення, де знаходиться кошеня, не видавай гучних звуків і не роби різких рухів. А також не дозволяй іншій тварині або дитині лякати його – це сильно уповільнить процес адаптації. Розмовляй з ним спокійно і привітно, намагайся грати і тільки потім – брати на руки, якщо кошеня дозволить.

3 / Забезпеч йому постійний доступ до їжі (сухий корм або спеціальні пресерви для кошенят), води і лотка. Про те, як швидше привчити до нього малюка – в наступному пункті.

Не сподівайся на магію

Якщо цього не навчили стосунки, точно навчить кошеня.

Нерідко люди вимагають від малюків неможливого. Наприклад, купують лоток крихітного розміру, ставлять його у дальній кімнаті, відмовляються насипати наповнювач – і дивуються, чому на підлозі калюжа. Тому, що кошеня не захищало докторську дисертацію.

Отже, щоб все було ок:

1 / Лоток повинен бути досить низьким , щоб кошеня могло в нього забратися, і досить просторим, щоб у ньому можна було покопатися – кошенята це люблять.

2 / Купуй бентонітовий або дрібний деревний наповнювач – за текстурою вони схожі на пісочок, стружку, зрозумілі для кошеняти матеріали.

3 / Лоток розмісти на видному місці у звичному для кошеняти просторі.

І головне: зберігай спокій. Якщо щось пішло не за планом, кричати і шльопати точно не варто. З котами це не працює, вони просто лякаються і починають ходити в туалет в непомітних для тебе місцях.

Дізнайся на своєму досвіді, що коти – круті чуваки

Кошенята не можуть продемонструвати людині своє обожнювання – це не в їх природі. Але вони вміють любити, і, якщо ти вирішиш врятувати життя одного з них, обов’язково переконаєшся в цьому сам(-а). Головне – знайти баланс між дотриманням особистого простору кошеня і увагою до нього.

Грай з кошеням, розмовляй, гладь, але не жмакай насильно, не дратуй і не привчай грати з руками / ногами – зовсім скоро малюк набереться сил, і ці ігри перестануть бути такими невинними.Можливо, за час спільної притирання ви так прив’яже один до одного, що розлучатися вже і не захочеться. Але якщо залишити кошеня неможливо, ось трійко порад:

1/ 80% успіху у прилаштуванні – якісні фотографії і зворушливий ( чесний, а не маніпулятивний) текст. Не жалій часу, якщо хочеш, щоб оголошення не загубилося серед сотні аналогічних;

2 / Куди краще прилаштовуються тварини, які пройшли обстеження ветеринара і щеплені (вакцинувати можна вже у віці 2-2,5 місяців).

3 / Не віддавай кошеня з перших же дзвінків. Часто люди дзвонять на емоціях, не подумавши як слід. А від тебе залежить, як складеться життя тварини, тому дій раціонально. Дізнайся, в яких умовах буде жити кошеня, і всі члени сім’ї згодні на таке поповнення. Чи готовий потенційний господар створити безпечні умови – наприклад, встановити сітки на вікна? І що до відповідального підходу – стерилізації кошеняти в майбутньому? Відповіді та сама реакція на ці питання багато тобі скаже.

Тобі в допомогу – пара київських спільнот допомоги тваринам, де можна залишати пости про пошук перетримки або рекламу кошенят, які шукають дім: