Гіпертонія 1 ступеня – симптоми та лікування медикаментами, фізіотерапією, народними методами та дієтою

Серце – життєво важливий орган, а збої у його роботи вкрай небезпечні. Сучасний темп життя, незбалансоване харчування, хронічна перевтома, пасивний спосіб життя, шкідливі звички ускладнюють ситуацію. Підвищений тиск або гіпертонія – один із частих діагнозів, пов’язаних із нездужаннями серцево-судинної системи. Залежно від особливостей перебігу розрізняють чотири ступені гіпертонії: від легкого 1-го до важкого 4-го. Лікування потрібно на будь-якій стадії.

1. Що таке гіпертонія 1 ступеня
2. Механізм розвитку
3. Причини
4. Симптоми
5. Ймовірність розвитку ускладнень
6. Діагностика
7. Як лікувати гіпертонію 1 ступеня
8. Пігулки
9. Дієта
10. Фізіотерапевтичні методи
11. Лікування народними засобами
12. Прогноз
13. Профілактичні заходи
14. Відео

Що таке гіпертонія 1 ступеня

Гіпертонія – це збільшення систолічного тиску (кількості крові в судинному руслі при скороченні серця) та діастолічного тиску (при розслабленні та наповненні серця кров’ю). Щоб говорити про гіпертонію, підвищення тиску має бути регулярним, а не лише при стресових ситуаціях або під навантаженням. За норму для здорової людини прийнято показники 120 на 80 мм рт.ст.. На початку захворювання (1 ступінь) параметри досягають:

Гіпертонічна хвороба 1 ступеня сигналізує про серйозне захворювання, що виникло. Звужуються просвіти в серці, для нормального кровотоку йому доводиться працювати сильніше, що призводить до передчасного зношування. Збільшується частота скорочень серця, наслідки від цього – у вигляді нестачі кисню та поживних речовин – відчуває весь організм. За правильних, своєчасно вжитих заходів можна запобігти подальшому прогресу, виключити появу ускладнень.

Механізм розвитку

У здорової людини тиск крові в судинах, звуження або ослаблення тонусу, кількість рідини, що утримується організмом, регулюється гормонами. При зміні структури клітинних мембран порушується електролітний обмін у клітинах. Ланцюг хімічних перетворень одних гормонів на інші починає збоїти. Зростає рівень речовин, що спричиняють звуження, спазм судин. Наслідки відчуває весь організм:

1. посилюється серцебиття;
2. збільшується обсяг рідини у організмі;
3. утворюється нестача кисню, поживних речовин.

Причини

Артеріальна гіпертензія 1 ступеня виникає через цілу низку причин. Основні з них – захворювання нирок, надниркових залоз (пієлонефрит, феохромоцитома, інші), патології головного мозку. Виявлено фактори ризику, що посилюють шанс того, що виникне гіпертонічна хвороба 1 ступеня:

• Спадковість (підвищений тиск близьких родичів).
• Часті нервові напруження.
• Порушення обміну ліпідів, нестача калію, порушення толерантності до глюкози, цукровий діабет.
• Надмірна вага, гіподинамія.
• Лікарська, алкогольна інтоксикація (прийом оральних контрацептивів, БАДів, препаратів, що впливають на нирки, надниркові залози, ендокринні залози).
• Атеросклероз.
• Куріння.
• Вік (чоловічий – від 55, жіночий – від 65 років).
• Надмірне вживання їжі.
• Хронічне недосипання.
• Різка зміна кліматичних умов.

Симптоми

Артеріальна гіпертонія 1 ступеня у 85% випадків проявляється слабо. Симптоми мінливі та непостійні, помітні у моменти підвищення тиску. Решту часу пацієнти почувають нормально, ведуть звичний спосіб життя. Основними симптомами, на які звертають увагу є:

• головний біль – сильний, частіше у скроневій або потиличній частині голови;
• мушки перед очима, напади запаморочення, що доходять до непритомності;
• біль, відчуття стискання у грудях;
• кровотечі з носа;
• зниження працездатності;
• шум у вухах;
• нудота, напади блювання;
• безсоння, тривожні, сни, що перериваються.

Ймовірність розвитку ускладнень

Симптоми та лікування гіпертонії 1 ступеня можуть залежати від фактора ризику. Це показник, складений із суми наявних у пацієнта провокаторів хвороби, таких як шкідливі звички, генетична схильність, вік, стан здоров’я. Виділяють ризики чотирьох ступенів, кожен із яких характеризується прогнозом появи ускладнень у наступні 10 років. Показники складають:

• 1 ступінь – ймовірність 15%.
• 2 ступінь – 15-20%.
• 3 ступінь – 20-30%.
• 4 ступінь – понад 30%.

Найчастіше ступеня артеріальної гіпертензії початкового етапу – 1 чи 2. Великої загрози здоров’ю, ризику появи серйозних наслідків немає. У міру прогресування захворювання ймовірність виникнення ускладнень зростає.

Діагностика

При підозрі на підвищений тиск лікар детально вивчає скарги пацієнта та призначає низку досліджень. Проводиться постійний моніторинг артеріального тиску (АТ) протягом одного-двох місяців. Приводом для встановлення діагнозу гіпертензія 1 ступеня є зафіксовані 3–5 випадків підвищення тиску на місяць. Захворювання проявляється рядом ознак:

• Підвищена звивистість судин сітківки під час огляду очного дна.
• Зменшення ниркового кровотоку при УЗД периферичних судин.
• Можливі патології в органах черевної порожнини, що помітні на ультразвуковому дослідженні.

Ехокардіограма, рентгенограма серця та великих кровоносних судин частіше не виявляє відхилень від норми, помітних змін. Гіпертонічна хвороба 1-го ступеня діагностується лабораторними методами. Проводяться:

• аналіз крові із дослідженням показників: гемоглобіну, цукру, креатиніну, кальцію, калію;
• ліпідограма;
• аналіз сечі;
• Проби холестерину.

Як лікувати гіпертонію 1 ступеня

Після підтвердження діагнозу дослідження причин, що викликали захворювання, лікар становить для пацієнта терапевтичну програму. Лікування 1-го ступеня артеріальної гіпертензії проводиться комплексно. Варто врахувати, що розрізняють первинну та вторинну гіпертонію. У разі тиск підвищується через наявного захворювання. Тоді лікування головним чином спрямовується на цю недугу. Після одужання, усунення причин появи високого тиску воно нормалізується.

Гіпертонія 1 ступеня здебільшого ефективно лікується немедикаментозними засобами. Хворим рекомендована дієта, дотримання режимів активності та відпочинку, методи фізіотерапії. Слід позбавитись зайвої ваги, зменшити кількість стресових ситуацій. В окремих випадках (коли встановлена гіпертонічна хвороба 1 ступеня ризик 2 чи ні результатів від немедикаментозної терапії) призначають лікарські препарати.

Пігулки

Для медикаментозної терапії застосовуються лікарські препарати кількох груп. Це:

1. нейро- та психотропні засоби, транквілізатори;
2. діуретики;
3. судинорозширюючі ліки;
4. антагоністи кальцію;
5. адреноблокатори, інгібітори АПФ та інші.

Серед заспокійливих медикаментів, що знімають депресію, лікарі призначають:

• Звичайні заспокійливі – снодійні препарати з магнієм, бромом, валеріаною.
• Антидепресанти – Амітріптілін та інші. Амітриптилін – трициклічний антидепресант з холіноблокуючою, антигістамінною дією. Ефективний при ендогенних депресіях, що знімає почуття тривоги, ажитацію. Його переваги: швидка дія, відсутність ефекту накопичення. Приймається в низьких дозах – по ¼ таблетки, немає звикання. Невеликий недолік Амітриптиліну – у почутті сонливості у деяких пацієнтів після припинення прийому.
• Транквілізатори – Хлордіазепоксид, Тріоксазін, Діазепам. Останній – препарат з анксіолітичною, гіпноседативною, протисудомною та міорелаксуючою дією. Підвищує больовий поріг, зменшує емоційну напругу, страх, тривогу, занепокоєння. Діазепам посилює ефективність снодійних, знеболюючих ліків, відрізняється тривалістю результату після прийому. Дозування уважно призначається лікарем, оскільки їхня дія може змінюватись при різних дозах прийому. Не застосовується більше 6 місяців через можливе звикання.

Наступна група медикаментів – препарати, що впливають на симпатико-адреналінову систему з периферичною, центральною, комплексною дією. Основні з них:

• Димеколін;
• Імехін;
• Празозин;
• Лабеталол;
• Атенолол;
• Бісопролол;
• Локрен.

Основна дія Локрену – антигіпертензивна. Препарат нормалізує артеріальний тиск, роботу серцево-судинної системи. Підходить як для лікування, так і для профілактики. Локрен виділяється серед подібних препаратів групи тим, що він не впливає на обмінні процеси та роботу внутрішніх органів. Може застосовуватися для молодих пацієнтів, діє довго. Є недоліки: вартість його порівняно висока, є ряд побічних ефектів, скасовувати прийом варто поступово знижуючи дозування.

Практикується призначення діуретиків – медикаментів із сечогінною дією. Завдяки виведенню солей натрію води з організму зменшується плазмовий об’єм і навантаження на кровоносну систему. Тиск у своїй падає. Основні засоби цієї групи:

• Індопрес;
• Гіпотіазид;
• Фуросемід;
• Лазікс;
• Маніт;
• Верошпірон;
• Індапамід.

Діуретик Індапамід зменшує артеріальний тиск завдяки зміні проникності мембран для кальцію, що скорочує скорочувальні здібності гладких м’язів судинної стінки. Впливає на судини, ниркову тканину. Ефективний у низьких дозах, відрізняється пролонгованим (до 24 годин) ефектом, доступною вартістю. З обережністю варто приймати тривалими курсами, тому що діуретики сприяють вимиванню з організму калію та магнію.

Популярний діуретик Фуросемід відомий своєю швидкодією. Ефект помітний через 20-30 хвилин, триває до 3 годин. Застійні явища кровообігу, гіпертонія (зокрема важкі стадії), інші стани організму – привід його застосування. Потужність дії, допустимість прийому вагітними, доступність за ціною – плюси Фуросеміду. Натомість є мінуси – сильне зневоднення, дисбаланс внутрішніх електролітів, можливі ускладнення для організму.

В основі застосування вазодилататорів (судинно-розширювальних препаратів) периферичної дії при лікуванні 1 ступеня артеріальної гіпертензії лежить вплив на гладком’язові структури кровоносних судин. Це ліки:

Таблетки Вазоніт покращують мікроциркуляцію крові, її в’язкість, мають судинорозширювальну дію. При прийомі покращується харчування тканин киснем, що позитивно впливає на стан організму в цілому. Препарат поширений, доступний за ціною, використовується у складі комплексної терапевтичної програми. Серед побічних ефектів пацієнти відзначають вплив на травну та нервову системи, які посилюються при великих дозах прийому.

Ефективні медикаменти, що впливають на ренін-ангіотензинову систему (гормональна система, що регулює об’єм крові та тиск):

Каптоприл має вазоконстрикторну дію – звужує просвіт судин. Зниження тиску відбувається в судинах, аорті, малому колі кровообігу. Переваги Каптоприлу зробили його одним із популярних ліків від тиску: це дуже доступна ціна, безпека застосування, у тому числі для людей похилого віку, уповільнення розвитку ураження нирок. До недоліків можна віднести потребу обережно підбирати дозування, щоб не знизити тиск занадто сильно. Препарат підійде для тривалого, системного курсу лікування із щоденним прийомом 3-4 рази на день.

Дієта

У лікуванні гіпертонії важливе місце посідає правильне харчування. Лікарі рекомендують максимально скоротити вживання солі, яка затримує рідину в організмі, впливає на роботу нирок. Не корисні тваринні жири, які є однією з причин атеросклерозу, що звужує просвіт судин. Хворим на гіпертонію варто зменшити або повністю відмовитися від:

• алкогольних напоїв;
• кондитерських виробів, слоби, солодощів (включаючи варення);
• кави, міцного чаю, какао;
• консервованих продуктів;
• гострої, пряної, маринованої, жирної їжі;
• риби жирних сортів, субпродуктів.

Харчування має бути збалансованим, з великим вмістом натуральних, свіжих продуктів. Завдання – знизити рівень холестерину, нормалізувати вагу (при надмірній масі тіла), уникнути набряклості. Гарний результат дає дрібне харчування 5-6 разів на день невеликими порціями. Корисно готувати на пару, гасити, відварювати продукти. У раціоні мають бути молочні продукти, риба, овочі, фрукти, крупи, нежирне м’ясо, зелень. Споживання води – трохи більше 1 літра щодня.

Фізіотерапевтичні методи

Добре зарекомендували себе у лікуванні підвищеного тиску фізіотерапевтичні методи. Кількість, тривалість і перелік процедур призначається лікарем. Основні методики:

• лікування електрострумами – діадинамічна терапія;
• гіпербарична оксигенація – сеанс проводиться у барокамері, насиченій киснем, із посиленим тиском;
• курс загального масажу;
• лазеротерапія – зміцнення судин лазером;
• фітотерапія – приймаються натуральні трав’яні відвари зі звіробою, валеріаною, собачою кропивою, іншими травами;
• голковколювання та рефлексотерапія – методи, що впливають на біологічно активні точки.

Лікування народними засобами

Гіпертонія відома людству тривалий час. З давніх-давен люди застосовували народні засоби, щоб полегшити хворобу, вилікувати її. В основі лікувальна дія трав, меду, овочів. Деякі з численних народних рецептів:

• Прийом по третині склянки через годину після їжі суміші лимонного, бурякового соків та меду.
• Вранці перед їжею випивають склянку води з однією столовою ложкою меду, соком половини лимона. Курс прийому – до 10 днів.
• З’їдати на день по 3 столові ложки насіння льону. Можна додавати в салати, каші, змішувати з йогуртом у подрібненому вигляді.
• Готують часникову настоянку – 2 зубчики часнику наполягають 12 годин у склянці кип’яченої води. П’ють часникову воду склянкою вранці, увечері протягом місяця.
• Вживання свіжих овочевих соків: огіркового, морквяного, бурякового, селери, петрушки, шпинату, ківі.

Прогноз

Гіпертонічна хвороба 1 стадії – порівняно легке захворювання. Основне – не проґавити її появу, вчасно вжити заходів. У 90% випадків вона успішно виліковується за правильної діагностики причини виникнення. Не менш важливими є дотримання пацієнтом усіх рекомендацій лікаря, готовність змінити звичний спосіб життя. Терміни лікування суто індивідуальні, часто потрібна комплексна терапія кількох захворювань. Ризик появи ускладнень невисокий – 15%. Гіпертонія може дати ускладнення на нирки, серце, судини, мозок.

Профілактичні заходи

При ризик захворювання гіпертонією (генетична схильність, підвищення тиск зрідка) і після успішного лікування профілактика – найкращий спосіб зберегти здоров’я. У цьому допоможуть прості, але дієві методи:

• Помірна фізична активність, заняття спортом. Добре підходять такі види як плавання, ходьба, йога.
• Підтримка нормальної ваги.
• Відмова від шкідливих навичок: куріння, вживання алкоголю.
• Сон не менше 8 годин на добу. Потрібний повноцінний нічний відпочинок.
• Періодичний медичний огляд, включаючи контроль рівня цукру на крові, вимірювання артеріального тиску.
• Збалансоване харчування.
• Зниження рівня стресів (перехід більш спокійну роботу, застосування методів психологічного розслаблення).

Що таке бульбіт дванадцятипалої кишки, симптоми, лікування, народні засоби

Бульбіт дванадцятипалої кишки – це захворювання, що характеризується запаленням слизової оболонки бульбарного відділу. Основною причиною патології вважають інфікування цибулини бактерією Helicobacter pylori (хелікобактер пілорі), яке відбувається внаслідок закидання вмісту шлунка.

Фізіологічна особливість бульбарного відділу полягає у його будові. У цибулину дванадцятипалої кишки відкриваються дві протоки: жовчний та підшлункової залози. У цій частині травного тракту відбувається хімічний процес нейтралізації кислоти вмісту шлунка, запускаються процеси травлення під впливом панкреатичних та печінкових ферментів.

Основні причини розвитку запалення

Сьогодні гастроентерологи дедалі частіше заявляють про зниження частоти бульбітів, спровокованих Helicobacter pylori. Пояснюється це проведення своєчасної медикаментозної терапії. При цьому частота ідіопатичних форм захворювання, які не мають нічого спільного з бактеріальним ураженням, залишається досить високою.

Так чи інакше, несприятливим тлом для розвитку бульбіту дванадцятипалої кишки є проблеми зі шлунком, для яких характерна підвищена секреція шлункового соку. При постійному вступі до цибулини соляної кислоти надмірної концентрації зароджується запальний процес.

Поштовхом до безпосереднього розвитку бульбіту найчастіше стають такі фактори:

• часті переїдання;
• куріння;
• незбалансоване харчування;
• зловживання спиртними напоями

Симптоми та лікування бульбіту дванадцятипалої кишки залежать від тяжкості запалення та форми перебігу хвороби. Захворювання може мати дифузний або осередковий характер, бути хронічним або гострим. Крім того, бульбить буває кількох видів:

Катаральний бульбит

Захворювання даної форми, як правило, не сприймається фахівцями як самостійна патологія. Найчастіше застосування цього терміну вдаються для того, щоб зробити акцент на тяжкості запального процесу. Катаральний бульбит проявляється такими симптомами:

• ниючі «голодні» болі (переважно виникають у нічний час доби);
• печія;
• нудота після їди;
• відрижка з кислуватом та гнильним присмаком;
• стійкий неприємний запах із рота, що не пропадає навіть після чищення зубів;
• м’язова слабкість, швидка стомлюваність;
• запаморочення;
• диспепсичні розлади;
• підвищена пітливість;
• порушення сну;
• дратівливість.

Пошкодити слизову оболонку дванадцятипалої кишки, яка є досить ніжним і вразливим органом, можна без особливих зусиль при частому зловживанні занадто гарячими стравами. Наслідком мікроскопічного опіку є утворення характерних для ерозивного бульбіту ранок.

За відсутності належного лікування ерозії вражають усю кишку. Такий вид патології зачіпає весь бульбарний відділ, на слизовій оболонці якого утворюються поверхневі осередки. Головною ознакою ерозивної форми захворювання є виражений больовий синдром у епігастральній зоні.

У тяжких випадках у пацієнтів спостерігаються кровотечі, блювання, розлади випорожнень.

Прояви хвороби

Як правило, ознаки ерозивного бульбіту дванадцятипалої кишки схожі на симптоми катаральної форми захворювання. Крім згаданих, для хвороби характерні і додаткові прояви:

• дискомфортне почуття розпирання та тиску в черевній порожнині;
• нудота та часті позиви до блювання;
• відрижка із жовчю;
• здуття живота.

Біль найчастіше відчувається в пупковій ділянці або в лівому підребер’ї. Приступи зазвичай пропадають після їди або пиття молочних продуктів. Гострий бульбит дванадцятипалої кишки переважно супроводжується дискомфортом, печінням, кровоточивістю ерозивних вогнищ. Характерною особливістю має кал пацієнта з бульбитом: фекалії мають темний колір.

Через високу крововтрату блювотні маси нагадують кавову гущу. За відсутності лікування стан хворого з кожним днем ​​погіршуватиметься, запаморочення – частішатиме. Хронічній формі бульбіту кровотечі не властиві, проте в цьому випадку вищеописані прояви нерідко доповнюються запорами.

Фолікулярна форма захворювання

Лікування бульбіту дванадцятипалої кишки, що розвинувся внаслідок ураження гельмінтами, відрізнятиметься від терапії катарального та ерозивного різновиду хвороби.

Фолікулярний тип запалення локалізується на ділянці між шлунком та дванадцятипалою кишкою. Збудником такого бульбіту можуть бути не тільки Helicobacter pylori, а й паразити.

При цьому для активізації патологічного процесу знадобиться цілий ряд несприятливих умов. Ризик розвитку фолікулярного бульбіту підвищують:

• ослаблений імунітет;
• неякісне харчування;
• функціональні порушення у роботі травної системи.

Симптоми бульбіту дванадцятипалої кишки фолікулярного типу не мають важливих відмінностей від проявів інших форм цієї хвороби.

І все ж пацієнти відзначають спазмові, що змінюються ниючими болю в епігастральній ділянці. Неприємні відчуття віддають у спину та пупок.

Дискомфорт, який зазвичай з’являється ночами, переслідує доти, доки людина не поснідає. Слід звернути увагу і на низку інших симптомів при фолікулярному бульбі.

• відрижка та печія після кожного прийому їжі;
• пронос та діарея;
• бурчання в животі;
• слабкість та головні болі.

Атрофічний тип хвороби

Така патологія дванадцятипалої кишки зустрічається дуже рідко. Для даної варіації бульбіту характерна кисла відрижка і важкопереборна печія після вживання будь-яких продуктів. У міру прогресування захворювання клінічна картина стає більш вираженою і набуває стабільності.

При атрофічному бульбі пацієнта турбує постійна тяжкість усередині шлунка. Звичним «супутником» стає бурчання і булькання всередині очеревини, часто трапляються проноси, що змінюються запорами. Диспепсичні розлади перешкоджають повноцінному засвоєнню поживних речовин.

Мікроелементи та вітаміни всмоктуються не повністю, що відбивається на загальному стані та самопочутті пацієнта. Зниження апетиту призводить до втрати ваги, а недолік заліза, що надходить в організм, служить причиною розвитку анемії.

Зовнішньо пацієнти з бульбитом виглядають болісно, ​​їх шкіра бліда і страждає від дефіциту вологи.

Обстеження пацієнта

Для підтвердження діагнозу, як правило, вдаються до інструментальних методів дослідження. Тільки візуального огляду недостатньо для точної постановки діагнозу.

В обов’язковому порядку фахівець виявляє болючі ділянки шляхом пальпації окремих ділянок живота, уважно знайомиться зі скаргами хворого, перевіряє, чи є його мовою характерний для хвороби наліт.

До комплексу діагностичних процедур входить:

• фіброгастродуоденоскопія;
• рентгенографія;
• бактеріологічний аналіз дуоденального соку

Результати рентгенівського обстеження допомагають лікарям оцінити рівень змін, що відбулися в структурах цибулини органу. Завдяки ФГДС вдається визначити наявність пошкоджень та запалень слизової оболонки дванадцятипалої кишки, а також рухову активність цибулини, її здатність до скорочень.

Бактеріологічне дослідження призначають вивчення біохімічного складу жовчі з цибулини. За наслідками аналізу визначається тип збудника. Сама процедура виконується за такою ж схемою, як і будь-який інший бактеріологічний посів: протягом декількох днів визначається чутливість збудників та паразитів до тієї чи іншої групи антибіотиків.

Обмеження у харчуванні

При бульбіті дванадцятипалої кишки дієта грає головну роль. Саме корекція раціону має основне значення при терапії такого захворювання, а не прийом медикаментів, як помилково вважають багато пацієнтів. Приймаючи ліки, але при цьому продовжуючи їсти «шкідливі» продукти, жодних суттєвих результатів чекати не варто.

Варто відзначити, що дієти при бульбіті дванадцятипалої кишки та гастриті шлунка практично не мають відмінностей. Пацієнтам з такими патологіями органів травної системи рекомендують включати до свого раціону наступні продукти:

• кисломолочні (нежирний сир, кефір, йогурт, ряженку);
• киселі, компоти;
• вівсяну, гречану, рисову каші;
• “вчорашній” хліб, сухарі;
• відварену або пропарену курятину;
• нежирну рибу;
• запечені або відварені овочі, фрукти (крім капусти, грибів, винограду).

У період лікування ерозивного бульбиту дванадцятипалої кишки гастроентерологи радять обмежити, а за можливості повністю виключити:

• цільне коров’яче молоко;
• кислі, мариновані, смажені, пряні та гострі страви;
• консерви;
• кави та міцні чаї;
• часник та цибуля;
• всі бобові культури;
• білий хліб та різноманітну випічку;
• солодощі.

Особливості дієти

При запаленні бульбарного відділу благотворно позначиться на роботі органу тепла мінеральна негазована вода Трускавець, Єсентуки. Перед тим як лікувати бульба дванадцятипалої кишки, важливо усвідомити, що забезпечити успіх зможе тільки правильно підібрана дієта.

При хронічній формі захворювання знижується і кількість їжі, що споживається. Звертати увагу потрібно і на температуру страв – неприпустима як занадто гаряча, так і холодна їжа. У жодному разі не можна їсти продукти, що викликають роздратування слизової оболонки.

Перевагу слід віддавати лише легкозасвоюваної їжі.

В ідеалі страви повинні бути приготовлені без олії та спецій, у духовці чи пароварці. Найбільш підходяща консистенція їжі для хворого з бульбитом – пюреподібна. Напіврідка форма дозволить уникнути травмуючого впливу на слизову оболонку грубої волокнистої текстури продуктів, що споживаються. Також лікарі наполегливо рекомендують харчуватися дрібно – кожні дві години маленькими порціями.

Лікування медикаментами

З бульбитом дванадцятипалої кишки впоратись без застосування лікарських засобів досить важко. Препарати призначаються хворому в індивідуальному порядку лікарем. Фахівець вибудовує схему терапії на результатах лабораторних та інструментальних досліджень.

Курс лікування при бульбіті складається, як правило, з кількох напрямків:

• Антихелікобактерні препарати. Застосовуються засоби з антибактеріальною дією та інгібітори протонної помпи (гастропротектори). Як приклад можна навести такі ліки: “Сумамед”, “Клацид”, “Флемоксин”, “Де-Нол”, “Новобісмол”.
• Протигельмінтна терапія. Антипаразитарні засоби призначаються виходячи з типу збудника гельмінтів (Празиквантел, Піперазин, Немозол, Декаріс, Вермокс).
• Антациди. Дана лікарська група допомагає знизити рівень кислотності в шлунку та цибулини дванадцятипалої кишки. Лікування бульбіту здійснюють за допомогою застосування препаратів “Нольпаза”, “Омез”, “Парієт”, а також обволікаючих засобів “Алмагель”, “Фосфалюгель”, “Маалокс”.
• Знеболювальні та спазмолітики. Використовують, як правило, при важких формах захворювання (Но-Шпа, Баралгін, Папаверін).
• Ферментні препарати «Креон», «Мезим», «Фестал» та їх аналоги застосовуються як замісна терапія при недостатньому виробленні природних ферментів.

Народна медицина

Крім основного лікарського курсу, лікар може порекомендувати і лікування народними засобами.

При бульбіті дванадцятипалої кишки нетрадиційна медицина може стати ефективним доповненням до призначеного медикаментозного курсу.

Однак досягти успіху в терапії можна тільки в тому випадку, якщо неухильно слідувати рецептам приготування лікарських складів. Бульбіт дванадцятипалої кишки лікують:

• Медом та соком подорожника – суміш приймають під час їжі по одній чайній ложці.
• Відваром із звіробою та піжми. Приготувати ліки дуже просто: на 2 склянки окропу буде потрібно столова ложка рослинної сировини. Варити на повільному вогні 10-15 хвилин|мінути|.
• Настоянка прополісу. Головний компонент наполягають на спирті протягом 3 тижнів, а перед прийомом отриману рідину розводять із водою у пропорції 1:30.
• Свіжий морквяний сік. П’ють за півгодини до їди.
• Водний настій з кори дуба, ромашки лікарської, алтеї, солодки, насіння льону.

Показання до операції

Як правило, лікування бульбіту дванадцятипалої кишки відбувається без хірургічного втручання. Однак у тих випадках, коли у пацієнта є виразки на слизовій оболонці і відбуваються ерозивні кровотечі, операція стає єдиним раціональним способом боротьби із захворюванням.

Хірурги зшивають виразки на поверхні дванадцятипалої кишки – така техніка мінімізує вплив шлункового соку на слизову оболонку органа.

При хронічному бульбіті в період стійкої ремісії пацієнтам рекомендується дотримуватись дієти та з профілактичною метою проходити санаторно-курортне лікування, фізіотерапевтичні процедури.

Що таке бульбить дванадцятипалої кишки – симптоми та лікування хвороби

Дана хвороба може виникнути у будь-якому віці, але найчастіше діагностується у дорослих. У дитячому віці така патологія іноді виявляється у пацієнтів, які мають зайву рухливість 12-палої кишки, що віддається у спадок.

Бульбіт дванадцятипалої кишки – що це таке

Так називається патологія, що супроводжується запаленням верхньої частини 12-палої кишки – цибулини. Характерними проявами такого захворювання є больовий синдром різного ступеня вираженості, диспепсичні порушення та кровотечі при ускладненій формі.

Вибір методу лікування визначається формою патології та може проводитись як за допомогою медикаментозних засобів, так і шляхом хірургічного втручання.

При такому захворюванні утворюються петлі, в яких накопичується та застоюється їжа. У процесі травлення вміст шлунка завдяки перистальтиці та функціонуванню сфінктерів потрапляє до цибулини дванадцятипалої кишки.

Відбувається нейтралізація кислотної маси, що надійшла зі шлунка, і здійснюється це за рахунок лужного середовища. У цибулину дванадцятипалої кишки виходить протока такого органу, як підшлункова залоза та жовчна протока.

При вплив на організм несприятливих причин у цибулини дванадцятипалої кишки починає прогресувати патологічний процес. У медичній практиці застосовується таке поняття, як бульба шлунка, оскільки патологія переважно протікаєте разом з гастритом, і служить його продовженням.

Одним з основних факторів, що провокують розвиток такої патології, вважається руйнування слизової оболонки мікроорганізмами хелікобактером пілорі.

Причини розвитку захворювання:

• Глисти. Багато видів паразитів зазвичай накопичуються у сфері кишечника. До слизової оболонки вони кріпляться за допомогою спеціальних пристроїв і провокують зміщення тканин, що стає причиною розвитку запального процесу. Негативний вплив на стан усіх відділів кишківника надають продукти життєдіяльності глистів.
• Алкоголізм. Зловживання спиртними напоями закінчується тим, що сильно порушується робота кишечника. Крім цього, вживання алкоголю прискорює процес переходу хвороби на виразку шлунка.
• Хвороба Крона. При такій патології спостерігається розвиток багатьох ускладнень, і одним із найнебезпечніших вважається бульбіт. При хворобі Крона запалюється будь-яка область шлунково-кишкового тракту при неясній етіології. Надалі прогресування руйнівних процесів і порушення у функціонуванні кишечника закінчуються тим, що запалення дванадцятипалої кишки перетворюється на хронічну форму.
• Гастрит. Таке захворювання характеризується збоєм у роботі шлунка та підвищенням його кислотності. Все це негативно відбивається на цибулини та всій дванадцятипалій кишці в цілому.
• Сторонній предмет у кишечнику. Проникнення в шлунок стороннього предмета будь-якого розміру викликає проблеми з роботою органу та провокує запалення його оболонки.

Сприяють ураженню дванадцятипалої кишки фактори, що призводять до зниження захисних властивостей органа. Викликати хворобу може порушення функціонування імунної системи, тяжкі супутні хвороби та генетичні передумови.

Симптоми бульбіту дванадцятипалої кишки

Для недуги властивий розвиток больового синдрому та порушення роботи травного тракту. На початковій стадії розвитку такої патології з’являються такі слабкі симптоми:

• напади нудоти без блювоти;
• постійні проблеми зі стільцем у вигляді запорів;
• печія;
• біль у надчеревній ділянці, що переходить в область пупка.

Хвороба може розвиватись повільно, і в такій ситуації характерна симптоматика проявляється протягом кількох років. При прогресуванні недуги пацієнт починає скаржитися на відрижку з неприємним присмаком і часті блювання з домішкою жовчі.

Такі ознаки вважаються наслідком порушення функціонування дванадцятипалої кишки. Через запалення вміст, що проникає зі шлунка в кишку, повертається назад, а не просувається вперед по системі травлення.

При переході патології у запущену форму може знижуватися працездатність та порушується робота імунної системи. Пацієнта постійно мучать головний біль, а при відчутті холоду з’являється ослабленість м’язів і тремтіння в тілі.

Симптоматика бульбіту має багато схожого з такими патологіями травної системи, як гастрит, виразка та дуоденіт. Це створює труднощі при постановці діагнозу, тому при появі хоча б однієї з перелічених ознак необхідно проконсультуватися з фахівцем.

Виділяють кілька типів запалення дванадцятипалої кишки, і кожен із них супроводжується появою певної симптоматики.

Для гострого захворювання властива поява підвищеної слабкості, головного болю, запаморочення, нудоти та блювання. У хворого діагностується прискорене серцебиття та при проведенні пальпації виникає виражений больовий синдром у зоні пупка.

При хронічній формі симптоматика може бути відсутній, оскільки така форма захворювання не викликає появи виразок та ерозій. Спостерігається виникнення вегетативних розладів, тобто знижується імунітет та слабшають м’язи.

Для катарального бульбіта характерна поява больового синдрому ниючого або переймоподібного характеру, який найчастіше розвивається вранці натще або вночі. Больові відчуття віддають у надчеревну ділянку з прострілами в лопатку та пупок.

При такій формі патології може турбувати нудота, блювання, печія, відрижка та неприємний запах із ротової порожнини. При ерозіях присутні ниючі або переймоподібні больові відчуття в надчеревній ділянці. Дискомфорт з’являється через деякий час після їди, і турбують напади нудоти і блювоти з домішкою жовчі.

Діагностика недуги

Первинне виявлення здійснюється шляхом фізикального дослідження. Виконується пальпація живота та при запальному процесі діагностується, що очеревина трохи напружена у навколопупковій ділянці.

Під час проведення діагностичних заходів пацієнт може відчувати незначний біль. Крім цього, під час обстеження лікар звертає увагу на мову, оскільки при бульбі на ньому накопичується специфічний наліт жовтого кольору.

Наступним етапом у постановці діагнозу служить дослідження калу, сечі та крові. Призначається проведення рентгенографії, завдяки якій вдається виявити зміни ДНК та проблеми з перистальтикою.

З’являються періодичні спазми, які чергуються із періодами розслаблення. У результаті дослідження виявляється деформація цибулини, яка помітно збільшується обсягом.

На підтвердження правильності діагнозу призначається проведення бактеріологічного аналізу вмісту дуоденальної області. Для виявлення збудника патології проводиться аналіз жовчі бактеріологічного характеру.

Лікування бульбіту дванадцятипалої кишки

Вибір методу лікування визначається індивідуально з урахуванням результатів фіброгастроскопії, лабораторних досліджень та показників об’єктивного обстеження пацієнта.

При нападі хвороби необхідно приймати антацидні препарати, завдяки яким вдається досягти тимчасового полегшення. Для якнайшвидшого усунення неприємної симптоматики важливо правильно підібрати тактику лікування кожного виду патології.

Перш, ніж лікувати гострий бульба 12-палої кишки, потрібно зняти больовий синдром за рахунок розслаблення гладкої мускулатури. Полегшити стан пацієнта вдається за допомогою таких медикаментів, як Но-шпа, Папаверін та Баралгін.

Перед початком лікування рекомендується поголодати кілька днів, після чого дотримуватись дієти. Найкраще проходити лікування в умовах стаціонару, оскільки може знадобитися промивання шлунка, щоб унеможливити отруєння.

• При гострій формі захворювання можуть призначатися крапельниці із фізіологічним розчином, які допомагають усунути ознаки інтоксикації організму.
• Важливо:
• Лікування хронічного та катарального бульбіту проводиться із застосуванням антибактеріальних засобів, оскільки головною причиною виникнення такого виду захворювання є хелікобактерна інфекція.

Вибір тієї чи іншої сильнодіючого препарату визначається чутливістю збудника до них. Для усунення патології зазвичай призначаються групи сильнодіючих ліків, що впливають на клітину самого мікроорганізму.

Хороший ефект у боротьбі із хворобою дають такі медикаменти, як Суммамед, Вільпрафен та Амоксицилін. При запаленні дванадцятипалої кишки важливо уникати стресів та дотримуватися спеціального харчування.

Доведеться обмежити споживання харчових добавок, оскільки вони здатні спровокувати загострення хронічної форми захворювання. При емоційних переживаннях показаний прийом седативних та заспокійливих лікарських засобів і необхідно вести здоровий спосіб життя.

Для лікування поверхневого та ерозивного бульбіту застосовуються ранозагоювальні препарати та обволікаючі ліки у вигляді суспензії. Крім цього, показаний прийом блокаторів соляної кислоти, оскільки саме її закидання часто стає причиною появи виразок та ерозій.

Операція при хворобі

До хірургічного втручання вдаються у ситуації, коли патологія супроводжується утворенням виразок. Пацієнту проводиться ваготомія – це операція, яка спрямована на парасимпатичну денервацію гастродуоденальної зони та зниження виробництва соляної кислоти.

При деяких показаннях може призначатися стволова ваготомія або селективна проксимальна ваготомія. До екстреної операції вдаються в тому випадку, коли необхідно якнайшвидше зупинити кровотечу за допомогою кліпування або лігування судин під час гастродуоденоскопії.

Якщо під час ендоскопії не вдається визначити джерело кровотечі, здійснюється дуоденотомія і ушивання виразки дванадцятипалої кишки.

Лікувальне харчування та дієта

Важливою умовою одужання є дотримання спеціальної дієти. Необхідно не перевантажувати шлунок та цибулину, тому вживати їжу слід невеликими порціями.

Пацієнтам доведеться відмовитися від гострих, смажених, копчених та солоних страв, які можуть стати джерелом подразнення слизової оболонки шлунка. Рекомендується наповнити свій раціон молочними продуктами, їсти рибу та нежирне м’ясо.

При гострій стадії запального процесу слід їсти теплу та кашкоподібну їжу. Під заборону потрапляє алкоголь, цигарки та напої з підвищеним вмістом газів. Дозволяється вживати такі продукти, як макарони, білий хліб, крупи, овочі і фрукти.

Не варто забувати про те, що їжу слід добре прожовувати і їсти не поспішаючи. Медична практика показує, що з поверхневому захворюванні вдається позбутися його лише з допомогою дієти без медикаментозної терапії.

Як лікувати бульбіт дванадцятипалої кишки народними способами

Прискорити одужання пацієнта вдається при поєднанні медикаментозної терапії із рецептами нетрадиційної медицини. Хороший ефект дає прийом настоїв та відварів, приготованих із цілющих рослин. Вони мають протизапальну та антимікробну дію і допомагають за короткий час позбутися неприємної симптоматики.

Досягти помітного полегшення при боротьбі з бульбитом вдається за допомогою наступних народних рецептів:

• У посуд слід всипати 20 г звіробою і залити 200 мл окропу. Суміш, що утворилася, потрібно залишити на кілька годин, після чого процідити і пити по ¼ склянки кілька разів на добу перед їжею.
• Для приготування соку з моркви необхідно промити коренеплоди, очистити їх від шкірки та натерти на дрібній тертці. Масу, що утворилася, потрібно віджати через марлю і пити по 50 мл соку за півгодини перед прийомом їжі.
• В аптеці можна придбати сік подорожника, який розводять за такою схемою: 45 мл соку з’єднують із 5 мл меду, і приймають засіб кілька разів на добу по столовій ложці. Курс лікування за допомогою такого народного рецепту становить 2 тижні, після чого роблять перерву та за необхідності повторюють лікування.
• Слід подрібнити 60 г прополісу і залити його 200 мл спирту. Масу, що вийшла, потрібно залишити на тиждень, після чого процідити і пити за наступною схемою: 5 мл настою розбавляють 150 мл води. Такий протизапальний засіб потрібно приймати за 30 хвилин до їди кілька разів на день.

Перед початком використання рецептів народної медицини рекомендується звернутися за консультацією до фахівця, що дозволить підібрати найефективніший засіб.

Прогноз та профілактика патології

При зверненні хворого за медичною допомогою до фахівця при появі перших симптомів, та проведенні ефективного лікування прогноз цілком обнадійливий. Важливо дотримуватись всіх призначень спеціаліста, дотримуватися спеціального харчування і при необхідності змінити свій спосіб життя.

Відмовитися від вживання спиртних напоїв і перестати курити. Профілактичні заходи включають своєчасне лікування такої патології, як гастрит.

Також потрібно виконувати тести після терапії, завдяки яким вдається підтвердити ерадикацію збудника. Будь-які ліки дозволяється приймати лише за призначенням фахівця, оскільки вони мають агресивну дію по відношенню до слизової оболонки шлунка.

Для того щоб не допустити інфікування кишечника хелікобактеріями, необхідно дотримуватись особистої гігієни і ретельно мити продукти перед вживанням в їжу.

Бульбіт є небезпечною патологією, яка потребує обов’язкового лікування. При правильній діагностиці та проведенні своєчасної терапії вдається не лише позбутися неприємної симптоматики, а й не допустити розвитку небезпечних ускладнень.

Бульбіт: симптоми та лікування у дорослих

Запалення дванадцятипалої кишки є актуальною проблемою серед людей старшої вікової групи. Процес здебільшого носить хронічний характер, у своїй симптоми захворювання мало виражені. Фахівці приділяють пильну увагу ураженню цибулини ДПК, особливо у гострій формі.

Це з високим ризиком ускладнень, у яких потрібне невідкладне лікування. Тому діагностика спрямовано раннє виявлення даної патології. Розглянемо, що таке бульба і чим його лікувати.

Зміст

Що таке бульбить

Запалення цибулини 12-палої кишки практично не буває первинним процесом. Здебільшого патологія є стадією захворювання верхніх відділів травного тракту. Гостре ушкодження внаслідок дії агресивних факторів.

Бульбіт – це ураження слизової оболонки (запального характеру) цибулини дванадцятипалої кишки, що призводить до порушення секреторної та моторної функції ШКТ.

Хронічне захворювання супроводжується симптомами, характерними для патології шлунка та дванадцятипалої кишки.

Ускладнення при швидкому розвитку специфічного запалення відрізняються яскравою клінікою та вимагають негайного втручання спеціалістів.

Що таке бульбить шлунка та як його лікувати

Причини виникнення

У розвитку запалення грають роль різні патогенетичні механізми. Причини виникнення захворювання поділяються на:

Первинний процес

Інфікування Helicobacter pylori є основним фактором ушкодження епітелію ШКТ із порушенням кислотоутворюючої функції та формуванням гастриту, дуоденіту.

При поширенні процесу на слизову оболонку цибулини 12-палої кишки тягне за собою бульба.

Також первинними змінами вважають ідіопатичні ерозії у початкових відділах ДПК, які виявляють у вигляді випадкової знахідки під час обстеження.

Вторинний процес

Вторинне запалення розвивається внаслідок:

• травматичних ушкоджень;
• опіків;
• хірургічних операцій на органах шлунково-кишкового тракту (наприклад, видалення жовчного міхура);
• вживання великих обсягів алкоголю;
• використання препаратів, що викликають ерозивні зміни травного тракту (НПЗЗ, гормонів);
• на фоні психоемоційних навантажень, стресів;
• паразитарних інвазій;
• супутньої патології ШКТ – дискінезії жовчовивідних шляхів, панкреатиті;
• аутоімунних захворювань;
• виразки поліпозних утворень;
• спадкової схильності.

Класифікація

Загальноприйнятого поділу патології, як окремого виду, немає. Проте фахівці керуються клінічною класифікацією, яка дозволяє диференціювати бульба та його варіанти. Такий підхід допомагає призначити лікування пацієнту. Основні форми відображені у таблиці.

Таблиця 1. Класифікація бульбіту

• атрофічний;
• ерозивний;
• геморагічний;
• виразковий;
• нодулярний;
• фолікулярний;
• гіперпластичний (зернистий та поліпозний);
• гіпертрофічний

Найчастіше можна з успіхом вилікувати патологію. При деяких типах запалення потрібне радикальне хірургічне втручання та строга дієта протягом усього життя.

Чим небезпечне захворювання

Чим небезпечний бульбить, то це ускладненнями. Якщо вчасно не провести терапію, то розвиваються неприємні наслідки захворювання.

Хронічне запалення початкових відділів 12-палої кишки практично не турбує людину. Симптоми ураження ШКТ виражені слабо або помірно.

Тому хворі тривалий час відкладають візит до гастроентеролога. Однак прогресуюче пошкодження слизової оболонки може призвести до розвитку виразки цибулини або інших важких форм бульбіту.

Може виникнути перфорація дефекту (розрив стінки), пенетрація, рубцева деформація органу.

Гостре запалення ампули дванадцятипалої кишки проявляється кровотечею, яка може призвести до крововтрати, гіповолемічного шоку з летальним результатом. Така ситуація є невідкладною і потребує оперативного лікування.

Інший варіант ускладнення – розвиток токсикоінфекції з підвищенням температури, нудотою, проносом та порушенням загального стану пацієнта. У цьому випадку необхідна госпіталізація до стаціонару та проведення інфузійної терапії.

Симптоми у дорослих

Ознаки захворювання залежать від часу виникнення порушень, виду ураження епітелію цибулини дванадцятипалої кишки та поширеності патології. Симптоми та лікування бульбіту у гострій формі відрізняються від хронічного перебігу запалення.

При реактивному поверхневому процесі клінічні прояви менш виражені, ніж при глибокому виразковому ушкодженні. У хронічній стадії пацієнти рідко звертаються до лікаря, тому що захворювання мало турбує, а клініка виражена незначно.

Симптоми при загостренні бульбіту

Загострення патології супроводжується яскравими симптомами. Пацієнти, які страждають на запалення ампули ДПК часто скаржаться на:

• відчуття дискомфорту або біль різної інтенсивності у верхній половині живота через 15-20 хвилин після їди;
• відрижку з домішкою кислого вмісту чи гіркоти;
• нудоту, іноді блювоту з невеликою кількістю жовчі;
• здуття живота;
• порушення стільця на кшталт запорів;
• печію вранці;
• поступове зниження ваги;
• порушення психоемоційного тонусу.

Бульбіт у стадії загострення призводить до розвитку недостатності воротаря та формування дуодено-гастрального рефлюксу, а згодом – рефлюкс-езофагіту. Тому клінічна картина у разі відповідає даним захворюванням.

Ендоскопічні ознаки

ФГДС дозволяє візуалізувати по черзі стравохід, шлунок та дванадцятипалу кишку. При ендоскопічному дослідженні запалення ДПК диференціюють на проксимальний та дистальний дуоденіт. Залежно від локалізації передбачають причину захворювання. Вважають, що ознаки бульбіту – це ранні прояви виразкової хвороби 12-палої кишки.

Для кожної стадії характерні певні ендоскопічні ознаки. Поверхнева форма характеризується нерівномірним набряком слизової оболонки із незміненими ділянками. На зміненому фоні відзначаються плями із вираженою гіперемією. При виражених порушеннях набухання епітелію збільшується, спостерігаються поодинокі геморагії, тканини при дотику кровоточать.

Атрофічні порушення проявляються блідими зонами витонченої слизової оболонки, добре видно судинну мережу. При фолікулярній формі визначаються дрібні осередки вибухання епітелію білого кольору, обмежені цибулею ДПК.

Для ерозивного бульбіту характерні ділянки дефекту слизової оболонки, оточені запальним валиком. При виразковій формі вони глибші, у центрі відзначається фібринозний наліт. Гіперпластичні зміни проявляються патологічним розростанням епітелію в зоні переходу шлунка до дванадцятипалої кишки.

Діагностика бульбіту

Поява симптомів запалення верхніх відділів ШКТ є показанням щодо обстеження. Щоб визначити бульбіт та диференціювати з іншими захворюваннями, лікар попередньо оглядає пацієнта, з’ясовує скарги та історію захворювання. Для призначення адекватного лікування рекомендують лабораторні та інструментальні методи діагностики.

Лікування

Вид надання медикаментозної допомоги залежить від ступеня та тяжкості захворювання, форми ускладнень. Тому, як лікувати бульба, визначає лікар після детального обстеження хворого.

При патології середнього ступеня тяжкості у дорослих терапію проводять амбулаторно або за умов гастроентерологічного відділення.

Пацієнтів із гострими проявами та прогресуючим погіршенням стану негайно госпіталізують для вирішення питання про оперативне лікування.

Фахівець слідує певній схемі терапії, яка включає:

1. Дієту з корекцією харчування відповідно до стадії захворювання.
2. Призначення лікарських засобів, фізіотерапію.
3. Народні засоби.

Лікування бульбіту лікарськими препаратами

Основний лікувальний метод – це традиційна терапія лікарськими препаратами. Враховуючи основний етіологічний фактор запальної патології шлунка та дванадцятипалої кишки (Хелікобактер пілорі), призначають ерадикаційну терапію. Вона включає антибактеріальні засоби, препарати у таблетках або капсулах, що знижують кислотність шлунка.

Медикаментозне лікування бульбиту спрямовано зменшення больового синдрому, усунення спазму, відновлення нормальної моторної функції. Додатково рекомендують ліки, які сприяють відновленню слизової оболонки. Основні види лікарських речовин представлені у таблиці 3.

Таблиця 3. Групи лікарських засобів, що використовуються для лікування бульбіту

За наявності супутніх захворювань додатково призначають препарати з огляду на їх сумісність з основною терапією.

Народні засоби

Лікування запалення цибулини 12-палої кишки можна успішно поєднувати з альтернативними методами. Натуральні засоби прибирають неприємні симптоми, покращують самопочуття. Тому багато гастроентерологів рекомендують лікувати бульбити народними засобами поряд з традиційною терапією. Найефективніші рецепти вказані у таблиці 4.

Таблиця 4. Народні засоби для лікування бульбіту

Рослинні засоби та трави у помірних кількостях не призводять до негативних наслідків та допомагають вилікувати захворювання. Але не можна робити ставку лише на народні засоби. Їх можна розглядати лише як доповнення до основної терапії.

Дієта

Харчування при запальній патології цибулини дванадцятипалої кишки залежить від стадії. Продукти відварюють, тушкують або готують у пароварці. Ступінь подрібнення компонентів залежить від виду ураження слизової оболонки травного тракту. Складає меню дієтолог або гастроентеролог, з огляду на особливості захворювання.

Хірургічне лікування

Радикальне втручання проводиться у невідкладних ситуаціях. До них відноситься кровотеча, пенетрація та перфорація дефекту при виразковій формі патології. Хірургічне лікування бульбіту проводиться у разі виявлення виразки, якщо консервативне лікування не дає позитивного результату. Операцію виконують за суворими показаннями із застосуванням загального знеболювання.

Відновлення після операції

Після хірургічного втручання пацієнту рекомендують щадний режим та спеціальну дієту. Рання реабілітація після операції включає:

1. Напівпостільний режим.
2. Вживання достатньої кількості рідини подрібнене протягом доби в обсязі до 2 літрів.
3. Відновлення толерантності до їжі починають з рідкої або напіврідкої вуглеводної їжі, поступово розширюючи раціон.
4. Стимуляція моторики кишечника шляхом наростаючих фізичних навантажень – ходьби, елементів ЛФК, дихальної гімнастики.

Профілактика

Запобігти захворюванню можна на різних рівнях. Первинна профілактика полягає в усуненні факторів, що провокують, які викликають типові зміни цибулини ДПК.

На вторинному етапі (профілактика рецидивів) важливо дотримуватися схем лікування, щоб усунути несприятливі симптоми. Завдання третинної профілактики – недопущення розвитку ускладнень та супутніх порушень травної системи.

Санаторно-курортне лікування із застосуванням мінеральної води та фізіотерапії позитивно впливає на людину та сприяє тривалій ремісії.

Якщо діагностовано бульбіт, повноцінне одужання залежить від якісної спільної роботи пацієнта та лікаря.

Рекомендовані матеріали:

1. Дієта при бульбі, рецепти та зразкове меню на тиждень
2. Симптоми та медикаментозне лікування ерозивного бульбиту
3. МРТ шлунка та кишечника
4. Дієта при дискінезії жовчовивідних шляхів у дорослих
5. Став шлунок: що робити у домашніх умовах
6. Викид жовчі в шлунок: симптоми та лікування
7. Дискінезія жовчного міхура за гіпомоторним типом

Лікування хронічного гастробульбіту народними засобами

Багато хто знайомий з термінами гастрит або дуоденіт, але не всі розуміють, що таке гастробульбіт. У цій статті ми опишемо, що таке хронічний гастробульбіт та як його лікувати народними засобами.

Ця інформація буде корисна кожному, хто зіткнувся з цим незрозумілим діагнозом. Почнемо з розгляду терміна гастробульбіт.

Що таке хронічний гастробульбіт

• У самій назві укладено два захворювання: гастрит та бульбить.
• Пояснимо друге, менш відоме слово: бульба – це запальний процес, який вражає цибулину дванадцятипалої кишки.
• Існує кілька видів гастробульбіту шлунка:

• поверхневий – набряклість слизової оболонки, почервоніння. Слабовиражений больовий синдром;
• ерозивний – запальний процес на слизовій оболонці дуже сильний, починається утворення виразок. Хворого мучить біль, дискомфорт, газоутворення, відрижка;
• фолікулярний – при цьому вигляді гастробульбіту відзначається блювання, сильні болі та тахікардія. Причиною захворювання стають паразити: гельмінти та лямбії. Вони можуть блокувати нормальну передачу їжі зі шлунка до кишечника;
• гемморологічний – ушкоджені тканини цибулини та кровоносні судини сильно запалюються, відбувається глибоке ушкодження. Частим симптомом є блювання із кров’ю;
• зернистий – цей вид характеризують точкові утворення на поверхні епітелію. Пацієнт страждає від болю, нудоти та запорів;
• еритематозний – проявляється у вигляді плям на слизовій оболонці, червоний колір плям характеризує сильний запальний процес. Прогрес запалення стимулює відшаровування на клітинному рівні, що призводить до утворення ерозій;
• катаральний – це одна з форм дуоденіту. На основі гастроентерологічних досліджень бульбіт буває катаральним;
• нодулярний – поверхня цибулини має набряклий горбистий вигляд, уражається слизовий шар.

1. Симптоми можуть відрізнятися у зв’язку з великою кількістю видів гастробульбіту, на основі діагностичних даних та повноцінного анамнезу можна призначати повноцінне лікування.

• біль у животі незалежно від прийому їжі;
• нудота та загальне нездужання, запаморочення, блювання (іноді з домішками крові);
• біль при натисканні на епігастральну ділянку живота;
• відсутність апетиту, втрата ваги;
• лихоманка.

• Хронічний гастробульбіт має аналогічну симптоматику, але вона слабко виражена.
• Запалення слизової оболонки з ознаками хронічного бульбіту шлунка часто виявляється раптово при діагностиці шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), але з іншого приводу.
• Запалення цибулини дванадцятипалої кишки легко піддається лікуванню, коли запальний процес розпочався.
• Тяжкіші форми вимагають складного лікування, в деяких випадках, хірургічного втручання.

Народна медицина проти гастробульбіту

Дане захворювання потребує комплексного підходу до лікування. Усі медикаменти мають призначатися лише лікарем.

Ми запропонуємо ефективні та перевірені рецепти народної медицини, які успішно проявили себе, як лікуючі засоби при гастродуоденіті, гастробульбіті та інших запальних процесах слизової оболонки ШКТ (лікування вимагає відповідального підходу).

Всі рецепти вимагають особистого підтвердження від лікаря.

Перш ніж ми перейдемо до рецептів, відзначимо важливість дотримання харчування. При поверхневому гастробульбіті корекції харчування та лікувальної дієти може бути достатньо для повного лікування.

Ось деякі рекомендації щодо корекції харчування:

1. Відразу після встановлення діагнозу спробуйте поголодати, це буде корисно для організму, що бореться з недугою.
2. Віддавайте перевагу кашам, крупам, потертим супам.
3. Не перевантажуйте свій ШКТ, йому потрібний повний спокій. З метою лікування бульбиту народними засобами, додайте у свій раціон ромашковий відвар, він добре усуває запалення.

Їжа має бути теплою та легкою для шлунка. Слід вживати продукти харчування, які пройшли повну термічну обробку.

Тепер перейдемо до лікування бульбіту народними засобами.

Лікувальна суміш

Настій подорожника (45 мл) поєднується з 1 чайною ложкою натурального меду. Вживати ліки необхідно тричі на день по 1 столовій ложці. Тривалість лікування 2-3 тижні.

Відвари та трав’яні настої

Завжди слід приймати свіжі настої, приготовлені на день раніше не підходять.

1. Склянка відвару з вівса перед їжею буде корисною за будь-якого виду бульбита, він надає обволікаючий ефект і налагоджує моторику.
2. Крутий відвар вівса дуже корисний при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, його можна чергувати з настоями з кропиви (при гемморологічному вигляді бульбіту). Кропиву необхідно залити окропом і наполягати 3-4 години, приймати у теплому вигляді до їди.
3. Сік з трави з подорожника – це джерело вітамінів і антисептичних речовин, він успішно використовується для лікування різних недуг з ШКТ. Влітку можна приготувати настій подорожника самостійно та приймати з упевненістю у його натуральності.
4. Додайте до свого раціону ромашковий відвар, він добре усуває запалення

Антигельмінтні засоби

У деяких випадках причиною гастробульбіту є паразити, боротьба з якими потребує правильного підходу.

Якщо причиною діагнозу є паразити, лікар має прописати відповідне медикаментозне лікування. Для посилення ефекту можна скористатися цим настоєм з кропиви в пропорціях 1:1.

Уникайте вживання гострих та пекучих спецій, відварів та продуктів, з метою позбавлення від гельмінтів. Такий підхід може завдати ще більшої шкоди всьому ШКТ.

Відео на тему

Leave a Comment Отменить ответ

Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.