Камерні печі (Муфельні печі) типу СНО до 1360°С

В категорії представлені муфельні печі камерного типу від українського виробника «Бортек» м. Бориспіль, які можна купити або замовити виготовлення за технічним завданням Замовника. Камерні електричні печі опору найпростіші за конструкцією та зручні в керуванні.

Розшифровка маркування: СНО – Ш.Д.В / Т або СНО – Д.В/Т де,
С – вид нагріву – опір;
Н – основна конструктивна прикмета – камерна;
О або В – середовище в робочому просторі – повітря або вакуум;
П – прохідна
[ Ш – ширина. Д – довжина. В – висота] або [ Д – діаметр. В – висота] – розміри камерних печей характеризуються площею поду, в дициметрах (1 дм = 100 мм);
​Т – номінальна температура в сотнях °С

ТОВ “Бортек” розробляє і виготовляє електротермічне обладнання різного призначення та конструкцій; здійснює РЕМОНТ, ЗАМІНУ КОМПЛЕКТУЮЧИХ та сервісне обслуговування електропечей. А також, приймає заявки на ВИГОТОВЛЕННЯ НЕСТАНДАРТНОГО ОБЛАДНАННЯ . Надсилайте Ваші технічні завдання по e-mail: [email protected]

Призначення обладнання:
• Відпал – для зняття внутрішньої напруги та підвищення ударної в’язкості;
• Гартування з підвищеною швидкістю охолодження – підвищує міцність, зносостійкість та твердість металу. Якість гарту залежить від швидкості розігріву, температури, часу витримки та швидкості охолодження садки;
• Нормалізація;
• Відпуск;
• Випалювання матеріалів і виробів (кераміка, фарфор);
• Спалювання (озолення);
Використовують камерні печі головним чином на машинобудівних заводах для нагріву злитків або заготовок під ковку і пресування або для термообробки. Таким чином, камерні печі бувають нагрівальними та термічними.

• світло-звуковою сигналізацією про закінчення процесу термообробки (дзвінок, індикаторна лампа та ін.);
• ​інтерфейсом для зв’язку з комп’ютером (RS232);
• реєструючим приладом типу ДИСК-250 та ін.
• терморегулятором-програматором типу ТРП-09-ТП, що дозволяє організувати введення, відпрацювання і зберігання чотирьох програм (по 6 кроків кожна);
• вентиляційними отворами;
• нагрівачами в подовій (сводовій) частині електропечі;
• технологічними отворами (наприклад, для входу оснащення);

Система управління

Терморегулятор ТРП-08-ТП
( за замовчуванням )

Управління роботою електропечі проводиться цифровим терморегулятором
типу ТРП-08-ТП (за замовчуванням) і ТРП-09-ТП.
Виготовляється терморегулятор житомирським підприємством КУПП “Байт”.

Терморегулятор ТРП-08-ТП дозволяє задати однокрокову програму термообробки.

Терморегулятор-програматор типу ТРП-09-ТП дозволяє організувати:
введення, відпрацювання та зберігання 5 незалежних програм; час наростання (опускання)
і час підтримки температури на кожен крок (функція рампи), всього 16 кроків.

Всі поточні програми і налаштування прилад зберігає у незалежній пам’яті.
У якості датчика температури застосовується термопара марки ТХА.
При замовленні можна встановити регулятор температури з програматором, який
задає програми нагріву до 12 температурних режимів, швидкість розігріву та час витримки садки.

Система управління електропечі додатково здійснює:
• Відключення живлення нагрівачів при відкриванні дверей (фізичний розрив ланцюга);
• Захист від короткого замикання і тривалих струмових перевантажень;
• Захист від випадкового перегріву при некоректно заданій температурі;
• Керування силовими частинами електропечі (нагрівачі) проводиться за допомогою безконтактних напівпровідникових ключів, що виключає технічне обслуговування силового ключа і забезпечує безшумність роботи електропечі

Камерні печі різноманітні в побудові, мають різні конструкції дверей та викатних подів для зручного завантаження садки (заготівки) в піч. Відмінності в конструкції визначаються призначенням печі та її характером використання. Застосовується як ручне відкривання дверей, так і за допомогою електроприводу. Пульт управління комплектується мікропроцесорним терморегулятором і безконтактними силовими ключами, а при необхідності – самописцем.

Камерні печі бувають садові та з викотними подами. До садової печі вироби завантажують (саджають) вручну або за допомогою простих механізмів. Зазвичай ці печі мають невеликі розміри. Печі великих розмірів роблять з викотними подами, що полегшує завантаження / розвантаження матеріалів. Викатні поди середніх печей роблять на колесах, що котяться по рейках. Поди великих важких печей викочуються на роликах. Для переміщення подів служать спеціальні механізми з електроприводом.

Нагріваючі елементи можуть бути відкритими та закритими:

Закриті нагрівачі розташовуються всередині муфеля, де розігріваються до потрібної температури. Нагрівачі спеціально встановлюються під захистом муфеля, щоб шкідливі речовини, які виділяються при високотемпературній обробці садки, не викликали корозію. Також наявність муфеля, головного робочого простору муфельної печі, захищає нагрівачі від удару або торкання до них садки. А садка (заготівля), що нагрівається буде розігріта без окалини.
Відкриті нагрівачі швидше розігрівають піч та рівномірно розподіляють температуру по робочій камері. Легко замінюються на нові при виході з ладу. При необхідності відведення шкідливих речовин з камери та отримання високої рівномірності температури в печі встановлюються вентилятори.

Нагрівачі виготовляються із високоомних матеріалів:

Можуть розташовуватися на всіх сторонах камери. Кількість нагрівачів залежить від розмірів печі.

Популярні товари

Українська традиційна піч

Традиційна сільська піч поступово відходить в історію. Хід цивілізації нестримний і, мабуть, невідворотний, тому нев­довзі про неї дізнаватимуться тільки з художніх творів. Та генетична пам’ять завжди повертатиме нас до доброго вог­ню в печі родинної хати, біля якого народжувались і ви­ростали цілі покоління наших предків.

Піч у функціональному розумінні з’явилась дуже дав­но: ця назва загальнослов’янська. Вона зв’язана з слова­ми “печера” і “пещись”, “попеченіє”. Печера, склепіння якої освітлене виблисками вогнища, і піч — поняття одного родового значення.

Дім вважався житлом лише з того моменту, коли спалахував у печі вогонь. Можливо тому до прийняття християнства піч завжди була своєрідним центром, головним місцем, до якого тяжіло все у хаті. З прийняттям християнства вог­нище “віддало” частину своїх функцій покуттю, де завжди вішали ікони і стояв стіл.

Піч у хаті – як мати у сім’ї. Українська піч годувала, гріла й лікувала. Спали і на ній, і коло неї – на припічку, лежанці або полу – дошках, приладнаних від печі до стіни. До печі ставилися, як до святині – такого собі хатнього вівтаря.

Піч — це насамперед вогонь, вогнище. А воно в оселі ві­дігравало роль не лише осередку тепла, а й духовну, згуртовуючу. Звідси метафора: родинне вогнище. Вогнище на тій стадії було свого роду символом непорушності сім’ї, його збірним пунктом і свя­тинею. З розпадом великої сім’ї серединне вогнище пере­містилось до стіни.

Тут, біля вогню, часто громадилася родина і сусіди. Вели оповіді про минуле й сучасне, скла­дали легенди, думи, прислухаючись до цвіркунів, яких ототожнювали з духами предків.

Ще в дохристиянські часи на Русі був звичай укладати шлюб біля родинного вогнища. Котрийсь із батьків звер­тався до молодих з побажанням: “Нехай вогонь поєднає”. У весільний комплекс входив також обряд прощання молодої з батьківським вогнищем і прилучення її до того, яке палає в оселі молодого. При цьому вона брала з дому жарини.

Згодом під час заручин старостам і нареченій належить стояти ближче до печі. Перші намагалися потай виколупати з печі шматочок цеглини чи обмазки і покласти до кишені, щоб сватання вдалося. А дівчина того вечора не відходила від печі й колупала комин, ніби благаючи захисту. У деяких районах під час сватання дівчина ховалася на печі. Якщо вона не погоджувалася вийти заміж за того, кого їй пропонували, то до кінця сватання залишалася там.

Піч часто білили, прикрашали декоративними розписами (Поділля), витинанками (Хмельниччина),розмальовками з паперу (Петриківці). Тобто піч була символом високих естетичних смаків українців. Категорично заборонялося плювати у палаючий вогонь, лаятися біля печі. Піч була оберегом від різної нечисті. Лучину, жаринки, попіл використовували при ворожіннях, лікуванні хворих.

У фольклорі, літературі піч символізує святість, неперервність життя народу, світле дитинство, тепло, затишок та ін. За словами В.Земляка, «для справжнього українця піч однаково, що алтар для віруючого».

Вогонь в печі вважався священним: господиня повин­на ставитись до нього лагідно, з повагою, про нього не можна казати нічого поганого, у нього не можна плювати або кидати що-небудь нечисте, з ним не можна бавитися.

При будівництві печі, українські господині намагалися задобрити пічників. Щоб піч не диміла, добре підпікала хліб, довго тримала тепло і мало вимагала дрів. Перше витоплювання нової печі вимагало дотримання обряду. Зокрема в Харківщині, в Куп’янську, це робили так: «Покладуть в піч житньої соломи і прутик два чи три свяченої верби. Тоді підуть до сусідів, випросять сірників і запалять солому. Дивляться на вогонь: як вогонь горить ясно, то жити буде весело, як темно горить – то життя буде плохе, як іде дим у хату, то у тій хаті часто спір і бійка між господарями та господинями». У хуторі Єгорівка, Куп’янського повіту, перед запалюванням вогню в новій печі господиня брала хлібну лопату, робить над устям знак хреста і говорить: «Господи, поможи в добрий час у новій печі топити!». Повторює тричі і ставить у піч новий, ще не бувший у вжитку глиняний горщик на вогонь. Якщо горщик від вогню не лопне, то піч добре зроблена, а якщо горщик трісне – то піч перекладають заново.

Перший раз топити в новій печі годилося не соломою, а дровами і нічого в ній не варити. Коли дрова перегоряли в ній, потрібно посадить в піч кілька хлібів (непарну кількість – парну кількість знаюча господиня не посаде в піч). У один із них вліпити зверху недогорілу вуглину. Якщо ця вуглина, коли вийняти хліб із печі виявиться перегорілою або стане попелом, господарі дому матимуть у всьому удачу, щастя. В іншому разі неперегоріла вуглина є ознакою того, що в цю хату хоч і не входь жити: «добра не буде».

Вимітати в печі потрібно завжди чистим помелом, інакше образиться вогонь і щось за це знищить. На Чернігівщині був звичай вимітати піч не кочергою, а віником, щоб молоді заможно жили. Після похорону тримаються за піч, щоб не боятись по­кійника, для очищення. Домовий теж любить піч та, як гадали, має в ній своє місце. Отож у помешканні не можна було лихословити, що відбилося у прислів’ї: “Сказав би, та піч у хаті”.

Піч мусить завжди чисто підметена, вогонь лежить в куточку, прикритий попелом, і для нього завжди має бути приготована дровина. Звичай не залишати піч без води пояснюють на Куп’янщині тим, що в печі постійно іде спір між Богом і вогнем. Вогонь погрожує все знищити на землі і Богу важко буває його переспорити, якщо в печі немає горщика з водою. Тож для допомоги Богу і варто завжди мати в печі воду: «Треба, щоб гола піч ніколи не була, класти в піч в неї дровину і становити посудині воду. Як прийдеться переходити через пекло, так переходитимеш по цій дровині» (слобода Кругляковка). В Куп’янську вірили, що на тому світі доведеться не переходити, а переповзати на животі через пекло по розпеченому, на подобу «пічного череня» мосту. Тим жінкам, що клали дровину в піч, легше буде повзти по них, а тому легше буде перебратися через пекло.

– Культурно-історичний, просвітницький портал “Спадщина Предків”

Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

Муфельна піч: призначення, характеристики та як працює

Призначення муфельної печі – нагрівання до заданої температури різних матеріалів. Конструктивною особливістю нагрівального пристосування є наявність так званого муфеля – термостійкого матеріалу, що розмежовує робочий простір печі та оброблюваний зразок.

Сучасні муфельні печі для лабораторних досліджень матеріалів або нагрівання невеликих виробів – універсальні у використанні, вони мають невеликі розміри. Потужність дозволяє муфельним печам працювати в широкому температурному діапазоні. Найчастіше в лабораторних умовах використовуються трубчасті або тиглі печі.

Пристрій

За своїми характеристиками піч муфельна – універсальний пристрій. Корпуси виконаний з вуглецевої сталі, але для того, щоб збільшити експлуатаційний термін, часто як матеріал для корпусу використовують нержавіючу сталь.

Для того, щоб забезпечити певний температурний режим в цих пристроях, на муфель намотується стрічковий нагрівач або спеціальний дріт, після чого вони поміщаються в теплоізоляційний кожух.

Конструкція печі муфельної має бути герметичною, тому дверці пристрою виготовляють зі сталі й утеплюють термоізоляцією. До ізоляційного матеріалу пред’являються особливі вимоги: він повинен витримувати високі температури й не повинен кришитися. Температура в муфельній печі варіюється від 100°С до 2000°С, тому муфель виготовляється з термостійких матеріалів: корунду, волокна або кераміки.

Види

Залежно від призначення вони діляться:

1. За типом нагрівального елементу. Принцип роботи полягає в тому, що як нагрівальний елемент в них використовується газ або металеві спіралі.
2. По конструкції самих печей. Є нагрівальні пристрої з горизонтальним або вертикальним завантаженням, трубчасті й циліндричні.
3. По режиму обробки матеріалів. Визначається залежно від середовища обробки зразків. Є різні види печей, в них матеріал обробляється в повітряному середовищі, газовій атмосфері або у вакуумі.

Найбільш поширеним в промисловості для термічної обробки зразків варіантом являється камерна електропіч СНОЛ, призначена для аналітичних досліджень матеріалів.

Як правильно вибрати муфельну піч?

Для випалення глини в муфельній печі підбирають правильний пристрій з оптимальними нагрівальними елементами й режимами функціонування. Як для плавки скла, так і для обробки глиняних виробів муфельна піч вибирається за наступними критеріями:

• допустимі навантаження і режими підтримуваних температур;
• функціональність. Це визначається наявністю терморегулятора для муфельної печі, видами й чисельністю програм для обробки матеріалів;
• важливо звертати увагу на спіраль для нагріву і робочий об’єм камери.

Інструкція з експлуатації

Оптимальною за параметрами є універсальна електропіч Snol, виробництва компанії АВ “UMEGA”. У інструкції до цієї муфельної печі описується, що за швидкістю нагрівання матеріалів до потрібної температури, цей пристрій – еталон.

При дотриманні всіх вимог експлуатації нагрівання пристроїв до температури 1100°С відбувається всього за 40 хв. Піч муфельна лабораторна призначається для використання в заводських лабораторіях або науково-дослідних інститутах.

Потужність муфельної печі – 1,8 кВт, а використати пристрій треба в нейтральному середовищі – футерівка може руйнуватися під впливом хімічних елементів, відповідно, знижується і термін експлуатації пристрою.

Вимоги безпеки до установки муфельної печі

За правилами безпеки, муфельні печі вимагається встановлювати у витяжні шафи. Це запобігає поширенню шкідливих речовин по приміщенню. З основних правил безпеки експлуатації муфельних печей можна виділити наступні:

• експлуатувати пристрої можуть тільки люди, що мають відповідний допуск до роботи з електроприладами;
• піч можна підключати тільки до заземленої мережі, при цьому ввімкнений пристрій повинен знаходитися під постійним наглядом;
• торкатися до нагрівальних елементів і працювати за відсутності вентиляції;
• у гарячий пристрій забороняється ставити місткості, якщо існує ризик закипання або розбризкування вмісту;
• використати засоби індивідуального захисту.