Принципи дозування ліків
Дозою називають ту кількість ліків, що надійшла в організм. Кількість введеної в організм лікарської речовини є одним з важливих чинників, що визначають швидкість, характер, силу і тривалість дії ліків.
Дози ліків, які можуть служити для лікування і не викликають патологічних відхилень у життєдіяльності організму, називають лікувальними або терапевтичними. Терапевтична доза ділиться на разову, добову, курсову. Разова та добова дози поділяються на порогову. середню, максимальну та на вишу разову, вищу добову.
Мінімальна терапевтична доза (порогова) викликає мінімальний терапевтичний ефект, вона у 2-3 рази менша, ніж середня терапевтична доза.
Середня терапевтична доза викликає помірний терапевтичний ефект. Найчастіше вона застосовується у медичній практиці. Фармацевтична промисловість випускає середню терапевтичну дозу ліків, як правило, в одній одиниці лікарської форми (в ампулі, таблетці). Це зручно, оскільки забезпечує умови для меншого передозування ліків. .
Максимальна терапевтична доза викликає найбільший ефект лімітованої терапевтичної дії. Для отруйних і сильнодіючих ліків Державним фармакологічним центром МОЗ України встановлюється максимальна терапевтична доза (разова і добова). Максимальною терапевтичною дозою користуються в тяжких випадках при отруєннях. Наприклад, при отруєнні барбітуратами призначають максимальні дози аналептиків.
Крім лікувальних існують токсичні дози, при застосуванні яких спостерігаються патологічні явища. Мінімальні дози, що викликають побічні явища, називаються мінімальними токсичними. Мінімальна доза, яка викликає смерть, називається мінімальною смертельною дозою (летальною).
Рис. 1. Види доз: 1 – порогові (малі) дози; 2 – середні дози; 3 – вищі дози; 4 – порогові летальні; 5 – LD І00.
Вивченням отруйної дії речовин на організм займається токсикологія, значення якої зростає у зв’язку з широкою хімізацією.
Цілком зрозуміло, що в лікувальній практиці можуть бути використані лише ті дози лікарських речовин, які лежать у діапазоні мінімальної терапевтичної і мінімальної токсичної доз. Цей діапазон називається широтою терапевтичної дії лікарських речовин, (рис. 1). Чим більша терапевтична широта дії, тим ліки більш безпечні. Для характеристики безпечності препарату застосовують ще терапевтичний індекс (ТІ), визначення якого проводять також за дозами. Терапевтичний індекс – це відношення середньої летальної дози до середньої терапевтичної.
де ДЦ50 – доза, яка викликає загибель 50% тварин.
ЕД50 – доза, яка викликає фармакологічний ефект у 50% тварин.
В анотаціях до препаратів вказується курсова, добова і разова дози.
Разова доза призначається на один прийом, добова – на цілий день, курсова – на декілька днів. Як правило, вищі добові дози в три рази перевищують разові. Наприклад, вища разова доза анальгіну для дорослого – 1,0, вища добова – 3,0.
Вирішальне значення для інтенсивного фармакологічного ефекту має не абсолютна величина прийнятої дози лікарської речовини, а її концентрація в крові. Дозу виражають у грамах або частках грама. Для точнішого дозування кількість речовини розраховують на 1 кг маси тіла. Деякі лікарські засоби (антибіотики, гормони тощо) прийнято дозувати в одиницях Дії (ОД).
Індивідуальний вибір дози (адекватної для певного хворого) залежить від тяжкості і характеру захворювання. Загальне правило зводиться до того, що при захворюваннях легкого або помірного ступеню спочатку вводять поро- гову дозу, потім її підвищують до одержання бажаного лікувального ефекту. Індивідуальний підбір доз особливо необхідний для отруйних і сильнодіючих ЛІКІВ.
Дитяча доза (А) розраховується за формулою:
де Б – доза дорослої людини
Тактика дозування хіміотерапевтичних ліків відрізняється від вибору доз інших препаратів. Цю групу ліків вводять у максимально переносимих дозах, коли ліки діють на мікроорганізм, але не токсичні для організму людини. Починають з ударної дози з метою утворення високої концентрації ліків у крові і тканинах для отримання швидкого лікувального ефекту. Потім встановлюють режим введення ліків підтримуючою дозою.
Слід пам’ятати, що найважливіша якість ліків – не “сила” їх дії, а ефективність безпечної дози. Причина багатьох терапевтичних уражень полягає у складності передбачення індивідуальної різниці між дозою ліків і концентрацією, якої вони досягають у крові.
Принципи дозування ліків
Дозою називають ту кількість ліків, що надійшла в організм. Кількість введеної в організм лікарської речовини є одним з важливих чинників, що визначають швидкість, характер, силу і тривалість дії ліків.
Дози ліків, які можуть служити для лікування і не викликають патологічних відхилень у життєдіяльності організму, називають лікувальними або терапевтичними. Терапевтична доза ділиться на разову, добову, курсову. Разова та добова дози поділяються на порогову. середню, максимальну та на вишу разову, вищу добову.
Мінімальна терапевтична доза (порогова) викликає мінімальний терапевтичний ефект, вона у 2-3 рази менша, ніж середня терапевтична доза.
Середня терапевтична доза викликає помірний терапевтичний ефект. Найчастіше вона застосовується у медичній практиці. Фармацевтична промисловість випускає середню терапевтичну дозу ліків, як правило, в одній одиниці лікарської форми (в ампулі, таблетці). Це зручно, оскільки забезпечує умови для меншого передозування ліків. .
Максимальна терапевтична доза викликає найбільший ефект лімітованої терапевтичної дії. Для отруйних і сильнодіючих ліків Державним фармакологічним центром МОЗ України встановлюється максимальна терапевтична доза (разова і добова). Максимальною терапевтичною дозою користуються в тяжких випадках при отруєннях. Наприклад, при отруєнні барбітуратами призначають максимальні дози аналептиків.
Крім лікувальних існують токсичні дози, при застосуванні яких спостерігаються патологічні явища. Мінімальні дози, що викликають побічні явища, називаються мінімальними токсичними. Мінімальна доза, яка викликає смерть, називається мінімальною смертельною дозою (летальною).
Рис. 1. Види доз: 1 – порогові (малі) дози; 2 – середні дози; 3 – вищі дози; 4 – порогові летальні; 5 – LD І00.
Вивченням отруйної дії речовин на організм займається токсикологія, значення якої зростає у зв’язку з широкою хімізацією.
Цілком зрозуміло, що в лікувальній практиці можуть бути використані лише ті дози лікарських речовин, які лежать у діапазоні мінімальної терапевтичної і мінімальної токсичної доз. Цей діапазон називається широтою терапевтичної дії лікарських речовин, (рис. 1). Чим більша терапевтична широта дії, тим ліки більш безпечні. Для характеристики безпечності препарату застосовують ще терапевтичний індекс (ТІ), визначення якого проводять також за дозами. Терапевтичний індекс – це відношення середньої летальної дози до середньої терапевтичної.
де ДЦ50 – доза, яка викликає загибель 50% тварин.
ЕД50 – доза, яка викликає фармакологічний ефект у 50% тварин.
В анотаціях до препаратів вказується курсова, добова і разова дози.
Разова доза призначається на один прийом, добова – на цілий день, курсова – на декілька днів. Як правило, вищі добові дози в три рази перевищують разові. Наприклад, вища разова доза анальгіну для дорослого – 1,0, вища добова – 3,0.
Вирішальне значення для інтенсивного фармакологічного ефекту має не абсолютна величина прийнятої дози лікарської речовини, а її концентрація в крові. Дозу виражають у грамах або частках грама. Для точнішого дозування кількість речовини розраховують на 1 кг маси тіла. Деякі лікарські засоби (антибіотики, гормони тощо) прийнято дозувати в одиницях Дії (ОД).
Індивідуальний вибір дози (адекватної для певного хворого) залежить від тяжкості і характеру захворювання. Загальне правило зводиться до того, що при захворюваннях легкого або помірного ступеню спочатку вводять поро- гову дозу, потім її підвищують до одержання бажаного лікувального ефекту. Індивідуальний підбір доз особливо необхідний для отруйних і сильнодіючих ЛІКІВ.
Дитяча доза (А) розраховується за формулою:
де Б – доза дорослої людини
Тактика дозування хіміотерапевтичних ліків відрізняється від вибору доз інших препаратів. Цю групу ліків вводять у максимально переносимих дозах, коли ліки діють на мікроорганізм, але не токсичні для організму людини. Починають з ударної дози з метою утворення високої концентрації ліків у крові і тканинах для отримання швидкого лікувального ефекту. Потім встановлюють режим введення ліків підтримуючою дозою.
Слід пам’ятати, що найважливіша якість ліків – не “сила” їх дії, а ефективність безпечної дози. Причина багатьох терапевтичних уражень полягає у складності передбачення індивідуальної різниці між дозою ліків і концентрацією, якої вони досягають у крові.