Що вам варто знати про Вечірню?
Вечірня – це християнське богослужіння, що традиційно правиться ввечері (звідси й українська назва). Вечірня сягає ранніх століть християнства і правиться у всіх церквах, що бережуть апостольське передання, а також у традиційних протестантських спільнотах (лютеранство, англіканство), звісно, маючи власні особливості, притаманні тій чи іншій конфесії. Деякі пісні вечірні мають древнє походження й сходять до перших століть християнства.
Вечірня служба, чи просто Вечірня, – це перше богослужіння добового кола богослужінь Православної Церкви. Вона може відправлятися самостійно чи в поєднанні з Утренею та Першим часом, складаючи каркас Всенічного бдіння.
Оскільки за церковним численням день розпочинається з вечора, відправа Вечірні завжди відноситься до служби наступного дня. Історично час відправи цього бослужіння коригувався відповідно пори року, дотримуючись принципу «ввечері, але перед заходом сонця».
Вечірні церковні богослужіння Православної Церкви є спадкоємцями тих богослужінь Правдивому Єдиному Богу, які відправлялися в Єрусалимському храмі. ( Вих. 29:38-39, 41, 30:1,7-8 ; пор. Лк 8.1-10 ) Інформації про вечірні богослужіння Древньої Церкви доволі скупі, бо відомі нам тексти більше описують приватні богослужіння окремих християн ніж парафій, однак уже Тертуліан у кінці ІІ ст. згадує про них в контексті розмов про агапи – «вечері любові» з благословенням хлібів і спільною молитвою християнської общини перед сном. Манусткрипт ІІІ століття під назвою «Апостольське передання» містить не лише вказівки на порядок богослужінь, але й робить спробу детального тлумачення та пояснення символіки священнодійств.
За одностайним свідченням авторитетних богословів, найкраще тлумачення символізму відправи Вечірні міститься в творі «Про божественну молитву» блаженного Симеона Солунського.
Молитви, піснеспіви та священнодійства Вечірні мають глибокий символічний зміст. На цьому богослужінні ми згадуємо створення Богом світу, Його постійну турботу про людину та все творіння. Зачитані фрагменти Святого Писання повертають нас у старозавітні часи, нагадують про перебування людини в раю, її блаженне життя, гріхопадіння та обітницю Божу про Спасителя Світу, який прийде та поверне людям втрачене Боже Царство.
Також, у молитвах ми дякуємо Богу за прожитий з Його милості цей день, просимо прощення за свої гріхи, особливо гріхи цього дня, просимо «без гріха зберегтися нам», просимо відпочинку від праці знесиленого тіла, і разом із Праведним Симеоном, просимо тихого і мирного кінця нашого життя, коли б нам його Господь не призначив.
Важливо зауважити, що Вечірня служба, будучи лиш першою відправою добового кола, несе на собі певний відбиток незавершеності, і має більше «старозавітній», ніж «новозавітній» характер. Вона підводить християнина до моменту, коли він з впевненістю входить у таємницю ночі, освітлений світлом Христовим, яке просвічує всіх. Однак, у повній мірі відчути новозавітню радість богомольці зможуть лише під час Утрені, а особливо найбільш урочистої частини полі єлею та читання Євангелія. Тоді буде у повний голос проголошено Воскресіння, а явлений Христос Спаситель знову буде Господом усього творіння.
Важливо зауважити, що під час відправи Вечірні у повній мірі розкривається церковна наука про тижневе та річне коло богослужінь. Кожного дня тижня відповідно Місяцеслову згадується певна священна подія, звершується пам’ять одного чи кількох святих, або ж – на прославу Богородиці звершується прослава певної чудотворної ікони. Хоча, найповніше Діва Марія возвеличується в недільні дні та Богородичні свята.
Окрім того, кожен день тижня дає своє, характерне забарвлення чину Вечірні. Так, в неділю богослужіння наповнене сенсами Воскресіння Господнього, в понеділок – ангелам і Безтілесним Силам, у вівторок – пророкам, серед яких перший Іоан Хреститель, у середу – прославляється Животворчий Хрест Господній, у четвер – згадуються святі Апостоли та Миколай Чудотворець, у п’ятницю – страждання Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа, Його смерть на Хресті. В суботу службу присвячують преподобним отцям і матерям, а також – всім святим. Того ж дня звершується поминання померлих.
Тіпікон – книга Церковного Уставу – розрізняє три основних типи богослужінь Вечірні: повсякдення, мала і велика (1, 2 і 9 розділ). Повсякдення служиться в будні дні, мала – перед всенічним бдінням, а велика – перед святами та недільними днями. Чин Вечірні входить до складу Літургії Напередосвячених Дарів, а також, Літургії Василія Великого у Великий Четвер і Велику Суботу.
На повсякденній Вечірні початковий псалом не співається, а читається. Немає входу з кадилом. Не читаються паремії, а замість трипсалмія читається рядова кафізма.
Мала Вечірня є скороченою повсякденною і входить до чину Всенічного бдіння.
Коротка схема Великої Вечірні наступна. Після благословення священика – 103 псалом, під час якого священик кадить храм і читає «Світильнічні молитви» перед Царськими вратами. Далі – Велика ектенія, стихи і три псалми, стихири на Господи взиваю, догматик, вхід із кадилом, «Світло тихе». Прокімен дня, якщо є – паремії, потрійна ектенія, «Сподоби Господи», у свята – літія, стихири на стиховні, «Нині відпускаєш», «трисвяте по Отче наш», «Богородице Діво», тропарі та відпуст.
Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.
Що таке вечірня у церкві
Усі церковні богослужіння діляться на три кола: добове, тижневе і річне.
Добовим колом богослужінь називаються ті богослужіння, які звершуються Православною церквою протягом однієї доби.
Добових богослужінь є дев’ять: вечірня, повечір’я, полуношниця, рання, перший час, третій час, шостий час, дев’ятий час і Божественна літургія.
У православному богослужінні багато що запозичене від богослужіння старозавітних часів. Наприклад, початком нової доби вважається не північ, а шоста година вечора. Саме тому першою службою добового кола є вечірня.
Вечірня – служба, яка звершується наприкінці дня, ввечері. На вечерні Церква згадує про основні події Священної історії Старого Завіту: про створення світу, гріхопадіння прабатьків, про Мойсеєве законодавство і служіння пророків. Цією службою ми дякуємо Богу за минулий день.
Після вечірні за церковним Статутом належить служити повечір’я. Повечір’я – служба, яка складається з читання ряду молитов, в яких ми просимо в Господа Бога прощення гріхів і щоб Він дав нам, коли готуємось до сну, спокій тілу та душі й зберіг нас від підступів диявола під час сну. На повечір’ї згадується зішесття Христа в пекло і звільнення праведників від влади диявола.
Опівночі належить звершувати третю службу добового кола – Полуношницю, яка звершується на спомин про нічну молитву Спасителя в Гефсиманському саду.
Ця служба закликає віруючих бути завжди готовими до дня Страшного Суду, який прийде раптово, мов “жених опівночі”, згідно з притчею про десять дів.
Рання – служба, яка звершується вранці, до сходу сонця. Вона присвячена подіям земного життя Спасителя і цією службою ми дякуємо Богу за минулу ніч і просимо в Нього милостей на день, що вже настав.
Перший час, що відповідає нашій сьомій годині ранку, освячує молитвою день, який уже настав. На цій службі Православна Церква згадує перебування Ісуса Христа на суді первосвященика Каяфи.
На третьому часі, який відповідає нашій дев’ятій годині ранку, згадується зішесття Святого Духа на апостолів та події, що відбулися в преторії Пілата, де Спасителеві був ухвалений смертний вирок
На шостому часі, о дванадцятій годині дня, згадується розп’яття Господа нашого Ісуса Христа.
На дев’ятому часі, що відповідає п’ятнадцятій годині, згадуємо хресну смерть Господа нашого Ісуса Христа.
Головним же богослужінням Православної Церкви, своєрідним центром добового кола, є Божественна літургія. На відміну від інших служб літургія надає можливість не лише згадати про Бога, усе земне життя Спасителя, але і реально з’єднатися з Ним у Таїнстві Св. Причастя (Св. Євхаристії), встановленому Самим Господом під час Тайної Вечері. За часом літургія повинна звершуватися між 6-м і 9-м часами, до полудня, перед обідом, чому її називають також обіднею.
Усі ці служби в давнину в монастирях і в пустельників проводились окремо, у визначений для цього час. Але згодом, для зручності вірних, вони були з’єднані в три богослужіння: вечірнє, ранкове і денне.
Вечірнє богослужіння складається з дев’ятого часу, вечірні і повечір’я.
Ранкове – з полуношниці, ранньої та першого часу.
Денне – з третього і шостого часів та літургії.
Сучасна богослужебна практика привнесла свої зміни до приписів Уставу. Так, у парафіяльних храмах повечір’я звершується тільки під час Великого посту, а полунощниця – один раз на рік, напередодні Пасхи. Украй рідко звершується і 9-й час. Решта шість служб добового кола об’єднуються у дві групи по три служби.
Увечері послідовно одна за одною звершують вечірню, ранню і 1-й час. Напередодні великих свят і недільних днів відправляється вечірня служба, в якій з’єднуються: вечірня, рання і перший час. Таке богослужіння називається всенічним бдінням (всенічною), бо в давнину християни дійсно нерідко молилися до світанку, тобто не спали протягом усієї ночі. Слово бдіння саме означає пильнування, неспання.
Уранці послідовно звершуються 3-й час, 6-й час і Божественна літургія. У храмах з значною кількістю парафіян по неділях і великих святах буває дві літургії – рання і пізня. І тій, і іншій передує читання часів.
До богослужінь відноситься також звершення всіх таїнств, обрядів, читання акафістів у храмі, громадські читання ранішніх і вечірніх молитов, правил до святого Причастя.
Окрім щоденних церковних служб (таких як рання, вечірня або часи) звершуються також служби за потребами християн, тобто треби. Наприклад: Хрещення, Вінчання, Соборування, молебні, відспівування та інші.
Богослужіння звершуються зазвичай у храмі і тільки священнослужителями, вірні ж беруть участь у них молитвою і співом.