Зміст:
ВЛАСТИВОСТІ АЛГОРИТМУ
Кожен алгоритм має справу з даними – вхідними, проміжними і вихідними.
Кінцівка. Розуміється двояко: по-перше, алгоритм складається з окремих елементарних кроків, або дій, причому безліч різних кроків, у тому числі складено алгоритм, звичайно. По-друге, алгоритм повинен закінчуватися за кінцеве число кроків. Якщо будується нескінченний, що сходиться до шуканого рішення процес, то він обривається на певному етапі і отримане значення приймається за наближене рішення даної задачі. Точність наближення залежить від числа кроків.
Елементарність (зрозумілість). Кожен крок алгоритму повинен бути простим, щоб пристрій, що виконує операції, могло виконати його одним дією.
Дискретність. Процес рішення задачі представляється кінцевої послідовністю окремих кроків, і кожен крок алгоритму виконується за кінцеве (не обов’язково одиничне) час.
Детермінованість (визначеність). Кожен крок алгоритму повинен бути однозначно і недвозначно визначено і не повинен допускати довільного трактування. Після кожного кроку або вказується, який крок робити далі, або дається команда зупинки, після чого робота алгоритму вважається закінченою.
Результативність. Алгоритм має деяке число вхідних величин – аргументів. Мета виконання алгоритму полягає в отриманні конкретного результату, що має цілком визначене ставлення до вихідних даних. Алгоритм повинен зупинятися після кінцевого числа кроків, що залежить від даних, із зазначенням того, що вважати результатом. Якщо рішення не може бути знайдено, то повинно бути вказано, що в цьому випадку вважати результатом.
Масовість. Алгоритм рішення задачі розробляється в загальному вигляді, тобто він повинен бути застосовний для деякого класу задач, що розрізняються лише вихідними даними. При цьому вихідні дані можуть вибиратися з деякою області, яка називається областю застосовності алгоритму.
Ефективність. Одну і ту ж задачу можна вирішити по-різному і відповідно за різний час і з різними витратами пам’яті. Бажано, щоб алгоритм складався з мінімального числа кроків і при цьому рішення задовольняло б умові точності і вимагало мінімальних витрат інших ресурсів.
Точне математичне визначення алгоритму ускладнюється тим, що інтерпретація передбачених приписів не повинна залежати від виконує їх суб’єкта. Залежно від свого інтелектуального рівня він може або зовсім не зрозуміти, що мається на увазі в інструкції, або, навпаки, інтерпретувати її непередбачуваних чином.
Можна обійти проблему інтерпретації правил, якщо поряд з формулюваннями приписів описати конструкцію і принцип дії інтерпретує пристрою. Це дозволяє уникнути невизначеності та неоднозначності в розумінні одних і тих же інструкцій. Для цього необхідно задати мову, на якому описується безліч правил поведінки, або послідовність дій, а також сам пристрій, яке може інтерпретувати пропозиції, зроблені на цій мові, і виконувати крок за кроком кожен точно визначений процес. Виявляється, що такий пристрій (машину) можна виконати у вигляді, який залишається постійним незалежно від складності даної процедури.
В даний час можна виділити три основні типи універсальних алгоритмічних моделей. Вони розрізняються вихідними посилками щодо визначення поняття алгоритму.
Перший тип пов’язує поняття алгоритму з найбільш традиційними поняттями математики – обчисленнями і числовими функціями. Другий тип заснований на уявленні про алгоритм як про деяке детерминированном пристрої, здатному виконувати в кожен окремий момент лише вельми примітивні операції. Таке уявлення забезпечує однозначність алгоритму і елементарність його кроків. Крім того, таке уявлення відповідає ідеології побудови комп’ютерів. Основною теоретичною моделлю цього типу, створеної в 1930-х рр. англійським математиком Аланом Тьюрингом, є машина Тьюринга.
Третій тип – це перетворення слів в довільних алфавітах, в яких елементарними операціями є підстановки, тобто заміни частини слова (під словом розуміється послідовність символів алфавіту) іншим словом. Переваги цього типу моделей складаються в його максимальної абстрактності і можливості застосувати поняття алгоритму до об’єктів довільної (необов’язково числовий) природи. Приклади моделей третього типу – канонічні системи американського математика Еміля Л. Поста і нормальні алгоритми, введені радянським математиком А. А. Марковим.
Моделі другого і третього типу досить близькі і відрізняються в основному евристичними акцентами, тому не випадково говорять про машину Посту, хоча сам Пост про це не говорив.
Запис алгоритму на деякій мові являє собою програму. Якщо програма написана на спеціальному алгоритмічній мові (наприклад, на Паскалі, Бейсік або якому-небудь іншому), то говорять про вихідної програмі . Програма, написана на мові, який безпосередньо розуміє комп’ютер (як правило, це двійкові коди), називається машинної, або двійковій.
Будь-який спосіб запису алгоритму має на увазі, що всякий описуваний з його допомогою предмет задається як конкретний представник часто нескінченного класу об’єктів, які можна описувати таким способом.
Засоби, що використовуються для запису алгоритмів, в значній мірі визначаються тим, хто буде виконавцем.
Якщо виконавцем буде людина, запис може бути не повністю формалізована, на перше місце висуваються зрозумілість і наочність. В даному випадку для запису можуть бути використані схеми алгоритмів або словесна запис.
Для запису алгоритмів, призначених для виконавців-автоматів, необхідна формалізація, тому в таких випадках застосовують формальні спеціальні мови. Перевага формального способу запису полягає в тому, що він дає можливість вивчати алгоритми як математичні об’єкти; при цьому формальне опис алгоритму є основою, що дозволяє інтелектуально охопити цей алгоритм.
Для запису алгоритмів використовують найрізноманітніші засоби. Вибір засобу визначається типом виконуваного алгоритму. Виділяють наступні основні способи запису алгоритмів:
■ вербальний – алгоритм описується на людській мові;
■ символьний – алгоритм описується за допомогою набору символів;
■ графічний – алгоритм описується за допомогою набору графічних зображень.
Загальноприйнятими способами запису алгоритму є графічна запис за допомогою схем алгоритмів (блок-схем) і символьний запис з допомогою будь-якого алгоритмічної мови.
Для опису алгоритму за допомогою схем зображують пов’язану послідовність геометричних фігур, кожна з яких має на увазі виконання певної дії алгоритму. Порядок виконання дій вказується стрілками.
У схемах алгоритмів використовують такі типи графічних позначень.
Початок і кінець алгоритму позначають за допомогою однойменних символів (рис. 21.1).
Мал. 21.1. Позначення початку і кінця алгоритму
Крок алгоритму, пов’язаний з привласненням нового значення деякої змінної, перетворенням деякого значення з метою отримання іншого значення, зображується символом “процес” (рис. 21.2).
Мал. 21.2. позначення процесу
Вибір напрямку виконання алгоритму в залежності від деяких змінних умов зображується символом ” рішення” (рис. 21.3).
Мал. 21.3. позначення рішення
Тут Р означає предикат (умовний вираз, умова). Якщо умова виконана (предикат приймає значення ІСТИНА), то виконується перехід до одного кроку алгоритму, а якщо не виконано, то до іншого.
Є примітиви для операцій введення і виведення даних, а також інші графічні символи. На даний момент вони визначені стандартом ГОСТ 19.701-90 (ІСО 5807-85) “Єдина система програмної документації. Схеми алгоритмів, програм даних і систем. Умовні позначення і правила виконання”. Всього збірка ЕСПД містить 28 документів.
За схемою алгоритму легко скласти вихідну програму на алгоритмічній мові.
Залежно від послідовності виконання дій в алгоритмі виділяють алгоритми лінійної, розгалуженої та циклічної структури.
В алгоритмах лінійної структури дії виконуються послідовно один за одним.
В алгоритмах розгалуженої структури в залежності від виконання або невиконання будь-якої умови виробляються різні послідовності дій. Кожна така послідовність дій називається гілкою алгоритму.
В алгоритмах циклічної структури в залежності від виконання або невиконання будь-якої умови виконується актуальна послідовність дій, яка називається тілом циклу. Вкладеним називається цикл, що знаходиться всередині тіла іншого циклу. Ітераційним називається цикл, число повторень якого не задається, а визначається в ході виконання циклу.
У цьому випадку одне повторення циклу називається итерацией.
Алгоритм. Властивості алгоритмів. Форми подання алгоритму
Урок Тема: Алгоритм. Властивості алгоритмів. Форми подання алгоритму. Базові структури алгоритмів. Метод «покрокової деталізації» Навчальна мета: Засвоїти відомості з основ алгоритмізації та програмування, навчатися створювати алгоритми, познайомитися з їх властивостями та базовими структурами, навчитися використовувати метод «покрокової деталізації»
Тема: Алгоритм. Властивості алгоритмів. Форми подання алгоритму. Базові структури алгоритмів. Метод «покрокової деталізації»
Навчальна мета: Засвоїти відомості з основ алгоритмізації та програмування, навчатися створювати алгоритми, познайомитися з їх властивостями та базовими структурами, навчитися використовувати метод
Розвивальна мета: Розвивати координацію рухів, зорову пам’ять, вміння працювати з програмами
Виховна мета: Виховувати зосередженість, вміння активно сприймати новий матеріал.
Тип уроку : Урок вивчення нового матеріалу (лекція)
Структура уроку
IV. Етап навчальної діяльності
VI. Контрольно-оцінювальний етап
Хід уроку
І. Організаційний момент
Сьогодні ми з вами розглянемо тему: «Алгоритм. Властивості алгоритмів. Форми подання алгоритму. Базові структури алгоритмів. Метод «покрокової деталізації»».
II. Етап орієнтації
Мета сьогоднішнього уроку якомога найкраще познайомитися з відомостями з основ алгоритмізації та програмування, навчатися створювати алгоритми.
III. Етап проектування
План уроку
3. Форми подання алгоритму.
4. Базові структури алгоритмів.
5. Метод «покрокової деталізації»
ІV. Етап навчальної діяльності
Алгоритм
Кожна людина щодня зустрічається з безліччю задач від найпростіших і добре відомих до дуже складних. Для багатьох задач існують визначені правила (інструкції, команди), що пояснюють виконавцю, як розв’язувати дану проблему. Ці правила людина може вивчити чи заздалегідь сформулювати сама в процесі розв’язування задачі. Чим точніше описані правила, тим швидше людина опанує ними і буде ефективніше їх застосовувати. У нашому житті ми постійно складаємо опис деякої послідовності дій для досягнення бажаного результату, тому поняття алгоритму не є для нас чимось новим і незвичайним. Так, ранком мама перед твоїм виходом до школи, дає вказівку: “Коли прийдеш зі школи, відразу пообідай і вимий посуд. Після цього підмети підлогу, сходи в магазин і можеш трохи погуляти. Гуляти дозволяю не більше години, а потім відразу за уроки”. Ця інструкція складається з послідовності окремих вказівок, що і визначають твою поведінку після повернення зі школи. Це і є алгоритм.
Кожний з нас використовує сотні різних алгоритмів. Спробуйте згадати деякі з них (алгоритми виконання арифметичних дій, розв’язування задач, прибирання квартири, миття посуду, готування їжі – рецепти тощо).
Отже, після обговорення кількох прикладів алгоритмів, давайте спробуємо сформулювати визначення, що ж таке алгоритм.
Алгоритм — зрозуміле і точне розпорядження виконавцю виконати послідовність дій, направлених на досягнення визначеної мети або на розв’язання поставленого завдання. Поняття алгоритму в інформатиці є фундаментальним, тобто таким, котре не визначається через інші ще більш прості поняття (для порівняння у фізиці – поняття простору і часу, у математиці – крапка).
Алгоритм може бути висловлений в усній формі, записаний у вигляді тексту.
Будь-який виконавець (і комп’ютер зокрема) може виконувати тільки обмежений набір операцій (екскаватор копає яму, вчитель вчить, комп’ютер виконує арифметичні дії). Тому алгоритми повинні мати наступні властивості.
Під виконавцем алгоритму ми розуміємо будь-яку істоту (живу чи неживу), яка спроможна виконати алгоритм. Все залежить від того, якої мети ми намагаємося досягнути. Наприклад: риття ями (виконавці – людина або екскаватор), покупка деяких товарів (один із членів родини), розв’язування математичної задачі (учень або комп’ютер) тощо.
Відмінність між виконавцями алгоритмів — людьми і комп’ютерами: якщо люди виконують багато дій, навіть не усвідомлюючи, що при цьому вони виконують якісь алгоритми, то комп’ютери не можуть функціонувати без програм, вказівок яких вони точно додержують.
Властивості алгоритмів
1. Зрозумілість. Щоб виконавець міг досягти поставленої перед ним мети, використовуючи даний алгоритм, він повинен уміти виконувати кожну його вказівку, тобто розуміти кожну з команд, що входять до алгоритму. Наприклад: Мамі потрібно купити в магазині їжу. Виконавцем цього алгоритму може бути хтось із родини: батько, син, бабуся, маленька дочка тощо. Зрозуміло, що для тата достатньо сказати, які купити продукти, а далі деталізувати алгоритм не потрібно. Дорослому сину-підлітку необхідно детальніше пояснити в яких магазинах можна придбати потрібний товар, що можна купити замість відсутнього товару і таке інше. Маленькій дочці алгоритм необхідно деталізувати ще більше: де взяти сумку, щоб принести товар, яку решту грошей необхідно
повернути з магазину, як дійти до магазину і як там поводитись (якщо дитина вперше йде за покупками).
Подібних прикладів можна навести безліч і запропонувати дітям самостійно підібрати ситуацію, в якій в залежності від виконавця алгоритм буде набувати все більшої деталізації. Висновок з цього діти можуть зробити самостійно: зрозумілість – це властивість алгоритму, що полягає в тім, що кожен алгоритм повинен бути написаний у командах, зрозумілих даному виконавцю.
2. Визначеність (однозначність). Зрозумілий алгоритм все ж таки не повинен містити вказівки, зміст яких може сприйматися неоднозначно. Наприклад, вказівки “почисти картоплю”, “посоли за смаком”, “прибери в квартирі” є неоднозначними, тому що в різних випадках можуть призвести до різних результатів. Крім того, в алгоритмах неприпустимі такі ситуації, коли після виконання чергового розпорядження алгоритму виконавцю не зрозуміло, що потрібно робити на наступному кроці. Наприклад: вас послали за яким-небудь товаром у магазин, та ще попередили “без (хліба, цукру і таке інше) не повертайся”, а що робити, якщо товар відсутній?
Отож, точність – це властивість алгоритму, що полягає в тім, що алгоритм повинен бути однозначно витлумачений і на кожному кроці виконавець повинен знати, що йому робити далі.
3. Дискретність. Як було згадано вище, алгоритм задає повну послідовність дій, які необхідно виконувати для розв’язання задачі. При цьому, для виконання цих дій їх розбивають у визначеній послідовності на прості кроки. Виконати дії наступного розпорядження можна лише виконавши дії попереднього. Ця розбивка алгоритму на окремі елементарні дії (команди), що легко виконуються даним виконавцем, і називається дискретністю.
4. Масовість. Дуже важливо, щоб складений алгоритм забезпечував розв’язання не однієї окремої задачі, а міг виконувати розв’язання широкого класу задач даного типу. Наприклад, алгоритм покупки якого-небудь товару буде завжди однаковий, незалежно від товару, що купується. Або алгоритм прання не залежить від білизни, що переться, і таке інше. Отож, під масовістю алгоритму мається на увазі можливість його застосування для вирішення великої кількості однотипних завдань.
5. Результативність. Взагалі кажучи, очевидно, що виконання будь-якого алгоритму повинне завершуватися одержанням кінцевих результатів. Тобто ситуації, що в деяких випадках можуть призвести до так званого “зациклення”, повинні бути виключені при написанні алгоритму. Наприклад, розглянемо таку ситуацію: роботу дано завдання залишити кімнату (замкнутий простір), не виконуючи руйнівних дій. У цьому випадку, якщо роботу не дати вказівки відкрити двері (що, можливо, закриті), то спроби залишити приміщення можуть бути безуспішними.
6. Скінченність.
Форми подання алгоритму
Тепер залишається з’ясувати, яким чином можна подати алгоритм виконавцю.
Існує кілька методів запису алгоритмів, вибір яких залежить від виконавця та того, хто його задає.
Першій спосіб – це с ловесний опис алгоритму. Сьогодні на уроці розібрано вже кілька алгоритмів, і всі вони подавалися виконавцю за допомогою словесного опису. Другий спосіб – це подача алгоритму у вигляді таблиць, формул, схем, малюнків тощо. Наприклад, всіх вас вчили в дитячому садочку правилам поведінки на дорозі. І найкраще діти, вочевидь, сприймають алгоритм, що поданий у вигляді схематичних малюнків. Дивлячись на них, дитина, а потім і доросла людина, відпрацьовує ту лінію поведінки, що їй пропонується. Аналогічно можна навести приклади алгоритмів, що записані у вигляді умовних позначок на купленому товарі, щодо його користування (заварювання чаю, прання білизни тощо). В математиці наявність формул дозволяє розв’язати задачу, навіть “не використовуючи слів”.
Третій спосіб – запис алгоритмів за допомогою блок-схеми . Цей метод був запропонований в інформатиці для наочності представлення алгоритму за допомогою набору спеціальних блоків.
Четвертий спосіб – навчальні алгоритмічні мови (псевдокоди). Ці мови мають жорстко визначений синтаксис і вже максимально наближені до машинної мови (мови програмування). Але створені вони з навчальною метою, тому мають зрозумілий для людей вигляд. Таких псевдокодів зараз існує велика кількість, починаючи з графічних середовищ “Алгоритміка”, “Роботландія”, “Лого-світи”, “Черепашка” тощо і закінчуючи текстовими “національними” реалізаціями алгоритмічних мов, подібних до Паскаля. Ці псевдокоди мають програмну реалізацію і дуже широко застосовуються на етапі навчання основам програмування.
П’ятий спосіб максимально наближений до комп’ютера – це мови програмування . Справа в тому, що найчастіше в практиці виконавцем створеного людиною алгоритму являється машина і тому він повинен бути написаний мовою, зрозумілою для комп’ютера, тобто мовою програмування.
Базові структури алгоритмів
Для опису логічно зумовленого ходу виконання дій при складані будь-якого алгоритму використовуються одні й ті самі елементи, щ називаються базовими структурами. їх усього чотири: проходження, розвилка (умова), цикл, змішіна. Із цих елементів можна скласти будь-який алгоритм.
Для графічного представлення базових структур застосовуються спеціальні позначки.
Прямокутником позначається дія, яку треба виконати (рис. 1)
Дією тут може бути як одна окрема дія (наприклад, скласти два числа чи накреслити лінію), так і послідовність логічно об’єднаний дій (наприклад, виконати обчислення за заданими формулами або намалювати малюнок.
Ромбом позначається перевірка значення логічного виразу
Перейдемо до опису базових структур .
1. Проходження означає, що дії мають бути виконані послідовно одна за одною (рис. 3). Наприклад, будь-який алгоритм можна подати як послідовність трьох дій (рис. 4).
2. Розвилка , яка також називається «якщо-то-інакше», означає вибір одного з двох варіантів залежно від значення певного логічного виразу (рис. 5). Може виявитися, що при одному зі значень логічного виразу не потрібно виконувати жодних дій. У цьому випадку структура розвилки називається «якщо-то» і може бути представлена у вигляді, що на рис. 7.
Така структура використовується в тих випадках, коли необхідність виконання дій залежить від певних умов. Наприклад, виконувати сортування послідовності з я елементів має сенс лише тоді, коли в ній більше, ніж один елемент (рис. 8).
3. Цикл означає повторне виконання тієї самої дії або блока дій, що мають назву тіло циклу, доти, доки певний логічний вираз залишається істинним (рис. 9).
Такий цикл називається «цикл-поки», або «цикл із передумовою» (умова перевіряється перед виконанням тіла циклу). Спочатку — на першому кроці циклу — перевіряється значення логічного виразу. Якщо воно є істинним, то виконується тіло циклу. Потім — на другому кроці — знову перевіряється значення логічного виразу і, якщо воно досі є істинним, знову виконується тіло циклу тощо. Цикл завершується, коли значення логічного виразу стає хибним.
Можливі ситуації, коли тіло циклу не виконається жодного разу. Це відбувається тоді, коли на першому кроці циклу значення логічного виразу є хибним.
Наприклад, для обчислення суми п чисел а 1; а 2 , . ап (п > 2) слід користуватися структурою циклу. Позначимо через S шукану суму, а через і — номер числа в послідовності. До початку циклу S = 0 (ще нічого не підсумовували) та і = 1 (почнемо підсумовувати з першого члена) (рис. 10).
Отже, як ми вже зазначили базових структур написання алгоритму є чотири:
1. Проходження – означає, що дії мають бути виконані послідовно.
2. Розвилка (умова) – означає вибір одного з двох варіантів.
3. Цикл – означає повторне виконання дії, доки значення лишається істинним.
4. Змішана – означає, що використовується більше одної базової структури при написанні одного алгоритму.
Метод «покрокової деталізації»
Слово «метод» походить від грецького method’s, що в перекладі означає «шлях дослідження, теорія, навчання». Стосовно задач метод — це загальний спосіб, сукупність прийомів, що використовуються для розв’язування задач певного типу. Для задач того самого типу може існувати багато різних методів розв’язування.
Найефективнішим вважається метод, що дає змогу одержати необхідний результат у найкоротший час роботи комп’ютера; найменшими витратами оперативної пам’яті.
Алгоритми створюються за певними правилами. Для складання алгоритмів існують спеціально розроблені прийоми. Один з основних — метод покрокової деталізації . Він полягає в тому, що вихідна задача розбивається на кілька взаємозалежних підзадач, кожна з яких, натомість, розбивається на підзадачі і та ін. Цей процес завершується, коли розв’язування вихідної задачі зводиться до розв’язування ряду простих задач, для яких легко скласти алгоритм. На кожному кроці цього процесу відбувається деталізація, тобто перехід від більш загальних задач до менш загальних, котрі, в свою чергу, допускають деталізацію до більш конкретних підзадач. Схему цього процесу можна зобразити у вигляді дерева.
VI. Контрольно-оцінювальний етап
Запитання для узагальнення
2. Які властивості алгоритмів ви знаєте?
3. Які форми подання алгоритмів ви знаєте?
4. З чого складається базові структури алгоритмів?
5. Опишіть метод «покрокової деталізації». В чому його суть?
6. * Складіть алгоритм визначення оцінки в ВУЗах за к-стю балів і рейтинговою системою: якщо сумарний бал не менше 90% від максимального то ставиться 5, якщо не менше 75% то ставиться 4, якщо не менше 60%, то ставиться 3, а якщо нижче за 60% то ставиться 2.
VII.Домашнє завдання
Що таке властивість алгоритму
Запорука успішного проходження співбесіди для вступу на навчальні програми EPAM з більшості популярних напрямків — це знання алгоритмів. Тому в цій вступній статті йтиметься саме про них. Тема алгоритмів дуже широка, однак ми спробуємо розібратися в основах алгоритмів – зрозуміти, що це таке, чому так важливо знати, як працюють алгоритми, і де вони використовуються. Читайте нашу нову статтю, щоб точно опанувати необхідну базу і пройти співбесіду!
Визначення
Визначення алгоритму дуже просте і зрозуміле, хоча й приховує у собі мало не весь сенс буття 🙂
Алгоритм — це набір команд, необхідних для вирішення певних задач.
Начебто все просто й зрозуміло. Навіть для походу в магазин можна написати алгоритм, і, якщо його буде написано добре, ти успішно повернешся додому з покупками.
Але давайте розберемося, що означає «написано добре»? Які характеристики повинен мати такий алгоритм?
Характеристики алгоритму
Більшість характеристик алгоритму можуть бути застосовані як задля виконання сортування чисел у масиві, так і у випадку згаданого вище походу в магазин.
Мета алгоритму — це визначальна властивість алгоритму.
Мета алгоритму підказує нам, де ми можемо застосувати вказаний алгоритм — для сортування чисел в масиві, стискання даних, або походу в магазин. Очевидно, слід підбирати алгоритм, який найкраще підійде для вирішення поставленої задачі.
Точність алгоритму
Важливо розуміти, що не всі задачі потребують отримання вірної відповіді з ймовірністю, рівною 1. Для деяких завдань можуть підійти алгоритми, які дають оцінку ймовірності тієї чи іншої події, або приблизне значення. Набагато важливіше буде отримати приблизну відповідь швидко, ніж витрачати дні, тижні, або навіть роки на отримання точного значення.
Швидкість алгоритму
Вона показує не лише середню швидкість роботи алгоритму, але й можливу зміну швидкості в залежності від кількості вхідних даних.
Методи побудови алгоритму
Існують різноманітні методи побудови алгоритмів: метод декомпозиції, метод послідовних наближень, метод випадкового пошуку і т.д. Знання методів побудови алгоритмів може також прислужитися в якості відправної точки при написанні власного алгоритму.
Складність алгоритму
Так, найкраще ми залишили наостанок 🙂 Однією з найважливіших характеристик алгоритмів є складність. Основним показником складності алгоритму є час, необхідний для вирішення задачі, та потрібний об’єм пам’яті. Оцінка складності — це дуже важлива тема і на ній потрібно гарно розумітися. Тому наступну статтю буде присвячено оцінці складності алгоритмів, там також буде розкрито всі таємниці, які приховує О-символіка.
P.S. Якщо ця стаття була для тебе корисною, став 👍 і ділися нею зі своїми друзями! Продовження вже опубліковано за посиланням.