Рекомендації з посіву ярої пшениці

Пошкоджені або загиблі посіви озимини пересівають, як правило, ярим ячменем або кукурудзою, що призводить до дефіциту продовольчого зерна. Одним із шляхів зменшення ризику його недобору є розширення площ посіву ярої пшениці новими високопродуктивними сортами, здатними конкурувати з ярим ячменем.

В біологічному плані яра м’яка пшениця, як правило, дає вищий урожай зерна порівняно з твердою в умовах дефіциту ґрунтової вологи, колос легше вимолочується і вимагає більш стислих строків збирання. Вона більшою мірою уражується бурою іржею, але значно стійкіша до ураження летючою сажкою. Маса 1000 насінин у неї менша, ніж у твердої (32…38 г). За розміром і консистенцією зерно твердої пшениці велике, видовжене, скловидне. Вага 1000 зернин у районованих сортів становить 40…47 г.

Тверда пшениця використовує значно більше поживних речовин із ґрунту, що забезпечує одержання зерна з більшим вмістом білка. Вона краще витримує повітряну посуху, стійка проти пошкодження гессенською мухою та ураження бурою листковою іржею. На відміну від м’якої, тверда пшениця характеризується меншою схильністю до кущіння, відносно слабким розвитком вузлових коренів, більш потужною вегетативною масою та подовженим вегетаційним періодом. Ця культура більш стійка до осипання і більш трудомістка до обмолоту, особливо в посушливі роки.

В південних районах при наявності поживних речовин у ґрунті та при достатку, а іноді й надлишку тепла в період вегетації, фактор вологозабезпечення визначає майбутні врожаї ярої пшениці.

Теплий клімат Степу України із його родючими ґрунтами сприяє отриманню високобілкового зерна. Врожайність ярої пшениці тут залежатиме, головним чином, від рівня вологозабезпечення, тому гарантом отримання високих урожаїв при вирощуванні цієї культури в південному регіоні є застосування прийомів, направлених на накопичення та збереження вологи.

Попередники

Підбір попередника для ярої пшениці є особливо актуальним, у зв’язку з підвищеною потребою цієї культури до поживних речовин і чистоти ґрунту від бур’янів. Добрими попередниками є озима пшениця і озиме жито , хоча оцінка озимих як попередника для ярої пшениці залежить перш за все від фону, по якому вони йдуть. Озимі по занятому неудобреному пару не можуть слугувати добрим попередником, і, навпаки, якщо під озиму пшеницю або жито внесені добрива, то по них можна сіяти яру пшеницю — вона доволі добре реагує на післядію добрив.

Оптимальними попередниками є також кукурудза на силос, горох, баштанні; недоцільно вирощувати яру пшеницю по культурах, що сильно висушують ґрунт — сорго, суданка, соняшник, безпокривна люцерна.

У дослідах Миколаївської ДСДС встановлено рівноцінність таких попередників, як озимий ячмінь, кукурудза на зерно і соняшник, які забезпечили врожай ярої пшениці на рівні 3,0 т/ га, що було менше на 0,6 т/ га порівняно з вирощуванням по чорному пару.

Підготовка ґрунту

Підготовка ґрунту під яру пшеницю залежить від попередника, стану ґрунту та засміченості поля в конкретному господарстві і передбачає максимальне очищення ґрунту від бур’янів та накопичення вологи. Після збирання колосових поле лущать на глибину 6…8 см, а після кукурудзи та соняшнику обробляють важкими дисковими боронами на глибину 10…12 см.

За наявності коренепаросткових бур’янів практикують додатковий обробіток на глибину 10…12 і 12…14 см. При цьому краще підрізають корені бур’янів при збереженні вологи лемішні лущильники без полиць або культиватори-плоскорізи. На ерозійно небезпечних полях застосовують комплекс ґрунтозахисних знарядь (голчасті борони, культиватори-плоскорізи, плоскорізи-глибокорозпушувачі), які залишають на полі стерню. Передпосівний обробіток включає ранньовесняне боронування при настанні фізичної стиглості ґрунту і культивацію впоперек оранки на глибину загортання насіння (6…8 см).

Строки посіву ярої пшениці повинні бути максимально ранніми, тому що культура вибаглива до режиму зволоження протягом усього періоду вегетації. Сівбу зазвичай починають, як тільки відбулося фізичне достигання ґрунту, за температури посівного шару 2…3 ºС. Цю операцію необхідно провести протягом першого тижня після настання фізичної стиглості ґрунту. При цьому культура краще використовує весняну вологу, а швидкий ріст рослин сприяє пригніченню бур’янів та меншому пошкодженню шведською мухою. Зважаючи на особливість зерна твердої ярої пшениці (поволі набухає і вимагає великої кількості води для проростання), висівати її треба першочергово.

Збільшує врожайність, поліпшує якість зерна одночасно з протруюванням передпосівна обробка насіння регуляторами росту рослин. При застосуванні суміші фунгіцидів із рістрегуляторами норму витрати робочого розчину слід збільшити до 15 л/ т.

Важливе значення в отриманні високого врожаю має визначення та дотримання оптимальних норм висіву насіння. Найвищий урожай на добре підготовлених площах пшениця формує за норми висіву 4,5 млн шт./га кондиційного насіння. Але при запізненні з посівом норму висіву доцільно збільшувати до 5,0–5,5 млн шт./ га, на що краще реагує тверда пшениця.

Глибина загортання насіння за ранніх строків сівби (лютий-березень), коли посівний шар ґрунту добре забезпечений вологою, становить 4…6 см, за пізніших (квітень) — 6…8 см. При швидкому пересиханні ґрунту подальше збільшення глибини загортання насіння можливе до 8…10 см. Але в цьому випадку розрахункову норму висіву доцільно збільшити до 20% для компенсації зниження польової схожості насіння.

У формуванні врожаю ярої пшениці суттєве значення відіграють добрива. При визначенні доз та співвідношень основних елементів живлення необхідно передусім враховувати агрохімічні показники ґрунту конкретного поля, попередники, післядію добрив у сівозміні та заплановану врожайність.

Яра пшениця має більш короткий вегетаційний період, ніж озима, і тому відрізняє­ться високою інтенсивністю споживання мінеральних елементів. У зоні Степу найбільш раціональним є внесення азотно-фосфорних добрив, причому отримання якісного зерна можливе тільки при внесенні не нижче 40 кг д. р./га.

За даними досліджень Миколаївської ДСДС, найвищий рівень урожайності більшості сортів ярої м’якої і твердої пшениці 3,3–3,5 т/ га досягається за внесення N60P60 (приріст врожаю 15–18% до неудобреного фону). Вищі дози добрив, особливо азотних (N₉₀P₆₀, N₉₀P₉₀) забезпечують рівень урожайності 3,6–4,0 т/ га (приріст врожаю 22–28% до неудобреного фону) і найбільш якісне зерно із вмістом білка 14,3–15,9%. Тверда яра пшениця порівняно із м’якою краще реагувала на підвищення дози добрив.

При посіві ярої пшениці після багаторічних бобових трав, зернобобових та по зайнятих парах потреба в азотних добривах знижується на 25–30%. Якщо не було можливості внести рекомендовану дозу мінерального добрива під основний обробіток ґрунту, то доцільно застосовувати їх в рядки при посіві. При цьому краще внести амофос 20–30 кг/га. Варто зазначити, що більш ефективними є азотні добрива. Навіть при пересіві озимих, де з осені вони були внесені, виникає потреба у їх повторному внесенні, тому що волога сприяє перерозподілу азоту у нижчі шари ґрунту.

Проведення азотних підживлень є дієвим заходом у підвищенні якості зерна, але в умовах південного Степу воно ефективне лише за наявності у ґрунті доступної вологи. Забезпеченість рослин азотом та доцільність проведення позакореневих підживлень можна перевірити за допомогою тканинної діагностики. Якщо потреба пшениці в азоті висока, але при цьому застосовують невеликі дози азотних добрив (20–30 кг/га), то увесь внесений азот витрачається на додатковий урожай, а білок в зерні не змінюється. У степових районах отримання високоякісного зерна ярої пшениці можливе лише при внесенні азотних добрив не нижче 40 кг/га д. р. перед посівом та позакореневому підживленні дозою не нижче 30 кг/га д. р.

При внесенні основного мінерального добрива в степових умовах України варто звертати увагу на співвідношення мінеральних елементів — у таких співвідношеннях, де азоту в 1,5…2 разів більше, ніж фосфору, показники якості зерна пшениці різко покращуються.

Захист посівів від шкодочинних організмів

Яра пшениця потребує інтенсивних заходів захисту рослин, оскільки потенційні втрати її врожайності від бур’янів, хвороб і шкідників становлять у середньому 30%. У ранній період вегетації особливо небезпечною є шведська муха. Наголошуємо ще раз, що посів у ранні строки зменшує вірогідність ураження рослин: шведська муха зазвичай з’являє­ться в кінці квітня або в перших числах травня, економічний поріг шкодочинності — наявність у посівах 6…10% уражених стебел. В деяких господарствах поле ярої пшениці заздалегідь обробляють інсектицидами, його запах довго зберігається та відлякує комах.

В кінці червня з мірою дозрівання зерна небезпечним шкідником ярої пшениці є жук-кузька. На посівах внаслідок пізніших строків дозрівання концентрується практично вся маса жуків із полів, де урожай уже зібрали. Дорослі особини виїдають м’які зерна та вибивають з колоса тверді, більш стиглі. При чисельності в посіві 4…5 та більше жуків на 1 м² проводиться обробка інсектицидами.

Найбільш розповсюдженими хворобами ярої пшениці є кореневі гнилі, тверда та летюча сажка, борошниста роса. Заходи боротьби викону­ються комплексно із застосуванням фунгіцидів. Обприскування починають при появі перших ознак хвороби, а повторно обробляють посіви за потреби.

Система захисту ярої пшениці від шкідливих організмів має бути спрямованою не тільки на збереження врожаю, але й на дотримання екологічних і санітарно-гігієнічних норм. Тому особливої уваги потребує еколого-економічне обґрунтування застосування пестицидів. Доцільність внесення інсектицидів на посівах ярої пшениці визначають за результатами обліків чисельності тих чи інших шкідників та економічних порогів їх шкодочинності.

Лариса АНДРІЙЧЕНКО, канд. с.-г. наук
Миколаївська ДСДС ІЗЗ НААН України

Коли сіяти яру пшеницю

Яра пшениця — важлива сільськогосподарська культура, яка в процесі росту з ранньої весни до осені проходить повний вегетаційний цикл та дає щедрий урожай. Вона чудово переносить весняні заморозки та відрізняється стійкістю до вилягання, тому площі, що засіваються ярою пшеницею, щорічно збільшуються. Зерно, яке отримують з м’яких і твердих сортів, використовують для виготовлення хліба, кондитерської випічки, крупи, макаронних виробів, інших продуктів харчування.

Яра пшениця може вирощуватися за такими самими технологіями, як і озимі сорти. Вона вимоглива до родючості ґрунту, тому при вирощуванні застосовують 3 основні способи внесення добрив: під оранку, при посіві в рядки та підживлення рослин у фазі кущення і наливання зерна для підвищення врожайності. Ми розглянемо основні особливості вирощування культури в Україні.

Кращі попередники для ярої пшениці

Для вирощування ярої пшениці в Україні придатні всі зони землеробства, крім гірських районів Карпат. Найкращим вважається багатий поживними речовинами, зволожений та чистий від бур’янів ґрунт з дрібною грудкуватою структурою. Культура висуває високі вимоги до дотримання сівозміни. Кращий попередник для ярої пшениці — добре удобрений просапний ріпак, а також:

• бобові;
• кормові та цукрові буряки;
• пізні сорти картоплі;
• баштанні;
• льон;
• гречка;
• кукурудза на силос і зерно;
• чисті пари.

Важливо! Не варто сіяти яру пшеницю після інших зернових, крім вівса, оскільки це сприятиме накопиченню шкідників та поширенню загальних хвороб. Крім того, рослини погано реагують на повторне вирощування на одному і тому ж полі, а також після культур, що висушують ґрунт (суданки, сорго, соняшника, люцерни).

Припосівна підготовка ґрунту

В Україні все частіше застосовується інтенсивна технологія вирощування ярої пшениці, яка вимагає проведення ретельної припосівної обробки ґрунту. Тому перед висівом необхідно:

1. Восени очистити поле після попередника. Для цього після колосових лущать землю дисковими плугами у двох напрямках на глибину 6 – 8 см, після соняшнику і кукурудзи — важкими боронами на глибину 10 – 12 см.
2. Через 2 – 3 тижні, коли бур’яни знову проростуть, виконати повторну оранку на глибину 8 – 12 см. Рання обробка ґрунту в серпні та вересні дозволяє збільшити урожай пшениці на 10 – 15 %.
3. Восени після внесення добрив землю треба орати на глибину до 20 см за допомогою плугів для оранки під зернові. Осіння глибока оранка зябу сприяє накопиченню вологи в ґрунті, дозволяє почати посів ярої пшениці у ранні терміни та забезпечує суттєве збільшення урожаю.

Ранньої весни, після того, як настане період фізичної стиглості поверхневого шару, виконують боронування човниковим або діагонально-перехресним способом. Безпосередньо перед посівом проводять додаткову культивацію на стандартну глибину посівного ложа 4,5 – 5,5 см. У посушливих регіонах допускається розпушування на глибину до 7 см, однак при цьому відсоток схожості насіння знижується.

Оптимальні строки посіву ярої пшениці

Біологія ярої пшениці відрізняється від озимої та має свої особливості:

• слабкий розвиток рослин в перші 2 тижні після появи сходів;
• низьку продуктивну кущистість і слабко розвинену кореневу систему;
• короткий період вегетації від 80 до 120 днів;
• високу вимогливість до вологості ґрунту;
• низьку конкурентоспроможність щодо пророслих бур’янів.

Важливим етапом у розвитку рослин є процес утворення вторинних коренів з вузлів кущіння. Вони необхідні для отримання високих урожаїв, оскільки зародкові корінці не забезпечують сходи достатньою кількістю вологи. Тому сіяти яру пшеницю треба в максимально ранні та стислі терміни. При запізненні з посівними роботами втрати врожаю можуть скласти до 0,7 ц/га.

Сівбу починають, коли температура посівного шару досягає +2 – 3 °C. Роботи слід провести впродовж першого тижня після фізичного дозрівання ґрунту, щоб краще використати накопичену в землі вологу та забезпечити швидке зростання рослин з метою пригнічення бур’янів.

Норма висіву ярої пшениці на 1 га

Важливо! При проведенні сівби потрібно розуміти, що завищені норми висіву не підвищують урожайність ярої пшениці, а призводять до зайвої витрати зерна, збільшують ризики вилягання, ураження шкідниками та хворобами, а занижені є причиною пізнього кущіння і нерівномірного дозрівання врожаю.

При визначенні норми висіву ярої пшениці слід враховувати:

• сорт — для крупноколосних видів та таких, що погано кущаться, збільшують норму висіву;
• оптимальну густоту продуктивного стеблостою;
• якість насіння — розмір зерна, схожість, енергію проростання, особливості протруювання;
• терміни посіву — при запізненні з посівною норму слід збільшити;
• обробку ґрунту та вміст вологи — при недостатній вологості посівного ложа проводять дискування, а норму висіву збільшують;
• внесення добрив — при недостатньому вмісті поживних елементів у ґрунті норму висіву, не варто збільшувати, оскільки колос вийде коротшим, а зерно дрібним.

Оптимальні норми висіву для найбільш пристосованих сортів ярої пшениці на удобреному агрофоні представлені в таблиці: